Одеський архітектор Федір Троупянський

Федір Абрамович Троупянський народився 14 травня 1874 року в Одесі, в єврейській родині міщанина. Професійну освіту здобув на архітектурному відділенні Одеського художнього училища, а згодом — у Вищому художньому училищі при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, яке закінчив у 1899 році. Відтоді, за винятком кількох воєнних років, проведених в евакуації у місті Чкалові (нині — Оренбург), життя і творча діяльність архітектора Ф.А. Трупянського були тісно пов’язані з Одесою.

За проєктами Ф.А. Трупянського, виконаними у стилях необароко, неоампір, модерн та інших, було збудовано близько 100 житлових, громадських і промислових будівель і споруд у Києві, Керчі, Чкалові, але передусім — в Одесі.

У 13 років він вступив учнем до Вищого художнього училища при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. У 25 років закінчив Академію та отримав звання художника-архітектора. Після завершення навчання Федір Абрамович повернувся до Одеси, аби взяти участь у будівельному бумі кінця ХІХ — початку ХХ століття. Саме тоді розпочалася його практична діяльність у нашому місті.

Величезний вплив на молодого архітектора справила співпраця з провідними майстрами початку XX століття — Ю.М. Дмитренком та В.А. Домбровським. Зокрема, він взяв участь у проєктуванні та будівництві житлових будинків на вулиці Рішельєвській, 12 (1899—1900), Маразліївській, 4 (1899), а також готелю «Лондонська» на Приморському бульварі (1899). Останній — один із найвідоміших творів Ю.М. Дмитренка — значною мірою став зразком для оформлення фасадів та інтер’єрів концертної зали «Уніон» (Товариства взаємодопомоги єврейських прикажчиків, згодом — клубу залізничників) на вулиці Троїцькій, 43 (1901—1902, спільно з архітектором А.Р. Рейхенбергом), а також для будинку на вулиці Осипова, 6 (1901).

У співавторстві з Ю.М. Дмитренком Ф.А. Трóупянський виконав проєкт будівлі Селянського банку (1908), нині — Палац студентів, на вулиці Маразліївській, 34. У ролі технічного наглядача Ф.А. Тро́упянський брав участь у будівництві будівлі нового римо-католицького собору на Сінній площі (1901–1903, архітектори Л.Л. Влодек і В.А. Домбровський; не зберігся), житлового будинку на вулиці Єлисаветинській (нині — Щепкіна), 17 (1903–1905, арх. В.А. Домбровський), а також ряду дач на Малій Фонтанці. Саме в цей період Ф.А. Тро́упянський починає виконувати і самостійні замовлення.

Серед споруд того часу варто відзначити будинки, виконані в оригінальній манері, за адресами: вулиця Манежна, 95 (1902), Осипова, 24 (1906), Нахімівський провулок (1906). Ф.А. Тро́упянський також є автором проєкту Меморіалу жертвам єврейського погрому 1905 року на другому єврейському кладовищі (після знищення кладовища меморіал було перенесено на нині діюче третє єврейське кладовище).

Особливого успіху як архітектор-приватник Ф.А. Тро́упянський досяг у 1910-х роках. Саме в стилістиці «пізнього модерну» розкрилися індивідуальні риси його архітектурної мови, притаманна Одесі прихильність до класичних композиційних принципів і декоративного оформлення.

З-поміж різнорідної міської забудови виділяються будівлі, що демонструють бездоганне відчуття масштабу та гармонійні пропорції: колишня будівля З’їзду мирових суддів на Французькому бульварі, 1 (1914), Російський драматичний театр на вулиці Грецькій, 48 (1910–1912), колишні магазини фірм «Фіат» і «Брати Тарнополі» на вулиці Катерининській, 33 (1910–1913), універмаг «Дитячий світ» на вулиці Рішельєвській, 14 (1912–1914), приймальне відділення лікарні швидкої допомоги (1912–1914), житлові будинки на Старосінній площі, 5 (1910), вулиці Ніжинській, 6 (1912) та на Троїцькій, 43а (1914, у співпраці з інженером Г.Л. Орпішевським). Останній, завдяки суворій трактовці об’ємної композиції, вже тяжіє до архітектури радянського конструктивізму.

Велика роль Ф.А. Тро́упянського у становленні вищої архітектурної освіти в Одесі
Упродовж 1918–1930 років Федір Абрамович Тро́упянський викладав архітектурне проєктування в Одеському політехнічному інституті та будівельному технікумі, які розпочали підготовку фахівців для будівництва нової епохи.

Ф.А. Тро́упянський відігравав провідну роль і в проєктуванні, реконструкції та зведенні нових оздоровниць в Одесі. За його проєктами були побудовані: санаторний комплекс на Куяльницькому лимані (1927–1930), корпуси та їдальня Лермонтовського курорту (1930–1931), будівля Інституту курортології (1937–1938), корпуси санаторіїв № 1, 2, 3 і 4 (1931–1932), пологовий будинок на Пересипу (1930) та інші. У цих проєктах архітектор удосконалював планувальні схеми нових типів споруд.

До початку Другої світової війни Ф.А. Тро́упянський продовжував консультувати проєктні організації міста. Під його керівництвом велося проєктування та будівництво гуртожитку Інституту зв’язку на вулиці Дегтярній (1938–1939), а також музичної школи-інтернату імені П.С. Столярського (Сабанєєв міст, 1; 1938–1939).

Однак головним напрямом його діяльності з 1930 року стала підготовка молодих архітекторів у стінах Одеського інженерно-будівельного інституту. Кафедра архітектурного проєктування, якою керував професор Ф.А. Тро́упянський, підготувала десятки спеціалістів, які згодом працювали у багатьох містах країни. Архітектором було опубліковано близько 40 наукових праць і статей з архітектури та педагогіки. Лише під час війни його педагогічна діяльність перервалася — проте навіть в евакуації він продовжував працювати за фахом.

Залишається лише захоплюватися завзяттям, із яким ця вже літня людина занурилась у життя визволеної й відродженої Одеси. Знову — робота на кафедрі, участь у правлінні Дому вчених, оргкомітеті міського відділення Спілки архітекторів. Таким він залишався до кінця — невтомним трудівником, наставником, життєлюбною і світлою людиною.

Федір Абрамович усе своє життя пропрацював в Одесі. Помер 12 травня 1949 року. Похований на Другому християнському кладовищі.

Основою для цієї публікації стала стаття Валентина Пілявського «Федір Тро́упянський», з редакційними змінами.