За цим дослідженням стоїть питання, яке стосується кожного з нас:

Як доктор Мальцев відповідає на це питання, до чого тут Харків і Київ і чому висновок книжки важливий для України, якій належить відбудовуватися після завершення війни, — розповімо далі.

Що ми бачимо, відкриваючи коробку з антресолей?

Книжка починається зі сцени, знайомої майже кожній родині. На антресолях лежить картонна коробка. Зверху важка плівкова камера в шкіряному футлярі. Під нею другий об’єктив, тонка інструкція на сірому папері, фотобачок зі спіраллю всередині, конверти зі смужками негативів, червоний ліхтар із тріснутим склом. Іноді пожовкла книжечка для фотоаматора з чиїмись олівцевими позначками на краях.

Майже кожен, хто відкриє таку коробку, першою візьме до рук камеру. Усе інше відкладе вбік як додаток до головного предмета — те, що йшло в комплекті, «як шнурки йдуть до черевиків».

Доктор Мальцев зробив зворотний рух:

«Ця книжка почалася зі зворотного руху. Ми відклали камеру й подивилися на те, що лежало навколо неї».

У цьому жесті й полягає відповідь на ключове питання, поставлене на самому початку цієї статті. Ми не бачимо не тому, що предметів немає. Ми не бачимо, бо ще до початку розмови вирішили, який із них головний.

Чому табличка в музеї заважає зрозуміти річ?

Другий механізм небачення вчений називає прямо. Будь-яка відома річ має звичну історію: модель, завод, рік випуску, наклад. Колекціонери сперечаються про варіанти гравіювання, ремонтники — про слабкі місця затвора. Усе це правда. Але все це описує лише предмет.

«Така історія схожа на музейну табличку: модель, завод, рік. Табличка точна. Біда в тому, що вона ставить крапку саме там, де починається найцікавіше».

Табличка відповідає на питання «що це за річ?» і навіть не намагається відповісти на питання «як вона працювала?». Причому, наголошує вчений, під словом «працювала» мається на увазі зовсім не затвор і не дзеркало, а все, що мало статися, щоб у людини, яка купила камеру, з’явилися фотографії.

Третій механізм — буденність. Книжка з оптики, заводський цех, шкільний фотогурток, ремонтна майстерня, ванночки з проявником на пральній машині. Окремо нічого примітного.

«Кожна ланка окремо виглядає буденно. Поодинці це просто життя. Машиною це стає лише в зібраному вигляді».

Саме тому систему так важко помітити: її видно лише тоді, коли всі частини зібрано разом. Поки ми дивимося на одну, решта здаються дрібницями.

Що розповіли «другорядні» предмети?

Вчений ставить кожному предмету з коробки одне й те саме просте запитання: звідки ти взявся і навіщо ти тут?

Об’єктив, перш ніж у цеху відшліфували першу лінзу, існував на папері — як таблиця чисел, яку розрахувальники місяцями обчислювали вручну. Для неї знадобилися оптична теорія, школа, де цієї теорії навчали, і скловаріння, здатне дати скло з потрібними властивостями. У коробці лежить результат. Сам розрахунок до коробки не вмістився.

Інструкція виявилася ще промовистішою. Її писали для людини, яка такої камери ніколи не тримала в руках, — отже, завод уявляв собі свого покупця та його помилки. А в одній з інструкцій прямо сказано, що посібником із фотографії вона не є. З цього чесного застереження вчений робить висновок: якщо інструкція не навчає, десь мало існувати те, що навчає. І воно знайшлося — у книжках для фотоаматорів, гуртках, у старших у родині.

Бачок свідчить, що купівлею камери справа не закінчувалася: плівку потрібно було в повній темряві, навпомацки, намотати на спіраль і проявити. Людина вчилася працювати руками наосліп. Негативи свідчать, що весь ланцюжок хоча б раз спрацював. А якщо пізніші кадри помітно кращі за ранні, перед нами слід ще одного процесу: людина вчилася.

Є й сліди, яких ніхто не залишав навмисно: стерта фарба на голівці зведення, відполірована тисячами рухів пальця, витерта шкіра футляра, потемнілі від хімікатів краї ванночок. Камера з незайманою голівкою могла пролежати в шафі. Камера зі стертою — працювала.

«Наклад залишає заводські номери. Система залишає потертості».

Так і працює логіка, про яку йдеться в книжці: деталь, яку погляд відкинув як неважливу, збереглася — і з роками стала свідком. Фотографії з родинного архіву знімали, щоб запам’ятати дітей, свята й мандрівки. Ніхто не збирався ними нічого доводити. Саме тому, зазначає вчений у книжці, їх важко запідозрити в підганянні під схему.

Як довести, що невидима система існувала?

Доктор Мальцев сам формулює заперечення, яке поставив би будь-який скептик: можливо, дослідник просто взяв розрізнені речі й намалював між ними стрілки?

Відповідь — метод, знайомий читачам із нідерландського дослідження доктора Мальцева, про яке ми розповідали. Відновлювати систему, якої більше немає, доводиться так, як криміналіст відновлює подію, якої він не бачив. За слідами.

«Один слід нічого не доводить. Відбиток пальця на склянці каже, що людина тримала склянку. Коли тримала, навіщо і що було далі, відбиток не скаже».

Картина з’являється тоді, коли незалежні сліди, залишені різними людьми для різних цілей, складаються в один причинний ланцюг без суперечностей. Вчений зібрав свідчення тринадцяти класів — від наукових підручників із розрахунку об’єктивів і збірників задач для студентів-оптиків до заводських стандартів, квитанцій ремонтних майстерень і родинних архівів. Автори цих слідів не знали про існування одне одного. Але вимога, записана в одному підручнику, виявляється виконаною в об’єктиві, а причина цієї вимоги видна в корпусі камери. Три різні автори, три різні предмети — один ланцюг.

До чого тут Харків і Київ?

У цій історії є сторінка, яку українському читачеві особливо корисно побачити. Лінія камер, з якої виріс «Зеніт», починається в Харкові. Саме там 1934 року розпочали серійне виробництво та випуск ФЕДа — малоформатної плівкової фотокамери, побудованої за зразком конструкції німецької «Leica II». Перші камери збирали вручну приблизно з 80 деталей. Проте виробництво швидко перестало бути поодиноким експериментом: до кінця 1934 року виготовили близько 1 800 апаратів, 1935 року — уже понад 15 тисяч, а до початку Другої світової війни загальний випуск сягнув приблизно 160–170 тисяч примірників. По суті, у Харкові наприкінці 1930-х років було освоєно повноцінну виробничу й конструктивну лінію ФЕДа: обладнання, оснащення, допуски, порядок складання, підготовлених майстрів і накопичений практичний досвід.

(с) Доктор Олег Мальцев тестує ФЕД-2. І тестові фотографії вченого, зроблені на ФЕД-5В. Фото з архіву Експедиційного корпусу

Після війни харківський завод був сильно зруйнований, і виробництво перенесли за межі України. За результатами цього дослідження відомо, що перші зібрані там камери ще мали на верхній панелі харківську назву ФЕД.

Але головну перевірку свого дослідницького методу вчений провів на фотокамері «Київ», яку випускав київський завод «Арсенал». Її конструктивною основою стали німецькі далекомірні апарати Contax II та Contax III. Разом із документацією та обладнанням до «Арсеналу» надійшов запас деталей, тому перші камери частково збирали з оригінальних німецьких комплектувальних.

Проте історія «Києва» не зводиться до відтворення німецької конструкції. Поступово київське підприємство опановувало виготовлення власних деталей, об’єктивів і механізмів. До середини 1950-х років камеру вже комплектували об’єктивами «Юпітер-8» київського виробництва, а сімейство продовжувало розвиватися й модернізуватися впродовж кількох десятиліть.

«Київ» був складнішим за масові аматорські апарати. Він мав точний далекомір, металевий затвор із вертикальним рухом шторок, короткі витримки, змінну оптику та подвійне байонетне кріплення. Заводські посібники призначали його не лише для аматорської та професійної фотографії, а й для наукових і технічних зйомок. По суті, ця плівкова камера була розрахована на людину, яка вже розуміла фотографію, уміла самостійно вибирати витримку й об’єктив, точно фокусуватися та працювати в мінливих умовах.

(с) Доктор Олег Мальцев тестує камеру «Київ». І тестові фотографії вченого, зроблені на «Київ». Фото з архіву Експедиційного корпусу

Епоха, плівка й формат кадру в обох камер однакові, а конструкції — зовсім різні. Отже, відмінність треба шукати в завданні. Лише за конструкцією — металевими шторками затвора, точним далекоміром, байонетом, незалежністю від батарейок — дослідник відновив технічне завдання, якого не мав у документах: камера мала роками працювати в руках професіонала й не підводити. Потім висновок звірили з незалежними фактами — хто користувався «Києвом», скільки він коштував, скільки років його випускали майже без змін.

«Метод спрацював на незалежному випадку… Конструкція справді зберігає завдання, заради якого річ створювалася, і це завдання можна прочитати».

Одна камера впускала у фотографію мільйони новачків. Інша служила тим, для кого фотографія стала професією. Це не суперниці, а дві різні машини всередині однієї системи.

Що насправді виробляла ця машина?

Щоб зрозуміти, що саме відновив учений, найпростіше пройти шлях однієї фотографії від початку до кінця. Доктор Мальцев описує його в книжці на прикладі звичайного підлітка.

Задовго до того, як підліток узяв камеру до рук, вчені розробили теорію, за якою розраховують об’єктиви. Розрахувальник за цією теорією місяцями обчислював майбутній об’єктив. Завод виготовив його разом із камерою, магазин продав. Підліток прочитав інструкцію, але вона чесно попередила, що фотографії не навчає, тож він пішов до фотогуртка. Там йому пояснили, як оцінювати світло. Він зняв першу плівку, уночі у ванній проявив її та надрукував знімки. Половина кадрів не вдалася. Керівник гуртка подивився на негативи й показав, у чому помилка. Друга плівка вийшла кращою. Через рік у камері порвався затвор, і її полагодив майстер. Через п’ять років підліток купив другий об’єктив. Через десять навчив фотографувати молодшу сестру.

У цій історії беруть участь вчені, розрахувальники, завод, магазин, автор інструкції, керівник гуртка, ремонтник і сам фотоаматор. Ніхто з них не керував усім процесом і майже ніколи не бачив інших. Кожен просто робив свою справу. Але разом вони десятиліттями працювали як єдиний механізм. Саме його доктор Мальцев називає «машиною».

Що ж вона виробляла? Здається, що камери. Але камера без людини, яка вміє нею користуватися, — просто металевий предмет. Тоді, можливо, фотографії? Теж ні: готовий знімок можна було отримати у фотоательє, не проводячи ночей у ванній із червоним ліхтарем.

З усієї цієї історії змінився лише один учасник — сам підліток. Він навчився вибирати об’єктив, оцінювати світло, проявляти плівку, друкувати знімки, бачити на негативі свої помилки та виправляти їх. А потім навчив іншу людину. Це й був головний результат машини.

Звідси зрозуміло, чому система трималася так довго. Людина, яку вона навчила, сама її підтримувала: купувала плівку, носила камеру в ремонт, навчала наступних. Та щойно зникли плівка, хімікати й гуртки, де навчали, машина зупинилася. Мільйони справних камер так і залишилися лежати на антресолях: навчатися на них стало ніде, та й знімати вже не було на що.

Чому це важливо для України та Одеси?

Найпрактичніший висновок книжки стосується не фотографії. Вчений формулює запитання, яке можна (умовно) поставити будь-якому підприємству, інституту, навчальному курсу чи технології:

«Яку людину виробляє ця система? Що вона вміє після того, як пройшла крізь неї? Чи може вона передати це вміння далі?»

Для України це питання звучить особливо гостро. Країні належить відновлювати підприємства, енергетику, науку й освіту, а війна та еміграція вже забрали тисячі фахівців. Обладнання можна купити чи отримати в межах допомоги. Але якщо не відновити школи, викладачів, майстрів і механізм передачі досвіду, нові цехи ризикують залишитися, образно кажучи, коробкою з камерою, якою нікому користуватися.

У книжці є й обнадійливе спостереження. Коли сьогодні плівкова фотографія повертається, першими відновлюються зовсім не заводи. Люди шукають, де купити плівку, де проявити і, головне, у кого навчитися.

Для Одеси це безпосередньо пов’язано з науково-дослідною роботою самого вченого. Одеське фотографічне товариство, історія якого починається 1891 року, було відроджене 2019 року, і доктора Мальцева обрали його головою. По суті, це і є той самий контур навчання, без якого будь-яка техніка мовчить: місце, де фотографічний досвід передається від людини до людини. А родинні фотоархіви одеситів, які сьогодні лежать у таких самих коробках на антресолях, — це масив незалежних свідчень про життя міста, який ще чекає на свого дослідника.

(с) Фотографії зі зібрань Одеського фотографічного товариства. З архіву ОФТ

Замість висновку

Повернімося до коробки. У ній є камера, об’єктив, інструкція, бачок, негативи, ліхтар і книжечка з позначками на краях. Немає в ній лише головного учасника — людини, яка все це зібрала, роками вчилася, помилялася й навчала інших. Але вся коробка є слідом її існування.

Редакція «Суспільного прибою» вітає доктора Олега Мальцева з виходом нової книжки й бажає, щоб запропонований у ній науковий метод допоміг Україні побачити й зберегти головне — людей, здатних передавати знання далі.

Раніше ми писали про те, як одеський учений Олег Мальцев у двох експедиціях дослідив устрій Нідерландів, як він відкрив новий підхід до застосування фотографії в науці, та про ідею журналу WRONG PHOTOGRAPHY.

Головна зміна полягає в тому, що замість кількох окремих соціальних виплат сім’ї зможуть отримувати одну щомісячну допомогу. Її розмір визначатимуть індивідуально, враховуючи сукупні доходи родини, її склад та життєві обставини.

Водночас новий підхід передбачає не лише грошові виплати, а й доступ до соціальних послуг відповідно до потреб конкретної сім’ї.

Зокрема, родини з маленькими дітьми зможуть отримувати послуги раннього втручання. Також передбачені соціальний супровід, денний догляд, догляд удома, консультування, допомога із соціальною адаптацією та підтримка дітей під час інклюзивного навчання.

Мета змін — поєднати фінансову підтримку із практичною соціальною допомогою, щоб сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, могли отримувати необхідні послуги та кошти в межах єдиної системи.

Очікується, що такий механізм дозволить ефективніше враховувати потреби малозабезпечених родин і спростить організацію державної соціальної підтримки.

Детальнішу інформацію про нову систему допомоги, умови її призначення та порядок отримання можна знайти на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.

Відтепер основним джерелом підтвердження стажу стануть дані державних електронних реєстрів. Якщо необхідна інформація в них відсутня, Пенсійний фонд зможе враховувати записи у трудовій книжці та інші документи, перелік яких розширено.

Важливою зміною стала можливість підтвердити трудовий стаж за свідченнями щонайменше двох колишніх колег, якщо документи не збереглися. При цьому Пенсійний фонд сприятиме пошуку свідків, які можуть підтвердити факт роботи людини на підприємстві.

Окремий порядок передбачено для громадян, які працювали на підприємствах, розташованих на тимчасово окупованих територіях або в районах ведення бойових дій. Він також поширюється на випадки, коли документи про трудову діяльність були знищені чи втрачені через війну.

Урядове рішення має спростити процедуру оформлення пенсій для людей, які через воєнні обставини не можуть надати необхідні документи про попередні місця роботи.

Головна мета змін — забезпечити можливість підтвердження набутого трудового стажу та захистити право громадян на пенсійне забезпечення, навіть якщо документи про їхню трудову діяльність не збереглися.

Як повідомили в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, порушення виявили вранці 9 жовтня на озері Шагани поблизу села Приморське Лиманської територіальної громади.

Озеро розташоване в межах заповідної зони Національного природного парку «Тузлівські лимани», де діють спеціальні природоохоронні обмеження.

Під час спільного рейду співробітники водної поліції Білгород-Дністровського районного відділу поліції, прикордонники, представники Державної екологічної інспекції та працівники національного парку виявили місцевого жителя, який здійснював вилов риби за допомогою заборонених ліскових сіток.

На місце події викликали слідчо-оперативну групу.

У чоловіка вилучили чотири рибальські сітки завдовжки по 50 метрів кожна, забрідний костюм та понад 150 риб. Серед виловлених видів правоохоронці виявили камбалу-глосу та кефаль-сингіль.

Усі вилучені предмети та незаконний улов задокументували як речові докази. Рибу передали на зберігання до спеціалізованого підприємства.

За словами начальника відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Едуарда Коломійця, за фактом незаконного вилову розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 249 Кримінального кодексу України — незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу, пробаційного нагляду або обмеження волі.

Точний розмір збитків, завданих державі внаслідок незаконного вилову, наразі встановлюють. Для цього слідчі планують призначити судову експертизу, яка має визначити суму шкоди водним біоресурсам.

Досудове розслідування триває під процесуальним керівництвом Білгород-Дністровської окружної прокуратури.

Правоохоронці нагадують, що рибальство на територіях природно-заповідного фонду регулюється спеціальними правилами, а їх порушення може спричинити адміністративну або кримінальну відповідальність.

Як повідомили в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, порушення виявили слідчі обласної поліції спільно зі співробітниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області.

За матеріалами слідства, перебуваючи на посаді голови сільської ради, чоловік уклав із підприємцем договір оренди земельної ділянки площею 137,5 гектара, не отримавши необхідного рішення депутатів сільради.

У результаті підприємець отримав можливість користуватися землею для випасання худоби без належних правових підстав.

Правоохоронці встановили, що протягом 2025 року орендар використовував земельну ділянку у власних господарських цілях. За оцінкою слідства, територіальній громаді було завдано майнової шкоди на суму понад один мільйон гривень.

Як повідомив заступник начальника відділу розслідування злочинів проти довкілля слідчого управління обласної поліції Олександр Петельський, зібрані докази стали підставою для висунення колишньому посадовцю обвинувачення за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України — службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

За версією слідства, обвинувачений неналежно виконав свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, що призвело до істотних майнових втрат для громади.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років. Крім того, суд може позбавити обвинуваченого права обіймати певні посади або займатися визначеною діяльністю на строк до трьох років.

Досудове розслідування завершено, обвинувальний акт передано до суду для розгляду по суті.

Процесуальне керівництво у справі здійснювала Спеціалізована екологічна прокуратура Одеської обласної прокуратури. Її прокурори також підтримуватимуть державне обвинувачення в суді.

Як повідомили в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, протиправну діяльність чоловіків викрили співробітники управління боротьби з наркозлочинністю спільно з оперативниками та слідчими Одеського районного управління поліції №1.

Отримавши інформацію про можливу причетність одеситів до незаконного обігу наркотиків, правоохоронці провели оперативні заходи та затримали обох чоловіків на вулицях Київського району міста.

У 19-річного одесита поліцейські виявили сім пакунків із наркотичними засобами та психотропними речовинами, зокрема амфетаміном, PVP, 4-ММС, МДМА та канабісом. За даними слідства, ці речовини були підготовлені для відправлення покупцям до Сумської, Дніпропетровської та Київської областей.

Під час обшуку помешкання молодого чоловіка правоохоронці вилучили додаткові партії заборонених та обмежених в обігу речовин. Серед них — PVP, 4-ММС, МДМА, кокаїн, канабіс, кетамін, амфетамін, синтетичні канабіноїди та гриби, що містять псилоцин.

Іншого фігуранта, 42-річного одесита, затримали з трьома пакунками PVP — особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено.

Під час обшуку за місцем його проживання поліцейські також виявили МДМА, 4-ММС, PVP, канабіс, кокаїн і метадон.

Як з’ясували слідчі, на початку 2026 року 42-річного чоловіка вже засудили за незаконне зберігання наркотичних засобів. Тоді Приморський районний суд Одеси призначив йому покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на один рік за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України.

За версією правоохоронців, вилучені наркотики та психотропні речовини обвинувачені планували реалізовувати через поштові відправлення та так звані закладки.

Загалом із незаконного обігу вилучили майже два кілограми наркотичних засобів і психотропних речовин. Їхній склад підтверджено результатами судових експертиз, а орієнтовна вартість за цінами чорного ринку становить близько 1,3 мільйона гривень.

Крім наркотиків, слідчі вилучили електронні ваги, пакувальні матеріали та мобільні телефони з інформацією, яка може мати доказове значення для кримінальних проваджень.

Обох чоловіків затримали в процесуальному порядку. За клопотанням слідчих суд обрав їм запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

За словами начальника слідства територіального підрозділу поліції Олега Зощука, на підставі зібраних доказів чоловікам висунуто обвинувачення за частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України.

Йдеться про незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів і психотропних речовин, зокрема особливо небезпечних, у великих та особливо великих розмірах.

У разі доведення вини обвинуваченим загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Досудове розслідування завершено, обвинувальні акти скеровано до суду. Підтримувати державне обвинувачення буде Київська окружна прокуратура міста Одеси.

Водночас правоохоронці продовжують встановлювати осіб, які постачали наркотики обвинуваченим. Матеріали щодо невстановлених постачальників виділено в окремі кримінальні провадження.

Як повідомили в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, злочин стався ввечері в одному з квіткових магазинів Київського району Одеси.

За даними слідства, чоловік зайшов до крамниці та почав погрожувати 32-річній власниці закладу розбитою скляною пляшкою. Після цього він забрав сумку жінки, у якій знаходилися гроші, планшет та інші особисті речі.

Загальну вартість викраденого майна оцінили приблизно у 85 тисяч гривень.

Після нападу чоловік утік із місця події. Потерпіла одразу звернулася до поліції та повідомила прикмети нападника.

Завдяки отриманій інформації правоохоронці невдовзі розшукали підозрюваного неподалік від квіткового магазину.

Під час слідчих дій поліцейські вилучили частину викраденого майна, а також інші речові докази, що мають значення для кримінального провадження.

29-річного одесита затримали та повідомили йому про підозру за частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України — розбій, вчинений в умовах воєнного стану.

Йдеться про напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілої.

За клопотанням слідчих суд обрав чоловікові запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

У разі доведення вини підозрюваному загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У затриманні чоловіка брали участь співробітники Одеського районного управління поліції №1 та Управління патрульної поліції в Одеській області.

Досудове розслідування триває.

Про порядок декларування нагадали в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.

За інформацією правоохоронців, громадяни, які виявили вогнепальну зброю чи боєприпаси або зберігають незареєстровану зброю, мають повідомити про це за телефоном 102 або 112.

Після повідомлення необхідно протягом 24 годин звернутися до найближчого підрозділу Національної поліції для проходження процедури декларування.

Після оформлення відповідних документів громадянин може законно залишити задекларовану зброю на зберіганні або добровільно передати її поліції.

Добровільне декларування в установленому законом порядку передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне поводження з відповідною зброєю та боєприпасами.

Водночас правоохоронці наголошують, що декларуванню підлягають не всі види озброєння.

Зокрема, процедура не поширюється на нарізну вогнепальну зброю калібру 12,7 мм і більше, боєприпаси до неї, кулемети, вогнемети, міномети та інші види важкого озброєння, які перебувають на озброєнні військових.

У поліції зазначають, що для декларування необхідно пройти встановлену процедуру та надати відповідні документи. Детальний порядок оформлення правоохоронці роз’яснюють в інформаційних матеріалах.

Жителів Одеської області закликають не зволікати з повідомленням про виявлену або незареєстровану вогнепальну зброю та звертатися до поліції для її законного оформлення.

Новий стандарт має забезпечити однакове та коректне використання відповідної термінології в офіційних документах, освітній і науковій сферах, професійній діяльності та публічній комунікації.

Окреме значення документа полягає у формуванні коректної мови під час розмови про людей та їхні потреби. Уніфікована термінологія покликана допомогти уникати стереотипних або некоректних формулювань, які самі можуть створювати додаткові бар’єри.

Ознайомитися з повним текстом документа можна на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови.

Як повідомили в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, протиправну діяльність чоловіка викрили оперативники та слідчі відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1.

За даними слідства, на одній із вулиць Приморського району Одеси обвинувачений продав покупцеві дві ручні осколкові гранати та 30 набоїв. За цю партію він отримав 8 тисяч гривень.

Згодом правоохоронці задокументували ще одну оборудку. Цього разу чоловік продав іншому покупцеві майже 800 набоїв за таку саму суму.

Після другої операції з продажу боєприпасів поліцейські затримали підозрюваного.

Вилучені гранати та набої передали на експертне дослідження із залученням фахівців вибухотехнічної служби поліції Одещини.

За висновками експертів, вилучені гранати є конструктивно оформленими зарядами, що належать до вибухових речовин, а набої — боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї.

Суд обрав чоловікові запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 133 120 гривень. Однак обвинувачений не скористався правом на внесення застави.

Як повідомила старша слідча у справі Наталія Лещенко, правоохоронці зібрали достатньо доказів для висунення чоловікові обвинувачення в незаконному придбанні, зберіганні, носінні та збуті бойових припасів і вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Досудове розслідування завершено, а обвинувальний акт скеровано до суду для розгляду по суті.

Водночас у поліції нагадують, що відповідно до частини 3 статті 263 Кримінального кодексу України особа, яка добровільно здала органам влади незаконно придбану або збережену зброю, боєприпаси, вибухові речовини чи вибухові пристрої, звільняється від кримінальної відповідальності за відповідні дії, передбачені цією статтею.