Дев’ятнадцять місяців у СІЗО — термін, який важко виміряти простою арифметикою. Цей час було витрачено на спроби з живої людини, вченого, зліпити «ворога». Преса захлиналася, пережовуючи вигадки та плітки, а сам герой зберігав мовчання. І не тому, що йому не було чого сказати…
Зустріч заслуженого журналіста України Кіма Каневського з Олегом Мальцевим у стінах слідчого ізолятора стала сенсацією.
Те, що прозвучало в цій відвертій розмові «Покарання без злочину… або хто є хто…», не залишає каменя на камені від офіційних звинувачень. Жодної «зради» у справі й подуму немає. Реальність, як це часто буває, виявилася набагато банальнішою.
Кажуть, в Одесі все просто так, крім грошей. Так і справа Олега Мальцева — це історія не про «шпигунів ГРУ», а про зраду і кризу права, де під прикриттям відомчих мундирів «колишні свої» здійснюють методичний захват чужого інтелектуального капіталу та активів.
Сьогодні ми пропонуємо вам найяскравіші моменти з розмови з людиною, яка обрала тюремні грати, щоб зберегти право спокійно дивитися на себе в дзеркало щоранку.
«Шукайте гроші»
Забудьте гучні слова про «зраду» у справі Олега Мальцева. У 30 томах її просто немає, як би не намагався розпалений розум організаторів. В Одесі, як відомо, безкоштовно не роблять навіть революцію. Тут взагалі все просто так, крім грошей. Якщо у Франції розумно радять «шерше ля фам», то в Одесі правило виживання одне: «Шукайте гроші».
В інтерв’ю Олег Мальцев каже:
Питання «звідки у Мальцева гроші» мої адвокати часто чули від слідчих у цій справі. Коли ми знімали різні проекти, дуже багато хто запитував: «Мальцев, ну, звідки у вас гроші на ці проекти?» І людям, які задають такі питання, в голову не спадає, що гроші можна заробляти, а не красти. Вони не розуміють, що науку можна за допомогою технологічного елементу перетворити на гроші.
Вчений, який навчився перетворювати матеріали наукових експедицій на технології та легальний заробіток, виявився ласим шматком. Але активи Інституту — це не крісло керівника морського порту, яке можна відібрати й посадити на нього свою людину. У Мальцева з матеріального майна — лише дошки, фломастери, відеокамери та орендовані офіси. Щоб вкрасти цей специфічний бізнес, потрібен був «троянський кінь».
Є лише один-єдиний спосіб щось отримати в цій ситуації — це знайти людину всередині організації, яка знає, як працюють технологічні схеми, і має доступ до цих систем та клієнтів. Людину, яка знає, як заробляти на інтелектуальній власності. І в руках якої — потік клієнтів.
Інтерв’ю з СІЗО не оминає стороною й тих, хто зрадив — колишніх вихованців Дмитра Паустовського та Валентини Гордієнко (Данилевої).
Один з організаторів справи проти мене — Діма. У нього є дружина Валентина. Вона, мабуть, вирішила, що може на більше, сильно повірила в себе. З’являються нові знайомства, дружба. Потім, мабуть, у якийсь момент дівчина випила й почала говорити, що їй потрібен будинок, квартира, літаки, машини. І в цьому колі з’явилися люди, які вирішили допомогти реалізувати ці бажання… У підсумку в цьому колі сформувалася група людей, яка вирішила здійснити задумане. Сенс був простий: забрати гроші, а тих, хто може їх вимагати назад, нейтралізувати.
Так на світ з’явилися ті, кого Мальцев називає коротким і страшним словом — «вони». Це не якась окрема спецслужба, що виконує державний обов’язок. Це міжвідомче злочинне угруповання, банда, збита з недобросовісних співробітників контррозвідки та прокуратури заради банального рейдерського захоплення. Їхній план був по-бандитськи простий: вкрасти гроші та технології, а всіх, хто міг би цьому завадити — самого Олега Мальцева, Костянтина Слободянюка та адвокатку Ольгу Панченко — фізично нейтралізувати, кинувши за ґрати.
Честь важливіша за свободу: чому Олег Мальцев повернувся в Україну
Коли колесо репресій тільки почало обертатися, Олег Мальцев перебував за кордоном. Будь-який розважливий бізнесмен на його місці залишився б там, врятував би себе і боровся за свої права з безпечної європейської відстані. Але він повернувся. Повернувся прямо назустріч долі, прекрасно розуміючи, з чим йому доведеться зіткнутися. Чому? Олег Мальцев так відповідає на це питання:
Є таке поняття — честь. Для мене принцип простий: краще бути, ніж здаватися. Не можна вдавати з себе того, ким ти не є. Якби я залишився за кордоном, вони б почали брати тут людей у заручники й казати: «Повертайся, інакше ми їх не відпустимо». Що б це змінило?
Для нього принцип «краще бути, ніж здаватися» виявився важливішим за особисту безпеку. Якби він залишився в Європі, система негайно почала б брати в заручники його підлеглих тут, в Україні, вимагаючи його повернення. Залишити своїх людей на розправу він просто не міг, бо для такої людини, як Мальцев, честь завжди важливіша за життя.
— Ви вирішили вчинити так, підкорилися закону, поважаючи його та покладаючи на нього надії. Минуло вже більше року, фактично другий рік. Настрої за цей час, мабуть, були різними — адже тут не санаторій, та й здоров’я не ідеальне. Були моменти, коли ви з часом засумнівалися чи пошкодували?
— Ні. Жодного разу. І зараз не шкодую. Для мене важливо, хто я. Вранці я дивлюся в дзеркало — і для мене важливо, ким я залишаюся. Для деяких інших людей це не так важливо. Людина не може бути без совісті й без честі. Інакше це вже не людина. Для мене не можна бути мерзотою. Не для цього Бог породжує людину.
Холод, відсутність обігрівача, цілеспрямовані знущання з боку інших за наказом зверху — так Олега Мальцева намагалися «привести до ладу». В’язниця вміє ламати. Але він не зламався. У камері вчений навчився грати в шахи — по одній партії щодня зі своїм сусідом по камері.
А головне — він продовжує займатися наукою. Без комп’ютерів, креслярських приладів та інтернету він день у день заповнює загальні зошити звичайною кульковою ручкою — єдиним інструментом, який дозволили залишити правила внутрішнього розпорядку.
Ті, хто затіяв цю брудну гру, фатально прорахувалися. Вони розраховували, що академік швидко здасться, зламається під тиском і мовчки отримає свої десять років. Але Мальцев абсолютно впевнений: закон переможе, і перемога буде за ним. А ті колишні колеги та люди в погонах, хто організував цей рейдерський захват, самі відповідатимуть перед законом. І вони по той бік ґрат це вже прекрасно розуміють, намагаючись врятувати самих себе від кримінальних наслідків того, що накоїли.
***
Інтерв’ю, опубліковане в суспільно-політичному віснику Грушевського, — це жест поваги до інтелектуальної допитливості тієї самої «мислячої меншості», яка втомилася від інформаційних сурогатів і підробок. Це інтерв’ю для тих, хто хоче дізнатися справжні подробиці з перших вуст — від самого Олега Мальцева.