Вже півроку кримінальна справа відносно вченого Олега Мальцева та його колег перебуває в суді. Чи змінилось щось за цей час? Що відбувається в суді? Із цими запитаннями ми звернулись до адвокатів-захисників у цій справі Олександра Бабікова, який захищає німецького журналіста Сергія Енгельмана та Ольги Панченко, яка є захисником Олега Мальцева та 4 дівчат його колег.
– Ольга, скажіть, що за півроку зроблено по справі Олега Мальцева у суді?
– Наразі ми знаходимось на стадії оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акту. На цю нікому не потрібну формальність витрачено вже 2 судових засідання процесуального часу і буде витрачено ще наступне судове засідання. Ми просили обмежити прокурора у часі для оголошення цього документу, суд встановив 1,5 години.
Нажаль, досі ми не перейшли до дослідження «доказів» сторони обвинувачення, час іде, наші підзахисні продовжують перебувати під вартою, а прокурор по справі Руслан Войтов – у відпустці.
– Із того що Ви кажете складається таке враження, що прокурор не дуже поспішає по цій справі.
– Саме таке враження складається і в нас. Ми навіть вимушені були писати листи на обласного прокурора, щоб він забезпечив явку обвинувача в судове засідання. Тобто сама по собі ситуація абсурдна – захисники у справі «бігають» за прокурором, щоб він приходив в суд та виконував свою роботу щодо доведення вини наших підзахисних.
Судовий процес також постійно гальмує дивне відношення прокурора до перекладів процесуальних документів для двох обвинувачених, які не є громадянами України та не розуміють державну мову. В останньому клопотанні щодо продовження тримання під вартою щодо Сергія Енгельмана у перекладі на німецьку мову по тексту всюди зазначено, що він моя підзахисна «Анна Філіппова». Уявляєте, що цей громадянин Німеччини думає про українську юстицію?
– Які мотиви наводить суду прокурор щодо того, що людей потрібно тримати під вартою?
– Скоро буде майже рік як нашим підзахисним не дають альтернативи внесення застави. Поки йшло слідство, то прокурор зі слідчим казали, що їх не можна випускати із СІЗО, тому що підозрювані будуть чинити перепони у досудовому розслідуванні, спотворювати докази, інше. Однак, передача справи до суду цього також не змінила.
Прокурор продовжує наголошувати на тому, що наші підзахисні будуть впливати на свідків сторони обвинувачення. Хоча цей же прокурор Войтов в судовому засіданні повідомив суду, що свідки громадяни інших держав, вже покинули територію України, з ними в прокурора немає зв’язку. Прокурор навіть запропонував захиснику Бабікову знайти цих свідків через посольство чи консульство та (увага!) оплатити шлях свідків сторони обвинувачення в Україну. І це на мою думку не просто цинізм, це відверте знущання в тому числі і з суду.
Також прокурор вказує, що мої підзахисні дівчата, які обвинувачуються у нетяжкому злочині, є небезпечними для суспільства тому їх потрібно тримати під вартою. Разом з тим не зрозуміло, чому ці «небезпечні злочинниці», які за версією слідства «є членами незаконного воєнізованого формування та збирались захоплювати Одесу зі зброєю в руках», більше місяця після затримання Олега Мальцева гуляли по місту, ходили на допити до слідчого. Що це за дивна «тактика слідства»? Ми вже неодноразово наголошували на тому, що вся їх «небезпечність» полягає лише в тому, що дівчата не погодились надати неправдиві свідчення відносно Олега Мальцева.
Одна з моїх підзахисних після того, як слідчий вручив їй підозру, а також клопотання про обрання запобіжного заходу без права внесення застави, сама з’явилась до суду, тобто – її навіть ніхто не затримував. Вона мала можливість просто не прийти та досі б була на свободі. Незважаючи на це прокурор продовжує стверджувати, що якщо її відпустити із СІЗО, то вони буде скриватись від суду.
Самим дивним аргументом прокурора є те, що обвинувачені можуть «продовжити свою протиправної діяльності використовуючи можливості отриманого досвіду та навичок за час тривалого проживання на території Одеської області». І це не жарт. Це дослівно із клопотання прокурора. Таким чином на переконання прокурора усі особи, які проживають на території Одеської області отримають якісь специфічні злочинні навички та досвід, що є явною дискримінацією відносно осіб за принципом територіальності проживання в Україні.
Прокурор також зазначає, що обвинувачені можуть продовжити свою злочинну діяльність шляхом «вивчення та аналізу суспільно-політичної ситуації Одещини». Тобто, будь-яка особа, яка читає новини в мережі Інтернет чи дивиться телевізор та ще й проживає на території Одеської області є потенційним злочинцем?
І це все можливо було б забавним, якщо б людей не тримали під вартою майже рік. Однак, ми продовжуємо працювати незважаючи ні на що і віримо, що в Україні все ж таки можна добитись правосуддя.
– Розкажіть як почувається Олег Мальцев?
– Як може почуватись людина, яка має низку тяжких захворювань та вже май же рік перебуває в СІЗО? Як може почуватись всесвітньо визнаний вчений, який зробив унікальний внесок у популяризацію української науки за кордоном, а тепер його поливають брудом та називають «лжевченим»?
І саме цікаве на мою думку це як він почувається як адвокат, тому що за одне «діяння» Мальцеву вмінили три різних статті Кримінального кодексу. Це пам’ятаєте, був жарт одного відомого українського бізнесмена, що в нас подвійне громадянство заборонено, а потрійне не заборонено. Так і з Мальцевим. Конституцією заборонено двічі притягати до відповідальності за одне й те саме, а «тричі» – ні.
Ми навіть звертались з цього приводу до обласної прокуратури, але, нажаль, отримали формальну відповідь, в якій ще й було зазначено, що це ж суд вирішив тримати Мальцева під вартою без права внесення застави. Те ж саме заявляє і прокурор – я тут нідочого, це все суд. Надалі надаю слово моєму колезі адвокату Олександру Бабікову.
– Олександре, Ви неодноразово наголошували на тому, що права німецького журналіста Сергія Енгельмана грубо порушуються. Чи щось змінилось в цьому плані в сторону покращення?
У одному з попередніх судових засіданнях захист надав висновок залученого перекладача про те, що вручений Сергію Енгельманну переклад обвинувального акту виявився неаутентичним оригіналу на Українській мові. На цій підставі було заявлено відвід перекладачу, залученому Одеською обласною прокуратурою. Прокурор наголошував, що перекладач «якісний» і не має підстав довіряти перекладачу, залученому захисником і не довіряти перекладачу, залученому прокурором та вказав про відсутність можливості в судовому засіданні влаштовувати «батл перекладачів». Суд відхилив наш відвід. В свою чергу ми направили примірник обвинувального акту та його переклад на німецьку мову до Посольства ФРН. Посольство передало до власного відділу перекладачів та констатувало, що наданий Сергію переклад виконано неякісно, текст не відповідає оригінальному документу. У зв’язку з цим Посольство направило ноту протесту до Міністерства закордонних справ, те в свою чергу до Міністерства юстиції, а там воно залишилось без реагування.
Як наслідок, 14 липня 2025 року прокурор надав Сергію клопотання про продовження запобіжного заходу, текст якого знову виявився неаутентичним та не відповідає оригіналу на українській мові. До того ж він виконаний тим же перекладачем, яким здійснювався неякісний переклад обвинувального акту. Щоб зрушити цю ситуацію ми вимушені були повторно заявити відвід перекладачу, одержані матеріали надіслати до Посольства ФРН, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженого з прав людини, Одеської обласної прокуратури, Державної судової адміністрації та її територіального підрозділу.
– Чи вірно я розумію, що навіть офіційна нота протесту Німецького посольства нічого не змінила?
Міністерство юстиції, до якого МЗС направило ноту протесту замість того, щоб вжити заходів у межах повноважень і залучити до вирішення виниклої проблеми Офіс Генерального прокурора та Державну судову адміністрацію натомість відписало, що не є стороною у кримінальному провадженні. Таку відповідь навіть коментувати не варто.
– Чи плануєте Ви звертатись до Європейського суду з прав людини? Якщо так, які на Вашу думку перспективи?
Оскільки державні органи України не забезпечили дотримання процесуальних прав Сергія, їх реагування звелось до формальних відписок і перенаправлення звернень до інших органів, адвокатами Адвокатського об’єднання «DEFENSORES» підготовлено та направлено до ЄСПЛ скаргу в інтересах Сергія Енгельманна на порушення Європейської конвенції під час досудового розслідування та судового розгляду. З урахуванням того, що право на одержання належного перекладу процесуальних документів, залучення перекладача, дослідження цієї аргументації під час вирішення питань, пов’язаних з продовженням триманням під вартою, таку скаргу може бути подано та розглянуто ЄСПЛ до винесення рішення по суті справи. Очікуємо розгляд.
– Олександре, нам відомо, що Ви в минулому працювали слідчим, прокурором. Як Ви оцінюєте роботу слідства за зібрані матеріали по справі?
Перефразуємо слова Тараса Шевченка «Дореформувалися в Україні до самого краю…». Якість слідства, справедливість судового процесу вцілому погіршувалася рік від року, а після початку війни деградація слідства та прокурорського нагляду набула загрозливих масштабів. Безвідповідальність, відсутність дієвого механізму притягнення за незаконні дії та рішення, ухвалені під час досудового розслідування, неефективна робота дисциплінарних комісій та тривалий розгляд справ в суді призвів до того, що перед слідством поставлено головну мету – направити справу до суду, а там будь-що буде, результат судового розгляду нікому не цікавий. Якщо справа «рухається в напрямку виправдувального» її починають гальмувати, не з’являючись в судові засідання або не забезпечують явку свідків, змінюють групи прокурорів тощо. Людина протягом кількох років судового розгляду воліє припинити це безглузде витрачання часу і грошей і доволі часто погоджується на зміну кваліфікації на менш тяжкий злочин та закриття справи «по строках», інші рішення, що дають можливості для закриття справ з нереабілітуючих підстав та уникнути відповідальності за незаконне кримінальне переслідування особи. Плинність кадрів, розпорошення відповідальності між слідчим, слідчим суддею, прокурором, за відсутності справжньої незалежності вказаних суб’єктів, пристосуванство, призвели до того, що якість справ буде погіршується й надалі, а суди перевантажені безперспективними справами втратять остаточно можливість здійснювати справедливий судовий розгляд.