«Совість ампутована за непотрібністю», — каже Марина у своєму другому інтерв’ю після звільнення з Одеського слідчого ізолятора, де вона провела більше року. Вона каже це як людина, яка провела більше року по інший бік системи, бачила її зсередини.

Справа, в рамках якої була заарештована Марина Іллюша, належить до числа найрезонансніших в Одесі за останні роки. У вересні 2024 року в рамках сфабрикованої кримінальної справи Приморський районний суд Одеси обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо вченого та адвоката Олега Мальцева і низки його колег. З того часу термін перебування під вартою неодноразово продовжується, а запобіжний захід залишається низьким, незважаючи на стан здоров’я вченого.

«У залах суду оселився страх»

«В Одесі пішли далі, — каже Марина Іллюша. — Знайшли людину, знайшли статтю, а совість втратили». Вона називає те, що відбувається, «естафетою боягузтва», яка почалася з судді Осіїка з Приморського районного суду Одеси. Саме він взяв під варту вченого і адвоката Олега Мальцева, а потім її та інших колег.

Ключовий момент, на який Марина Іллюша звертає увагу в інтерв’ю, — страх як фактор, що визначає судові рішення. Ільюша описує атмосферу судових засідань, в яких, за її словами, рішення виглядають заздалегідь визначеними. Судді, стверджує вона, нерідко поводяться відсторонено, майже демонстративно не втягуючись в аргументи сторін, а підсумкові постанови зачитуються як формальність.

У своєму інтерв’ю вона фактично говорить про ситуацію, в якій суддя перестає бути незалежним арбітром і стає заручником зовнішнього тиску.

Під мантіями у них по спині пробігає холодний піт, — описує вона атмосферу в залах суду. — Руки пітніють від страху. Судді розуміють, якщо вони законним способом відпустять Олега Мальцева з-під варти під заставу, завтра прийдуть за ними.

Роль силових структур і тиск на захист

Окреме місце в її інтерв’ю займає тема участі силових структур у судових процесах. Іллюша стверджує, що присутність співробітників правоохоронних органів у судах, а також їхній неформальний вплив на хід справ стали в Одесі практично нормою. У її розповіді фігурує ім’я співробітника військової контррозвідки Євгена Волошенюка, якого вона описує як людину, яка регулярно з’являється в судах і СІЗО і, за її словами, чинить тиск на учасників процесу.

Це вже всім відомо. Співробітник військової котррозвідки Євген Волошенюк бігає між судами і СІЗО, вирішує питання. Всі знають, як він залякує суддів.

Ще більш тривожною вона вважає ситуацію з адвокатами. За її словами, багато захисників відмовляються брати справи, як тільки дізнаються, що ними займається СБУ. Вона нагадує і про випадок адвоката Ольги Панченко, яка була заарештована в рамках тієї ж справи, в якій захищала своїх підзахисних. Для Іллюші це стало символом руйнування базового принципу права на захист.

За те, що адвокати виконують свою роботу, їх саджають в СІЗО, — констатує Іллюша. — Ось що сьогодні відбувається в судовій системі.

У який момент погони стали важливішими за закон України?

Вчора Одеський апеляційний суд вкотре залишив вченого Олега Мальцева та журналіста Костянтина Слободянюка під вартою без пояснень. З формулюванням, яке звучить як насмішка над законом: «немає підстав змінити запобіжний захід».

А чи є правові підстави залишити їх під вартою? — запитує Іллюша. Цього суд не пояснив.

Вчений Олег Мальцев з хронічними захворюваннями перебуває в Одеському СІЗО вже п’ятнадцять місяців без обвинувального вироку і без альтернативи утриманню під вартою. Це, підкреслює Марина Іллюша, вже не запобіжний захід — це покарання, яке відбуває людина, ні в чому не засуджена.

Тримати людину п’ятнадцять місяців під вартою ні за що — це беззаконня, — каже вона. — Судді під час засідань дивляться у вікно, хтось у телефон. Мені здається, вони займаються своїми справами. Рішення відомі заздалегідь.

Іллюша задається питанням: в який момент погони стали важливішими за закон України? Хто це допустив?

Судді винесли рішення і поїхали додому до своїх сімей, дітей, — каже вона. — А людина ні за що вже п’ятнадцять місяців перебуває під вартою в жахливих умовах. Якби під вартою перебували їхні близькі, їхні діти — яке рішення вони прийняли б? Відповідь зрозуміла кожному.

Мені як громадянці України дуже прикро дивитися на те, що якісь погони значать більше, ніж закон, — резюмує Іллюша. — Куди ми йдемо? Що буде далі?

Редакція «Суспільного прибою» пропонує увазі читачів переклад матеріалу британських колег, щоб ознайомити українську аудиторію з тим, як закордонні ЗМІ аналізують одне з «найбільш суперечливих судових розглядів сучасної України». Оскільки погляд з боку дозволяє формулювати ті питання, які всередині країни все ще ставляться недостатньо голосно.

Нижче ми публікуємо повний переклад статті Western Morning News, зберігаючи її структуру та основні акценти.

Рано вранці, коли ворота Одеського слідчого ізолятора повільно відчинилися, четверо жінок і німецький журналіст зробили перші кроки до свободи, якої вони були позбавлені більше року. Їх звільнення під заставу стало результатом тривалої судової тяганини, яку вели адвокати захисту, і постійної участі з боку європейських правозахисних організацій. Але для вченого Олега Мальцева і журналіста Костянтина Слободянюка, яким інкримінують створення «незаконного воєнізованого формування», латунні двері камер поки залишаються закритими.

Цю справу вже називають однією з найбільш суперечливих в сучасній українській практиці. Міжнародна правозахисна організація Human Rights Without Frontiers (HRWF) говорить про політично мотивоване переслідування. Адвокати вказують на «непояснювані затримки» і відсутність прямих доказів складу злочину. Українські прокурори стверджують, що вчений нібито обговорював сценарій захоплення влади.

Між патріотизмом і злочином

Щоб зрозуміти, чому ця історія резонує далеко за межами України, потрібно повернутися до перших місяців після повномасштабного вторгнення Росії.

Навесні 2022 року українська влада активно закликала громадян до самоорганізації на випадок окупації окремих регіонів. Урядовий портал «Центр національного спротиву» публікував рекомендації щодо використання зброї, методів прихованого опору та організаційної самооборони. Міністерство оборони випустило довідник, де прямо закликало громадян об’єднуватися і бути готовими до активних дій у надзвичайних умовах.

На цьому тлі 18 квітня 2022 року Олег Мальцев, вчений з міжнародною репутацією, організував зустріч зі своїми колегами. Тема обговорення — як діяти в разі захоплення Одеси і в умовах відсутності зв’язку або державної координації, що є стандартною практикою для більшості цивільних ініціатив самооборони, що виникли в той період.

Однак через два роки ця розмова стала головним доказом звинувачення. Слідчі Служби безпеки України (СБУ) інтерпретували цю бесіду як спробу створити «незаконне воєнізоване формування» з передбачуваною метою «захоплення влади».

Правозахисники називають це «парадоксом, неможливим у правовій державі». HRWF у своєму висновку підкреслює:

Те, що держава публічно описувала як нормальну і бажану реакцію громадян на загрозу окупації, у справі Олега Мальцева було перетворено на підставу кримінального переслідування.

Арешти, які шокували міжнародну спільноту

У вересні-жовтні 2024 року співробітники спецпідрозділів СБУ провели серію затримань. За словами адвокатів, у ряді випадків силовики діяли грубо і з порушенням процесуальних норм. Директорка інституту судьбоаналізу Марина Ільюша, яку звільнили під заставу місяць тому, описує своє затримання в інтерв’ю українській газеті «Суспільний прибій»:

Мені наділи наручники, на голову натягнули мішок і спустили в підвал. Вони говорили, що я сяду як мінімум на 10 років. Що вийду старою і без зубів. Я не розуміла, це були погрози чи попередження про тортури.

Її розповідь підтверджує один з найтривожніших моментів розслідування: відсутність прозорості та зловживання під час затримань.

Німецький журналіст Сергій Енгельманн, який співпрацював з українцями кілька років, пов’язує свій арешт з публікацією критичної статті про справу Мальцева.

Ключовою подією стала публікація моєї журналістської статті «Хто замовив наклепницьку кампанію проти Олега Мальцева». Через чотири дні після публікації мене заарештували, — розповідає він.

Незабаром після цього сайт, на якому була розміщена стаття, зазнав хакерської атаки, що пізніше підтвердило саме медіа.

Енгельманн провів понад шість місяців у в’язниці, не розуміючи суті висунутих йому звинувачень.

Мої адвокати зробили все можливе — вони подавали клопотання, посилалися на міжнародні стандарти, щоб змусити прокурора перекласти звинувачення мовою, яку я розумію, — німецькою. Через сім місяців я нарешті побачив документи зі звинуваченням, — згадує він.

Позиція обвинувачення: спроба захоплення влади

Українська прокуратура стверджує, що український вчений Олег Мальцев створив групу, яка в разі окупації Одеси могла спробувати встановити власний контроль над містом. Однак, за словами адвокатів захисту, в суді прокурор Руслан Войтов не зміг навести жодного факту, який можна було б кваліфікувати як створення збройної групи або планування державного перевороту.

Звинувачення ґрунтується на припущеннях, а не на доказах, — каже один з українських адвокатів. — Прокуратура більше року навмисно затягує розгляд доказів просто тому, що доказів провини Олега Мальцева не існує.

Процесуальні порушення та повільне правосуддя

Адвокати вказують на численні процесуальні проблеми у справі. Євгенія Тарасенко, одна із захисників, відзначає дивну хронологію: у грудні 2023 року на електронну пошту адвоката Ольги Панченко, яка представляла інтереси Мальцева, надійшов анонімний лист із пропозицією закрити всі проблеми «за певну подяку». Про цей факт було офіційно повідомлено СБУ, але від них не надійшло жодної реакції. Через два місяці почалися обшуки.

Сторона обвинувачення, на думку захисту, затягує перехід до розгляду доказів, оскільки переконливих матеріалів, що підтверджують провину, не існує. У судових засіданнях ні прокурор, ні суддя не змогли вказати, які конкретні незаконні дії вчинили підсудні.

Міжнародний резонанс

28 березня 2025 року Рада ООН з прав людини на 58-й сесії в Женеві обговорила ситуацію з українським вченим Олегом Мальцевим. Французька правозахисниця Крістін Мірре виступила із заявою про незаконність ув’язнення українського вченого. Бельгійські активісти на чолі з Віллі Фотре також різко розкритикували українські правоохоронні органи у зв’язку з цією справою. Правозахисні організації додатково висловили занепокоєння з приводу поведінки судових органів у цій справі під час конференції ОБСЄ у Варшаві.

Журналісти видання Jewish Review провели розслідування і назвали справу політично мотивованим переслідуванням єврейського вченого. Мальцев, який народився в єврейській родині, є рушійною силою проекту «Європейська історія єврейського народу», підтримуваного Одеським регіональним відділенням Української академії наук.

Філософ Георгій Вачнадзе, магістр Левенського університету, назвав арешт «симптомом інституційного провалу», посиленого війною. Французький вчений Люсьєн Улабіб, який співпрацював з Мальцевим над книгою про філософа Жана Бодріяра, також виступив з публічним зверненням до українського суду.

Особиста помста чи державна необхідність?

Юристи та правозахисники стверджують, що справа може бути пов’язана з особистою неприязню з боку офіцера військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка. За даними захисту, у грудні 2024 року Волошенюк отримав підвищення по службі, що, можливо, пов’язано з його роллю в розслідуванні.

Міжнародні детективи, які проводять приватне розслідування на прохання правозахисних організацій, стверджують, що судовий процес має щонайменше чотири ознаки фабрикації кримінальної справи. Їхні українські контакти в спецслужбах підтверджують, що деякі колеги «грали нечесно», нібито фабрикуючи докази для підкріплення справи.

На думку слідчих, організатори розраховували на те, що військовий стан стане для них ідеальним прикриттям. У момент загострення проблем національної безпеки гучний арешт «особливо небезпечної групи» можна було б подати як тріумф спецслужб, відклавши ретельну перевірку доказів. На їхню думку, розрахунок був простий: мало хто став би сумніватися в автентичності матеріалів, коли достатньо продемонструвати результат операції.

Одна із затриманих жінок розповіла суду, що оперативник Євген Волошенюк поводився дивно під час допитів: замість того, щоб задавати їй питання по суті справи, він цікавився тільки інтимним життям доктора Мальцева і затриманих.

Умови утримання

Особливу тривогу правозахисників викликають умови утримання вченого, який страждає на діабет і бронхіальну астму. За інформацією захисту, Мальцев утримується в неопалюваних камерах, які кишать клопами, де ув’язненим дозволяють митися тільки раз на тиждень, туалети не відокремлені від житлових приміщень, а через руйнування стін і пошкодження підлоги відсутня нормальна вентиляція.

На момент арешту Мальцев проходив курс реабілітації після перебування в реанімації. Незважаючи на важкий стан здоров’я, суд не врахував це як пом’якшувальну обставину і відмовився застосувати більш м’які альтернативні запобіжні заходи, хоча стаття, за якою були пред’явлені звинувачення, це дозволяла зробити.

Перемоги захисту

Поступово захисту вдається домагатися перемог. 25 квітня 2025 року була звільнена адвокат Ольга Панченко, яку заарештували за тією ж статтею, що і її клієнта — безпрецедентний випадок тиску на захисників.

21 жовтня 2025 року Одеський апеляційний суд звільнив під заставу німецького журналіста Сергія Енгельманна після цілого року ув’язнення. Застава склала 60 тисяч гривень.

5 листопада той самий суд розпорядився звільнити останніх чотирьох членів нібито «особливо небезпечної оперативно-бойової групи» — всіх молодих жінок, яких слідчі звинуватили в участі у воєнізованому формуванні.

Ці звільнення демонструють, на думку захисту, відсутність реальних підстав для звинувачень і поступовий розвал позиції прокуратури.

Дилема воєнного часу

Справа Мальцева відображає складну дилему, з якою стикається Україна під час війни: як захистити національну безпеку, не жертвуючи принципами правової держави? Критики зазначають, що надмірне завзяття в боротьбі з потенційними загрозами може призвести до зловживань і переслідування невинних.

Прихильники жорсткої позиції влади вказують на реальні загрози з боку російських спецслужб і необхідність пильності. Однак правозахисники попереджають: використання каральних інструментів для зведення особистих рахунків підриває довіру до інститутів і послаблює державу зсередини. Крім цього, переслідування невинних використовується в корисливих цілях і має корупційну складову.

Як зазначає один з міжнародних спостерігачів:

Величезна кількість процесуальних порушень у справі доктора Мальцева ставить під сумнів законність самого переслідування. Що заважає суду якомога швидше приступити до розгляду доказів? Натомість усі зусилля, схоже, спрямовані на те, щоб затягнути цей момент.

Дійсно, і прокурори, і захисники вже ознайомилися з доказами від кожної сторони. Затягування переходу до розгляду доказів, на думку адвокатів, пояснюється просто: у обвинувачення немає переконливих аргументів, щоб спростувати доводи захисту.

В результаті німецький журналіст провів рік у слідчому ізоляторі Одеси. При цьому в обвинувальному висновку не було жодного конкретного опису злочинного діяння, яке нібито вчинив Енгельманн. Крім того, слідство стверджує, що журналіст вчинив злочин у зазначений період. Однак у суді було доведено, що в цей час німецький журналіст перебував за межами України, а отже, не міг навіть фізично вчинити щось протизаконне. Це в принципі має виключати розгляд його справи українським судом. Але в історії переслідування Олега Мальцева подібні «чудеса» давно стали нормою.

Сьогодні Сергій Енгельманн перебуває на волі, хоча і під заставою. Звинувачення залишаються в силі, судовий процес триває, а питання, пов’язані з цією справою, тільки збільшуються. Він продовжує вивчати деталі своєї справи і вперше публічно ділиться своїм досвідом перебування в одеському СІЗО. Про поведінку правоохоронців у справі Олега Мальцева та про багато іншого ми поговорили з Сергієм Енгельманном.

— Розкажіть, будь ласка, як ви взагалі опинилися в Україні?

З Україною мене пов’язують давні дружні стосунки. Це дивовижне місце з багатовіковою історією, яка нерозривно пов’язана з Європою. Я часто бував в Україні в рамках своєї професійної діяльності. Україна подарувала мені можливість познайомитися з вченим Олегом Мальцевим, з яким ми спільно реалізовували ряд видавничих і публіцистичних ініціатив. Разом з ним я також брав участь у наукових експедиціях, але вже по Європі.

— Що стало ключовою подією, після якої німецький журналіст став «підозрюваним» у справі українського вченого Олега Мальцева?

Ключовою подією стала публікація моєї журналістської статті «Хто замовив наклепницьку кампанію проти Олега Мальцева». Через чотири дні після публікації мене заарештували. Чотири дні — це занадто короткий термін, щоб бути збігом. Очевидно, що стаття когось дуже сильно стурбувала. Але це ще не все. Після мого арешту сайт, на якому була розміщена стаття, зазнав хакерської атаки. Прес-реліз про мій арешт замінили на… чергову наклепницьку статтю проти самого Олега Мальцева.

— Коли ви вперше зрозуміли, що ситуація навколо справи розвивається не так, як повинна розвиватися?

Я зрозумів це практично відразу, коли ще за місяць до арешту Олега Мальцева в ЗМІ сталася медійна істерія. Вийшла серія публікацій, в яких ще до арешту вченого його оголосили зрадником, пособником і агентом ГРУ, називали сектантом. Замість перевірки фактів використовувалися ярлики, емоційні конотації, заздалегідь задані версії. Вже тоді я почав все фіксувати і уважно стежити за розвитком цієї справи, що пізніше відобразив у своїй статті.

— Рік у СІЗО — це величезний відрізок життя. Чи можете ви описати, як це змінило ваше розуміння української правової системи? Що вас здивувало найбільше?

Це дійсно величезний відрізок, особливо з урахуванням того, що умови в одеському СІЗО визнані ЄКПП як нелюдські та такі, що принижують гідність. Що мене здивувало найбільше? Це контраст. З одного боку, я зустрів у СІЗО людей, і серед співкамерників, і серед частини персоналу, які зберегли людяність, гідність, розуміння справедливості. З іншого боку, я зіткнувся з абсолютним цинізмом конкретних посадових осіб.

Мене також здивувало, наскільки вибірково застосовуються норми права. Коли йшлося про мої права як іноземного громадянина — процес гальмувався. Коли потрібно було продовжити термін утримання під вартою — все вирішувалося миттєво. Суддя Юрій Кривохижа штампував рішення, не вникаючи в суть.

— Що в одеському СІЗО стало для вас головним випробуванням?

Головним випробуванням була безпорадність перед абсурдом. Я провів понад півроку в камері, не розуміючи до кінця, в чому мене звинувачують. Мої адвокати робили все можливе, подавали клопотання, апелювали до міжнародних норм, щоб змусити прокурора Руслана Войтова перекласти звинувачення на зрозумілу мені мову — німецьку. Через 7 місяців я нарешті побачив обвинувальні документи. Друге випробування — це відрив від сім’ї. Мої рідні жили в постійному стресі і запитували через адвокатів, коли я повернуся. Що я міг їм відповісти? Я сам не знав.

Але найважче — усвідомлювати, що ти став жертвою не через злочин, а через те, що написав правду.

— Ви спілкувалися з українськими слідчими. Чи склалося у вас враження, що вони дійсно намагалися встановити істину, чи переслідували інші цілі?

Коли я нарешті отримав перекладені матеріали і почав розбиратися в деталях, стало очевидно: це не розслідування, це підтасовка і маніпуляції для потрібного результату. Подивіться на логіку їхніх дій. Я публікую журналістське розслідування про наклепницьку кампанію проти вченого. Через чотири дні мене заарештовують. Сайт видання, яке опублікувало матеріал, зламують. Прес-реліз про мій арешт підміняють новою наклепом. Це схоже на спробу встановити істину? Очевидно ж, що ні.

Під час допитів я бачив повну байдужість до фактів. Що особливо вразило: вони навіть не намагалися приховувати своє ставлення до Олега Мальцева. У їхніх інтонаціях, у формулюваннях було ясно: ця людина для них вже засуджена.

Не важливо, що говорять факти, не важливо, що доповідають міжнародні організації на кшталт ОБСЄ чи ООН. Вони виконують замовлення або чиюсь вказівку. Ви запитаєте, як я це зрозумів, не володіючи українською мовою? Вони всі говорили російською, цю мову я розумію.

— Чи були спільні ланки між вашою ситуацією і справою Мальцева?

Я переконаний, що є абсолютно прямий і очевидний зв’язок. Це єдина операція, спрямована проти вченого Олега Мальцева, в яку мене втягнули як журналіста.

Дивіться: прокурор Руслан Войтов координує обвинувачувальну сторону і в справі Олега Мальцева, і в моїй справі. Саме прокурор Войтов більше півроку саботував переклад обвинувальних документів на німецьку мову. Саме він вибудовував процесуальні перешкоди на кожному етапі. Саме його дії призвели до того, що МЗС Німеччини направило ноту протесту в Україну щодо порушення прав іноземного громадянина, тобто мене. Крім цього, за спиною у цього прокурора корупційні скандали, незадекларовані автомобілі та фіктивно оформлена інвалідність, завдяки якій він отримав виплати з держбюджету вже близько 800 тисяч гривень.

Є ще офіцер військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк і його керівник, вони працювали в зв’язці, забезпечуючи оперативний супровід справи. Документи у справі Олега Мальцева також підписували вони.

Знаєте, я німець, і я добре пам’ятаю уроки історії своєї країни. Коли в 1930-х роках нацисти почали переслідувати вчених, інтелектуалів, неугодних людей, вони теж виходили за межі законності. Але це були злочини конкретних людей. Не всі німці були злочинцями, але злочинці серед німців зганьбили всю націю. Тут схожа ситуація. Не вся українська прокуратура, не вся СБУ корумповані або працюють на замовлення. Але конкретні люди ганьблять свою країну, використовуючи службове становище для розправи з гідним вченим.

— Що конкретно у справі Мальцева здалося вам сфабрикованим? Можете навести приклади, які впали в око професійному журналісту?

У справі Олега Мальцева фабрикація видна неозброєним оком. Вона видна настільки, що навіть ті, хто раніше був налаштований скептично, зараз розуміють, що це замовлення. По-перше, це відсутність реальних доказів будь-яких протизаконних дій. Немає конкретних фактів злочину. Немає жодних описів конкретних дій, які б порушували закон. Є лише спроби представити законну спробу захистити своє життя як злочин. Друге — це спроба сформувати образ ворога до передачі справи до суду. Ким тільки не називали Олега Мальцева: зрадником, шпигуном, сектантом, агентом ГРУ. І це все відбувалося ДО передачі справи до суду. Тобто через підконтрольні медіа навмисно малювався образ лиходія і негідника. Я як журналіст знаю, як працює якісна журналістика: перевірка джерел, баланс думок, право на відповідь. У матеріалах проти Мальцева не було нічого з цього. Третє — це вибірковість застосування закону. Олег Мальцев — вчений, автор безлічі наукових праць. Його діяльність абсолютно прозора і публічна. Але сторона обвинувачення примудрилася представити це як «кримінальну діяльність». При цьому реальні порушення, наприклад, процесуальні порушення прокурора Руслана Войтова, злом сайту офіційного медіа (як у моєму випадку), незаконне прослуховування телефону адвоката Ольги Панченко, залишаються без уваги слідства.

— Як німецький журналіст, звиклий до певних стандартів свободи преси, що ви можете сказати про стан свободи ЗМІ в Україні сьогодні?

Я не можу і не буду робити узагальнюючих висновків про все українське медіасередовище або систему в цілому. Україна — країна з багатими журналістськими традиціями, тут працюють сміливі, професійні колеги, які щодня ризикують, щоб доносити правду. Особливо в нинішніх складних умовах.

Але я зіткнувся з конкретною проблемою: існують окремі канали та видання, які використовуються для цілеспрямованої наклепу. Коли я почав розслідування, я проаналізував сотні публікацій про Олега Мальцева. Повторення одних і тих же звинувачень, емоційні ярлики замість аргументів. Більш того, для поливання брудом вченого українські медіа використовували російські наративи, що мене дуже сильно здивувало. Будь-який професійний журналіст, побачивши таку картину, зрозуміє: незалежною журналістикою тут і не пахне. Це замовна кампанія.

Після мого арешту сайт видання, в якому я є редактором, зламали. Як повідомили фахівці, які розслідували цей інцидент, злом стався з української ip-адреси, через редакторський акаунт, доступ до якого зберігався на вилученому у мене телефоні. У Німеччині, якби таке сталося, це стало б гучним скандалом. Правоохоронні органи розслідували б кібератаку на ЗМІ як тяжкий злочин проти свободи преси. У Німеччині журналіст може проводити розслідування, і за це його не заарештують через чотири дні. Можуть подати до суду за наклеп, якщо факти невірні, це нормально. Але кримінальне переслідування за журналістську діяльність? Це за межею.

— Ваша справа стосується вченого. Чи відчувається в Україні тиск не тільки на журналістів, але й на академічну спільноту?

Так, безумовно відчувається, і випадок Олега Мальцева — яскраве тому підтвердження. Я спостерігав це не тільки як журналіст, але й як людина, яка рік провела в українській системі і мала можливість вивчити матеріали, поговорити з людьми.

Олег Вікторович Мальцев — вчений із серйозною академічною репутацією. Але замість того, щоб оцінювати його роботу за науковими критеріями: через рецензії, академічні дискусії, професійну критику, організатори цього правого беззаконня вирішили використовувати кримінальне переслідування. Паралельно тиск чиниться на колег, студентів, партнерів вченого: їх залякують, схиляють давати «потрібні» свідчення. Будь-яка спроба захисту або публічної підтримки вченого розглядається як співучасть.

Коли я готував своє розслідування, я розмовляв з колегами Мальцева, з людьми з академічного середовища. Багато хто боявся говорити відкрито. Деякі прямо говорили: «Ми розуміємо, що це несправедливо, але ми не можемо ризикувати, у нас сім’ї, робота». Це і є мета такого тиску — створити атмосферу страху, коли люди бояться асоціюватися з неугодним людиною, навіть якщо розуміють його невинність.

— Як реагували міжнародні журналістські організації на ваш арешт? Чи була підтримка професійної спільноти?

Німецька асоціація журналістів відреагувала практично негайно. Як тільки стало відомо про мій арешт, вони направили офіційне повідомлення до посольства Німеччини в Україні. Це було дуже важливо. Посольство Німеччини також на певному етапі включилося в ситуацію. Багато європейських колег висловлювали підтримку, висвітлюючи справу Олега Мальцева в цілому. Правда, були й ті, хто вважав за краще дистанціюватися. Я розумію їхні побоювання, кому хочеться зв’язуватися з фабрикованою кримінальною справою в Україні, яка перебуває в розпалі війни, коли допомога і лояльність європейських партнерів так необхідні країні. У такому контексті справа Олега Мальцева стала дуже незручною, оскільки будь-яка критика України найчастіше не пропускалася редакцією.

— Чи зверталися до вас українські журналісти? Чи намагався хтось із них самостійно розібратися у справі Мальцева, чи більшість просто переказували офіційну версію?

Ні. Ніхто з українських журналістів не намагався зв’язатися зі мною, взяти інтерв’ю, почути мою версію подій. На слухання до суду приходили українські колеги, які висвітлюють резонансні судові справи і позиціонують себе як журналісти-розслідувачі. Але ніхто не підтримав, хоча б на словах. Я впевнений, що в Україні є чесні журналісти, які розуміють, що відбувається. Які бачать фабрикацію справи Мальцева, бачать незаконність мого арешту, бачать цькування адвоката.

Але вони мовчать. Чому? Страх. Якщо ти виступиш на захист Мальцева, тебе оголосять «пособником злочинця». Якщо напишеш про порушення у справі, тебе звинуватять у «підриві авторитету правоохоронних органів». Якщо критикуєш, то ризикуєш стати наступною жертвою. Я розумію цей страх. Але я не можу його виправдати.

Єдине видання, яке спробувало об’єктивно розібратися, — це ваша газета «Суспільний Прибій». Ви публікували матеріали, в яких аналізували суперечності в звинуваченнях, давали слово захисту. Ви не злякалися. І це заслуговує величезної поваги.

Всі інші видання не просто тиражували звинувачення, ні, вони представляли Олега Мальцева як встановленого злочинця. Презумпція невинуватості? Забудьте. Ці «журналісти» організували свій суд і оголосили Олега Мальцева винним до вироку.

Деякі пішли ще далі. Вони почали цькувати навіть адвоката Олега Мальцева, Ольгу Панченко. У публікаціях її називають «творцем проросійського угруповання для підтримки ГРУ в разі окупації Одеси». Це абсурдне, жахливе звинувачення, особливо у воєнний час. Якби це було правдою, її звинуватили б у державній зраді — це стаття 111 Кримінального кодексу України, одна з найтяжчих. Але в її справі немає статті про державну зраду. Тому що це брехня, наклеп, спроба залякати і дискредитувати захист. Вони не можуть перемогти Олега Мальцева в чесній боротьбі, тому намагаються знищити тих, хто його захищає.

— Після звільнення під заставу — чи плануєте ви продовжувати роботу над цією темою? Чи досвід ув’язнення змінив ваші плани?

Це складне питання, і я довго над ним розмірковував у камері СІЗО. Так, я боюся. Було б лицемірством це заперечувати. Рік в одеському СІЗО, відрив від сім’ї, постійна невизначеність — це залишає слід. Я звільнений під заставу, але справа не закрита. Я не можу покинути Україну. Я в підвішеному стані, хоч і формально на волі, але фактично в заручниках у тієї системи, частиною якої є прокурор Руслан Войтов. І я прекрасно розумію: якщо я продовжу публікувати матеріали про справу Мальцева, мене можуть знову заарештувати.

При цьому я не можу просто забути те, що дізнався, що пережив, що побачив. Олег Мальцев продовжує сидіти під арештом. Його справа сфабрикована, це очевидно будь-кому, хто об’єктивно вивчить матеріали. Його адвоката Ольгу Панченко цькують жахливими наклепами. А більшість мовчить. Якщо я теж замовкну, хто тоді розповість цю історію?

Так, я планую продовжувати роботу над цією темою. Я розумію, що це ризик. У мене є сім’я, яка вже рік страждає через мій арешт. Я не маю права піддавати їх новим випробуванням. Тому я буду публікуватися через закордонні видання, буду працювати з міжнародними платформами, буду використовувати всі можливі механізми захисту: юридичні, дипломатичні, медійні. Але я не замовкну.

— Яку пораду ви дали б міжнародним журналістам, які хочуть працювати в Україні і займатися серйозними розслідуваннями?

Найтривожніше відкриття, яке я зробив, вивчаючи свою справу і справу Олега Мальцева, — це те, що сучасне «розслідування» в багатьох випадках перестало бути пошуком істини. Воно перетворилося на збір матеріалів для заздалегідь сформульованої обвинувальної версії. Це стосується не тільки правоохоронної системи — це хвороба, яка вразила і частину журналістської спільноти. І там, і там люди розучилися розслідувати. Замість цього вони збирають масу матеріалів — часто не мають ніякого відношення до суті питання — просто щоб створити видимість ґрунтовності. Ось приклад зі справи Олега Мальцева. Прокурор Войтов заявляє, що у нього 22 свідки у справі Мальцева. Звучить вражаюче, правда? Але коли я почав вивчати деталі, з’ясувалося: більше половини цих «свідків» взагалі не знають, хто такий Олег Мальцев. Вони ніколи з ним не зустрічалися, не працювали, не мали жодних контактів.

Навіщо вони в справі? Щоб створити обсяг. Щоб можна було сказати: «Дивіться, у нас 22 свідки, 300 сторінок матеріалів, десятки томів!» Кількість підміняє якість, а маса замінює доказовість. Про жодну об’єктивність не йдеться.

На жаль, деякі українські ЗМІ працюють за тією ж логікою. Замість журналістського розслідування — збір компромату. Замість перевірки фактів — тиражування чуток. Замість балансу думок — одностороннє звинувачення. Вони публікують десятки матеріалів проти однієї людини, створюючи ілюзію, що «якщо так багато пишуть, значить, це і є правда». Але це не журналістика — це інформаційна війна проти конкретної людини.

Міжнародним колегам потрібно розуміти контекст: Україна перебуває у стані війни. І за будь-якого режиму (авторитарного чи формально демократичного) воєнний стан завжди означає закручування гайок. Це нормальна, передбачувана реакція держави на загрозу. Розширюються повноваження спецслужб, обмежуються громадянські свободи, посилюється контроль над інформацією. Це відбувалося в Німеччині під час обох світових воєн, у США після 11 вересня, у всіх країнах в умовах надзвичайного стану.

Проблема в тому, що ці надзвичайні повноваження можуть використовуватися не тільки проти реальних загроз, але і для зведення особистих рахунків або інших корисливих інтересів. Оперативник ДВКР Євген Волошенюк і його група прикриваються «інтересами національної безпеки», щоб розправитися з неугодним вченим. Прокурор Руслан Войтов апелює до «воєнного стану», щоб виправдати порушення процесуальних прав.

Я зробив помилку, за яку заплатив роком життя. Я думав, що моє німецьке громадянство і мої зв’язки з міжнародними організаціями захистять мене. Я покладався на те, що в Україні журналіста не заарештують просто за незручну статтю. Я помилявся.

Тому моя порада колегам, які працюють над чутливими темами: оцініть ризики реалістично. Запитайте себе чесно: чи готові ви до року в СІЗО? Чи готова ваша родина до цього стресу? Чи готові ви до того, що ваша кар’єра, репутація, життя можуть бути зруйновані? Якщо відповідь «ні» — можливо, варто вибрати іншу тему або інший спосіб подачі матеріалу.

Я не шкодую про своє рішення опублікувати статтю про Олега Мальцева. Але я тепер розумію ціну цього рішення. І кожен журналіст повинен приймати таке рішення свідомо.

Не вірте у свою недоторканність. Найнебезпечніша ілюзія — думати, що «зі мною цього не трапиться». Але не втрачайте віри у важливість роботи і пам’ятайте: кожна опублікована правда — це перемога. Навіть якщо за неї доводиться платити..

— Чи є у вас якесь звернення до міжнародної спільноти? Яка форма підтримки була б для вас корисною саме зараз?

Саме зараз потрібна об’єктивність. Колеги, я прошу вас: подивіться на справу Олега Мальцева об’єктивно. Вивчіть матеріали. Поговоріть з адвокатами. Прочитайте доповіді ОБСЄ та виступи на сесії ООН з прав людини у справі Олега Мальцева. Ви побачите те саме, що побачив я: це не розслідування злочину, це фабрикація справи з використанням державного апарату. Напишіть про це. Опублікуйте розслідування. Задайте незручні питання українським правоохоронцям і суду: чому у справі 22 свідки, половина з яких навіть не знає обвинуваченого? Чому ігноруються висновки міжнародних організацій? Чому журналіста заарештували через чотири дні після публікації критичної статті?

Я звертаюся до тих українських журналістів, які брали участь у наклепницькій кампанії проти Мальцева, можливо, несвідомо, можливо, під тиском, можливо, просто повторюючи те, що їм підкидали джерела з СБУ. Виправте свої помилки. Професійна чесність вимагає, щоб коли ви розумієте, що опублікували недостовірну інформацію, ви це визнали і виправили.

Я розумію геополітичний контекст. Я розумію, що Україна зараз потребує міжнародної підтримки. Я сам люблю цю країну, поважаю її народ, захоплююся стійкістю українців. Але саме тому не можна мовчати, коли окремі посадові особи скоюють злочини і ганьблять свою країну. Західні уряди, міжнародні організації, професійні спільноти не повинні боятися називати речі своїми іменами.

Якщо ми дозволимо таким, як прокурор Руслан Войтов, безкарно знищувати життя людей — це створить прецедент. Інші побачать: можна. Можна заарештовувати незручних журналістів. Можна фабрикувати справи проти вчених. Можна ігнорувати міжнародні стандарти. Але якщо ми скажемо голосно: ні, не можна, ми бачимо, ми знаємо, ми не дозволимо, це теж створить прецедент. Прецедент, що правда сильніша, що злочини посадових осіб не залишаються безкарними, що міжнародне співтовариство захищає тих, хто не може захистити себе сам.

Я прошу не за себе — я німець, у мене є міжнародна підтримка, професійне співтовариство. Рано чи пізно я повернуся додому. Я прошу за Олега Мальцева, за вченого, який вже більше року сидить під арештом за сфабрикованою справою в нелюдських умовах, які дуже сильно впливають на і без того підірване здоров’я. За його адвоката Ольгу Панченко, яку поливають брудом, щоб змусити відмовитися від захисту. Я вірю в силу солідарності. Я вірю, що коли порядні люди діють разом, вони сильніші за будь-яку корумповану систему. Допоможіть нам. Допоможіть Україні стати країною, де вчених не переслідують за науку, журналістів не саджають за правду, а адвокатів не цькують за професіоналізм.

Повний текст подається нижче:

Мене звуть Аві Нардіа. Я давно знайомий із доктором Олегом Мальцевим, нас пов’язують роки спілкування, спільні обговорення питань про науку, бойові мистецтва і спорт. Сьогодні я звертаюся до українського суду з проханням: будь ласка, розгляньте можливість переведення доктора Олега Мальцева під домашній арешт або застосування інших, більш м’яких запобіжних заходів.

Ми глибоко стурбовані його станом здоров’я. Він людина з хронічними захворюваннями, і я щиро переживаю, що поточні умови можуть завдати йому непоправної шкоди. Я впевнений, що зрештою буде встановлено: звинувачення проти нього не мають належного підґрунтя. Не до кінця розумію, яким чином він опинився в центрі цієї ситуації, і не можу коментувати її з формального боку. Але як його друг, я прошу: проявіть гуманність.

Якщо розслідування має тривати — нехай триває. Але нехай це відбувається з урахуванням його здоров’я і, якщо можливо, в домашніх умовах. Я кажу це не в спробі втрутитися або вплинути на хід справи, а лише з точки зору людського співчуття. З глибокою повагою прошу суд розглянути таку можливість. Дякую вам.

Справу Мальцева уважно відстежують правозахисні організації. За наявною інформацією, міжнародні структури вже направили запити до українських органів щодо дотримання стандартів правосуддя в цій справі. Але питання залишається відкритим: чи почує український суд голоси тих, хто апелює до права й здорового глузду?

Джерело

Оригінал відео звернення англійською мовою за посиланням

Олег Мальцев, український вчений та організатор науки, понад півроку перебуває під вартою в Одесі. Його арешт ініціював співробітник ДВКР СБУ Євген Волошенюк через особисту помсту. За офіційною версією Олег Мальцев підозрюється в організації незаконного воєнізованого формування. На практиці — жодного факту, що підтверджує це, слідство не надало. Натомість фігурує фрагмент відео, записане під час наради, вирване з контексту та перетворене на інструмент кримінального переслідування.

У листопаді 2024 року бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers охарактеризувала справу Мальцева як сфабриковану. Наприкінці березня 2025 року французька організація Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience поінформувала під час сесії ООН у Женеві, що у справі наявні ознаки фабрикації, а затримання має риси репресивного переслідування.

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

• Ціна захисту: Ігор Федоренко про тиск на адвокатів і боротьбу за свободу Ольги Панченко
• Співробітники ДВКР СБУ використали “втемну” органи прокуратури та слідства СБУ для реалізації комерційного замовлення. Справа Олега Мальцева
• Перемога у справі адвокатки Ольги Панченко: вона вийшла на волю
• «Ні сепарів, ні російського сліду». Справа Олега Мальцева. Розслідування завершено
• В ООН заявили про незаконність кримінальної справи щодо українського вченого доктора Олега Мальцева. Пресреліз
• В ООН передано Detective Report, що вказує на виконавців замовної справи щодо Олега Мальцева
• ООН: справа українського вченого Олега Мальцева буде ретельно розслідувана
• «Замовна кримінальна справа проти Dr. Олега Мальцева – це ганьба правоохоронної системи України». Канадський професор Михайло Бодеманн
• Марія Ковалева про справу Олега Мальцева. А судді хто?
• Справа Олега Мальцева: українські силовики використали шаблони радянської влади
• Свідок у справі чи рейдер? Нові деталі в кримінальній справі Олега Мальцева
• Рішення суду: російські наративи про «секту Мальцева” — недостовірні
• Коли емоції зустрічаються з правом — перемагати має право. Інакше буде хаос
• Помста та «останнє китайське попередження» – адвокат Євгенія Тарасенко про резонансну справу арешту адвоката Ольги Панченко
• СБУ випустили цепного пса, або як в Україні намагаються підмінити суд уявною громадською думкою
• Солідарність під Забороною або Спецдозвіл на Істерику
• Погонщик ослів або особиста помста СБУ
• «Бойова співучасниця» з планети Тінія. Новий поворот у справі академіка Олега Мальцева
• У справі Мальцева Олега Вікторовича детективи знайшли 4 ознаки замовного процесу
• Розслідування фактів дискредитації академіка Мальцева
• Петиція на захист академічної свободи: справа Олега Мальцева викликала міжнародний резонанс
• Звернення до українського суду проф. Джерома Крейса (Нью-Йорк)
• Міжнародна спільнота ініціювала публічні звернення до українського суду у справі Олега Мальцева
• Французький вчений Люсьєн Улабіб закликав український суд справедливо розглянути справу науковця Олега Мальцева
• Жадібність, юридична безграмотність і відчуття безкарності загнали співробітників ДВКР СБУ в глухий кут у справі Олега Мальцева
• Незручна правда: що насправді розкриває справа Олега Мальцева і арешт його адвокатки Ольги Панченко
• Як адвокати Олег Мальцев і Ольга Панченко збиралися захопити Одесу
• “Мовчання більше не розкіш»: інтерв’ю з Володимиром Клочковим про тиск на адвокатів, справу Панченко та нову громадську ініціативу
• «Олег Мальцев має повернутися до науки». Звернення незалежного дослідника Марко Андреаккіо до українського суду

«Мене звати Джеймс Фінкенауер. Упродовж майже 40 років я викладав кримінальне право у трьох провідних університетах США і завершив кар’єру в 2011 році у званні заслуженого професора. Усе моє професійне життя було тісно пов’язане з питаннями права, судових процедур, кримінального правосуддя та дотримання належного процесу.

Кілька років тому для мене стало великою честю отримати запрошення стати академіком Європейської академії наук України. Це запрошення мало особливе значення, оскільки я вже мав досвід роботи в Україні в період служби у Міністерстві юстиції США. Я глибоко цікавився процесом утвердження верховенства права в Україні та розвитком її судової системи.

Саме тому справа доктора Олега Мальцева викликала в мене глибоку тривогу. На мій погляд, вона суперечить тому курсу, яким, як ми всі сподівалися, прямує Україна — курсу на утвердження демократії, верховенства права і остаточний відрив від радянських практик, із якими я добре знайомий завдяки багаторічній роботі в росії та Україні. Складається враження, що ця справа є кроком назад.

Хоч я особисто не ознайомлений з усіма матеріалами справи й не маю повного обсягу доказів, характер того, що відбувається, викликає чимало запитань. Щоразу, коли я намагаюся з’ясувати суть звинувачень, у мене залишаються сумніви: чи справді існують достатні докази і наскільки вони обґрунтовані?

Я не схильний давати поради у справах, які не вивчив досконало. Однак у цьому випадку хочу висловити сподівання, що справа буде розглянута якнайшвидше, з дотриманням усіх процесуальних норм та принципу об’єктивності. Це стало б важливим сигналом про те, що Україна не сходить зі шляху реформ, прагне до утвердження правової держави і зберігає відкритість до конструктивного діалогу з міжнародними партнерами, зокрема з НАТО — темою, якою я також активно займаюсь у межах своєї викладацької діяльності.

Сподіваюся, що доктор Мальцев отримає справедливе, неупереджене й гідне ставлення з боку української судової системи. Адже це — не просто питання однієї справи, це — тест на зрілість держави й відданість принципам правової системи.

Якщо у когось виникнуть додаткові запитання чи буде потреба в моїй допомозі — я завжди відкритий до співпраці. Дякую за увагу».

Від редакції:

Примітно, як складається ситуація: професор кримінального права, який присвятив майже півстоліття вивченню юриспруденції та судових процедур, відверто заявляє: «Щоразу, коли я намагаюся з’ясувати суть звинувачень, у мене залишаються запитання: чи справді існують достатні докази і наскільки вони обґрунтовані?»

І водночас ціла низка українських псевдожурналістів, не маючи ані спеціальної освіти, ані доступу до матеріалів справи, вже «розібралася» у всьому й винесла свій вердикт. У новій журналістиці презумпція невинуватості, схоже, скасовується на підставі особистих вражень і заголовків у Telegram-каналах.

Нагадаємо: під час 58-ї сесії Ради ООН з прав людини було озвучено, що мотивом фабрикації кримінальної справи проти вченого Олега Мальцева стала особиста помста співробітника ДВКР СБУ Євгена Волошенюка.

Джерело

Оригінал відео звернення англійською мовою за посиланням

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

• Ціна захисту: Ігор Федоренко про тиск на адвокатів і боротьбу за свободу Ольги Панченко
• Співробітники ДВКР СБУ використали “втемну” органи прокуратури та слідства СБУ для реалізації комерційного замовлення. Справа Олега Мальцева
• Перемога у справі адвокатки Ольги Панченко: вона вийшла на волю
• «Ні сепарів, ні російського сліду». Справа Олега Мальцева. Розслідування завершено
• В ООН заявили про незаконність кримінальної справи щодо українського вченого доктора Олега Мальцева. Пресреліз
• В ООН передано Detective Report, що вказує на виконавців замовної справи щодо Олега Мальцева
• ООН: справа українського вченого Олега Мальцева буде ретельно розслідувана
• «Замовна кримінальна справа проти Dr. Олега Мальцева – це ганьба правоохоронної системи України». Канадський професор Михайло Бодеманн
• Марія Ковалева про справу Олега Мальцева. А судді хто?
• Справа Олега Мальцева: українські силовики використали шаблони радянської влади
• Свідок у справі чи рейдер? Нові деталі в кримінальній справі Олега Мальцева
• Рішення суду: російські наративи про «секту Мальцева” — недостовірні
• Коли емоції зустрічаються з правом — перемагати має право. Інакше буде хаос
• Помста та «останнє китайське попередження» – адвокат Євгенія Тарасенко про резонансну справу арешту адвоката Ольги Панченко
• СБУ випустили цепного пса, або як в Україні намагаються підмінити суд уявною громадською думкою
• Солідарність під Забороною або Спецдозвіл на Істерику
• Погонщик ослів або особиста помста СБУ
• «Бойова співучасниця» з планети Тінія. Новий поворот у справі академіка Олега Мальцева
• У справі Мальцева Олега Вікторовича детективи знайшли 4 ознаки замовного процесу
• Розслідування фактів дискредитації академіка Мальцева
• Петиція на захист академічної свободи: справа Олега Мальцева викликала міжнародний резонанс
• Звернення до українського суду проф. Джерома Крейса (Нью-Йорк)
• Міжнародна спільнота ініціювала публічні звернення до українського суду у справі Олега Мальцева
• Французький вчений Люсьєн Улабіб закликав український суд справедливо розглянути справу науковця Олега Мальцева
• Жадібність, юридична безграмотність і відчуття безкарності загнали співробітників ДВКР СБУ в глухий кут у справі Олега Мальцева
• Незручна правда: що насправді розкриває справа Олега Мальцева і арешт його адвокатки Ольги Панченко