У справі вченого Олега Мальцева ми спостерігаємо саме цю, до болю знайому картину. У своїх гучних заявах сторона обвинувачення безперестанку хизується «незаперечними доказами». Говорять про тридцять томів кримінальної справи. Тридцять томів — звучить солідно, чи не так? Здавалося б, відкривайте, зачитуйте, пред’являйте суду факти. Але переходу до розгляду цих самих доказів чомусь не відбувається. Відповідь банально проста: переходити ні до чого. Ніяких «незаперечних» фактів там немає. Ці тридцять томів — гігантська мильна бульбашка, яка лопне при першому ж зіткненні з реальним судовим розслідуванням.

Саме тому на авансцену виходить прокурор Михайло Ульянов.

Ця справа дісталася Ульянову у спадок від попередника — відомого Руслана Войтова, «прокурора-інваліда», який вже встиг нажити собі п’ять кримінальних справ. Прийнявши естафету, Ульянов впевнено ступив на ту саму слизьку доріжку. Замість того щоб підтримувати обвинувачення, прокуратура почала відвертий саботаж.

Оцініть масштаб: шість судових засідань поспіль зірвано.

21 січня, 28 січня, 4, 11, 18 та 25 лютого — суд не міг зрушити з мертвої точки. Чому? Відсутність перекладача для громадянина Німеччини, який фігурує у справі. При цьому згідно із законом забезпечити явку перекладача — це прямий процесуальний обов’язок держави, а не сторони захисту. Примітно, що саме на сторону захисту прокурор Ульянов намагався покласти цей обов’язок, заявивши суду, що, мовляв, їхній підзахисний нехай і забезпечує.

До березня цей цирк втомив навіть апеляційний суд. Судді буквально дали прокуратурі по руках за штучне затягування термінів, прямо вказавши на безпідставність підтримки обвинувачення. Керівництву обласної прокуратури прозоро нагадали про необхідність забезпечити «розумні терміни розгляду» і про те, що підлеглі взагалі-то повинні працювати, а не займатися «процесуальним тероризмом».

Але хіба це зупинило прокурора Ульянова? Зовсім ні.

Зрозумівши, що трюк із перекладачем більше не працює, сторона обвинувачення висунула новий хід: подала відвід судді саме того дня, коли суд уже планував перейти до розгляду доказів і забезпечив присутність перекладача.

Підстави для відводу виявилися нарівні з тими самими тридцятьма томами «доказів» — такими ж порожніми й абсурдними.

Головна образа Михайла Ульянова полягає в тому, що суддя позбавив його бенефісу.

Прокурор розраховував продовжувати з пафосом зачитувати обвинувальний акт, у якому один і той самий текст без жодних змін повторюється рівно 22 рази, але суддя обмежив час його виступу. Ми вже писали раніше про любов Ульянова до публічних читань — його потяг до декламування віршів під час слухань став притчею во язицех. Але суддя перервав політ творчої думки, оскільки до Ульянова прокурор Войтов на читання обвинувального акту вже витратив 4 судові засідання. Прокурор Руслай Войтов навіть «засікав таймером», скільки ще часу він може затягувати процес. Таке відверте знущання прокурора над людьми, які перебувають під вартою і чекають на розгляд справи, спричинило клопотання сторони захисту про обмеження прокурорів у часі читання обвинувального акту.

Друга причина для відводу — суддя наважився задовольнити клопотання захисту та усунути попереднього прокурора (того самого Войтова з фіктивною інвалідністю та п’ятьма кримінальними справами за плечима).

А далі починається відвертий сюрреалізм. Прокурора обурило, що суддя тричі виганяв із залу свідка у справі — журналістку-фрілансерку Оксану Піднебесну, але при цьому чомусь не виганяє журналістку Катерину Сидорову, яка знімає процес на відео з самого першого дня. Виявляється, об’єктив камери Сидорової бентежить прокурора Ульянова. Він починає соромитися. Суворий державний обвинувач боїться відеокамери, яка фіксує його процесуальну безпорадність.

Ідеально підсумував ситуацію адвокат Олександр Бабіков. У своєму Facebook він залишив коментар, який розставляє все на свої місця:

У цих словах — суть того, що зараз відбувається навколо справи Олега Мальцева. Люди сидять «у полоні» бетонних стін, їхнє життя поставлено на паузу, поки сором’язливі, вразливі прокурори грають у свої паперові ігри, ховаючись від камер і здорового глузду.

Суду були представлені медичні довідки, документи, докази. Все це акуратно вислухали і настільки ж акуратно проігнорували. Апеляція відмовилася скасовувати рішення першої інстанції, тим самим ще раз зафіксувавши: хто платить, той і музику замовляє. Джерела в судовій системі стверджують, що рішення було винесено до того, як судді зайняли свої місця в залі.

При цьому справжнім вінцем усього цього правового абсурду стали феєричні виступи прокурора Михайла Ульянова, чия унікальна здатність віртуозно ігнорувати елементарні причинно-наслідкові зв’язки вже забезпечила йому серед уважних користувачів мережі Інтернет цілком заслужений статус «найалогічнішого прокурора».

Прокурор Михайло Ульянов паразитує на чужих процесуальних перемогах

Переходячи до процесуальної поведінки прокурора Михайла Ульянова, доводиться констатувати: перед нами не просто суперечка сторін, а паразитування. Прокурор Ульянов бере результат, який захист вибивав місяцями, і без зайвих вагань починає використовувати його як аргумент проти самого захисту.

«Я прошу долучити постанову суду від 24 квітня 2025 року про організацію проведення медичного обстеження обвинуваченого Мальцева. Суд, тобто суддя Кривохижа, зобов’язав адміністрацію СІЗО забезпечувати вивезення обвинуваченого Мальцева для проведення медичного обстеження. Тобто судом вжито заходів щодо задоволення медичних потреб».

На рівні формальної логіки все виглядає акуратно. Але насправді — це абсурд.

Саме захист підняв медичне питання в цій справі. Саме захист домагався обстеження. Саме захист фіксував ризики для здоров’я. Прокуратура взагалі не торкалася питання здоров’я і старанно його обходила.

Але в залі суду логіка прокурора Ульянова, а точніше її відсутність, перевертає все з ніг на голову. Формула Ульянова, по суті, звучить так: раз суд зобов’язав провести обстеження — значить, медичні потреби задоволені. Але сама необхідність такої постанови якраз і свідчить про протилежне: проблема існувала настільки ЯВНО, що її довелося фіксувати судовим актом.

І між іншим, походження цієї постанови очевидно всім учасникам процесу. Вона з’явилася не в результаті турботи обвинувачення про здоров’я підслідного. Вона з’явилася тому, що захист постійно буквально кричав про це і ця постанова від 24 квітня 2025 року була буквально вирвана з боєм виключно завдяки безперервним клопотанням сторони захисту.

Коли власні аргументи і перемоги закінчуються, починається паразитування на чужих досягненнях. І, судячи з виступу Ульянова, цей етап вже впевнено пройдено.

«Спритність рук і жодного шахрайства»

Продовжуючи цю сюрреалістичну судову хроніку, ми зобов’язані звернути пильну увагу на наступне.

Під час свого виступу прокурор Ульянов повідомляє:

«у дні, коли безпосередньо медична частина хотіла його оглянути, він відмовлявся».

Формально — факт. А ось по суті картина зовсім інша і головне — «спритність рук і жодного шахрайства».

Тому що на практиці відбувається наступне. До Олега Мальцева приходять у камеру і повідомляють: йдіть на обстеження до лікаря. Він у цей момент фізично не може цього зробити через стан здоров’я. В результаті медчастю складається акт — відмовився від обстеження. Тобто фізична нездатність хворої людини дійти до медчастини інтерпретується як відмова від медичного обстеження.

Далі – більше.

Досягнувши абсолютного апогею процесуального лицемірства, прокурор Ульянов повідомляє суду:

«Зазначеним обвинуваченим створені належні умови утримання в СІЗО».

Уявіть собі купе тільки з туалетом, який не відокремлений від житлового простору. У цьому приміщенні людина з ХОЗЛ і діабетом перебуває майже два роки разом з іншими людьми. Додайте до цього постійний грибок на стінах, про який з жахом згадує Марина Ільюша, заарештована у цій справі і яка провела в СІЗО рік.

І саме це в прокурорській промові називається «належними умовами».

Щоб документально зафіксувати ці «належні умови», цілий обласний прокурор особисто відправляється в ізолятор для проведення докладної фотосесії камери. Після чого на повному серйозі обурюється наявністю у Олега Мальцева елементарного працюючого зливу. Потім вже безпосередньо прокурор Михайло Ульянов публічно розповідає суду про те, що наявність бойлера і справного зливного бачка є абсолютно чудовою і достатньою підставою для подальшого утримання важкохворої хронічними захворюваннями людини під вартою.

Якщо називати речі своїми іменами, то картина виглядає ще жорсткіше.

Вони створили умови, за яких Мальцев повинен померти, і суди цьому потурають. Вони наполегливо продовжують робити вигляд, що не бачать очевидних речей. Але якщо Олег Мальцев помре в СІЗО, то відповідати за це судді сильно не хочуть. Тому постійно вигадують «вказівки» медчастині забезпечити Олегу Мальцеву належне лікування, що фактично неможливо в умовах, коли хронічно хвора людина практично вже два роки перебуває в замкнутому, сирому приміщенні, без нормального доступу до медицини.

Те, що Олег Мальцев досі живий, це виключно заслуга його родичів. Вони утримують ситуацію від найгіршого сценарію — наскільки це можливо ззовні. Але проблема в тому, що навіть ці зусилля є недостатніми для людини з ХОЗЛ і діабетом.

Чому медпункт у СІЗО це не про медицину?

Далі прокурор додав висновок медиків про стан здоров’я Мальцева:

«…він оглядається лікарями, терапевтами, він постійно оглядається медичним блоком»

На папері це звучить заспокійливо. Формально — так, оглядається. Питання тільки в тому, що саме в даному випадку означає слово «огляд».

Для умовно здорової людини базового прийому терапевта, можливо, і достатньо. Але коли мова йде про пацієнта з комплексом хронічних захворювань, включаючи ХОЗЛ і діабет, рівень медичної допомоги визначається не фактом візиту лікаря, а наявністю профільної компетенції та обладнання.

Як зазначила в суді адвокат Панченко, з посиланням на офіційний адвокатський запит, в медсанчастині відсутні реаніматолог, пульмонолог і кардіолог — тобто саме ті фахівці, які критично важливі при такому наборі діагнозів. Більш того, в медчастині немає CPAP-апарату, який прямо призначений Мальцеву за медичними документами. З 21 прописаного препарату в наявності — тільки 2.

Більше того, як зазначила в суді адвокат, спеціалізовану медичну допомогу та обстеження Олег Мальцев отримує в приватній клініці за гроші його родичів. Дивно, але чомусь ця фраза адвоката Панченко викликала особливе обурення суддів апеляційного суду, які зробили їй зауваження.

Після цього слова прокурора Ульянова «він оглядається терапевтами» звучить як знущання. Фактично наявність медкабінету видається за наявність медицини.

Чому ж Олега Мальцева не беруть на «лікарняний». Відповідь проста — на «лікарняний» з усіма умовами і лікуванням вхід платний. За інсайдерською інформацією, Тетяна Кубаля — колишня начальниця медчастини, за приміщення на «лікарню» вимагала від 10 до 20 тисяч доларів, а в деяких випадках її апетити зростали до вимог переписати на себе квартиру. Мальцев просто не хоче бути спонсором корупції.

А формальні огляди терапевта самі по собі не рівнозначні належній медичній допомозі. Особливо коли профільних фахівців немає, призначеного обладнання немає, а більша частина прописаних препаратів відсутня.

Про схованки, які існують у реальності прокурора Ульянова, та інші ризики

Перераховуючи «ризики», прокурор Ульянов видав таке, що у будь-якої людини, здатної включити логіку, починається нудота. Він пояснює, що

«Мальцев і Слободянюк як керівники зазначеного незаконного формування можуть скоїти інші злочини із застосуванням, зокрема, наявної у них зброї, а також зброї, яка може зберігатися ще в схованках».

По-перше, вся зброя давно вилучена. Звідки у прокурора інформація про якісь схованки, ніхто не знає. Особливо дивує впевненість прокурора в цих схованках. У 2024 році їх шукали ДБР і військова контррозвідка — шукали, перевіряли, не знайшли. Але в 2026 році прокурор знає, що вони є. Як це назвати, якщо не відвертою маячнею?

Але на цьому абсурд не закінчується. Прокурор відверто повідомляє суду, що турбота сторони захисту про стан здоров’я Мальцева — це хитрий прийом, мета якого вивести людину за кордон під виглядом «медичної допомоги».

«Сторона обвинувачення вважає, що, домовившись про цей прийом, сторона захисту намагається вивезти Мальцева за кордон, тим самим просить встановити йому заставу, щоб після внесення застави він міг виїхати за кордон з метою отримання так званої медичної допомоги».

Навіть абітурієнт юрфаку такого не вигадає. Як прокурор Ульянов уявляє собі процедуру «вивезення»? Коли людину відпускають під заставу, її документи залишаються під арештом, у прикордонників діє «сторожова картка», яка миттєво спрацьовує при будь-якій спробі перетину кордону. Вивести людину, яка перебуває під слідством, яка потрапила в СІЗО в стані, коли не могла пересуватися самостійно, та ще й здійснити таке «вивезення» в умовах воєнного стану і постійної загрози бомбардувань — це завдання не під силу навіть кіношному Джеймсу Бонду. Про нелегальні способи навіть обговорювати смішно — кожен з них вимагає певного стану здоров’я, якого у Мальцева немає.

А далі Остапа понесло.

«…у державі в даний час скоюється велика кількість злочинів проти правоохоронців»

Олег Мальцев тут до чого? Яке відношення до цього факту має людина, яка сидить в СІЗО, з обмеженими можливостями, і якій вже практично два роки ускладнюють життя?

Прокурор постійно забуває, що він прокурор. Здається, що Ульянов мріяв виступати на театральних підмостках, а замість цього потрапив до прокуратури.

Коли все навколо — маніпуляція

Наприкінці свого виступу прокурор Ульянов заявляє:

«Заява про те, що сторона обвинувачення утримує, і суд утримує обвинувачених у неналежних, нерізких умовах, — це маніпуляція, це не відповідає дійсності».

Серйозно? Боротьба за те, щоб Мальцев не помер у СІЗО, — це маніпуляція? Усі зусилля захисту домогтися мінімально необхідних медичних умов — це маніпуляція? Ні, це не маніпуляція. Це реальність.

Маніпуляція — це коли малюється неіснуючий ніж ФСБ і його тиражують всі ЗМІ, розганяючи істерію. Маніпуляція — це синхронне виття кишенькових журналістів і «небайдужих» блогерів, які перед кожним засіданням отримують «завдання» не допустити звільнення Мальцева, при цьому навіть не спромігшись приховати сам факт отримання такого наказу від своїх кураторів. Ось це маніпуляція.

Відкинувши мішуру в сторону, стає гранично зрозумілою справжня мета цієї багатоходової комбінації: прокуратура робить все, щоб Мальцев пішов на «угоду».

У перекладі з юридичного на людську мову це означає визнання провини. Головна цінність такої угоди для системи полягає в спрощеному порядку розгляду справи. Але є і суто меркантильний інтерес у цій угоді. Угода фактично позбавляє захисту права на повернення речових доказів. Йдеться про ексклюзивну колекційну мисливську та спортивну зброю, а також дорогу техніку. Загальна сума яких перевищує триста тисяч доларів. Іншими словами, під виглядом «співпраці» відбувається банальне пограбування.

Однак найжахливішим у цій зрежисованій постановці залишається справжній мотив її організаторів. У разі «угоди» суд взагалі не розглядатиме докази.

Це і є їх заповітна мета. Прокурори панічно бояться відкритого судового аналізу своїх «доказів». Вони усвідомлюють, що їхні докази настільки ж реальні, наскільки реальний фотошоплений «ніж ФСБ». Насправді ніяких законних доказів не існує. Їх просто немає. Але про це ми розповімо в наступній статті.

І сьогодні, мабуть, варто нарешті розповісти, у чому полягала робота вченого, якого заарештували через 8 тижнів після анонсу книги про воєнні злочини.

У перший рік повномасштабної війни, коли наукове життя України виявилося практично повністю паралізованим, коли університети закривалися, фінансування дослідницьких проектів було призупинено, а сотні вчених емігрували, Олег Мальцев залишився в країні і продовжив роботу. Він не тільки не згорнув наукові проекти, а й мобілізував усі наукові ресурси, організовував міжнародні конференції, публікував праці, проводив експедиції та створив платформу, на якій українські дослідники могли розповідати світові про війну та її наслідки.

Незважаючи на щоденні ризики, очолювані Мальцевим наукові інститути не тільки не призупинили роботу в перший рік війни, але й продовжили її з подвоєною активністю. У 2022 році команди інститутів під керівництвом Мальцева провели вісім наукових семінарів, чотири міжнародні симпозіуми, дві експедиції — до Франції та Італії. Було опубліковано дві монографії, підготовлено підручники, випущено нові методичні посібники. Але про це сторона обвинувачення безсовісно замовчала в кримінальній справі, яка сьогодні перетворилася на фантом.

Публікація монографій, підготовка підручників, випуск методичних матеріалів

Одним з ключових напрямків стало дослідження в рамках НДІ «Пам’яті ім. академіка Г.С. Попова» та НДІ вивчення поведінки людини в екстремальних ситуаціях. Його завдання — з’ясувати, як розум людини справляється з багатозадачністю, швидкістю та невизначеністю. Умова, в якій опинилася вся країна, стала предметом наукового аналізу.

Мальцев і його команда приступили до дослідження механізмів досягнення результату через призму так званих «невидимих явищ» розуму, або феноменів його функціонування.

Проміжним результатом цього дослідження стала монографія «Робота розуму в режимі виконання завдань. Том 1». Ця книга — практичний посібник про те, як людина може використовувати свій розум: які існують методи його тренування, налаштування, переналаштування, а також способи ефективного застосування в умовах сучасної багатозадачної життєдіяльності. Монографія орієнтована не на академіків, а на тих, хто намагається орієнтуватися в хаосі сучасного життя.

Наступна робота — «Ефект Робінзона Крузо», колективна монографія, написана учнями Мальцева під його науковим керівництвом. Монографія присвячена феномену, що отримав назву «ефект Робінзона Крузо», і аналізу ключового фактора в розвитку історичних процесів. Вона базується на даних експедиції до Єгипту і ставить під сумнів класичні історичні парадигми. Дослідники також аналізують причини виникнення «хибних цивілізацій» і представляють формулу, що описує відмінність між цивілізованими і нецивілізованими суспільствами.

Третє важливе видання — «Підручник з концептології», що вийшов у рамках діяльності НДІ Пам’яті. В основі лежить ідея, яку ще в 1930-х роках сформулював академік Г. С. Попов: «Той, хто навчиться мислити концепціями, для того все неможливе зникне».

Підручник, складений Іриною Лопатюк на основі лекцій Мальцева, вперше пропонує системну методику концептуального мислення. Покроково проходячи матеріал, читач не тільки занурюється у світ концептології, але й тренує свій розум, вчиться створювати власні концепції та впроваджувати їх у практику, досягаючи конкретних цілей і стійкого успіху.

У Науково-дослідному інституті «Міжнародне долеаналітичне співтовариство» в 2022 році продовжилися системні дослідження. Робота велася на основі раніше розроблених в інституті авторських методик, тестів, практичних комплексів і технологій. Незважаючи на тривоги, обстріли, відсутність електрики і тепла, інститут не зупинився ні на день. Його фахівці заглибилися в прикладні дослідження в галузі прикладної психіатрії, психоаналізу, долеаналізу та психології особистості — напрямків, які, як показала війна, стають критично важливими не тільки для громадянського суспільства, але й для професійних спільнот: юристів, підприємців та інших професійних сфер.

Одним із помітних результатів роботи інституту стала публікація статті Олега Мальцева «Чому доля не популярна» в німецькому міждисциплінарному науковому журналі, присвяченому соціології, кримінології, філософії та політології. У ній вчений аналізує, чому в XXI столітті суспільство відмовляється від поняття долі як інструменту осмислення власного життя.

Мальцев пропонує оригінальні концептуальні моделі, здатні «розпакувати» це поняття заново, не як фатум або містику, а як структуровану систему, з якою можна працювати. Які бар’єри заважають людині опанувати своє життя? Як розпізнати власних «ворогів долі»: шаблони, установки, страхи? Що може стати першим кроком до самостійного формування майбутнього? Відповіді на ці питання трансформуються в реальні інструменти як для психологів, так і для управлінців, які приймають рішення в сьогоднішніх реаліях.

Науковий супровід бізнесу в період кризи

Коли почалася повномасштабна війна, більшість бізнесів в Україні завмерли. Хтось терміново евакуював команди, а хтось намагався зберегти хоч якусь діяльність в умовах колапсу.

Олег Мальцев — один з небагатьох сучасних вчених-прикладників, хто не тільки займається фундаментальними науковими дослідженнями, але й активно впроваджує наукові відкриття в площину бізнесу.

Саме таким прикладом впровадження прикладної науки в бізнес стала Академія галузі професійних послуг APSI (Academy of the Professional Services Industry), науковим керівником якої є вчений Олег Мальцев. І саме в 2022 році, в умовах воєнного стану, Академія не тільки не припинила роботу, але й посилила її, повністю адаптувавши програми до нової реальності.

APSI зосередилася на найгостріших питаннях: як зберегти керованість, де знайти робочі моделі для релокації, з чого починати бізнес з нуля в новій країні, як перебудовувати команди в умовах нестабільності. Рішення, які пропонувалися підприємцям. Інструктори Академії – учні Мальцева розробили методики, завдяки яким бізнеси змогли перезапуститися навіть у критичних обставинах.

Логічним продовженням цієї роботи стала книга «Весь світ у кишені», яку Мальцев завершив у тому ж році. У книзі зібрані практики, які сам автор отримав від свого наставника: вправи, що розвивають мислення і здатність бачити варіанти там, де здається, що їх немає. Це робота з розумом як з інструментом, від якого безпосередньо залежить фінансова стійкість, здатність орієнтуватися в новій економіці і робити вибір, не піддаючись паніці.

Європейська академія наук України. Голоса українських вчених були почуті

Крім того, що вчений Олег Мальцев очолює роботу низки науково-дослідних інститутів в Україні, він також входить до складу президії Європейської академії наук України (EUASU) — міжнародної наукової організації, що займається просуванням і розвитком науки як в Україні, так і в усьому світі.

Завдяки ініціативі Мальцева та його колег, EUASU забезпечила безпеку для українських вчених і журналістів: були організовані умови проживання, закуплені засоби індивідуального захисту, налагоджені міжнародні зв’язки.

«Я був вражений тим, як EUASU зуміла зберегти відчуття нормального наукового життя», — зізнався доктор Кушнер.

Одним із помітних наукових досягнень, реалізованих за активної участі доктора Мальцева та його колег у найскладніший для України період, стала підготовка та публікація низки досліджень про наслідки війни в Україні в спеціальному випуску американського наукового журналу American Behavioral Scientist під назвою «War in Ukraine». Серед опублікованих у номері — три статті Мальцева: про право України бути в ЄС, про психологічний стан молоді та про природу військових злочинів.

Голоси семи українських вчених завдяки цьому випуску почув весь академічний світ. Важливо відзначити, що всі автори статей працювали на території України, що, безумовно, робить честь українським вченим, для яких немає ніяких перешкод.

Доцент Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Віталій Луньов висловив щиру вдячність за можливість говорити на міжнародному рівні про проблеми і труднощі, які виникають внаслідок впливу російської військової агресії. За словами професора Луньова, ця робота була результатом складної багаторічної наукової дискусії, що охоплює дослідження з 2016 року. Особливу подяку він висловив академіку Мальцеву, «дружба і співпраця з яким робить неможливе можливим».

Гідно представляючи Україну в міжнародному науковому співтоваристві. Роль Олега Мальцева

Доктора Олега Мальцева знають і люблять у міжнародній науковій спільноті. Він активно співпрацює з європейськими організаціями та колегами і регулярно представляє свої дослідження на міжнародних конференціях.

В умовах війни він став одним з небагатьох, хто не тільки не згорнув міжнародну активність, а й розширив її. Як підкреслює професор Максим Лепський, завідувач кафедри соціології Запорізького національного університету і багаторічний співавтор Мальцева, саме завдяки його ініціативам були організовані міжнародні конференції, на яких українські дослідники змогли заявити про себе.

Особливо відзначає міжнародну роль вченого Олега Мальцева і його друг і колега, професор Віталій Луньов, називаючи Олега Мальцева «людиною, яку без перебільшення можна назвати великим організатором науки». Він зазначив, що саме завдяки ініціативам Мальцева українські вчені отримали можливість системної взаємодії з професорами провідних університетів світу. Конференції, проведені під егідою Європейської академії наук України, ініційовані Мальцевим, стали не поодинокими подіями, а частиною постійного наукового діалогу. Особливо важливою Луньов вважає участь Мальцева в проектах, пов’язаних з дослідженням російської агресії. Конференції, організовані за його участю, об’єднували вчених з університетів США, Великої Британії та Європи, що знайшло відображення в ряді публікацій у провідних західних наукових виданнях.

Наукова дипломатія. Конференція «Unknown Wars»

Проведена в липні 2022 року міжнародна конференція Unknown Wars, ініційована доктором Олегом Мальцевим і організована під егідою Європейської академії наук України, стала важливою віхою у зміні сприйняття України в глобальному академічному просторі. Ця подія зібрала дослідників з дев’яти країн, серед яких були представники університетів США, Канади, Великої Британії, Франції.

Ця конференція стала подією, яка зрушила рамки сприйняття України у світі. Вперше тема глобальних загроз була розглянута через призму українського досвіду. Вперше про загрози XXI століття заговорили українські вчені, перебуваючи в епіцентрі подій, а не просто теоретизуючи.

Голова президії EUASU, американський професор Харві Кушнер зазначав:

«Я був вражений стійкістю українських вчених, які брали участь у конференції, перебуваючи фактично в зоні бойових дій».

До війни Україна часто сприймалася на міжнародних наукових форумах як периферія. Після конференції, організованої зусиллями Олега Мальцева, стало зрозуміло: саме українські вчені можуть задати ключові рамки розуміння сучасної глобальної нестабільності.

Саме на цьому загострив увагу Кушнер:

«Це нагадало мені (про що я вже знав), що існує брак знань про все, що пов’язано зі Східною Європою та Україною. І це особливо вірно стосовно вчених цього регіону. Є надія, що наш погляд на проблему, яка може вплинути на весь світ, буде краще зрозумілий, якщо подивитися на неї здебільшого українськими очима».

За 2022 рік доктор Мальцев також опублікував низку статей у міжнародних наукових виданнях. Серед них — робота у французькому журналі Baudrillard Now про те, як глобальне середовище невизначеності використовується для маніпулювання масовою свідомістю; стаття в латвійському журналі Granite of Science про політичний маркетинг як джерело глобальних загроз; аналітична публікація в La Voce di New York, в якій Мальцев розкриває філософські витоки воєн і катастроф; і стаття у французькому журналі Dogma, присвячена методології вивчення субкультур. Всі ці тексти об’єднує прагнення автора до чесного, глибокого і заснованого на даних аналізу подій сучасності.

Замість подяки сфабрикована кримінальна справа

Коли дивишся на масштаб того, що зробив Олег Мальцев у перший рік війни, стає очевидним: ця людина не могла працювати проти України, вона працювала для неї. Він не виїхав, коли виїжджали десятки тисяч, він не закрив двері інститутів, коли закрилися сотні по всій країні, він не згорнув наукову діяльність. Він створював платформи, об’єднував дослідників, піднімав голос української науки. І робив це він тому, що розумів: науковий фронт, це теж фронт, і якщо зникне українська наука, то Україна втратить один зі своїх стовпів державності.

Мальцев продовжував проводити міжнародні конференції, видавати підручники, публікувати статті в зарубіжних виданнях, захищати молодих дослідників, впроваджувати наукові моделі в бізнес, будувати мости між українською та світовою науковою спільнотою. І все це відбувалося під звуки сирен і під загрозою окупації.

Тому, коли тим, хто брав участь у фабрикації кримінальної справи проти вченого, було надано повний карт-бланш, коли вони отримали все: можливість прихованого спостереження, прослуховування, контроль листування, втручання в особисте і професійне життя, цілий слідчий штаб з десятків прокурорів, слідчих, оперативників і підтримку з боку військової контррозвідки, вони не знайшли НІЧОГО.

Тому що шукати було нічого. Тому що все, що робив цей чоловік, було спрямовано не проти держави, а на її користь. Тому що неможливо сфальсифікувати докази провини, коли вся діяльність людини складається з доказів її користі.

Спочатку все відбувалося в рамках встановлених процедур. Справу порушили в ДБР, розпочали збір матеріалів. Тривали слідчі дії. Але рік минув, а віз і нині там. Як не намагалися, нічого не знайшли. Тоді справу передають до СБУ. Можливо, з надією, що саме там, в інших умовах, в іншому контексті, вдасться знайти «зраду», а може бути і щось серйозніше. Паралельно починаються рухи в Національній поліції. Здавалося б, в цьому немає нічого протизаконного: взаємодія відомств і обмін даними. Однак, що ми спостерігаємо насправді? І хоча відповідь вже дана бельгійською правозахисною організацією Human Rights Without Frontiers, яка назвала справу проти вченого сфабрикованою, спробуємо ще раз розставити всі крапки над «i» і подивимося на цю справу більш комплексно.

Чи можна бути незадоволеним кількістю того, що знаходиться в рамках закону?

Один з найцікавіших моментів у цій справі пов’язаний із вилученням зброї. Зробимо ремарку: вилучення не бойової, а спортивної та мисливської зброї, і не з таємного схованки, а з офіційного володіння. Проте факт її наявності викликав бурхливу істерику: спочатку в соцмережах, де межі між фактами та емоціями давно розмиті, а потім і у сторони обвинувачення.

Кримінальне провадження за статтею 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю) з’явилося практично відразу. Мабуть, діяла така логіка: якщо зброя є, значить, вона незаконна. А якщо її ще й занадто багато, значить, щось тут не так. Але згодом з’ясувалося: дозволи на всю вилучену зброю оформлені, документи в порядку, реєстрація зроблена згідно з чинним законодавством.

І ось тут починається, мабуть, найтонший сюжет. Сторона обвинувачення продовжує наполягати на 263 статті тільки тому, що… незадоволена кількістю вилученої зброї. Чи можна бути незадоволеним кількістю того, що знаходиться в рамках закону? Очевидно, можна, якщо чиїсь емоції підміняють норму. І крім як спробою інтерпретувати норму як аномалію, якщо вона не вкладається в звичні рамки, це назвати не можна.

Тим часом пояснення виявилося прозаїчним. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Олег Мальцев — засновник Міжнародної федерації спортивної та тактичної стрільби. У федерації може бути інвентар, а спортивна зброя може бути легальною.

Фінал епізоду виявився формально логічним: суд першої та апеляційної інстанції постановив повернути зброю законному власнику. Але після такого бурхливого емоціонування з боку обвинувачення виникає відчуття, що часом дотримання закону виявляється не аргументом, а дратівливим фактором.

Режим очікування активовано. Прокурор Руслан Войтов

Інша особливість цієї справи полягає в швидкості її розгляду. А точніше, в практично повній відсутності цієї швидкості і затягуванні процесу. З моменту пред’явлення підозр і взяття людей під варту час став відігравати окрему роль.

Сторона обвинувачення, за спостереженнями захисників, вдається до методів, які, при зовнішній законності, дають один і той же результат — продовження запобіжного заходу.

Наведемо приклад: сторона обвинувачення двічі продовжувала терміни досудового розслідування, при цьому після передачі матеріалів до суду з’ясувалося, що за ці 4 місяці ніяких слідчих дій зроблено не було. Тобто терміни штучно затягувалися, щоб тримати людей під вартою.

Або ж інший приклад полягає в тому, що зараз робить сторона обвинувачення, прагнучи якомога довше відтягнути момент початку розгляду доказів по суті. Інакше як процесуальними «диверсіями» це не назвеш.

Таке поводження з часом перетворює його з нейтрального ресурсу на засіб тиску. У цьому випадку сам хід слідства стає фактором, що впливає на учасника справи не тому, що встановлено провину, а тому, що час йде, підсудні вже дев’ятий місяць у СІЗО, а рішення все не прийнято.

Замість вагомих доказів відео з вкраденого комп’ютера

Зазвичай прийнято, якщо мова йде про докази у кримінальній справі, то очікується щось вагоме: речове, юридично грамотно оформлене, отримане з дотриманням процедур. У випадку справи Олега Мальцева все інакше. У центрі уваги опиняється не задокументована зустріч з «кураторами», не «диверсія», а відеозапис з внутрішньої наради Європейської академії наук України.

На цій нараді обговорювалося, що робити в разі окупації Одеси. Як захистити майно, літніх колег, самих себе. Повернемося трохи назад, коли відбувалася ця нарада: весна 2022 року, ситуація в Одесі, м’яко кажучи, тривожна, тези про те, що місто може бути окуповане, лунали не в кулуарах, а з центральних каналів від самої адміністрації.

Однак важливим у цьому епізоді стало навіть не зміст відео, а спосіб, яким воно було отримано. Дане відео не було у відкритих джерелах, воно зберігалося на робочому комп’ютері, який був викрадений, а момент крадіжки зафіксований на аудіозаписі. Як після цього відео опинилося в справі — питання, на яке поки немає переконливої відповіді. Але відомо, що при його отриманні не використовувалися відкриті джерела, незважаючи на посилання в матеріалах справи на так званий протокол Berkeley.

Конституція України (стаття 62, частина 3) і Кримінально-процесуальний кодекс прямо вказують: докази, отримані з порушенням закону, є неприпустимими. Питання в тому, чи всі сторони однаково тлумачать ці статті.

“Нарубати і замісити”. Євген Волошенюк

Є й інші нюанси. Наприклад, той факт, що з години запису іншої наради Академії, де Мальцев прямо говорить, що так звана «воєнізована група» – це підготовлене українське підпілля на випадок окупації міста ворожими військами, в офіційний рапорт співробітник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк вніс приблизно 10 хвилин. І не просто вніс, а надав їм власного змісту та інтерпретації. Вирвані із загального контексту фрази були оформлені як ключові докази. Решта не увійшла.

І ось тут з’являється те, що юристи називають порушенням принципу повноти та об’єктивності досудового розслідування. Тому що крім першого відео існує друге, яке пояснює сказане в першому. Незважаючи на те, що стаття 9 КПК України вимагає від сторони обвинувачення досліджувати не тільки обставини, які викривають особу, але й ті, які її виправдовують або пом’якшують її провину, згадка про друге відео, ймовірно, не входила в плани Волошенюка. У нього, як пишуть в іронічних коментарях, попереду маячило підвищення.

Тим часом, вся історія вкладається в часові рамки. Тоді, у 2022 році, обговорення заходів самооборони відбувалося не тільки в рамках емоційної реакції, а й у рамках офіційної державної політики.

Експертиза «восьмиденка». Швидко, зручно і в дусі часу

Не менш цікава доля експертизи цього нещасливого відео. У матеріалах слідства сторона обвинувачення посилається на висновок, виконаний судовим експертом СБУ зі стажем роботи 1 рік за… 8 днів. А комісія експертів Мін’юсту працювала над цією ж самою експертизою 68 днів. Тобто експерт СБУ провів дослідження в 8 разів швидше, ніж комісія фахівців Мін’юсту, до складу якої входять експерти з 20-річним досвідом. Але справа навіть не в цьому, а в підпорядкованості та конфлікті інтересів. Установа, яка проводить експертизу, повинна бути незалежною від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду.

І тоді виникає головне питання: яка вага доказу, якщо він виник на межі між тим, що є, і тим, що хотілося б побачити?

“Ти будеш їсти через трубочку!”

У справі Олега Мальцева ми, здається, бачили все. Але сьогодні ця справа поступово починає обростати побічними сюжетами, кожен з яких як лакмусовий папірець. Один з них — це те, як поводяться представники обвинувачення щодо адвокатів. Поведінка, про яку в нормальній юридичній практиці прийнято не говорити вголос, тут стає майже центральною темою.

Грудень 2024 року. У будівлі суду співробітник військової контррозвідки СБУ, Євген Волошенюк, звертається до адвоката з прямою погрозою — та сама фраза про «трубочку», через яку, за його словами, вона буде їсти, а йдучи коридором штовхає її ногою. Все це відбувається в стінах суду і при свідках. Тобто в робочий час співробітник військової контррозвідки замість того, щоб виконувати свої прямі службові обов’язки, прийшов до суду погрожувати адвокату.

Далі — січень 2025 року. На судове засідання приходить одеський активіст, який, за деякими даними, курирується СБУ. Він погрожує адвокату Панченко «громадською думкою», після чого в його телеграм-каналі з’являється публікація з фото адвоката. За допомогою ботів починається цькування адвоката в мережі Інтернет. Були заклики до оприлюднення особистих даних адвоката та її адреси проживання, а також висловлювання про фізичну розправу з адвокатом біля суду.

Паралельно зі справи йдуть двоє адвокатів. Причина неофіційна, але показова: погрози військкоматом.

У квітні 2025 року відбувається подія, яка в іншій правовій системі викликала б ефект вибуху бомби. Адвокат Ольга Панченко, головна фігура захисту в цій справі, заарештована. За тією ж справою, в якій вона здійснювала захист. Після завершення розслідування прокурору від сторони захисту були відкриті матеріали справи, відкривала їх адвокат Ольга Панченко. Документи відкривали в присутності того самого прокурора, який менш ніж через два місяці вручив їй повідомлення про підозру і наполягав на її утриманні під вартою без права внесення застави. При цьому підозра адвокату була підписана без дати.

В інформаційному полі адвокати, які підтримали колегу, зазнали погроз і тиску з боку заангажованих активістів і журналістів. Були спроби розв’язати проти адвокатської спільноти інтернет- цькування. Деяким з адвокатів навіть дзвонили з СБУ і намагалися провести «профілактичні бесіди» про неприпустимість підтримки колеги.

І вишенька на торті — це травень 2025 року. З’ясовується, що нині вже підполковник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк півроку прослуховував телефон адвоката. Він підробив рапорт, де видав телефон адвоката за телефон Олега Мальцева, знаючи, що прослуховування телефону адвоката вимагає особливих процедур і санкцій, він шляхом підробки документів обійшов ці процедури.

«Я бачив два удари в корпус». Ціна показань

У справі Олега Мальцева йдеться не тільки про долю вченого, а й про тих, хто опинився разом з ним у СІЗО. Вони не засуджені, не визнані винними, але їх продовжують тримати в СІЗО як заручників. Свідчення в будь-якій справі, як передбачається, потрібні. І сторона обвинувачення, судячи з усього, вирішила, що свідчення можна не збирати, а вибивати.

І такий прецедент є. Колишній журналіст, який не визнавав себе винним, проте через 4 місяці перебування під вартою в СІЗО пішов на угоду зі слідством, визнав себе винним в участі в незаконному воєнізованому формуванні.

Як повідомляє портал Верба Новини, «коли усні погрози вичерпали себе, щодо Мирослава Бекчіва в Одеському слідчому ізоляторі застосували фізичний вплив.

«Я бачив два удари в корпус — в область сонячного сплетіння. Далі пролунала фраза: «Ти ще довго будеш з себе героя корчити?» — і задушливий прийом. Побиття Мирослава відбувалося в присутності оперуповноваженого третього корпусу Мазуренка Володимира Васильовича. Він стояв поруч із співробітниками СБУ, мовчки спостерігаючи за беззаконням».

«Скільки подібних епізодів, пов’язаних з побиттям Мирослава Бекчіва, було — невідомо. Однак уже через кілька тижнів він погодився на угоду, отримав умовний термін і того ж дня покинув СІЗО».

“А судді хто?”

Суд, в ідеальному уявленні, це остання надія на неупередженість. Саме суд повинен виносити рішення, спираючись на текст закону і логічну зв’язність доводів. Але справа Олега Мальцева з самого початку складається інакше.

Судді в цій справі постійно змінювалися один за одним. Іноді з поважних причин, а іноді, як припускають адвокати, просто тому, що мало хто хоче вписати собі в послужний список явно проблемний процес. Занадто очевидна сфабрикованість справи і «притягнуті за вуха» докази. Ніхто не хоче бути суддею, який «був у цій справі».

У підсумку сьогодні процес розглядає суддя Юрій Кривохижа, який, на думку адвокатів, грає на боці прокуратури.

Виникає відчуття, що ми спостерігаємо не за судовим розглядом справи, а за театральною виставою. Гра ведеться за правилами, але правила задані кимось іншим і десь поза процесуальною залою. Учасники на місцях, протоколи оформлені, репліки вимовлені. Тільки питання, хто слухає?

***

Якщо спробувати підбити підсумок, не втрачаючи гідності мови і без нецензурної лексики, стане ясно: те, що називається «справа Олега Мальцева», не є ні кримінальним розслідуванням в справжньому сенсі, ні спробою встановити істину, ні навіть формально переконливою слідчою конструкцією. Перед нами справа, в якій відсутня логіка, внутрішня зв’язність і хоча б видимість інтелектуального зусилля.

Півторарічне ходіння по колу, в якому будь-який привід підходить, аби тільки не відпустити вченого з-під варти, давно втратило схожість з розслідуванням і перетворилося на метод. Метод демонстрації влади і реалізація особистої помсти, факт наявності якої був виявлений французькою правозахисною організацією European Coordination for Freedom of Conscience.

Таким чином, замість того, щоб розпочати дослідження доказів, дати оцінку обґрунтованості обвинувачення, суд обмежився продовженням запобіжного заходу, залишивши всіх під вартою без застави, не перейшовши до дослідження доказів, і закрив засідання.

Захист вважає такі дії навмисним затягуванням процесу та процесуальною “диверсією” За словами адвоката Олександра Бабікова, прокурор Руслан Войтов «зловживає процесуальними повноваженнями», а суд «підмінює розгляд справи по суті другорядними питаннями».

Крім того, в залі суду стався конфлікт між прокурором і адвокатами. Прокурор дозволяв собі особисті випади, ігнорував етичні норми, а також порушував право іноземного підзахисного (Німеччина) на переклад процесуальних документів його рідною мовою.

Наступне засідання призначене на липень. Проте, за словами захисту, жодних гарантій, що воно буде ефективним, наразі немає.

Детальніше про перебіг засідання, конфлікт у суді та позицію захисту — в інтерв’ю з адвокатом Олександром Бабіковим

Ще у грудні 2024 року на міжнародній платформі change.org була опублікована петиція Demand Justice: Suspicion of Malicious Prosecution in Dr. Maltsev Case на підтримку вченого. Вона швидко набрала підписи з різних країн і стала одним із перших сигналів про масштаб проблеми, яка вийшла далеко за межі української юрисдикції.

Бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers заявила, що кримінальне переслідування Олега Мальцева є незаконним і має ознаки фабрикації. У свою чергу, французька правозахисна організація Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience) під час виступу на сесії ООН вказала на особисту зацікавленість і мотив помсти з боку офіцера Департаменту військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка, який проводив слідчі дії у справі. Саме цей співробітник, за словами міжнародних експертів, координував процес, який містить ознаки фабрикації доказів.

Коментарі з цього приводу дала адвокатка Олега Мальцева Євгенія Тарасенко.

-Євгеніє, підкажіть, чи відповідає дійсності викладена інформація про перший вирок?

Так, дійсно, 20.12.2024 року Приморський районний суд м. Одеса виніс обвинувальний вирок цій громадянці. Вона визнала провину в участі в незаконному воєнізованому формуванні, а також дала свідчення. Суд не досліджував докази у справі, а лише обмежився її допитом (це право суду згідно з нормами чинного кримінально-процесуального закону). Це виділені матеріали з основної справи, яку веде УСБУ в Одеській області.

Зазначу, що таке визнання вини я як адвокат не можу вважати добровільним, про що прямо заявила в суді.

Річ у тім, що психічне здоров’я громадянки Киргизстану викликає великі сумніви. І про це я і мої колеги неодноразово заявляли в судових засіданнях (і я вже можу говорити про це відкрито, бо це більше не є таємницею досудового слідства). Більше того, я зверталася з клопотанням про призначення судово-психіатричної експертизи цієї особи, але мені було відмовлено.

У своєму допиті від 16.07.2024 року на запитання оперуповноваженого про те, з якої причини вона припинила співпрацювати з Олегом Мальцевим, громадянка Киргизстану каже таке (цитата):

«Я припинила співпрацю з Мальцевим Олегом Вікторовичем, бо мені наснився життєвий сон, у якому мій батько з планети Тінія, гора Тін, зроблена з чистого кришталю і золота, сказав мені терміново знайти його і реалізуватися як особистість і прийняти справжню істину».

---

Безумовно, я як адвокат щиро впевнена, що кожна людина має право вірити у що завгодно, хоч у космічних тарганів. Однак, коли людина на допиті під протокол заявляє подібні речі, це свідчить про те, що вона не просто вірить у щось, а живе в цій дійсності, а це вже, на мій погляд, питання до психіатрів.
Але найжахливіше це те, що на її свідченнях ґрунтується обвинувачення не тільки щодо Олега Мальцева, а й щодо ще 7 осіб, які також перебувають під вартою в Одеському СІЗО.

Давайте собі уявимо ситуацію, що ось такий «свідок» дає свідчення на прокурора у цій справі або на слідчого. Як ви думаєте, візьме їх суд під варту без права внесення застави? Вкрай сумніваюся. Але в нашій справі, такий «свідок» чомусь сторону обвинувачення і суд влаштовує.

Крім того, ні для кого вже не секрет, що ця громадянка Киргизстану була небайдужа до мого клієнта і має особистий мотив його обмовляти, що вона, до речі, навіть не приховує.

Із допиту в суді:

Запитання судді: Чому ви вирішили дати свідчення проти Мальцева і погодилися на визнання провини? Що вас спонукало? Я хочу дізнатися про ваш психологічний стан
Відповідь: Нормальный у меня психологічний стан. После 10 лет я узнала то, что происходило в организации, я решила, что я не хочу быть с ними связана и не должна там быть.
Запитання: Ви сказали, що ви розібралися, ви там не повинні бути, що ви маєте на увазі? Ви кажете, що за 10 років ви розібралися, вам там щось не сподобалося - що ви маєте на увазі?
Відповідь: Це стосується особистих стосунків мене і Мальцева Олега Вікторовича

Що вже тут казати, дивно й те, що громадянка Киргизстану, яка ще й незаконно перебуває на території України, за начебто участь у незаконному воєнізованому формуванні отримала штраф, запобіжний захід їй навіть не обирали, а 8 осіб, яких обвинувачують у тому самому, керуючись її свідченнями, уже понад 4 місяці перебувають під вартою в Одеському СІЗО без права внесення застави.

Якщо це «незаконне воєнізоване формування», і воно таке небезпечне, як сурмлять з усіх онлайн і телеграм-ресурсів, чому громадян України та Німеччини мучать в Одеському СІЗО, і суд навіть не дає змоги внести заставу, а громадянка Киргизстану гуляє на волі та в підсумку отримує штраф?

Адже прокурор у кожному судовому засіданні посилається на так звані «ризики» – що, мовляв, необхідно всіх тримати під вартою, оскільки вони можуть «продовжити свою злочинну діяльність». А громадянка Киргизстану з «планети Тінія» що, не може продовжити свою «злочинну діяльність»? Тобто сенс у чому:

-У ЗМІ також писали про те, що 2013 року в Криму була кримінальна справа стосовно Мальцева. Вона стосувалася шахрайства на фірмі «Російський бізнес стиль», засновником якої була Олена Шайнер, віцепрезидентка мільйонера-наставника Роберта Флетчера. Наскільки я розумію з того, що пишуть, вона була співучасницею Мальцева. Що Ви можете сказати з цього приводу.

Так, кримінальна справа була. Тільки в ній Шайнер була не співучасницею Мальцева, а заявником на нього, і її визнали потерпілою у справі. Вона організувала фірму «Русский бизнес стиль», а Мальцева запросила як одного з лекторів зі стратегічного консалтингу. У певний момент часу Шайнер закрила фірму і не стала виконувати зобов’язання перед людьми. Коли ж до неї прийшли правоохоронці, то вона знайшла переконливі доводи у вигляді 1000 доларів, щоб «повісити» це все на Мальцева.

Справа слухалася в Ленінському суді м. Севастополя і не приховую, що на слухання збирався весь суд – щоб посміятися. Бо це справді був цирк: свідки обвинувачення, які прийшли давати свідчення проти Мальцева, навіть не знали, який він має вигляд; потерпілі приносили до суду квитанції про сплату грошових коштів у фірму Шайнер, яка до Мальцева не мала жодного стосунку. До речі, саму Шайнер та її «подругу серця», яку теж визнали потерпілою, до суду доправляли приводом із міліцією, оскільки вони не хотіли туди йти, і сторона захисту була змушена просити суд доправляти їх конвоєм.

У нас, до речі, в архівах, збереглися відеозаписи цього процесу, думаю, колись ми зробимо фільм, він, безумовно, буде комедійним. Хоча, необхідно зазначити, що ця справа виявилася не комедійною для тих, хто її організовував і фальсифікував. Шайнер, яка називала Мальцева шахраєм, незабаром була оголошена у всеукраїнський розшук у справі про шахрайство в особливо великому розмірі; слідчого у справі звільнили, тому що якимось незрозумілим способом, з вікна його кабінету вистрибнув підозрюваний; прокурора затримали на хабарі; інші ж «фальсифікатори» також позбулися своїх посад. Ось така містика.

Зрештою цей «гумор» усім набрид, і новий прокурор для того, щоб суд не ухвалив виправдувального вироку, був вимушений клопотати про скерування справи на додаткове розслідування, де її й закрили.

-Пишуть, що Державне бюро розслідувань також порушило кримінальну справу стосовно Мальцева. Це так?

Не зовсім. За останній рік Мальцева намагалися «прив’язати» до кількох кримінальних справ – у ДБР, Нацполіції, СБУ. У ДБР і Нацполіції не вийшло, у СБУ – спрацювало.

Я вже говорила раніше, що кримінальна справа щодо нього – це замовлення. По суті правоохоронні органи понад рік шукали хоч що-небудь, щоб реалізувати свої фантазії. Знайшли свідка «з іншої планети» і відео, з контексту якого було вирвано фрази, що лягло в основу підозри, де все викладено в стилі роману братів Стругацьких.

Наразі під вартою перебувають 8 осіб. І що приховувати, їх фактично «маринують» у СІЗО для того, щоб вони дали неправдиві свідчення на Мальцева.

До речі, погрози надходили і свідкам у справі, які не бажали обмовляти Мальцева. І потрібно зазначити, що це роблять конкретні люди, до всіх співробітників СБУ це не має стосунку. Крім того, оперуповноважений у справі погрожував і мені, справа дійшла до того, що він штовхнув мене прямо в суді після судового засідання. Я вже звернулася з відповідною скаргою про порушення моїх прав до Комітету захисту прав адвокатів.

В Україні зараз війна й органи безпеки перевантажені роботою, тому можу припустити, що їх могли ввести в оману, плюс нерозуміння наукових процесів також могло зіграти свою роль. Тобто хтось міг скористатися ситуацією в країні та використати правоохоронні органи для реалізації своїх особистих інтересів. І для чого? Щоб знищити наукову академію і Мальцева. Кому він завадив? Видно, комусь дуже заважає, але сподіваюся, ми незабаром дізнаємося кому.

-Що Ви маєте на увазі?

Я звернулася до колег зі США. Вони порекомендували нам детективне агентство, яке займеться цим питанням. Ці люди не тільки детективи, а й журналісти, тому мають повне право проводити журналістські розслідування по всьому світу, зокрема й в Україні. Сподіваюся на їхній швидкий приїзд.

-Ще питання. Пишуть, що у 2014-2015 роках Мальцев організував «полювання» на журналістів 7 каналу, які розслідували його діяльність. Що Ви можете сказати з цього приводу?

Даю Вам посилання на відео, де журналіст 7 каналу, яка проводила це «розслідування», танцює на дашку нашої адвокатської компанії, куди вона з’явилася в суботу ввечері і, як мені здається, не зовсім у тверезому стані:

Навряд чи це можна назвати «полюванням» на журналіста, це скоріше безкоштовний цирк. Якщо Вам цікаві всі подробиці цієї «медіа-війни», Ви можете вивчити все на каналі YouTube газети «Нерозкриті злочини». Там, зокрема, є відео, на якому б’ють скло автомобіля Мальцева прямо на парковці нашої адвокатської компанії. Так це на журналістів полювання чи на Мальцева?

-Те, що Ви розповідаєте, дивує. Звідки такий натиск?

Я можу тільки припускати. У той період часу Мальцев уперше заявив, що Російська православна церква в Україні (УПЦ МП) фактично є агентурою ФСБ на території нашої країни і до релігійної діяльності не має жодного стосунку. Після цього все й почалося: бруд у ЗМІ, биття скла в машинах, абсурдні заяви на Мальцева в усі правоохоронні органи, писали навіть голові обласної державної адміністрації та збирали «хресний хід» проти Мальцева. Також Мальцев як науковець і Слободянюк як журналіст не дали розвинутися в Україні так званому російському антисектантському руху. Можливо, за це вони зараз і сидять. Час покаже.

Підписуйтесь на наш телеграм канал