Суду були представлені медичні довідки, документи, докази. Все це акуратно вислухали і настільки ж акуратно проігнорували. Апеляція відмовилася скасовувати рішення першої інстанції, тим самим ще раз зафіксувавши: хто платить, той і музику замовляє. Джерела в судовій системі стверджують, що рішення було винесено до того, як судді зайняли свої місця в залі.

При цьому справжнім вінцем усього цього правового абсурду стали феєричні виступи прокурора Михайла Ульянова, чия унікальна здатність віртуозно ігнорувати елементарні причинно-наслідкові зв’язки вже забезпечила йому серед уважних користувачів мережі Інтернет цілком заслужений статус «найалогічнішого прокурора».

Прокурор Михайло Ульянов паразитує на чужих процесуальних перемогах

Переходячи до процесуальної поведінки прокурора Михайла Ульянова, доводиться констатувати: перед нами не просто суперечка сторін, а паразитування. Прокурор Ульянов бере результат, який захист вибивав місяцями, і без зайвих вагань починає використовувати його як аргумент проти самого захисту.

«Я прошу долучити постанову суду від 24 квітня 2025 року про організацію проведення медичного обстеження обвинуваченого Мальцева. Суд, тобто суддя Кривохижа, зобов’язав адміністрацію СІЗО забезпечувати вивезення обвинуваченого Мальцева для проведення медичного обстеження. Тобто судом вжито заходів щодо задоволення медичних потреб».

На рівні формальної логіки все виглядає акуратно. Але насправді — це абсурд.

Саме захист підняв медичне питання в цій справі. Саме захист домагався обстеження. Саме захист фіксував ризики для здоров’я. Прокуратура взагалі не торкалася питання здоров’я і старанно його обходила.

Але в залі суду логіка прокурора Ульянова, а точніше її відсутність, перевертає все з ніг на голову. Формула Ульянова, по суті, звучить так: раз суд зобов’язав провести обстеження — значить, медичні потреби задоволені. Але сама необхідність такої постанови якраз і свідчить про протилежне: проблема існувала настільки ЯВНО, що її довелося фіксувати судовим актом.

І між іншим, походження цієї постанови очевидно всім учасникам процесу. Вона з’явилася не в результаті турботи обвинувачення про здоров’я підслідного. Вона з’явилася тому, що захист постійно буквально кричав про це і ця постанова від 24 квітня 2025 року була буквально вирвана з боєм виключно завдяки безперервним клопотанням сторони захисту.

Коли власні аргументи і перемоги закінчуються, починається паразитування на чужих досягненнях. І, судячи з виступу Ульянова, цей етап вже впевнено пройдено.

«Спритність рук і жодного шахрайства»

Продовжуючи цю сюрреалістичну судову хроніку, ми зобов’язані звернути пильну увагу на наступне.

Під час свого виступу прокурор Ульянов повідомляє:

«у дні, коли безпосередньо медична частина хотіла його оглянути, він відмовлявся».

Формально — факт. А ось по суті картина зовсім інша і головне — «спритність рук і жодного шахрайства».

Тому що на практиці відбувається наступне. До Олега Мальцева приходять у камеру і повідомляють: йдіть на обстеження до лікаря. Він у цей момент фізично не може цього зробити через стан здоров’я. В результаті медчастю складається акт — відмовився від обстеження. Тобто фізична нездатність хворої людини дійти до медчастини інтерпретується як відмова від медичного обстеження.

Далі – більше.

Досягнувши абсолютного апогею процесуального лицемірства, прокурор Ульянов повідомляє суду:

«Зазначеним обвинуваченим створені належні умови утримання в СІЗО».

Уявіть собі купе тільки з туалетом, який не відокремлений від житлового простору. У цьому приміщенні людина з ХОЗЛ і діабетом перебуває майже два роки разом з іншими людьми. Додайте до цього постійний грибок на стінах, про який з жахом згадує Марина Ільюша, заарештована у цій справі і яка провела в СІЗО рік.

І саме це в прокурорській промові називається «належними умовами».

Щоб документально зафіксувати ці «належні умови», цілий обласний прокурор особисто відправляється в ізолятор для проведення докладної фотосесії камери. Після чого на повному серйозі обурюється наявністю у Олега Мальцева елементарного працюючого зливу. Потім вже безпосередньо прокурор Михайло Ульянов публічно розповідає суду про те, що наявність бойлера і справного зливного бачка є абсолютно чудовою і достатньою підставою для подальшого утримання важкохворої хронічними захворюваннями людини під вартою.

Якщо називати речі своїми іменами, то картина виглядає ще жорсткіше.

Вони створили умови, за яких Мальцев повинен померти, і суди цьому потурають. Вони наполегливо продовжують робити вигляд, що не бачать очевидних речей. Але якщо Олег Мальцев помре в СІЗО, то відповідати за це судді сильно не хочуть. Тому постійно вигадують «вказівки» медчастині забезпечити Олегу Мальцеву належне лікування, що фактично неможливо в умовах, коли хронічно хвора людина практично вже два роки перебуває в замкнутому, сирому приміщенні, без нормального доступу до медицини.

Те, що Олег Мальцев досі живий, це виключно заслуга його родичів. Вони утримують ситуацію від найгіршого сценарію — наскільки це можливо ззовні. Але проблема в тому, що навіть ці зусилля є недостатніми для людини з ХОЗЛ і діабетом.

Чому медпункт у СІЗО це не про медицину?

Далі прокурор додав висновок медиків про стан здоров’я Мальцева:

«…він оглядається лікарями, терапевтами, він постійно оглядається медичним блоком»

На папері це звучить заспокійливо. Формально — так, оглядається. Питання тільки в тому, що саме в даному випадку означає слово «огляд».

Для умовно здорової людини базового прийому терапевта, можливо, і достатньо. Але коли мова йде про пацієнта з комплексом хронічних захворювань, включаючи ХОЗЛ і діабет, рівень медичної допомоги визначається не фактом візиту лікаря, а наявністю профільної компетенції та обладнання.

Як зазначила в суді адвокат Панченко, з посиланням на офіційний адвокатський запит, в медсанчастині відсутні реаніматолог, пульмонолог і кардіолог — тобто саме ті фахівці, які критично важливі при такому наборі діагнозів. Більш того, в медчастині немає CPAP-апарату, який прямо призначений Мальцеву за медичними документами. З 21 прописаного препарату в наявності — тільки 2.

Більше того, як зазначила в суді адвокат, спеціалізовану медичну допомогу та обстеження Олег Мальцев отримує в приватній клініці за гроші його родичів. Дивно, але чомусь ця фраза адвоката Панченко викликала особливе обурення суддів апеляційного суду, які зробили їй зауваження.

Після цього слова прокурора Ульянова «він оглядається терапевтами» звучить як знущання. Фактично наявність медкабінету видається за наявність медицини.

Чому ж Олега Мальцева не беруть на «лікарняний». Відповідь проста — на «лікарняний» з усіма умовами і лікуванням вхід платний. За інсайдерською інформацією, Тетяна Кубаля — колишня начальниця медчастини, за приміщення на «лікарню» вимагала від 10 до 20 тисяч доларів, а в деяких випадках її апетити зростали до вимог переписати на себе квартиру. Мальцев просто не хоче бути спонсором корупції.

А формальні огляди терапевта самі по собі не рівнозначні належній медичній допомозі. Особливо коли профільних фахівців немає, призначеного обладнання немає, а більша частина прописаних препаратів відсутня.

Про схованки, які існують у реальності прокурора Ульянова, та інші ризики

Перераховуючи «ризики», прокурор Ульянов видав таке, що у будь-якої людини, здатної включити логіку, починається нудота. Він пояснює, що

«Мальцев і Слободянюк як керівники зазначеного незаконного формування можуть скоїти інші злочини із застосуванням, зокрема, наявної у них зброї, а також зброї, яка може зберігатися ще в схованках».

По-перше, вся зброя давно вилучена. Звідки у прокурора інформація про якісь схованки, ніхто не знає. Особливо дивує впевненість прокурора в цих схованках. У 2024 році їх шукали ДБР і військова контррозвідка — шукали, перевіряли, не знайшли. Але в 2026 році прокурор знає, що вони є. Як це назвати, якщо не відвертою маячнею?

Але на цьому абсурд не закінчується. Прокурор відверто повідомляє суду, що турбота сторони захисту про стан здоров’я Мальцева — це хитрий прийом, мета якого вивести людину за кордон під виглядом «медичної допомоги».

«Сторона обвинувачення вважає, що, домовившись про цей прийом, сторона захисту намагається вивезти Мальцева за кордон, тим самим просить встановити йому заставу, щоб після внесення застави він міг виїхати за кордон з метою отримання так званої медичної допомоги».

Навіть абітурієнт юрфаку такого не вигадає. Як прокурор Ульянов уявляє собі процедуру «вивезення»? Коли людину відпускають під заставу, її документи залишаються під арештом, у прикордонників діє «сторожова картка», яка миттєво спрацьовує при будь-якій спробі перетину кордону. Вивести людину, яка перебуває під слідством, яка потрапила в СІЗО в стані, коли не могла пересуватися самостійно, та ще й здійснити таке «вивезення» в умовах воєнного стану і постійної загрози бомбардувань — це завдання не під силу навіть кіношному Джеймсу Бонду. Про нелегальні способи навіть обговорювати смішно — кожен з них вимагає певного стану здоров’я, якого у Мальцева немає.

А далі Остапа понесло.

«…у державі в даний час скоюється велика кількість злочинів проти правоохоронців»

Олег Мальцев тут до чого? Яке відношення до цього факту має людина, яка сидить в СІЗО, з обмеженими можливостями, і якій вже практично два роки ускладнюють життя?

Прокурор постійно забуває, що він прокурор. Здається, що Ульянов мріяв виступати на театральних підмостках, а замість цього потрапив до прокуратури.

Коли все навколо — маніпуляція

Наприкінці свого виступу прокурор Ульянов заявляє:

«Заява про те, що сторона обвинувачення утримує, і суд утримує обвинувачених у неналежних, нерізких умовах, — це маніпуляція, це не відповідає дійсності».

Серйозно? Боротьба за те, щоб Мальцев не помер у СІЗО, — це маніпуляція? Усі зусилля захисту домогтися мінімально необхідних медичних умов — це маніпуляція? Ні, це не маніпуляція. Це реальність.

Маніпуляція — це коли малюється неіснуючий ніж ФСБ і його тиражують всі ЗМІ, розганяючи істерію. Маніпуляція — це синхронне виття кишенькових журналістів і «небайдужих» блогерів, які перед кожним засіданням отримують «завдання» не допустити звільнення Мальцева, при цьому навіть не спромігшись приховати сам факт отримання такого наказу від своїх кураторів. Ось це маніпуляція.

Відкинувши мішуру в сторону, стає гранично зрозумілою справжня мета цієї багатоходової комбінації: прокуратура робить все, щоб Мальцев пішов на «угоду».

У перекладі з юридичного на людську мову це означає визнання провини. Головна цінність такої угоди для системи полягає в спрощеному порядку розгляду справи. Але є і суто меркантильний інтерес у цій угоді. Угода фактично позбавляє захисту права на повернення речових доказів. Йдеться про ексклюзивну колекційну мисливську та спортивну зброю, а також дорогу техніку. Загальна сума яких перевищує триста тисяч доларів. Іншими словами, під виглядом «співпраці» відбувається банальне пограбування.

Однак найжахливішим у цій зрежисованій постановці залишається справжній мотив її організаторів. У разі «угоди» суд взагалі не розглядатиме докази.

Це і є їх заповітна мета. Прокурори панічно бояться відкритого судового аналізу своїх «доказів». Вони усвідомлюють, що їхні докази настільки ж реальні, наскільки реальний фотошоплений «ніж ФСБ». Насправді ніяких законних доказів не існує. Їх просто немає. Але про це ми розповімо в наступній статті.

Захист Мальцева неодноразово вказував на системні порушення процесуальних норм з боку українських правоохоронців і суддів. Арешт адвоката Ольги Панченко в квітні 2025 року у тій же справі, в якій вона виступала захисником, став кульмінацією скандалу. Тепер справа Олега Мальцева все частіше розглядається як показовий приклад кризи української судової системи.

ОБСЄ ставить під сумнів незалежність українського правосуддя

10 жовтня в рамках п’ятого пленарного засідання «Верховенство права II» на найбільшій щорічній конференції ОБСЄ з прав людини бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers представила розгорнуту доповідь про процесуальні аспекти справи українського вченого і адвоката Олега Мальцева.

Письмова доповідь під назвою «Українська судова система в кризі: доктор Олег Мальцев — понад рік в одеському СІЗО» містить не тільки детальний виклад обставин скандальної справи, але й фокусується на діях п’яти конкретних суддів в Одесі. На думку міжнародних правозахисників, рішення цих суддів демонструють системні проблеми з незалежністю та неупередженістю українського правосуддя. Особлива увага в доповіді приділена порушенням з боку судді Юрія Андрійовича Кривохижі.

Порушення судді Юрія Кривохижі у справі Олега Мальцева

Сьогодні справу Олега Мальцева розглядає суддя Приморського районного суду Одеси Юрій Кривохижа, чиї дії, за даними правозахисних організацій, включають ряд грубих порушень Кримінально-процесуального кодексу (КПК) та Кримінального кодексу України. Ці епізоди детально описані в доповіді Human Rights Without Frontiers.

По-перше, наприкінці травня 2025 року суддя Юрій Кривохижа продовжив запобіжний захід для Олега Мальцева та його колег, призначивши продовження утримання під вартою без права на заставу, незважаючи на апеляції захисту про необхідність розгляду медичних документів і незалежних експертиз. Це рішення призвело до подальших затримок в апеляційному суді, де слухання відкладалися через формальні причини, такі як повітряні тривоги, що захист розцінює як обструкцію.

По-друге, наприкінці липня 2025 року суддя Юрій Кривохижа знову продовжив утримання під вартою на 60 днів, ігноруючи аргументи про пропорційність заходу та відсутність реальних ризиків. Це сталося на тлі арешту адвоката Мальцева Ольги Панченко в квітні 2025 року, що, на думку захисту, створило контекст тиску на суд.

По-третє, щодо іноземного громадянина Сергія Енгельмана (громадянина Німеччини, співзасновника дослідницького інституту з Олегом Мальцевим) суддя проігнорував питання підсудності. 19 березня 2025 року захист подав клопотання, вказуючи, що Енгельман перебував за межами України в період вчинення дій (з 20 лютого по 14 травня 2022 року), і згідно з ч. 3 ст. 8 КК України, іноземці не підлягають переслідуванню за такі екстериторіальні діяння, якщо вони не підпадають під спеціальні винятки. Незважаючи на це, німецький журналіст Сергій Енгельман утримувався в СІЗО близько року без застави.

По-четверте, на засіданні 28 вересня 2025 року суддя Юрій Кривохижа не зміг конкретизувати інкриміноване діяння обвинуваченої Марини Ільюше — молодої вченої та директора НДІ Судьбоаналізу. Після оголошення обвинувального акту суддя не відповів на питання про суть, час і місце протиправних дій, що вказує на відсутність складу злочину. Відеозапис цього епізоду набрав понад 225 000 переглядів у соцмережах і викликав негативну суспільну реакцію на адресу судді.

Нарешті, 6 жовтня 2025 року стався один з найгрубіших інцидентів: під час засідання щодо запобіжного заходу для Сергія Енгельмана зник відеозв’язок із захисником Олександром Бабіковим. Незважаючи на це, Юрій Кривохижа продовжив засідання і продовжив утримання під вартою, порушивши п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України, який вимагає обов’язкової участі захисника для осіб, які не володіють державною мовою. Захист кваліфікує це як пряме нехтування процесуальними гарантіями.

Думка адвоката Євгенії Тарасенко

Адвокат Євгенія Тарасенко, коментуючи справу Олега Мальцева, висловила різку критику на адресу судді Кривохижі, вказавши на порушення принципів неупередженості та фундаментальних прав обвинувачених. За її словами, дії судді ігнорують ключові норми КПК, що призводить до тривалого утримання під вартою без належного обґрунтування.

У контексті справи Олега Мальцева, суддя Кривохижа неодноразово демонстрував підхід, який, на мій погляд, виходить за рамки принципу неупередженості. Замість того, щоб суворо дотримуватися вимог КПК, забезпечуючи рівність сторін і своєчасний розгляд клопотань, дії судді створюють враження ігнорування фундаментальних гарантій, таких як презумпція невинуватості та право на ефективний захист. Понад рік люди нудяться в СІЗО без чіткого обґрунтування, а суддя вперто закриває очі на кричущі порушення!

Адвокат також зазначила, що подібні порушення процесуальних стандартів, хоча і зустрічаються в практиці, в даному випадку досягли критичного рівня:

У моїй практиці я неодноразово стикалася з ситуаціями, коли судді, під тиском зовнішніх чинників, будь то адміністративний тиск або політична кон’юнктура, відступають від процесуальних стандартів, але проведення засідань без захисника, відмова в уточненні суті звинувачень — це вже просто знущання.

Завершуючи свій коментар, Євгенія Тарасенко підкреслила необхідність термінового втручання вищих судових інстанцій:

Я переконана, що подібні дії судді є неприпустимими і вимагають негайного втручання вищих судових інстанцій.

Для судді Юрія Кривохижі, призначеного на посаду указом Президента України № 425/2024 від 04.07.2024, справа Олега Мальцева може стати поворотним моментом кар’єри. Молодий суддя опинився в центрі міжнародного скандалу, коли його рішення стали предметом обговорення на конференції ОБСЄ з прав людини.

З огляду на те, що про порушення судді Кривохижі вже говорять на міжнародних майданчиках, включаючи ОБСЄ, його подальші рішення будуть перебувати під пильною увагою європейської правозахисної спільноти.

Суддя Осіїк: ігнорування медичних протипоказань і сумнівні експертизи

Особливу критику в доповіді отримав суддя Приморського районного суду Одеси Дмитро Осіїк, який 13 вересня 2024 року призначив доктору Мальцеву утримання під вартою без можливості застави, незважаючи на серйозні медичні протипоказання. Згідно з документом, суд проігнорував офіційні медичні висновки про бронхіальну астму, цукровий діабет і обструктивне апное сну у підозрюваного.

Ще більш тривожним є те, що рішення ґрунтувалося на записці лікаря швидкої допомоги Єлизавети Чурилової про “придатність” до утримання в СІЗО. Пізніше Одеська міська клінічна лікарня №1 підтвердила, що лікар Чурилова не була уповноважена видавати подібні висновки, що робить документ юридично нікчемним. Захист кваліфікує це як дію “ultra vires” — поза межами повноважень.

“Питання придатності до утримання під вартою вимагає міждисциплінарної медичної експертизи, а не опори на окрему записку лікаря швидкої допомоги”, — підкреслюється в доповіді.

Суддя Кривохижа: нездатність пояснити звинувачення та грубі процесуальні порушення

Дії судді Юрія Кривохижі з того ж Приморського районного суду названі в доповіді “грубими порушеннями КПК і нехтуванням Кримінальним кодексом України”. Особливо кричущим став епізод 28 вересня 2025 року, коли після оголошення обвинувального акта суддя не зміг пояснити обвинуваченій молодій вченій, директору НДІ Судьбоаналізу Марині Ільюші, що саме, коли і за яких обставин вона нібито скоїла. Відеофрагмент цього засідання набрав понад 150 000 переглядів у соціальних мережах і викликав негативну реакцію громадськості на адресу судді.

6 жовтня 2025 року Кривохижа продовжив засідання у справі громадянина Німеччини Сергія Енгельманна без адвоката Олександра Бабікова через технічну несправність, що прямо порушує КПК, який вимагає обов’язкової участі захисника для іноземців, які не володіють державною мовою. Крім того, суддя проігнорував аргументи про непідсудність Енгельманна. 19 березня 2025 року адвокат Бабіков подав детальне клопотання, доводячи, що українські суди не мають права судити його підзахисного. Обвинувачення стверджувало, що Енгельманн нібито скоїв злочин у період з 20 квітня по 5 травня 2022 року. Однак дані Державної прикордонної служби незаперечно свідчать: у цей період він перебував за межами країни, виїхавши 20 лютого і повернувшись 14 травня.

Правозахисники вказують на природу проблеми в цілому:

“Проблема української судової системи полягає не стільки в корупції, скільки в нездатності українських суддів йти проти волі СБУ”.

А дії судді Кривохижі, згідно з доповіддю, демонструють ігнорування принципу законності, пропорційності та незалежності суду, а також доводять використання «адміністративного ресурсу» у справі Олега Мальцева.

Апеляційні судді Кравець, Артеменко та Журавльов: системна обструкція правосуддя

Правозахисники також приділяють увагу апеляційному процесу та діям суддів Юліана Кравця, Ігоря Артеменка (голова суду) та Олександра Журавльова. Доповідь звинувачує їх у навмисній обструкції розгляду апеляцій. Після продовження запобіжного заходу наприкінці травня 2025 року апеляція відкладалася в червні та липні тричі під приводами повітряних тривог і технічних проблем із відеозв’язком, хоча умови нібито були доступні. Це призвело до того, що апеляція не була розглянута вчасно, що дозволило суду першої інстанції продовжити арешт наприкінці липня. Захист бачить в цьому навмисну обструкцію, пов’язану з небажанням конфліктувати з СБУ, особливо на тлі арешту адвоката Ольги Панченко в квітні 2025 року. Панченко, звинувачена за аналогічними статтями, була звільнена під заставу через 10 днів, тоді як інші фігуранти до цього дня залишаються під вартою вже більше року. Такі диспропорції, як зазначає HRWF, важко поєднати з принципами необхідності та пропорційності за ЄКПЛ, і вони ризикують створити враження, що судові рішення залежать не від закону, а від зовнішніх чинників, підриваючи довіру міжнародних партнерів.

Міжнародні стандарти проти українських реалій

У висновках HRWF підкреслюється, що справа Олега Мальцева ілюструє невідповідність української судової практики європейським стандартам: тривале утримання під вартою без достатніх підстав, ігнорування незалежних експертиз (наприклад, лінгвістичного аналізу, що спростовує звинувачення) і затримки в апеляціях. Правозахисники підкреслюють, що практика Європейського суду з прав людини встановлює: утримання під вартою до суду є винятковим заходом, а з плином часу діє презумпція на користь звільнення.

“Сукупний ефект тривалого утримання під вартою без застави, опори на спірні експертні висновки, оскаржуваних оцінок придатності до утримання під вартою і затримок слухань в апеляції важко поєднати з вимогами статті 5 ЄКПЛ”, — констатується в документі.

Італійська експертка з прав людини та колишня співробітниця Human Rights Watch Анна Сассу, цитована у доповіді, попереджає:

“Утримання доктора Олега Мальцева під вартою більше року без права на заставу — це каральний, а не запобіжний захід. Нехтуючи незалежними експертними висновками та не беручи до уваги ознаки прокурорської корупції, судді ризикують стати в один ряд з політично мотивованими переслідуваннями. Такі рішення кидають тінь на їхню кар’єру — Страсбург цього не забуде”.

“Судова практика та поведінка суддів повинні бути приведені у повну відповідність з європейськими стандартами”

Від імені HRWF, яка має постійну акредитацію в ОБСЄ, до Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) було передано доповідь із зверненням до 57 держав-учасниць обговорити ситуацію навколо справи українського вченого Олега Мальцева та вжити конкретних заходів. Доповідь HRWF, посилаючись на звіти Держдепу США за 2024 рік і практику ЄСПЛ (наприклад, справа Buzadji v. Moldova), вказує, що індивідуальні рішення суддів Осійка, Кривохижи, Кравця, Артеменка і Журавльова можуть визначити, як світ буде дивитися на українську юстицію в цілому. В умовах, коли Україна бореться за європейську інтеграцію, такі приклади підривають довіру, посилюючи критику у звітах Єврокомісії та ООН.

Сама доповідь завершується категоричною вимогою:

“Якщо Україна серйозно ставиться до вступу в ЄС, судова практика і поведінка суддів повинні бути приведені у чітку відповідність з європейськими стандартами і ЄКПЛ — неупереджене розгляд, послідовне застосування КПК, ефективні засоби правового захисту при порушеннях прав і реальна відповідальність за відступ від закону”.

Повний текст доповіді доступний за посиланням, а також на сайті Європейської академії наук України.

4 червня в Приморському районному суді Одеси мало розпочатися розгляд по суті гучної кримінальної справи проти Олега Мальцева та його колег. Однак процес знову зводився до продовження запобіжного заходу. Ми поспілкувалися з одним із захисників, адвокатом Ігорем Федоренко, про те, що відбувається у залі суду — і за його межами.

— Пане Федоренко, як ви оцінюєте засідання, що відбулося?
Наші підзахисні незаконно утримуються під вартою вже понад вісім місяців — за статтями, які в принципі не передбачають застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не підкріплені жодними доказами.
На цьому засіданні мав розпочатися розгляд справи по суті. Однак цього не сталося. Натомість суддя і прокурор розпочали засідання з обговорення своїх майбутніх відпусток. У судді Кривохижі відпустка починається з середини червня, у прокурора Войтова — з початку липня і триває майже до кінця серпня. Більше того, прокурор Войтов заявив, що у групі з десяти прокурорів замінити його чомусь може лише один. Інші вісім — невідомо де. При цьому і в цього єдиного “заступника” вже заздалегідь узгоджені інші справи, і він не зможе бути присутнім. А після цього, замість переходу до розгляду справи по суті — суд почав розгляд клопотання прокурора Войтова про продовження запобіжного заходу обвинуваченим, хоча це питання не було критичним, оскільки до закінчення строку попереднього запобіжного заходу залишалося ще достатньо часу. У підсумку обвинувачених залишили під вартою ще на 2 місяці, і на цьому засідання закрили.

— Виходить, що замість того, щоб розглядати по суті докази, які могли б показати незаконність тримання людей під вартою, робиться акцент на черговому продовженні запобіжного заходу?
Саме так. Сьогодні мало бути зачитано обвинувачення, де прокурор Войтов хоча б у скороченій формі мав би пред’явити кожному обвинуваченому суть обвинувачення і вказати склад злочину щодо кожного з них. Було б логічно спочатку заслухати обвинувачення, а вже потім ставити питання про продовження запобіжного заходу. Але прокурор обвинувачення не зачитав, натомість одразу знову почали обговорювати запобіжний захід. А суддя це підтримав.
Усе це виглядає як погоджена, заздалегідь спланована позиція прокурора і судді: ми йдемо у відпустку, а обвинувачені нехай поки почекають у СІЗО. Це виглядає, м’яко кажучи, некрасиво. По суті, вони заздалегідь подбали про свою відпустку — і продовжили арешт, щоб обвинувачені, які не вчиняли злочинів і щодо яких немає жодних доказів, провели цей час у СІЗО. Інакше як прагнення залишити людей “дочекатися” їх з відпустки у в’язниці, я це розцінити не можу. Це виглядає як свідоме порушення прав людей, особливо з огляду на відсутність будь-яких доказів.

На цьому засіданні впадало в очі, що суд виглядає як повністю підконтрольний і слухняний орган, який замість здійснення правосуддя фактично підлаштовується під позицію сторони обвинувачення.

Мені абсолютно незрозуміло, чому суд допускає відверте неповагу з боку прокурора до себе.
У черговий раз ми зіткнулися з ситуацією, коли прокуратура не підготувала і не переклала документи, необхідні для належного розгляду клопотання. Зокрема, обвинувачений Сергій Енгельман, громадянин Німеччини, не зміг взяти участі в розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, оскільки документи зі сторони обвинувачення не були перекладені німецькою мовою. Це є прямим порушенням його прав. Клопотання по суті ідентичні, відрізняються лише датами, однак прокурор не спромігся своєчасно виконати їх переклад і передати обвинуваченому, хоча переклади у нього, по суті, вже були.

У підсумку розглядалися клопотання щодо всіх обвинувачених, крім Сергія Енгельмана. І тільки тому, що прокурор не підготував їх належним чином. Що це, як не показник неповаги — ні до суду, ні до своїх обов’язків. Суд же усе це “проковтнув” і не відреагував.
Тобто засідання, яке відбудеться 16 червня — знову буде присвячене запобіжному заходу, цього разу щодо Енгельмана. Можна припустити, що слухання обвинувального акта знову відкладається. Усе це створює враження навмисного затягування процесу для тримання людей під вартою.

За такої ситуації і за такого ставлення як з боку прокурора, так і з боку судді, говорити про незалежність і об’єктивність судової влади видається вкрай складно.

— У справі Ольги Панченко апеляційний суд цілком аргументовано скасував рішення про тримання її під вартою. Чому, на вашу думку, суди щодо ваших підзахисних ігнорують аналогічні аргументи, враховуючи, що підозри щодо них практично ідентичні?
Так, саме так. Стосовно адвокатки Ольги Панченко розглядалося аналогічне, буквально ідентичне підозрювання. Так, справа йде в окремому провадженні, але суть абсолютно та сама. Апеляційний суд тоді дуже ретельно проаналізував позиції і надав Ользі заставу, поставивши абсолютно правильні питання стороні обвинувачення: що означає, коли стверджується, що людина збирається переховуватись від слідства, може вчинити новий злочин? 

— Як же тоді розуміти, що стосовно ваших підзахисних це повністю ігнорується і їм знову продовжують запобіжний захід?
Суд першої інстанції, на мою думку, діє під впливом прокуратури. Суд не має доказів того, що жінки, обвинувачені у нетяжких злочинах, становлять якусь загрозу або ризики, що виправдовують тримання їх під вартою. Проте суд бездоказово і, можна сказати, бездумно слідує за проханням прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, попри те, що за цими статтями строк такого тримання невдовзі перевищить максимально допустимий.
Наступні засідання призначаються з такою частотою, що не дають можливості повноцінно розглядати справу. Поки чекатимемо апеляцію, вже знадобиться чергове продовження.
У результаті створюється враження, що справа рухається саме з такою швидкістю, щоб безпідставно продовжувати запобіжний захід людям за нетяжкими злочинами і просто тримати їх у в’язниці.
І в цьому суддя з прокурором стають співучасниками своєрідного захоплення і утримання заручників. Я би назвав це саме захопленням і утриманням заручників. Інакше я це назвати не можу.

— Чи була в обвинувачених можливість викласти свою позицію?
У суді виступили обвинувачені дівчата. Вони знову заявили, що абсолютно не розуміють, у чому саме їх звинувачують, не усвідомлюють суті висунутих обвинувачень і не мають жодного стосунку до будь-яких злочинних дій. Також вони не розуміють, чому залишаються під вартою.

 Усі троє повідомили, що під час допитів їм не ставили питань по суті справи, а цікавилися особистим життям Олега Мальцева.
Більше того, вони намагалися розповісти про тиск і погрози, які відчували після затримання. Дівчата хотіли заявити про незаконні дії з боку правоохоронців — погрози, психологічний тиск і обман. Однак, щойно вони почали про це говорити, прокурор грубо їх перебив, не давши можливості повноцінно викласти свої показання.
Суддя при цьому не втрутився, а фактично підтримав таку лінію поведінки: м’яко, але рішуче не дозволив обвинуваченим висловитися до кінця. Суддя перебивав дівчат, намагався перевести розмову на іншу тему і фактично не дав їм договорити. Це було помітно неозброєним оком і свідчить про зневажливе ставлення до прав обвинувачених.

Примітка: наша редакція раніше писала про методи роботи співробітника військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка і його нездоровий інтерес у статті “Контррозвідник Волошенюк по Фройду”, де були оприлюднені заяви затриманих дівчат у справі науковця Олега Мальцева. Вони публічно говорили про тиск і погрози з боку співробітника військової контррозвідки Євгена Волошенюка.

Що я ще хочу відзначити. Це вже підмітила моя колега Олена Бабікова: у прокурора Войтова абсолютно ідентичні, буквально слово в слово списані з шаблону тези про нібито можливі ризики з боку обвинувачених.
Причому, як не дивно, ці формулювання однакові і для, наприклад, Ільюші Марини, і для Олега Мальцева — хоча це різні люди з різними так званими “ролями” у справі.
Усе це виглядає як формальний, відштампований текст без жодного сенсу, який закінчується висновком: вони повинні сидіти у в’язниці просто тому, що так хоче прокурор. І суд усе це приймає без жодної критики.

Найбільше мене, чесно кажучи, дивує — і я прямо про це сказав у суді — що прокурор постійно займає позицію «це моя думка, я так вважаю».
Я прямо заявив: прокурор може писати що завгодно, але рішення ухвалює суд. А отже, відповідальність за незаконне утримання під вартою несе саме він — суд.

 Суддя має спиратися на матеріали, які пояснюють, чому за нетяжким злочином без доказів люди вже восьмий місяць перебувають під вартою. Це вже відповідальність суду. Що він на це скаже? Чим він це обґрунтує? Якими документами? Я цього не розумію.

Адже якщо брати до уваги статтю 260, частину 1, то тримання під вартою є незаконним.
Усе більше виникає бажання ініціювати кримінальне провадження за фактом незаконного утримання осіб під вартою, до яких така міра запобіжного заходу не може бути застосована.

Крайнім у цій ситуації виявиться суддя, якому згодом ставитимуть питання: «Ви ухвалювали рішення, були ознайомлені з КПК?» — «Так». — «На яких підставах ухвалювали?» — «Так сказав прокурор». Але прокурор лише висловлює думку, а рішення ухвалює суддя. У результаті люди незаконно залишаються під вартою — під печаткою суду і з підписом судді!

Тому я не розумію, чому суддя Кривохижа дозволяє прокуратурі так поводитися із собою — починаючи з низької якості підготовки документів, відсутності доказів і аж до відвертого компрометаційного використання суду. А суд при цьому жодним чином не реагує.

Навіть апеляційний суд, який раніше на етапі досудового слідства підтримував рішення про продовження запобіжного заходу, почав дистанціюватися.
На останніх засіданнях він намагається максимально уникнути ухвалення остаточного рішення і прагне звільнитися від розгляду цього питання.
 

Особливо на тлі того, що в інших справах — де фігурують особи, які застосовували зброю — обираються м’які запобіжні заходи, такі як нічний домашній арешт.
А тут — жінки, обвинувачені за менш тяжкими статтями, без доказів, утримуються під вартою без жодного належного правового обґрунтування і без права застави вже 8 місяців.

Тому ситуація, на мою думку, починає загострюватися. Яким би не був прокурор — неправим, недобросовісним чи навіть відверто зловживаючим своїми повноваженнями — у підсумку вся відповідальність ляже на суд і на суддю.

Адвокат Ігор Федоренко, партнер Адвокатського об’єднання «DEFENSORES»

З повним ходом засідання можна ознайомитися за посиланням

Читайте нас в Телеграм и в Facebook