Таким чином, замість того, щоб розпочати дослідження доказів, дати оцінку обґрунтованості обвинувачення, суд обмежився продовженням запобіжного заходу, залишивши всіх під вартою без застави, не перейшовши до дослідження доказів, і закрив засідання.

Захист вважає такі дії навмисним затягуванням процесу та процесуальною “диверсією” За словами адвоката Олександра Бабікова, прокурор Руслан Войтов «зловживає процесуальними повноваженнями», а суд «підмінює розгляд справи по суті другорядними питаннями».

Крім того, в залі суду стався конфлікт між прокурором і адвокатами. Прокурор дозволяв собі особисті випади, ігнорував етичні норми, а також порушував право іноземного підзахисного (Німеччина) на переклад процесуальних документів його рідною мовою.

Наступне засідання призначене на липень. Проте, за словами захисту, жодних гарантій, що воно буде ефективним, наразі немає.

Детальніше про перебіг засідання, конфлікт у суді та позицію захисту — в інтерв’ю з адвокатом Олександром Бабіковим

Ще у грудні 2024 року на міжнародній платформі change.org була опублікована петиція Demand Justice: Suspicion of Malicious Prosecution in Dr. Maltsev Case на підтримку вченого. Вона швидко набрала підписи з різних країн і стала одним із перших сигналів про масштаб проблеми, яка вийшла далеко за межі української юрисдикції.

Бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers заявила, що кримінальне переслідування Олега Мальцева є незаконним і має ознаки фабрикації. У свою чергу, французька правозахисна організація Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience) під час виступу на сесії ООН вказала на особисту зацікавленість і мотив помсти з боку офіцера Департаменту військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка, який проводив слідчі дії у справі. Саме цей співробітник, за словами міжнародних експертів, координував процес, який містить ознаки фабрикації доказів.

Про проведення засідання було повідомлено Раду адвокатів Одеської області. Від її імені в суді взяв участь Євгеній Олександрович Іванченко — член Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності. Після надання йому слова судом, Іванченко висловив заперечення проти задоволення клопотання прокуратури, посилаючись на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У підсумку суд відмовив у задоволенні клопотання.

Адвокат Іванченко так прокоментував: “Відверто кажучи, особисто я сумнівався, що суд ухвалить саме таке рішення. Але суд дуже виважено підійшов до ситуації й виніс абсолютно законне, чесне та зважене рішення. Я вважаю, що це — перемога не лише у справі Ольги Панченко, а й перемога для кожного адвоката. Адже якби подібні клопотання задовольнялися судами, то слідчі спрямовували б їх у величезній кількості — щодня, системно, без належного обґрунтування.”

На своїй публічній сторінці адвокатка Ольга Панченко надала детальніший коментар до ситуації, зазначивши:

«Сторона обвинувачення декілька разів заявила слідчому судді, що їй потрібен доступ до інформації у вилучених в мене мобільних телефонах, ноутбуці, а також доступ до всіх моїх месенджерів, електронних пошт для того, щоб, увага, знайти докази моєї вини у вчиненні вже інкримінованого правопорушення та докази можливого вчинення мною інших злочинів».

У своєму дописі Панченко також звертає увагу на те, як на її думку, порушується презумпція невинуватості:

«Якщо я не помиляюсь, то під час досудового розслідування слідство здобуває докази як вини, так і невинуватості особи та здійснює їх оцінку в сукупності, внаслідок чого приймає процесуальне рішення. Однак, ці положення закону, як виявилось, на мене не розповсюджуються — я маю бути винною в будь-якому випадку і вже неважливо в чому».

Контекст і значення рішення

Розгляд клопотань про доступ до електронних носіїв адвокатів — питання не лише слідчої доцільності, але й захисту професійної таємниці, гарантованої законодавством. За законом, втручання в адвокатську діяльність має здійснюватися з дотриманням спеціальних процедур, які враховують особливий статус адвоката.

Рішення суду про відмову задовольнити клопотання прокуратури фактично стало підтвердженням необхідності дотримання таких процедур. Воно також відображає наявність судового контролю за діями сторони обвинувачення, особливо коли йдеться про потенційно чутливу інформацію.

Участь представника Ради адвокатів у засіданні, як і активна позиція адвокатської спільноти в цілому, свідчать про намір фахової спільноти відстоювати свої права у правовий спосіб. І хоча сама справа ще не завершена, інцидент із запитом на доступ до особистих пристроїв адвокатки вже привернув увагу до ширшої проблеми: балансування між повноваженнями правоохоронних органів та гарантіями незалежності адвокатської професії.

Фото: Рада адвокатів Одеської області 

Читайте нас в Телеграм и в Facebook

— Пане Володимире, ви давно відомі в адвокатській спільноті як захисник прав адвокатів. Розкажіть, як розпочалася ваша історія боротьби за адвокатські гарантії.

— Мене звати Володимир Клочков, я адвокат із 2007 року. А з 2014-го почав активно захищати права адвокатів. 2014 рік — переламний. Обшуки адвокатів ще були винятком. Але після створення антикорупційної вертикалі — НАБУ, САП, ВАКС — ставлення до адвокатури почало змінюватись. З того часу ця справа стала частиною мого життя. Девʼять років я був членом Ради Адвокатів міста Києва: виїжджав на обшуки, затримання, інші слідчі дії щодо адвокатів. Складаючи протоколи на посадовців, які ігнорували адвокатські запити, я зрозумів: адвокатура — це не просто професія, це стіна, яка тримає правову державу від розвалу. І хоча два роки тому я за власним бажанням залишив посаду голови Комітету захисту прав адвокатів при НААУ — я залишився в боротьбі.

— Чому прийняли рішення піти з керівництва Комітету?

— Бо зрозумів, що реальний захист адвокатів став другорядним. Пріоритети змістилися — не туди. Коли Комітет захисту перетворюється на бюрократичну структуру, а не бойову одиницю, коли основною ціллю Комітету стала боротьба за владу , а не захист колег – його місія втрачається. І мені там робити нічого. Я інша людина, я не можу просто дивитися і мовчати. Але відійшовши — я не зник, бо зрозумів, що просто піти — це злочин перед професією.

— Як ви оцінюєте стан адвокатських прав сьогодні?

— Ми на межі. Те, що колись було винятками — стало нормою. Невідкладні обшуки у адвокатів, ототожнення з клієнтом, тотальні прослуховування офісів і особисто Адвокатів … І головне — відсутність захисту. Не від сторонніх — від системи. Правоохоронна машина перемелює адвокатуру. Ми стали зручними мішенями. Якщо ми зараз не піднімемось — завтра не буде кого піднімати. Нас будуть вибивати по одному, якщо ми не об’єднаємось.

— Ви згадали про 2014 рік. Саме тоді почався системний тиск на адвокатів?

— 2014 рік був переламним. Тоді ще обшуки адвокатів були винятком, не нормою. Але з появою антикорупційної риторики і створенням НАБУ почався повільний, але наполегливий демонтаж адвокатських гарантій. Я добре пам’ятаю зустрічі з керівництвом Національного антикорупційного бюро. І те, що я тоді почув, мене вразило. Мені прямо дали зрозуміти: «Заради великої мети — боротьби з корупцією — всі засоби допустимі». В тому числі — ігнорування адвокатської таємниці, адвокатських прав, а подекуди — й самого інституту адвокатури. Мені прямо говорили: “Адвокати — це консільєрі. Вони не професія, вони — співучасники”. І на цьому гаслі будувалися ціла низка провокацій, агентурної роботи, фабрикацій справ проти адвокатів.

— Тобто боротьба з корупцією виправдовувала втрату прав?

— Саме так. Саме тоді з’явився термін «consigliere» по відношенню до адвоката. В очах деяких силовиків адвокат перестав бути захисником, він став — співучасником. Якщо ти захищаєш клієнта — значить, ти з ним «у темі». Я особисто чув, як це формулювалося. І не десь на кухні, а з вуст посадовців: «Адвокат — не професія.
Адвокат — прикриття для злочину».

— Це була офіційна позиція?

— Це стало неформальним гаслом. І на цій хвилі почалася реальна кампанія. В тому числі — із залученням агентів, «торпед», які провокували адвокатів на передачу грошей, на посередництво, на якісь висловлювання. Ці дії підганяли під статті, шили справи — і створювали статистику. Я знаю, що вказівки «показати результат по боротьбі з корупцією» нерідко виконувались саме за рахунок адвокатів. Бо адвокатура — легка мішень.

— Тобто ідея «адвокат — співучасник» справді існувала?

—Так, і вона досі жива і пожинає свої трагічні плоди . До адвокатів підсилають агентів, провокують на “корупційні” дії, ловлять на фразах-обіцянках. Це виконується по вказівці. Так простіше показати результат боротьби з корупцією — коли у статистиці фігурують “адвокат-хабарник”, “адвокат-змовник”. Це зручно і публічно. І журналісти, на жаль, теж долучаються до цього — підсилюючи дискредитацію професії.

— ЗМІ теж стали частиною цього процесу?

— Абсолютно. Іноді складається враження, що вказівка дискредитувати адвокатуру — централізована. Подивіться: скільки в заголовках «адвокат-хабарник», «адвокат-змовник», «адвокат-фігурант»? Ви бачили колись таке ж саме по слідчих? По прокурорах? Суддях? Ніколи. Хоча справ — вистачає. Але медіа тиснуть саме на адвокатів. Бо адвокатура залишилась єдиною інституцією, яка ще має сміливість казати вголос про порушення Конституції. Усі інші — мовчать. Хтось боїться. Хтось продався. Адвокати — ще тримаються.

— Адвокатура — остання інституція, яка ще чинить спротив?

— Саме так. Адвокати залишилися єдиними хто, як «кістка в горлі»вказує на ті порушення Конституції, що відбуваються в країні. Усі інші — бояться, мовчать або служать системі. Адвокатура ще тримається. Але не вся. І я це кажу з болем. Бо є адвокати за покликанням — і є «особи зі свідоцтвом». Перші — захищають клієнтів до кінця. Другі — зливають їх. Працюють «у схемі». Псують уявлення про професію.

— Але не всі адвокати, так?

— Не всі. І тут я хочу бути жорстким, але чесним. Є адвокати за серцем, а є особи зі свідоцтвом. Перші — це ті, хто ніколи не здасть клієнта, хто стоятиме до останнього. А другі — ті, хто працює «під дахом» правоохоронців, хто «зливає» своїх, хто живе подвійним життям. Ці люди створюють хибне уявлення про професію. Але вони — не адвокатура. Вони — випадкові перехожі в нашій справі.

— Справа адвоката Ольги Панченко – якою була ваша реакція на її затримання?

— Я був в ярості! Одразу були підключені всі члени нашої громадської організації ( і не тільки), а також залучені всі наші можливості, щоб не дати “провернути” цю справу по тихому. Я вдячний колегам, з Комітету Захисту прав Адвокатів Одеської області, які встали на захист. Я вважаю, що саме бурхлива реакція спільноти в соцмережах, а також миттєве втручання колег на місці дало можливість зломити стратегію силових структур. Якщо б не це, Ольга до сих пір була би за ґратами! Як наприклад Адвокат Сергієнко, який провів в СІЗО 9 місяців, за ототожнення його с клієнтом і за небажання розкривати Адвокатську таємницю. Тільки через 8 років він виграв свою справу в ЄСПЛ, Європейський суд визнав , що він утримувався в СІЗО незаконно.

— Чому, на вашу думку, це стає можливим?

— Бо ми всі поодинці. Бо керівні органи адвокатури зайняті внесками, конференціями, місцями. А захистом прав адвокатів маємо займатися самі. І саме тому ми створили Громадську організацію «Захист прав адвокатів України».

— Розкажіть більше про цю ініціативу. Яка її мета?

— Ми не збираємось конфліктувати з органами адвокатського самоврядування. Але ми беремо на себе те, чого вони не роблять. Ми будемо приходити не лише на обшуки, а в найскладніші моменти: коли адвоката затримали, коли йому вручили підозру, коли треба правовий супровід у суді. Ми підписуємо договори і реально захищаємо.
Ми не просто фіксуємо порушення — ми заходимо в справу. Захищаємо адвокатів, проти яких ведеться слідство. Готуємо стратегію, допомагаємо в судах, включаємо медіапідтримку. Бо головне — не мовчати.

— І ви вже працюєте?

— Члени ГО, наразі, ведуть справу Адвоката Сергієнко. А також справу Ольги Панченко. Вона — під нашим захистом. І ми будемо з нею до кінця. Як і з кожним адвокатом, якому справді потрібна допомога. Ми знаємо, як захищати саме адвокатів — не за абстрактним правом, а за конкретними інструкціями і стратегіями, перевіреними у найтяжчих справах за 10 років боротьби.

— Справа Панченко стала резонансною – як ви на неї дивитесь?

— Це була лакмусова бумажка. Це був ще один поворотний момент, який міг стати сталою практикою так само, як і прослуховування офісів адвокатів, так само, як і ототожнення з клієнтом, так само, як і зневага до адвокатської таємниці. Ольга Панченко вела справу свого клієнта, була офіційно допущена до справи, майже рік здійснювала захист, зібрала адвокатське досьє, документи, підготувалась до переходу справи в суд. І саме в цей момент — коли досудове розслідування завершено — слідчі вирішують вибити адвоката з процесу. Раптом — її саму затримують. Без відводу, без застережень, без попереджень. Просто дають їй рік на підготовку — а потім забирають усе: і її, і матеріали, і захист. Це — знищення самої ідеї адвокатури. Їй оголошують підозру в тих же діях, що і її клієнту, затримують, відправляють до ізолятора, а разом з цим — вилучають усе адвокатське досьє. Тобто не розслідують злочин, не шукають істину — просто знищують захист. І залишають клієнта сам на сам із системою. У цей момент новий адвокат уже не зможе нічого змінити — справу завершено і передано до суду. Це — удар не тільки по Ользі, це — ляпас по Адвокатурі як інституції.
Якби не підтримка спільноти — Ольга б досі сиділа. Я вдячний колегам, які піднялись. Але питання: надовго нас вистачить?

— Нам відомо, що декільком адвокатам, які тоді підтримали Ольгу, телефонували й тиснули деякі особи, наполягаючи на припиненні підтримки, видаленні постів тощо. У Вас було щось подібне?
— Так, протягом тих двох діб, поки вирішувалася доля Ольги й тривало протистояння, мені телефонували (прим.ред. – 15-17 квітня 2025, коли адвоката Панченко затримали та обрали міру запобіжного заходу “тримання під вартою баз права внесення застави”). Не буду називати, хто саме — вони самі себе впізнають. Вони намагалися вмовити, а подекуди й тиснути, щоб ми припинили підтримку Ольги. Але ці дзвінки тільки підтвердили, що ми рухаємось у правильному напрямку, і ще більше зміцнили моє переконання: ми повинні дотиснути — і врятуємо Ольгу.

— Яке ваше головне послання до колег, до спільноти?

— Якщо ми не піднімемось — завтра підніматися вже не буде кому. Не мовчіть. Не сподівайтесь, що «пронесе». І якщо ми зараз втратимо адвокатуру — що ми скажемо мобілізованим колегам, які повернуться з фронту? Що поки вони воювали, ми мовчки втратили нашу професію? Я не хочу їм відповідати, що ми все проґавили. А ви? Я — не можу мовчати.

Сьогодні мовчання — це вже не розкіш. Це злочин проти професії. Проти себе. І тому ми діємо.

— Дякуємо з відверту розмову

Адвокат Олександр Бабіков – партнер адвокатського об’єднання «DEFENSORES»

Затримання адвоката Ольги Панченко стало певним каталізатором, що привернув увагу  суспільства до питань справедливості судочинства, можливості захистити свої права у кримінальному провадженні, місця адвокатів у системи правосуддя.

Як слушно зауважив ЄСПЛ у справі «Намазов проти Азербайджану», «Особливий статус адвокатів надає їм центральне місце в здійсненні правосуддя як посередникам між громадськістю та судами». У цьому ж рішенні Суд акцентував увагу також на те, що «професійні асоціації адвокатів відіграють фундаментальну роль у забезпеченні захисту прав людини і тому повинні мати можливість діяти незалежно, а повага до колег по професії та саморегуляція юридичної професії мають першочергове значення.».

Чи здатне судочинство бути справедливим, якщо висловлювати свою позицію та міркування зможуть лише прокурори? Чи зможе суд встановити об’єктивно обставини справи, якщо роль захисника буде пасивною, і останній насамперед буде піклуватися про власну безпеку та благополуччя?

Відповіді очевидні. Проте, щоразу сторона обвинувачення: прокурори, слідчі, детективи та оперативні підрозділи, намагаючись досягнути своєї мети тиснуть на суди, а останнім часом все більше і на адвокатів.

Чи є сенс тиснути на суд, схиляючи суддю ухвалити певне рішення, обґрунтовуючи своє прохання у позапроцесуальний спосіб, натякаючи на необхідність притримуватись «державницької позиції», використовувати натяки та погрози наслідків, якщо бажане рішення не буде прийнято, у справах, де розслідування проведено законно, повно і об’єктивно? І на це питання відповідь очевидна.

Справа Ольги Панченко яскраво продемонструвала, як правоохоронні органи використовуючи слабкість прокурорського нагляду та судового контролю, маючи на руках «слабку» справу, намагаються здобути свою «перемогу» за будь-яку ціну. Як здійснюється маніпуляція доказами та суспільною думкою, «клеються ярлики» на тих, хто насмілився відстояти свою думку, боротися за справедливість, для себе, клієнтів, колег.

Складно сказати, що стало основною причиною арешту клієнта Ольги  – Олега Мальцева, його майнові статки, помста чи банальне бажання одержати нагороду та просування по службі. Але маніпуляції, підміна інформації супроводжували цю справу з самого початку.

Військова контррозвідка і група цивільних. І перше з чого почала військова розвідка – перевіряти наскільки законно Олег Мальцев одержав дипломи про освіту та свідоцтво адвоката. В місті Одеса, де питання національної безпеки внаслідок географічного розташування надзвичайно важливі. Чи встановлено зв’язок однодумців Олега Мальцев з представниками спецслужб чи інших державних органів рф? Також ні. Але науковці, та взагалі інтелігентні люди найбільш вразлива група. І хоча на перший погляд здається, що сенсу у цьому розслідуванні було небагато, зазвичай найлегше «нейтралізувати» або створену власноруч «злочинну» групу, або імітувати таке викриття.

Оперативний підрозділ «виявив», як зазначено в повідомленні про вчинення злочину «групу осіб з 23 чоловік, переважна більшість з яких громадяни рф». Цю ж інформацію розміщено і на офіційних ресурсах правоохоронних органів які прозвітували майже про «нейтралізацію осередка фсб». Насправді, переважно це були громадяни України, а також рф, США, Кригизстану, Білорусі, ФРН, які не мали жодного відношення до рф чи її структур.

Проте, через різні «зливні бачки» почали формувати думку про «російський слід». Спочатку в процесуальних документах зазначалось, що група «озброєна», але коли з’ясували, що вся зброя офіційно придбана на підставі дозволів, є легальною мисливською або спортивною, плавно «перекваліфікували» з «озброєної» на «воєнізовану». А «воєнізованою» визнали на підставі того, що дехто з них у застосунку «Дія» проходив курс надання першочергової медичної допомоги, а під час спілкування використовували слоган «так точно».

У справі Олега Мальцева я виділив би два найгірших моменти, як діагноз системи кримінального судочинства:

1. Слідство проведено оперативним підрозділом, оскільки понад 90% процесуальних документів складено оперативним працівником, а не слідчим чи прокурором. В оперативному підрозділі проведення слідчих дій доручалось виключно тому оперативнику, який і «виявив» злочин, який зміг поєднати в своїй особі ролі «заявника» та «слідчого». Функції слідчого, прокурора звелись до ролі статистів, а судовий контроль – до узаконення рішення, прийнятого оперативним підрозділом.

2. «Взяття в полон» для укладання угоди. Правоохоронні органи багато писали про «суспільну небезпечність» виявленої ними «воєнізованої організації» Олега Мальцева, про те, що її учасники, самотужки, в кількості до 2 десятків, без будь-якого військового досвіду намагалися захопити ціле місто – Одесу, на що не зважилась кількатисячне угрупування військ рф.

Але, чому з такої «небезпечності» групи, ті, хто погодився визнати себе винуватим, за згодою прокурора та суду «отримали» покарання у вигляді умовного строку з мінімальним випробуванням, або штраф,  еквівалентний менше 1,5 тисяч доларів США? Надали вони «надзвичайно важливі свідчення та докази»? Ні. Сприяли у інший спосіб органам правопорядку? Також ні.

Видається «формула успіху» полягає в іншому. Особа тримається під вартою без визначення застави доти, доки не визнає свою вину. Не важливо у чому. Визнаєш вину, укладаєш угоду, одержуєш мінімальне покарання. Але вже позбавлений можливості вимагати правди та компенсації за незаконне затримання, бо визнав що вчинив злочин. Не згоден на таку «делікатну пропозицію» з боку правоохоронців – гний без застави доки або не сконаєш, або не погодишся визнати себе винуватим.

І це друга найскладніша проблема угод у кримінальному судочинстві. Адже поява з початком війни такого «інструменту» як «безальтернативне тримання під вартою» надає можливість утримувати в СІЗО особу роками. Головне «написати правильно» підозру та кваліфікувати за «потрібною» статтею КК. 

І саме привернення уваги суду та спільноти до таких зловживань у цій справі спричинило  реакцію правоохоронців, що призвела до затримання Ольги Панченко. З одного боку «реалізувати» погрозу, яку висловлювали раніше, а з іншого, «натякнути» іншим адвокатам на те, що необхідно «більш виважено» підходити до захисту своїх клієнтів.

Збільшення кількості обшуків у адвокатів, порушення щодо них кримінальних проваджень лише за фактом надання консультацій, що вказують на порушення прав особи та законів, погрози, а вже й фактичне взяття під варту виключно за правову позицію, вочевидь вказує на істотні проблеми у всій системі правосуддя, її руйнації, нездатності забезпечити суспільству справедливість.

Від редакції: 25 квітня 2025 Апеляційний суд змінив запобіжний захід для Ольги Панченко та відпустив її під заставу. Але це лише початок боротьби.

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

• Співробітники ДВКР СБУ використали “втемну” органи прокуратури та слідства СБУ для реалізації комерційного замовлення. Справа Олега Мальцева
• Перемога у справі адвокатки Ольги Панченко: вона вийшла на волю
• «Ні сепарів, ні російського сліду». Справа Олега Мальцева. Розслідування завершено
• В ООН заявили про незаконність кримінальної справи щодо українського вченого доктора Олега Мальцева. Пресреліз
• В ООН передано Detective Report, що вказує на виконавців замовної справи щодо Олега Мальцева
• ООН: справа українського вченого Олега Мальцева буде ретельно розслідувана
• «Замовна кримінальна справа проти Dr. Олега Мальцева – це ганьба правоохоронної системи України». Канадський професор Михайло Бодеманн
• Марія Ковалева про справу Олега Мальцева. А судді хто?
• Справа Олега Мальцева: українські силовики використали шаблони радянської влади
• Свідок у справі чи рейдер? Нові деталі в кримінальній справі Олега Мальцева
• Рішення суду: російські наративи про «секту Мальцева” — недостовірні
• Коли емоції зустрічаються з правом — перемагати має право. Інакше буде хаос
• Помста та «останнє китайське попередження» – адвокат Євгенія Тарасенко про резонансну справу арешту адвоката Ольги Панченко
• СБУ випустили цепного пса, або як в Україні намагаються підмінити суд уявною громадською думкою
• Солідарність під Забороною або Спецдозвіл на Істерику
• Погонщик ослів або особиста помста СБУ
• «Бойова співучасниця» з планети Тінія. Новий поворот у справі академіка Олега Мальцева
• У справі Мальцева Олега Вікторовича детективи знайшли 4 ознаки замовного процесу
• Розслідування фактів дискредитації академіка Мальцева
• Петиція на захист академічної свободи: справа Олега Мальцева викликала міжнародний резонанс
• Звернення до українського суду проф. Джерома Крейса (Нью-Йорк)

Професор Джером Крейс — емерит-професор Бруклінського коледжу Міського університету Нью-Йорка та Президент Європейської академії наук України — у своєму виступі звертається до суду із закликом до справедливого, об’єктивного та неупередженого розгляду справи Олега Мальцева, ґрунтуючись на багаторічному знайомстві з його професійною та моральною репутацією.

Мене звуть Джером Крейс. Я є емерит-професором Бруклінського коледжу Міського університету Нью-Йорка, а також почесним професором Мюррея Коппельмана цього університету. Крім того, я є співзасновником Академії гуманітарних і соціальних наук Університету Нью-Йорка та Президентом Європейської академії наук України. Саме завдяки останній із зазначених організацій мені пощастило познайомитися, хоча й дистанційно, з Dr. Олегом Мальцевим та його науковою діяльністю. Моє співробітництво з Академією розпочалося п’ять років тому, у 2020 році, а у 2021 році я був обраний її Президентом.

Протягом років роботи, в процесі перекладу праць Dr. Мальцева, численних бесід, інтерв’ю та наукових дискусій із ним, я мав можливість глибоко ознайомитися як із його науковими поглядами, так і з особистими якостями. На підставі багаторічної взаємодії можу з упевненістю стверджувати, що Dr. Мальцев є науковцем найвищого рівня. Він заслуговує на визначення “полімат”, оскільки успішно працює у різних галузях науки та культури — якість, що трапляється вкрай рідко.

Як людина, Dr. Мальцев виявляє виняткову відданість етичним принципам. Іноді його чесність навіть виходить за межі загальноприйнятих стандартів: він завжди відкрито та прямо висловлює свою думку, що, на мою думку, є характерною рисою істинного науковця.

Ситуація, що склалася нині, наскільки я можу судити, є результатом непорозуміння або перекручення фактів. Протягом усього часу нашого знайомства Dr. Мальцев послідовно висловлював принципову підтримку незалежності України та різку критику збройного вторгнення на її територію. Для мене це має особливе значення, оскільки мої предки по батьківській лінії походили з Карпатського регіону.

Ні в усних висловлюваннях, ні в письмових працях Dr. Мальцева я ніколи не зустрічав навіть найменших натяків на підтримку незаконного й ганебного вторгнення в Україну.

Я неодноразово висловлював Dr. Олегу Мальцеву свою повну підтримку й знову підтверджую її. Переконаний, що ретельний та об’єктивний аналіз усіх обставин призведе до його повного виправдання. Я довіряю українській судовій системі та вірю в її здатність забезпечити справедливий і неупереджений розгляд справи, попри складні зовнішні обставини.

Моє знайомство з науковою діяльністю Dr. Мальцева є глибоким і багаторічним. Я сподіваюся, що найближчим часом мені випаде нагода відвідати вільну і безпечну Україну та особисто зустрітися з колегами.

Додам, що, перебуваючи за межами України, я уважно стежив за розвитком цієї справи через різні платформи соціальних мереж і власні дослідження. На підставі зібраної інформації я впевнений, що правосуддя у цій справі буде здійснено належним чином, а мій шановний колега і друг Dr. Олег Мальцев буде виправданий.

Джерело
Оригінал відеозвернення англійською мовою за посиланням.

Справа адвоката Ольги Панченко викликало широкий суспільний резонанс у юридичній спільноті України. Її арешт, на думку багатьох колег, став тривожним сигналом не лише для захисту у межах конкретного кримінального провадження, а й для всієї системи правосуддя. Після того як апеляційний суд змінив запобіжний захід із тримання під вартою на заставу, ситуація набула нового розвитку, але питання залишилися. Ми поспілкувалися з одним із адвокатів захисту — Ігорем Федоренком, партнером Адвокатського об’єднання «DEFENSORES», аби з’ясувати, що стоїть за цією гучною справою і чого очікувати далі

— Ігоре, що, на вашу думку, стало причиною саме зараз такої уваги правоохоронних органів до адвоката Панченко?

— Вважаю, що першопричиною стала активна позиція Ольги як захисника в резонансній справі. Її принципова поведінка, відмова від будь-яких «домовленостей» і готовність до відкритої боротьби за права своїх клієнтів, очевидно, стали незручними для певних сил. Але, звісно, це лише одна з причин. Інша — бажання чинити тиск на адвокатуру загалом, показати, що навіть захисник не застрахований від переслідування.

— Виступаючи як один із захисників Ольги Панченко у цій справі, поділіться своїми думками і враженнями після оголошення рішення апеляційного суду.

Сьогодні апеляційний суд міста Одеси виніс рішення про зміну запобіжного заходу щодо Ольги Панченко: замість тримання під вартою — застава у розмірі 64 000 гривень. Це рішення я сприймаю як крок у правильному напрямку.

З самого початку було очевидно, що арешт Ольги — це ніщо інше, як форма тиску на сторону захисту, на адвоката. Стаття, за якою їй було висунуто обвинувачення, не передбачає — навіть теоретично — можливості тримання під вартою як запобіжного заходу. Йдеться про ч. 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України. Частина друга статті 183 КПК України прямо встановлює обмеження на застосування тримання під вартою. За цією нормою, арешт можливий лише у виняткових випадках і виключно щодо осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні: тяжких або особливо тяжких злочинів.
Якщо ж інкриміноване діяння належить до категорії нетяжких злочинів (тобто карається позбавленням волі на строк не більше п’яти років або обмеженням волі), прокурор не має права клопотати про застосування тримання під вартою, а суд — задовольняти таке клопотання, крім випадків, коли особа фактично переховувалася, перешкоджала слідству до вирішення питання про брання запобіжного заходу, або отримала повторну підозру. Це — пряма та однозначна норма закону. Якщо ж заходи все ж застосовуються всупереч цим вимогам — йдеться про грубе порушення процесуальних гарантій та незаконне позбавлення волі.

Я щиро вдячний апеляційному суду за зважене, професійне рішення . Воно дозволило Ользі вийти на волю, але суд не пішов на визначення у своєму рішенні факту незаконності поміщення адвоката Панченко під варту судом першої інстанції. Закон прямо говорить: якщо людина не вчиняла тяжкого злочину, не має судимостей, не перебувала в розшуку і не ухилялася від слідства — тримання під вартою щодо неї застосовуватися не може. Тому для мене таке рішення апеляційного суду є компромісним між стороною захисту та обвинувачення.

Ольгу затримали та помістили під варту незаконно. І така ж незаконність має місце щодо інших учасників справи, її підзахисних. Серед них — молоді дівчата без судимостей, яких вже понад сім місяців утримують під вартою без будь-яких законних підстав. Це обурливо і неправомірно.

На жаль, сьогодні в Україні воєнний стан став своєрідним виправданням систематичних порушень закону. На судову систему чиниться тиск з боку правоохоронців. Звинувачення у співпраці з ворогом, маніпуляції з кримінально-процесуальними нормами, залякування — все це нагадує практики НКВС. В таких умовах суддям та адвокатам заважають вільно працювати і приймати законні рішення.

Попри все, рішення апеляційного суду вселяє надію. Надію на те, що навіть сьогодні в Україні залишається місце праву і справедливості.

— Чому, на вашу думку, суддя першої інстанції Науменко ухвалив саме таке рішення? Чи було на нього здійснено тиск, або як інакше пояснити таке очевидне порушення закону?

Якщо проаналізувати загальну практику звернень прокурорів і рішень судів у справах, пов’язаних із нетяжкими злочинами, видно неозброєним оком: клопотання про тримання під вартою в таких випадках майже не зустрічаються. Ні суди, ні прокуратура зазвичай не розглядають арешт як допустиму запобіжну міру — це скоріше виняток із правил.

Однак саме у цій справі — як щодо Ольги Панченко, так і інших обвинувачених, зокрема жінок — було застосовано найжорсткіший захід: тримання під вартою без альтернативи, без права на внесення застави, незважаючи на те, що вони не становили реальної загрози суспільству.

Молоді дівчата перебувають під вартою понад сім місяців у тяжких умовах, і щодо них продовжують застосовувати безальтернативний арешт. Такий контраст із усталеною судовою практикою викликає серйозні сумніви у безсторонньому та об’єктивному ставленню до справи Ольги Панченко.

У аналогічних справах за такими ж складами злочинів суди зазвичай обмежуються обов’язками, невеликими заставами або, в крайньому випадку, домашнім арештом. Тут же — виключно арешт без жодної можливості внесення застави.

Така вибірковість у застосуванні права наводить на обґрунтовані підозри щодо тиску з боку обвинувачення. Іншого логічного пояснення тому, чому у справах однієї категорії ухвалюються діаметрально протилежні рішення, просто немає.

Аналогічні рішення були ухвалені й щодо всіх фігурантів у справі Олега Мальцева, де адвокат Ольга Панченко є захисником, включно з молодими дівчатами, яким суд восьмий місяць відмовляє у зміні запобіжного заходу – тримання під вартою.
Все почалося з гучних звинувачень і посилань на умови воєнного стану, за яких суду фактично “закрили очі”. А тепер, аби не визнавати помилковості перших рішень, суд продовжує їх механічно відтворювати. В результаті самі судді стали заручниками тих рішень, які ухвалили на початку.

На щастя, щодо Ольги Панченко апеляційний суд ухвалив справедливе рішення –застосував до неї альтернативну заставу, що дозволило Ользі вийти на свободу. Це, безперечно, позитивний крок. Однак надзвичайно важливо, щоб такий самий підхід було застосовано й до інших фігурантів справи.

Переконаний: варто лише порівняти інші рішення цих же суддів і клопотання того самого прокурора — і стане очевидним, що у справах із набагато тяжчими обвинуваченнями суди призначали значно м’якші запобіжні заходи, такі як домашній арешт або застава.

У цьому ж випадку, попри відсутність тяжких обвинувачень, навіть молодих жінок тримають під вартою без жодної можливості внесення застави вже понад вісім місяців. Це не просто правова аномалія — це кричуща несправедливість.

— Рішення апеляційного суду — це лише зміна запобіжного заходу. Які подальші кроки ви плануєте вжити, з огляду на те, що, за вашими словами, кримінальне провадження щодо Ольги Панченко було від самого початку відкрито незаконно?

— У Ольги абсолютно така ж фабула обвинувачення, як і в її підзахисного – Олега Мальцева, а також у всіх інших фігурантів цієї справи. Ми також беремо участь у ній як захисники, і маємо все, щоб довести невинуватість наших підзахисних у вказаній справі. Це також стосується і Ольги.
Що стосується подальших дій у її справі — усе залежатиме від дій сторони обвинувачення.
Наразі у слідства є всі матеріали для закінчення слідства та передачі справи до суду, і сьогодні в них є два шляхи. Перший — уже завтра оголосити про завершення досудового розслідування й передати справу до суду. Другий —затягувати процес розслідування з метою тиску на Ольгу: постійно викликати на допити без процесуальної мети, проводити повторні обшуки, влаштовувати провокації та іншим чином чинити на неї тиск.

Від того, який сценарій обере слідство, залежатиме й наша подальша тактика захисту. У нас є практично всі матеріали слідства, і ми не бачимо в них жодного складу злочину — взагалі, і ми готові до її захисту в суді.

Наша головна мета — щоб Ольга залишалася на свободі, могла в повній мірі реалізовувати своє право на професію та продовжувати захищати тих людей, інтереси яких вона відстоювала від самого початку.

— Як ви оцінюєте дії адвокатської спільноти у зв’язку з арештом Ольги Панченко?

— Реакція колег була справді потужною й миттєвою. Адвокатська спільнота об’єдналася майже одразу — це було видно неозброєним оком. Загуло все інформаційне середовище: справа Ольги Панченко стала відома на всю країну.

Ця згуртованість адвокатів зіграла величезну роль. Участь адвокатів була різною — хтось написав допис у Facebook, хтось особисто підтримав, хтось виступив із публічним коментарем. І в сукупності все це створило потужний суспільний резонанс, завдяки якому справа Ольги Панченко стала публічною. Це, своєю чергою, полегшило роботу захисту в апеляційному суді та дозволило об’єктивно розглянути справу, незважаючи на медійний та адміністративний тиск на судові органи.

Коли адвокатська спільнота виносить справу в публічну площину, особливо якщо йдеться про явне порушення прав адвоката, суду стає значно важче ігнорувати об’єктивні обставини та процесуальні порушення сторони обвинувачення. Справа стає «некрасивою», незручною — не тільки з юридичної точки зору, а й репутаційно. І в цьому випадку, на мою думку, суд усвідомив, що справа “шита білими нитками” і що тут явно простежується тиск на адвокатуру.

Якби цю ситуацію ніхто не підняв, усе могло б піти зовсім іншим шляхом — більше уваги приділили б позиції правоохоронців, а належного громадського балансу просто не було б. Коли ж питання стає предметом широкого обговорення й може зазнати критики в публічній площині, це створює умови для ухвалення більш зважених рішень.

Я щиро вдячний усім колегам за цю підтримку. І хочу підкреслити: така реакція була абсолютно заслуженою, адже Ольга завжди активно брала участь у житті адвокатської спільноти, у складі Комітету захист прав адвокатів захищала гарантії адвокатської діяльності щодо колег, долучалася до правозахисних ініціатив. Це справді важливо.

— Ви також є захисником одного з обвинувачених у так званій «справі Олега Мальцева». Скажіть, чи чиниться на вас тиск? Адже двох адвокатів-чоловіків уже фактично “вибили” з процесу.
— Скажу так: особисто на мене прямого тиску не чинили. Однак сам факт того, що в межах кримінальної справи, в якій я беру участь, без законних підстав був заарештований адвокат, по суті, вже є формою тиску. І не лише на мене як на учасника процесу, а й на всю систему захисту загалом.

Але прямого тиску — ні, не було, і я щиро сподіваюся, що й не буде. Я давно в професії, мав клієнтів різного рівня публічності, і дійшов висновку: чим відкритішою і публічнішою є позиція захисту у резонансних справах, де вирішується не лише доля окремої людини, а й доля правосуддя загалом, тим безпечніше працювати адвокату.

Публічність — це своєрідний щит. Адже одне —протиправно діяти потайки, за кулісами, і зовсім інше — порушувати права людей на очах у суспільства. У публічній площині такі дії представників держави викликають різку реакцію: осуд, критику, резонанс.
Коли все видно й очевидно, навіть найбільш цинічним представникам правоохоронної та судової системи стає незручно продовжувати в тому ж дусі. Саме тому я вірю, що публічність допомагає захищати не тільки клієнта, а й самого адвоката — його право працювати чесно, професійно та без тиску.

Вважаю, що випадок із арештом Ольги Панченко стане для правоохоронних органів своєрідним “сигнальним дзвінком”. Нагадуванням про те, що незаконне переслідування адвокатів — це шлях у нікуди. Що спроби залякати, зламати та ув’язнити всіх, хто захищає права людей, — це стратегія, яка рано чи пізно обернеться проти самих її ініціаторів. Хотілося б, щоб справа Ольги Панченко стала саме таким нагадуванням: незаконне переслідування адвокатів обертається проти переслідувачів.

І хочеться вірити, що справа Ольги Панченко стала, скажімо так, переломним моментом у справі Олега Мальцева. Вона стала публічною, і тепер ситуація з іншими підзахисними, яких обвинувачують за нетяжкими статтями, але досі утримують під вартою без можливості внесення застави, — стає юридично й морально необґрунтованою. Тепер, коли справа стала публічною, тримати під вартою людей, які не обвинувачуються у тяжких злочинах, виглядає абсурдно.

Ми активно працюємо над тим, щоб усі незаконно утримувані під вартою отримали шанс вийти на свободу. Якщо немає складу тяжкого злочину, якщо людина раніше не судима, не переховувалася — тримати її за ґратами просто немає підстав. І ми сподіваємося, що й щодо інших фігурантів справи суди почнуть ухвалювати рішення, які дозволять їм вийти — нехай під заставу, нехай із покладенням обов’язків, але вийти із СІЗО. Це наша мета, це наша надія. І саме над цим ми зараз працюємо максимально активно.

— Арешт адвокатки Ольги Панченко — це безпрецедентний випадок?
— Ні. Хоч я й не можу точно говорити за Одесу, оскільки практикую в Києві, але в столиці арешти адвокатів та інший тиск, на жаль, не така вже й рідкість. Особливо зараз це стало доволі поширеною практикою — коли слідство бачить, що з підзахисним працює компетентний адвокат, який володіє важливою інформацією та здатний побудувати ефективний захист. У таких випадках дуже часто намагаються “зламати” адвоката: незаконно заарештувати, втягнути у справу — в надії або зірвати стратегію захисту, або налякати, змусити грати за їхніми правилами, а інколи навіть отримати від адвоката докази проти клієнта. Таких прикладів — чимало.

До речі, нам відомо, що ще до нас у цій справі Олега Мальцева вже чинився тиск на адвокатів, які брали участь у захисті. Тож, на жаль, переслідування адвокатів — не унікальне явище. Воно ще не стало нормою, але вже перетворилося на стійку, хоч і ганебну практику.

Чому це можливо? Сценарій завжди один: якщо адвокатська спільнота не реагує на порушення правоохоронцями професійних прав колег-адвокатів — тиск посилюється. Щойно здіймається шум — ситуація змінюється. Під тиском суспільної уваги правоохоронці частіше відступають. Як правило, з’являється розголос, реагує адвокатська спільнота — і тиск тимчасово припиняється. До того часу, поки черговий правоохоронець не вирішить, що тиск на адвоката є більш привабливим ніж збирання доказів винуватості прийняття законних рішень та доведення своєї позиції в суді законним шляхом.

Недарма при Національній асоціації адвокатів України діє Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. І, повірте, без роботи він не сидить. Його діяльність не припиняється ні на день: виїзди на обшуки, та затримання адвокатів — така реальність.

Дякуюємо за розмову. Вітаємо з рішенням суду — це справді маленька, але важлива перемога. Ользі — якнайшвидшого відновлення і повернення до професійної діяльності.

Від себе додамо

Справа Ольги Панченко стала важливим тестом для всієї української правової системи: наскільки вона здатна зберігати свої принципи навіть в умовах тиску та війни. Рішення апеляційного суду про зміну запобіжного заходу — це лише перша маленька перемога в довгій боротьбі за справедливість. Однак попереду ще складніше завдання: відновити порушені права не лише Ольги, а й інших фігурантів справи, захистити професію адвоката від свавілля і повернути впевненість у тому, що закон в Україні все ще має значення.

Сьогодні, як ніколи, публічність, солідарність професійної спільноти та готовність боротися до кінця залишаються головними щитами правосуддя.

Повний відеозапис засідання Апеляційного суду дивіться за посиланням

25 квітня 2025 року стала важливою віхою у справі адвокатки Ольги Панченко. Апеляційний суд міста Одеси визначив альтернативу триманню під вартою — заставу в розмірі 64 тисячі гривень. Цього ж дня Ольга Панченко вийшла на свободу.

Нагадаємо, що 17 квітня 2025 року ухвалою суду першої інстанції було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Панченко є членкинею Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності при Раді адвокатів Одеської області.

Як зазначає Громадська організація «Захист прав адвокатів України», це рішення — крок до справедливості. Апеляційний суд продемонстрував дотримання принципів верховенства права, на відміну від суду першої інстанції. Проте, боротьба за правду ще триває: попереду досудове розслідування та розгляд справи по суті. Наступним етапом має стати оскарження самої підозри, яку вважають абсолютно необґрунтованою.

У заяві ГО йдеться: «Ольга Панченко, ми з тобою. Ми не дозволимо, щоб подібне стало новою “нормою” в роботі правоохоронних органів. Адвокатура має право на захист — і отримає його».

Адвокат Олександр Бабіков висловив подяку суддям та адвокатській спільноті, яка підтримала Ольгу Панченко: «Застава у розмірі 60 тисяч гривень — це мудре і виважене рішення, що надає можливість захищатися без загрози для здоров’я». Один з адвокатів Ольги Вадим Семенов подякував всім колегам – адвокатам, які підтримували в цей тяжкий період!

Читайте також: Співробітники ДВКР СБУ використали “втемну” органи прокуратури та слідства СБУ для реалізації комерційного замовлення

І ось що виявляється: за два дні до арешту адвокатки Ольги Панченко вийшло це саме інтерв’ю з українським детективом, який входив до складу групи експертів (авторів Detective Report, що був переданий до ООН), які проводили незалежне розслідування по цій справі. У цьому інтерв’ю фігурують прізвища співробітників ДВКР СБУ, один з яких і здійсняв арешт як Олега Мальцева, так і Ольги Панченко.

Чи пов’язаний арешт захисниці Олега Мальцева із публікацією цього матеріалу — не виключено. Тож далі наводимо це інтерв’ю.

Співробітники ДВКР СБУ використали органи прокуратури та слідства СБУ “втемну” для реалізації комерційного замовлення

Сьогодні в українському суспільстві існує гострий запит на справедливість. Саме вимога справедливості стала ключовою у відносинах із західними партнерами під час обговорення проєкту довготривалого миру в Україні. Ще гостріше це питання постає всередині країни, де корупційні скандали щоденно дискредитують всю вертикаль української влади. З кожним днем список «недоторканних» скорочується, а кількість держслужбовців, яких справедливо притягують до кримінальної відповідальності, зростає.

Справа вченого Олега Мальцева знімає одне з головних табу воєнного часу. Тепер проводити незалежні розслідування й викривати навіть співробітників військової контррозвідки СБУ — можливо, у тому числі й на рівні ООН.

28 березня у Женеві під час 58-ї сесії Ради ООН з прав людини прозвучала доповідь Крістін Мірре щодо незаконності кримінального переслідування українського вченого Олега Мальцева та його колег. Цьому передувала ще одна подія — в ООН було передано Detective Report, у якому група європейських детективів зібрала докази та назвала виконавців замовної кримінальної справи проти Олега Мальцева.

Ними виявилися співробітники ДВКР СБУ Валентин Збудчак та Євген Волошенюк.

Нам організували інтерв’ю з українським детективом, який входив до складу групи експертів (авторів Detective Report). Протягом тижня ми записали в Києві понад 10 годин аудіокоментарів із зануренням у хід незалежного розслідування. Сьогодні публікуємо перше інтерв’ю із серії матеріалів, присвячених розслідуванню незаконних дій співробітників ДВКР СБУ Валентина Збудчака та Євгена Волошенюка.

Перш ніж перейти до обговорення Detective Report, пропоную поговорити про значення цього розслідування та про те, до яких наслідків воно може призвести.

Детектив:
Незалежні розслідування в Європі та США є традиційним інструментом для встановлення фактичного стану речей. Незважаючи на вік, я вперше беру участь у такому проєкті, тим більше у складі групи, до якої входили дуже досвідчені європейські детективи.

Наслідки? Доповідь в ООН, службове розслідування, передача матеріалів до РНБО України — навряд чи це ті наслідки, які ви маєте на увазі. Але це точно початок справедливого вирішення цієї сфабрикованої справи.

Давайте поговоримо про мотиви. Що могло спонукати двох співробітників ДВКР СБУ ініціювати незаконну кримінальну справу, та ще й під час воєнного стану в Україні?

Детектив:
Ви, напевно, не до кінця розумієте, що таке Detective Report. Якщо в ньому вказані два прізвища виконавців — це не означає, що немає інших.

Тобто, є й інші особи, причетні до справи?

Детектив:
Ми знаємо щонайменше ще одного офіцера ДВКР СБУ, без якого Збудчак і Волошенюк навіть не змогли б почати цю справу. Але прямих доказів наразі немає. Є інсайдерська інформація, але її недостатньо, щоби внести його дані до Detective Report. Тому його прізвище ми наразі не розголошуємо.

Що ж тоді могло змусити цілу групу контррозвідників сфабрикувати справу під час війни?

Детектив:
Комерційне замовлення. Все просто. Мені здається, ви дещо переоцінюєте цих людей. Ніщо людське їм не чуже. Це їхній вибір. Я саме тому пішов зі служби й почав приватну практику ще до повномасштабного вторгнення РФ. Не хотів брати участь у всьому цьому.

Чи є доказом комерційного замовлення лист, який аноніми надіслали адвокатці Олега Мальцева? Було багато публікацій зі скриншотами листування аноніма з Ольгою Панченко (адвокаткою Мальцева).

Детектив:
По-перше, лист від аноніма з пропозицією за гроші “закрити” кримінальну справу на ранній стадії — не єдиний доказ. По-друге, основну суму за реалізацію замовлення було виплачено виконавцям ще на початку 2023 року.

Навіщо тоді виконавці надсилали лист адвокатці Олега Мальцева, якщо їхні “послуги” вже було оплачено?

Детектив:
Мотиви в трьох офіцерів ДВКР СБУ були різні. Початковий гонорар поділили між собою Збудчак і третя особа, про яку я вже згадував. Волошенюка вони підключили пізніше як “цепного пса”.
Лист, який анонім надіслав адвокатці Мальцева — це не більше ніж спроба отримати додаткові кошти через 10 місяців після першого траншу. Як відомо, гроші мають властивість закінчуватись. І навіть якби адвокатка Олега Мальцева чи її колеги сплатили певну суму — це не завадило б ДВКР СБУ реалізувати замовлення. Адже перед Замовником у них вже були зобов’язання — ще з початку 2023 року.

Вам не здається, що з моменту отримання грошей виконавцями (на початку 2023 року) до арешту Олега Мальцева минуло надто багато часу (понад півтора року)?

Детектив:
От у цьому й справа. За задумом виконавців арешт Мальцева й дискредитація у ЗМІ мали відбутися в березні 2024 року — після перших обшуків у справі, яку вів ДБР. Але щось пішло не так.
Виконавці “придумали” 111 статтю ККУ (державна зрада), але оскільки крім фантазій нічого не мали — навіть підозру за цією статтею не змогли вручити. Ані слідчому ДБР, ані прокурору не було зрозуміло, за що саме Мальцева переслідує ДВКР СБУ. І досі жодних доказів немає. “Російські консерви”, “сєпари” та інші ярлики — це плід уяви Збудчака й Волошенюка.

Тож основний мотив двох із трьох офіцерів ДВКР СБУ — це нажива. Після фіаско зі справою ДБР настав “зоряний час” Євгена Волошенюка. Його “спустили з ланцюга” й нацькували на Олега Мальцева та його людей. Завдання було чітким — “реабілітувати” ДВКР СБУ за провал весняної кампанії 2024 року, в якій адвокати Мальцева фактично зруйнували справу. Волошенюку дали карт-бланш, дозволили безкарно використовувати весь адміністративний ресурс.

Почалася “гра без правил”: викрадення співробітників Мальцева з передачею їх у ТЦК, відправка до навчальних центрів ЗСУ, підробка висновків ВЛК, погрози фізичною розправою та низка посадових злочинів, про які ми поговоримо згодом.

Таким чином, якщо мотивом Валентина Збудчака та наразі не названого офіцера ДВКР СБУ була корисливість, то мотивом дій Волошенюка стала помста за правомірні дії адвокатів Олега Мальцева. Адже саме вони зірвали плани його керівництва навесні 2024 року.

У наступному матеріалі ми почнемо розглядати кримінальне минуле Валентина Збудчака, його особисті риси та детально обговоримо з детективом ймовірний зв’язок офіцера ДВКР СБУ Збудчака з представниками іноземних спецслужб (МДБ ПМР та ФСБ РФ).

Джерело “Верба.Новини”

Ми поспілкувались з адвокатом Євгенією Василівною Тарасенко, яка приймала участь в судовому засіданні по обранню до адвоката Панченко Ольги Вікторівні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Приморським районним судом м. Одеси. Вона розповіла, чому професійна солідарність — це не злочин, як працює незалежна адвокатура в умовах тиску і чому мовчання у таких справах – це зрада не лише колеги, а й самого права.

Євгенія Василівна, в нещодавньому відеозверненні одна активістка заявила, що бачила у Приморському суді “так званих адвокатів”, які прийшли підтримати “агентку рф”. Як ви на це реагуєте?
Я реагую спокійно, адже давно стикнулася з кричущим правовим нігілізмом суспільства та ототожненням адвоката з клієнтом. «Так звані» адвокати легко перевіряються по Єдиному реєстру адвокатів України, їх належність до тієї чи іншої обласної раді також, крім цього кожна рада адвокатів має свої комітети. Все інше — особиста неприязнь, фантазії чи політичні істерики. Той, хто називає адвокатів “так званими”, використовує стандарти «туалетної» журналістики.

А як щодо фрази про “агентку рф” — тобто людину, яку підтримували адвокати в залі суду?

В силу практичного досвіду для мене не існує не доведених заяв. В мій мозок інстальовано формальну логіку, де є теза, обгрунтування та висновок. Все інше – то «на заборі написано». До того ж “агент рф” — це прообраз жовтої зірки, яку мали носити євреї в окупованій нацистами Європі. Не кажучи вже про те, що для подібного висновку про «агента» необхідно мати вирок суду, який набув чиності та встановив дійсно такий факт. Тому що Конституція України в статті 62 чітко визначила:

“Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”.

Це називається презумпція невинуватості.

Активістка також запитує, чому адвокати не “ходять по 10-15 людей” захищати учасників бойових дій, але ходять підтримувати “таку людину”.

Це логічна підміна понять, яка ще з часів Сократа називалась “хибна альтернатива”. Захист однієї людини не виключає підтримки іншої. Адвокат має діяти в межах доручення клієнта і дотримуватися професійної етики. Тобто, не адвокат ходить по клієнтам, а клієнт звертається до адвоката за професійною допомогою, як до лікаря. Ви десь бачили, щоб сімейні або профільні лікарі бігали по вулицях тощо та кидалися на людей? Ні, бо в лікарню та до адвоката людина приходить тільки в разі потреби. Ще один момент: ст. 20 КПК України гарантує право на правовий захист усім без винятку. Не лише військовим, але й тим, кого хтось не любить. Звинувачувати адвоката в тому, що він підтримує або захищає когось «неугодного» – це все одно, що звинувачувати хірурга в тому, що він не відмовився оперувати смертельно хвору людину, тому що хтось його вважає поганим.

Що ви скажете щодо твердження про “відсутність совісті” у тих, хто підтримує обвинувачену?

Совість — це не процесуальне поняття. Це філософська чи релігійна категорія. Право ж – це ж один з інструментів регулювання суспільства наряду з релігією, моралю тощо. Близько до права стоїть справедливість. Але ж вона у кожного своя, чи не так? Якщо хтось вважає, що справедливо мовчати, коли адвоката переслідують за його професійну дяльність, йому погрожують, на нього чинять психологічний тиск, а в підсумку заарештовують, то ми з цією людиною точно живемо в різних системах справедливості. Бо з точки зору права це викликає масу питань, в тому числі в обгрунтованості того, в чому звинувачують адвоката.

Я вважаю, що повний зал судового засідання колег свідчить про підтримати колегу, на яку чинять жорсткий тиск, це не питання совісті, а справедливості та професійної солідарності. А от маніпулювання “совістю” для того, щоб зганьбити адвокатів, — це вже етично неприйнятно і юридично небезпечно. Адже ніхто не може дати визначення совісті. Маніпулювання категоріями, які ніхто не може зрозуміти чи не може дати їм визначення говорить про застосування шкали заниження інтелекту осіб – вас умисно опускають по шкалі цінностей. А це говорить про певну підготовку «активістів», і питання одне – підготовка вітчизнянними спецслужбами чи …?

У тому ж зверненні активістка прямо заявляє, що адвокати прийшли до Приморського суду, щоби тиснути на суд, прикривати “агентку рф” і що таким чином ви нібито дискредитуєте прокуратуру та СБУ. Що ви скажете на це?

Це вулична демагогія. Якщо судове засідання вікрите, то бути вільним слухачем може кожна особа. Чомусь в 2014 році, коли маса певних активістів у тактичній формі одягу «окуповувала» зали судових засідань в якості вільних слухачів, ніхто не істерив. Виникає питання «чому?».

Адвокати в якості вільних слухачів прийшли в суд, щоб виразити свою підтримку колезі. Це була реалізація професійної солідарності.

А якщо комусь не подобається, що зала заповнена адвокатами, то це не до нас, а до принципу гласності правосуддя, закріпленого в ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

І ще: суд не є психологічно нестійкою структурою, яка тремтить від присутності адвокатів або інших вільних слухачів у залі. До речі, в залі судового засідання було достатньо праціників Приморського суду. Вони теж «тисли» на суд?

“Ви дискредитуєте прокуратуру, СБУ і слідчих?” Що? Вони дискредитують себе самі. Повага до прокуратури, СБУ та інших правоохоронних органів має будуватись на їхній діяльності виключно в рамках закону, яка здійснюється на благо суспільста та країни, тим більше в такий важкий для всіх нас час. А не на гаслах. Коли адвоката затримують за професійну діяльність; коли у справі немає доказів, окрім, пробачте, заслюнявлених скріншотів; коли єдиний свідок у справі – хвора особа «з планети Тінія», яка в суді заявила, що її свідчення—це особиста помста Мальцеву, коли обшуки проводяться у випадкових людей без обґрунтування; в суд заводять адвоката під конвоєм СБУ у кіпіруванні, якого не має у наших воїнів на «нулі», в такі браві хлопці з конвою самі не на «нулі», —то це не адвокати дискредитують систему. Це система дискредитує саму себе. Ми лише констатуємо факти. І якщо правозахисники на сесії ООН говорять те саме, може проблема все ж таки не в адвокатах?

У зверненні «активістки» була ще фраза: “я впевнена, що її вину буде доведено”. Це класичне: вперше починаємо з вироку, а потім шукаємо під нього докази. І ось це — головна загроза правосуддю. Бо якщо суд виноситиме вирок не на підстві доказів, а за гучними заявами всіх «небайдужих» і сумнівними публікаціями на сумнівних сайтах, тоді, вибачте, це вже не суд, а телевистава з елементами держзамовлення.

Наступна теза від активістки: мовляв, адвокати, які прийшли підтримати колегу, “б’ють по правоохоронній системі”, демонструють “незалежність від закону”, і взагалі “до вас не звертаються”. Що ви можете відповісти?

Це класичний приклад риторичного перекручування, коли незалежність адвокатури називається “ударом по правоохоронній системі”. Замість того щоб розібратися, чому адвокати масово підтримують свою колегу, нас звинувачують у демонстрації якоїсь “неправильної” незалежності. Але ж незалежність адвокатури — не гріх, а пряма гарантія закону. Адвокатура не підпорядковується ані прокуратурі, ані СБУ, ані владі і це закріплено в законі. Адвокатура України є незалежним професійним інститутом, що забезпечує право на захист. Я знаю, що деякі дуже хочуть, щоби адвокатура мовчала, погоджувалась, підтакувала.

В інакшому випадку ми отримаємо не правову державу, а державу беззахисних громадян. Бо право без незалежного захисника — це не право. Це формальність. А незалежність адвоката — це запобіжник від зловживання державною владою.

Євгенія Василівна, активістка заявила, що присутність адвокатів у суді “демонструє морально-етичну деградацію”, що адвокати “не хочуть вникати в питання державної безпеки”, і що адвокати дивляться на колегію адвокатів як на свою “годівницю”. Як ви це прокоментуєте?

Як я вже зазначала, «активістка» використовує заниження осіб по невідомій шкалі цінностей, що прослідковується вже систематично в її промові. Тобто, дана особа є підговленою. А ким – це питання до якраз СБУ.

“Моральна деградація” — це не юридичний термін. Повторюся – адвокат мислить категоріями права, на все у нього олне питання: чим передбачено або на якій підставі?

Щодо «вникання в питання держбезпеки»: адвокат зобов’язаний вникати в питання права. Адвокат не є частиною системи безпеки держави. Адвокатура як окрема інституція передбачена Конституцією України. Адвокатура не входить до системи державних органів, в тому числі виконавчої влади, до якої належать органів держбезпеки. І знову ми бачимо заниження певного кола осіб по невідомй нам шкалі цінностей. Хто ж готував цю особу?

Остання цитата активістки звучала майже як вирок: вона заявила, що “не хоче мати нічого спільного з цим співтовариством”, назвала адвокатів “деградантами в кроватках”, для яких «Україна ніщо», звинуватила їх у зневазі до національної ідеї, до Одеси, до європейських цінностей. Що ви скажете на це?

Взагалі не бачу сенсу коментувати першу тезу. Для адвокатів всієї Одеської області зокрема, та для адвокатів всієї України дана особа не відома та не представляє інтересу взагалі. В своїй практиці адвокати на таке не звертають увагу.

Україна як держава починається з неухильного дотримання законності, адвокатура в державі — це не просто професія, це стовп правової держави. Якщо ви називаєте “деградантами” людей, які захищають конституційне право кожного на захист, значить, ви не проти конкретних адвокатів, а проти самої ідеї законності та правопорядку. Тоді виникає питання цілком логічне: якщо «активістка» проходила спеціальну підготовку, направлену на нівелювання норм Конституції, то явно для підриву основ держави. «Активістка» – ворог?

“Україна для вас ніщо”? Україна як держава починається з дотримання Конституції та законів. Для тих, хто паплюжить закон та правовопорядок, для тих Україна – ніщо.

І нарешті — остання цитата. Активістка заявляє, що після “розвінчання” адвокати, які підтримали колегу, мають бути “принижені”, “прославлені в своїй бездарності”, і що “ставиться хрест на всіх свідоцтвах та освіті”. Як ви це прокоментуєте?

Я так розумію, нас потрібно піддати аутодафе. Нічого нового в реаліях нашої країни після 2014 року, коли якась нікому невідома провінційна журналістка кричала мені з колегою Панченко О.В. в апеляційному суді Одеської області «адвокати диявола!». Очевидне глибоке невігластво та замовлення.

Так і тут. Легкий фльор провінційності та певної підготовки. Але ж відсутній професіоналізм та інтелект.

Редакція «Суспільний прибій» дякує адвокату Євгенії Василівні Тарасенко за інтерв’ю та підтримку колег. І наостанок:

Ніхто не має права публічно закликати до професійного знищення адвоката лише за присутність у суді. Мати думку — не злочин. Але нав’язувати її як істину, закликати до розправи, принижувати гідність адвокатів — це вже порушення як етичних, так і юридичних норм.

Якщо ми дозволимо публічним емоціям керувати правом, завтра замість судді в суді буде виносити вирок якийсь блогер. І вирішуватиме долю, вашу долю, долю вашого родича «за своїми емоціями та відчуттями», а не за законом.

Коли емоції зустрічаються з правом, перемагати має саме право. Інакше на нас чекає хаос, що призведе не лише до руйнування демократичних свобод, а й до втрати самої державності, адже саме право є її основою. Державність—це те, що ми сьогодні, у найтяжчий для країни час, захищаємо зі зброєю в руках. Ми не просто тримаємо фронт. Ми тримаємо країну як ідею, як спільноту, де закон — вищий за помсту, суд — вищий за натовп, а адвокат — не ворог, а останній захисник нашого з вами права бути людьми.

Редакція газети «Суспільний Прибій» публікує повний текст заяви, оприлюдненої на офіційній сторінці у Facebook адвокатом Бабіковим, у зв’язку із затриманням його колеги — адвоката Ольги Панченко, яка здійснює захист науковця Олега Мальцева та інших обвинувачених у резонансній кримінальній справі:

“З чого все почалося…

Панченко Ольга здійснює захист науковця Олега Мальцева та інших осіб у кримінальному провадженні, що розслідувалось слідчими УСБУ в Одеській області і на даний час розглядається в підготовчому засіданні в Приморському районному суді м. Одеси. Саме з наданням правничої допомоги у цій справі і пов’язане її затримання.

В чому обвинувачується Олег Мальцев та інші підзахисні? Зміст обвинувачення полягає у тому, що в квітні 2022 року, Олег Мальцев обговорював зі своїми знайомими свої дії у випадку окупації міста Одеса російськими військами, зокрема захисту свої близьких, членів родини та майна у випадку захоплення міста окупаційними військами а також від мародерів. Ця розмова відбувалась в режимі он-лайн, оскільки переважна частина її учасників, у тому числі Олег Мальцев перебували у відрядженні в ФРН. На думку обвинувачення такі розмови (без вчинення будь-яких активних дій) становлять склад злочину.

Наголошуємо: ніяких розмов про співпрацю з рф чи її представниками, захоплення будівель, протидії органам правопорядку чи військовим України, – мови не йшлося. Записи, на які посилається обвинувачення проаналізовано експертами державного НДІСЕ ім. Бокаріуса і за висновками експерта в наданих записах відсутні висловлювання та заклики що тягнуть за особою кримінальну відповідальність.

Спроба в деяких інтернетресурсах надати зазначеним обставинам «російського сліду», спрямована виключно на те, щоб виправдати затримання науковця з міжнародним авторитетом Олега Мальцева, а в подальшому і адвоката Ольги Панченко.

Що передбачає інкримінований злочин, передбачений ч. 1 ст. 260 КК України? Це стаття передбачає відповідальність за створення та участь в озброєному чи воєнізованому формуванні. Доволі розмите формулювання. Спочатку усім учасникам інкримінували створення озброєного формування, але згодом, коли з’ясувалося, що уся зброя, яку в них вилучили відноситься до мисливської, спортивної, страйкбольної, або для відстрілу під гумову кулю, і знаходилась у них легально, – змінили на воєнізоване формування. Ознакою воєнізованого формування визнано те, що деякі з них пройшли навчання тактичній медицині в застосунку «Дія» , відвідували тир для стендової стрільби, а також під час спілкування застосовували відповідь «так точно» (ми не глузуємо, це з обґрунтування судового рішення). На нашу думку, за такого підходу, до воєнізованого формування можливо віднести будь який гурт пластунів, скаутів, мисливців чи спортсменів зі стендової стрільби.

Чому науковець, цивільна особа, яка раніше не мала жодних проблем із законом – Олег Мальцев опинився за гратами за події дворічної давнини? З 2023 року військова контррозвідка СБУ цілеспрямовано займалась пошуком компромата на Олега Мальцева. Про це свідчить та обставина, що досліджували все, що стосується як його особисто, так і кола знайомих. Кілька місяців контррозвідка витратили на з’ясування наскільки законно він одержав наукові звання та дипломи. Двічі проводили масові обшуки. Нічого протиправного не знайшли і ДБР відмовилось далі розслідувати чи повідомляти про підозру. Справу передали до Одеського УСБУ, де контррозвідка та слідчі знаходяться «під одним дахом», а процесуальне керівництво від Військової прокуратури до Одеської обласної.

Що стало передумовою тиску на адвоката Ольгу Панченко та інших захисників?

Після завершення розслідування щодо Олега Мальцева та інших осіб, Ольга та інші захисники одержали доступ до матеріалів провадження, вивченням яких було встановлено низку обставин, що вказували на зловживання з боку слідчих та прокурорів, а також на підробку відомостей, про що подавались заяви у підготовчому засіданні. Особливу увагу привертає те, що майже усі слідчі дії, крім обшуків, проведено одним оперативним співробітником контррозвідки, який же і виступив заявником, подавши рапорт про виявлення злочину. Слідчі та прокурори не збирали докази, а переважно підписували процесуальні рішення, що ставить під сумнів як об’єктивність розслідування, так і його фаховість. При цьому, оперативний працівник «висмикуючи окремі фрази з контексту розмови, надавав їм «своє забарвлення» що істотно спотворювало зміст. І на спростування таких висновків адвокатами було проведено лінгвістичну експертизу в авторитетній державній експертній установі, якою спростовано всі твердження і припущення обвинувачення щодо закликів до формування воєнізованої організації чи військової підготовки тощо.

Звідки нам це відомо? Адвокатське об’єднання «ДЕФЕНСОРЕС», на прохання журналістів з ЄС надає правничу допомогу у цій справі Сергію Енгельманну, журналісту та громадянину ФРН, якого також тримають під вартою у цій справі. Згодом про захист попросили ще кілька осіб, які вимушені були відмовитися від адвокатів через тиск на них з боку правоохоронних органів Одеси. У зв’язку з цим маємо доступ до матеріалів провадження. Щодо «фаховості» розслідування справи, варто також відзначити, що зокрема Сергію Енгельманну, який не володіє українською мовою, повідомлення про підозру у перекладі на німецьку вперше вручено вже після передачі справи на судовий розгляд, а переклад обвинувального акту – майже через два місяці після початку підготовчого судового засідання.

З якою метою затримали адвоката Ольгу Панченко? Ще після першої хвилі обшуків, після яких Ольга Панченко почала оскаржувати незаконні дії по вилученню майна та домоглась скасування арешту, на її електронну скриньку надійшло повідомлення з вимогами та погрозами. Зазначена у листі інформація вказувала на те, що особи, які надіслали лист володіли відомостями про хід розслідування справи. Проте скарга до внутрішньої безпеки СБУ залишилася без реагування. Також на третю декаду квітня планувався розгляд клопотань про продовження запобіжного заходу – тримання під вартою підзахисним. Отже, таке затримання розцінюємо виключно як спосіб усунути фахового адвоката від здійснення захисту.

Який процесуальний механізм застосували для незаконного затримання адвоката?

За кілька днів до завершення розслідування кримінального провадження щодо Олега Мальцева та інших осіб, прокурор виділив в окреме провадження «щодо інших невстановлених осіб», які приймали участь у цьому формуванні.

Це «дало змогу» після «ретельного розслідування» через два місяці встановити, що до кола цих «раніше невстановлених осіб» входила і Ольга Панченко.

Чому затримання Ольги суперечить вимогам КПК?

Ольга підозрюється за ч. 1 ст. 260 КК України, кримінальне правопорушення, що не відноситься до тяжких чи особливо тяжких. Затримання за вчинення вказаного правопорушення можливе лише або безпосередньо під час його вчинення, замаху коли свідки прямо вкажуть або на одязі будуть певні ознаки. Така підстава відсутня, оскільки з тих подій пройшло понад 2 роки. Інших підстав немає. Прокурори посилаються на ст. 615, але вона застосовується лише з метою попередити втечу. Але ж Ольга не лише постійно на виду, а й безпосередньо приймала участь у слідчих та процесуальних дій, знала про обставини справи та не раз чула погрози з боку правоохоронців щодо кримінального переслідування, але не втекла. Більш того, на нашу думку застосування ст. 615 КПК, що визначає певні особливості застосування норм КПК в умовах воєнного стану, у тому числі делегування повноважень судового контролю керівникам прокуратури, в умовах, коли слідчі судді в Одесі працюють «у штатному режимі», використовується саме як засіб для зловживань.

Чому тримання під вартою без застави є незаконним?

Слідчий суддя не врахував, що інкриміноване кримінальне правопорушення не відноситься до тяжких, і відповідно до положень ст. 183 КПК України такий запобіжний захід може бути застосовано виключно за наявності доказів (саме доказів, а не гіпотетичних припущень), що особа до обрання їй запобіжного заходу переховувалася, перешкоджала слідству або їй оголошено додаткову підозру в іншому кримінальному провадженні. Такі факти у справі відсутні і не навів їх у своєму рішенні.

Подано апеляцію, чекаємо розгляду”.