21 жовтня 2025 року Одеський апеляційний суд ухвалив рішення, що ознаменувало значний поворот у тривалому скандалі, пов’язаному з переслідуванням українського вченого й адвоката Олега Мальцева. За рішенням суду було звільнено німецького журналіста під заставу в розмірі 60 тисяч гривень, що дало йому змогу покинути слідчий ізолятор після цілого року ув’язнення. Це стало можливим завдяки наполегливим зусиллям захисту, який доводив відсутність реальних підстав для звинувачень.
Як зазначив адвокат Олександр Бабіков: “Німецький журналіст Сергій Енгельманн, провина якого, на нашу думку, полягала лише в тому, що він виступив на захист Олега та інших колег, буде на свободі. Це результат успішної та злагодженої роботи нашої команди, всіх адвокатів, задіяних у справі.”
Однак щоб повністю зрозуміти значущість цієї події, варто повернутися до витоків справи і розібратися, як вона розвивалася від моменту затримання до рішення апеляційного суду.
Як це було?
Усе почалося 14 жовтня 2024 року, коли Енгельманна затримали українські прикордонні служби в момент, коли він прямував з України до своєї сім’ї в Кельн.
До цього часу Сергій уже кілька років тісно пов’язував свою професійну діяльність з Україною, проте постійно в Україні не проживав. Ситуація кардинально змінилася у вересні 2024 року, коли було заарештовано Олега Мальцева. Сергій Енгельманн на власні очі спостерігав за подіями, що розгорталися, і, будучи журналістом, не міг залишатися осторонь. Він всіляко сприяв тому, щоб міжнародна громадськість дізналася про фабрикацію кримінальної справи проти вченого в Україні. У підсумку, арешт Сергія за тією ж статтею, що й в Олега Мальцева (ст. 260 ККУ, частина 1 “Створення не передбачених законом воєнізованих формувань”), стався лише за чотири дні після публікації його журналістського розслідування під заголовком “Хто замовив наклепницьку кампанію проти Олега Мальцева?”, у якому він критично проаналізував обставини кримінального переслідування українського вченого, розкриваючи можливі мотиви й нестиковки в обвинуваченнях.
Як в Україні судять іноземця, якого не можна судити
Міжнародні правозахисники, які спостерігають за ситуацією навколо справи Олега Мальцева, звертають особливу увагу, зокрема, на правомірність арешту і утримання під вартою протягом цілого року громадянина ЄС. Оскільки цей випадок засвідчив, як легко в країні можуть порушуватися базові засади прав людини і як будь-хто, а надто іноземець, ризикує опинитися заручником необґрунтованих звинувачень і тиску з боку окремих представників правоохоронної системи.
Окремий аналіз матеріалів справи Сергія Енгельманна також оголює проблеми, які ставлять під сумнів саму можливість справедливого судового розгляду для іноземного громадянина в українських судах.
І перша, найбільш очевидна проблема пов’язана з мовним бар’єром. Незважаючи на те, що Енгельманн не володіє українською мовою, всі процесуальні документи, включно з обвинувальним актом і повідомленням про підозру, були вручені йому виключно українською. Захисту знадобилося майже сім місяців з моменту затримання, щоб домогтися перекладу процесуального документа німецькою мовою.
Але навіть коли переклад було нарешті надано, виникла нова проблема. Якість роботи призначеного перекладача та рівень володіння німецькою мовою були незадовільними. З ініціативи адвоката Олександра Бабікова матеріали справи, включно з перекладеними процесуальними документами, було передано до німецького посольства в Києві. Результати аналізу цих матеріалів викликали у дипломатів настільки серйозні побоювання щодо дотримання базових прав громадянина Німеччини на території України, що 15 травня 2025 року Посольство Федеративної Республіки Німеччина надіслало офіційну ноту протесту до Міністерства закордонних справ України.
Суть дипломатичного демаршу полягала не лише у вказуванні на грубі помилки перекладу, а й у вимозі до української сторони забезпечити участь професійних усних і письмових перекладачів відповідно до мінімальних стандартів Ради Європи. Фактично йшлося про порушення міжнародних зобов’язань України у сфері захисту прав іноземних громадян, насамперед у контексті Європейської конвенції про права людини.
Однак мовні проблеми виявилися лише вершиною айсберга. Детальний аналіз обвинувального акта виявив вражаючий факт: у документі не вказано жодної конкретної протиправної дії, нібито скоєної Енгельманном на території України, і не названо потерпілих від таких передбачуваних дій. Обвинувачення має абстрактний характер: ніде не вказано, які саме дії журналіст вчинив з метою організації незаконного воєнізованого формування і які дії він вчинив як його учасник. Відсутні описи конкретного збитку, постраждалих осіб, матеріальних чи інших наслідків інкримінованих діянь.
19 травня 2025 року в суді прозвучав ключовий аргумент захисту, який загалом ставить під сумнів саму юрисдикцію України щодо Енгельманна. Як пояснив адвокат Бабіков, в обвинуваченні йдеться про те, що “злочин”, за версією слідства, було скоєно в період з 20 квітня по 5 травня 2022 року. Однак документи, додані до клопотання захисту, показують, що в цей час Енгельманн перебував у Німеччині та Хорватії, а не в Україні. Згідно з офіційними даними Державної прикордонної служби України, він покинув країну 20 лютого 2022 року і повернувся лише 14 травня 2022 року. Це означає, що на момент вчинення інкримінованих йому дій журналіст фізично перебував за межами України і не міг вчинити будь-які дії на її території або в межах її юрисдикції….
А чи є в інших учасників цієї скандальної справи реальний шанс на справедливий розгляд?
Шанс на справедливість
Незважаючи на масштаб виявлених порушень, шанс на справедливість існує. Ба більше, сторона захисту активно працює не тільки над усуненням наслідків процесуальних порушень, а й над тим, щоб конкретні особи понесли відповідальність за це правове свавілля. У кожного порушення є ім’я, і одне з таких імен – прокурор Руслан Войтов, чиї дії, на думку адвокатів, підпадають під статтю 374 Кримінального кодексу України, що передбачає покарання за порушення права на захист. На тлі виявлених порушень захист звернувся до Офісу генерального прокурора України та ДБР з офіційною заявою про вчинення злочину Войтовим, вимагаючи розслідування та притягнення до відповідальності. Однак Офіс Генерального прокурора відмовився як від проведення службової перевірки, так і від реєстрації кримінального провадження щодо свого співробітника. Цю відмову було оскаржено в судовому порядку, і розгляд триває.
Водночас, задіяння міжнародних правових механізмів приносить повільні, але відчутні результати, зміцнюючи позиції інших фігурантів цієї справи. Доповіді в ООН з прав людини, публікація звіту в ОБСЄ, приватні ініціативи академічних міжнародних академічних спільнот та інші процедури з оприлюднення порушень поступово впливають на ситуацію. Не можуть же вічно окремі представники правоохоронної та судової систем ігнорувати думку міжнародних партнерів України? Коментуючи звільнення Сергія Енгельманна, адвокат Олександр Бабіков зазначив:
“Апеляційний суд дослухався до наших доводів щодо порушення права на захист, порушень Європейської конвенції, ігнорування судом першої інстанції доводів у частині юрисдикції та інших порушень. Прокурори мали блідий і непереконливий вигляд. Було складно, але скрупульозна та професійна праця команди дали результат. Рухаємося далі. До перемоги і звільнення інших підзахисних, зі спростуванням надуманих звинувачень.”
Таким чином, звільнення німецького журналіста під заставу стало вже третьою великою перемогою у справі Олега Мальцева, демонструючи, як послідовні зусилля можуть підривати фундамент сфабрикованих звинувачень. Нагадаємо, що 25 квітня 2025 року спільними зусиллями адвокатського співтовариства сторона захисту домоглася звільнення адвоката Ольги Панченко, яка була заарештована за тією самою статтею, що і її клієнт Олег Мальцев. Потім, 14 жовтня 2025 року, захисту вдалося домогтися скасування обвинувального вироку щодо громадянки Киргизстану Каникей Т., нібито “зізнання провини” якої використовували як ключовий доказ провини вченого Олега Мальцева і його колег. Це рішення фактично зруйнувало ключовий елемент обвинувачення, побудований на недостовірних свідченнях і порушенні принципу змагальності сторін. Тепер до цих перемог додалося звільнення німецького журналіста.
Редакція газети “Суспільний Прибій” вітає команду адвокатів з новою перемогою та висловлює надію на якнайшвидше звільнення вченого Олега Мальцева та його колег.
Подробиці самого засідання будуть опубліковані пізніше.