6 жовтня в Приморському районному суді Одеси суддя Юрій Кривохижа розглядав питання про продовження запобіжного заходу для німецького журналіста Сергія Енгельманна, заарештованого у справі вченого Олега Мальцева. Засідання, на перший погляд рутинне, вкотре підкреслило закономірність, на яку вказують учасники процесу та спостерігачі: як тільки сторона захисту зміцнює позиції у справі, поруч із прокурором Русланом Войтовим у залі опиняються “лояльні” медіа, і в публічному просторі одразу ж запускається чергова інформаційна атака.
Випадковість чи закономірність?
Спостерігачі за справою давно помітили очевидну закономірність у діях прокурора Войтова. Як тільки виникає найменша перевага на користь сторони захисту, сторона обвинувачення негайно прагне підірвати позиції захисту і вплинути на громадську думку через медіа. Тактика проста. До зали суду приводять “лояльних” журналістів, які, не поставивши жодного питання захисту, черпають інформацію з сумнівних джерел періоду первинних атак і публікують матеріали, далекі від того, що обговорювалося на засіданні.
У підсумку на сьогоднішній день сформувалася певна хронологія подій, яка, на думку спостерігачів, може вказувати на організований і спланований характер цих дій:
Серпень-вересень 2024 року: Період затримання Олега Мальцева супроводжували понад 300 публікацій, які поливали вченого брудом. Про те, що вченого заарештували після реанімації в стані, коли він не міг самостійно пересуватися, ніхто не написав. Під час “інформаційної істерії” про презумпцію просто забули: ще до передачі справи до суду медіа вже винесли вирок. Незамазані фотографії з’явилися в мережі менше ніж через годину після затримання вченого, що вказує на цілеспрямований витік інформації з боку обвинувачення.
28 січня 2025 року: Напередодні передачі матеріалів до суду розпочалася масова атака на головного захисника – Ольгу Панченко. Кампанія дискредитації завершилася погрозами фізичної розправи та оприлюдненням домашньої адреси адвоката.
15 квітня 2025 року: після арешту Панченко, журналістка Оксана Піднебесна, яка відкрито демонструє особисту неприязнь до Панченко і називає її “адвокатом диявола”, опублікувала в мережі Інтернет домашню адресу адвоката Ольги Панченко. Це явна особиста помста Піднебесної адвокату Панченко за справу 9-річної давності, де Панченко захищала громадянина України, обвинуваченого в замаху на вбивство, а журналістка Піднебесна відкрито грала на боці потерпілого. Незважаючи на масову брудну медіакампанію проти Панченко, їй вдалося зменшити термін ув’язнення для свого підзахисного з 14 років позбавлення волі до 8 років.
Квітень 2025 року: через кілька днів та ж журналістка Піднебесна почала розпалювати агресію на адресу адвокатів, які прийшли підтримати заарештовану колегу: на своїй сторінці у Facebook у коментарях вона публікувала фото адвокатів із закликами ідентифікувати їх. Образи сипалися не тільки на адресу Ради адвокатів Одеської області, дісталося також і керівнику відомої ГО “Захист прав адвокатів” київському адвокату Володимиру Клочкову, який одним з перших виступив на захист адвоката Панченко і показав свою принципову позицію в її справі. Також разом з Піднебесною поливала брудом адвокатів одіозна одеська активістка, яка не соромилася у виразах, називаючи адвокатів, які підтримують Панченко, “деградантами в краватках” і “агентами Кремля”.
4 червня 2025 року: прокурор Войтов особисто привів до зали суду журналістку Олену Ч., яка представилася як “вільна слухачка” (прим. подібне приховування професійного статусу є грубим порушенням процедури). Згідно із законом, за присутності журналіста на засіданні суд зобов’язаний винести це питання на обговорення всіх учасників процесу, вислухати думки сторін і винести окреме протокольне рішення. Нічого з цього зроблено не було. Після закінчення слухання “вільна слухачка”, згадавши, що вона журналістка, виконала свій “журналістський обов’язок” і випустила матеріал, на основі ранніх публікацій з великою кількістю брехні та перекручуванням фактів. Жодного питання “незалежний журналіст” стороні захисту так і не поставила.
26 серпня 2025 року: після того як адвокат Ольга Панченко оголосила про те, що захисники у справі Олега Мальцева прийняли рішення почати представляти громадськості докази невинності вченого, в мережі спалахнула хвиля дискредитації. Наклеп торкнувся не тільки Панченко, але і Ради адвокатів Одеської області. Гучними заголовками на кшталт “Рада адвокатів Одеської області стала на захист адвоката Панченко, підозрюваної у співпраці з ворогом” сторона обвинувачення намагалася змусити замовкнути адвокатів. Згідно з інформацією з наших джерел, замовником цього цькування виступив особисто прокурор Руслан Войтов.
6 жовтня 2025 року: на засіданні, де розглядалося продовження запобіжного заходу для німецького журналіста Сергія Енгельманна, заарештованого у справі Олега Мальцева, до суду з’явилися три журналістки Укрінформу і та сама Оксана Піднебесна. Останню суддя Юрій Кривохижа попросив залишити залу, оскільки вона є свідком у справі і згідно із законом не може бути присутньою на слуханні. Решта журналісток були присутні половину слухання і пішли. Спостерігачі висловили сподівання, що українські журналістки прийшли висловити жест професійної солідарності з німецьким колегою, з приводу арешту якого МЗС Німеччини раніше надсилало ноту протесту. Однак контекст попередніх місяців свідчить про інше.
Хто такий прокурор Руслан Войтов?
У справі вченого Олега Мальцева обвинувачем виступає прокурор Руслан Войтов, який у 2024 році потрапив до списку прокурорів з фіктивною інвалідністю. Тоді стало відомо, що в Одеській області 58 співробітників прокуратури оформили інвалідність різних груп. На їхні пенсії держава донині щорічно витрачає 14,5 млн грн. Сам прокурор Войтов, згідно з річними деклараціями, вже отримав близько 800 тис. гривень у вигляді пенсійних виплат з державного бюджету. Примітно, що на підставі опублікованого списку, у прокурора Руслана Войтова друга група інвалідності по зору. Згідно з медичними висновками, ця категорія надається особам з вираженими обмеженнями здоров’я та життєдіяльності. Однак, приїжджаючи до суду на незадекларованому BMW Х3 і не використовуючи окулярів, Войтов всім своїм виглядом демонструє вигляд людини, позбавленої будь-яких обмежень здоров’я та життєдіяльності.
Наші джерела в правоохоронних органах повідомили, що саме за потрапляння в цей скандальний список Войтов був відправлений “у заслання” до відділу з нагляду за дотриманням законів регіональними органами безпеки (серед прокурорських існує негласна думка, що до цього відділу переводять за “провини” на службі).
При цьому досі не зрозуміло, як на державній службі залишається людина, найближчий родич якої в 2015 році втік до Росії від українського правосуддя, а з початку повномасштабної війни і зовсім відмовився від українського громадянства. Нагадаємо, мова йде про рідного дядька прокурора – Сергія Миколайовича Марченка, який зробив кар’єру в українській судовій системі. Марченко з 2004 по 2010 роки очолював Теплодарський міський суд Одеської області. У жовтні 2010 року в його будинку були проведені обшуки в рамках розслідування отримання хабара в розмірі 5500 доларів за “призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі”. Вирок у справі №1403/1645/12 було ухвалено 11 листопада 2013 року. Дядько Руслана Войтова був визнаний винним за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) і засуджений до “п’яти років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на три роки та з конфіскацією частини належного йому на праві власності майна”.
Однак вирок суду правоохоронним органам виконати так і не вдалося, оскільки Сергій Марченко втік до рф. У 2015 році його було оголошено в розшук, проте цей крок не дав жодного результату. Детальніше про це ми писали в статті “Сприяння прокурора Руслана Войтова в отриманні російського громадянства для українця”. Цікаво, що двоюрідні брат і сестра Руслана Войтова — Діана та Микола Марченко також відмовилися від українського громадянства і є громадянами рф та проживають у москві. Інша родичка, тітка Руслана Войтова — Марина Терещенко, яка на даний момент проживає в барнаулі, також не має українського громадянства.
З якої причини прокурор Руслан Войтов досі перебуває на державній службі і чиїм інтересам він служить, досі залишається загадкою.
***
Сьогодні все більше спостерігачів задаються резонними питаннями: якщо у звинувачення є реальні докази провини Мальцева і його колег, чому процес затягується? Чому суддя Юрій Кривохижа не може чітко відповісти на питання директора науково-дослідного інституту МСАС Марини Ільюші (яка також була затримана і перебуває в СІЗО вже більше року) про те, в скоєнні яких саме дій її звинувачують? І, нарешті, чому прокурор Войтов так відчайдушно затягує момент переходу до розгляду доказів?
На ці питання поки що немає однозначної відповіді, але ми можемо припустити, що “процесуальні диверсії” відбуваються через відсутність доказів у справі. Як зазначила міжнародний консультант і фахівець з верховенства права та гуманітарних питань для Місії ООН Анна Сассу, утримання Олега Мальцева та його колег під вартою більше року без права на заставу є каральною мірою, а не попереджувальною.
Також цікавим є той факт, що після численних доказових публікацій редакції нашої газети про систематичну корупцію прокурора Руслана Войтова, останній раптово “захворів” і на засідання не з’являвся. При цьому, відразу ж після “одужання” прокурор Войтов прийшов до суду в супроводі 3 журналістів і прокурора Михайла Ульянова, який відомий тим, що за відсутності доказів у справі любить грати на публіку і цитувати Стуса. Невже прийшов, так би мовити, підтримати колегу по ідейній боротьбі за гектари землі в Одеській області?
Від редакції: газета Суспільний прибій виступає за гласність і відкритість. Ми готові надати можливість висловитися всім сторонам цієї справи.