За інформацією, що поширюється в мережі, в окремих інцидентах діють групи чисельністю близько 15 осіб. За словами очевидців, серед них можуть бути як люди у формі з шевронами ТЦК, так і особи у цивільному одязі без розпізнавальних знаків, частина з яких перебуває в масках. В окремих випадках поруч перебуває один поліцейський, однак, за словами свідків, він не втручається.

Водночас користувачі повідомляють і про ситуації, коли подібні групи діють без будь-якої присутності правоохоронців. Люди зазначають, що у таких випадках не розуміють, як діяти: особи в масках не представляються, не пред’являють документів і не пояснюють свої дії.

На цьому тлі виникають питання щодо правових підстав таких дій, а також необхідності чіткої ідентифікації осіб, які здійснюють заходи оповіщення чи затримання.

Офіційної позиції поліції Одеси щодо цих випадків наразі немає.

Усі обставини потребують перевірки та правової оцінки.

255 948 гривень 20 копійок — сума, яку пенсійний фонд України вимагає стягнути з прокурора Войтова за ті роки, коли він отримував державні виплати на підставі не підтвердженої після перевірки, призначеної новим Генеральним прокурором цього року, 2 групи інвалідності. З 2021 по 2025 рік прокурор Войтов отримав з бюджету України пенсійних виплат за 2 групою інвалідності майже мільйон гривень.

Але час — не вічний союзник тих, хто звик працювати за схемою. 28 липня 2025 року державний інститут медико-соціальних проблем інвалідності переглянув позицію: група інвалідності знижена, підстави визнані недостатніми. А в грудні 2025 року пенсійний фонд офіційно вимагав повернути переплату.

І залишається тільки одне питання: а суд відбудеться чи знову спрацює чийсь дзвінок?

Суд, який перевіряє не тільки Войтова

6 листопада 2025 року до Приморського районного суду Одеси звернувся пенсійний фонд України до прокурора Одеської обласної прокуратури Руслана Войтова. У центрі справи — сума в 255 948 гривень, яку держава мала намір повернути до бюджету після перегляду підстав для отримання пенсії по інвалідності. Позов подано, але провадження у справі не було відкрито, оскільки пенсійний фонд не сплатив судовий збір. У підсумку суд, згідно із законом, повернув позов 25 грудня 2025 року.

Таким чином, у фінансовій частині прокурор Войтов знову уникнув відповідальності. Тобто держава фактично подарувала йому 255 948 гривень за фіктивну інвалідність 2 групи.

А хто відповість за мільйон?

Державний бюджет — це не абстрактна категорія з конституційних лекцій. Це сукупність реальних грошей, які збираються з громадян і повинні витрачатися на потреби тих, хто дійсно потребує підтримки. Саме тому кожне необґрунтоване перерахування з бюджету, особливо на користь чиновника, має ставати предметом негайного реагування правоохоронних органів.

У ситуації з прокурором Русланом Войтовим всі ключові факти відомі і підтверджені документально. З 2021 по 2025 рік він отримував державні пенсійні виплати за довідкою про другу групу інвалідності, яка пізніше була визнана необґрунтованою. Пенсійний фонд провів перерахунок і вимагав повернути переплачені кошти, однак, подаючи позов до суду, з незрозумілих причин не сплатив судового збору, і цей позов суд повернув.

На сьогоднішній день немає жодної публічної заяви з боку прокуратури щодо цієї справи. Не зареєстровано жодного кримінального провадження. Не проводиться службова перевірка. Прокурор продовжує виконувати свої обов’язки, незважаючи на те, що факт отримання бюджетних коштів на формально недійсних підставах зафіксований, підтверджений медичним висновком і визнаний пенсійним фондом.

Якщо держава серйозно вважає таку практику неприпустимою, то на дії прокурора Войтова повинна послідувати негайна реакція в правовому полі.

Перевірка для прокуратури

Історія з прокурором Русланом Войтовим давно перестала бути приватним епізодом, пов’язаним з перерахунком пенсійних виплат. Вона перетворилася на показову ситуацію, в якій перевірку проходить сама прокуратура як державний інститут.

Медичний заклад переглянув підстави інвалідності. Пенсійний фонд зафіксував переплату і подав позов. Суми отриманих коштів підтверджені деклараціями. При цьому з боку прокуратури не було ні публічної позиції, ні внутрішнього розгляду, ні процесуальних дій, які свідчили б про прагнення захистити державні інтереси.

Коли прокурор роками отримує бюджетні кошти на недостовірних підставах і продовжує виконувати свої обов’язки без будь-яких наслідків, відповідальність за те, що відбувається, лягає не тільки на конкретну людину, а й на весь інститут, який її прикриває.

Саме тому справа Войтова більше не про гроші і не про довідку про інвалідність. Вона про те, чи готова прокуратура визнати очевидне і діяти в інтересах суспільства, або вона остаточно закріплює за собою роль механізму, який забезпечує безпеку не закону, а тим, хто навчився використовувати його в особистих цілях.

У країні, де йде війна і інвалідність для сотень тисяч людей означає біль, реабілітацію, принизливу бюрократію і нескінченне доведення очевидного перед кабінетами, прокурор Руслан Войтов вирішив, що інвалідність можна перетворити на непоганий фінансовий інструмент для особистого збагачення.

Але 28 липня 2025 року рішенням №ЦО-17514 державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» переглянула ставлення до інвалідності Войтова.

Згідно з нашими джерелами, «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» збиралося повністю позбавити прокурора інвалідності, але хтось втрутився і зупинилися на зміні з 2 на 3 групу.

На цьому місці історія могла б закінчитися тихо і непомітно для громадськості, якби не реакція прокурора Руслана Войтова.

Прокурор, який звик пояснювати іншим, що таке закон, вирішив пояснити закону, яким він повинен бути для нього особисто, і відправився до суду повертати собі 2 групу інвалідності.

Адже друга група приносить набагато більше «прибутку», ніж третя. Більш того, завдяки статусу «інваліда» 2 групи з держбюджету вже пішло близько мільйона гривень в кишеню прокурора Войтова. Тепер «вигідна» група змінилася, і разом з нею змінився розмір звичної годівниці.

Інвалід чи шахрай?

Отримавши другу групу інвалідності, Войтов користувався всіма благами, що належать «непрацездатному». Державні виплати, пільги, особливий режим — у сумі майже мільйон гривень, які пішли не на лікування, а, скоріше, на впевненість у тому, що все це пройде безслідно.

Згідно з медичними висновками, 2 група інвалідності — це категорія, що надається особам з вираженими обмеженнями здоров’я та життєдіяльності. Ключове тут «виражені обмеження». Якщо поглянути на прокурора, у якого 2 група інвалідності по зору, таких обмежень у нього не спостерігається. Він спокійно керує незадекларованим BMW без сторонньої допомоги, не відчуває труднощів з читанням документів у суді.

І тільки в одному напрямку у нього дійсно проблеми із зором: він, схоже, не бачить меж. Не бачить, де закінчується закон і починається кримінальний злочин. Не бачить, де проходить межа між статусом державного обвинувача і схемою викачування бюджетних коштів. Не бачить, нарешті, що інвалідність — це про захист вразливих, а не про збагачення цинічних.

Так скільки ж прокурор отримав з державного бюджету за фальшивою довідкою про інвалідність? Цю цифру легко перевірити, відкривши його декларації з 2021 року.

• 2021 — 192 434 грн
• 2022 — 200 470 грн
• 2023 — 200 470 грн
• 2024 — 200 470 грн
• 2025 — 200 470 грн
• Разом: 994314 гривень

Практично 1 мільйон прокурор отримав обманним шляхом від держави, в той час як ветерани війни змушені оббивати пороги всіх держустанов, щоб отримати належні їм виплати.

Хто покровитель?

Шахрайство, зловживання службовим становищем, незаконне збагачення, дискредитація державної служби — прокурор Руслан Войнов давно мав сидіти на лаві підсудних. Але замість суду над Войтовим влаштовується суд над медкомісією, яка скасувала незаконну довідку про інвалідність.

Бачачи це, прокуратура продовжує вперто зберігати мовчання, хоча так звані «списки прокурорів» наробили багато шуму і викликали велике невдоволення громадськості не тільки в Одесі, але і всій Україні. Пропорційні та адекватні заходи так і не були вжиті.

Прокурор Руслан Войтов поводиться так, ніби хтось пообіцяв, що йому нічого не буде. Виникає питання: хто покриває одіозного прокурора? Хто дозволяє людині з фейковою інвалідністю доїти державу? Відповідь проста — той, кому дуже важливо, щоб прокурор Войтов залишився на плаву. Тому Войтов не боїться ні закону, ні розголосу. А значить, боятися має суспільство.

Тому що коли прокурор, викритий в отриманні майже мільйона гривень за фальшивою довідкою, замість відповіді за законом йде за «відновленням справедливості» — це не просто нахабство. Це — пряма перевірка суспільства на терпимість до цинічного злодійства. І якщо суспільство дозволить йому повернути інвалідність, якої не було, наступним піде з такою ж фальшивою довідкою. З таким же виразом обличчя: «Мені можна все».

Прокурор Войтов вимагає повернути собі 2 групу інвалідності. А з нею — доступ до грошей, які мали б піти на лікування реальних людей, а не на фінансування чиєїсь безкарності.

Громадськість зобов’язана зупинити це. Прокурор, спійманий з фальшивою інвалідністю, не повинен повертатися до годівниці. Він повинен відповідати в рамках закону, якщо закон ще існує.

Ця репліка була зроблена в контексті обговорення інформації про перебування утримуваних у СІЗО осіб протягом тривалого періоду (за озвученими даними — до 11 днів) без електропостачання та води. Люди перебували в камерах невеликої площі (приблизно 2 на 3 метри), без освітлення, в холодних умовах та з обмеженим доступом до води.

Взимку 2024–2025 років Одеська область пережила значні відключення електроенергії через пошкодження енергетичної інфраструктури. Це вплинуло на побутові умови як населення, так і установ пенітенціарної системи.

Заява прокурора стала предметом обговорення серед присутніх у залі суду, оскільки стосувалася порівняння умов для вільних осіб та осіб під вартою.

Питання відповідності умов утримання в слідчих ізоляторах міжнародним стандартам залишається актуальним. Згідно зі статтею 3 Європейської конвенції з прав людини (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та Мінімальними стандартними правилами ООН щодо поводження з ув’язненими (Правила Нельсона Мандели), держава зобов’язана забезпечувати базові умови: освітлення, опалення, воду та санітарію — незалежно від зовнішніх факторів.

Справа щодо умов утримання продовжує розглядатися в суді.

За версією слідства, Скороход разом із помічником та ще однією особою організували схему одержання неправомірної вигоди в розмірі 250 тисяч доларів США за обіцянку вплинути на рішення Ради національної безпеки і оборони щодо накладення санкцій на конкурентів певного бізнесмена. НАБУ опублікувало фрагменти негласних слідчих дій та відео передачі частини коштів.

Сама депутатка назвала дії правоохоронців «прямим тиском на опозицію» та заявила, що їй «нічого приховувати».

Одеський контекст

Рівно два тижні тому, 24–25 листопада, Ганна Скороход приїжджала на Одеський припортовий завод, зняла там велике відеорозслідування та опублікувала його з прямим зверненням до Президента: «Пане Президенте! Вас вводять в оману. Не дозвольте розбазарити стратегічне підприємство».

Аукціон із приватизації ОПЗ 25 листопада провалився через відсутність учасників (стартова ціна — 4,49 млрд грн за боргів підприємства понад 366 млн грн). Скороход звинувачувала владу в штучному доведенні заводу до банкрутства та продажу за безцінь під час війни.Анна Скороход відома різкою критикою влади: цього року вона публічно викриває корупцію в ТЦК, несправедливу мобілізацію, «зарплати в конвертах» депутатам «Слуги народу» та інші скандали.

Поки що НАБУ та САП офіційно не коментують, чи пов’язане кримінальне провадження з публічною позицією депутатки щодо ОПЗ та інших питань. Водночас у соцмережах з’явилися численні обговорення щодо автентичності голосу на опублікованих НАБУ записах, де користувачі сумніваються, чи належить він Скороход (поки що без незалежної експертизи).

Редакція з Одеси продовжує стежити за перебігом подій.

Презумпція невинуватості

Відповідно до статті 62 Конституції України та статті 6 Європейської конвенції з прав людини, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

У грудні 2014 року старший прокурор прокуратури Приморського району міста Одеси Руслан Григорович Войтов отримав електронного листа від громадянина України Маленкова О. І., уродженця міста Арциз, із доволі незвичним змістом. У повідомленні йшлося про намір невстановленої особи оформити російське громадянство, причому місцем проживання зазначався Севастополь. Будь-які інші дані про заявника на той момент були відсутні, окрім відомостей про його громадянство України та реєстрацію місця проживання в Одеській області.

Тобто у час, коли схід України був охоплений вогнем війни, на адресу одеського прокурора надійшло звернення з проханням посприяти в отриманні паспорта російської федерації з подальшим переїздом до анексованого Криму. Кожен прокурор у подібних обставинах, керуючись законом і сумлінням, мав би негайно передати відповідний лист до Служби безпеки України та, за наявності підстав, ініціювати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак замість виконання свого професійного обов’язку прокурор Руслан Войтов пересилає вказаного листа приватній особі на адресу diana_passion@mail.ru
, очевидно усвідомлюючи, що такий крок не лише виходить за межі його службових повноважень, а й потенційно може містити ознаки кримінально караного діяння. Адже участь посадової особи органів прокуратури у сприянні громадянину України в набутті російського паспорта може трактуватися як підтримка інтересів іноземної держави і за певних умов кваліфікуватися як державна зрада.

На цьому етапі варто зробити невеликий відступ і надати необхідне пояснення. У переважній більшості країн світу участь спеціальних служб у процедурі надання посвідки на проживання чи громадянства закріплена законодавчо та має обов’язковий характер. Держава зобов’язана перевіряти особу заявника, його минуле та рівень потенційної лояльності. Органи міграційної служби або внутрішніх справ здійснюють лише формальне прийняття документів, проте перевірку їхньої достовірності проводять контррозвідувальні та безпекові структури. В Україні цю функцію виконує СБУ, у рф — фсб, а в країнах ЄС відповідні перевірки забезпечують поліція та контррозвідувальні органи.

Таким чином, у більшості країн діє спільний принцип: посвідка на проживання, а тим більше громадянство, не надаються виключно на підставі поданих документів, оскільки обов’язковим етапом є висновок органів безпеки. В умовах воєнного конфлікту контроль за такими процедурами посилюється у багато разів, і вирішити питання набуття громадянства рф в обхід контактів зі спеціальними службами фактично неможливо.

І саме в цей час до одеського прокурора Руслана Войтова звертається особа з питанням, позитивне вирішення якого потребує наявності зв’язків або контактів із представниками російських спецслужб. Постає закономірне запитання: звідки в українського державного службовця могли з’явитися подібні зв’язки.

Цілком імовірно, логічне пояснення наявності таких можливостей криється в особистих контактах прокурора на території рф.

Родинні зв’язки в Російській Федерації

Як нам повідомили у Біляївській сільській раді, мати Руслана Войтова народилася на території російської федерації, у селі усть-каманка алтайського краю. Пані Войтова, попри окремі обставини, залишається відносно законослухняною громадянкою України. Інакше склалася доля її рідного брата, дядька Руслана Войтова — Марченка Сергія Миколайовича, який, за наявними відомостями, відмовився від українського громадянства та оформив російське.

Двоюрідні брат і сестра Руслана Войтова — Діана та Микола Марченки — також відмовилися від українського громадянства, набули громадянство Російської Федерації і нині мешкають у Москві. Ще одна родичка, тітка Руслана Войтова — Марина Терещенко, яка нині проживає у Барнаулі, також не є громадянкою України.

Особливий інтерес становить історія втечі дядька Руслана Войтова до російської федерації, оскільки відповідні епізоди його біографії чітко зафіксовані в матеріалах судового реєстру.

Як рідний дядько прокурора Руслана Войтова втік від українського правосуддя

Сергій Миколайович Марченко, який народився, як і його сестра, у російському селі усть-каманка алтайського краю, зробив кар’єру в українській судовій системі та з 2004 по 2010 роки очолював Теплодарський міський суд Одеської області. Проте вже у жовтні 2010 року в його помешканні були проведені обшуки в межах розслідування за фактом отримання хабара у розмірі 5500 доларів США за “призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі”. Без заглиблення у деталі слід зауважити, що вирок у справі №1403/1645/12 було ухвалено 11 листопада 2013 року. Дядько Руслана Войтова був визнаний винним за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) і засуджений до “п’яти років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на три роки та з конфіскацією частини належного йому на праві власності майна”.

Однак вирок суду правоохоронним органам виконати так і не вдалося, оскільки Сергій Марченко втік до рф. У 2015 році його було оголошено в розшук, проте цей крок не дав жодного результату.

Ще раз звернімо увагу на ситуацію. Державний службовець, який мав доступ до судової системи, отримав вирок за кримінальною статтею, уникає відповідальності втечею до росії, продовжує там проживати та згодом оформлює російське громадянство (прим.: за інформацією наших джерел у Державній міграційній службі України, до 2023 року Сергій Марченко мав подвійне громадянство, тоді як після 2024 року відомості про його українське громадянство вже відсутні). Усі ці обставини відбувалися напередодні трагічних подій, що розпочалися для України у 2014 році.

З огляду на практику рф у 2010–2013 роках, можна відзначити її послідовну схильність не видавати осіб, причетних до політично чутливих справ, і водночас надавати правовий статус тим, хто становив інтерес для москви. Подібні рішення ухвалювалися виключно в адміністративному порядку за безпосередньої участі спеціальних служб або за наявності відповідних каналів у владних структурах. В іншій ситуації фігурант кримінального провадження, який згодом був оголошений у розшук і прибув до росії напередодні війни, не мав би жодних шансів на легалізацію та подальше проживання на її території.

Загадкова Діана

Повернемося до особи на ім’я Діана, якій у грудні 2014 року прокурор Руслан Войтов, імовірно, забувши про обов’язок дотримуватися державних інтересів, перенаправив запит щодо отримання громадянином України російського громадянства. Перевірка засвідчила, що ця “таємна помічниця” не була випадковою знайомою, а є рідною дочкою Сергія Марченка, тобто двоюрідною сестрою самого Руслана Войтова.

Чи проживала вона на той час уже в москві, чи Войтов використовував родичку як зручний канал зв’язку для переговорів із дядьком-втікачем, який переховувався від українського правосуддя, достеменно невідомо. Відомо лише, що дана особа відмовилася від українського громадянства на користь російського.

Хто ж такий прокурор Руслан Войтов насправді?

Крім організації корупційних схем із землею, вирішення питань бізнесу за “окрему подяку” та участі в прокурорській мафії, де “рука руку миє”, Руслану Войтову властива ще одна яскрава риса, що особливо характеризує його діяльність. У 2014 році, ведучи листування зі своїми білоруськими знайомими, він спокійно повідомляв про намір уникати участі у бойових діях. Наприкінці того ж року він сприяв отриманню російського громадянства громадянином України, а в 2021 році оформив фейкову інвалідність, ймовірно, щоб у разі звільнення з прокуратури його не залучили до служби на фронті.

Дивлячись на «подвиги» Руслана Войтова, складається враження, що він вирішив наслідувати шлях свого дядька. Проте, як відомо, син не відповідає за вчинки батька, і в разі прокурора Войтова він не несе відповідальності за своїх родичів. Інша справа — його власна позиція. Як прокурор України, особа, яка під присягою зобов’язалася захищати закон, він не лише ухиляється від виконання обов’язку брати участь у бойових діях, а й, судячи з листування, підтримує контакти з родичем, який втік із країни, та бере участь у вирішенні питань щодо набуття громадянства в державі-агресорі, хоча реалізація таких процедур передбачає обов’язкову участь російських спецслужб.

Читайте також:

• Як прокурор Руслан Войтов організовував бізнес на 26 гектарах
• Як прокурор Руслан Войтов придбав житло на суму, що перевищує його офіційну зарплату в 80 разів
• «Творчий підхід» прокурора Руслана Войтова до замовних справ
• Незадекларована квартира одеського прокурора Руслана Войтова
• Анонімний лист проливає світло на діяльність одеського прокурора Руслана Войтова

Нагадаємо, до редакції надійшов анонімний лист з архівом електронного листування прокурора Руслана Войтова. Матеріали, які ми розберемо сьогодні, виявилися несподівано докладними: вони включають креслення, топографічні схеми, розрахунки і бухгалтерські таблиці, а також листи від підприємців і членів сімей співробітників прокуратури Одеси та Одеської області. При цьому, документи з особистої пошти прокурора показують, як чиновники використовують службові зв’язки для створення тіньових бізнес-структур.

Рука руку миє

Все починалося з чорнових ескізів теплиць, що надійшли на початку 2015 року від Зої Д., дружини заступника Бєляєвського міжрайонного прокурора Максима Д. Войтов, очевидно, вивчивши проект, вирішує підключити до нього Інну Э., дружину заступника обласного прокурора, яка, маючи власне туристичне агентство, підтримувала дружні стосунки з Войтовим і завжди пропонувала йому найвигідніші гарячі тури. Таким чином, наступного дня Войтов надсилає листа Інни Э. з пропозицією переглянути початкові ескізи плану з візуалізацією теплиць і вегетарію.

При цьому, масштаби земельних апетитів прокурорського клану вражають розмахом: 26 гектарів державної території, що перевищують площу історичного центру більшості обласних міст України. Для більш точного розуміння масштабу майбутнього садівництва можна порівняти 26 гектарів з 30 стандартними футбольними стадіонами.

Протягом 2015 року, судячи з листування, триває активне оформлення майбутнього садівництва. Наприклад, у серпні 2015 року, судячи з вхідних повідомлень і надісланих документів, обговорюються питання щодо очисних споруд і трансформатора.

До “садівничої теми” Руслан Войтов намагається залучити також свого колишнього друга і бізнес-партнера по кавових автоматах Юрія М. Але судячи з відсутності подальшої участі в обговоренні проекту, ймовірно, Юрій М. ще в 2011-2012 рр., коли його бізнес піддавався рейдерським нальотам (є припущення, що це відбувалося не без участі Руслана Войтова), зробив висновок не мати справ з прокурором Войтовим.

Земельні справи

Отже, у 2015 році Войтов Руслан Григорович, обіймаючи державну посаду прокурора і отримуючи заробітну плату з бюджетних коштів, фактично планує створення приватного садівництва на державній території. У робочий час він оформляє інтернет-замовлення, в яких значаться саджанці малини пурпурової, малини чорної блек джевел, персика сорту “Рубіно”, айви японської. Однак основна продукція — це квіти: тюльпани, фрезії, нарциси, іриси.

Паралельно з цим проектом у серпні 2015 року на пошту прокурора надходить проект житлового будівництва на 49 будинків під назвою «Проект по хуторській (райському життю)», надісланий тією ж Зоєю Д. Проект містить детальний план місцевості з усіма даними: свердловини, лінії газопроводу, стежки, укоси, тротуари, частини підземних споруд.

А вже у вересні 2015 року Руслан Войтов і Зоя Д. обмінюються документом про організацію житлово-будівельного кооперативу.

Відправлення документів супроводжувалося повідомленням: “Прочитайте уважно і задавайте питання (поки нікому не показуйте)”. Чи стосувався цей документ організації садівництва або проекту “райського життя”, ми з упевненістю сказати не можемо. Але наявність подібної документації може вказувати на плани створення поселення для прокурорської еліти на державних землях. Можливо, саме в цьому кооперативі прокурору і дісталося 2 ділянки, які його дружина Войтова Наталія Володимирівна (у дівоцтві Бабій) задекларувала в 2020 році.

Але повернемося до 2015 року. Нагадаємо, всі описані події відбуваються в період, коли проходить реформа прокуратури. І судячи з участі в “земельних схемах” прокурорських сімей, кожен, розуміючи, що може втратити насиджені місця, шукав запасний варіант. Ось і Руслан Войтов вирішив податися… в агрономи.

Але поки що він прокурор і активно використовує свою посаду для пошуку “інвестицій” у свій проект.

Антикорупціонер-корупціонер Руслан Войтов

Цинічність всієї цієї ситуації досягає апогею, враховуючи, що Войтов у період реалізації “земельних схем” обіймав посаду в підрозділі з протидії корупції. Державний службовець, якого держава наділила обов’язками боротися з корупцією, одночасно організовує комерційну діяльність, використовуючи службові повноваження для вирішення проблем великого бізнесу.

У травні 2015 року одеський бізнесмен Михайло, який входить до двадцятки доларових мільйонерів України, просить Войтова сприяти у вирішенні проблем, пов’язаних із заявою проти нього та питаннями компанії “Курортбуд”. Через чотири місяці судова справа щодо компанії благополучно вирішилася. Це нескладно перевірити за судовим реєстром.

Після цього, листування з Михайлом припиняється практично на рік. А потім раптом на пошту прокурора почала надходити фінансова звітність від бухгалтерії цього підприємця, що включала звіти по касі, залишку і зберіганню, а також звірки основних засобів і витрат. Залишається тільки здогадуватися, скільки “інвестицій” у свій проект з теплицями Войтов зажадав за отримання потрібного судового рішення, якщо тільки сума витрат за проектом з теплицями склала, згідно зі звітами, 5 млн 345 тис. 252 гривні.

Проект продовжує жити

Аналіз поточної ситуації показує, що схема отримала практичне втілення. Зоя Д. на даний час розвиває квітковий бізнес в Біляївці, а дружина Войтова в 2020 році придбала земельні ділянки площею понад чверть гектара. Подібна динаміка майнового стану учасників схеми може вказувати на успішну реалізацію початкових планів і можливе розширення корупційної діяльності.

На думку експертів, які працювали з документами, ці та інші матеріали демонструють формування організованої групи з сімей високопоставлених прокурорів, що спеціалізується на привласненні державних земельних ресурсів. Войтов виступає координатором схеми, використовуючи посадові повноваження і сімейні зв’язки для забезпечення правового захисту подібних проектів і залучення фінансування від підконтрольного бізнесу (прим. редакції: рідна сестра Войтова Людмила Григорівна Цибульник працює земельним реєстратором в Біляївській міськраді).

Редакція має у своєму розпорядженні повні тексти листування, а також інші матеріали і готова надати копії документів і звітів компетентним органам для проведення службової перевірки.

Пошук сімейного гніздечка

З початку 2010 року старший помічник прокурора Приморського району Одеси Руслан Войтов несподівано виявив жвавий інтерес до питань нерухомості. У листуванні з квітня того року з’являються фотографії майбутнього «скромного сімейного гніздечка» чиновника площею 125 квадратів у центрі міста.

Уже в травні 2010 року угода була оформлена. Згідно з ринковими даними компанії SV Development за квітень 2010 року, середня вартість квадратного метра в Приморському районі Одеси становила 1 648 доларів, що робило цей район найдорожчим у місті. Для квартири площею 125 кв.м. вартість мала становити приблизно 206 000 доларів тільки за саму нерухомість.

Оформлення угоди відбувається на ім’я Ейкенес Ілони Миколаївни (у дівоцтві Бондаренко), уродженки Запоріжжя, яка на даний момент має посвідку на проживання в Норвегії. Вибір такого «власника» для чиновницької квартири не випадковий. Перебуваючи за межами України, Ейкінес недоступна для українських контролюючих органів. Тому Войтов, обійнявши посаду прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції в 2015 році, Руслан Войтов справно декларує квартиру як «Інше право користування», проте робота з архівами показує, що квартира є його прямою власністю, інакше не було б сенсу робити ремонтні роботи на суму понад 50 000 доларів і залучати цілу групу дизайнерів для роботи над проектом квартири.

Ремонт на мільйон гривень

З червня 2010 року по січень 2011 року в квартирі проводиться капітальний ремонт, і керує всіма роботами не пані Ейкенес, якій формально належить квартира, а прокурор Войтов.

Судячи із загального кошторису, надісланого виконробом Олексієм Ш., на ремонт квартири пішло близько 20 000 доларів. З урахуванням українських цін на ремонт у 2010 році (120–180 доларів за квадратний метр) виходить, що загальна сума витрат на зарплати бригаді склала не менше 15–22,5 тисяч доларів.

До проекту квартири Войтов залучає також трьох (!!!) дизайнерів: Володимира П. для загального інтер’єру, другого фахівця для меблів на замовлення, і третього спеціально для проектування кухні. Техніка замовляється в Європі через двоюрідного брата Вадима Марченка з Німеччини.

Показово, що Войтов настільки захоплений процесом, що в робочий час надсилає дизайнерам референси майбутнього інтер’єру, використовуючи службові ресурси для особистих цілей.

Для порівняння, одна тільки кухня з повною комплектацією вийшла більше 10 000 доларів. Теплі підлоги, меблі на замовлення, сигналізація, нова техніка — це ще одна додаткова стаття витрат.

Складемо цифри: 206 тисяч на саму квартиру і більше 50 тисяч на ремонт і облаштування. Загальна сума інвестицій — більше 250 тисяч доларів. У документах і за відкритими даними межа річного доходу старшого помічника прокурора в ті роки становила орієнтовно 3 000 — 5 000 доларів на рік.

Навіть припускаючи оптимістичний варіант зарплати помічника прокурора в 5 000 доларів на рік, накопичення суми в 250 000 доларів вимагало б 250 000 ÷ 5 000 = 50 років. При річному доході в 3 000 доларів терміни ще більш фантастичні: близько 80 років. Прості математичні розрахунки показують, що офіційної зарплати для пояснення походження коштів явно недостатньо.

Що з цього випливає?

Матеріали, якими ми володіємо, не є останнім словом і самі по собі не доводять кримінальну вину. Однак вони формують зв’язний ланцюжок фактів і доказів, які дають підстави для наступних висновків і дій:

1. Наявність схеми номінального оформлення власності. Оформлення нерухомості на третю особу ще й з посвідкою на проживання за кордоном — класичний приклад використання «ширми» для приховування вигодонабувача.
2. Невідповідність рівня витрат офіційним доходам. За приблизними оцінками, квартира плюс ремонт істотно перевищують можливі накопичення на посаді, яку займав фігурант.
3. Прямі документальні сліди участі: листування з дизайнерами, кошториси, замовлення техніки. Ці матеріали вказують на активне управління об’єктом і фінансування робіт.

Питання, які ми надсилаємо і чекаємо на публічну відповідь:

1. На яких підставах квартира, фактичним власником якої є фігурант розслідування, була оформлена на Ілону Ейкенес у травні 2010 року?
2. Чому в деклараціях з 2015 року квартира вказана як «Інше право користування» за наявності листування та кошторисів, що вказують на фактичну експлуатацію та вкладення?

Ми надаємо фігуранту розслідування право на відповідь і очікуємо, що пояснення будуть опубліковані публічно.

Читайте також:

• «Творчий підхід» прокурора Руслана Войтова до замовних справ
• Анонімний лист проливає світло на діяльність одеського прокурора Руслана Войтова
• Незадекларована квартира одеського прокурора Руслана Войтова

Прокурор Войтов успішно будує свою кар’єру в місті Одесі з 1999 року. За цей час він виріс з прокурора районної прокуратури до прокурора Обласної прокуратури; встиг придбати і не задекларувати квартиру в центрі Одеси, будиночок, автомобіль BMW X3. В результаті такої важкої багаторічної роботи Войтов отримав інвалідність по зору 2 групи з пенсійними виплатами від держави за рахунок податків українських громадян. Прокурор також виявився гарним бізнесменом та зміг організувати бізнес на кавових апаратах в одеських школах і лікарнях, організувати постачання в Україну з Німеччини і продаж в одеських супермаркетах солодощів.

Як виявилось, однією із статей «доходів» прокурора були «замовні кримінальні справи». Тобто, це коли одна людина платить прокурору за те, щоб він, використовуючи адміністративний ресурс держави та свої службові повноваження, придумав комусь кримінальну справу та відповідні «проблеми».

Наприклад, в листуваннях за січень-лютий 2014 року на запитання «замовника» чи може Войтов спрогнозувати час по «необхідній довідці» останній відповідає наступне:

«По Кортесу вопрос интересный. Формально есть момент – но реально нет, попытаемся подойти к этому вопросу творчески, пробиваем контрагентов! Если область не согласует, отправим в милицию для внесения в ЕРДР. В общем играемся, если так можно сказать»

В наступному повідомленні прокурор пише замовнику «Давайте завтра встретимся и пообщаемся, надо подумать – один ум хорошо, а два…! что-то точно придумают)».

Як бачимо, навіть в ситуації, коли «замовлена» особа не вчиняє ніяких протиправних дій, прокурор готовий застосувати «творчий підхід» – щоб замовник був задоволений, особливо, коли електронна пошта такого замовника закінчується на «od.ua».

Пошта прокурора Войтова також містить ряд заяв про вчинення злочинів від його знайомих, хоча, всі громадяни України у таких випадках звертаються до правоохоронних органів, а не до конкретного прокурора напряму. Однак, для «своїх» завжди є виключення.

Іноді прокурор приймав і досить дивні «звернення». Наприклад, 13 січня 2014 року на його пошту від користувача Роман Якіменко надійшло прохання порушити фіктивну кримінальну справу щодо нього самого:

«Руслан, вопрос в следующем, я до сих пор являюсь учредителем Евро Стара, выйти из состава учредителей конечно же не могу, но вижу, что Серый хитрит и не собирается отдавать ту мелочь, которую остался должен, а для меня сейчас это деньги 5000$, ты понимаешь. Серый знает, что у меня проблемы и опасается проблем с ментами, так как я до сих пор учредитель, могут счета арестовать, да и много чего другого, а я выйду только, если он отдаст мне деньги. Женя Гавриловский сейчас директор помнишь тот длинный, мне нужно фиктивное возбужденное дело по отношению меня ну и звонок по офисному номеру к ним с расспросом, где я и что я, я знаю, что они сразу зашевелятся и захотят меня выкинуть из состава только заплатив мне отступные!»»

Що ж як бачимо, «замовними» кримінальними справами одеський прокурор Войтов промишляв ще з 2014 року. При цьому, завжди проявляв «творчий підхід» в цих питаннях. Через 10 років звички працювати по замовних справах прокурор не позбавився, і почав проявляти «творчий підхід» вже під час війни. А чому б і ні? Навіть звільнення з органів прокуратури його не лякає – в нього ж 2 група інвалідності і на фронт його не відправлять.

В цей період Войтов почав працювати у відділі нагляду за органами безпеки в Одеській обласній прокуратурі. Військовий стан та робота в такому підрозділі як то кажуть надали нові цікаві можливості.

Наприклад, «творчий підхід» прокурор Войтов застосував у гучній справі українського науковця та адвоката Олега Мальцева, який вже рік знаходиться в Одеському слідчому ізоляторі разом зі своїми колегами.

Мальцева заарештували 12 вересня 2024 року, процесуальне керівництво у справі здійснював прокурор Руслан Войтов. Він же зараз підтримує обвинувачення в суді.

Після арешту дуже скоро стало зрозумілим, що Мальцев, навіть незважаючи на те, що його із тяжкими хворобами та на інвалідному візку ув’язнили у СІЗО, 10 суток тримали там в карцері, не визнає провини в тому, чого не робив.

В цей момент часу хтось також проявив «творчий підхід» – раз на тиждень почали заарештовувати колег Мальцева (мабуть замовник вимагав щотижневих звітів і потрібно було показувати «роботу»), в тому числі арештували 4 тендітні жінки. Їх звинуватили в тому, що вони разом із Мальцевим зі спортивною зброєю в руках планували захопити Одесу, в якій проживає понад мільйон осіб.

Концепт був простий – підписуй лживі покази на Мальцева, визнавай вину як його «співучасник» і виходь із СІЗО. Якщо ні – будеш там сидіти доки не сгниєшь. Саме гнилими зубами, втратою краси та «ти нікому після тюрми будеш не потрібна» лякав дівчат-колег Олега Мальцева оперативний співробітник ДВКР СБУ та друг Войтова Євгеній Волошенюк.

Ця дружба дійсно дивна, бо Войтов як прокурор має здійснювати нагляд за діяльністю Волошенюка, а не пити з ним каву в робочий час на вулиці Дерибасівській.

Цікаво, що саме Волошенюк був заявником по всіх справах відносно Олега Мальцева (в ДБР, Нацполіції та в СБУ), сам же їх розслідував – писав рапорти, проводив огляди (більше 50), залякував адвокатів та підозрюваних-дівчат у справі та навіть сильно цікавився їх сексуальним життям.

28 березня 2025 року після того, як справу Мальцева передали до суду, Волошенюк особисто з’явився до Приморського районного суду м. Одеса, щоб підтримати свого друга прокурора Руслана Войтова, для якого вже стало очевидно, що справа скоро «посиплеться». Саме в цей день в прямому ефірі на щорічній конференції ООН з справ людини французькі правозахисники прямо заявили, що справа адвоката та науковця Олега Мальцева була сфабрикована Волошенюком.

Про сфабрикованість справи вже неодноразово заявляли і адвокати-захисники по справі. Тому Войтов обрав новий «творчий підхід» – для того, щоб не досліджувати докази «вини» Мальцева та його колег, він просто тягне розгляд справи – не забезпечує участь перекладачів, по 5 судових засідань читає обвинувальний акт, а суд цьому з «незрозумілих причин» потакає. В результаті таких дій Мальцеву та його колегам просто продовжують строк тримання під вартою, а докази «їх вини», які півроку слідства збирав Волошенюк під процесуальним керівництвом Войтова, все ніяк не покажуть суду.

Те, що справа відносно науковця Мальцева це особистий «креатив» прокурора Войтова очевидно навіть для його колег-прокурорів, які його заміняли під час відпустки. Вони навіть гидують роз’яснювати обвинувальний акт щодо Мальцева та його колег і вимагають викликати Войтова, щоб він замість них ганьбився в суді. 

Ось такий «креатив». В результаті цього «креативу» імідж Україні в науковому просторі в світі зазнав значного падіння, бо всі американські та європейські колеги Мальцева на це дивляться, про що недавно заявив голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Євгеній Солодко.  

Мальцев вже рік під вартою, а прокурор Войтов – з інвалідністю по зору 2 групи керує незадекларованим авто BMW X3 та вчить нас патріотизму, знаходячись в тилу в своїй квартирі 124,9 кв.

Читайте також:

Анонімний лист проливає світло на діяльність одеського прокурора Руслана Войтова

Незадекларована квартира одеського прокурора Руслана Войтова

Дослідивши частину цього відеозапису, ми побачили, що прокурор Руслан Войтов має незадекларовану квартиру в центрі Одеси, яка була придбана ще в 2010 році.

Згідно офіційних декларацій прокурора Войтова, які містяться у вільному доступі за 2018-2024 роки, останній власного житла досі не має. Його дружина співробітниця Одеського апеляційного суду з 21 травня 2010 року винаймає квартиру в м. Одеса площею 124,9 кв.м. Власником квартири є громадянка Ейкенес Ілона Миколаївна.

Разом з тим, у листуваннях прокурора Войтова в період з грудня 2009 року по лютий 2010 року міститься маса комерційних пропозицій щодо придбання елітного житла в м. Одесі від Агентства нерухомості «Атланта». Наприклад, в повідомленні від 21 січня 2010 року із темою листа «От Ирины «Атланта» для Руслана» міститься пропозиція щодо придбання квартири із видом на море во вулиці Івана Франка.

А вже починаючи з червня 2010 року прокурор Войтов веде активне листування щодо ремонту квартири по Шампанському провулку в м. Одесі. В листуваннях (як вхідні так і вихідні повідомлення) мова йдеться про бюджети для ремонту, побажання прокурора щодо ремонту – теплі поли, огорожа балкону, малювання гілок сакури на вітражах, придбання меблів у квартиру.

Дизайнерські пропозиції щодо вітальні, дитячої кімнати, санвузлу, вітальні Войтов отримує від Володимира Пюрко.

Повідомлення щодо стану виконання ремонту та необхідних для цього грошових коштів надходили з електронної адреси ubsk_2006@ukr.net від користувача Олександр Шкарпіта.

В листах користувач Олександр Шкарпіта наголошує, що ремонт провожиться саме в квартирі Войтова, а також просить аванси. Наприклад 20 вересня 2010 року Войтову надходись смета щодо ремонту квартири.

Сам Войтов у своїх вихідних повідомленнях висловлює побажання щодо:

оформлення балкону із кріплення для горщиків для квітів (повідомлення від 01 липня 2010 року)

дизайну ванної кімнати та вітальні (повідомлення від 10 липня 2010 року)

висловлює невдоволення щодо теплої підлоги у вітальні та коридорі (повідомлення від 16 листопада 2010 року)

висловлює побажання щодо меблів та інтер’єру кухні (повідомлення від 05 грудня 2010 року) фото 5, а також просить вказати їх вартість та вказує свої номери телефонів (повідомлення від 16 квітня 2011 року)

особисто обирає навіть ручки дверей квартири (повідомлення від 04 травня 2011 року)

19 березня 2011 року на електронну пошту прокурора надходить лист від відділу «Сад та місто» ТОВ «Епіцентр К» в м. Одесі наступного змісту: «Добрый день, уважаемый покупатель! От всей души поздравляем Вас с удачным приобретением и в ответ на Вашу просьбу направляем Вам фото домика».

Однак, ані квартири, ані «доміка» у деклараціях прокурора Войтова не зазначено.

Наостанок слушним буде надати для ознайомлення анкету доброчесності прокурора, підписану прокурором Войтовим власним підписом 12 січня 2017 року. В ній він підтверджує, що своєчасно та достовірно задекларував своє майно та доходи, а також членів своєї сім’ї у порядку встановленому Законами України «Про запобігання корупції» та «Про засади запобігання і протидії корупції»: