Мало хто знає, що письменник Євген Петров, той самий, який разом з Ільфом написав «Дванадцять стільців» і «Золоте теля», мав дуже дивне й рідкісне хобі: протягом усього життя він колекціонував конверти від власних листів.
Робив він це так: писав листа в якусь країну на вигадану адресу, вигаданому адресату, й через деякий час йому поверталося це ж письмо з безліччю різних іноземних штемпелів і позначкою «Адресата не знайдено» або щось подібне. Але одного разу це цікаве хобі виявилося справжньою містикою…
У квітні 1939 року Євген Петров вирішив потурбувати поштове відділення Нової Зеландії. За своєю звичною схемою він вигадав місто під назвою “Хайдбердвілл”, вулицю “Райтбіч”, будинок “7” і адресата — “Мерілл Оджин Уейзлі”.
У листі англійською мовою він написав:«Дорогий Мерілле! Прийми щирі співчуття у зв’язку зі смертю дядька Піта. Тримайся, друже. Пробач, що довго не писав. Сподіваюсь, з Інгрід усе гаразд. Поцілуй доньку від мене. Вона, мабуть, уже зовсім доросла. Твій Євгеній».
Минуло понад два місяці з моменту відправлення, але листа з відповідною позначкою так і не повернули. Письменник вирішив, що лист загубився, й почав забувати про нього. Але ось настав серпень — і лист таки прийшов. До великого подиву Петрова, це був відповідний лист. Спочатку Петров подумав, що хтось над ним жартує в його ж стилі. Але коли він прочитав зворотну адресу, йому стало не до сміху. На конверті було написано: «Нова Зеландія, Хайдбердвілл, Райтбіч, 7, Мерілл Оджин Уейзлі».
І все це підтверджувалося синім штемпелем: «Нова Зеландія, пошта Хайдбердвілл»! Текст листа був такий:
«Дорогий Євгене! Дякую за співчуття. Безглузда смерть дядька Піта вибила нас із колії на пів року. Сподіваюся, ти пробачиш за затримку з відповіддю. Ми з Інгрід часто згадуємо ті два дні, що ти був у нас. Глорія вже зовсім доросла, восени піде у 2-й клас. Вона досі зберігає ведмедика, якого ти їй привіз із Росії».
Петров ніколи не був у Новій Зеландії, і саме тому він був ще більше вражений, коли побачив на вкладеній у лист фотографії кремезного чоловіка, який обіймав його самого — Петрова!
На зворотному боці знімка було написано: «9 жовтня 1938 року».Тут письменникові ледь не стало зле — адже саме в цей день він потрапив до лікарні у непритомному стані з важким запаленням легенів. Тоді кілька днів лікарі боролися за його життя і не приховували від рідних, що шансів вижити майже не було.Щоб розібратись, чи це непорозуміння, чи справжня містика, Петров написав ще одного листа в Нову Зеландію, але відповіді вже не дочекався — почалася Друга світова війна.
З перших днів війни Євген Петров став військовим кореспондентом «Правди» і «Інформбюро». Колеги його не впізнавали — він став замкненим, задумливим, а жартувати взагалі перестав.Ця історія закінчилась зовсім не весело.
У 1942 році Євген Петров летів літаком із Севастополя до столиці, і цей літак було збито німцями на території Ростовської області. Містика — але в той самий день, коли стало відомо про загибель літака, додому до письменника прийшов лист із Нової Зеландії.
У листі Мерілл Уейзлі захоплювався радянськими воїнами та турбувався за життя Петрова. Серед іншого в листі були такі рядки: «Пам’ятаєш, Євгене, як я злякався, коли ти пішов купатися в озері? Вода була дуже холодна. Але ти сказав, що тобі судилося розбитись у літаку, а не втопитися. Прошу тебе, будь обережнішим — по можливості, літаєш менше».
За мотивами цієї історії було знято фільм «Конверт» з Кевіном Спейсі у головній ролі.