У практиці нашої редакції є одне правило: якщо хочеш зрозуміти, хто замовив справу, — дивись, хто виграв після арешту. Не на словах, а за документами. Хто отримав гроші, нерухомість, бізнес, статус.

Зазвичай таких людей небагато. Іноді — всього двоє.

Поки вчений і адвокат Олег Мальцев більше року сидить в одеському СІЗО за звинуваченням у створенні незаконного воєнізованого формування і змові з метою повалення конституційного ладу, його колишні учні Дмитро Паустовський і Валентина Данилева (вона ж Гордієнко) живуть у новому будинку з новонародженою дитиною, купили нову машину. Вони продовжують заробляти на лекціях і методиках Мальцева, працювати з його клієнтами — і уникають будь-яких контактів з людьми, з якими працювали більше десяти років.

ПРОЛОГ

Пакет надійшов до редакції без зворотної адреси. Всередині — флешка. На ній — три файли: аудіозапис розмови, відео та документ з уривчастими даними — криптогаманці, прізвища, дати. Ніяких пояснень. Тільки записка: «Перевірте. Це по справі Мальцева». Ми перевірили кожне слово, кожну дату, кожну транзакцію.

Ми не стверджуємо, що отримані матеріали справжні, хоча їхній зміст збігається з цілою низкою документально перевірених фактів, про які раніше не було відомо. Але одне ми знаємо точно: після арешту Мальцева хтось дуже виграв. І цей «хтось» мовчить.

А навколо — ланцюжок людей, яким вигідно, щоб Мальцев не вийшов. Щоб помер у в’язниці. Тому що кожному є що втрачати: комусь гроші, комусь погони, а комусь і зовсім свободу.

Це розслідування про те, як вдячність перетворюється на помсту, а війна — на зручне прикриття для грабежу.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ВРЯТОВАНІ

Валентина: дочка вбитих батьків

Ми почали з архівів.

Валентина Євгенівна Данилева вперше з’являється на відеоматеріалах «Академії прикладних наук» приблизно в 2009 році — через півроку після знайомства з Олегом Мальцевим. До цього — порожнеча. Ніяких слідів у публічному полі, ніяких згадок у соцмережах, пресі. Немов людини не існувало.

Ті, хто знав її в Севастополі наприкінці 2000-х, згадують обережно. Кажуть: працювала круп’є в одному з кримських казино. Намагалася бути непомітною — але дозволяла собі більше, ніж інші співробітники. Роман з менеджером. Один з колишніх колег — назвемо його Андрій, він попросив не називати справжнє ім’я — розповів нам по телефону:

Валя з’явилася у нас після якоїсь сімейної трагедії. Батьки загинули, здається. Якісь кримінальні розбірки: батько когось кинув на гроші і, мабуть, образив до того ж — тому і вбили. Вона говорила про це небагато, але було видно: людина пережила серйозне. Трималася осторонь. Працювала добре, «дружила» по-жіночому з менеджером, дозволяла собі… ну, ви розумієте. Загалом, заробляла як круп’є нормально повз касу, поки менеджер покривав. Потім розрив, вона звільнилася і залишилася без засобів.

У 2009 році, після фіаско в казино, Данилева прийшла влаштовуватися до Олега Мальцева — на той момент вже відомого дослідника, автора кількох книг, організатора наукових семінарів. Він взяв її під своє крило.

За спогадами колег, коли Данилева з’явилася в офісі, у неї все було зовсім погано: ходила на роботу пішки, грошей не було навіть на тролейбус. Саме в той період Гордієнко і стала Данилевою — щоб захистити себе від минулого.

Мальцев навчив її азам психології, роботі з клієнтами, індивідуальному викладанню. Через два-три роки Данилева (Гордієнко) стала директором «Академії прикладних наук» — структури, через яку тоді проходили всі учні та клієнти Мальцева.

Посада директора — це контроль над фінансами, клієнтською базою, розкладом, адміністративними процесами. Усі гроші, усі контакти замикалися на ній. На посаді вона залишалася до вересня 2024 року — до арешту Мальцева.

Один з колишніх учнів Мальцева — назвемо його Сергієм, він теж просив анонімності — згадує Данилеву тих років:

Валентина Євгенівна завжди була дуже… матеріальною. Не в поганому сенсі — просто їй було важливо мати щось своє. Часто говорила: «Хочу будиночок. Маленький, але свій». І одразу додавала: «Але спочатку треба Олегу Вікторовичу будинок побудувати, а вже потім мені». Мальцев посміхався — він до нерухомості був байдужий. Його цікавили дослідження, люди, експедиції. А для Валентини Євгенівни будиночок був символом стабільності. Людина пережила втрату батьків, злидні, казино — будинок означав безпеку.

Але безпека відкладалася. Мальцев не будував будинок. Не купував квартири. Гроші йшли на дослідження, на вихованців, на експедиції. Данилева (Гордієнко) працювала, організовувала семінари, займалася учнями — і бачила, як «нагорода» відсувається в нескінченність.

Для людини з досвідом криміналу і фінансової нестабільності це випробування.

Дмитро: з «Гуляй-поля» в перші зами

Дмитро Іванович Паустовський з’явився в оточенні Мальцева ближче до 2011 року. Точну дату встановити не вдалося: документів майже не залишилося. Але ті, хто пам’ятає його приїзд до Севастополя, описують одне й те саме — хлопець з рюкзаком, у подертому одязі, без грошей, без зв’язків, без перспектив.

Паустовський родом із Запоріжжя — того самого «Гуляй-поля», де в 90-ті поняття вирішували більше, ніж закони. У розмовах з колегами він іноді розповідав про минуле: брав участь у кримінальних розбірках кінця 90-х — початку 2000-х, працював у «структурі безпеки» у місцевого авторитета. Шефа застрелили. Структура розвалилася. Паустовський залишився ні з чим.

Мальцев забезпечив йому все: роботу в службі безпеки «Академії прикладних наук», орендовану квартиру, їжу, навчання. До 2013 року Паустовський зміцнів, подорослішав — і закохався у Валентину Данилеву (Гордієнко). Але вона його ігнорувала. Він прийшов до Мальцева за порадою.

Колишній співробітник Мальцева (назвемо його Віктор) згадує:

Дмитро Іванович був як хлопчисько. Ходив за Валентиною Євгенівною, намагався залицятися — вона не звертала уваги. Він прийшов до Вікторовича: «Допоможіть, не знаю, що робити». Мальцев поговорив з Валентиною Євгенівною, пояснив, що Дмитро Іванович має потенціал, він буде займатися бізнесом. І вона погодилася дати шанс. Вони стали парою. По суті, Мальцев влаштував їхнє особисте життя.

На початку 2014 року Мальцев переїхав з командою до Одеси. Через кілька років Паустовський став його першим заступником. Мальцев ввів його в ділові кола, навчив вести бізнес, дав можливість працювати з клієнтами і заробляти. Данилева (Гордієнко) займалася одними учнями, Паустовський — іншими. Фінансові потоки проходили через них обох.

З 2019 року облік їх надходжень взагалі припинився. Причина — довіра. Багаторічна співпраця. Ніхто не перевіряв, скільки вони заробляють і куди йдуть гроші.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. КОНФЛІКТ

Влітку 2022 року Олег Мальцев повернувся з експедиції і оголосив про новий проект, пов’язаний зі стрілецькими спортивними дисциплінами і роботою на стенді: як працює розум людини в режимі виконання завдань, від постановки мети до результату. Це мало стати основою його докторської дисертації.

Мальцев не є кабінетним вченим. Він завжди працює в полі — і робить це масштабно. В рамках дворічного проекту з фотографії закупили понад сто одиниць техніки, записували інтерв’ю і робили колаборації з Sebastião Salgado, Eli Reed, Derek Ridgers, Gavin Watson.

Потім був масштабний проект з мотокультури: поведінка людей в екстремальних ситуаціях, мотопарк, журнал «Roll on», спільна робота з Andy Ibbot, Jerry «Motorman» Palladino, Graham Jarvis, Keith Code та іншими.

До проекту зі стендової стрільби він підійшов так само: індивідуальна робота на Олімпійському стенді з тренером Олімпійської збірної України Миколою Мільчевим, реєстрація стрілецької федерації, закупівля понад 60 одиниць мисливських і спортивних рушниць для досліджень, співпраця і дружба з Енніо Фалько — багаторазовим чемпіоном світу, Європи та Олімпійських ігор.

Один із співробітників Мальцева згадує тренування:

Все було дуже серйозно. Олег Вікторович відразу пояснив: «На стенді ми займаємося наукою. Хто хоче розважатися — їдьте в тир і робіть що хочете». Знімали кожне заняття на кілька камер, потім розбирали рух за рухом. Мільчев працював у зв’язці — і як тренер, і як консультант. Це була наука, а не хобі.

Влітку 2022-го на одне з тренувань приїхав Дмитро Паустовський.

Що саме сталося — свідки розповідають по-різному. Хтось каже: запізнився і не попередив. Хтось: відмовився виконувати вправу. Хтось: почав сперечатися з Мільчевим.ексей описал так:

Дмитро Іванович приїхав і практично відразу почав робити все по-своєму. Олег Вікторович дав завдання — він проігнорував. А на стенді дисципліна — найважливіший елемент. Раз не послухав, два… на третій Вікторович при всіх просто вигнав його зі стенду.

Чи міг Паустовський, будучи першим заступником, сприйняти це як особисту образу і публічне приниження? Для людини зі середовища, де статус — це все, публічне приниження рівнозначне ляпасу. За таке «пред’являють». Але Мальцев — не кримінальний авторитет. Йому за поняттями не пред’явиш. Значить, потрібен інший інструмент.

Через деякий час Паустовський і Данилева знайшли інший стенд. Потім ще один. Вони тренувалися окремо.

Сергій, колишній учень Мальцева, каже:

Після того випадку вони дистанціювалися. Зовні все ввічливо, але холодно. Олег Вікторович, впевнений, помічав, але у нього багато справ, він у дослідженнях. А вони пішли на інші стенди. Казали: інший режим, інший час. Але всім було зрозуміло — це схоже на розрив.

І, можливо, саме там — на одному з тих стендів — відбулася зустріч, яка змінила все.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. АУДІОЗАПИС

На флешці був файл «Razgovor_KT.mp3». Тривалість — понад дві години. Якість середня, але голоси чутні чітко. Очевидно: це не цілісний запис, а склейка фрагментів. На всіх — дві жінки розмовляють російською. За акцентом: одна з пострадянської Центральної Азії, друга — з України або Росії.

Ми відправили запис на фоноскопічну експертизу. Без зразків голосів експерт не зміг дати висновок про справжність. Ми намагалися зв’язатися з жінкою, представленою в документі як Каникей Турсунбаєва, — безрезультатно. Адже це та сама Каникей Т., у якої батько з планети Тінія і яка є головним свідком звинувачення у справі Мальцева. Телефони не відповідають.

Але зміст запису збігається з багатьма фактами, про які ми знали з незалежних джерел.

Один фрагмент починається з побутового. Жінки обговорюють поїздку до Стамбула та Еміратів. Одна скаржиться на «напругу з грошима». Потім тема різко змінюється:

— Мене вже задовбали ці новини з України. Це просто, ну розумієш, неможливо.

— У якому сенсі? Так у тебе ж все там закінчилося!

— Ага, не закінчилося! Обіцяли одне, а все через жопу вийшло, як завжди. Цей Волошенюк — гандон рідкісний.

Ми зупинили запис. Волошенюк. Прізвище знайоме.

У березні 2025 року на 58-й сесії Ради ООН з прав людини виступила французька правозахисниця Крістін Мірре, заступниця директора НУО CAP Liberté de Conscience. Вона представила доповідь про справу Олега Мальцева і назвала ім’я: Євген Волошенюк, офіцер контррозвідки СБУ, «ймовірний організатор сфабрикованої кримінальної справи».

Ми продовжили слухати:

— З цього моменту детальніше. Це той, про якого ти розповідала? З СБУ?

— Так. Він же на самому початку мені що казав — даси свідчення на Мальцева і все, лети куди хочеш, ми тебе не тримаємо, вільна. Потім благав приїхати назад в Україну, мовляв нічого страшного, все нормально буде. Я приїхала на свою голову — суд, штраф, добре хоч він сам десь взяв гроші і я заплатила, а то б взагалі капець був.

— Слухай, звідки у них в СБУ такі зарплати?

— Ти що, жартуєш? Щоб Волошенюк свої гроші мені дав — ніколи в житті! Він повний ідіот, але не настільки, щоб свої гроші віддавати. Я впевнена на всі сто відсотків — у Дмитра Івановича взяв, налякав його так само, як мене, ось і все.

«Дмитро Іванович». Ми перевірили: у Паустовського саме таке ім’я та по батькові.
Далі жінка каже, що «Діма» давно знайомий з людьми зі СБУ, що він — «собачка Валентини Євгенівни». І далі — фраза, після якої розмову вже не можна слухати як побутову балаканину:

— Якби Валентина Євгенівна не захотіла — не було б ні дитини, ні будиночка, нічого б не було взагалі. Вона крута! Це ж вона мені очі відкрила. Я ще коли в Одесі була, вона мені сама розповідала, як з’явилися нові високопоставлені люди. Дмитро Іванович взагалі не знав, як до них підійти правильно, а вона все організувала, познайомила Діму на стенді з ними.

Стенд. Стрілецький стенд. Місце, де збираються не тільки спортсмени та аматори, а й силовики — в тому числі колишні та діючі співробітники СБУ.

Ми зупинили запис ще раз. Перевірили документи. Паустовський і Данилева (Гордієнко) дійсно перейшли на інший стенд після конфлікту влітку 2022 року.

І що ще цікавіше: у Паустовського і Гордієнка дійсно з’явився «будиночок» — 171,2 кв. м. Сталося це 15 квітня 2025 року. Тобто через сім місяців після затримання Мальцева.

Фінал розмови звучить жорстко:

— Головне, щоб цей з в’язниці не вийшов. Ось цього точно нікому з нас не потрібно. Краще нехай подохне там у цій в’язниці у своїй сраній Україні.

Ми переслухали запис кілька разів. Надіслали розшифровку юристу. Він підтвердив: якщо запис справжній, його зміст вказує на ймовірну змову з метою фабрикації кримінальної справи. Якщо.

Ми не можемо гарантувати справжність. Але можемо перевіряти факти, які в ньому названі. Збіги занадто точні.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. 21 150 ДОЛАРІВ ЗА СІМ ГОДИН ДО ОБШУКІВ

Перші обшуки у Олега Мальцева відбулися ввечері 29 лютого 2024 року.

Того ж дня, о 11:38 — за сім годин до обшуків — Дмитро Паустовський здійснив транзакцію через криптобіржу. Документи про цей переказ є в нашому розпорядженні. Ми підтверджуємо: 29 лютого 2024 року о 11:38 Паустовський переказав невідомому адресату суму 21150 доларів.

Якщо людина виводить велику суму в день обшуків, це означає одне з двох: або платить за послугу, або рятує активи від вилучення. В обох випадках вона знає заздалегідь, що будуть обшуки. Звідки могла знати? Або брала участь, або її попередили. У будь-якому випадку — це не збіг.

29 лютого 2024 року ДБР провело обшуки у Мальцева. Вилучили зареєстровані спортивні та мисливські рушниці, комп’ютери, техніку, документи. У березні 2024 року суд постановив повернути зброю — все виявилося легальним: дозволи, реєстрація.

Замість того щоб повернути за рішенням суду абсолютно законну зброю, в травні 2024 року СБУ відкриває кримінальну справу. І та сама зброя, визнана легальною два місяці тому, стає речовим доказом за звинуваченням у «створенні незаконного воєнізованого формування».

12 вересня 2024 року Олег Мальцев був заарештований. Зараз він перебуває в СІЗО більше 17 місяців — без права вийти навіть під заставу.

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. ВІДЕО

Другий файл на флешці називався «Antonova_Video.mp4». Тривалість — 5 хвилин 55 секунд. Якість хороша.

Жінка середнього віку проводить відеоурок з учнем; той фіксує те, що відбувається, на пристрій.

Співробітники Мальцева з легкістю впізнали в жінці Наталю Антонову — помічницю Паустовського і Данилеву.

Ми знайшли в інтернеті її фотографії і можемо підтвердити: на відео саме вона. Справжність відео не викликає сумнівів.

Антонова говорить спокійно, чітко, без емоцій. Оголошує про закриття «Академії прикладних наук» як бренду. Про розрив з «колегами, які перебувають під слідством, в СІЗО, в розшуку». Пропонує клієнтам продовжити роботу з нею, Паустовським і Данилевою — але «в режимі підвищеної безпеки».

Ось що вона каже (цитую дослівно, за розшифровкою):

За великим рахунком, ми не хотіли брати участь у певних проектах, які згодом і призвели до кримінальних справ. Не буду заглиблюватися в подробиці. Ми чудово взаємодіяли з нашими колегами весь цей час і підтримували їх, але змушені були поставити крапку.

Я прокрутив відео назад і переслухав. Протиріччя очевидне. Якщо вони «не хотіли брати участь» у проектах, які «призвели до кримінальних справ», чому «чудово взаємодіяли» весь цей час? Якщо знали про незаконне, чому не повідомили правоохоронні органи? Чому продовжували працювати?

Антонова продовжує:

Люди перебувають під слідством, у СІЗО, у розшуку. Відповідно, навіть якщо справи вирішаться позитивно… ви розумієте… навіть якщо судовий процес вирішиться, люди залишаться під прицілом. Тому з точки зору безпеки вам вибирати, з ким бути — з нами чи з ними.

Вона вимагає від клієнтів закрити колишні канали зв’язку, перейти в Telegram, не відповідати «загальним колегам» і негайно надсилати скріншоти будь-яких спроб контакту.

Ви за договором закрити питання керованим чином не можете, а ви хочете Олегу Вікторовичу якось допомогти, посприяти фінансово.

Переклад з офіційного на людську мову: у вас є фінансові зобов’язання перед нами — перед Паустовським, Данилевою та Антоновою. Ви їх не виконали. А тепер хочете допомагати Мальцеву? Спочатку заплатіть нам.

Це не турбота про учня з боку Антонової. Це перехоплення фінансового потоку. Поки Мальцев у СІЗО, вони контролюють значну частину його учнів і клієнтів і роблять все, щоб гроші йшли не йому, а їм. При цьому вони продовжують користуватися методиками і технологіями Мальцева, щоб продовжувати отримувати гроші. По суті, вони вкрали чужі методики, привласнили їх собі, щоб отримувати гроші з учнів і клієнтів, які їм не належать.

Це називається блокування ресурсу. Класичний прийом корпоративного захоплення: ізолювати власника, перехопити контроль над клієнтами, перенаправити фінансові потоки. І зробити все, щоб власник не повернувся.

Тому що якщо Мальцев вийде, йому розкажуть, що Антонова говорила його учням. Що Паустовський і Данілева купували на його гроші. І тоді доведеться відповідати.

Антонова додає:

У тих людей, які перебувають під слідством, давно вилучено всі телефони та інші гаджети. Зрозуміло, що ті товариші, які працюють над цими справами, можуть намагатися вступати в контакт, щоб отримати якусь інформацію.

І тут виникає головне питання. За логікою Антонової виходить: всі все знали про нібито незаконну діяльність. Але при цьому Мальцев у СІЗО, а його перший заступник — Дмитро Іванович Паустовський, який згідно з посадовими обов’язками як мінімум забезпечував фінансування того самого «незаконного воєнізованого формування» — не тільки на волі, але й безперешкодно пересувається за кордон, бере участь у міжнародних змаганнях зі спортингу та купує будинки за гроші, які, очевидно, належать не йому, а Мальцеву та іншим акціонерам, які будували наукові структури разом з Мальцевим довгі роки.

Ось один із прикладів з Instagram у відкритому доступі, що підтверджує участь Данилевої та Паустовського в ОАЕ в турнірі «FUJAIRAH MOUNTAIN CHAMPIONSHIP 2025» зі спортингу. У відкритих джерелах прямо вказано, що в турнірі брали участь російські спортсмени. Українські правоохоронні органи на це ніяк не реагують.

Тобто якщо ти дружиш або корумпуєш співробітника контррозвідки СБУ, тобі можна перетинати кордон і брати участь у турнірах з «рашками» під час кровопролитної війни з РФ?

У документі також містилася коротка вказівка на інтимні стосунки Антонової і Паустовського – до справи не має відношення, але пояснює мотив Антонової стати на бік Паустовського, незважаючи ні на що.

Співробітники та вихованці Мальцева стверджують: фінансові надходження від Паустовського та Данилевої різко зменшилися після арешту Олега Вікторовича і повністю припинилися наприкінці весни 2025 року. Буквально через місяць після купівлі будинку.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. БУДИНОК, ШЛЮБ, ДИТИНА

Вересень 2023 року. Дмитро Паустовський і Валентина Данилева реєструють шлюб. Це відбувається через кілька місяців після того, як у військовій контррозвідці СБУ засновують оперативно-розшукову справу на Олега Мальцева.

Але ось що дивно: ніхто про цей шлюб не знав. Ні Мальцев — та сама людина, яка власне й організувала їхнє особисте життя. Ні колеги, з якими вони працювали більше десяти років. Ні учні. Шлюб реєструють у тиші. Не носять обручок. Не святкують. Не запрошують того, завдяки кому їхня сім’я виникла. Чому?

Юрист, з яким ми консультувалися, пояснив:

Шлюб дає кілька юридичних переваг у ситуації, коли один або обоє з подружжя можуть бути притягнуті до відповідальності. По-перше, право не свідчити один проти одного. По-друге, спільна власність — це захист активів від арешту. По-третє, легітимація перед третіми особами: «ми сім’я, ми разом». Але якщо шлюб реєструють таємно, це означає одне: вони готуються до чогось, про що не можна говорити вголос.

Обручки Паустовський і Данилева (Гордієнко) починають носити тільки після арешту Мальцева — восени 2024 року, через рік після реєстрації шлюбу. На фотографіях того періоду обручка на руці Паустовського чітко видно.

Це називається юридична підготовка до захоплення. Шлюб реєструють у момент, коли «нові високопоставлені особи» зі СБУ дають зрозуміти: справа буде серйозною. Обручки одягають у момент, коли власник бізнесу вже в СІЗО і не може ставити запитання. Між цими двома моментами — рік мовчання.

15 квітня 2025 року в Одесі була зареєстрована угода купівлі-продажу нерухомості. Покупці — Паустовський Дмитро Іванович і Гордієнко Валентина Євгенівна. Об’єкт — приватний будинок у передмісті Одеси. Підтвердження факту угоди є в нашому розпорядженні.

15 квітня 2025 року — цього ж дня — була затримана адвокат Ольга Панченко. Суд відправив її під варту в СІЗО. Вона захищала Мальцева, входила до Комітету захисту професійних прав адвокатів Національної асоціації адвокатів України.

Її затримання фактично було спробою (невдалою — через 14 днів Панченко вийшла з СІЗО) позбавити Мальцева правового захисту.

Збіг?

Ми показали документи слідчому з двадцятирічним стажем (попросив не називати ім’я, він на пенсії). Коментар:

Якщо людина здійснює велику угоду в день арешту ключового свідка або адвоката протилежної сторони, це означає, що вона знала. Або її попередили, або вона брала участь у плануванні. У будь-якому випадку — це не випадковість.

У грудні 2025 року у Паустовського і Данилевої народилася дитина. Цей факт вони не приховували в соцмережах.

«Якби Валентина Євгенівна не захотіла — не було б ні дитини, ні будиночка», — говорила Каникей Турсунбаєва в аудіозаписі. Тепер і дитина є, і будиночок.

Восени 2025 року, будучи на сьомому місяці вагітності, Валентина Данилева захистила норматив майстра спорту з компакт-спортингу. Стріляла з тієї самої рушниці, приклад для якої був виготовлений в Італії за індивідуальним замовленням Мальцева і ним же оплачений.

Про це повідомили співробітники Мальцева, які фізично були присутні в Італії під час передачі подарунка Данильовій. І тоді виникає просте запитання: чим відрізняється легальна зброя, вилучена у Мальцева під час обшуків, від зброї, з якої Данильова (Гордієнко) захищає норматив?

До слова, Данилева (Гордієнко) неодноразово приїжджала на Олімпійський стенд, консультувалася з Мальцевим щодо методик стендової стрільби. Мальцев ділився рекомендаціями та методиками, які згодом обвинувачення назве методиками «підготовки диверсантів».

То диверсанти чи спортсмени?

Тому що саме спортсмени, чемпіони світу і тренери збірної написали безліч позитивних рецензій на книгу Мальцева «Робота розуму в режимі виконання завдань», написану за підсумками дослідження стрілецьких дисциплін. Вони теж «диверсанти» — чи все-таки спортсмени?

РОЗДІЛ СЬОМИЙ. ЗАБУТА СТРУКТУРА

За інформацією наших джерел у правоохоронних органах, у кримінальній справі серед афілійованих структур перераховані всі наукові та дослідницькі організації Мальцева — крім однієї: «Академії прикладних наук». Тієї самої, якою понад вісім років практично одноосібно керували Данилева (Гордієнко) і Паустовський. Тієї, де була левова частка фінансових потоків. Тієї, що працює досі — тільки вже без бренду, але під контролем Паустовського, Данилевої (Гордієнко) і Антонової.

Черговий збіг?

Або корпоративне захоплення руками корумпованих співробітників ДВКР СБУ, про одного з яких прозвучало в доповіді в ООН?

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. ПРОКУРОР З П’ЯТЬМА СПРАВАМИ

Якщо у складній історії втрачаєте нитку — поверніться до простого: кому вигідно і хто забезпечує юридичне прикриття. У справі Олега Мальцева такою людиною став прокурор Руслан Войтов. Його біографія в цій історії не менш показова, ніж історія Паустовського і Данилевої.

Формально саме Войтов до недавнього часу здійснював процесуальне керівництво і підтримував обвинувачення. Не військова прокуратура, не спеціалізований орган, а співробітник обласної прокуратури з вкрай специфічною репутацією. І це не фігура мови: проти самого Войтова відкрито щонайменше п’ять кримінальних проваджень; частина про корупцію і фіктивну інвалідність.

Але Одеське ДБР фактично ніякого розслідування не проводить, очевидно покриваючи «своїх» на прохання контррозвідки СБУ.

За даними колег і відкритих джерел, Войтов довгі роки значився інвалідом другої групи по зору, отримуючи виплати. При цьому продовжував працювати прокурором і підтримувати обвинувачення в резонансних справах. У 2025 році журналісти нашої редакції звернули увагу на дивне поєднання: прокурор-інвалід, який, незважаючи на «зір другої групи», впевнено водить дорогий автомобіль, що не відповідає зарплаті чиновника, і при цьому претендує на пільгові пенсії та виплати. Цього вистачило, щоб запустити перевірки.

Пенсійний фонд України подав позов про стягнення з Войтова сотень тисяч гривень, отриманих за ознаками фіктивної інвалідності. Паралельно відкрилися кримінальні провадження за фактами можливого шахрайства з бюджетними коштами, підробки документів і приховування активів. Войтов втратив статус інваліда другої групи і став фігурантом відразу декількох справ.

І головне питання тут просте: чи може людина в такому становищі бути незалежним і об’єктивним прокурором в одній з найгучніших справ у регіоні?

Окремої уваги заслуговує поведінка прокуратури та «активістів» у Приморському суді Одеси, де слухається справа Мальцева. Не секрет: біля суду, починаючи з грудня 2025 року, регулярно з’являлися організовані групи «стурбованих громадян», в тому числі з кримінальним минулим, нібито обурених діяльністю підсудного. Наші колеги описали схему: в Одесі існує ринок проплачених «акцій», де за гроші можна замовити пікет, мітинг, агресивну масовку.

Питання завжди одне: хто платить?

На тлі переказу $21,150 Паустовським за сім годин до обшуків у Мальцева в лютому 2024 року, доповіді про роль співробітника СБУ Євгена Волошенюка і роль Войтова як процесуального керівника версія про фінансування таких «акцій» через зв’язок Паустовський–Волошенюк–Войтов вже не виглядає конспірологією. Це логічна гіпотеза, яку зобов’язані перевірити правоохоронці. Тим більше, що Войтова неодноразово бачили в компанії Волошенюка відразу після засідання про продовження запобіжного заходу Мальцеву.

Суддя Приморського суду Юрій Кривохижа, на якого намагалися тиснути і «активісти», і агресивна позиція прокуратури, в якийсь момент зробив те, що зобов’язаний зробити суддя, який бачить конфлікт інтересів і токсичну фігуру обвинувача: відвів прокурора Войтова від участі в справі.

Формулювання можуть бути різними, але суть одна: навіть суд під тиском визнав участь Войтова проблемою для об’єктивності процесу.

Ось і виходить ланцюжок людей, які скористалися умовами воєнного стану в Україні під час війни з РФ для особистого збагачення. І у кожного мотив максимально відсунути момент звільнення Мальцева, використовуючи будь-які ресурси.

• Паустовський і Данилева (Гордієнко) розуміють: незабаром можуть втратити все, що придбали за вкрадені у Мальцева гроші. Вони розуміють і інше: як тільки від них відвернуться «друзі в погонах», закінчиться гарне життя і відрядження. Висока ймовірність правових наслідків і кримінальних справ. Також для них спочатку було очевидно, що без інтелектуальних активів, що належать Мальцеву, вони позбавляються статусу, можливостей і подальше заробляння ними грошей зводиться до нуля. Свої власні методики вони створити не в змозі, та й хто вони такі без Мальцева? Тому єдиним варіантом для них було – закрити Мальцева в СІЗО і продовжувати заробляти гроші на його інтелектуальній власності вже без нього.

• Войтов розуміє: його усунули від справи — і це тільки початок. П’ять кримінальних справ — не деталь біографії, навіть за умови, що друзі з одеського ДБР закриють очі на все. Це відповідь на питання, чому справа Мальцева виглядає такою кривою, а звинувачення — таким наполегливим. Коли на кону не тільки чужа свобода, але і твоя власна, дуже легко перетворитися з представника держави на учасника корпоративного захоплення, що діє в інтересах тих, хто приносить гроші і обіцяє «дах».

• Волошенюк розуміє: ця справа рано чи пізно може стати вироком особисто для нього і ще кількох співробітників контррозвідки СБУ. І тоді можна втратити не тільки погони. Адже товариші зі СБУ та контррозвідки, які щодня проливають кров на фронті, можуть рано чи пізно «запитати» з тих, хто відсиджувався всю війну в тилу і відпрацьовував комерційні замовлення.

• Всі вони розуміють: якщо Мальцев вийде і почне говорити, задавати питання, пред’являти документи — кожному доведеться пояснювати свої дії перед відповідними державними структурами. І тоді з гуркотом впаде справа Мальцева, як картковий будиночок.

Виявляється, що «підготовка диверсантів» — це серія реальних наукових книг і методичних посібників. «Арсенал для перевороту» — легальна мисливська та спортивна зброя, яку доведеться повернути законним власникам. А «змова» — не що інше, як план самоорганізації та захисту співробітників Європейської Академії наук України на випадок окупації (розроблений навесні 2022 року відповідно до офіційної політики МО України).

Але якщо Мальцев помре в СІЗО — багато незручних питань зникнуть самі собою. Тому звинувачення так відчайдушно бореться за те, щоб видатний український вчений з діагнозами нічне апное і ХОЗЛ згнив у в’язниці.

ЕПІЛОГ: МОВЧАННЯ

Ми намагалися зв’язатися з Дмитром Паустовським і Валентиною Данилевою. Телефони не відповідають. Електронна пошта «Академії прикладних наук» не працює.

Ми знайшли кількох колишніх співробітників Мальцева, які працювали з Паустовським і Данилевою (Гордієнко) більше десяти років.

Всі підтвердили: після арешту Мальцева Паустовський і Данилева (Гордієнко) припинили будь-які контакти. Не відповідають, не зустрічаються, уникають згадок.

Один з колишніх учнів (назвемо його Ігор) розповів:

Я зателефонував Дмитру Івановичу в жовтні, хотів дізнатися, як справи, чи можна чимось допомогти Олегу Вікторовичу. Він скинув дзвінок. Написав у месенджер — він відповів, що за «голову» кожного, хто в СІЗО, влада вимагає 250 тисяч доларів. Якщо є гроші — надсилайте, будемо допомагати вийти з СІЗО.

За нашою інформацією, багато колишніх учнів і клієнтів «надіслали» гроші, довіряючи словам Паустовського і намагаючись допомогти Мальцеву. За ці гроші Паустовський і Данилева їздили у відрядження, забезпечували собі сите життя, купували автомобілі. Можливо, частину з них використали для того, щоб 15 квітня 2025 року купити собі будинок і земельну ділянку в Одесі, а адвокат Мальцева – Ольга Панченко була заарештована і відправилася в СІЗО. Адже Панченко не просто адвокат Мальцева. Кримінальна справа, за якою Мальцев вже більше року перебуває в СІЗО, – це сумарно 4 кримінальні справи стосовно нього, починаючи з 2023 року, і всі попередні справи були «розвалені» Панченко. Вона не просто ефективно захищала його – вона ще й багато знала.

Що це, як не шахрайство, прикрите корупцією?

Збір грошей «на порятунок» – завідомий обман і спроба використати довіру колишніх учнів Мальцева. Ми не знаємо, скільки грошей таким чином зібрали, але знаємо точно: у них багато важливих особистих витрат.

Це друга сторона однієї схеми. Антонова блокує пряму фінансову допомогу Мальцеву, вимагаючи «спочатку закрити зобов’язання перед нами». Паустовський виставляє цінник: $250 тисяч за «голову». Один перехоплює тих, хто хоче допомогти безпосередньо. Інший вимагає гроші у тих, хто готовий платити. Схема замкнута: Мальцев не отримує ні копійки, а Паустовський і Данилева (Гордієнко) купують будинок, народжують дитину і купують нові машини.

Ми намагалися знайти Каникей Турсунбаєву — жінку, чий голос, імовірно, звучить в аудіозаписі. Телефони не працюють. За даними сторони захисту, вона повинна була з’явитися в суд у грудні 2025 року, але не з’явилася. Де вона зараз — невідомо.

Адвокат Мальцева підтвердила:

Каникей Турсунбаєва значиться в справі як свідок обвинувачення. Але на контакт не виходить. Навіть прокурори і суд не можуть її знайти. Це дивно: зазвичай свідків обвинувачення тримають під контролем, забезпечують явку. Тут — тиша.

А Паустовський і Данилева живуть у новому будинку. Виховують дитину. Продовжують працювати з клієнтами Мальцева, використовуючи його інтелектуальні активи і за його ж гроші 6 січня 2025 року мовчки купують собі Toyota Land Cruiser (2025 року випуску).

ПІСЛЯМОВА. ПИТАННЯ

Ми не можемо на 100% стверджувати, що Паустовський і Данилева (Гордієнко) організували замовне кримінальне провадження. Але при такій кількості збігів висновок напрошується: це корпоративне захоплення через державні репресії.

Двоє колишніх учнів вкрали частину бізнесу вчителя, використовуючи корумпованих співробітників СБУ і прокуратури.

Конфлікт на стрілецькому стенді влітку 2022 року. Перехід на інший стенд. Знайомство з «високопоставленими людьми» на стенді — про це йдеться в аудіозаписі. ОРД у військовій контррозвідці в лютому-березні 2023 року — через шість місяців після конфлікту. Таємна реєстрація шлюбу Паустовського і Данилевої (Гордієнко) у вересні 2023 року — через півроку після відкриття ОРД. Рік мовчання: обручок не носять, Мальцева не запрошують, колегам не кажуть. Переказ $21,150 через криптобіржу за сім годин до обшуків у лютому 2024 року. Арешт Мальцева у вересні 2024 року. Купівля будиночка в день арешту адвоката Панченка в квітні 2025 року. Захист нормативу майстра спорту Данилевої, в тому числі із застосуванням методики Мальцева влітку 2025 року, поки він сидить у в’язниці за цю ж методику.

І «Академія прикладних наук», якою керували Данилева (Гордієнко) і Паустовський, — єдина структура Мальцева, яка не фігурує в кримінальній справі.

Ми ставимо питання:

1. Чому — і головне кому — Паустовський перевів $21 150 через криптобіржу за сім годин до обшуків?
2. Хто познайомив Паустовського з «високопоставленими людьми» на стенді — і чи був серед них співробітник контррозвідки СБУ Євген Волошенюк?
3. Чому «Академія прикладних наук», директором якої була Данилева (Гордієнко), навіть не згадується в кримінальній справі?
4. Чому будиночок був куплений в день арешту адвоката Панченка? Чи не тому, що хтось переконав Паустовського і Данилеву (Гордієнко): без Панченка її підзахисний Мальцев дуже нескоро вийде на свободу?
5. Де Каникей Турсунбаєва — свідок обвинувачення, яка не виходить на зв’язок навіть з прокуратурою і не з’являється в суді, де вона виступає в ролі обвинуваченої?
6. Чому Паустовський і Данилева (Гордієнко) уникають контактів з людьми, які знали їх десять років?

Якщо хтось із героїв цієї статті має відповіді — редакція готова їх опублікувати. Наші контакти відкриті.

А поки Олег Мальцев сидить в одеському СІЗО більше року. Колишні учні побудували будинок і народили дитину.

Куди поділися ці двоє?

Вони нікуди не поділися. Вони тут. В Одесі. У новому будинку. З дитиною. З методиками Мальцева. З його клієнтами. З його бізнесом.

Просто мовчать.

Редакція не стверджує, що всі викладені в статті матеріали є справжніми. Ми представляємо анонімно отриману інформацію та документально перевірені факти, надаючи читачам і правоохоронним органам можливість зробити власні висновки. Всі згадані особи мають право на відповідь, яка буде опублікована без скорочень.

Марина Ільюша провела рік у слідчому ізоляторі за звинуваченням в участі в «незаконному воєнізованому формуванні». В ексклюзивному інтерв’ю вона розповіла про затримання на кордоні, допити про особисте життя та умови утримання, які міжнародні правозахисники називають порушенням прав людини.

Історія Марини Ільюші почалася в жовтні 2024 року на українському кордоні, коли вона прямувала у відпустку до родичів у Європу. Директор НДІ Міжнародного судьбоаналітичного співтовариства не знала, що наступний рік вона проведе за гратами одеського СІЗО, а її справа стане предметом міжнародної уваги правозахисних організацій.

Кордон, 14 годин очікування і «люди з Одеси»

«Я їхала у відпустку. І планувала повернутися через два тижні», — згадує Марина. У неї були квитки туди і назад, заборони на виїзд не було, на допити в СБУ її не викликали. Але на кордоні її зупинили.

«Мої валізи переривали три або п’ять разів. Промацували кожну річ. Вони нічого не пояснювали. Тобто яка мета, чому мене не пропускають, чому мої речі вже вп’яте перевертають — ніхто нічого не пояснював», — розповідає вона.

Марину протримали на кордоні близько 14 годин — з п’ятої ранку до сьомої вечора. Весь цей час за нею слідували двоє співробітників зі зброєю. «По всій території, де ми ходили на цьому кордоні: в туалет, кудись на вулицю вийти повітрям подихати — за нами ходили хлопець і жінка. Тобто ми вже були під конвоєм», — зазначає Іллюша.

Тільки ввечері з Одеси приїхали «переговорити» сім-вісім чоловіків у цивільному. Серед них був співробітник ДВКР СБУ Євген Волошенюк.

Питання про особисте життя замість звинувачень

Марину звинуватили за статтею 260 (частина 1) і статтею 28 Кримінального кодексу України — участь у «незаконному воєнізованому формуванні». Але на допиті у військовій контррозвідці питання стосувалися зовсім іншого.

«Євген Волошенюк постійно розпитував про моє особисте життя і про особисте життя Мальцева Олега Вікторовича. Він питав, чи є у мене якісь романтичні, інтимні стосунки з Мальцевим Олегом Вікторовичем», — згадує Марина.

Офіцер ДВКР СБУ з піною у роті стверджував, що у нього є «всі скріншоти листування Мальцева з жінками».

«Я не розумію, яке відношення моє особисте життя має до 260-ї статті Кримінального кодексу України», — дивується Іллюша.

Коли вона відмовлялася відповідати на питання про особисте життя, посилаючись на своє право не давати свідчень проти себе, її називали «шизофренічкою», «психопаткою» і «зазомбованою».

Особливо запам’яталися погрози:

«Вони постійно мені говорили, що я сяду як мінімум на 10 років. І вийду страшна, стара і без зубів».

За статтею 260 передбачено позбавлення волі від 2 до 5 років, але залякування тривало. «Я не розуміла в цей момент, чи була це якась погроза, що я вийду без зубів. Можливо, мені вони там збиралися катувати мене і вибивати зуби», — каже вона.

Мішок на голову

Після оформлення всіх паперів в СБУ у Марини вилучили всі документи і техніку. Потім відбулася процедура, яку вона ніколи не забуде:

Вона описує мішок як матеріал, схожий на той, в якому продають цукор, — темний і щільний. «У ньому дуже важко дихати. Знаєте, я навіть чула, перебуваючи в камері, як люди розповідали, що відчували задуху, коли їх вели в ці підвали».

За першу добу затримання Марину роздягали для огляду безліч разів — в СБУ, в ІТТ (ізоляторі тимчасового утримання), в СІЗО. «За ці перші доби, коли там було все це затримання в СІЗО, мене стільки разів роздягали, що, напевно, я за все життя перед чоловіками стільки разів не роздягалася, як за ці перші доби затримання», — з гіркотою згадує вона.

«Швидше б заснути, щоб цей жах забути»

Умови в ізоляторі тимчасового утримання Марина описує як «жах». «Я такої кількості тарганів ніколи в житті не бачила. Коли ти підходиш до того страшного умивальника, до якого взагалі страшно підходити, щоб помити руки. Ти включаєш воду, і з водостоку біжить стільки тарганів, скільки я ніколи в житті не бачила».

Постільна білизна в ІТТ була брудна, з цвіллю і мокра. У камері було відкрите вікно, яке не можна було закрити. На вулиці був жовтень, йшов дощ. «Я в куртці лягла, накрилася капюшоном. І просто лягла і думала: швидше б заснути, щоб жах цього дня хоч на якийсь час забути».

«Запах цвілі залишиться зі мною на все життя»

У СІЗО умови були трохи кращі. Матрац, який видали Марині, «просто згнив» за перші два тижні. «Коли мені його дали, він весь був у плямах, в якійсь цвілі, від нього смерділо цією цвіллю. Запах цієї цвілі взагалі залишиться на все життя», — каже вона. Завдяки друзям і колегам їй доставили новий матрац.

Під час блекаутів ув’язнені гріли воду на трьох свічках, пов’язаних разом, «щоб хоч за добу попити щось гаряче». Коли протяг вибив скло в старому вікні, жінки замовили пластикове скло і «підручними засобами випилювали це скло за розміром, щоб закрити це віконце».

Втім, Марина зазначає, що співробітники СІЗО ставилися до ув’язнених по-людськи:

«Ніхто в СІЗО там не знущається ні над ким, ніхто там не ґвалтує, психологічно не тисне. Тобто ставлення співробітників СІЗО до людей людське».

Як «вибивали» адвокатів

У справі Марини та її колег фігурувало вісім осіб. У них було кілька адвокатів — чоловіків і жінок. Але наприкінці досудового розслідування двоє адвокатів-чоловіків були змушені вийти зі справи.

«Тобі просто кажуть: «або ти виходиш зі справи, або ти їдеш на нуль». Ось такі «законні методи», які сьогодні використовують правоохоронці», — пояснює Марина.

Жінок-адвокаток чекав інший сценарій. Головну захисницю Олега Мальцева, Ольгу Панченко, у квітні 2025 року заарештували за тією ж статтею 260 і, як запевняє Марина, провели тим самим шляхом: СБУ, мішок на голову, ІТТ, СІЗО.

Їхні камери виявилися майже навпроти: «Ми махали один одному через кормушку».

«Коли адвокат захищає, виконує свою роботу, як на нього вплинути? Як його залякати? Його просто саджають за тією ж статтею в СІЗО, що і його клієнтів», — резюмує вона. Завдяки Одеському апеляційному суду, адвоката випустили під заставу через тиждень.

Судові засідання: звинувачення без звинувачення

За рік ні прокурор, ні слідство так і не змогли пояснити, в чому саме звинувачують фігурантів справи. «Ми ніяк не можемо почути, всі ми, хто опинився в СІЗО, що ж ми зробили? Де хоч один якийсь факт, аргумент нашої якоїсь злочинної діяльності?» — запитує вона.

За словами Марини, прокурор Руслан Войтов на всі докази сторони захисту відповідає тільки одне: «Ваша честь, я заперечую». При перегляді запобіжного заходу він зачитує ризики, що обвинувачені «будуть тікати з України».

Ще одне дивне формулювання в матеріалах справи про «навички, отримані на території Одеської області». «Я сама не одеситка. Я років 10 вже живу в Одесі, але сама я з Києва. І, можливо, одесити підкажуть, а які навички люди набувають на території Одеської області», — іронізує вона.

Коли на одному із засідань вона попросила сторону обвинувачення пояснити, які саме навички маються на увазі, і чи є «класифікація цих навичок за територіями України», прокурор «дуже обурився», а суд зупинив її.

Свідок з планети Тінія

Окремий розділ у цій справі — свідки. Прокурор Войтов постійно посилається на свідків, у справі їх 22, 90% з яких не знають, хто такий вчений Олег Мальцев. Одна з ключових свідків, за словами Марини, «на допиті говорила, що вона з планети Тінія, як і її батько».

«Свідок, на якого посилається прокурор Войтов, з якоїсь кришталевої планети Тінія! Знаєте, у мене, по-перше, питання до психологічного стану цього свідка. Чи може людина з планети Тінія бути свідком», — задається питанням Іллюша.

Більш того, прокурор зізнався, що не знає, де зараз знаходиться цей свідок: вона не в Україні, зв’язку з нею немає. «І він каже стороні захисту «знайдіть її, доставляйте за свої гроші на судове засідання і нехай вона проти вас дасть свідчення»», — переказує Марина.

Обвинувальний акт «під копірку»

Всі обвинувачені у справі отримали ідентичні обвинувальні акти. «У нас у всіх обвинувальний акт, як під копірку, однаковий слово в слово. Різниця тільки в тому, що різні імена і дати народження», — каже Марина.

Вона розповідає, що навіть суддя Юрій Кривохижа не зміг пояснити суть обвинувачення. «Є в інтернеті відео з одного засідання, де я прошу суд пояснити мені суть звинувачення, роз’яснити, що я скоїла. І навіть наш суддя Юрій Кривохижа не може цього пояснити, і я розумію, чому не може — в обвинувальному акті цього не написано, а писав цей акт прокурор».

Захисники просили повернути справу, «тому що в обвинувальному акті немає обвинувачення». «Тобто що ми взагалі, знаєте, розслідуємо? Де провина? У чому провина? Там не вказано. Це загадка для всіх», — резюмує Іллюша.

«Сила — вона в правді»

Незважаючи на пережите, Марина Ільюша не зламана. «Рік був важкий. Він для всіх був важким: і для тих, хто перебував у СІЗО, і для тих, хто був на волі, для наших колег і для наших захисників. Тобто це була боротьба. Але що допомогло все це пережити — це правда», — каже вона.

Вона навіть знаходить позитивні сторони в перебуванні в СІЗО: «Я не шкодую, що туди потрапила. Це мене дуже багато чому навчило. Це був, знаєте, такий золотий час для навчання. Нам можна було почитати книги, на які, в житті кожної людини, як завжди, не вистачає часу».

Важливо відзначити парадокс на початку цієї історії: коли Олег Мальцев і його колеги дізналися про порушення кримінальної справи, вони перебували за кордоном у науковій експедиції. Але вони повернулися в Україну. «Напевно, якби ми хотіли втекти, то ми б не повернулися в Україну. А так як нам боятися було нічого, ми повернулися в Україну», — пояснює Марина логіку їхнього рішення.

Сьогодні вона називає свою справу «паранормальною кримінальною справою» і «абсурдом». «У це не те, щоб повірити важко. Мені здається, не кожен якийсь фантаст зміг би придумати таку історію», — підсумовує Марина Іллюша.

Повну версію інтерв’ю опубліковано на сторінці адвоката Ольги Панченко.

Уявіть собі кримінальну справу, у якій оперативник ДВКР СБУ, нібито виявивши злочин, сам починає проводити всі слідчі дії: складає рапорти, організовує обшуки, допитує свідків, подає матеріали до суду, контролює кожен крок обвинувачувального процесу — а після всього цього отримує підвищення по службі.

І це не чиясь хвора фантазія, а реальність справи проти українського науковця Олега Мальцева. Основні слідчі дії (крім обшуків), допити, складання рапортів і внесення «фактів» до протоколів — усе це в справі Олега Мальцева здійснювала одна і та ж особа. Тобто проведення слідчих дій доручалося виключно тому оперативнику, який і «виявив» злочин, поєднавши в собі ролі «заявника» і «слідчого».

Чи можна вважати слідчі дії достовірними, якщо їх проводить особа, прямо зацікавлена в результаті? За стандартами ЄСПЛ — ні. За Кримінальним процесуальним кодексом України — ні. За здоровим глуздом — тим паче ні. Тут не треба бути юристом, щоб зрозуміти: з самого початку зруйновано сам принцип процесуальної нейтральності.

А тепер подивіться уважно:
📍 Факт №1. Цей оперативник отримав підвищення через три місяці після арешту науковця.
📍 Факт №2. Його ім’я пролунало на міжнародній арені. Французька правозахисна організація разом із брюссельськими партнерами публічно назвали його на сесії ООН, вказавши на особисту зацікавленість і помсту як ключовий мотив фабрикації справи.
Якщо звести докупи все описане — поєднання ролей заявника і виконавця слідчих дій, концентрацію повноважень в одних руках, а також подальше службове заохочення особи, яка «виявила» злочин — ми отримаємо класичну конфігурацію фабрикації кримінальної справи з метою реалізації заздалегідь визначеної цілі.

ЯК СТВОРЮВАЛОСЯ “ОЗБРОЄНЕ ФОРМУВАННЯ”, ЯКОГО НЕ ІСНУЄ. ч.1
Уявіть собі: триває війна, у країні хаос, Одеса під загрозою окупації. Співробітників Європейської академії наук України збирають на внутрішню нараду, щоб обговорити, як захистити працівників і майно у разі, якщо ворог увійде до міста. Нарада непублічна, питання серйозні, а обстановка критична. Згодом загроза минула, всі зітхнули з полегшенням і повернулися до звичної наукової діяльності…
І ось, через два роки, ця нарада раптом спливає як «доказ» створення якогось озброєного формування. Не тому, що там було щось незаконне, а тому що співробітник ДВКР СБУ Євген Волошенюк, керуючись особистою неприязню, вирішив, що так буде зручніше для фабрикації кримінальної справи.
🔺 На сміттєвих сайтах часто пліткували, що запис цієї наради злили самі співробітники, але зараз можна точно сказати: запис зберігався в архіві на комп’ютері, викраденому в одного зі співробітників. Тобто відео не зберігалося у відкритому доступі, воно не було публічним, а спосіб його отримання важко назвати законним. Момент крадіжки зафіксовано на аудіо, яке мають адвокати.
ВАЖЛИВО №1: Поставмо питання: якщо «головний доказ» — це відео, здобуте шляхом крадіжки, чи можна його використовувати в суді? Виявляється, можна — коли йдеться про фабрикацію кримінальної справи.

🔺 Таким чином, після того як комп’ютер був викрадений, у руках співробітника ДВКР СБУ Євгена Волошенюка опинилося відео, яке за допомогою простих маніпуляцій було перетворене з внутрішньої наради Європейської академії наук України (що відбулася на початку війни у квітні 2022 року й стосувалася можливих дій у разі початку вуличних боїв або окупації Одеси) на «доказ» того, що Мальцев і його співробітники з мисливськими рушницями та спальниками начебто планували захопити місто-мільйонник Одесу.

ВАЖЛИВО №2: У розпорядженні співробітника ДВКР СБУ було три години наради. Але в рапорт потрапило… п’ять хвилин з фразами, вирваними з контексту і поданими у власній інтерпретації Волошенюка. Тобто слідчий уже бачив викривлену інформацію, яка вкладалась у версію Волошенюка. Так звичайне обговорення оборонних сценаріїв раптово стало «засіданням озброєної групи».

🔺 Також серед матеріалів було й інше відео, що доповнювало сказане на нараді 2022 року. У ньому йшлося, що ідея захисту співробітників і майна Академії спільно з силами оборони України в разі можливої окупації міста виникла не на порожньому місці, а на основі того, що ще в березні 2022 року (за місяць до наради в Академії) в Україні був створений Центр національного спротиву. На його сайті офіційно публікувались рекомендації громадянам України щодо допомоги силам оборони в разі, якщо вони опиняться на окупованій території.

ВАЖЛИВО №3: Тобто обговорення на нараді дій на випадок можливої окупації стало наслідком загальної ситуації на початку війни (тоді багато чиновників і ЗМІ говорили про високий ризик окупації Одеси) і офіційної державної лінії (крім створення Центру національного спротиву, раніше було ухвалено закон України «Про національний спротив» № 1702-IX від 16.07.2021).
‼️ Однак про це співробітник ДВКР СБУ Євген Волошенюк чомусь «забув» згадати в рапорті… Далі буде…

За матеріалами “Справа Олега Мальцева”

Справу проти Олега Мальцева вже називають замовною, і саме на цьому прикладі світова спільнота бачить, як окремі представники українських силових структур використовують війну не лише як виправдання, а й як інструмент особистого збагачення.
У ситуації, коли українське суспільство бореться за право на справедливість і свободу, такі дії дискредитують не лише конкретних виконавців, а й державу загалом. І якщо вже справа Мальцева дійшла до зали ООН — відповідь на питання, хто має нести відповідальність, скоріш за все рано чи пізно пролунає не лише на міжнародному рівні, а й у залі українського суду.

Читайте матеріал «Верба. Новини», оснований на інтерв’ю з українським детективом, який брав участь у незалежному розслідуванні справи Олега Мальцева. Висновки робіть самі.

Жадоба наживи та страх втрати «героя» доповіді в ООН Євгенія Волошенюка

Детектив:
Євген Волошенюк є типовим представником співробітників тилових структур СБУ в умовах воєнного часу — слухняний кар’єрист сільського типу, з провінційним менталітетом, позбавлений чітких етичних орієнтирів. Його особистість та “професійний стиль” отримали окрему оцінку в Detective Report — у документі представлено цілий розділ, присвячений аналізу його сильних і слабких сторін. Ця інформація базується на інтерв’ю з двома інсайдерами з середовища українських силовиків, які особисто знайомі з Волошенюком більше трьох років.

– Що ви маєте на увазі, коли говорите «кар’єрист сільського типу»?

Детектив:
Євген Волошенюк — це фігура, яка не уявляє свого існування поза підпорядкованістю сильної влади. Він не може жити без «хазяїна». Його особистісна модель багато в чому сформувалася в дитинстві: батько довгі роки працював єгерем і займався натаскою собак. Саме з тих часів, за словами інсайдерів, модель відносин «хазяїн — виконавець» стала для Волошенюка не лише зрозумілою, а й природною, майже ідеальною. Він щиро вважає таку схему ефективною.
Однак у такій структурі, як Департамент військової контррозвідки СБУ, одного лише нюху і інстинкту підпорядкування недостатньо. Для виконання службових обов’язків потрібні глибокі знання законів, розуміння Конституції та принципів правової держави — всього того, чого, як зазначається в Detective Report, у Волошенюка практично немає.
На службі в ДВКР СБУ Волошенюк діє виключно за сигналом від свого «хазяїна». Команда «фас» ним виконується за двох умов: якщо «хазяїн» гарантував особисту безпеку (недоторканність при порушенні закону) і обіцяно «ласощі». Іншими словами, «хазяїн» тримає Волошенюка в стані «жадоби наживи» та страху втрати.

– А що ж, на вашу думку, є «ласощами» для Євгенія Волошенюка по справі Олега Мальцева?

Детектив:
За вірну службу в рамках «справи» Олега Мальцева майор Євген Волошенюк отримав досить відчутні для нього бонуси. В першу чергу — підвищення по службі: у віці всього 33 роки (дата народження — 23 травня 1992 року) він був підвищений у підполковники. Чи не «ласощі»… Але кар’єрний ріст — не єдине винагородження. У 2024 році, в самому розпалі розслідування проти Мальцева, Волошенюк придбав автомобіль Audi Q5 2016 року випуску — придбання, яке не відповідає рівню офіційних доходів співробітника СБУ.
Ще одним «заохоченням» стала стрімка кар’єра його дружини, яка в цей самий період почала просуватися по службовій драбині в Національному антикорупційному бюро України (НАБУ). Співпадіння чи закономірність — це питання, можливо, отримає відповідь в рамках подальших розслідувань.

–Це натяк на корупцію та незаконне винагородження за замовну справу?

Детектив:
Я вам кажу тільки ті факти, які відображені в Detective Report і які може перевірити будь-хто.

– У такому разі, що ви маєте на увазі під «страхом втрати»?

Детектив:
Наприклад, Волошенюк прекрасно розуміє: поки він зберігає лояльність і беззаперечну слухняність, його не відправлять на «нуль», звідки, за словами джерел, він 100% дезертирував би. Його “хазяїну” не потрібні професіонали — йому потрібні виконавці, готові без роздумів виконувати накази. Саме тому їхні зусилля зосереджені не на боротьбі з агентурою РФ, а на отриманні вигоди з війни — вони заробляють гроші будь-якими способами, часто найцинічнішими.
Замість виявлення реальних диверсантів та шпигунів, їхні «успіхи» зводяться до переслідування ухильників та так званих «дітей» — молодих людей, яких вони самі ж і провокують на втечу з країни, підпали військової техніки або релейних шаф на залізниці. Упевнений, що вам буде непросто згадати приклади затримань справжніх агентів РФ і диверсантів в Одеській області, які наводять армію РФ на військові склади, наші логістичні вузли та розташування систем ППО.

-Ви сказали, що у Євгенія Волошенюка повністю відсутні знання законів і правова база. Однак при цьому співробітникам ДВКР СБУ вдалося арештувати Олега Мальцева і довести справу до суду.

Детектив:
По-перше, на сьогоднішній день, щоб затримати людину, пред’явити їй обвинувачення, відправити в СІЗО і передати справу до суду, недостатньо знань законів і оперативної хватки — потрібен адміністративний ресурс. На жаль, в умовах війни в Україні не лише «Конституція на паузі», але й адміністративні можливості співробітників СБУ фактично не обмежені. Так, на даний момент Олег Мальцев та кілька його співробітників знаходяться в СІЗО, але я впевнений, що незабаром вони опиняться на свободі. Як сказав мені в приватній розмові один з моїх європейських колег, на місці Олега Мальцева в СІЗО повинні опинитися, як мінімум, Волошенюк — за той безлад, який вони влаштували, дискредитуючи репутацію українських силових структур.
По-друге, як мінімум чотири рази «справа» Мальцева могла бути призупинена або закрита через відсутність складу злочину.

-Можемо обговорити ці 4 рази та стадії фабрикації цієї справи?

Детектив:
У Detective Report детально описано 7 стадій, які були реалізовані Виконавцями. Обговоримо поки що першу стадію, тим більше, що Волошенюк зіграв у ній ключову роль. Інші обговоримо наступного разу.
За сигналом Волошенюк особисто ініціював «справу» Мальцева. Він є фактичним заявником, який, попри закон, сам почав розслідувати «справу», поєднуючи дві ролі.
Люди з юридичною освітою розуміють, що це не просто нонсенс, а грубе порушення закону. Подібні дії суперечать рішенню Верховного Суду України від 04.04.2023 року.

Справа в тому, що рапорт Волошенюка, який потім став підставою для кримінальної «справи», за юридичним статусом прирівнюється до заяви про вчинення кримінального правопорушення. Але, коли дуже хочеться, як кажуть, можна наплювати навіть на рішення Верховного Суду.

Особисто я вважаю, що Збудчак і Волошенюк пішли на цей крок через обмежений склад виконавців. Чим більша група — тим складніше забезпечити прихованість операції і тим менше грошей дістанеться кожному виконавцю замовної справи. В кінцевому підсумку все зводиться до вигоди і безпеки — жадоби наживи і страху втрати, як я вже говорив раніше.

Читати також “Співробітники ДВКР СБУ використали “втемну” органи прокуратури та слідства СБУ для реалізації комерційного замовлення. Справа Олега Мальцева”

Раніше Western Morning News вже публікували кілька матеріалів про резонансну кримінальну справу проти українського вченого, доктора Олега Мальцева. Нещодавно ми отримали можливість взяти інтерв’ю у британського детектива, який щойно повернувся з України після тримісячного незалежного розслідування цієї справи.

Наприкінці березня, під час 58-ї сесії Ради ООН з прав людини в Женеві, було представлено доповідь Крістін Мір (European Coordination for Freedom of Conscience). Дані, викладені у ній, вказують на незаконність кримінального переслідування доктора Мальцева. Більше того, у звіті названі ймовірні організатори цієї справи — зокрема, виділяється постать Євгена Волошенюка, співробітника Департаменту військової контррозвідки СБУ (ДВКР).

Сара Сміт:
Ви провели в Україні понад три місяці. Які у вас враження? Чи задоволені результатами своєї роботи?

Дж.М.:
Враження? Це було схоже на занурення у брудне, смердюче болото. Я знав, що корупція — серйозна проблема в Україні, особливо під час цієї жорстокої війни проти варварської армії Путіна, — але не уявляв, наскільки вона пронизала все навколо.
Справу проти доктора Мальцева буквально пронизано кричущими порушеннями українського законодавства — як з боку слідчих органів, так і прокуратури. Нам довелося копати дуже глибоко, щоб з’ясувати, хто за цим стоїть.
З’ясувалося, що за цією масштабною аферою стоять кілька співробітників Департаменту військової контррозвідки СБУ (ДВКР). В умовах воєнного часу правоохоронні органи зазвичай користуються презумпцією довіри. Саме цим і скористалися офіцери ДВКР, ввівши в оману прокурорів та слідчих.
Жадібність, правова безграмотність і сліпа віра у власну безкарність зрештою загнали їх у глухий кут. Гроші, отримані за цю замовну операцію, не повернуть їм доброго імені й не принесуть щастя. Те, що вони зробили, — ганебно. І вони за це відповідатимуть. У цьому я не маю жодного сумніву.

Сара Сміт:
Наскільки мені відомо, у вашу команду входили як європейські детективи, так і один український експерт. Як ви оцінюєте спільну роботу?

Дж.М.:
Я вважаю, ми спрацювалися чудово. Спілкування було бездоганним, взаєморозуміння — повним, і в нас було море ентузіазму. Наш український колега проявив себе як висококваліфікований і відданий справі фахівець.
Мене також щиро потішило, що нам вдалося поспілкуватися з реальними інсайдерами — офіцерами, які відверто ділилися знаннями і надали безцінну інформацію про співробітників ДВКР, причетних до цієї справи.
Як кримінологу, мені було особливо цікаво побувати в Україні під час війни. Це дивовижна країна — з величезним потенціалом та неймовірно сильними, мужніми людьми.

Сара Сміт:
До початку інтерв’ю ви згадали, що один зі співробітників ДВКР отримав підвищення — можливо, саме за участь у справі Мальцева?

Дж.М.:
Так, мені стало відомо, що одного з офіцерів ДВКР підвищили — з майора до підполковника — саме за участь у справі Мальцева. Гадаю, керівництво СБУ представило цю справу як велику перемогу. Але насправді це не більше ніж піррова перемога.
Зворотний відлік уже почався. Я не маю сумнівів, що всі співробітники ДВКР, причетні до фабрикації цієї справи, як мінімум будуть звільнені. Хоча, чесно кажучи, їм більше личить в’язниця.
Повірте, суспільне покарання — це те, до чого у Великій Британії й Франції давно звикли. У цій ситуації кілька корумпованих офіцерів ДВКР — це невелика жертва, але достатньо значуща, щоб показати українському суспільству, що справедливість існує.

Сара Сміт:
Ви брали участь у тому, щоб справа Мальцева потрапила в поле зору Організації Об’єднаних Націй?

Дж.М.:
Я б не назвав це винятково своїм досягненням, хоча ми справді передали Детективний Звіт до ООН через наші канали. Я вважаю, що закривати цю справу ще надто рано.
Упевнений, ми незабаром повернемося в Україну — замовників цієї операції досі офіційно не встановлено. Але ми точно знаємо, що це була група. Зараз ми просто чекаємо офіційного запрошення. Ми були б раді продовжити і, що ще важливіше, завершити цю справу й довести її до справедливого фіналу.

Сара Сміт:
Однією з умов цього інтерв’ю була анонімність. Чому?

Дж.М.:
Я віддаю перевагу залишатися анонімним у рамках цього розслідування з однієї простої причини: я несу відповідальність за безпеку інсайдерів, які нам довірилися і з якими ми провели години особистих бесід. Публікація будь-якої інформації про мене або моїх колег може поставити їх під загрозу або дискредитувати.
Це вкрай делікатна справа, і моє головне завдання — захист наших джерел. Понад усе я маю залишатися професіоналом. Цього мене навчили багато років тому — і я намагаюся передати це наступному поколінню слідчих.

Читайте також інтерв’ю з українським детективом, який входив до складу групи експертів (авторів Detective Report, який було передано до ООН), що проводили незалежне розслідування у справі Олега Мальцева.

Співробітники військової контррозвідки СБУ Волошенюк і Збудчак використали прокуратуру і слідство “втемну” у справі Олега Мальцева.