У проєкті нового Цивільного кодексу України (№14394 від 22.01.2026) з’явилася норма, яка дозволяє укладення шлюбу з 14 років у разі вагітності або народження дитини — за рішенням суду.

Це подається як «захист» неповнолітніх матерів, але насправді створює небезпечну правову лазівку. Шлюби до 18 років у міжнародному праві визнаються формою насильства над дітьми: вони позбавляють освіти, підривають здоров’я та часто приховують примус або сексуальне насильство.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини, яка визначає дитиною кожну особу до 18 років і зобов’язує державу захищати її від експлуатації. Саме тому ООН та правозахисники наполягають: жодних винятків із мінімального шлюбного віку бути не може, зокрема через вагітність.

Такі винятки масово застосовуються в Нігерії, Чаді та Бангладеш — країнах із найвищим рівнем дитячих шлюбів, насильства й втрати освіти серед дівчат. Там «особливі обставини» давно стали нормою.

В умовах війни та соціальної вразливості ця норма в Україні може легалізувати примус до шлюбу й перекласти відповідальність із кривдника на дитину.

Це не модернізація, а регрес.

Єдиний європейський стандарт — шлюб із 18 років без винятків.

Ця репліка була зроблена в контексті обговорення інформації про перебування утримуваних у СІЗО осіб протягом тривалого періоду (за озвученими даними — до 11 днів) без електропостачання та води. Люди перебували в камерах невеликої площі (приблизно 2 на 3 метри), без освітлення, в холодних умовах та з обмеженим доступом до води.

Взимку 2024–2025 років Одеська область пережила значні відключення електроенергії через пошкодження енергетичної інфраструктури. Це вплинуло на побутові умови як населення, так і установ пенітенціарної системи.

Заява прокурора стала предметом обговорення серед присутніх у залі суду, оскільки стосувалася порівняння умов для вільних осіб та осіб під вартою.

Питання відповідності умов утримання в слідчих ізоляторах міжнародним стандартам залишається актуальним. Згідно зі статтею 3 Європейської конвенції з прав людини (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та Мінімальними стандартними правилами ООН щодо поводження з ув’язненими (Правила Нельсона Мандели), держава зобов’язана забезпечувати базові умови: освітлення, опалення, воду та санітарію — незалежно від зовнішніх факторів.

Справа щодо умов утримання продовжує розглядатися в суді.