Кримінальна справа проти вченого Олега Мальцева дедалі більше нагадує не слідство, а інсценізовану виставу з підробленим сценарієм. Один із найбільш кричущих епізодів — незаконне прослуховування його адвоката.
За наявною інформацією, оперативний працівник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк склав рапорт із переліком телефонних номерів, які, за його твердженням, нібито використовував Олег Мальцев. У цьому списку «випадково» опинився і номер його адвоката — Ольги Панченко, з якою Мальцева пов’язує понад десятирічна професійна співпраця (цей факт є загальновідомим).
У результаті протягом шести місяців, під виглядом «оперативного контролю» за Олегом Мальцевим, здійснювалося прослуховування телефонних розмов його адвоката Ольги Панченко, відстежувалися її переміщення, а також здійснювалися спроби злому її месенджерів.
Хронологія подій. Як прослуховували адвоката шість місяців
Факт незаконного прослуховування адвоката Ольги Панченко став публічним 27 травня 2025 року, коли її захисник адвокат Олександр Бабіков опублікував заяву на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. За його словами, під час ознайомлення з матеріалами справи після зняття грифу секретності з рішень Одеського апеляційного суду про проведення негласних заходів було встановлено, що співробітники правоохоронних органів підробили документи, вказавши номер офіційного мобільного телефону адвоката Ольги Панченко, внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, як номер, нібито належний її клієнту — вченому Олегу Мальцеву.
Ініціатором операції виступив оперативний співробітник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк. Саме він підготував рапорт, у якому зазначив телефонні номери, якими нібито користується Олег Мальцев. До цього переліку навмисно було включено й номер адвоката Ольги Панченко.
Як пояснюють юристи, такий маневр дозволив обійти юридичні обмеження, створивши на папері ілюзію, що йдеться не про адвоката, а про фігуранта кримінального провадження.
На папері створювалася ілюзія, що мова йде про фігуранта справи, а не про його захисника.
На підставі цього сфальсифікованого рапорту прокуратура, не здійснивши належної перевірки, ініціювала клопотання про проведення негласних слідчих дій. Ані слідчий, ані прокурори не виконали обов’язку перевірити, кому фактично належить вказаний номер. Суд, керуючись поданими матеріалами, ухвалив рішення про дозвіл на проведення таких заходів.
Унаслідок цього, без жодної верифікації персональних даних, номер адвоката Ольги Панченко був поставлений на оперативний контроль.
Рапорт ліпиться, дозвіл підписується, адвокат прослуховується
Те, як співробітник контррозвідки організував прослуховування адвоката Ольги Панченко, показує, наскільки легко механізм закону може бути вивернутий навиворіт.
Ключовим елементом схеми став рапорт Волошенюка. Саме цей документ запускає весь процес. Наступним етапом виступає прокуратура: отримавши рапорт, прокурори оформлюють процесуальне клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Суд, розглядаючи подані документи, надає дозвіл на прослуховування, не знаючи, що один із вказаних номерів належить адвокату підозрюваного. За відсутності будь-яких уточнень з боку слідства і прокуратури, суд фактично вводиться в оману.
У результаті, санкціонується втручання в адвокатську діяльність, що прямо суперечить як кримінальному процесуальному законодавству, так і гарантіям професійної недоторканності адвоката.
При цьому, як зазначив адвокат Бабіков, «сам спосіб підробки документів і організації прослуховування викликає серйозні побоювання щодо розумової повноцінності осіб, які це робили. Єдиним виправданням цього може бути їхня повна безстрашність понести покарання за порушення закону».
«При надходженні рішення суду, в якому вказується, що прослуховується телефон чоловіка, достатньо кількох дзвінків на цей номер, щоб визначити, що ним користується жінка. Ще пари дзвінків достатньо для людини, яка має зачатки інтелекту, щоб визначити, що цим номером користується адвокат. Але вивчені документи показують, що протягом півроку ні оперативний співробітник, який слухав телефонні розмови Ольги, ні оперативно-технічні співробітники, які супроводжували цей процес, ні, звісно ж, слідчий і прокурор не змогли відрізнити жіночий голос від чоловічого і не впізнали в ньому голосу Ольги, яка неодноразово брала участь у слідчих та інших діях, які вони проводили.» — наголосив Бабіков.
Щодо відповідальності осіб, причетних до незаконного прослуховування адвоката, було подано офіційну заяву про вчинення кримінального правопорушення до Офісу Генерального прокурора України та Державного бюро розслідувань.
Наявність службових повноважень не звільняє прокурора, слідчого чи оперативного працівника від обов’язку дотримання вимог законодавства. Навпаки, під час ухвалення рішень, які безпосередньо стосуються гарантій адвокатської таємниці, правова відповідальність таких осіб має бути посиленою.
Судова практика Європейського суду з прав людини підтверджує: приховування в ході санкціонування негласних слідчих дій інформації про статус особи, яка є об’єктом втручання, зокрема, якщо йдеться про адвоката, розцінюється як істотне порушення права на справедливий судовий розгляд і підлягає правовій оцінці.
До чого тут «червоний телефон»?
У вересні 2024 року, під час проведення обшуку в Олега Мальцева, після якого його було затримано, також було вилучено телефон «у чохлі червоного кольору» його адвоката Ольги Панченко, яка брала участь в обшуку як адвокатка Мальцева і представляла його інтереси під час цієї процесуальної дії.
Попри це, слідчий суддя без жодних застережень наклав арешт на засіб зв’язку адвоката, хоча з матеріалів протоколу обшуку та письмових зауважень до нього було чітко зрозуміло, кому належав цей телефон. Ба більше, під час судового засідання адвокатка Панченко неодноразово заявляла, що мобільний пристрій є її особистою річчю.
Згодом Одеський апеляційний суд цей арешт скасував і зобов’язав слідчого повернути телефон захиснику у справі, бо таких юридичних нонсенсів Україна ще не бачила.
Втім, через сім місяців, 15 квітня 2025 року, під час обшуку вже у помешканні самої Ольги Панченко той самий слідчий знову вилучає той самий мобільний телефон у червоному чохлі, але вже у статусі речового доказу у справі, де вона виступає підозрюваною.
Мимоволі виникає запитання: що за дивне полювання на телефон захисника?
Як пояснили нам юристи, у рішенні апеляційного суду про прослуховування зазначається не лише номер телефону, а й його унікальний ідентифікатор — IMEI-код. Таким чином, вилучаючи телефон адвоката Ольги Панченко ще у вересні 2024 року, хтось, цілком ймовірно, хотів «замести сліди», проте не врахував можливості ухвалення апеляційним судом рішення про повернення телефону власниці. Але цю помилку слідство невдовзі виправило, провівши обшук у Ольги Панченко 15 квітня 2025 року і затримавши її у справі, де вона здійснює захист одразу п’яти осіб.
Що саме порушено? Юридична кваліфікація
Коли об’єктом негласного контролю стає адвокат, такі дії не можуть розглядатися як приватний чи технічний інцидент. Йдеться про пряме порушення фундаментальних прав і гарантій, які забезпечують легітимність будь-якого кримінального провадження.
Адвокатська таємниця не є привілеєм юриста і не належить до сфери його особистої безпеки. Це гарантія, адресована насамперед довірителю. Саме тому держава, усвідомлюючи критичне значення цього зв’язку, законодавчо захищає всі форми комунікації між адвокатом і довірителем, незалежно від того, йдеться про усні розмови, письмове листування, електронну передачу даних чи обговорення правової позиції. За відсутності належного рівня захищеності адвокат не може ефективно виконувати свою функцію, а обвинувачений розраховувати на повноцінний захист.
В українському правовому полі інститут адвокатської таємниці захищений одразу на кількох рівнях. Конституція України (статті 31 і 59) закріплює право кожного на правову допомогу і недоторканність приватної кореспонденції та телефонних розмов. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо забороняє втручання у професійну діяльність адвоката, включно з доступом до інформації, що становить адвокатську таємницю.
Дуже важливим орієнтиром у цьому контексті є рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2025 року у справі «Денисюк та інші проти України». У ньому Суд однозначно встановив: якщо держава хоче прослуховувати будь-кого з адвокатів, вона зобов’язана дотримуватися суворих критеріїв, щоб не порушити принцип адвокатської таємниці.
Один із таких критеріїв полягає у належному дотриманні процедури санкціонування негласних слідчих дій. Зокрема, суд зобов’язаний перевірити та виключити існування чинників, що можуть свідчити про здійснення таємного спостереження (прослуховування) свавільно, неправомірно або без належного та ретельного розгляду. Тобто суд має бути повністю обізнаний, що йдеться про адвоката, і окремо це врахувати під час ухвалення рішення.
Однак, у випадку з прослуховуванням телефону Ольги Панченко, все було розіграно так, що ніхто нібито не був у курсі, що прослуховуваний телефон належить адвокату. Весь процес організовано таким чином, щоб приховати від суду справжній статус абонента. Тобто фактичне прослуховування здійснювалося без відома суду про те, що об’єктом є захисник у справі.
Прослуховування адвокатів стає буденною практикою?
Випадок прослуховування адвоката Ольги Панченко не є унікальним. Подібні інциденти фіксувалися й продовжують фіксуватися в контексті резонансних справ, де захист представляв інтереси або політично незручних обвинувачуваних, або осіб, щодо яких велися комплексні оперативно-розшукові заходи. Зокрема, у справах, пов’язаних із розслідуваннями НАБУ і СБУ, адвокати неодноразово заявляли про спроби тиску і прослуховування. Зокрема, у справах, пов’язаних із розслідуваннями НАБУ та СБУ, адвокати неодноразово заявляли про тиск та негласне прослуховування.
Справа ж Ольги Панченко вкотре порушує питання про законність методів, які використовують правоохоронні органи для отримання доказів. Професія адвоката, яка за своєю природою має бути процесуально захищеною, дедалі частіше стає об’єктом прихованого нагляду.
Особливо показовим є те, що все це відбувається на тлі активного обговорення Європейської конвенції із захисту прав адвокатів, яку Україна досі не підписала. Попри те, що українські представники брали безпосередню участь у підготовці тексту цього міжнародного договору, його ратифікація Україною ще не відбулася.
Між тим, саме в подібних випадках, коли під питання ставиться недоторканність адвокатської діяльності, стає очевидно, наскільки українська адвокатура потребує чітких, міжнародно визнаних захисних механізмів. Конвенція могла б стати правовим підґрунтям, яке зміцнює статус адвоката та запроваджує додаткові гарантії його незалежності та професійної недоторканності.