5 листопада Одеський апеляційний суд ухвалив рішення, яке є знаковим у справі Олега Мальцева. Чотири останні учасниці нібито “особливо небезпечної оперативно-бойової” групи (молоді жінки, яких слідство звинувачувало в причетності до воєнізованого формування) були відпущені під заставу. Раніше під заставу був випущений німецький журналіст Сергій Енгельманн.
Як це було? Коротка передісторія незаконного затримання
Історія затримання молодих жінок, яких обвинувачення намагалося представити як членів “оперативно-бойової групи”, межує з абсурдом. 14 жовтня 2024 року молоді жінки, професійна діяльність яких пов’язана з науковою та дослідницькою роботою, були затримані на прикордонному пункті. Серед них — психолог, директор НДІ “Міжнародне судьбоаналітичне співтовариство” Марина Ільюша, яка навіть жодного разу не викликалася на допит як свідок у справі Олега Мальцева.
Дівчата вирішили виїхати з Одеси, щоб мати можливість продовжувати наукову діяльність у спокійних умовах: часті атаки на місто унеможливлювали роботу. Повісток про виклик до слідчого вони не отримували, запобіжні заходи їм не призначалися, заборони на виїзд за кордон не було. Проте, рано вранці їх затримали співробітники СБУ і утримували до пізньої ночі. Потім з Одеси приїхала група СБУ і доставила затриманих назад до міста. Дорога зайняла більше дев’яти годин.
Особливо показовим стало театральне супроводження затримання і транспортування до суду: кожну жінку супроводжували чотири озброєних охоронці в масках і з автоматами. Картина виглядала гротескно: тендітні жінки зростом не вище 165 см і вагою менше 55 кг в оточенні спецназу, немов перед суспільством представляли небезпечних терористок. Спостерігачі справедливо відзначали абсурдність спроб представити цих жінок як бойовиків, здатних штурмувати будівлі зі зброєю, довжина якої становить майже дві третини їхнього зросту, а вага спорядження — третину їхньої маси. В інтерв’ю “Справа Олега Мальцева: незаконне затримання «небезпечних спільників»” адвокат Євгенія Тарасенко розповіла:
Їх закували в наручники прямо в кабінеті слідчого. Для кожного з них приставили по чотири конвоїри в повному бойовому спорядженні. У такому вигляді їх доставили до суду. Затриманих завели в зал в наручниках і помістили в “клітку” — прозору пластикову кабіну. Тільки там з них зняли наручники, але при цьому конвоїри залишалися поруч, ніби це небезпечні злочинці, на рахунку яких не один десяток вбивств. Яку небезпеку можуть становити дві молоді тендітні дівчинки? Для мене це загадка.
Адвокати з першого дня наполягали на незаконності арешту. Незважаючи на це, за звинуваченням в участі у воєнізованому формуванні жінки провели в СІЗО цілий рік — до рішення апеляційного суду 5 листопада 2025 року.
“Ти сядеш як мінімум на 10 років і вийдеш без зубів і здоров’я”
У травні 2025 року адвокат Ольга Панченко за дорученням своїх підзахисних оприлюднила заяви, які проливають світло на справжні методи ведення цієї справи. Історії, якими поділилися молоді жінки, вражають своїм цинізмом і шокують.
Усі жінки описують практично ідентичну картину: з моменту затримання співробітник військової контррозвідки СБУ виявляв дивну одержимість не обставинами нібито злочину, а виключно особистим життям Олега Мальцева. Одна із затриманих описує це так:
Під час затримання всі питання, які цікавили співробітника військової контррозвідки СБУ, стосувалися лише мого особистого життя та особистого життя Олега Мальцева. Він ставив такі питання: чи були у мене особисті романтичні або інтимні стосунки з Мальцевим; чи знаю я, що у Мальцева є дружина; чи знаю я, що у Мальцева є особисте листування з іншими жінками.
Жінку звинувачують в участі у воєнізованому формуванні, а допитують про романтичні стосунки. Історія схожа на анекдот, але дівчині було зовсім не до сміху. Коли вона відмовлялася відповідати на подібні питання, її називали “психопаткою, шизофренічкою і зазомбованою”, погрожували, що вона “сяде як мінімум на 10 років і вийде без зубів і здоров’я”.
Інша підзахисна Панченко описує ще більш дивну картину за участю того самого співробітника військової контррозвідки СБУ:
Більша частина питань стосувалася любовних стосунків Мальцева. Він говорив, що у нього є листування і навіть графік, де і коли Мальцев з ким має інтимні стосунки. Я до сьогоднішнього дня не розумію, яке це має до мене відношення.
Цей співробітник стверджував, що у дівчини “немає особистого життя, тому що не дозволяє Мальцев”, хоча на той момент у жінки були стосунки. Складалося враження, що він “зациклений на темі коханок Мальцева і його сексуальних стосунків”.
Третя підзахисна повідомила про постійний психологічний тиск:
Від нього надходили погрози щодо мене і мого ув’язнення, що я буду за ґратами, залишуся без зубів і мене покине мій чоловік.
Їй пропонували “співпрацю”, обіцяючи, що “з моїми знаннями іноземних мов я б чогось досягла в житті, а так залишуся нікому не потрібною”. Наполягали на зміні адвоката, якому вона довіряла.
Виникає питання, відповісти на яке проникливий спостерігач зможе самостійно: якщо слідство дійсно мало докази створення “особливо небезпечної оперативно-бойової групи”, навіщо були потрібні погрози, образи і спроби зламати жінок психологічно? Навіщо молодих дівчат годинами розпитували про особисте життя вченого замість того, щоб збирати докази і свідчення нібито злочинної діяльності?
Рік у СІЗО за неіснуючу небезпеку
Рішення апеляційного суду про звільнення всіх учасників нібито “оперативно-бойової групи” ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень. Якщо суд визнав можливим відпустити членів групи, яку звинувачення називало “особливо небезпечною”, значить, ця небезпека або відсутня, або була перебільшена з самого початку.
Нагадаємо: протягом року підставою для утримання цих людей в СІЗО слугувало саме посилання на “особливу небезпеку для суспільства”. Саме цей аргумент використовувався для відмови в більш м’яких запобіжних заходах. Саме “небезпекою” для громадської безпеки пояснювалося, чому молоді жінки і журналіст повинні були перебувати за ґратами.
Більше того, рішення суду фактично визнає: рік утримання під вартою був невиправданим. Якщо передбачувана “оперативно-бойова група” не становить такої небезпеки, що всіх її членів можна відпустити під заставу ще до початку розгляду доказів по суті, то чи існувала взагалі ця група в тому вигляді, як її описує обвинувачення?
Рік життя, вирваний з долі молодих жінок, прекрасних фахівців, виявляється нічим не обґрунтованим заходом.
“Примусити замовкнути будь-якою ціною”
Незважаючи на значний успіх у справі та звільнення молодих жінок, сам Олег Мальцев продовжує перебувати в умовах, що становлять загрозу для його здоров’я та життя. Французька правозахисниця Крістін Мірре у своєму виступі в ООН заявила прямо:
Мальцев страждає на серйозні хронічні захворювання. Незважаючи на його стан здоров’я, судді відмовляються звільнити його під заставу, що фактично прирікає його на смерть у в’язниці.
Читаючи ці слова, неможливо не задатися питанням: чого домагаються ті, хто продовжує тримати людину з хронічними захворюваннями в СІЗО, коли всі інші учасники нібито “небезпечної групи” вже на волі? Яка мета цієї наполегливості?
Варто згадати хронологію подій. З березня 2024 року вся наукова діяльність Мальцева фактично зупинена, на його співробітників чиниться тиск. Арешт вченого відбувся всього через вісім тижнів після анонсу завершення роботи над книгою про воєнні злочини — дослідженням, в якому розглядалися як історичні, так і сучасні приклади. Коли в публічному просторі з’явилося повідомлення про звинувачення українського вченого у створенні збройного формування та спробі захоплення влади в Одесі, в академічному середовищі не виникло сумнівів у замовленому характері цього переслідування.
Хто ж ця людина, яку тримають у нелюдських умовах? Це вчений, який задовго до початку широкомасштабної війни розпочав велику наукову роботу з дослідження української ідентичності. Він планував створити довідник національного масштабу — ретельно відібраний узагальнений список біографій тих, чиї долі та досягнення могли б стати орієнтиром у вихованні нового покоління. Наукова монографія, яка в чорновому варіанті мала назву “Героям Слава”, мала відповісти на питання: на прикладах кого потрібно виховувати нове покоління українців.
Це вчений, який науково обґрунтував право України бути частиною європейської сім’ї. Саме він доводив, що наша історія, культура формувалися в єдиному цивілізаційному контексті з Європою. Його наукова діяльність була спрямована на те, щоб повернути народу пам’ять про себе, показати, що Україна не просилася до Європи — вона завжди в ній була.
І саме цього вченого намагаються змусити замовкнути.
Справедливість не може бути вибірковою
Тепер, коли члени “небезпечного воєнізованого формування” на свободі, коли очевидно відсутність підстав для звинувачень, коли навіть суд фактично визнав необґрунтованість року ув’язнення для інших учасників, Олега Мальцева продовжують тримати під вартою. Людину з хронічними захворюваннями тримають в умовах, несумісних із збереженням здоров’я.
Міжнародна академічна спільнота, правозахисні організації, представники ООН вже висловилися на підтримку Мальцева. Залишилося слово за судовою системою.
Якщо суд визнав можливим звільнити під заставу всіх членів передбачуваної групи, немає жодних підстав продовжувати тримати під вартою її уявного “організатора”. Тим більше, коли мова йде про людину, якій необхідне медичне лікування.
Рік, проведений фігурантами цієї справи в СІЗО, вже неможливо повернути. Але можна зупинити подальше продовження цієї несправедливості. Олег Мальцев має право на такий самий запобіжний захід, як і всі інші учасники справи — звільнення під заставу з можливістю отримати необхідне медичне лікування і чекати суду в людських умовах.
Справа Олега Мальцева показала: коли немає реальних доказів, коли звинувачення “шиті білими нитками”, коли слідство цікавиться не фактами злочину, а особистим життям обвинуваченого, система рано чи пізно дає збій. Спочатку руйнуються звинувачення проти одних, потім проти інших.
Тепер правосуддя має зробити останній, найважливіший крок — повністю відновити справедливість. Олег Мальцев має бути звільнений під заставу, як і всі інші. Він має право на лікування. Він має право дочекатися суду не в камері СІЗО, а в умовах, що не загрожують його життю.