«Прокурор і суддя діють як єдине ціле. Людей тримають під вартою без підстав, як заручників»
4 червня в Приморському районному суді Одеси мало розпочатися розгляд по суті гучної кримінальної справи проти Олега Мальцева та його колег. Однак процес знову зводився до продовження запобіжного заходу. Ми поспілкувалися з одним із захисників, адвокатом Ігорем Федоренко, про те, що відбувається у залі суду — і за його межами.
— Пане Федоренко, як ви оцінюєте засідання, що відбулося?
Наші підзахисні незаконно утримуються під вартою вже понад вісім місяців — за статтями, які в принципі не передбачають застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не підкріплені жодними доказами.
На цьому засіданні мав розпочатися розгляд справи по суті. Однак цього не сталося. Натомість суддя і прокурор розпочали засідання з обговорення своїх майбутніх відпусток. У судді Кривохижі відпустка починається з середини червня, у прокурора Войтова — з початку липня і триває майже до кінця серпня. Більше того, прокурор Войтов заявив, що у групі з десяти прокурорів замінити його чомусь може лише один. Інші вісім — невідомо де. При цьому і в цього єдиного “заступника” вже заздалегідь узгоджені інші справи, і він не зможе бути присутнім. А після цього, замість переходу до розгляду справи по суті — суд почав розгляд клопотання прокурора Войтова про продовження запобіжного заходу обвинуваченим, хоча це питання не було критичним, оскільки до закінчення строку попереднього запобіжного заходу залишалося ще достатньо часу. У підсумку обвинувачених залишили під вартою ще на 2 місяці, і на цьому засідання закрили.
— Виходить, що замість того, щоб розглядати по суті докази, які могли б показати незаконність тримання людей під вартою, робиться акцент на черговому продовженні запобіжного заходу?
Саме так. Сьогодні мало бути зачитано обвинувачення, де прокурор Войтов хоча б у скороченій формі мав би пред’явити кожному обвинуваченому суть обвинувачення і вказати склад злочину щодо кожного з них. Було б логічно спочатку заслухати обвинувачення, а вже потім ставити питання про продовження запобіжного заходу. Але прокурор обвинувачення не зачитав, натомість одразу знову почали обговорювати запобіжний захід. А суддя це підтримав.
Усе це виглядає як погоджена, заздалегідь спланована позиція прокурора і судді: ми йдемо у відпустку, а обвинувачені нехай поки почекають у СІЗО. Це виглядає, м’яко кажучи, некрасиво. По суті, вони заздалегідь подбали про свою відпустку — і продовжили арешт, щоб обвинувачені, які не вчиняли злочинів і щодо яких немає жодних доказів, провели цей час у СІЗО. Інакше як прагнення залишити людей “дочекатися” їх з відпустки у в’язниці, я це розцінити не можу. Це виглядає як свідоме порушення прав людей, особливо з огляду на відсутність будь-яких доказів.
На цьому засіданні впадало в очі, що суд виглядає як повністю підконтрольний і слухняний орган, який замість здійснення правосуддя фактично підлаштовується під позицію сторони обвинувачення.
Мені абсолютно незрозуміло, чому суд допускає відверте неповагу з боку прокурора до себе.
У черговий раз ми зіткнулися з ситуацією, коли прокуратура не підготувала і не переклала документи, необхідні для належного розгляду клопотання. Зокрема, обвинувачений Сергій Енгельман, громадянин Німеччини, не зміг взяти участі в розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, оскільки документи зі сторони обвинувачення не були перекладені німецькою мовою. Це є прямим порушенням його прав. Клопотання по суті ідентичні, відрізняються лише датами, однак прокурор не спромігся своєчасно виконати їх переклад і передати обвинуваченому, хоча переклади у нього, по суті, вже були.
У підсумку розглядалися клопотання щодо всіх обвинувачених, крім Сергія Енгельмана. І тільки тому, що прокурор не підготував їх належним чином. Що це, як не показник неповаги — ні до суду, ні до своїх обов’язків. Суд же усе це “проковтнув” і не відреагував.
Тобто засідання, яке відбудеться 16 червня — знову буде присвячене запобіжному заходу, цього разу щодо Енгельмана. Можна припустити, що слухання обвинувального акта знову відкладається. Усе це створює враження навмисного затягування процесу для тримання людей під вартою.
За такої ситуації і за такого ставлення як з боку прокурора, так і з боку судді, говорити про незалежність і об’єктивність судової влади видається вкрай складно.
— У справі Ольги Панченко апеляційний суд цілком аргументовано скасував рішення про тримання її під вартою. Чому, на вашу думку, суди щодо ваших підзахисних ігнорують аналогічні аргументи, враховуючи, що підозри щодо них практично ідентичні?
Так, саме так. Стосовно адвокатки Ольги Панченко розглядалося аналогічне, буквально ідентичне підозрювання. Так, справа йде в окремому провадженні, але суть абсолютно та сама. Апеляційний суд тоді дуже ретельно проаналізував позиції і надав Ользі заставу, поставивши абсолютно правильні питання стороні обвинувачення: що означає, коли стверджується, що людина збирається переховуватись від слідства, може вчинити новий злочин?
— Як же тоді розуміти, що стосовно ваших підзахисних це повністю ігнорується і їм знову продовжують запобіжний захід?
Суд першої інстанції, на мою думку, діє під впливом прокуратури. Суд не має доказів того, що жінки, обвинувачені у нетяжких злочинах, становлять якусь загрозу або ризики, що виправдовують тримання їх під вартою. Проте суд бездоказово і, можна сказати, бездумно слідує за проханням прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, попри те, що за цими статтями строк такого тримання невдовзі перевищить максимально допустимий.
Наступні засідання призначаються з такою частотою, що не дають можливості повноцінно розглядати справу. Поки чекатимемо апеляцію, вже знадобиться чергове продовження.
У результаті створюється враження, що справа рухається саме з такою швидкістю, щоб безпідставно продовжувати запобіжний захід людям за нетяжкими злочинами і просто тримати їх у в’язниці.
І в цьому суддя з прокурором стають співучасниками своєрідного захоплення і утримання заручників. Я би назвав це саме захопленням і утриманням заручників. Інакше я це назвати не можу.
— Чи була в обвинувачених можливість викласти свою позицію?
У суді виступили обвинувачені дівчата. Вони знову заявили, що абсолютно не розуміють, у чому саме їх звинувачують, не усвідомлюють суті висунутих обвинувачень і не мають жодного стосунку до будь-яких злочинних дій. Також вони не розуміють, чому залишаються під вартою.
Усі троє повідомили, що під час допитів їм не ставили питань по суті справи, а цікавилися особистим життям Олега Мальцева.
Більше того, вони намагалися розповісти про тиск і погрози, які відчували після затримання. Дівчата хотіли заявити про незаконні дії з боку правоохоронців — погрози, психологічний тиск і обман. Однак, щойно вони почали про це говорити, прокурор грубо їх перебив, не давши можливості повноцінно викласти свої показання.
Суддя при цьому не втрутився, а фактично підтримав таку лінію поведінки: м’яко, але рішуче не дозволив обвинуваченим висловитися до кінця. Суддя перебивав дівчат, намагався перевести розмову на іншу тему і фактично не дав їм договорити. Це було помітно неозброєним оком і свідчить про зневажливе ставлення до прав обвинувачених.
Примітка: наша редакція раніше писала про методи роботи співробітника військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка і його нездоровий інтерес у статті “Контррозвідник Волошенюк по Фройду”, де були оприлюднені заяви затриманих дівчат у справі науковця Олега Мальцева. Вони публічно говорили про тиск і погрози з боку співробітника військової контррозвідки Євгена Волошенюка.
Що я ще хочу відзначити. Це вже підмітила моя колега Олена Бабікова: у прокурора Войтова абсолютно ідентичні, буквально слово в слово списані з шаблону тези про нібито можливі ризики з боку обвинувачених.
Причому, як не дивно, ці формулювання однакові і для, наприклад, Ільюші Марини, і для Олега Мальцева — хоча це різні люди з різними так званими “ролями” у справі.
Усе це виглядає як формальний, відштампований текст без жодного сенсу, який закінчується висновком: вони повинні сидіти у в’язниці просто тому, що так хоче прокурор. І суд усе це приймає без жодної критики.
Найбільше мене, чесно кажучи, дивує — і я прямо про це сказав у суді — що прокурор постійно займає позицію «це моя думка, я так вважаю».
Я прямо заявив: прокурор може писати що завгодно, але рішення ухвалює суд. А отже, відповідальність за незаконне утримання під вартою несе саме він — суд.
Суддя має спиратися на матеріали, які пояснюють, чому за нетяжким злочином без доказів люди вже восьмий місяць перебувають під вартою. Це вже відповідальність суду. Що він на це скаже? Чим він це обґрунтує? Якими документами? Я цього не розумію.
Адже якщо брати до уваги статтю 260, частину 1, то тримання під вартою є незаконним.
Усе більше виникає бажання ініціювати кримінальне провадження за фактом незаконного утримання осіб під вартою, до яких така міра запобіжного заходу не може бути застосована.
Крайнім у цій ситуації виявиться суддя, якому згодом ставитимуть питання: «Ви ухвалювали рішення, були ознайомлені з КПК?» — «Так». — «На яких підставах ухвалювали?» — «Так сказав прокурор». Але прокурор лише висловлює думку, а рішення ухвалює суддя. У результаті люди незаконно залишаються під вартою — під печаткою суду і з підписом судді!
Тому я не розумію, чому суддя Кривохижа дозволяє прокуратурі так поводитися із собою — починаючи з низької якості підготовки документів, відсутності доказів і аж до відвертого компрометаційного використання суду. А суд при цьому жодним чином не реагує.
Навіть апеляційний суд, який раніше на етапі досудового слідства підтримував рішення про продовження запобіжного заходу, почав дистанціюватися.
На останніх засіданнях він намагається максимально уникнути ухвалення остаточного рішення і прагне звільнитися від розгляду цього питання.
Особливо на тлі того, що в інших справах — де фігурують особи, які застосовували зброю — обираються м’які запобіжні заходи, такі як нічний домашній арешт.
А тут — жінки, обвинувачені за менш тяжкими статтями, без доказів, утримуються під вартою без жодного належного правового обґрунтування і без права застави вже 8 місяців.
Тому ситуація, на мою думку, починає загострюватися. Яким би не був прокурор — неправим, недобросовісним чи навіть відверто зловживаючим своїми повноваженнями — у підсумку вся відповідальність ляже на суд і на суддю.
Адвокат Ігор Федоренко, партнер Адвокатського об’єднання «DEFENSORES»
З повним ходом засідання можна ознайомитися за посиланням