14 січня в Приморському районному суді Одеси відбулося чергове засідання у справі вченого і адвоката Олега Мальцева. Після того як з процесу вибув одіозний прокурор Руслан Войтов, його місце зайняв прокурор Михайло Ульянов. Ім’я нового обвинувача вже встигло пролунати на всю країну. Ульянов прославився тим, що читав вірші в суді і купив автомобіль вартістю понад півмільйона гривень під час повномасштабної війни.
Прокурор родом із Запоріжжя. Саме там він починав свою кар’єру. До Одеси його перевели в 2024 році. Тут він був призначений до відділу з нагляду за дотриманням законів регіональним органом безпеки.
Оцінювати ефективність його нагляду за органами безпеки ми не беремося. Але його роль у справі, яка була сфабрикована представниками цих самих «органів», вимагає окремого розгляду. Адже саме Михайло Ульянов тепер продовжує лінію звинувачення, підтримуючи підозри, які вже не раз оскаржувалися в публічному та міжнародному просторі. Про цю справу говорили в ООН, її обговорювали в ОБСЄ.
Кримінальні елементи під маскою патріотів
На грудневому судовому засіданні прокурор Ульянов, звертаючись до суду, дозволив собі висловити претензії, які можна було б вважати курйозом, якби вони не були передвісником подальших подій. Прокурор скаржився судді:
… стороною захисту та афілійованими журналістами в медіа-просторі, а також щодо головуючого судді є публікації, які тим чи іншим чином можуть чинити тиск на кримінальний процес… Вони там наводять погрози, що сторона захисту буде звертатися зі скаргами до європейської спільноти, до якихось там міжнародних інститутів з приводу того, як проходить процес зараз.
З цього виступу випливало, що сам факт публічної уваги та звернень до міжнародних механізмів правової оцінки розглядається обвинуваченням як щось підозріле і мало не злочинне. Залишається незрозумілим, в який саме момент інформування міжнародних структур про хід резонансного процесу перетворюється на «тиск на суд», якщо мова йде про законні форми моніторингу, передбачені самою логікою відкритого правосуддя.
Однак набагато більш підозрілі і майже злочинні події відбулися 14 січня. До зали суду з’явилися так звані «небайдужі та незалежні» громадянські активісти. Один з них, як з’ясувалося, перебував у розшуку з 2021 по 2024 рік, і лише два місяці тому вийшов із СІЗО.
Саме ця людина з кримінальним минулим прибула до суду в статусі вільного слухача, супроводжувана іншим скандальним активістом. Вже з перших хвилин стало очевидно, що його поведінка не має нічого спільного з роллю спостерігача за судовим процесом. Під час слухання він намагався вступати в суперечки з судом, коментувати те, що відбувається, і цілеспрямовано зривати хід засідання.
Але найстрашніше в цій картині навіть не сама поведінка даного кримінального елемента, а та реакція, яку вона викликала у представника державного обвинувачення, бо на кожну витівку «активіста» прокурор Ульянов відповідав схвальним кивком голови, що було зафіксовано на відео і може бути представлено як доказ їхньої координації та його прямого заступництва.
Пізніше цей «активіст» сам і розкрив мету свого візиту, заявивши на камеру:
Нарешті ми дочекалися цікавого моменту, коли журналісти, які підтримують проросійські елементи, дуже занервували, дізнавшись, що в залі знаходяться проукраїнські активісти,
тим самим визнавши, що він прийшов не слухати, а провокувати, шукати «цікаві моменти» і вішати політичні ярлики.
Зазначимо, що в залі були й інші слухачі, які поводилися коректно, не втручалися в хід засідання і дотримувалися встановленого порядку. Тільки одна людина, яка має за плечима кримінальне минуле, дозволила собі перейти від провокацій до погроз на адресу журналістів, і саме ця людина користувалася негласним заступництвом представника державного обвинувачення.
Погрози журналісту
Ні для одного учасника судового процесу у справі Олега Мальцева не є секретом, що кожне судове засідання фіксується на відео не з цікавості і не заради медійного ефекту, а з цілком прагматичної причини, щоб жодна зі сторін не мала спокуси задним числом спотворювати те, що відбувається в залі суду, і надавати подіям зручну інтерпретацію. Ця практика з’явилася не випадково. Вона стала реакцією на поведінку сторони обвинувачення ще на ранніх етапах цієї справи.
Окремо варто згадати, як попередник прокурора Михайла Ульянова, Руслан Войтов, зробив незграбну спробу усунути журналістку із зали, спробувавши оголосити її свідком, але при цьому навіть не зумівши правильно вимовити її прізвище.
Однак те, що сталося 14 січня, виводить цей конфлікт на зовсім інший, кримінальний рівень, бо слова змінилися неприхованими погрозами.
Той самий «громадський активіст», який всього два місяці тому покинув слідчий ізолятор, тепер уже в будівлі суду, яка за визначенням є територією закону, відкрито почав тиснути на журналістку, вимагаючи, щоб вона йому представилася. Після того як його провокаційні випади були проігноровані, пролунала фраза, яка є класичним прикладом завуальованої, але від цього не менш реальної загрози:
Якщо мене почнуть звинувачувати в нападі на журналістів, то вибачте, до мене ніяк не було доведено, що це журналісти.
Фактично, людина, яка вже має в своїй біографії судимість за насильство щодо представника преси, публічно, в залі суду, формулює умови, за яких вона готова вчинити новий напад, і цими умовами є лише відсутність у неї формального «повідомлення» про професійний статус її потенційної жертви.
Можна, звичайно, спробувати списати це на тонкощі тюремного флірту і припустити, що «активіст», провівши рік у чоловічому колективі СІЗО, просто втратив навички спілкування з жінками і таким екстравагантним способом намагався зав’язати знайомство. Однак ні ця цинічна версія, ні будь-яка інша не можуть служити виправданням тому, що в суді, в присутності прокурора, який повинен стояти на сторожі закону, відбувається акт прямого залякування журналіста.
Тиск на суддю
Після того, як «дуже небайдужий активіст» відпрацював свою партію в залі суду, влаштувавши провокації та залякування, вистава перемістилася на простори соціальних мереж, де почалася друга частина марлезонського балету, зрежисованого з метою чинити тиск на суд і посіяти страх серед адвокатів і обвинувачених (адвокати та 4 інших учасники, які проходять у цій справі, є жінками). На своїй особистій сторінці в соціальній мережі цей персонаж, чиє місце в залі суду саме по собі є нонсенсом, опублікував пост, в якому, не соромлячись у виразах, звинуватив суддю в упередженості, пригрозивши йому відводом на підставі своїх, м’яко кажучи, фантасмагоричних спостережень.
…поки прокурор оголошував свої клопотання, суддя максимально встановлював візуальний контакт з обвинуваченими і дуже «задивлявся» на захисника обвинувачених — адвоката Панченка. Подаючи їм різні візуальні жести, що прямо може вказувати на взаємний зв’язок між стороною звинувачення і суддею — що має ознаки упередженості суду і є підставою для відводу судді.
Будучи захопленим своїми сексуальними фантазіями, які цей «активіст» переніс у публікацію на Facebook, він навіть не звернув увагу на те, що адвокати у справі – це сторона захисту, а сторона обвинувачення – це прокурор. Але, як то кажуть, яка різниця – головне відпрацювати замовлення прокуратури.
Цей пасаж, який є маячнею з точки зору юриспруденції, але абсолютно логічний в парадигмі кримінального тиску, є нічим іншим, як публічною погрозою судді, спробою створити надуманий інформаційний фон.
Підсумком стало чергове продовження суддею Кривохижою запобіжного заходу для вченого Олега Мальцева і Костянтина Слободянюка, рішення, яке на тлі описаних подій виглядає не як акт правосуддя, а як результат капітуляції перед обличчям неприхованого шантажу.
Активісти замість аргументів
Використання підкуплених «активістів» для чинення тиску на хід судового процесу не є новацією в цій справі, а є усталеною практикою. Нагадаємо, попередник нинішнього прокурора, Руслан Войтов, був усунений від участі в процесі саме за аналогічну поведінку. Навіщо прокурору Ульянову знадобилося ступати на ті ж граблі, які вже вдарили по його колезі, залишається питанням, відповідь на яке, ймовірно, лежить у повній впевненості у власній безкарності. Але відсторонення прокурора Войтова показало, що за впевненість у власній безкарності доведеться відповідати за законом.
А тепер давайте повернемося до того, з чого ми почали. З одного боку, ми маємо сторону захисту, яка діє в рамках закону, направляючи звернення до міжнародних правозахисних інститутів з проханням про публічний моніторинг, і ці абсолютно легітимні дії прокурор Ульянов називає «тиском на суд». З іншого ж боку, ми бачимо самого прокурора, який приводить до зали суду кримінальні елементи, після візиту яких суддя Юрій Кривохижа, маючи на руках всі документи про те, що подальше перебування Олега Мальцева в СІЗО становить пряму загрозу для його життя, слухняно продовжує йому запобіжний захід. То навіщо прокурор Ульянов, замість того щоб оперувати фактами і доказами, приводить до суду осіб з кримінальним минулим? Кого він намагається залякати, і чого він насправді домагається?
Нагадаємо, що дії Руслана Войтова вже призвели до того, що МЗС Німеччини було змушене надіслати Україні офіційну ноту протесту, створивши міжнародний скандал. Чи стануть дії прокурора Ульянова у справі Олега Мальцева предметом обговорення в тих самих «якихось там європейських інститутах», як він сам зневажливо їх називає, покаже найближчий час.