У нас в руках унікальні кадри. Анонімне джерело передало до редакції відео допитів головного свідка сторони звинувачення у справі Олега Мальцева, громадянки Киргизії. Те, що ми виявили в другій частині розслідування «Операції Іуда», є ексклюзивом з ефектом вибуху бомби.

Передісторія

Для тих, хто тільки приєднався до нашого розслідування, ми повинні розповісти коротку передісторію.

Хто такі Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко (Данилева)? Це колишні учні та заступники вченого і адвоката Олега Мальцева, які вирішили, в якості подяки своєму шефу за все, що він для них зробив, захопити всі інтелектуальні активи створених ним наукових технологій, а потім знищити його руками правоохоронних органів. До зустрічі з Олегом Мальцевим вони були абсолютно ніким. Валентина — в минулому круп’є з кримського казино, жінка з сумнівними зв’язками і без виразного майбутнього.

Ось як Гордієнко описує саму себе на момент знайомства з Олегом Мальцевим:

Коли я прийшла до Олега Вікторовича, він мені дуже допоміг. На той час у мене не було роботи, мені навіть ніде було жити. Все було дуже погано.

Саме Олег Мальцев своїми руками виліпив з «криволапої сімферопольської простушки» випещену бізнес-вумен і дав їй пропуск в інший світ.

Дмитро Паустовський — уламок кримінальних 90-х, людина, яка залишилася без покровителя і без копійки в кишені.

Ось як Дмитро Паустовський відповів на питання: «Якби ви не зустріли свого шефа (О.В. Мальцева), куди б ваше життя вас привело?»

Відомо куди. Там, де знаходяться мої колеги. На кладовищі.

Мальцев дав цим людям все: гроші, статус, владу. А вони відповіли йому зрадою.

«Де гроші, Діма?»

Коріння фабрикації кримінальної справи проти Олега Мальцева сягає літа 2022 року. Саме тоді Дмитро Паустовський, який на той момент обіймав посаду заступника Мальцева, і його дружина Валентина Гордієнко (Данилева) вирішили вийти з гри, але не з порожніми руками, а прихопивши понад 500 тисяч доларів. Цей неприкритий грабіж із залученням співробітників правоохоронних органів отримав у нашому журналістському розслідуванні кодову назву «Операція Іуда».

Метою було не просто звільнення, а повне захоплення інтелектуальних активів авторських технологій свого шефа. Використовуючи особисті зв’язки в правоохоронних органах, Паустовський і Гордієнко (Данилева) ініціювали першу справу через ДБР. Виконавцем переслідування став оперативник військової контррозвідки СБУ. Саме він протягом 2023-2024 років виступав заявником щодо Мальцева у кількох кримінальних справах: у ДБР, Нацполіції та СБУ. Саме він фактично замість слідчого СБУ проводив розслідування щодо Мальцева, інакше як пояснити той факт, що ним проведено понад 50 слідчих дій у справі. А написані ним рапорти – це предмет особливої уваги психіатрів.

Перші обшуки в лютому 2024 року оголили справжні мотиви переслідувачів. У Мальцева вилучили колекційну зброю і техніку на суму понад 300 тисяч доларів. Пізніше суд, зрозуміло, визнає: зброя була придбана легально, зберігалася згідно із законом. Але коли доходить до повернення майна власникам за рішенням суду, починається цирк. Зброя магічним чином «губиться» при спробі виконати постанову суду.

Ніякого звинувачення Мальцеву в цій справі не пред’явили в рамках тих статей, які розслідувалися ДБР (дача хабара, державна зрада, виправдання російської агресії, втручання в роботу електронних систем і незаконне зберігання зброї). Але зброю так і не повернули, вважаючи її вартість гідною оплатою за виконану роботу.

Паустовський і Гордієнко (Данилева) на цьому не зупиняються.

Коли справа ДБР розвалилася, в гру вступила Нацполіція, а згодом і територіальне управління СБУ з офіційної подачі того ж оперативника військової контррозвідки. Так у червні 2024 року в Нацполіції виникає «нова справа» за новою статтею – «незаконне воєнізоване формування». В рамках цієї справи зброя, яку Мальцеву повинні були повернути за рішенням суду, вилучається повторно і на неї тихо накладають арешт.

Влітку 2024 року в гру вводять нового персонажа – громадянку Киргизії, яка працювала у Мальцева фрілансером-перекладачем з англійської мови. Пасьянс мародерів складається ідеально: поки подружжя-зрадники рейдерують Академію прикладних наук, громадянка Киргизії бере на себе захоплення Європейської академії наук України. І вона настільки впевнена у своїй безкарності та силі адміністративного ресурсу, що відкритим текстом пише про свої плани президенту академії, американському професору Джерому Крейсу.

 “Dear Jerry, once I come to the US — let’s discuss together what shall we do with EUASU, we may take over it and continue its activity with a new agenda depending on what key member’s say”.

Скріншоти цього листа ми наводимо нижче.

Здавалося б, ідеальний злочин. Все куплено, ролі роздані, система працює як годинник. Але в цій бездоганній корупційній машині відвалилася одна гайка. До нашої редакції потрапили ексклюзивні кадри з допиту цієї самої громадянки Киргизії. Те, що вона там говорить, повністю ламає гру і слідству, і Паустовському.

У листі, що надійшов до нас з невідомої адреси, зазначено, що відправник передає матеріали, оскільки йому як офіцеру соромно дивитися на те, що роблять деякі його колеги, які за весь час війни жодного разу не були на фронті, а відсиджуються в тилу і замість того, щоб ловити шпигунів і зрадників, відпрацьовують комерційні замовлення.

«А тепер Горбатий! Я сказав — Горбатий!»

Про те, що справа Олега Мальцева — це дешевий, смердючий фальсифікат, вже багато разів писали. Про це голосно говорять правозахисники, про це кричать на рівні ООН і ОБСЄ. Заяви написані, папери відправлені. Міжнародна академічна спільнота навіть надіслала відкритий лист президенту Зеленському. Але віз і нині там.

Основний жах, яким слідство лякало громадськість, а прокурор Михайло Ульянов доводить суд до істерики — це звинувачення Мальцева у створенні так званої ОБП (Оперативно-бойового підрозділу). Якоїсь особливо небезпечної структури, яка, за версією слідства, нібито хотіла захопити владу в Одесі. Саме міфічною загрозою від цієї структури вони вже більше 17 місяців пояснюють, чому Мальцев повинен заживо гнити в СІЗО.

Але давайте на секунду зупинимося і подивимося. Будь-яке нормальне слідство (якщо це слідство, а не комерційне замовлення) завжди шукає джерело фінансування. У справі Олега Мальцева слідчі рили носом землю: запитували тонни виписок, розбирали банківські рахунки, винюхували історії транзакцій. І знаєте що? Нічого не знайшли.

І ось, 20 липня 2024 року, на голови слідчих звалюється «подарунок» у вигляді заяв

громадянки Киргизії. На цих відео відбувається щось феноменальне. Вона, дивлячись прямо в очі слідчому, «здає» Дмитра Паустовського з потрохами (якщо вірити версії слідства про існування «небезпечної організації ОБП» та її фінансування).

Що стосується структури ОПБ, то він (Мальцев – прим. редакції) надав чітку структуру. Фінансуванням цієї групи займався Паустовський Дмитро Іванович.

Не вірите? Дивіться самі:

Ви тільки вдумайтеся в цю секунду! Слідчі отримують у свої спітнілі долоні найціннішу, вбивчу інформацію. Перед ним – головний гаманець чи не терористичної організації (саме так прокурор Михайло Ульянов в суді зображує організацію Мальцева). Беріть спецназ, ламайте двері, крутіть Паустовського мордою в підлогу. Але слідча машина впадає в літаргічний сон.

Більше того, слідство починає страждати на вибіркову сліпоту, навіть коли через два дні, 22 липня, свідок з планети Тінія ще раз під протокол повідомляє інформацію про Дмитра Паустовського та Валентину Гордієнко:

Питання: Вам відомі джерела фінансування Мальцева. Звідки у нього капітал, щоб забезпечувати роботу Вас, інших?

Відповідь: Ну, те, що мені відомо, — давайте так. Паустовський Дмитро Іванович. Взагалі, замісники, на його думку, вони зобов’язані забезпечувати. Паустовський Дмитро Іванович, його дружина Валентина Данилева, Гордієнко — її справжнє прізвище.

На двох допитах вона прямо каже: гроші проходили через Дмитра Паустовського і Валентину Гордієнко. Вони фінансували цю «небезпечну групу».

Давайте включимо банальну логіку. Якщо Олег Мальцев, за версією сторони звинувачення, створив таку небезпечну групу, то Дмитро Паустовський відповідав за її фінансування. Його мали заарештувати першим, жорстко і показово. Але навколо Паустовського — дзвінка тиша. Ні обшуків, ні повісток. А звинувачення за тяжкою статтею (фінансування «незаконного воєнізованого формування») отримують… Мальцев і Слободянюк.

Уявіть собі картину: сидить слідчий, пише страшну справу. А головний свідок бере і прямо вказує пальцем на Паустовського: ось він, ось хто розподіляв гроші всієї структури. Здавалося б, бінго. Ось він, касир «воєнізованого формування». Пакуйте його в СІЗО.

Але що роблять слідчі? Вони вперто, до хрускоту в шийних хребцях, відвертаються і в упор не бачать Паустовського у справі Олега Мальцева. Як не бачили його квартири під час погромів і обшуків у лютому 2024 року і у вересні 2024 року (прим. редакції: за цей період у Мальцева, його співробітників і просто знайомих було проведено в цілому понад 60 обшуків)

Як не бачили у Паустовського і Гордієнко (Данилевої) такі ж, як у Мальцева, мисливські рушниці та боєприпаси до них. Як не бачили їх у якості свідків, «забувши» виписати повістку на допит (прим. редакції: у цій справі повістки виписували навіть людям, до яких випадково прийшли з обшуками, тобто тим, хто навіть не знав, хто такий Мальцев). Як не побачили Паустовського в ролі співучасника, коли одягали наручники на Мальцева.

Тому що цей самий Паустовський і заніс в кабінети ті самі накрадені гроші, щоб його шефа закрили. А сам він, разом зі своєю ненаситною і жадібною дружиною Валентиною Гордієнко (Данилевою), під шумок роздербанив активи, клієнтів і інтелектуальну власність свого наставника.

Такий собі «Димка-невидимка».

«І вівці цілі, і вовки ситі»

Якщо організація була мало не «терористичною», то чому її головний фінансист — Дмитро Паустовський — не тільки залишається на волі, але й не фігурує в списку підозрюваних? Більше того, поки Мальцев перебуває в СІЗО, Паустовський з Гордієнко оновлюють свій автопарк і купують заміську нерухомість.

Зрозумійте одну просту, до нудоти банальну річ. У цій справі абсолютно не потрібен Паустовський як спонсор міфічної, намальованої на коліні ОПБ. Зате Паустовський у ролі замовника і фінансиста беззаконня у справі Олега Мальцева, дуже навіть потрібен.

Давайте подивимося, як виглядає закінчена злочинна схема, де у кожного своя бездоганно зіграна роль:

1. Головні фінансисти кримінального беззаконня у справі Олега Мальцева – Паустовський і Данилева. Їх не можна саджати, з них потрібно здувати пилинки. Вони – головні замовники, які забезпечують фінансову частину, за рахунок якої, зокрема, Мальцева і Слободянюка вже 17 місяців тримають під вартою.
2. Комерсанти в погонах – правоохоронці, які знімають з цієї справи подвійну маржу. Крім гонорару від Паустовського, вони з палаючими очима біжать доповідати нагору про розкриття абсолютно безпрецедентної змови. ОПБ! Захоплення чи не всього світу, ну, або як мінімум сусідньої галактики! За цей дешевий фантастичний комікс вони отримують реальні підвищення, премії і нові, важкі зірочки на погони.
3. Головний свідок з планети Тінія. За первинним, грандіозним задумом, за свою брехню вона мала отримати в особисте годування європейську академію. Але реальність виявилася набагато прозаїчнішою. Відігравши свою партію, вона відбулася смішним штрафом і того ж вечора назавжди покинула Україну.

Ідеальний, замкнутий симбіоз паразитів. Але в усій цій пишності є одне фатальне, залізобетонне «але».

Це Олег Мальцев. Поки він перебуває в СІЗО, всім «добре». Недобросовісні правоохоронці заробляють, а Паустовський з Гордієнко продовжують продавати інтелектуальну власність Мальцева і вести розкішний спосіб життя.

Сьогодні він обіймає посаду директора Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради і займається питаннями збереження культурної спадщини, міжнародної співпраці, туризму та культури в нашому місті

«Іван став активним учасником Клубу у 2006 році, увійшовши в редакційну колегію Одеського альманаху «Дерибасівська-Рішельєвська», завдяки участі Івана і очолюваної їм тоді компанії ПЛАСКЕ альманах отримав новий вигляд і якість, до-речі, проєкт живе і продовжує розвиватись і зараз. Завдяки меценатським проєктам компанії ПЛАСКЕ у співпраці з ВКО були видані десятки книжок в серії «Одеська бібліотека», встановлені пам’ятники всесвітньо відомим письменникам Одеської літературної школи, на системній основі підтримувались культурні та мистецькі проєкти у місті Одесі», – зазначили у ВКО.

Підписуйтеся на наш Telegram-канал та сторінку у Facebook.
Потрібна допомога журналістів? Пишіть: info@priboi.news

Адвокат ГО “Юридична сотня” Ірина Дмитренко в ефірі “Українського Радіо ” зазначила, що, якщо військовому встановлено інвалідність, то розмір такої пенсії залежить від деякизх факторів.

“Якщо інвалідність пов’язана із захистом Батьківщини, або пов’язана з виконанням обов’язків військової служби, то така особа має право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни, і, відповідно, має право на пенсію за військовим законом. Якщо ж інвалідність пов’язана з проходженням служби, вона також має право на пенсію по інвалідності, але її розмір буде значно меншим”, – зазначила адвокат.

За її словами, під час призначення пенсії по інвалідності одним із найважливіших критеріїв є те, чи ветеран уже звільнився зі служби, чи ні, бо якщо він звільнився зі служби, то він однозначно претендує на військову пенсію по інвалідності.

“Якщо ж він не звільнився, тоді він також може претендувати на пенсію, але тільки на цивільну пенсію по інвалідності. Після звільнення зі служби він може перейти на військову пенсію по інвалідності”, – пояснила Дмитренко.

При цьому вона пояснила, який розмір пенсії буде залежно від групи інвалідності:

• особа з інвалідністю внаслідок війни I групи отримує 100% від суми грошового забезпечення за останньою займаною посадою;
• II група – 80% від грошового забезпечення;
• III група – 60%.

“Якщо інвалідність пов’язана не із захистом Батьківщини і не з виконанням обов’язків військової служби, а з проходженням служби, то розмір пенсії для осіб з І групою інвалідності становитиме 70%, ІІ і ІІІ група відповідно матимуть 60 і 40% від грошового забезпечення”, – уточнила адвокат.

Водночас постанова Кабміну № 656 визначає мінімальні розміри пенсії по інвалідності, тож якщо пенсія складатиме менше за цей розмір, то її будуть відповідно до документа:

• для осіб з інвалідністю І групи пенсія не може бути меншою за 15 347 гривень;
• для ІІ групи – 12 396 гривні;
• III група – 8500 гривень.

“Якщо ж говорити про мінімальну пенсію учасників бойових дій, то вона за жодних обставин не може бути меншою за 4 958 гривень”, – зазначила адвокат.

Адвокатка ГО “Юридична сотня” Ірина Дмитренко зазначила, що додаткова фінансова винагорода, яку виплачують українським військовим, не враховується під час розрахунку пенсії. Ці кошти є премією за виконання бойових завдань, а не постійним окладом.

Підписуйтеся на наш Telegram-канал та сторінку у Facebook.
Потрібна допомога журналістів? Пишіть: info@priboi.news

Наш співрозмовник Кім Борисович Каневський – Указом Президента України Заслужений журналіст України, головний редактор науково-популярного, літературно-мистецького та суспільно-політичного журналу «Вісник Грушевського», почесний член Національної спілки журналістів, науковець-філолог, художник-графік, автор книг – у тому числі й популярного видання «У країні «Журналістика» у співавторстві з академіком Мальцевим О. В. У минулому головний редактор ДержТВ, старший викладач кафедри журналістики ОНУ ім. Мечникова, доцент кафедри журналістики МДУ (Одеса), голова громадянської ради Головного управління МВС України в Одеській області, член колегії ГУМВС, член кадрової комісії.

— Кіме Борисовичу, чи знаєте ви академіка Мальцева особисто? Що ви можете сказати про нього, як про вченого?

Кім Каневський : Це знайомство відбулося, коли Олег Вікторович прийняв історичне, я вважаю, рішення — відродити журнал «Вісник Грушевського», заснований ще у ХІХ столітті самим академіком Грушевським – першим в історії президентом незалежної України та прихлопнутий Сталіним у 30-ті роки ХХ століття, для чого і запросив мене як головного редактора. А сам академік Мальцев був обраний головою редколегії цього унікального видання. Зрозуміло, цікавий він і як вчений, до видання праць якого мене залучали як літературного редактора. Працював я і у цьому напрямку тим більше охоче, бо редаговані матеріали були для мене надзвичайно цікаві і захоплюючі: дуже багато заодно почерпнув для себе.

А якщо говорити про нього, як вченого – мені пощастило брати участь у багатьох лекціях-розмовах академіка Мальцева, дискусіях, конференціях, симпозіумах континентального та міжконтинентального рівня, координувати та вести деякі з них. На мій погляд, це була справжня та дуже велика наука. Тим більше що саме так оцінюють його діяльність і вітчизняні, і зарубіжні імениті вчені. Таким чином, випади на його адресу типу « Псевдонаука » та «Лжевчений», щонайменше – смішні та безглузді.

— Чи ви чули коли-небудь, що Олег Мальцев підтримував Росію?

— Ні, я такого не чув. Натомість неодноразово чув від Олега Вікторовича дещо протилежне. У цьому плані мені достатньо знати, що – перебуваючи за кордоном і маючи інформацію про серйозні підозри на свою адресу, він повернувся до України. Які ще потрібні аргументи?

— Звинувачення на його адресу, на вашу думку – що це?

— Мені дуже складно, практично неможливо повірити у те, що обвинувачення, які йому інкримінують, можуть бути правдою. До речі, я дізнався про це тільки з «жовтої» преси, і спочатку взагалі не сприйняв серйозно. Мало що базікають в Одесі. Чого тільки не дізнаєшся. Колись ЗМІ повідомили, що «…на Пересипу лопнув Меридіан». Але коли цей матеріал багаторазово тиражувався у різних ЗМІ, переважно саме «жовтих», здалося, що це якийсь безглуздий сон. Традиційна для Південного Заходу вулична сенсація. І зараз іноді здається, що це жах, після якого хочеться прокинутися і сказати «Слава Богу, сон!». Насправді для мене ситуація – просто абсурдна.

— Незважаючи на явний абсурд, Олег Мальцев зараз під вартою. Можливо, ви хочете до сказаного щось додати, передати якісь слова підтримки чи побажання?

— Насамперед, підкреслю очевидний факт: сьогодні наша журналістика — це просто прохідний двір. До речі, колись академік Мальцев на цю мою репліку мене «заспокоїв»: сьогодні й у науці – те саме. Що аж ніяк не можна порівняти з тими великими і серйознішими завданнями, які завжди стояли перед журналістами. А їхнє надзавдання насамперед — формувати та стабілізувати умонастрої людей, а не підливати олію у вогонь, коли її треба гасити. Справжні журналісти завжди еліта — інтелектуальна, моральна та духовна. А цій жовтизні та їхнім наймачам, яку ще Чехов у XIX столітті називав «газетною шушерою», я бажаю прокинутися від цього сну, взятися за голову, засісти за історію, теорію журналістики та кримінальний кодекс. І зрозуміти, що так безкарно грішити нескінченно не можна. Презумпцію невинуватості у нас не скасовано. І навіть власники журналістського посвідчення не сміють поза судом оголошувати громадянина злочинцем перед читачем, слухачем і глядачем.

Та й судді помиляються. А щодо Олега Вікторовича… Звичайно, у величезному своєму житті я не відчував нічого подібного, що зараз переживає він. Але як літератор і читач, можу реконструювати цю ситуацію та постаратися зрозуміти — як її має сприймати людина. Тим більше, що в історії, і в літературі такі ситуації часто повторювалися, а закінчувалися вони зовсім по-різному. У тому числі тим, що обвинувачений виявлявся зовсім не винним. А винними виявлялися ті, хто постарався чи перестарався у підозрах.

Наскільки я знаю, академік Мальцев — людина спортивна, а отже, вольова, рішуча, цілеспрямована, яка знає собі ціну і вміє тримати себе у руках. Побажань у мене дуже багато, але є головне: у доброму здоров’ї йому дожити до того моменту, коли переможе істина. І добре б нам якнайшвидше зустрітися на волі. Є про що поговорити.

Джерело: науковий німецький журнал «Експедиція»

Підписуйтеся на наш Telegram-канал та сторінку у Facebook.
Потрібна допомога журналістів? Пишіть: info@priboi.news

Кілька днів тому в українській пресі, а також на багатьох телеграм-каналах вибухнув шквал повідомлень інформаційного характеру про кримінальну справу українського вченого Олега Мальцева. Пік стався 23 вересня 2024 року, коли Служба безпеки України повідомила, що «знешкодила оперативно-бойову групу російської гру». Свій «п’ятак» вважали за необхідне «помочити» навіть колишні українські політики, які зараз перебувають у Росії, ховаючись від українського правосуддя. Загалом, у загальній інформаційній вакханалії взяли участь усі, висловивши свою «компетентну думку». Такий «бенкет на крові», безумовно, викликав у нас інтерес, оскільки Олега Мальцева ким тільки не називали: зрадником України, диверсантом, інфо-циганом, сектантом, псевдовченим і навіть «тамплієром». Такої різнобічної особи наші журналісти ще не зустрічали, а шквал цькування – безумовно зацікавив. Тож у нас виникло бажання вислухати інший бік, і ми звернулися до адвоката Олега Мальцева Євгенії Тарасенко. Що з того вийшло – читайте нижче.

Євгенія, як адвокат Олега Мальцева поясніть, що сталося? Прокоментуйте заяви у цій справі, які є у ЗМІ та телеграм-каналах.

Євгенія Тарасенко: 12 вересня мій клієнт отримав підозру у скоєнні злочинів за двома статтями Кримінального кодексу України. Наразі він перебуває в Одеському слідчому ізоляторі. Проводиться досудове розслідування. Щодо публікацій у ЗМІ, телеграм-каналах ми можемо точно сказати, що стався витік інформації. Тому що є таке поняття, як таємниця досудового розслідування. Безперечно, коли правоохоронці якусь частину своєї роботи виконують, наприклад, затримують когось, і вважають, що ця людина винна, вони повідомляють про це, але без зазначення прізвищ та фотографій підозрюваних. Цей закон уже давно діє в Україні, і ніхто не має права розголошувати таку інформацію через презумпцію невинності. У випадку з Олегом Мальцевим в Інтернеті буквально розпочалася вакханалія на всіх можливих ресурсах – з іменами, фотографіями та космічними домислами. Аж до якихось смішних речей, наприклад: на одному телеграм-ресурсі писали, що вилучено зброю, за допомогою якої він збирався захоплювати Одесу, а фото прикріпили зі спальним мішком та ножами. Зрозуміло, що у багатьох одразу постало питання – Мальцев збирався захоплювати Одесу за допомогою цих предметів? Тому ми можемо тут точно сказати, що стався витік інформації. Я думаю, що вона була навмисною, і сталася вона з органу досудового розслідування. Тобто хтось кинув цю інформацію на відкуп жовтим третьосортним Telegram-каналам та ЗМІ.

— Навіщо це потрібно?

Євгенія Тарасенко: мені важко сказати, навіщо це потрібно. Я можу тільки припустити. Перше, що хотілося б наголосити — в Україні ця практика давно відбувається. Коли якусь людину заарештовують, то її починають гнобити у ЗМІ, причому гнобити дуже жорстко. Навіщо це робиться? Я можу припустити, що з метою психологічного тиску. Насамперед, на суддів, а також на оточення підозрюваного. Адже кожна людина має певне коло спілкування. І робиться це для того, щоб все оточення розбіглося і людина залишилася сама. Щоб, грубо кажучи, боялися навіть піти до СІЗО та пачку цигарок передати. Таке відбувається вже давно.
Більше того, я вам навіть можу сказати, що в Україні існує певне негласне поняття як «улюблена стаття», від якої всі люди розбігаються як від чуми. Це певний «запит часу». Усе почалося понад 15 років тому зі статті 212 Кримінального кодексу (ухилення від сплати податків), коли вона ще була підстражною, тобто коли за звинуваченням від сплати податків брали бізнесменів під варту. Це справді була страшна стаття, деякі бізнесмени кілька років сиділи у слідчому ізоляторі. І давайте відверто, ухилення від сплати податків — це ж не вбивство, це ж не маніяк, який бігає за людьми містом, як Чикатило. Навіщо таку людину тримати у СІЗО? Зрозуміло, що багато хто цим користувався, у тому числі й недобросовісні правоохоронці. І це не тільки моя думка, адже якщо всі правоохоронці в Україні були б сумлінними, то у нас би не було реформи правоохоронної та судової систем у 2014 році, кримінальних справ щодо хабарів, зловживання службовим становищем тощо.
За кілька років, коли скасували можливе утримання під вартою за ухилення від сплати податків, з’явилася нова «улюблена стаття» 190 (шахрайство). Людей так само брали під варту, у ЗМІ їх таврували «аферистами», їхнє оточення розбігалося, і з ними боялися вітатись у місті. Після 2014 року настав період статті – 191 (присвоєння, розтрата чи заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Паралельно з цим з’явилася тенденція боротьби з корупцією, де також були зловживання. Наведу показовий приклад. Я мала подругу, яка працювала суддею. Одного ранку заходжу в Інтернет, а там на всіх топових ресурсах пишуть, що вона затримана на хабарі прямо у приміщенні суду і додають фотографії. Дзвоню їй, вона не бере трубку – відключено телефон. Через 2 години вона мені передзвонила сама. Виявилося, що вона ще тиждень тому поїхала із сином до Європи і взагалі не знає, що її «затримали на хабарі».

— Усі вже звикли. Корупція непереможна.

Евгенія Тарасенко: Корупція завжди була і буде у будь-якій державі, на жаль. Наступна “улюблена стаття” – це період Ковід-19, коли з’являлися підроблені тести на Ковід, сертифікати вакцинації. Тоді це були найстрашніші статті – за ними працювало ДБР, хоча цими правопорушеннями по суті райвідділ повинен займатися. Були гучні затримання, зокрема з оперативним супроводом співробітників СБУ. Потім почалася війна, і Ковід різко зник не лише в Україні, а й в усьому світі. Така небезпечна хвороба зникла просто за 1 день. І з’явилася нова тенденція, новий запит часу – «все, що на одиницю» – злочини проти основ національної безпеки України. Тобто, що ми можемо сказати? У кожний історичний та політичний період існує «улюблена стаття» з погляду правоохоронних органів, і тенденція може змінитися будь-якої миті часу. Згадайте суддю, який розглядав справу Юлії Тимошенко та виніс їй обвинувальний вирок. Небагато часу минуло, як цей суддя сам опинився у розшуку в Україні, а Юлію Тимошенко звільнили. Ось така «юридична карусель».

– Можна я уточню. Тобто “улюблена” стаття – це та, за яку можна отримати гроші?

Євгенія Тарасенко: у тому числі. І ми можемо про це говорити відкрито, бо існує безліч вироків правоохоронцям, які отримували хабарі та вимагали гроші. Але тут питання не лише у грошах, «улюблена стаття» — це політичний запит часу як частина внутрішньої політики держави. У нас що, до 2022 року в Україні не було шпигунів та зрадників? Не могли ж вони різко всі з’явитися 24 лютого 2022? Особисто я пам’ятаю мало вироків у таких справах до лютого 2022 року. Ось і є політичний запит часу.

— Слухаючи вас, у мене виникає запитання: чому, на Вашу думку, Олег Мальцев став об’єктом якогось переслідування (принаймні в інформаційному просторі)? Судячи з інформації про нього в українській Вікіпедії, він займався виключно науковою діяльністю. Чи це не так?

Євгенія Тарасенко: я можу Вам висловити лише свою суб’єктивну думку. Коли на людину з ранку до вечора з усіх прасок ллють бруд, мимоволі виникає думка, що це замовлення. Зазвичай, коли виходить новина, що когось затримали, її висвітлюють два-три ресурси, за кілька днів це вже нікому не цікаво. Але, вибачте мене, коли майже вся Україна, і зокрема низка російських ресурсів, європейських ресурсів, під час війни займаються якимось академіком, то ми можемо говорити про те, що це замовлення. Пояснити це інакше неможливо.
Більше того, слід зазначити, що на початку грудня минулого року на електронну пошту колеги Олега Мальцева адвоката Ольги Панченко надійшов лист з невідомої електронної адреси, у якому було написано, що стосовно Мальцева проводяться оперативно-розшукові дії департаментом військової контррозвідки СБУ. У цьому листі була пропозиція всі проблеми “закрити за певну подяку”. З одного боку, це було схоже на шахрайство. Хто достеменно писав листа нам невідомо, однак, через 2 місяці після цього у лютому 2024 року до Мальцева прийшли з першими обшуками.

— Тобто відкрито пропонували заплатити?

Євгенія Тарасенко: я даю Вам скрін цього листа. Мені відомо, що Олега Мальцева повідомили про такий лист і його адвокат Панченко звернулася із заявою до СБУ. Олег Мальцев, тоді, до речі, був закордоном і міг просто не повернутись в Україну. Коли 13 вересня Мальцеву обирали запобіжний захід, то сторона звинувачення стверджувала, що якщо його не взяти під варту, то він сховається від суду та слідства. Впевнена, що після таких листів він міг просто не повернутися до України, але повернувся. Крім того, перші обшуки у Мальцева були ще на початку березня 2024 року, а затримали його та звинуватили лише 12 вересня. Тобто якби він хотів «сховатись» у нього на це було півроку, а судячи з того, що про нього тепер пишуть у медіа – кордон він би перейшов без проблем.

– Чи могли б Ви ще прояснити ту версію, яка є у слідства, і яка розганяється в медіа ? Як на сьогоднішній день справи? Без домислів, а за фактом?

Євгенія Тарасенко: щодо розслідування та його подробиць, я не можу нічого сказати. Це таємниця досудового слідства. Тут ви можете звернутися за коментарями до слідчого або прокурора, але вони теж не мають права розкривати цю інформацію. Що я можу сказати з того, що вже публічно і відкрито, і на що таємниця досудового слідства не поширюється.
Перше. Мальцеву звинувачують у створенні незаконного воєнізованого формування. На підтвердження цього, у тому числі на багатьох телеграм-каналах, наводиться список вилученої у нього зброї, яка, між іншим, була вилучена ще 1 березня 2024 року. Перше, на що тут треба звернути увагу: зараз у мене є п’ять судових рішень про те, що ця зброя має бути повернена власнику, і ці судові рішення вже протягом півроку досі не виконані. Вся вилучена зброя зареєстрована у встановленому законом порядку, тобто на кожну вилучену одиницю Мальцев має дозвіл, виданий Національною поліцією України. Більшість цієї зброї – гладкоствольна, вона використовувалася для тренувань олімпійської дисципліни «Скіт» (круглий стенд).
Крім того, Олег Мальцев є керівником Міжнародної асоціації спортивної тактичної стрільби та займається олімпійською дисципліною Скіт (круглий стенд). Паралельно заняттям на круглому стенді Мальцев проводив наукові дослідження, за результатом яких написав уже 4 книги (всі вони є у відкритому доступі на його офіційному веб-сайті ). На ці книги є рецензії як українських, так і закордонних спортсменів. Відповідно, для мене як для захисника очевидно, що «незаконного воєнізованого формування» він не створював. Людина займається спортом, має офіційно зареєстровану зброю, вона як дослідник вчений у цьому плані працює і створює результати. Це ж не на словах – є конкретні результати роботи. Про яке незаконне збройне формування може йти мова?

Щодо тверджень про те, що Мальцев, нібито, хотів захопити Одесу. Знаєте, щоб бути стислою із цього приводу, просто наведу цитату журналіста Станіслава Домбровського: «Мальцев свого часу не зміг паркування віджати у мерії, про яке захоплення Одеси йдеться?». Крім того, за останній рік Мальцеву намагалися «приміряти» наступні статті Кримінального кодексу України -111, 369, 263, 436-2, 361-2 та у рамках цих кримінальних справ у нього з березня 2024 року проводили обшуки, вилучали майно – навіть електронну. сигарету Iqos та ручку Parker вилучили – нібито це засоби негласного знімання інформації. Як ви розумієте, ці предмети було здано на експертизи, це кошти держбюджету. Навіть дорожню валізу у Мальцева вилучили – він то до якого злочину має відношення, він що цією валізою збирався владу захоплювати?

Крім того, після обшуку, який проводився на початку березня 2024 року у нього вдома, зникло фотоапаратури на суму понад 10 000 євро. У квартирі нікого не було і двері виламали, хоча де знаходяться господарі, м’яко кажучи, достовірно було відомо. За цим фактом зареєстровано ЄРДР, проте, як то кажуть «віз і досі там». Слідчий у справі відмовляє у клопотаннях представників Мальцева про допит тих осіб, які були присутні під час обшуку, хоча – це перше, що потрібно зробити. З березня 2024 року вся наукова діяльність Мальцева фактично зупинена, на співробітників чинять тиск, а обшуки, які проводилися 12 вересня, здебільшого були проведені за тими адресами, де вже проводились у березні 2024 року, тобто – повторно.
Зрештою, за Мальцевим зупинилися на 2 статтях. Що ж, «дякую», безумовно, що не в усіх злочинах особливої частини Кримінального кодексу України Мальцеву звинуватили. Виходячи із витраченого часу та сил, складається таке враження, що Мальцев – злочинець номер 1 в Україні. Ви серйозно?

Тому, з урахуванням всього викладеного, моя особиста думка, що це замовлення. Я вважаю, що є зацікавлені особи – недобросовісні співробітники правоохоронних органів, які вводять своїх колег в оману та «підливають олію у вогонь» не з безкорисливих спонукань. Завжди у правоохоронній системі є люди, які використовують владу, дану ним державою, у своїх особистих та корисливих інтересах. Це не означає, що там усі такі.

– Що Ви можете сказати з приводу тверджень, що Мальцев є «псевдовченим»?

Євгенія Тарасенко: Мальцев – двічі кандидат наук в Україні (філософських та психологічних). Тобто він захистив дві кандидатські роботи. Звичайно, будь-які інтернет-експерти, які у своєму житті окрім абетки нічого не прочитали, можуть говорити, що він псевдовчений, але я вважаю, що Міністерству освіти і науки України все-таки видніше. Крім того, Мальцев до його затримання щодня працював і спілкувався зі своїми колегами вченими за кордоном, у відкритому доступі є багато відео міжнародних конференцій. Він має безпрецедентну для України кількість спільних наукових праць з американськими, європейськими вченими. І я щиро впевнена, що таким вченим як Джером Крас, видніше – розуміється Мальцев у тому, що він робить чи ні.
Плюс я Вам дам список , ви можете його опублікувати, — це приблизний список наукових праць Мальцева лише за останні 10 років – цей список займає 8 сторінок друкованого тексту. Будь ласка, беріть, перевіряйте. Назвіть мені в Україні вченого, у якого стільки публікацій у Скопусі, як у Мальцева. Назвіть мені українського вченого, якого з такою ж повагою ставляться на міжнародному рівні? Це ще при тому, що за 20 років Мальцев жодної копійки грошей з українського бюджету не взяв, усі дослідження він проводить за власний кошт.
І що саме для мене незрозуміле — що Україна виграла? У Мальцева безпрецедентні зв’язки у науковій сфері у Європі, США, авторитет серед іноземних колег. Тепер його облили брудом усі кому не ліньки, він сидить у СІЗО. Україна від цього виграла? Чи наші вороги? Питання риторичне.

-У Вікіпедії написано, що Мальцев мав конфлікт з Російською православною церквою і якимось « антисектанським рухом». Це може стосуватися того, що зараз відбувається?

Євгенія Тарасенко: я не маю інформації з цього приводу. Я не можу сказати, що це «замовлення» РПЦ, бо я не маю цьому жодних доказів. Але люди, які були свідками конфлікту Мальцева та РПЦ, пам’ятають, як Мальцеву били машини, таврували його «сектантом» — причому як у російських, так і в українських ЗМІ. Тривало це кілька років.

У 2019 року вийшов художньо-документальний фільм «Ліцензія на злочини», у якому критикувалися методи роботи росії щодо сусідніх країн, зокрема України. Цей фільм навіть внесений до Української Вікіпедії, він є у вільному доступі на YouTube, фільм був офіційно презентований в «Уніан», на прес-конференцію приїжджав колега Мальцева з Бельгії.

Матеріали цього фільму тепер, до речі, використовують проти Мальцева, що саме по собі абсурдно.

Крім того, мені відомо, що так званий антисектантський рух влаштував цькування європейських-колег вчених Мальцева, які разом з ним виступали проти методів російського релігійного екстремізму у Європі та в Україні. Тобто європейських вчених та правозахисників, які разом із Мальцевим не дозволили поширитись цій заразі в Україні ще до 2022 року, тепер інформаційно труять агенти РПЦ. Хто від цього виграв? Питання знову ж таки риторичне.

— Я так розумію, що ви у провину Мальцева не вірите. Але, як то кажуть – «диму без вогню не буває». Що скажете?

Євгенія Тарасенко: скажу, що це все вже в історії було. Сергій Корольов сидів, Микола Козирєв сидів, Стефан Таранушенко сидів, а тепер Мальцев сидить.

І, зверніть увагу, вони всі сиділи за політичними статтями, всі кричали, що вони «вороги народу» і їх треба стратити без суду та слідства. А потім ці люди вимагали розправи над тими, хто відправляв у табори цих вчених. Це все вже було. Історія має циклічний характер.

Але на даному етапі – з огляду на таємницю досудового слідства більше я сказати не можу. Далі ми з колегами працюватимемо по справі та сподіваємося, що рано чи пізно все стане на свої місця.

Список наукових праць академіка Мальцева за посиланням

Нещодавно Одеська ОВА розробила штучний інтелект «Сталевий Дюк». Це віртуальний помічник, який знає багато корисної інформації про нашу область – від прихованих куточків до найкращих ресторанів, від історичних пам’яток до сучасних культурних подій.

Чим займається «Сталевий Дюк»?

Туристичний гід: пропонує маршрути, які відкриють для вас маловідомі, але надзвичайно цікаві місця.

Кулінарний експерт: знає, де скуштувати найсмачніші одеські страви, та допомагає підтримувати локальні кафе та ресторани.

Екологічний активіст: наголошує на важливості охорони навколишнього середовища та допомагає боротися з екологічними проблемами регіону. Екологічна свідомість – це одна з важливих місій «Сталевого Дюка». Він не лише інформує про проблеми, такі як забруднення Чорного моря, але й пропонує шляхи їх вирішення, залучаючи громаду до активної участі.

Культурний експерт: підтримує інтерес до місцевої культури, театральних вистав, концертів і фестивалів.

Щоб отримати доступ до порад і рекомендацій «Сталевого Дюка», переходьте за посиланням. Вам необхідно мати акаунт у чаті GPT, який доступний у безкоштовній версії.

Також нагадуємо, що існує українська версія ChatGPT Ukrainian Voice.

Він може допомогти з різними завданнями, особливо якщо це стосується української культури, історії, освіти, чи просто щоденної допомоги в навчанні. Ось деякі речі, які він робить:

1. Освітня допомога: може пояснити складні теми з української літератури, історії, географії, допомогти зі шкільними завданнями або підготовкою до іспитів.
2. Українська культура: розкаже про традиції, мистецтво, кухню, письменників та художників, підтримуючи твою зацікавленість в українській спадщині.
3. Актуальні події: він у курсі новин і може допомогти знайти свіжу інформацію про те, що відбувається в Україні та світі.
4. Мовна підтримка: пояснює складні аспекти української мови, допомагає з перекладами або вивченням нових слів.
5. Картинки з українськими мотивами: якщо хочеш побачити щось візуально – він може створити зображення, наприклад, на тему української природи, архітектури, чи символіки.
6. Корисні ресурси для вчителів та студентів: може підібрати матеріали для уроків або допомогти знайти корисні джерела для навчання».

Підписуйтеся на наш Telegram-канал та сторінку у Facebook.

Потрібна допомога журналістів? Пишіть: info@priboi.news

У Роздільнянській лікарні було повторно проведено експлантацію, де донором став 40-річний чоловік. Внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу та інтенсивного внутрішньомозкового крововиливу у пацієнта було діагностовано смерть головного мозку.

Згідно з чинним законодавством і клінічними протоколами, після скликання спеціальних консиліумів, лабораторно-інструментальних методів обстеження та кінцевого констатаційного висновку фахівців, трансплант-координатор провів бесіду з родичами, які дали згоду на донорство померлого пацієнта.

Вчора команда трансплантологів Національного інституту Амосова оперативно транспортувала на гелікоптері серце, а спеціалісти з Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова мали провести подальші пересадки нирок. Інформацію про результат операцій поки не надано.

«Медична спільнота Одещини щиро співчуває близьким померлого та висловлює велику шану родичам за таке складне, але надзвичайно вольове рішення!
На сьогоднішній час трансплантація вважається індикатором якості та рівня надання медичної допомоги, а також ступенем розвитку країни та суспільства. Не дивлячись на реалії сьогодення, наша держава та українська медицина продовжують розвиватися та покращувати свої можливості у сфері надання медичних послуг!» – зазначили в департаменті.

Наразі жителі Білгород-Дністровського продовжують отримувати послуги з водопостачання та водовідвідення. Сонячну електростанцію встановили за кошти міжнародної гуманітарної організації та громади. А ще робота СЕС економить витрати на електроенергію: за тарифом 2024 року громада заощаджуватиме близько восьмисот тисяч гривень на рік.

З’ясувалося, що планувалося провести реконструкцію будівель пологового будинку в Одесі за 175 мільйонів гривень та дитсадка в Березівському районі Одеської області за 147 мільйонів гривень. За результатами обох тендерів перемогла та повинна була виконувати роботи одна і та ж компанія.

Але виявилося, що ця компанія, яка зареєстрована на непідконтрольній Україні території завищила показники фінансової звітності. Мета таких дій полягала у штучному підвищенні фінансової спроможності компанії, оскільки це є одним з кваліфікаційних критеріїв передбачених у вимогах до закупівлі, наголосили у Бюро.

Також у фірми була відсутня матеріально-технічна база та недостатня кількість працівників відповідної кваліфікації, що свідчить про неможливість виконання будівельних робіт власними силами.

Аби не допустити неефективне використання та розтрату бюджетних коштів, аналітики БЕБ рекомендували замовникам перевірити доцільність укладання договорів підряду. Після чого тендери були скасовані.

Таким чином аналітики Територіального управління БЕБ в Одеській області упередили розтрату 316 млн грн бюджетних коштів.

Він назвав ліквідацію ІППДМ «точкою неповернення» епохи «схем» в дипломуванні українських моряків. И додав, що цей шлях АС розпочала в 2022 році, пройшовши зміни нормативно-правового регулювання, судові заборони, численні звернення в правоохоронні органи, та інші нюанси повʼязані з припиненням юридичної особи.

“Нарешті процес ліквідації ІППДМ завершився – відповідні відомості про її припинення внесено до ЄДР. Ми дійшли до цієї мети всупереч протистоянням осіб, які були «зацікавлені» в роботі Інспекції та уповільнювали процес припинення всіма можливими способами. Ми поставили «крапку» в можливості маніпулювати наявністю будь-якої іншої організації, до повноважень якої колись входило дипломування моряків”, – наголосив Євген Ігнатенко.

Він підкреслив, що єдиним органом, уповноваженим дипломувати моряків, є Адміністрація судноплавства.