Картина вимальовується апокаліптична. Але варто лише трохи подряпати цей лакований фасад звинувачення, як з-під нього починає лізти брудна, банальна кримінальна справа. Тільки на боці зловмисників тут виступають не бритоголові хлопці з битами, а люди з державними посвідченнями в кишенях.

Згідно з матеріалами справи, інформацію про ОБП «контррозвідник за Фрейдом» отримав від головного свідка звинувачення. А це саме розповіла громадянка Киргизії?

«ОБП створено для захисту Мальцева та його людей»

Кілька днів тому в нашу редакцію анонімно надіслали відео допиту цього головного свідка. І коли ти дивишся ці кадри, виникає тільки одне питання: прокурори взагалі слухають, що їм кажуть, чи в їхніх вухах тільки шелест зелених купюр?

Питання: ОБП – це що таке?

Відповідь: Я щойно сказала. Це Оперативно-бойовий підрозділ.

Відповідь: Я щойно відповіла на це питання. Для забезпечення безпеки Мальцева і його людей під час війни і після війни. Я написала, що я теж хочу бути в цій групі. Я написала безпосередньо Мальцеву, а не Слободянюку. Він додав мене до групи. Потім почалися наради протягом двох тижнів по Zoom. На нарадах пояснювалася структура ОБП, що хто робить, чому це важливо.

Вслухайтеся в ці слова. Ви десь чуєте про захоплення влади в місті? Ми теж цього не чуємо.

Більше того, «змовники» проводять організаційні наради… по Zoom. Ви можете собі уявити таємну воєнізовану хунту, яка готує збройний переворот, обговорюючи його в корпоративному месенджері? Це навіть не смішно.

Що ж знали силовики спочатку?

ДВКР знав все з самого початку. За кілька місяців до того, як до будинку Олега Мальцева і квартири його співробітників увірвалися люди з автоматами, оперативники мали вичерпну картину.

1. Вони знали мету: Ніякого захоплення влади немає. Є група людей, яка організувала самооборону в умовах воєнного часу, щоб захистити свої життя і бізнес.
2. Вони знали економіку: Фінансовим забезпеченням цього проекту займалися конкретні люди — Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко.
3. Вони знали головне — про зброю: Стволи, які пізніше з такою помпою вилучали під спалахи фотоапаратів, були абсолютно легальними. Оформленими через офіційну дозвільну систему МВС. З номерами і документами. Ніхто не захоплює владу в місті з легальними мисливськими карабінами, зареєстрованими на власні паспорти.

Але вони все одно проводять арешти, кидають Мальцева і його людей в камери. Чому? Де логіка?

«Just бізнес, нічого особистого»

Логіка є, і вона бездоганна у своїй цинічній простоті. Це логіка ринку. Вони йдуть на це, тому що замовлення вже прийнято. Тому що це не контррозвідувальна операція, а банальний комерційний підряд з усунення бізнес-конкурента і захоплення активів. Гроші за цю справу не просто взяті — вони, швидше за все, вже давно розсовані по кишенях і пущені в оборот. Повертати їх замовнику не прийнято, та й не хочеться.

Друга причина — кар’єрна пастка, в яку силовики загнали себе самі. Генералам у високі київські кабінети вже надійшли бравурні рапорти про «операцію століття». Знешкоджено «небезпечну мережу ГРУ»! На офіцерські плечі вже впали нові зірочки, в особисті справи вписані подяки, отримані премії та преференції.

Зробити крок назад зараз — означає зізнатися у грандіозній фальсифікації. Якби вони доповіли зверху: «Товаришу генерал, ми облажалися, там немає змови, там звичайний захист себе і своїх близьких з легальною зброєю», — полетіли б голови. Зняли б погони, викинули б зі служби з вовчим квитком, а то й самих відправили б на лаву підсудних за перевищення повноважень.

Ніхто не збирається залишати насиджені місця, втрачати владу і годувальника. Тому прокурор Михайло Ульянов продовжує читати свої мантри в суді, старанно не помічаючи, що справа зшита навіть не білими нитками, а колючим дротом комерційного інтересу.

Їхня мета — не захист держави. Їхня мета — пограбування бізнесу Мальцева. Правоохоронці тут виступають у ролі найманців, виконавців замовлення. Вони перетворили закон на відмичку, а кримінальний кодекс — на прайс-лист.

Кримінальна справа «під ключ»

Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко купили кримінальну справу «під ключ». Люди, які роками перебували поруч, вбирали знання, а потім просто вирішили, що бізнес вчителя можна роздірити, а його самого згнити в СІЗО.

Але в їхньому цинічному бізнес-плані виявилася прогалина. Вони свято вірили в герметичність системи. Вони були впевнені, що кабінети слідчих надійно зберігають таємниці проплачених угод. Паустовський і Гордієнко ніяк не розраховували, що відеозаписи допитів вийдуть у публічний простір.

Для Паустовського і Гордієнка те, що починалося як вигідний «бізнес-план», тепер кваліфікується в рамках Кримінального кодексу як рейдерське захоплення. Відсидітися в тіні більше не вийде.

А тим, хто з корисливих інтересів намагався зліпити з ОБП «диверсійну групу ГРУ», доведеться приміряти лаву підсудних на себе. Статті тут набагато важчі: притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, незаконне позбавлення волі, службове підроблення та перевищення влади з тяжкими наслідками.

Фантазія про «шпигунів» і «захоплення влади», щедро оплачена колишніми учнями, перетворилася на бумеранг. І цей бумеранг уже повертається.

Йдеться про події 15 квітня, коли під час затримання Панченко в рамках резонансного кримінального провадження у неї було вилучено зареєстровану зброю особистого користування. Ця обставина миттєво стала об’єктом активних спекуляцій у ЗМІ. Деякі видання стверджували, що з цією зброєю адвокат «планувала захопити Одесу». У ряді публікацій зброя була подана як «незаконна» і «бойова», хоча вона перебувала у Панченко на цілком законних підставах.

Як вірно в той період зазначив адвокат Ігор Федоренко:

Тож громадяни, які мають зареєстровану зброю і висловлювали готовність чинити опір під час ворожої окупації, готуйтеся. До вас може прийти СБУ і заарештувати за ст. 260 КК.

Особливу участь у формуванні хибної картини відіграв прес-центр Одеської обласної прокуратури, який у своїх офіційних повідомленнях згадав факт вилучення зброї, але навмисно замовчав про наявність у адвоката дозволу. Відповідно до наказу МВС №622 від 21 серпня 1998 року, громадяни України, включаючи адвокатів, мають право на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї за наявності відповідного дозволу, виданого органами Нацполіції.

Проте прокурор Руслан Войтов, відомий своєю фейковою інвалідністю по зору, виступив проти рішення слідчого судді, який 4 червня постановив повернути зброю власниці. Войтов подав апеляцію, наполягаючи на тому, щоб зброя не поверталася. Чому прокурору невигідно, щоб у адвоката була зброя з чинним дозволом, залишається загадкою. Можливо, мова йде не стільки про правосуддя, скільки про тиск на адвоката.

Про рішення апеляційного суду 18 червня повідомила сама Панченко на своїй сторінці у Facebook:

Після мого затримання на багатьох веб-сайтах було опубліковано інформацію про те, що в мене під час обшуку було вилучено зброю за допомогою якої я нібито збиралась «захоплювати Одесу».

Не буду навіть казати про те, що в жодному повідомленні (особливо в офіційному повідомленні правоохоронного органу) не було зазначено, що на цю зброю я маю дозволи на носіння та зберігання, які також вилучили.

Сьогодні апеляційний суд за представництва мого захисника адвоката Олександр Бабіков залишив в силі ухвалу слідчого судді, якою суд ВІДМОВИВ прокурору у його клопотанні про накладення арешту на зброю та дозволи на неї. Відповідно – зброя має бути мені негайно повернута.

Однак, чи буде виконано це рішення суду, питання поки що залишається відкритим. На які хитрощі і прямі порушення закону готові піти «зацікавлені особи» теж поки що невідомо. Подібний прецедент, на жаль, вже існує у гучній справі Олега Мальцева, яку бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers назвала сфабрикованою. У цій же справі французька правозахисниця Крістін Мірр (Christine Mirre) вказала на наявність ознак особистої помсти.

Нагадаємо, раніше аналогічна ситуація сталася з клієнтом Панченка — вченим Олегом Мальцевим. Його зброя, якою так активно лякають всю Одесу (як уже неодноразово зазначалося), також офіційно зареєстрована в органах Національної поліції України. Тобто, незаконної зброї або кримінальної зброї у Мальцева ніколи не було. Але законна зброя була вилучена в кінці лютого 2024 року в рамках «першої справи», яку вело ДБР, і за якою йому так і не були пред’явлені звинувачення. Суд у березні 2024 року відмовив прокурору в арешті майна і постановив повернути зброю власнику. У квітні 2024 року це рішення підтвердив апеляційний суд. Але замість виконання судових рішень почалася затяжна і абсурдна процесуальна чехарда. Майже 4 місяці вигадувалися всі можливі приводи, щоб не повертати майно законному власнику: то ще не проведені експертизи, то зброя в Києві, то нікому її до Одеси привезти, то вона ось-ось виїжджає і т.д.

Майже через чотири місяці, після рапорту оперативника військової контррозвідки Євгена Волошенюка, проти Мальцева вигадали нову справу, вже за статтею про створення незаконного воєнізованого формування (стаття 260 КК України). Саме в рамках цієї справи зброю було знову вилучено.

«Досудове слідство» у цій справі проводила вже Національна поліція, однак, як тільки зброю вилучили вже в рамках «нової справи», справа кудись зникла, а зброя опинилася вже в третій кримінальній справі стосовно Мальцева, яку вела СБУ.

На цьому тлі залишається лише задатися питанням: чи піде ситуація з адвокатом Панченко тим же шляхом? Чи повернуть законне майно власнику, чи сторона обвинувачення в особі прокурора Руслана Войтова піде на нові хитрощі: різні процесуальні диверсії, фальсифікації нових кримінальних справ стосовно адвоката Ольги Панченко?

За наявною інформацією, оперативний працівник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк склав рапорт із переліком телефонних номерів, які, за його твердженням, нібито використовував Олег Мальцев. У цьому списку «випадково» опинився і номер його адвоката — Ольги Панченко, з якою Мальцева пов’язує понад десятирічна професійна співпраця (цей факт є загальновідомим).

У результаті протягом шести місяців, під виглядом «оперативного контролю» за Олегом Мальцевим, здійснювалося прослуховування телефонних розмов його адвоката Ольги Панченко, відстежувалися її переміщення, а також здійснювалися спроби злому її месенджерів.

Хронологія подій. Як прослуховували адвоката шість місяців

Факт незаконного прослуховування адвоката Ольги Панченко став публічним 27 травня 2025 року, коли її захисник адвокат Олександр Бабіков опублікував заяву на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. За його словами, під час ознайомлення з матеріалами справи після зняття грифу секретності з рішень Одеського апеляційного суду про проведення негласних заходів було встановлено, що співробітники правоохоронних органів підробили документи, вказавши номер офіційного мобільного телефону адвоката Ольги Панченко, внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, як номер, нібито належний її клієнту — вченому Олегу Мальцеву.

Ініціатором операції виступив оперативний співробітник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк. Саме він підготував рапорт, у якому зазначив телефонні номери, якими нібито користується Олег Мальцев. До цього переліку навмисно було включено й номер адвоката Ольги Панченко.

Як пояснюють юристи, такий маневр дозволив обійти юридичні обмеження, створивши на папері ілюзію, що йдеться не про адвоката, а про фігуранта кримінального провадження.

На підставі цього сфальсифікованого рапорту прокуратура, не здійснивши належної перевірки, ініціювала клопотання про проведення негласних слідчих дій. Ані слідчий, ані прокурори не виконали обов’язку перевірити, кому фактично належить вказаний номер. Суд, керуючись поданими матеріалами, ухвалив рішення про дозвіл на проведення таких заходів.

Унаслідок цього, без жодної верифікації персональних даних, номер адвоката Ольги Панченко був поставлений на оперативний контроль.

Рапорт ліпиться, дозвіл підписується, адвокат прослуховується

Те, як співробітник контррозвідки організував прослуховування адвоката Ольги Панченко, показує, наскільки легко механізм закону може бути вивернутий навиворіт.

Ключовим елементом схеми став рапорт Волошенюка. Саме цей документ запускає весь процес. Наступним етапом виступає прокуратура: отримавши рапорт, прокурори оформлюють процесуальне клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Суд, розглядаючи подані документи, надає дозвіл на прослуховування, не знаючи, що один із вказаних номерів належить адвокату підозрюваного. За відсутності будь-яких уточнень з боку слідства і прокуратури, суд фактично вводиться в оману.

У результаті, санкціонується втручання в адвокатську діяльність, що прямо суперечить як кримінальному процесуальному законодавству, так і гарантіям професійної недоторканності адвоката.

При цьому, як зазначив адвокат Бабіков, «сам спосіб підробки документів і організації прослуховування викликає серйозні побоювання щодо розумової повноцінності осіб, які це робили. Єдиним виправданням цього може бути їхня повна безстрашність понести покарання за порушення закону».

«При надходженні рішення суду, в якому вказується, що прослуховується телефон чоловіка, достатньо кількох дзвінків на цей номер, щоб визначити, що ним користується жінка. Ще пари дзвінків достатньо для людини, яка має зачатки інтелекту, щоб визначити, що цим номером користується адвокат. Але вивчені документи показують, що протягом півроку ні оперативний співробітник, який слухав телефонні розмови Ольги, ні оперативно-технічні співробітники, які супроводжували цей процес, ні, звісно ж, слідчий і прокурор не змогли відрізнити жіночий голос від чоловічого і не впізнали в ньому голосу Ольги, яка неодноразово брала участь у слідчих та інших діях, які вони проводили.» — наголосив Бабіков.

Щодо відповідальності осіб, причетних до незаконного прослуховування адвоката, було подано офіційну заяву про вчинення кримінального правопорушення до Офісу Генерального прокурора України та Державного бюро розслідувань.

Наявність службових повноважень не звільняє прокурора, слідчого чи оперативного працівника від обов’язку дотримання вимог законодавства. Навпаки, під час ухвалення рішень, які безпосередньо стосуються гарантій адвокатської таємниці, правова відповідальність таких осіб має бути посиленою.

Судова практика Європейського суду з прав людини підтверджує: приховування в ході санкціонування негласних слідчих дій інформації про статус особи, яка є об’єктом втручання, зокрема, якщо йдеться про адвоката, розцінюється як істотне порушення права на справедливий судовий розгляд і підлягає правовій оцінці.

До чого тут «червоний телефон»?

У вересні 2024 року, під час проведення обшуку в Олега Мальцева, після якого його було затримано, також було вилучено телефон «у чохлі червоного кольору» його адвоката Ольги Панченко, яка брала участь в обшуку як адвокатка Мальцева і представляла його інтереси під час цієї процесуальної дії.

Попри це, слідчий суддя без жодних застережень наклав арешт на засіб зв’язку адвоката, хоча з матеріалів протоколу обшуку та письмових зауважень до нього було чітко зрозуміло, кому належав цей телефон. Ба більше, під час судового засідання адвокатка Панченко неодноразово заявляла, що мобільний пристрій є її особистою річчю.

Згодом Одеський апеляційний суд цей арешт скасував і зобов’язав слідчого повернути телефон захиснику у справі, бо таких юридичних нонсенсів Україна ще не бачила.

Втім, через сім місяців, 15 квітня 2025 року, під час обшуку вже у помешканні самої Ольги Панченко той самий слідчий знову вилучає той самий мобільний телефон у червоному чохлі, але вже у статусі речового доказу у справі, де вона виступає підозрюваною.

Мимоволі виникає запитання: що за дивне полювання на телефон захисника?

Як пояснили нам юристи, у рішенні апеляційного суду про прослуховування зазначається не лише номер телефону, а й його унікальний ідентифікатор — IMEI-код. Таким чином, вилучаючи телефон адвоката Ольги Панченко ще у вересні 2024 року, хтось, цілком ймовірно, хотів «замести сліди», проте не врахував можливості ухвалення апеляційним судом рішення про повернення телефону власниці. Але цю помилку слідство невдовзі виправило, провівши обшук у Ольги Панченко 15 квітня 2025 року і затримавши її у справі, де вона здійснює захист одразу п’яти осіб.

Що саме порушено? Юридична кваліфікація

Коли об’єктом негласного контролю стає адвокат, такі дії не можуть розглядатися як приватний чи технічний інцидент. Йдеться про пряме порушення фундаментальних прав і гарантій, які забезпечують легітимність будь-якого кримінального провадження.

Адвокатська таємниця не є привілеєм юриста і не належить до сфери його особистої безпеки. Це гарантія, адресована насамперед довірителю. Саме тому держава, усвідомлюючи критичне значення цього зв’язку, законодавчо захищає всі форми комунікації між адвокатом і довірителем, незалежно від того, йдеться про усні розмови, письмове листування, електронну передачу даних чи обговорення правової позиції. За відсутності належного рівня захищеності адвокат не може ефективно виконувати свою функцію, а обвинувачений розраховувати на повноцінний захист.

В українському правовому полі інститут адвокатської таємниці захищений одразу на кількох рівнях. Конституція України (статті 31 і 59) закріплює право кожного на правову допомогу і недоторканність приватної кореспонденції та телефонних розмов. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо забороняє втручання у професійну діяльність адвоката, включно з доступом до інформації, що становить адвокатську таємницю.

Дуже важливим орієнтиром у цьому контексті є рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2025 року у справі «Денисюк та інші проти України». У ньому Суд однозначно встановив: якщо держава хоче прослуховувати будь-кого з адвокатів, вона зобов’язана дотримуватися суворих критеріїв, щоб не порушити принцип адвокатської таємниці.

Один із таких критеріїв полягає у належному дотриманні процедури санкціонування негласних слідчих дій. Зокрема, суд зобов’язаний перевірити та виключити існування чинників, що можуть свідчити про здійснення таємного спостереження (прослуховування) свавільно, неправомірно або без належного та ретельного розгляду. Тобто суд має бути повністю обізнаний, що йдеться про адвоката, і окремо це врахувати під час ухвалення рішення.

Однак, у випадку з прослуховуванням телефону Ольги Панченко, все було розіграно так, що ніхто нібито не був у курсі, що прослуховуваний телефон належить адвокату. Весь процес організовано таким чином, щоб приховати від суду справжній статус абонента. Тобто фактичне прослуховування здійснювалося без відома суду про те, що об’єктом є захисник у справі.

Прослуховування адвокатів стає буденною практикою?

Випадок прослуховування адвоката Ольги Панченко не є унікальним. Подібні інциденти фіксувалися й продовжують фіксуватися в контексті резонансних справ, де захист представляв інтереси або політично незручних обвинувачуваних, або осіб, щодо яких велися комплексні оперативно-розшукові заходи. Зокрема, у справах, пов’язаних із розслідуваннями НАБУ і СБУ, адвокати неодноразово заявляли про спроби тиску і прослуховування. Зокрема, у справах, пов’язаних із розслідуваннями НАБУ та СБУ, адвокати неодноразово заявляли про тиск та негласне прослуховування.

Справа ж Ольги Панченко вкотре порушує питання про законність методів, які використовують правоохоронні органи для отримання доказів. Професія адвоката, яка за своєю природою має бути процесуально захищеною, дедалі частіше стає об’єктом прихованого нагляду.

Особливо показовим є те, що все це відбувається на тлі активного обговорення Європейської конвенції із захисту прав адвокатів, яку Україна досі не підписала. Попри те, що українські представники брали безпосередню участь у підготовці тексту цього міжнародного договору, його ратифікація Україною ще не відбулася.

Між тим, саме в подібних випадках, коли під питання ставиться недоторканність адвокатської діяльності, стає очевидно, наскільки українська адвокатура потребує чітких, міжнародно визнаних захисних механізмів. Конвенція могла б стати правовим підґрунтям, яке зміцнює статус адвоката та запроваджує додаткові гарантії його незалежності та професійної недоторканності.

Уявіть собі кримінальну справу, у якій оперативник ДВКР СБУ, нібито виявивши злочин, сам починає проводити всі слідчі дії: складає рапорти, організовує обшуки, допитує свідків, подає матеріали до суду, контролює кожен крок обвинувачувального процесу — а після всього цього отримує підвищення по службі.

І це не чиясь хвора фантазія, а реальність справи проти українського науковця Олега Мальцева. Основні слідчі дії (крім обшуків), допити, складання рапортів і внесення «фактів» до протоколів — усе це в справі Олега Мальцева здійснювала одна і та ж особа. Тобто проведення слідчих дій доручалося виключно тому оперативнику, який і «виявив» злочин, поєднавши в собі ролі «заявника» і «слідчого».

Чи можна вважати слідчі дії достовірними, якщо їх проводить особа, прямо зацікавлена в результаті? За стандартами ЄСПЛ — ні. За Кримінальним процесуальним кодексом України — ні. За здоровим глуздом — тим паче ні. Тут не треба бути юристом, щоб зрозуміти: з самого початку зруйновано сам принцип процесуальної нейтральності.

А тепер подивіться уважно:
📍 Факт №1. Цей оперативник отримав підвищення через три місяці після арешту науковця.
📍 Факт №2. Його ім’я пролунало на міжнародній арені. Французька правозахисна організація разом із брюссельськими партнерами публічно назвали його на сесії ООН, вказавши на особисту зацікавленість і помсту як ключовий мотив фабрикації справи.
Якщо звести докупи все описане — поєднання ролей заявника і виконавця слідчих дій, концентрацію повноважень в одних руках, а також подальше службове заохочення особи, яка «виявила» злочин — ми отримаємо класичну конфігурацію фабрикації кримінальної справи з метою реалізації заздалегідь визначеної цілі.

ЯК СТВОРЮВАЛОСЯ “ОЗБРОЄНЕ ФОРМУВАННЯ”, ЯКОГО НЕ ІСНУЄ. ч.1
Уявіть собі: триває війна, у країні хаос, Одеса під загрозою окупації. Співробітників Європейської академії наук України збирають на внутрішню нараду, щоб обговорити, як захистити працівників і майно у разі, якщо ворог увійде до міста. Нарада непублічна, питання серйозні, а обстановка критична. Згодом загроза минула, всі зітхнули з полегшенням і повернулися до звичної наукової діяльності…
І ось, через два роки, ця нарада раптом спливає як «доказ» створення якогось озброєного формування. Не тому, що там було щось незаконне, а тому що співробітник ДВКР СБУ Євген Волошенюк, керуючись особистою неприязню, вирішив, що так буде зручніше для фабрикації кримінальної справи.
🔺 На сміттєвих сайтах часто пліткували, що запис цієї наради злили самі співробітники, але зараз можна точно сказати: запис зберігався в архіві на комп’ютері, викраденому в одного зі співробітників. Тобто відео не зберігалося у відкритому доступі, воно не було публічним, а спосіб його отримання важко назвати законним. Момент крадіжки зафіксовано на аудіо, яке мають адвокати.
ВАЖЛИВО №1: Поставмо питання: якщо «головний доказ» — це відео, здобуте шляхом крадіжки, чи можна його використовувати в суді? Виявляється, можна — коли йдеться про фабрикацію кримінальної справи.

🔺 Таким чином, після того як комп’ютер був викрадений, у руках співробітника ДВКР СБУ Євгена Волошенюка опинилося відео, яке за допомогою простих маніпуляцій було перетворене з внутрішньої наради Європейської академії наук України (що відбулася на початку війни у квітні 2022 року й стосувалася можливих дій у разі початку вуличних боїв або окупації Одеси) на «доказ» того, що Мальцев і його співробітники з мисливськими рушницями та спальниками начебто планували захопити місто-мільйонник Одесу.

ВАЖЛИВО №2: У розпорядженні співробітника ДВКР СБУ було три години наради. Але в рапорт потрапило… п’ять хвилин з фразами, вирваними з контексту і поданими у власній інтерпретації Волошенюка. Тобто слідчий уже бачив викривлену інформацію, яка вкладалась у версію Волошенюка. Так звичайне обговорення оборонних сценаріїв раптово стало «засіданням озброєної групи».

🔺 Також серед матеріалів було й інше відео, що доповнювало сказане на нараді 2022 року. У ньому йшлося, що ідея захисту співробітників і майна Академії спільно з силами оборони України в разі можливої окупації міста виникла не на порожньому місці, а на основі того, що ще в березні 2022 року (за місяць до наради в Академії) в Україні був створений Центр національного спротиву. На його сайті офіційно публікувались рекомендації громадянам України щодо допомоги силам оборони в разі, якщо вони опиняться на окупованій території.

ВАЖЛИВО №3: Тобто обговорення на нараді дій на випадок можливої окупації стало наслідком загальної ситуації на початку війни (тоді багато чиновників і ЗМІ говорили про високий ризик окупації Одеси) і офіційної державної лінії (крім створення Центру національного спротиву, раніше було ухвалено закон України «Про національний спротив» № 1702-IX від 16.07.2021).
‼️ Однак про це співробітник ДВКР СБУ Євген Волошенюк чомусь «забув» згадати в рапорті… Далі буде…

За матеріалами “Справа Олега Мальцева”

Справу проти Олега Мальцева вже називають замовною, і саме на цьому прикладі світова спільнота бачить, як окремі представники українських силових структур використовують війну не лише як виправдання, а й як інструмент особистого збагачення.
У ситуації, коли українське суспільство бореться за право на справедливість і свободу, такі дії дискредитують не лише конкретних виконавців, а й державу загалом. І якщо вже справа Мальцева дійшла до зали ООН — відповідь на питання, хто має нести відповідальність, скоріш за все рано чи пізно пролунає не лише на міжнародному рівні, а й у залі українського суду.

Читайте матеріал «Верба. Новини», оснований на інтерв’ю з українським детективом, який брав участь у незалежному розслідуванні справи Олега Мальцева. Висновки робіть самі.

Жадоба наживи та страх втрати «героя» доповіді в ООН Євгенія Волошенюка

Детектив:
Євген Волошенюк є типовим представником співробітників тилових структур СБУ в умовах воєнного часу — слухняний кар’єрист сільського типу, з провінційним менталітетом, позбавлений чітких етичних орієнтирів. Його особистість та “професійний стиль” отримали окрему оцінку в Detective Report — у документі представлено цілий розділ, присвячений аналізу його сильних і слабких сторін. Ця інформація базується на інтерв’ю з двома інсайдерами з середовища українських силовиків, які особисто знайомі з Волошенюком більше трьох років.

– Що ви маєте на увазі, коли говорите «кар’єрист сільського типу»?

Детектив:
Євген Волошенюк — це фігура, яка не уявляє свого існування поза підпорядкованістю сильної влади. Він не може жити без «хазяїна». Його особистісна модель багато в чому сформувалася в дитинстві: батько довгі роки працював єгерем і займався натаскою собак. Саме з тих часів, за словами інсайдерів, модель відносин «хазяїн — виконавець» стала для Волошенюка не лише зрозумілою, а й природною, майже ідеальною. Він щиро вважає таку схему ефективною.
Однак у такій структурі, як Департамент військової контррозвідки СБУ, одного лише нюху і інстинкту підпорядкування недостатньо. Для виконання службових обов’язків потрібні глибокі знання законів, розуміння Конституції та принципів правової держави — всього того, чого, як зазначається в Detective Report, у Волошенюка практично немає.
На службі в ДВКР СБУ Волошенюк діє виключно за сигналом від свого «хазяїна». Команда «фас» ним виконується за двох умов: якщо «хазяїн» гарантував особисту безпеку (недоторканність при порушенні закону) і обіцяно «ласощі». Іншими словами, «хазяїн» тримає Волошенюка в стані «жадоби наживи» та страху втрати.

– А що ж, на вашу думку, є «ласощами» для Євгенія Волошенюка по справі Олега Мальцева?

Детектив:
За вірну службу в рамках «справи» Олега Мальцева майор Євген Волошенюк отримав досить відчутні для нього бонуси. В першу чергу — підвищення по службі: у віці всього 33 роки (дата народження — 23 травня 1992 року) він був підвищений у підполковники. Чи не «ласощі»… Але кар’єрний ріст — не єдине винагородження. У 2024 році, в самому розпалі розслідування проти Мальцева, Волошенюк придбав автомобіль Audi Q5 2016 року випуску — придбання, яке не відповідає рівню офіційних доходів співробітника СБУ.
Ще одним «заохоченням» стала стрімка кар’єра його дружини, яка в цей самий період почала просуватися по службовій драбині в Національному антикорупційному бюро України (НАБУ). Співпадіння чи закономірність — це питання, можливо, отримає відповідь в рамках подальших розслідувань.

–Це натяк на корупцію та незаконне винагородження за замовну справу?

Детектив:
Я вам кажу тільки ті факти, які відображені в Detective Report і які може перевірити будь-хто.

– У такому разі, що ви маєте на увазі під «страхом втрати»?

Детектив:
Наприклад, Волошенюк прекрасно розуміє: поки він зберігає лояльність і беззаперечну слухняність, його не відправлять на «нуль», звідки, за словами джерел, він 100% дезертирував би. Його “хазяїну” не потрібні професіонали — йому потрібні виконавці, готові без роздумів виконувати накази. Саме тому їхні зусилля зосереджені не на боротьбі з агентурою РФ, а на отриманні вигоди з війни — вони заробляють гроші будь-якими способами, часто найцинічнішими.
Замість виявлення реальних диверсантів та шпигунів, їхні «успіхи» зводяться до переслідування ухильників та так званих «дітей» — молодих людей, яких вони самі ж і провокують на втечу з країни, підпали військової техніки або релейних шаф на залізниці. Упевнений, що вам буде непросто згадати приклади затримань справжніх агентів РФ і диверсантів в Одеській області, які наводять армію РФ на військові склади, наші логістичні вузли та розташування систем ППО.

-Ви сказали, що у Євгенія Волошенюка повністю відсутні знання законів і правова база. Однак при цьому співробітникам ДВКР СБУ вдалося арештувати Олега Мальцева і довести справу до суду.

Детектив:
По-перше, на сьогоднішній день, щоб затримати людину, пред’явити їй обвинувачення, відправити в СІЗО і передати справу до суду, недостатньо знань законів і оперативної хватки — потрібен адміністративний ресурс. На жаль, в умовах війни в Україні не лише «Конституція на паузі», але й адміністративні можливості співробітників СБУ фактично не обмежені. Так, на даний момент Олег Мальцев та кілька його співробітників знаходяться в СІЗО, але я впевнений, що незабаром вони опиняться на свободі. Як сказав мені в приватній розмові один з моїх європейських колег, на місці Олега Мальцева в СІЗО повинні опинитися, як мінімум, Волошенюк — за той безлад, який вони влаштували, дискредитуючи репутацію українських силових структур.
По-друге, як мінімум чотири рази «справа» Мальцева могла бути призупинена або закрита через відсутність складу злочину.

-Можемо обговорити ці 4 рази та стадії фабрикації цієї справи?

Детектив:
У Detective Report детально описано 7 стадій, які були реалізовані Виконавцями. Обговоримо поки що першу стадію, тим більше, що Волошенюк зіграв у ній ключову роль. Інші обговоримо наступного разу.
За сигналом Волошенюк особисто ініціював «справу» Мальцева. Він є фактичним заявником, який, попри закон, сам почав розслідувати «справу», поєднуючи дві ролі.
Люди з юридичною освітою розуміють, що це не просто нонсенс, а грубе порушення закону. Подібні дії суперечать рішенню Верховного Суду України від 04.04.2023 року.

Справа в тому, що рапорт Волошенюка, який потім став підставою для кримінальної «справи», за юридичним статусом прирівнюється до заяви про вчинення кримінального правопорушення. Але, коли дуже хочеться, як кажуть, можна наплювати навіть на рішення Верховного Суду.

Особисто я вважаю, що Збудчак і Волошенюк пішли на цей крок через обмежений склад виконавців. Чим більша група — тим складніше забезпечити прихованість операції і тим менше грошей дістанеться кожному виконавцю замовної справи. В кінцевому підсумку все зводиться до вигоди і безпеки — жадоби наживи і страху втрати, як я вже говорив раніше.

Читати також “Співробітники ДВКР СБУ використали “втемну” органи прокуратури та слідства СБУ для реалізації комерційного замовлення. Справа Олега Мальцева”

Раніше Western Morning News вже публікували кілька матеріалів про резонансну кримінальну справу проти українського вченого, доктора Олега Мальцева. Нещодавно ми отримали можливість взяти інтерв’ю у британського детектива, який щойно повернувся з України після тримісячного незалежного розслідування цієї справи.

Наприкінці березня, під час 58-ї сесії Ради ООН з прав людини в Женеві, було представлено доповідь Крістін Мір (European Coordination for Freedom of Conscience). Дані, викладені у ній, вказують на незаконність кримінального переслідування доктора Мальцева. Більше того, у звіті названі ймовірні організатори цієї справи — зокрема, виділяється постать Євгена Волошенюка, співробітника Департаменту військової контррозвідки СБУ (ДВКР).

Сара Сміт:
Ви провели в Україні понад три місяці. Які у вас враження? Чи задоволені результатами своєї роботи?

Дж.М.:
Враження? Це було схоже на занурення у брудне, смердюче болото. Я знав, що корупція — серйозна проблема в Україні, особливо під час цієї жорстокої війни проти варварської армії Путіна, — але не уявляв, наскільки вона пронизала все навколо.
Справу проти доктора Мальцева буквально пронизано кричущими порушеннями українського законодавства — як з боку слідчих органів, так і прокуратури. Нам довелося копати дуже глибоко, щоб з’ясувати, хто за цим стоїть.
З’ясувалося, що за цією масштабною аферою стоять кілька співробітників Департаменту військової контррозвідки СБУ (ДВКР). В умовах воєнного часу правоохоронні органи зазвичай користуються презумпцією довіри. Саме цим і скористалися офіцери ДВКР, ввівши в оману прокурорів та слідчих.
Жадібність, правова безграмотність і сліпа віра у власну безкарність зрештою загнали їх у глухий кут. Гроші, отримані за цю замовну операцію, не повернуть їм доброго імені й не принесуть щастя. Те, що вони зробили, — ганебно. І вони за це відповідатимуть. У цьому я не маю жодного сумніву.

Сара Сміт:
Наскільки мені відомо, у вашу команду входили як європейські детективи, так і один український експерт. Як ви оцінюєте спільну роботу?

Дж.М.:
Я вважаю, ми спрацювалися чудово. Спілкування було бездоганним, взаєморозуміння — повним, і в нас було море ентузіазму. Наш український колега проявив себе як висококваліфікований і відданий справі фахівець.
Мене також щиро потішило, що нам вдалося поспілкуватися з реальними інсайдерами — офіцерами, які відверто ділилися знаннями і надали безцінну інформацію про співробітників ДВКР, причетних до цієї справи.
Як кримінологу, мені було особливо цікаво побувати в Україні під час війни. Це дивовижна країна — з величезним потенціалом та неймовірно сильними, мужніми людьми.

Сара Сміт:
До початку інтерв’ю ви згадали, що один зі співробітників ДВКР отримав підвищення — можливо, саме за участь у справі Мальцева?

Дж.М.:
Так, мені стало відомо, що одного з офіцерів ДВКР підвищили — з майора до підполковника — саме за участь у справі Мальцева. Гадаю, керівництво СБУ представило цю справу як велику перемогу. Але насправді це не більше ніж піррова перемога.
Зворотний відлік уже почався. Я не маю сумнівів, що всі співробітники ДВКР, причетні до фабрикації цієї справи, як мінімум будуть звільнені. Хоча, чесно кажучи, їм більше личить в’язниця.
Повірте, суспільне покарання — це те, до чого у Великій Британії й Франції давно звикли. У цій ситуації кілька корумпованих офіцерів ДВКР — це невелика жертва, але достатньо значуща, щоб показати українському суспільству, що справедливість існує.

Сара Сміт:
Ви брали участь у тому, щоб справа Мальцева потрапила в поле зору Організації Об’єднаних Націй?

Дж.М.:
Я б не назвав це винятково своїм досягненням, хоча ми справді передали Детективний Звіт до ООН через наші канали. Я вважаю, що закривати цю справу ще надто рано.
Упевнений, ми незабаром повернемося в Україну — замовників цієї операції досі офіційно не встановлено. Але ми точно знаємо, що це була група. Зараз ми просто чекаємо офіційного запрошення. Ми були б раді продовжити і, що ще важливіше, завершити цю справу й довести її до справедливого фіналу.

Сара Сміт:
Однією з умов цього інтерв’ю була анонімність. Чому?

Дж.М.:
Я віддаю перевагу залишатися анонімним у рамках цього розслідування з однієї простої причини: я несу відповідальність за безпеку інсайдерів, які нам довірилися і з якими ми провели години особистих бесід. Публікація будь-якої інформації про мене або моїх колег може поставити їх під загрозу або дискредитувати.
Це вкрай делікатна справа, і моє головне завдання — захист наших джерел. Понад усе я маю залишатися професіоналом. Цього мене навчили багато років тому — і я намагаюся передати це наступному поколінню слідчих.

Читайте також інтерв’ю з українським детективом, який входив до складу групи експертів (авторів Detective Report, який було передано до ООН), що проводили незалежне розслідування у справі Олега Мальцева.

Співробітники військової контррозвідки СБУ Волошенюк і Збудчак використали прокуратуру і слідство “втемну” у справі Олега Мальцева.