Передмова
Справа адвоката Ольги Панченко викликало широкий суспільний резонанс у юридичній спільноті України. Її арешт, на думку багатьох колег, став тривожним сигналом не лише для захисту у межах конкретного кримінального провадження, а й для всієї системи правосуддя. Після того як апеляційний суд змінив запобіжний захід із тримання під вартою на заставу, ситуація набула нового розвитку, але питання залишилися. Ми поспілкувалися з одним із адвокатів захисту — Ігорем Федоренком, партнером Адвокатського об’єднання «DEFENSORES», аби з’ясувати, що стоїть за цією гучною справою і чого очікувати далі
— Ігоре, що, на вашу думку, стало причиною саме зараз такої уваги правоохоронних органів до адвоката Панченко?
— Вважаю, що першопричиною стала активна позиція Ольги як захисника в резонансній справі. Її принципова поведінка, відмова від будь-яких «домовленостей» і готовність до відкритої боротьби за права своїх клієнтів, очевидно, стали незручними для певних сил. Але, звісно, це лише одна з причин. Інша — бажання чинити тиск на адвокатуру загалом, показати, що навіть захисник не застрахований від переслідування.
— Виступаючи як один із захисників Ольги Панченко у цій справі, поділіться своїми думками і враженнями після оголошення рішення апеляційного суду.
Сьогодні апеляційний суд міста Одеси виніс рішення про зміну запобіжного заходу щодо Ольги Панченко: замість тримання під вартою — застава у розмірі 64 000 гривень. Це рішення я сприймаю як крок у правильному напрямку.
З самого початку було очевидно, що арешт Ольги — це ніщо інше, як форма тиску на сторону захисту, на адвоката. Стаття, за якою їй було висунуто обвинувачення, не передбачає — навіть теоретично — можливості тримання під вартою як запобіжного заходу. Йдеться про ч. 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України. Частина друга статті 183 КПК України прямо встановлює обмеження на застосування тримання під вартою. За цією нормою, арешт можливий лише у виняткових випадках і виключно щодо осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні: тяжких або особливо тяжких злочинів.
Якщо ж інкриміноване діяння належить до категорії нетяжких злочинів (тобто карається позбавленням волі на строк не більше п’яти років або обмеженням волі), прокурор не має права клопотати про застосування тримання під вартою, а суд — задовольняти таке клопотання, крім випадків, коли особа фактично переховувалася, перешкоджала слідству до вирішення питання про брання запобіжного заходу, або отримала повторну підозру. Це — пряма та однозначна норма закону. Якщо ж заходи все ж застосовуються всупереч цим вимогам — йдеться про грубе порушення процесуальних гарантій та незаконне позбавлення волі.
Я щиро вдячний апеляційному суду за зважене, професійне рішення . Воно дозволило Ользі вийти на волю, але суд не пішов на визначення у своєму рішенні факту незаконності поміщення адвоката Панченко під варту судом першої інстанції. Закон прямо говорить: якщо людина не вчиняла тяжкого злочину, не має судимостей, не перебувала в розшуку і не ухилялася від слідства — тримання під вартою щодо неї застосовуватися не може. Тому для мене таке рішення апеляційного суду є компромісним між стороною захисту та обвинувачення.
Ольгу затримали та помістили під варту незаконно. І така ж незаконність має місце щодо інших учасників справи, її підзахисних. Серед них — молоді дівчата без судимостей, яких вже понад сім місяців утримують під вартою без будь-яких законних підстав. Це обурливо і неправомірно.
На жаль, сьогодні в Україні воєнний стан став своєрідним виправданням систематичних порушень закону. На судову систему чиниться тиск з боку правоохоронців. Звинувачення у співпраці з ворогом, маніпуляції з кримінально-процесуальними нормами, залякування — все це нагадує практики НКВС. В таких умовах суддям та адвокатам заважають вільно працювати і приймати законні рішення.
Попри все, рішення апеляційного суду вселяє надію. Надію на те, що навіть сьогодні в Україні залишається місце праву і справедливості.
— Чому, на вашу думку, суддя першої інстанції Науменко ухвалив саме таке рішення? Чи було на нього здійснено тиск, або як інакше пояснити таке очевидне порушення закону?
Якщо проаналізувати загальну практику звернень прокурорів і рішень судів у справах, пов’язаних із нетяжкими злочинами, видно неозброєним оком: клопотання про тримання під вартою в таких випадках майже не зустрічаються. Ні суди, ні прокуратура зазвичай не розглядають арешт як допустиму запобіжну міру — це скоріше виняток із правил.
Однак саме у цій справі — як щодо Ольги Панченко, так і інших обвинувачених, зокрема жінок — було застосовано найжорсткіший захід: тримання під вартою без альтернативи, без права на внесення застави, незважаючи на те, що вони не становили реальної загрози суспільству.
Молоді дівчата перебувають під вартою понад сім місяців у тяжких умовах, і щодо них продовжують застосовувати безальтернативний арешт. Такий контраст із усталеною судовою практикою викликає серйозні сумніви у безсторонньому та об’єктивному ставленню до справи Ольги Панченко.
У аналогічних справах за такими ж складами злочинів суди зазвичай обмежуються обов’язками, невеликими заставами або, в крайньому випадку, домашнім арештом. Тут же — виключно арешт без жодної можливості внесення застави.
Така вибірковість у застосуванні права наводить на обґрунтовані підозри щодо тиску з боку обвинувачення. Іншого логічного пояснення тому, чому у справах однієї категорії ухвалюються діаметрально протилежні рішення, просто немає.
Рішення суду різко вибивається із загального правового контексту, що може свідчити або про зовнішній тиск, або про свідоме викривлення принципів об’єктивності.
Аналогічні рішення були ухвалені й щодо всіх фігурантів у справі Олега Мальцева, де адвокат Ольга Панченко є захисником, включно з молодими дівчатами, яким суд восьмий місяць відмовляє у зміні запобіжного заходу – тримання під вартою.
Все почалося з гучних звинувачень і посилань на умови воєнного стану, за яких суду фактично “закрили очі”. А тепер, аби не визнавати помилковості перших рішень, суд продовжує їх механічно відтворювати. В результаті самі судді стали заручниками тих рішень, які ухвалили на початку.
На щастя, щодо Ольги Панченко апеляційний суд ухвалив справедливе рішення –застосував до неї альтернативну заставу, що дозволило Ользі вийти на свободу. Це, безперечно, позитивний крок. Однак надзвичайно важливо, щоб такий самий підхід було застосовано й до інших фігурантів справи.
Переконаний: варто лише порівняти інші рішення цих же суддів і клопотання того самого прокурора — і стане очевидним, що у справах із набагато тяжчими обвинуваченнями суди призначали значно м’якші запобіжні заходи, такі як домашній арешт або застава.
У цьому ж випадку, попри відсутність тяжких обвинувачень, навіть молодих жінок тримають під вартою без жодної можливості внесення застави вже понад вісім місяців. Це не просто правова аномалія — це кричуща несправедливість.
Така ситуація виглядає як відвертий тиск не лише на Ольгу Панченко як адвоката Мальцева, а й на всю сторону захисту, як спроба зламати опір і придушити саме право на захист.
— Рішення апеляційного суду — це лише зміна запобіжного заходу. Які подальші кроки ви плануєте вжити, з огляду на те, що, за вашими словами, кримінальне провадження щодо Ольги Панченко було від самого початку відкрито незаконно?
— У Ольги абсолютно така ж фабула обвинувачення, як і в її підзахисного – Олега Мальцева, а також у всіх інших фігурантів цієї справи. Ми також беремо участь у ній як захисники, і маємо все, щоб довести невинуватість наших підзахисних у вказаній справі. Це також стосується і Ольги.
Що стосується подальших дій у її справі — усе залежатиме від дій сторони обвинувачення.
Наразі у слідства є всі матеріали для закінчення слідства та передачі справи до суду, і сьогодні в них є два шляхи. Перший — уже завтра оголосити про завершення досудового розслідування й передати справу до суду. Другий —затягувати процес розслідування з метою тиску на Ольгу: постійно викликати на допити без процесуальної мети, проводити повторні обшуки, влаштовувати провокації та іншим чином чинити на неї тиск.
Від того, який сценарій обере слідство, залежатиме й наша подальша тактика захисту. У нас є практично всі матеріали слідства, і ми не бачимо в них жодного складу злочину — взагалі, і ми готові до її захисту в суді.
Наша головна мета — щоб Ольга залишалася на свободі, могла в повній мірі реалізовувати своє право на професію та продовжувати захищати тих людей, інтереси яких вона відстоювала від самого початку.
— Як ви оцінюєте дії адвокатської спільноти у зв’язку з арештом Ольги Панченко?
— Реакція колег була справді потужною й миттєвою. Адвокатська спільнота об’єдналася майже одразу — це було видно неозброєним оком. Загуло все інформаційне середовище: справа Ольги Панченко стала відома на всю країну.
Ця згуртованість адвокатів зіграла величезну роль. Участь адвокатів була різною — хтось написав допис у Facebook, хтось особисто підтримав, хтось виступив із публічним коментарем. І в сукупності все це створило потужний суспільний резонанс, завдяки якому справа Ольги Панченко стала публічною. Це, своєю чергою, полегшило роботу захисту в апеляційному суді та дозволило об’єктивно розглянути справу, незважаючи на медійний та адміністративний тиск на судові органи.
Коли адвокатська спільнота виносить справу в публічну площину, особливо якщо йдеться про явне порушення прав адвоката, суду стає значно важче ігнорувати об’єктивні обставини та процесуальні порушення сторони обвинувачення. Справа стає «некрасивою», незручною — не тільки з юридичної точки зору, а й репутаційно. І в цьому випадку, на мою думку, суд усвідомив, що справа “шита білими нитками” і що тут явно простежується тиск на адвокатуру.
Якби цю ситуацію ніхто не підняв, усе могло б піти зовсім іншим шляхом — більше уваги приділили б позиції правоохоронців, а належного громадського балансу просто не було б. Коли ж питання стає предметом широкого обговорення й може зазнати критики в публічній площині, це створює умови для ухвалення більш зважених рішень.
Я щиро вдячний усім колегам за цю підтримку. І хочу підкреслити: така реакція була абсолютно заслуженою, адже Ольга завжди активно брала участь у житті адвокатської спільноти, у складі Комітету захист прав адвокатів захищала гарантії адвокатської діяльності щодо колег, долучалася до правозахисних ініціатив. Це справді важливо.
Підтримка адвокатської спільноти та публічність — це два ключові чинники, без яких досягти навіть того результату, який ми маємо сьогодні, було б надзвичайно складно.
— Ви також є захисником одного з обвинувачених у так званій «справі Олега Мальцева». Скажіть, чи чиниться на вас тиск? Адже двох адвокатів-чоловіків уже фактично “вибили” з процесу.
— Скажу так: особисто на мене прямого тиску не чинили. Однак сам факт того, що в межах кримінальної справи, в якій я беру участь, без законних підстав був заарештований адвокат, по суті, вже є формою тиску. І не лише на мене як на учасника процесу, а й на всю систему захисту загалом.
Але прямого тиску — ні, не було, і я щиро сподіваюся, що й не буде. Я давно в професії, мав клієнтів різного рівня публічності, і дійшов висновку: чим відкритішою і публічнішою є позиція захисту у резонансних справах, де вирішується не лише доля окремої людини, а й доля правосуддя загалом, тим безпечніше працювати адвокату.
Публічність — це своєрідний щит. Адже одне —протиправно діяти потайки, за кулісами, і зовсім інше — порушувати права людей на очах у суспільства. У публічній площині такі дії представників держави викликають різку реакцію: осуд, критику, резонанс.
Коли все видно й очевидно, навіть найбільш цинічним представникам правоохоронної та судової системи стає незручно продовжувати в тому ж дусі. Саме тому я вірю, що публічність допомагає захищати не тільки клієнта, а й самого адвоката — його право працювати чесно, професійно та без тиску.
Вважаю, що випадок із арештом Ольги Панченко стане для правоохоронних органів своєрідним “сигнальним дзвінком”. Нагадуванням про те, що незаконне переслідування адвокатів — це шлях у нікуди. Що спроби залякати, зламати та ув’язнити всіх, хто захищає права людей, — це стратегія, яка рано чи пізно обернеться проти самих її ініціаторів. Хотілося б, щоб справа Ольги Панченко стала саме таким нагадуванням: незаконне переслідування адвокатів обертається проти переслідувачів.
І хочеться вірити, що справа Ольги Панченко стала, скажімо так, переломним моментом у справі Олега Мальцева. Вона стала публічною, і тепер ситуація з іншими підзахисними, яких обвинувачують за нетяжкими статтями, але досі утримують під вартою без можливості внесення застави, — стає юридично й морально необґрунтованою. Тепер, коли справа стала публічною, тримати під вартою людей, які не обвинувачуються у тяжких злочинах, виглядає абсурдно.
Ми активно працюємо над тим, щоб усі незаконно утримувані під вартою отримали шанс вийти на свободу. Якщо немає складу тяжкого злочину, якщо людина раніше не судима, не переховувалася — тримати її за ґратами просто немає підстав. І ми сподіваємося, що й щодо інших фігурантів справи суди почнуть ухвалювати рішення, які дозволять їм вийти — нехай під заставу, нехай із покладенням обов’язків, але вийти із СІЗО. Це наша мета, це наша надія. І саме над цим ми зараз працюємо максимально активно.
— Арешт адвокатки Ольги Панченко — це безпрецедентний випадок?
— Ні. Хоч я й не можу точно говорити за Одесу, оскільки практикую в Києві, але в столиці арешти адвокатів та інший тиск, на жаль, не така вже й рідкість. Особливо зараз це стало доволі поширеною практикою — коли слідство бачить, що з підзахисним працює компетентний адвокат, який володіє важливою інформацією та здатний побудувати ефективний захист. У таких випадках дуже часто намагаються “зламати” адвоката: незаконно заарештувати, втягнути у справу — в надії або зірвати стратегію захисту, або налякати, змусити грати за їхніми правилами, а інколи навіть отримати від адвоката докази проти клієнта. Таких прикладів — чимало.
До речі, нам відомо, що ще до нас у цій справі Олега Мальцева вже чинився тиск на адвокатів, які брали участь у захисті. Тож, на жаль, переслідування адвокатів — не унікальне явище. Воно ще не стало нормою, але вже перетворилося на стійку, хоч і ганебну практику.
Чому це можливо? Сценарій завжди один: якщо адвокатська спільнота не реагує на порушення правоохоронцями професійних прав колег-адвокатів — тиск посилюється. Щойно здіймається шум — ситуація змінюється. Під тиском суспільної уваги правоохоронці частіше відступають. Як правило, з’являється розголос, реагує адвокатська спільнота — і тиск тимчасово припиняється. До того часу, поки черговий правоохоронець не вирішить, що тиск на адвоката є більш привабливим ніж збирання доказів винуватості прийняття законних рішень та доведення своєї позиції в суді законним шляхом.
Завжди є спокуса: “якщо зараз посадимо адвоката — злякаються і підзахисні, і він сам”. І це повторюється знову — можливо в іншому регіоні, або в іншій справі. Це — саме та ганебна практика, яка досі живе у нашій правоохоронній системі!
Недарма при Національній асоціації адвокатів України діє Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. І, повірте, без роботи він не сидить. Його діяльність не припиняється ні на день: виїзди на обшуки, та затримання адвокатів — така реальність.
Дякуюємо за розмову. Вітаємо з рішенням суду — це справді маленька, але важлива перемога. Ользі — якнайшвидшого відновлення і повернення до професійної діяльності.
Від себе додамо
Справа Ольги Панченко стала важливим тестом для всієї української правової системи: наскільки вона здатна зберігати свої принципи навіть в умовах тиску та війни. Рішення апеляційного суду про зміну запобіжного заходу — це лише перша маленька перемога в довгій боротьбі за справедливість. Однак попереду ще складніше завдання: відновити порушені права не лише Ольги, а й інших фігурантів справи, захистити професію адвоката від свавілля і повернути впевненість у тому, що закон в Україні все ще має значення.
Сьогодні, як ніколи, публічність, солідарність професійної спільноти та готовність боротися до кінця залишаються головними щитами правосуддя.
Повний відеозапис засідання Апеляційного суду дивіться за посиланням