Жахливе сьогодення в якому громадяни України живуть вже більше 4 років загартувало в нас страшний ефект – нас вже нічого не дивує. Кожного дня ми живемо під обстрілами, без світла, опалення, води, гинуть наші воїни, наші близькі. Однак, ми тримаємось і кожного дня демонструємо ворогу вибір, який Україна зробила 24 серпня 1991 року.
І кожна людина, яка живе в таких умовах, яку загартувала війна, не любить одного – коли з неї роблять дурня, коли ображають її інтелект.
Нас щодня лякають «шахедами», ракетами, відключеннями світла, загрозою для життя. На цьому тлі спроби залякати суспільство “одеськими тамплієрами” виглядають настільки неприродно, що вже викликають не страх, а здивування.
Які ще «тамплієри» на 5 році війни, запитаєте ви? В нас що інших проблем немає?
Як виявилось на думку веб-сайту «Думська» тамплієри не просто досі існують, вони становлять реальну загрозу для безпеки Одеси та її мешканців.
Наше видання вже неодноразово писало про справу українського вченого Олега Мальцева, який був затриманий СБУ в вересні 2024 року та перебував під вартою в Одеському СІЗО до квітня 2026 року.
Ми не будемо вдаватись у подробиці цієї справи – написано багато, однак оцінку всьому дасть суд.
Про Мальцева за останні 2 роки писали багато – як в підтримку, так і напроти. Однак, не дивлячись на всю ту інформаційну вакханалію, яка відбувалась в мережі Інтернет, нікому досі не приходило в голову звинувати його в тому, що він … тамплієр.
13 липня 2026 року на веб-сайті «Думської» була опублікована стаття під назвою (мова оригіналу) «Хорошо хоть не бесплатно: лидеры одесских «тамплиеров», подозреваемые в работе на рф, вышли из СИЗО за 4 млн».
Нажаль, в статті Думської не зазначений її автор, тому ми будемо посилатись саме на сам веб-сайт.
Так, в статті вказано, що (цитата): «лідер одеських тамплієрів Олег Мальцев та його соратник Костянтин Слободянюк» вийшли із СІЗО під заставу 24 червня 2026 року. Таку «ексклюзивну» інформацію Думська отримала віз своїх власних джерел. На думку редакції Думської під час дії воєнного стану особи, обвинувачені по таких статтях як у Мальцева та Слободянюк згідно закону можуть лише триматись під вартою і альтернатива застави для них заборонена. Надалі Думська посилається на якихось невідомих людей (без вказання їх прізвищ), які вважають, що «соратники» Мальцева могли здійснювати «психологічний» тиск на суддів, щоб Мальцева та Слободянюку дали заставу.
Наша редакція не буде вдаватись в подробиці того, звідки Думська взяла інформацію про те, що Мальцев є «лідером одеських тамплієрів», бо здоровий глузд та знання історії нам говорять про те, що ордер тамплієрів був ліквідований в 1312 році.
Однак, ми звернулись за коментарем до адвоката Олега Мальцева Євгенії Тарасенко, надалі – пряма мова адвоката:
Згідно чинного кримінально-процесуального законодавства України дійсно існує ряд статей, в тому числі 109 КК України, по яким під час дії воєнного стану суд, обираючи чи продовжують запобіжний захід суд може не визначати розмір застави. Тобто, діючий КПК України не містить норми щодо того, що особа, обвинувачена по статті 109 може лише триматись під вартою. Якщо б така норма і була б, то вона була в неконституційною. Однак, її немає.
Більш того, під час дії воєнного стану навіть по статті 111 (державно зрада) суди дають альтернативу застави і ніякої «зради» чи «психологічного тиску на суддів» як це зазначено в статті Думської в цьому немає.
Що стосується того, що Мальцев за інформацією, визначеною у статті Думської був звільнений з-під варти 24 червня 2026 року, то ця інформація також не відповідає дійсності. 02 квітня 2026 року Одеський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу захисника Олега Мальцева адвоката Ольги Панченко та надав нашому клієнту альтернативу тримання під вартою у виді застави. 08 квітня 2026 року наш підзахисний був звільнений з-під варти.
Щодо стану здоров’я мого підзахисного. Ніякої «кави на Книжковому ринку» як це вказано Думської він пити не може, бо стан його здоров’я не дозволяє Мальцеву навіть пересуватись по місту, наразі він проходить реабілітацію. Складається враження, що людина, яка “побачила” Мальцева на Книжковому ринку, бачить там не лише людей, а й тамплієрів.
Щодо того, що мій підзахисний Мальцев нібито «підозрюється в роботі на рф» можу сказати наступне. Досудове розслідування у кожній кримінальній справі закінчується складанням обвинувального акту на направленням його до суду. В обвинувальному акті відносно Мальцева Олега жодного слова про «роботу на рф» немає, як немає такої інформації і в матеріалах кримінальної справи, які 6 місяців збирали працівники СБУ. Тобто, ані СБУ, ані прокуратура не прийшли до висновку, що Мальцев «працював на рф». Ніяких «таємних завдань, отриманих від рф в 2024 році» як це зазначено в статті Думської ані в обвинувальному акті, ані в матеріалах справи також немає.
Проаналізувавши із відкритих джерел публікації на веб-сайті Думської в період з 2016 по 2026 рік наша редакцію встановила, що за 10 років на веб-сайті Думської вийшло десятки статей відносно Олега Мальцева. Протягом 10 років Думська звинувачувала його у сектантстві, в тому, що він «псевдовчений», «зрадник» та наразі – керівник «ордену тамплієрів в Одесі».
Коли журналіст протягом десяти років використовує все сильніші ярлики — «секта», «псевдовчений», «зрадник», «тамплієр» — це вже не схоже на пошук фактів. Це схоже на ситуацію, коли для утримання уваги аудиторії доводиться щоразу підвищувати градус сенсації.
Тому висновок очевидний – наявна якась довга історія певного інформаційного протистояння Мальцева та Думської, і ця історія триває вже 10 років.
Редакція нашої газети знов звертає увагу на те, що протягом останніх 2 років ми висвітлювали не лише саму справу відносно Олега Мальцева, а й писали про осіб, які приймали участь у цій справі – прокурорів, оперативних співробітників. Однак, кожне слово, яке ми публікували ми підтверджували доказами – документами, відеозаписами, офіційними коментарями адвокатів чи обвинувачених по цій справі.
Нажаль, веб-сайт Думська таких стандартів журналістики не дотримується, а займається публікаціями фантазій без надання жодних доказів.
Журналістика починається там, де твердження підтверджуються доказами. Якщо доказів немає, а залишаються лише анонімні співрозмовники, емоційні ярлики та фантазії про «одеських тамплієрів», то це вже не журналістика.
Це художня література.
І читач має право знати, коли йому пропонують факти, а коли — черговий розділ роману про тамплієрів, які чомусь уже десятий рік не виходять із уяви окремих авторів.