Як все починалося?

У вересні 2024 року інформаційний простір України, а слідом і англомовний сегмент мережі Інтернет, вибухнув. Заголовки не залишали місця для сумнівів: «СБУ знешкодила оперативно-бойову групу ГРУ». У центрі скандалу опинився відомий вчений і адвокат Олег Мальцев.

Медійна машина працювала бездоганно. Пересічному громадянину не давали часу на роздуми, його бомбардували візуальними образами. Людям показували кадри затримання. Але головним цвяхом програми, тим самим «гачком», на який ловиться громадська думка, став ніж. Не просто холодна зброя, а клинок із зловісною абревіатурою «фсб» і відповідною геральдикою.

Логіка, запропонована аудиторії, була вбивчо простою: якщо у людини вдома лежить ніж ФСБ, значить, вона агент. Навіщо докази зв’язку з агресором, перехоплення розмов або фінансові транзакції, якщо є така гарна картинка?

Але у будь-якої брехні є термін придатності. У справі Олега Мальцева цей термін закінчився в квітні 2025 року. Іронія долі полягає в тому, що «скриньку Пандори» відкрила не захист обвинуваченого, а ті, хто більше за всіх прагнув його ув’язнення.

Ефект Барбари Стрейзанд по-одеському

Журналістка-фрілансер Оксана Піднебесна відома своєю непримиренною позицією щодо Олега Мальцева. Саме її активність в мережі Інтернет стала каталізатором викриття, якого ніхто не очікував.

У квітні 2025 року, в розпал мережевих баталій, Піднебесна вирішує викласти козир. Вона публікує фотографію з обшуків у Олега Мальцева.

Але це було не те вилизане, кадруване фото, яке місяцями тиражувала прес-служба СБУ. Це був «сирий» вихідний файл.

Різниця між офіційним релізом і витоком Піднебесної виявилася помітною. Прес-служба відомства працювала професійно: знімки були обрізані, акценти зміщені, накладені водяні знаки. Це був «парадний портрет» доказу, створений для залякування.

Оксана Піднебесна ж, у пориві довести провину Олега Мальцева, виклала в мережу широкий кадр без ретуші і без логотипів СБУ.

Користувачі миттєво помітили недобре. Почалася стихійна перевірка, яка швидко переросла в повноцінну цифрову експертизу.

Ось як прокоментував користувач Михайло Гончаренко:

У форензіці є параметр – аналіз рівня помилок (ELA), який виявляє явну невідповідність артефактів стиснення. На фото, яке ви скинули, кругла емблема на клинку має значно більшу залишкову похибку, ніж навколишній фон. Такі неоднорідні сигнатури ELA характерні для складеного (простими словами відфотошопленого) зображення: шар емблеми має виражену історію стиснення, що вказує на те, що він був накладений або сильно відретушований після отримання оригінальної фотографії. Тобто емблема була вставлена в цифровий формат, а не вигравірувана на клинку. Навіщо ви поширюєте фейки? Ви ж журналіст.

Перевірка за допомогою FotoForensics

Ми вирішили не покладатися на коментарі і провели власну верифікацію зображення, використовуючи інструменти, визнані міжнародною спільнотою журналістів-розслідувачів (включаючи Bellingcat) і військовими фактчекерами.

Перший етап — прогон зображення через сервіс FotoForensics. Це стандартна процедура для перевірки автентичності фотоматеріалів.

Як видно з результатів перевірки, зона, де на клинку знаходиться абревіатура «фсб», має чужорідну структуру. Простіше кажучи, логотип був намальований або накладений поверх зображення. Якщо пояснювати простою мовою: коли ви зберігаєте фотографію у форматі JPEG, всі пікселі зображення стискаються приблизно однаково. Якщо ж ви берете шматок іншого зображення (наприклад, логотип) і вставляєте його в фото, а потім зберігаєте знову, цей «чужорідний» шматок матиме іншу історію стиснення. Логотип має значно більшу залишкову похибку, ніж навколишній фон (метал ножа). Він буде «світитися» на тлі решти зображення. Такі неоднорідні сигнатури характерні виключно для відредагованого зображення.

На цьому можна було б поставити крапку. Але ми вирішили піти далі і перевірити фізичну можливість існування такого ножа.

Експертна думка №1

Ми показали фотографію, опубліковану Піднебесною, професійному промисловому дизайнеру Володимиру (ім’я змінено з міркувань безпеки джерела). Володимир більше 15 років працює з металом і знає, як поводиться промінь лазера на будь-яких поверхнях. Ми задали просте питання: чи можливо так рівно нанести логотип на поверхню з різним рівнем висоти?

Це фізично неможливо, — заявив експерт. — Подивіться на геометрію клинка.

Володимир вказав на ключову деталь, яку пропустили фейкоделі — спуск (скос) леза. У будь-якого бойового або мисливського ножа є «голомень» (плоска частина біля руків’я) і є спуск — частина, де метал йде під кутом вниз, до ріжучої кромки. Між ними є чітка лінія перегину — грань.

Далі експерт прокоментував:

На фото логотип лежить абсолютно рівно. Якщо нанести гравіювання на перегин, малюнок повинен «ламатися». Та частина герба, що потрапила б на спуск, стала б каламутною, розфокусованою, лінії стали б товщими. Але головне — геометрія. Уявіть, що ви малюєте ідеальне коло на аркуші паперу, а потім згинаєте аркуш. Коло візуально перетвориться на овал або ламану фігуру. А тут? Ідеальне коло висить у повітрі над вигином металу.

Володимир пояснив, що жоден професійний гравер не стане розміщувати логотип на ребрі. Це гарантований брак. Логотип або зменшують, щоб він вліз на плоску п’яту клинка, або зсувають на лезо цілком.

Експертна думка №2

Якщо фізика і геометрія доводять підробку технічно, то історія і геральдика знищують її смислово. Ми звернулися до історика, що спеціалізується на символіці силових структур пострадянського простору (чоловік погодився прокоментувати зображення на правах анонімності).

Поглянувши на «доказ», експерт відразу вказав на ряд грубих помилок, які не могли бути допущені в офіційній продукції фсб, і тим більше цнс (Центру спеціального призначення).

Будь-яка офіційна емблема будується за суворими модульними сітками. У геральдиці немає випадкових символів або фігур, кожен елемент має суворе значення і місце. В офіційній емблемі органів держбезпеки меч — це символ караючої десниці. Він завжди є домінантою. Меч або вільний, або, якщо він вписаний в коло, він візуально розриває межі, лежить поверх них, – пояснює геральдист. Тут же ми бачимо, як текст в рамці буквально «душить» герб. Такої окантовки в офіційних емблемах даного відомства не існує.

Ще більш безглуздо, на думку експерта, виглядає шрифт. У нагородній зброї або офіційній символіці використовуються унікальні шрифтові гарнітури. На «ножі Мальцева» використано стандартний шрифт без зарубок (схожий на Arial або Myriad), просто вигнутий по дузі.

Це виглядає як офісна печатка ТОВ «Роги і Копита», а не як гравірування військового підрозділу, – коментує експерт. Текстове коло і подібний шрифт – це типовий шаблон у безкоштовних конструкторах печаток.

І дійсно, обведення, про яке говорив експерт, виглядає як звичайна офісна печатка.

На наш погляд, вийшло ідентично.

Пошуки чорної кішки, якої немає

Ми — журналісти, і ми звикли перевіряти інформацію. Припустимо, експерти помиляються. Припустимо, існує якась секретна, рідкісна серія ножів саме з таким «кривим» і фізично неможливим логотипом.

Ми почали перевірку за відкритими джерелами.

1. Вікіпедія та офіційні реєстри. Ми перевірили всі офіційні емблеми правління «В» (Вимпел). Жоден офіційний символ не збігається з тим, що намальований на ножі. Емблеми з такою примітивною текстовою окантовкою просто не існує в природі. Є окрема емблема, але в окантовці в стилі ТОВ «Роги і копита» ми не знайшли.

2. Шеврони та уніформа. Ми проаналізували тисячі фотографій шевронів, доступних в мережі Інтернет та на форумах колекціонерів. Нічого схожого.

І навіть сувенірна продукція на маркетплейсах виглядає інакше.

Ніж у спину правосуддю

Що ми маємо в сухому залишку?

1. Цифрова експертиза доводить: логотип накладено у фоторедакторі (різниця в піксельній структурі та артефактах стиснення).
2. Фізична експертиза доводить: гравірування ігнорує закони фізики та геометрії предмета (малюнок не ламається на гранях).
3. Геральдична експертиза доводить: дизайн логотипу не відповідає офіційним стандартам і виконаний дилетантом.
4. Моніторинг джерел доводить: такого символу не існує в реальності.

Найгучніший, наймедійніший доказ, на якому будувався образ «ворога» у справі Олега Мальцева — це фейк. Причому фейк неякісний, зроблений поспіхом, розраховуючи на те, що ніхто не буде вдивлятися. Але Оксана Поднебесна, сама того не бажаючи, дала суспільству можливість вдивитися. Вона опублікувала «сирий» файл, який став вироком для слідства.

Вже більше року нам розповідають захоплюючу казку про законспіровану групу ГРУ, яка мало не десантувалася в Одесу ще в 2014 році і цілих десять років «готувалася захоплювати владу» в місті. Але дозвольте запитати: де матеріальні сліди цієї підготовки? Де схованки зі зброєю? Де вибухівка (про яку, до речі, деякі особливо запопадливі ЗМІ намагалися приписати «від себе», але потім, мабуть, вирішили не ризикувати з настільки явною брехнею)? Де задокументований зв’язок з кураторами, де конкретні бойові завдання?

Нічого цього немає. У сухому залишку обвинувачення має лише звичайний ніж з приватної колекції Мальцева і «творчість» оперативника з кривими руками, який не зумів грамотно скористатися фотошопом.

Саме тому навіть у найбільш скептично налаштованих громадян після ознайомлення з фактами відкриваються очі. Стає кришталево ясно, чому сторона обвинувачення так старанно, всіма правдами і неправдами, намагається затягувати перехід до розгляду доказів у суді. Відповідь проста: їх немає.

Скільки ще прокурори і суд будуть робити вигляд, що вірять у цю відверту нісенітницю, вигадану «особливо обдарованим» творчим співробітником ДВКР СБУ в рамках справи Олега Мальцева? Відповідь, на жаль, проста і цинічна. Цей театр абсурду триватиме рівно доти, доки зацікавлені в арешті Олега Мальцева особи продовжуватимуть заносити гроші в касу.

Вони платять не за правосуддя. Вони платять за свій страх. Це відчайдушна спроба відтягнути неминуче, в надії, що їм самим не доведеться відповідати за скоєне. Але надія — вона хороша тільки тим, що вмирає останньою.

Арешт без альтернативи

12 вересня 2024 року за сфабрикованою кримінальною справою був заарештований вчений і адвокат Олег Мальцев. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою без права внесення застави. При цьому, в більш тяжких випадках з корупціонерами-чиновниками, які були спіймані на розкраданнях в особливо великих розмірах, а також деяким правоохоронцям, які в стані алкогольного сп’яніння збивали людей на смерть, фігурантам нерідко надавалася можливість вийти під заставу. У випадку з вченим, який написав книгу про воєнні злочини, така можливість не була надана.

Арешт Олега Мальцева відбувся незважаючи на серйозні ризики для здоров’я. За 3 місяці до затримання вчений був виписаний з реанімації і проходив курс реабілітації вдома, пересуваючись за допомогою інвалідного візка. Під час обрання Олегу Мальцеву запобіжного заходу прокурором була надана суду медична довідка, видана лікарем Єврейської лікарні, де Олег Мальцев під конвоєм ночував перед доставкою його до суду (ІТТ відмовився тієї ночі приймати людину з такими захворюваннями) і згодом названа фіктивною, яка формально знімала обмеження для поміщення в СІЗО.

Що сталося в слідчому ізоляторі?

Через два тижні після поміщення в СІЗО і його відмови визнати провину, в камері, де перебував Олег Мальцев, був проведений обшук. Як показали свідки в суді, під час так званого «шмона» в його особисті речі було підкинуто консервний ніж, після чого предмет було вилучено як заборонений.

Сусідів по камері Мальцева відразу почали заперечувати, заявляючи, що цей предмет йому не належав. Проте адміністрація кваліфікувала те, що сталося, як порушення порядку утримання, і вченого помістили в карцер строком на десять днів.

Один зі свідків пізніше заявив у суді, що в той момент їм прямо сказали «закрити роти», пояснивши те, що відбувається, інтересами СБУ.

Нам сказали закрити роти, це потрібно СБУ.

У карцері без ліків і допомоги

Нагадаємо, до карцеру було поміщено людину, яка не могла пересуватися без сторонньої допомоги. У неї було вилучено ліки, необхідні для підтримання здоров’я. Медична допомога фактично не надавалася, рани, що залишилися після важкої хвороби, не оброблялися.

Медичні фахівці вказують, що при цукровому діабеті навіть невеликі виразки становлять серйозну небезпеку. Уповільнене загоєння, високий ризик інфекції та можливість гнійних ускладнень є загальновідомими клінічними фактами. У важких випадках подібні стани можуть призвести до ампутації кінцівок. Незважаючи на це, Олег Мальцев перебував у карцері без належного медичного супроводу.

Свідки також повідомляли про спроби застосування фізичної сили, грубе поводження з боку персоналу та вилучення книг, які були у вченого. Протягом 10 днів перебування в карцері Мальцеву не давали помитися.

Судовий розгляд

15 грудня Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов адвоката Євгенії Тарасенко і визнав поміщення Олега Мальцева в карцер незаконним. Про це рішення на своїй сторінці в Facebook також повідомила адвокат Ольга Панченко, зазначивши, що це вже не перший випадок, коли дії в рамках справи Олега Мальцева визнаються судом незаконними.

Коментуючи рішення, Євгенія Тарасенко підкреслила, що суд не поспішав з винесенням вердикту, але при цьому були викликані і заслухані свідки. За її словами, саме ретельне дослідження обставин дозволило дійти обґрунтованого висновку.

Питання про апеляцію та значення рішення

Відповідаючи на питання журналіста про можливу апеляцію та стійкість правової позиції захисту, Євгенія Тарасенко заявила, що з урахуванням досліджених доказів ризиків вона не бачить. За її словами, всі процесуальні вимоги були дотримані таким чином, щоб виключити підстави для успішного оскарження.

Говорячи про значення цього рішення для справи Олега Мальцева в цілому, адвокат зазначила, що захист зіткнувся з правовим беззаконням з боку окремих представників влади. Визнання приміщення в карцер незаконним, на її думку, є сигналом про неприпустимість подібного поводження з людьми, які перебувають під вартою.

Ви кидаєте людину в карцер, позбавляєте її ліків, створюєте ризики для здоров’я і пряму загрозу життю. Ви ставитеся до неї як до злочинця ще до рішення суду. Так робити не можна, —

підкреслила Тарасенко, додавши, що на будь-яке порушення закону в правовій державі повинні слідувати контр-дії, спрямовані на відновлення порушених прав.

«Совість ампутована за непотрібністю», — каже Марина у своєму другому інтерв’ю після звільнення з Одеського слідчого ізолятора, де вона провела більше року. Вона каже це як людина, яка провела більше року по інший бік системи, бачила її зсередини.

Справа, в рамках якої була заарештована Марина Іллюша, належить до числа найрезонансніших в Одесі за останні роки. У вересні 2024 року в рамках сфабрикованої кримінальної справи Приморський районний суд Одеси обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо вченого та адвоката Олега Мальцева і низки його колег. З того часу термін перебування під вартою неодноразово продовжується, а запобіжний захід залишається низьким, незважаючи на стан здоров’я вченого.

«У залах суду оселився страх»

«В Одесі пішли далі, — каже Марина Іллюша. — Знайшли людину, знайшли статтю, а совість втратили». Вона називає те, що відбувається, «естафетою боягузтва», яка почалася з судді Осіїка з Приморського районного суду Одеси. Саме він взяв під варту вченого і адвоката Олега Мальцева, а потім її та інших колег.

Ключовий момент, на який Марина Іллюша звертає увагу в інтерв’ю, — страх як фактор, що визначає судові рішення. Ільюша описує атмосферу судових засідань, в яких, за її словами, рішення виглядають заздалегідь визначеними. Судді, стверджує вона, нерідко поводяться відсторонено, майже демонстративно не втягуючись в аргументи сторін, а підсумкові постанови зачитуються як формальність.

У своєму інтерв’ю вона фактично говорить про ситуацію, в якій суддя перестає бути незалежним арбітром і стає заручником зовнішнього тиску.

Під мантіями у них по спині пробігає холодний піт, — описує вона атмосферу в залах суду. — Руки пітніють від страху. Судді розуміють, якщо вони законним способом відпустять Олега Мальцева з-під варти під заставу, завтра прийдуть за ними.

Роль силових структур і тиск на захист

Окреме місце в її інтерв’ю займає тема участі силових структур у судових процесах. Іллюша стверджує, що присутність співробітників правоохоронних органів у судах, а також їхній неформальний вплив на хід справ стали в Одесі практично нормою. У її розповіді фігурує ім’я співробітника військової контррозвідки Євгена Волошенюка, якого вона описує як людину, яка регулярно з’являється в судах і СІЗО і, за її словами, чинить тиск на учасників процесу.

Це вже всім відомо. Співробітник військової котррозвідки Євген Волошенюк бігає між судами і СІЗО, вирішує питання. Всі знають, як він залякує суддів.

Ще більш тривожною вона вважає ситуацію з адвокатами. За її словами, багато захисників відмовляються брати справи, як тільки дізнаються, що ними займається СБУ. Вона нагадує і про випадок адвоката Ольги Панченко, яка була заарештована в рамках тієї ж справи, в якій захищала своїх підзахисних. Для Іллюші це стало символом руйнування базового принципу права на захист.

За те, що адвокати виконують свою роботу, їх саджають в СІЗО, — констатує Іллюша. — Ось що сьогодні відбувається в судовій системі.

У який момент погони стали важливішими за закон України?

Вчора Одеський апеляційний суд вкотре залишив вченого Олега Мальцева та журналіста Костянтина Слободянюка під вартою без пояснень. З формулюванням, яке звучить як насмішка над законом: «немає підстав змінити запобіжний захід».

А чи є правові підстави залишити їх під вартою? — запитує Іллюша. Цього суд не пояснив.

Вчений Олег Мальцев з хронічними захворюваннями перебуває в Одеському СІЗО вже п’ятнадцять місяців без обвинувального вироку і без альтернативи утриманню під вартою. Це, підкреслює Марина Іллюша, вже не запобіжний захід — це покарання, яке відбуває людина, ні в чому не засуджена.

Тримати людину п’ятнадцять місяців під вартою ні за що — це беззаконня, — каже вона. — Судді під час засідань дивляться у вікно, хтось у телефон. Мені здається, вони займаються своїми справами. Рішення відомі заздалегідь.

Іллюша задається питанням: в який момент погони стали важливішими за закон України? Хто це допустив?

Судді винесли рішення і поїхали додому до своїх сімей, дітей, — каже вона. — А людина ні за що вже п’ятнадцять місяців перебуває під вартою в жахливих умовах. Якби під вартою перебували їхні близькі, їхні діти — яке рішення вони прийняли б? Відповідь зрозуміла кожному.

Мені як громадянці України дуже прикро дивитися на те, що якісь погони значать більше, ніж закон, — резюмує Іллюша. — Куди ми йдемо? Що буде далі?

Але часи змінюються. В Одесі, схоже, винайшли новий метод розслідування. Назвемо його «оперативним гіпнозом». Це коли слідчий дивиться на порожній аркуш паперу і зусиллям волі (або наказом зверху) бачить там те, чого немає. А якщо уяви не вистачає, на допомогу приходить його величність Ксерокс.

Переді мною лежить документ, від якого у будь-якого старого «слідчого» волосся стане дибки. Це науковий висновок у справі професора Олега Мальцева. Сухий юридичний текст, але якщо перекласти його з професорського на людську мову, відкривається безодня.

Метод «Ctrl+C — Ctrl+V»

Слідство — це ремесло. Нудне, копітке. Але одеські пінкертони вирішили не потіти. Вони взяли професора Мальцева і його соратника Слободянюка і пред’явили їм букет тяжких статей: захоплення влади (ст. 109), створення НЗФ (ст. 260 ч. 1) і керівництво цим НЗФ (ст. 260 ч. 3).

Звучить страшно? А тепер стежте за руками.

Експерт-правознавець читає Обвинувальний акт і протирає очі. Опис дій обвинувачених для всіх трьох абсолютно різних злочинів — ідентичний. Слово в слово. Буква в букву.

Уявіть: ви зловили кишенькового злодія. І пишете в протоколі: «Іванов вкрав гаманець». А потім додаєте: «Оскільки Іванов вкрав гаманець, він тим самим готував теракт і політ на Марс». Абсурд? У справі Мальцева це реальність. Слідчий просто скопіював один і той же текст у три різні графи.

Юридично це називається порушенням статті 61 Конституції: не можна карати двічі (а тут тричі!) за одне й те саме. А мовою професіоналів це називається «липа».

Фантомний переворот

Давайте розберемо цей «шедевр» по кісточках. Мальцеву шиють статтю 109 — «Дії, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу». Серйозна заявка. За таке до стіни ставили.

Але будь-який курсант знає: щоб пред’явити цю статтю, потрібно довести дію. Не думки, не розмови на кухні, а дію. Штурм, барикади, захоплення арсеналів.

Що пише слідство? Воно пише про «змову». І тут же вчиняє підробку. У законі сказано: є дії, а є змова на дії. Це різні речі. Але слідчий ліпить «гібрид»: він стверджує, що Мальцев і домовився, і вчинив. При цьому в тексті немає ні слова про те, які саме дії по захопленню влади були вчинені.

Ні танків на Дерибасівській, ні захопленої мерії. Тільки папір, який все стерпить. Слідчий підмінив реальні факти описом мети. Він просто вирішив: «Раз вони зібралися разом, значить, хочуть повалити владу». Логіка залізна, як грати в СІЗО.

Керівник порожнечі

Далі — більше. Мальцеву інкримінують частину 3 статті 260 — «Керівництво воєнізованим формуванням».

Тут є тонкість: створити групу (ч. 1) і керувати нею (ч. 3) — це різні злочини. Керівництво — це поточна робота: фінансування, вербування, планування операцій, видача пайків.

Експертиза тикає слідство носом у його ж документи: в обвинувальному акті немає жодного факту, що описує керівництво. Там знову і знову переписана історія про створення.

Виходить парадокс: слідство каже «він керував», але описує тільки те, як «він створив».

Це все одно, що судити архітектора за те, що він живе в побудованому будинку, не маючи доказів, що він там взагалі з’являвся. Кваліфікація висмоктана з пальця, щоб накрутити термін.

За що сидимо?

Виникає питання: якщо юридична база справи — це решето, крізь яке свистить вітер, то навіщо це все? Чому шанованого вченого, автора книг, виданих у США, тримають у клітці 15 місяців?

Відповідь проста. Коли у оперів немає фактів, вони включають фантазію. Їм не потрібен Мальцев-вчений. Їм потрібен Мальцев-лиходій.

Вони взяли наукову організацію, що займається історією та єдиноборствами, і як сову на глобус натягнули на неї «воєнізоване формування». А щоб ніхто не сумнівався, приправили це соусом «державного перевороту».

Це називається імітація бурхливої діяльності. Система працює на самозбереження. Їй простіше намалювати три статті під копірку, ніж визнати, що вони посадили невинну людину.

Тільки ось біда: папір може і стерпить, а історія — ні. Експертиза доктора наук Берзіна — це не просто документ захисту. Це вирок професіоналізму тих, хто шив цю справу білими нитками.

Коли уява замінює Кримінальний кодекс, правосуддя перетворюється на дешевий детектив у м’якій обкладинці. І фінал у цього детектива буде поганий. Для авторів.

Редакція «Суспільного прибою» пропонує увазі читачів переклад матеріалу британських колег, щоб ознайомити українську аудиторію з тим, як закордонні ЗМІ аналізують одне з «найбільш суперечливих судових розглядів сучасної України». Оскільки погляд з боку дозволяє формулювати ті питання, які всередині країни все ще ставляться недостатньо голосно.

Нижче ми публікуємо повний переклад статті Western Morning News, зберігаючи її структуру та основні акценти.

Рано вранці, коли ворота Одеського слідчого ізолятора повільно відчинилися, четверо жінок і німецький журналіст зробили перші кроки до свободи, якої вони були позбавлені більше року. Їх звільнення під заставу стало результатом тривалої судової тяганини, яку вели адвокати захисту, і постійної участі з боку європейських правозахисних організацій. Але для вченого Олега Мальцева і журналіста Костянтина Слободянюка, яким інкримінують створення «незаконного воєнізованого формування», латунні двері камер поки залишаються закритими.

Цю справу вже називають однією з найбільш суперечливих в сучасній українській практиці. Міжнародна правозахисна організація Human Rights Without Frontiers (HRWF) говорить про політично мотивоване переслідування. Адвокати вказують на «непояснювані затримки» і відсутність прямих доказів складу злочину. Українські прокурори стверджують, що вчений нібито обговорював сценарій захоплення влади.

Між патріотизмом і злочином

Щоб зрозуміти, чому ця історія резонує далеко за межами України, потрібно повернутися до перших місяців після повномасштабного вторгнення Росії.

Навесні 2022 року українська влада активно закликала громадян до самоорганізації на випадок окупації окремих регіонів. Урядовий портал «Центр національного спротиву» публікував рекомендації щодо використання зброї, методів прихованого опору та організаційної самооборони. Міністерство оборони випустило довідник, де прямо закликало громадян об’єднуватися і бути готовими до активних дій у надзвичайних умовах.

На цьому тлі 18 квітня 2022 року Олег Мальцев, вчений з міжнародною репутацією, організував зустріч зі своїми колегами. Тема обговорення — як діяти в разі захоплення Одеси і в умовах відсутності зв’язку або державної координації, що є стандартною практикою для більшості цивільних ініціатив самооборони, що виникли в той період.

Однак через два роки ця розмова стала головним доказом звинувачення. Слідчі Служби безпеки України (СБУ) інтерпретували цю бесіду як спробу створити «незаконне воєнізоване формування» з передбачуваною метою «захоплення влади».

Правозахисники називають це «парадоксом, неможливим у правовій державі». HRWF у своєму висновку підкреслює:

Те, що держава публічно описувала як нормальну і бажану реакцію громадян на загрозу окупації, у справі Олега Мальцева було перетворено на підставу кримінального переслідування.

Арешти, які шокували міжнародну спільноту

У вересні-жовтні 2024 року співробітники спецпідрозділів СБУ провели серію затримань. За словами адвокатів, у ряді випадків силовики діяли грубо і з порушенням процесуальних норм. Директорка інституту судьбоаналізу Марина Ільюша, яку звільнили під заставу місяць тому, описує своє затримання в інтерв’ю українській газеті «Суспільний прибій»:

Мені наділи наручники, на голову натягнули мішок і спустили в підвал. Вони говорили, що я сяду як мінімум на 10 років. Що вийду старою і без зубів. Я не розуміла, це були погрози чи попередження про тортури.

Її розповідь підтверджує один з найтривожніших моментів розслідування: відсутність прозорості та зловживання під час затримань.

Німецький журналіст Сергій Енгельманн, який співпрацював з українцями кілька років, пов’язує свій арешт з публікацією критичної статті про справу Мальцева.

Ключовою подією стала публікація моєї журналістської статті «Хто замовив наклепницьку кампанію проти Олега Мальцева». Через чотири дні після публікації мене заарештували, — розповідає він.

Незабаром після цього сайт, на якому була розміщена стаття, зазнав хакерської атаки, що пізніше підтвердило саме медіа.

Енгельманн провів понад шість місяців у в’язниці, не розуміючи суті висунутих йому звинувачень.

Мої адвокати зробили все можливе — вони подавали клопотання, посилалися на міжнародні стандарти, щоб змусити прокурора перекласти звинувачення мовою, яку я розумію, — німецькою. Через сім місяців я нарешті побачив документи зі звинуваченням, — згадує він.

Позиція обвинувачення: спроба захоплення влади

Українська прокуратура стверджує, що український вчений Олег Мальцев створив групу, яка в разі окупації Одеси могла спробувати встановити власний контроль над містом. Однак, за словами адвокатів захисту, в суді прокурор Руслан Войтов не зміг навести жодного факту, який можна було б кваліфікувати як створення збройної групи або планування державного перевороту.

Звинувачення ґрунтується на припущеннях, а не на доказах, — каже один з українських адвокатів. — Прокуратура більше року навмисно затягує розгляд доказів просто тому, що доказів провини Олега Мальцева не існує.

Процесуальні порушення та повільне правосуддя

Адвокати вказують на численні процесуальні проблеми у справі. Євгенія Тарасенко, одна із захисників, відзначає дивну хронологію: у грудні 2023 року на електронну пошту адвоката Ольги Панченко, яка представляла інтереси Мальцева, надійшов анонімний лист із пропозицією закрити всі проблеми «за певну подяку». Про цей факт було офіційно повідомлено СБУ, але від них не надійшло жодної реакції. Через два місяці почалися обшуки.

Сторона обвинувачення, на думку захисту, затягує перехід до розгляду доказів, оскільки переконливих матеріалів, що підтверджують провину, не існує. У судових засіданнях ні прокурор, ні суддя не змогли вказати, які конкретні незаконні дії вчинили підсудні.

Міжнародний резонанс

28 березня 2025 року Рада ООН з прав людини на 58-й сесії в Женеві обговорила ситуацію з українським вченим Олегом Мальцевим. Французька правозахисниця Крістін Мірре виступила із заявою про незаконність ув’язнення українського вченого. Бельгійські активісти на чолі з Віллі Фотре також різко розкритикували українські правоохоронні органи у зв’язку з цією справою. Правозахисні організації додатково висловили занепокоєння з приводу поведінки судових органів у цій справі під час конференції ОБСЄ у Варшаві.

Журналісти видання Jewish Review провели розслідування і назвали справу політично мотивованим переслідуванням єврейського вченого. Мальцев, який народився в єврейській родині, є рушійною силою проекту «Європейська історія єврейського народу», підтримуваного Одеським регіональним відділенням Української академії наук.

Філософ Георгій Вачнадзе, магістр Левенського університету, назвав арешт «симптомом інституційного провалу», посиленого війною. Французький вчений Люсьєн Улабіб, який співпрацював з Мальцевим над книгою про філософа Жана Бодріяра, також виступив з публічним зверненням до українського суду.

Особиста помста чи державна необхідність?

Юристи та правозахисники стверджують, що справа може бути пов’язана з особистою неприязню з боку офіцера військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка. За даними захисту, у грудні 2024 року Волошенюк отримав підвищення по службі, що, можливо, пов’язано з його роллю в розслідуванні.

Міжнародні детективи, які проводять приватне розслідування на прохання правозахисних організацій, стверджують, що судовий процес має щонайменше чотири ознаки фабрикації кримінальної справи. Їхні українські контакти в спецслужбах підтверджують, що деякі колеги «грали нечесно», нібито фабрикуючи докази для підкріплення справи.

На думку слідчих, організатори розраховували на те, що військовий стан стане для них ідеальним прикриттям. У момент загострення проблем національної безпеки гучний арешт «особливо небезпечної групи» можна було б подати як тріумф спецслужб, відклавши ретельну перевірку доказів. На їхню думку, розрахунок був простий: мало хто став би сумніватися в автентичності матеріалів, коли достатньо продемонструвати результат операції.

Одна із затриманих жінок розповіла суду, що оперативник Євген Волошенюк поводився дивно під час допитів: замість того, щоб задавати їй питання по суті справи, він цікавився тільки інтимним життям доктора Мальцева і затриманих.

Умови утримання

Особливу тривогу правозахисників викликають умови утримання вченого, який страждає на діабет і бронхіальну астму. За інформацією захисту, Мальцев утримується в неопалюваних камерах, які кишать клопами, де ув’язненим дозволяють митися тільки раз на тиждень, туалети не відокремлені від житлових приміщень, а через руйнування стін і пошкодження підлоги відсутня нормальна вентиляція.

На момент арешту Мальцев проходив курс реабілітації після перебування в реанімації. Незважаючи на важкий стан здоров’я, суд не врахував це як пом’якшувальну обставину і відмовився застосувати більш м’які альтернативні запобіжні заходи, хоча стаття, за якою були пред’явлені звинувачення, це дозволяла зробити.

Перемоги захисту

Поступово захисту вдається домагатися перемог. 25 квітня 2025 року була звільнена адвокат Ольга Панченко, яку заарештували за тією ж статтею, що і її клієнта — безпрецедентний випадок тиску на захисників.

21 жовтня 2025 року Одеський апеляційний суд звільнив під заставу німецького журналіста Сергія Енгельманна після цілого року ув’язнення. Застава склала 60 тисяч гривень.

5 листопада той самий суд розпорядився звільнити останніх чотирьох членів нібито «особливо небезпечної оперативно-бойової групи» — всіх молодих жінок, яких слідчі звинуватили в участі у воєнізованому формуванні.

Ці звільнення демонструють, на думку захисту, відсутність реальних підстав для звинувачень і поступовий розвал позиції прокуратури.

Дилема воєнного часу

Справа Мальцева відображає складну дилему, з якою стикається Україна під час війни: як захистити національну безпеку, не жертвуючи принципами правової держави? Критики зазначають, що надмірне завзяття в боротьбі з потенційними загрозами може призвести до зловживань і переслідування невинних.

Прихильники жорсткої позиції влади вказують на реальні загрози з боку російських спецслужб і необхідність пильності. Однак правозахисники попереджають: використання каральних інструментів для зведення особистих рахунків підриває довіру до інститутів і послаблює державу зсередини. Крім цього, переслідування невинних використовується в корисливих цілях і має корупційну складову.

Як зазначає один з міжнародних спостерігачів:

Величезна кількість процесуальних порушень у справі доктора Мальцева ставить під сумнів законність самого переслідування. Що заважає суду якомога швидше приступити до розгляду доказів? Натомість усі зусилля, схоже, спрямовані на те, щоб затягнути цей момент.

Дійсно, і прокурори, і захисники вже ознайомилися з доказами від кожної сторони. Затягування переходу до розгляду доказів, на думку адвокатів, пояснюється просто: у обвинувачення немає переконливих аргументів, щоб спростувати доводи захисту.

Спочатку все відбувалося в рамках встановлених процедур. Справу порушили в ДБР, розпочали збір матеріалів. Тривали слідчі дії. Але рік минув, а віз і нині там. Як не намагалися, нічого не знайшли. Тоді справу передають до СБУ. Можливо, з надією, що саме там, в інших умовах, в іншому контексті, вдасться знайти «зраду», а може бути і щось серйозніше. Паралельно починаються рухи в Національній поліції. Здавалося б, в цьому немає нічого протизаконного: взаємодія відомств і обмін даними. Однак, що ми спостерігаємо насправді? І хоча відповідь вже дана бельгійською правозахисною організацією Human Rights Without Frontiers, яка назвала справу проти вченого сфабрикованою, спробуємо ще раз розставити всі крапки над «i» і подивимося на цю справу більш комплексно.

Чи можна бути незадоволеним кількістю того, що знаходиться в рамках закону?

Один з найцікавіших моментів у цій справі пов’язаний із вилученням зброї. Зробимо ремарку: вилучення не бойової, а спортивної та мисливської зброї, і не з таємного схованки, а з офіційного володіння. Проте факт її наявності викликав бурхливу істерику: спочатку в соцмережах, де межі між фактами та емоціями давно розмиті, а потім і у сторони обвинувачення.

Кримінальне провадження за статтею 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю) з’явилося практично відразу. Мабуть, діяла така логіка: якщо зброя є, значить, вона незаконна. А якщо її ще й занадто багато, значить, щось тут не так. Але згодом з’ясувалося: дозволи на всю вилучену зброю оформлені, документи в порядку, реєстрація зроблена згідно з чинним законодавством.

І ось тут починається, мабуть, найтонший сюжет. Сторона обвинувачення продовжує наполягати на 263 статті тільки тому, що… незадоволена кількістю вилученої зброї. Чи можна бути незадоволеним кількістю того, що знаходиться в рамках закону? Очевидно, можна, якщо чиїсь емоції підміняють норму. І крім як спробою інтерпретувати норму як аномалію, якщо вона не вкладається в звичні рамки, це назвати не можна.

Тим часом пояснення виявилося прозаїчним. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Олег Мальцев — засновник Міжнародної федерації спортивної та тактичної стрільби. У федерації може бути інвентар, а спортивна зброя може бути легальною.

Фінал епізоду виявився формально логічним: суд першої та апеляційної інстанції постановив повернути зброю законному власнику. Але після такого бурхливого емоціонування з боку обвинувачення виникає відчуття, що часом дотримання закону виявляється не аргументом, а дратівливим фактором.

Режим очікування активовано. Прокурор Руслан Войтов

Інша особливість цієї справи полягає в швидкості її розгляду. А точніше, в практично повній відсутності цієї швидкості і затягуванні процесу. З моменту пред’явлення підозр і взяття людей під варту час став відігравати окрему роль.

Сторона обвинувачення, за спостереженнями захисників, вдається до методів, які, при зовнішній законності, дають один і той же результат — продовження запобіжного заходу.

Наведемо приклад: сторона обвинувачення двічі продовжувала терміни досудового розслідування, при цьому після передачі матеріалів до суду з’ясувалося, що за ці 4 місяці ніяких слідчих дій зроблено не було. Тобто терміни штучно затягувалися, щоб тримати людей під вартою.

Або ж інший приклад полягає в тому, що зараз робить сторона обвинувачення, прагнучи якомога довше відтягнути момент початку розгляду доказів по суті. Інакше як процесуальними «диверсіями» це не назвеш.

Таке поводження з часом перетворює його з нейтрального ресурсу на засіб тиску. У цьому випадку сам хід слідства стає фактором, що впливає на учасника справи не тому, що встановлено провину, а тому, що час йде, підсудні вже дев’ятий місяць у СІЗО, а рішення все не прийнято.

Замість вагомих доказів відео з вкраденого комп’ютера

Зазвичай прийнято, якщо мова йде про докази у кримінальній справі, то очікується щось вагоме: речове, юридично грамотно оформлене, отримане з дотриманням процедур. У випадку справи Олега Мальцева все інакше. У центрі уваги опиняється не задокументована зустріч з «кураторами», не «диверсія», а відеозапис з внутрішньої наради Європейської академії наук України.

На цій нараді обговорювалося, що робити в разі окупації Одеси. Як захистити майно, літніх колег, самих себе. Повернемося трохи назад, коли відбувалася ця нарада: весна 2022 року, ситуація в Одесі, м’яко кажучи, тривожна, тези про те, що місто може бути окуповане, лунали не в кулуарах, а з центральних каналів від самої адміністрації.

Однак важливим у цьому епізоді стало навіть не зміст відео, а спосіб, яким воно було отримано. Дане відео не було у відкритих джерелах, воно зберігалося на робочому комп’ютері, який був викрадений, а момент крадіжки зафіксований на аудіозаписі. Як після цього відео опинилося в справі — питання, на яке поки немає переконливої відповіді. Але відомо, що при його отриманні не використовувалися відкриті джерела, незважаючи на посилання в матеріалах справи на так званий протокол Berkeley.

Конституція України (стаття 62, частина 3) і Кримінально-процесуальний кодекс прямо вказують: докази, отримані з порушенням закону, є неприпустимими. Питання в тому, чи всі сторони однаково тлумачать ці статті.

“Нарубати і замісити”. Євген Волошенюк

Є й інші нюанси. Наприклад, той факт, що з години запису іншої наради Академії, де Мальцев прямо говорить, що так звана «воєнізована група» – це підготовлене українське підпілля на випадок окупації міста ворожими військами, в офіційний рапорт співробітник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк вніс приблизно 10 хвилин. І не просто вніс, а надав їм власного змісту та інтерпретації. Вирвані із загального контексту фрази були оформлені як ключові докази. Решта не увійшла.

І ось тут з’являється те, що юристи називають порушенням принципу повноти та об’єктивності досудового розслідування. Тому що крім першого відео існує друге, яке пояснює сказане в першому. Незважаючи на те, що стаття 9 КПК України вимагає від сторони обвинувачення досліджувати не тільки обставини, які викривають особу, але й ті, які її виправдовують або пом’якшують її провину, згадка про друге відео, ймовірно, не входила в плани Волошенюка. У нього, як пишуть в іронічних коментарях, попереду маячило підвищення.

Тим часом, вся історія вкладається в часові рамки. Тоді, у 2022 році, обговорення заходів самооборони відбувалося не тільки в рамках емоційної реакції, а й у рамках офіційної державної політики.

Експертиза «восьмиденка». Швидко, зручно і в дусі часу

Не менш цікава доля експертизи цього нещасливого відео. У матеріалах слідства сторона обвинувачення посилається на висновок, виконаний судовим експертом СБУ зі стажем роботи 1 рік за… 8 днів. А комісія експертів Мін’юсту працювала над цією ж самою експертизою 68 днів. Тобто експерт СБУ провів дослідження в 8 разів швидше, ніж комісія фахівців Мін’юсту, до складу якої входять експерти з 20-річним досвідом. Але справа навіть не в цьому, а в підпорядкованості та конфлікті інтересів. Установа, яка проводить експертизу, повинна бути незалежною від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду.

І тоді виникає головне питання: яка вага доказу, якщо він виник на межі між тим, що є, і тим, що хотілося б побачити?

“Ти будеш їсти через трубочку!”

У справі Олега Мальцева ми, здається, бачили все. Але сьогодні ця справа поступово починає обростати побічними сюжетами, кожен з яких як лакмусовий папірець. Один з них — це те, як поводяться представники обвинувачення щодо адвокатів. Поведінка, про яку в нормальній юридичній практиці прийнято не говорити вголос, тут стає майже центральною темою.

Грудень 2024 року. У будівлі суду співробітник військової контррозвідки СБУ, Євген Волошенюк, звертається до адвоката з прямою погрозою — та сама фраза про «трубочку», через яку, за його словами, вона буде їсти, а йдучи коридором штовхає її ногою. Все це відбувається в стінах суду і при свідках. Тобто в робочий час співробітник військової контррозвідки замість того, щоб виконувати свої прямі службові обов’язки, прийшов до суду погрожувати адвокату.

Далі — січень 2025 року. На судове засідання приходить одеський активіст, який, за деякими даними, курирується СБУ. Він погрожує адвокату Панченко «громадською думкою», після чого в його телеграм-каналі з’являється публікація з фото адвоката. За допомогою ботів починається цькування адвоката в мережі Інтернет. Були заклики до оприлюднення особистих даних адвоката та її адреси проживання, а також висловлювання про фізичну розправу з адвокатом біля суду.

Паралельно зі справи йдуть двоє адвокатів. Причина неофіційна, але показова: погрози військкоматом.

У квітні 2025 року відбувається подія, яка в іншій правовій системі викликала б ефект вибуху бомби. Адвокат Ольга Панченко, головна фігура захисту в цій справі, заарештована. За тією ж справою, в якій вона здійснювала захист. Після завершення розслідування прокурору від сторони захисту були відкриті матеріали справи, відкривала їх адвокат Ольга Панченко. Документи відкривали в присутності того самого прокурора, який менш ніж через два місяці вручив їй повідомлення про підозру і наполягав на її утриманні під вартою без права внесення застави. При цьому підозра адвокату була підписана без дати.

В інформаційному полі адвокати, які підтримали колегу, зазнали погроз і тиску з боку заангажованих активістів і журналістів. Були спроби розв’язати проти адвокатської спільноти інтернет- цькування. Деяким з адвокатів навіть дзвонили з СБУ і намагалися провести «профілактичні бесіди» про неприпустимість підтримки колеги.

І вишенька на торті — це травень 2025 року. З’ясовується, що нині вже підполковник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк півроку прослуховував телефон адвоката. Він підробив рапорт, де видав телефон адвоката за телефон Олега Мальцева, знаючи, що прослуховування телефону адвоката вимагає особливих процедур і санкцій, він шляхом підробки документів обійшов ці процедури.

«Я бачив два удари в корпус». Ціна показань

У справі Олега Мальцева йдеться не тільки про долю вченого, а й про тих, хто опинився разом з ним у СІЗО. Вони не засуджені, не визнані винними, але їх продовжують тримати в СІЗО як заручників. Свідчення в будь-якій справі, як передбачається, потрібні. І сторона обвинувачення, судячи з усього, вирішила, що свідчення можна не збирати, а вибивати.

І такий прецедент є. Колишній журналіст, який не визнавав себе винним, проте через 4 місяці перебування під вартою в СІЗО пішов на угоду зі слідством, визнав себе винним в участі в незаконному воєнізованому формуванні.

Як повідомляє портал Верба Новини, «коли усні погрози вичерпали себе, щодо Мирослава Бекчіва в Одеському слідчому ізоляторі застосували фізичний вплив.

«Я бачив два удари в корпус — в область сонячного сплетіння. Далі пролунала фраза: «Ти ще довго будеш з себе героя корчити?» — і задушливий прийом. Побиття Мирослава відбувалося в присутності оперуповноваженого третього корпусу Мазуренка Володимира Васильовича. Він стояв поруч із співробітниками СБУ, мовчки спостерігаючи за беззаконням».

«Скільки подібних епізодів, пов’язаних з побиттям Мирослава Бекчіва, було — невідомо. Однак уже через кілька тижнів він погодився на угоду, отримав умовний термін і того ж дня покинув СІЗО».

“А судді хто?”

Суд, в ідеальному уявленні, це остання надія на неупередженість. Саме суд повинен виносити рішення, спираючись на текст закону і логічну зв’язність доводів. Але справа Олега Мальцева з самого початку складається інакше.

Судді в цій справі постійно змінювалися один за одним. Іноді з поважних причин, а іноді, як припускають адвокати, просто тому, що мало хто хоче вписати собі в послужний список явно проблемний процес. Занадто очевидна сфабрикованість справи і «притягнуті за вуха» докази. Ніхто не хоче бути суддею, який «був у цій справі».

У підсумку сьогодні процес розглядає суддя Юрій Кривохижа, який, на думку адвокатів, грає на боці прокуратури.

Виникає відчуття, що ми спостерігаємо не за судовим розглядом справи, а за театральною виставою. Гра ведеться за правилами, але правила задані кимось іншим і десь поза процесуальною залою. Учасники на місцях, протоколи оформлені, репліки вимовлені. Тільки питання, хто слухає?

***

Якщо спробувати підбити підсумок, не втрачаючи гідності мови і без нецензурної лексики, стане ясно: те, що називається «справа Олега Мальцева», не є ні кримінальним розслідуванням в справжньому сенсі, ні спробою встановити істину, ні навіть формально переконливою слідчою конструкцією. Перед нами справа, в якій відсутня логіка, внутрішня зв’язність і хоча б видимість інтелектуального зусилля.

Півторарічне ходіння по колу, в якому будь-який привід підходить, аби тільки не відпустити вченого з-під варти, давно втратило схожість з розслідуванням і перетворилося на метод. Метод демонстрації влади і реалізація особистої помсти, факт наявності якої був виявлений французькою правозахисною організацією European Coordination for Freedom of Conscience.

Учасники круглого столу без перебільшення називали книгу унікальною. Але мова йшла не стільки про літературну новизну, скільки про те, як вона висвітлює одну з найтривожніших тем сучасності — приватні військові компанії, що стали невід’ємною частиною як державних, так і недержавних операцій.

«Я ніколи не читав нічого подібного», — зізнався професор Джеймс Фінкенауер, заслужений кримінолог і колишній радник Міністерства юстиції США.

«Ця робота еклектична, але надзвичайно точна у фокусі. Головний її внесок полягає в тому, що вона викликає дискусію про воєнізовані організації та їхню роль у світі».

Саме роль ПВК, які не визнають правил і впливають на характер майбутніх воєн, опинилася в центрі дискусії. На думку Фінкенауера, такі формування стирають відмінності між терористами, найманцями і представниками організованої злочинності. Їх особливість полягає в тому, що вони діють у правовому вакуумі, не визнаючи ні Женевські конвенції, ні базові принципи міжнародного права.

«Ці люди не мають наміру дотримуватися правил війни. Вони можуть робити все, що хочуть, і вони не грають за встановленими правилами. Це пов’язує їх як з терористичними організаціями, так і з організованими злочинними угрупованнями».

Професор Джером Крейс, президент EUASU, продовжив цю думку, зробивши акцент на безкарності, в якій діють ПВК та їхні аналогічні гібридні форми:

«Книга дає чітке розуміння того, що коли ми говоримо про приватні військові компанії та інші державні і недержавні структури, здатні вчиняти злочинні дії, вони роблять це таким чином, щоб уникнути відповідальності».

Таким чином, за словами Крейса, війна стає сферою, де ПВК та їх аналоги виступають в ролі «орендодавців насильства». При цьому навмисно створюється дистанція, розрив між виконавцем і тим, хто віддає накази, щоб ніхто не міг бути прямо звинувачений. Професор вважає, що в майбутньому ми будемо спостерігати тільки зростання цього явища. І книга дуже добре ілюструє цей момент.

Особливо гостро поставив проблему Дуайт Вілсон, експерт з безпеки і член-кореспондент EUASU:

«Ми живемо у світі, де цивілізовані суспільства платять іншим, щоб ті робили те, що самі не можуть — або не хочуть. Війна, безумовно, є однією з таких областей».

Вілсон окремо звернув увагу на питання, яке підняв доктор Мальцев у цій книзі: ми стоїмо на порозі появи «приватних військових адміністрацій» — структур, які поєднують у собі функції армії, бізнесу, розвідки і навіть соціальної інфраструктури. І саме в цьому напрямку, стверджує він, рухається військовий ландшафт XXI століття.

«Це те, чого ми ще не бачили в повній мірі. Деякі ПВК вже розростаються, як гідра з безліччю щупалець, і займаються найрізноманітнішими видами діяльності — від логістичних ланцюжків до володіння судами і медичними центрами. Коли починають формуватися такі масивні структури, здатні робити все відразу і об’єднуватися в одну компанію, це дійсно лякає. Але саме в цьому напрямку ми явно рухаємося».

Співавтор книги, професор Харві Кушнер, бачить у цій трансформації важливий поворот і для аналізу тероризму.

«Військові злочини — це порушення законів війни. Тим часом тероризм — це акт насильства, що викликає страх для досягнення певних змін. Мене цікавить перетин цих двох явищ».

Кушнер визнав, що співпраця з українським вченим Олегом Мальцевим допомогла йому поглянути на цю проблему під новим кутом, а робота з Європейською академією наук України була для нього видатним досвідом.

«Я подумав, що моя участь у роботі з Олегом і його підхід до концепції військових злочинів, яка не тотожна тероризму, можуть допомогти прояснити ситуацію з тероризмом, оскільки досі немає загальноприйнятого визначення тероризму».

Французький соціолог і політолог Люсьєн Улахбіб запропонував розглядати те, що відбувається, не як «жорстоке насильство», а як «м’який тероризм»:

«Я вважаю, що в майбутньому, а може, навіть зараз, існує свого роду «м’який тероризм» — злиття держави і корпорацій, спрямоване на контроль над населенням. У США проходять студентські протести, але мова йде не тільки про протести, а й про ідеологію. Одні марширують на протестах, інші в ЗМІ поширюють інформацію, і таким чином контролюється свідомість людей, в першу чергу, звичайно, через ЗМІ».

Він підкреслив, що нова форма насильства — це не тільки зброя, але й вплив на свідомість, на сприйняття реальності. І саме тому ключовою цитатою книги він назвав:

«Цивілізовані люди не здатні протистояти викликам нецивілізованого характеру. Тобто, коли потрібні таємні дії, держава наймає «лиходіїв-поганів» для виконання таких завдань і розглядає, наприклад, тероризм як акт комунікації».

Олег Мальцев, академік EUASU і автор книги, під час роботи над книгою розповідав, що робота над книгою почалася в 2019 році з дослідження приватних розвідувальних структур, а в 2022 році тема стала особистою: «тема вибрала нас».

«Якщо щось існує, значить, комусь це потрібно. Ми обрали цю тему, тому що вона безпосередньо стосується досвіду звичайних людей, які потрапили в екстремальні ситуації. Багато в чому не ми обрали цю тему — це тема «обрала» нас, українців. Більше того, ми були послідовні в наших дослідженнях — на початку 2019 року ми почали вивчати приватні розвідувальні служби в рамках бізнес-структур».

Під час досліджень Олег Мальцев зазначав, що ця книга є лише першим кроком у великому дослідницькому циклі.

«У наступних томах буде описано технологію, яка дозволить будь-якій людині прогнозувати такі події, як війна та окупація (вживати заходів для своєї безпеки), і розуміти, що буде після війни. Ми піднімаємо це питання для дослідження, тому що для нас воно представляє майбутнє. А майбутнє — за приватними військовими адміністраціями».

Таким чином, це робить книги з даного дослідницького циклу не просто теоретичною працею, а потенційно — технологічним інструментом виживання для людей в епоху гібридних конфліктів.

На жаль, цей круглий стіл пройшов без участі одного із співавторів цієї книги. Через вісім тижнів після офіційного анонсу початку роботи над книгою Олег Мальцев був заарештований Департаментом військової контррозвідки СБУ у справі, яку правозахисники та незалежні експерти кваліфікують як сфабриковану. За фабрикацією, на думку французької правозахисної організації Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience), стоїть співробітник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк, який отримав підвищення в званні після арешту вченого.

Цей арешт, на думку колег і учасників круглого столу, став прямим свідченням того, що тема книги б’є в больові точки тих, хто хотів би, щоб питання приватних армій, незаконних збройних структур і приватизованого насильства залишилися за кадром.

«Коли ти називаєш речі своїми іменами, тебе спочатку ігнорують, потім висміюють, а потім саджають», — резюмував один з учасників круглого столу в приватній розмові.

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

• Ціна захисту: Ігор Федоренко про тиск на адвокатів і боротьбу за свободу Ольги Панченко
• Співробітники ДВКР СБУ використали “втемну” органи прокуратури та слідства СБУ для реалізації комерційного замовлення. Справа Олега Мальцева
• Перемога у справі адвокатки Ольги Панченко: вона вийшла на волю
• «Ні сепарів, ні російського сліду». Справа Олега Мальцева. Розслідування завершено
• В ООН заявили про незаконність кримінальної справи щодо українського вченого доктора Олега Мальцева. Пресреліз
• В ООН передано Detective Report, що вказує на виконавців замовної справи щодо Олега Мальцева
• ООН: справа українського вченого Олега Мальцева буде ретельно розслідувана
• «Замовна кримінальна справа проти Dr. Олега Мальцева – це ганьба правоохоронної системи України». Канадський професор Михайло Бодеманн
• Марія Ковалева про справу Олега Мальцева. А судді хто?
• Справа Олега Мальцева: українські силовики використали шаблони радянської влади
• Свідок у справі чи рейдер? Нові деталі в кримінальній справі Олега Мальцева
• Рішення суду: російські наративи про «секту Мальцева” — недостовірні
• Коли емоції зустрічаються з правом — перемагати має право. Інакше буде хаос
• Помста та «останнє китайське попередження» – адвокат Євгенія Тарасенко про резонансну справу арешту адвоката Ольги Панченко
• СБУ випустили цепного пса, або як в Україні намагаються підмінити суд уявною громадською думкою
• Солідарність під Забороною або Спецдозвіл на Істерику
• Погонщик ослів або особиста помста СБУ
• «Бойова співучасниця» з планети Тінія. Новий поворот у справі академіка Олега Мальцева
• У справі Мальцева Олега Вікторовича детективи знайшли 4 ознаки замовного процесу
• Розслідування фактів дискредитації академіка Мальцева
• Петиція на захист академічної свободи: справа Олега Мальцева викликала міжнародний резонанс
• Звернення до українського суду проф. Джерома Крейса (Нью-Йорк)
• Міжнародна спільнота ініціювала публічні звернення до українського суду у справі Олега Мальцева
• Французький вчений Люсьєн Улабіб закликав український суд справедливо розглянути справу науковця Олега Мальцева
• Жадібність, юридична безграмотність і відчуття безкарності загнали співробітників ДВКР СБУ в глухий кут у справі Олега Мальцева
• Незручна правда: що насправді розкриває справа Олега Мальцева і арешт його адвокатки Ольги Панченко
• Як адвокати Олег Мальцев і Ольга Панченко збиралися захопити Одесу
• “Мовчання більше не розкіш»: інтерв’ю з Володимиром Клочковим про тиск на адвокатів, справу Панченко та нову громадську ініціативу
• «Олег Мальцев має повернутися до науки». Звернення незалежного дослідника Марко Андреаккіо до українського суду
• Колишній офіцер ізраїльського контртерористичного спецпідрозділу звернувся до українського суду у справі Олега Мальцева
• Британський дослідник закликав український суд до справедливого розгляду справи Олега Мальцева
• Олег Мальцев не піддався вербуванню гру. Спецслужби рф вирішили знищити його діяльність?
• До Офісу Президента надіслано звернення щодо справи вченого Олега Мальцева
• Представник академічної спільноти Будапешта виступив із заявою щодо затримання Олега Мальцева
• “Це фактично єдина особа яка зробила настільки багато для науки”. Арешт Олега Мальцева залишається у фокусі академічної уваги
• Чергове засідання у справі Олега Мальцева завершилося без розгляду доказів
• Процесуальні “диверсії” в залі суду. Інтерв’ю з адвокатом Олександром Бабіковим у справі Олега Мальцева
• Як в Україні прослуховують адвокатів, або полювання за «червоним телефоном» Ольги Панченко
• Контррозвідник Волошенюк за Фрейдом
• Як «агенти ГРУ» виявилися українським підпіллям

Таким чином, замість того, щоб розпочати дослідження доказів, дати оцінку обґрунтованості обвинувачення, суд обмежився продовженням запобіжного заходу, залишивши всіх під вартою без застави, не перейшовши до дослідження доказів, і закрив засідання.

Захист вважає такі дії навмисним затягуванням процесу та процесуальною “диверсією” За словами адвоката Олександра Бабікова, прокурор Руслан Войтов «зловживає процесуальними повноваженнями», а суд «підмінює розгляд справи по суті другорядними питаннями».

Крім того, в залі суду стався конфлікт між прокурором і адвокатами. Прокурор дозволяв собі особисті випади, ігнорував етичні норми, а також порушував право іноземного підзахисного (Німеччина) на переклад процесуальних документів його рідною мовою.

Наступне засідання призначене на липень. Проте, за словами захисту, жодних гарантій, що воно буде ефективним, наразі немає.

Детальніше про перебіг засідання, конфлікт у суді та позицію захисту — в інтерв’ю з адвокатом Олександром Бабіковим

Ще у грудні 2024 року на міжнародній платформі change.org була опублікована петиція Demand Justice: Suspicion of Malicious Prosecution in Dr. Maltsev Case на підтримку вченого. Вона швидко набрала підписи з різних країн і стала одним із перших сигналів про масштаб проблеми, яка вийшла далеко за межі української юрисдикції.

Бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers заявила, що кримінальне переслідування Олега Мальцева є незаконним і має ознаки фабрикації. У свою чергу, французька правозахисна організація Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience) під час виступу на сесії ООН вказала на особисту зацікавленість і мотив помсти з боку офіцера Департаменту військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка, який проводив слідчі дії у справі. Саме цей співробітник, за словами міжнародних експертів, координував процес, який містить ознаки фабрикації доказів.

За цей період ми бачили дуже багато дивних речей: тендітних дівчат, яких звинувачують в тому, що вони зі спортивною зброєю в руках хотіли захопити Одесу; людей, яких по нетяжкому злочину вже 8 місяців тримають під вартою без права внесення застави; головного свідка сторони обвинувачення, яка стверджує, що вона з іншої планети; арешт захисника у справі адвоката Ольги Панченко та прокурора, який замість того, щоб сказати щось по суті справи цитував Стуса, вирвані з контексту розмови фрази і говорив «подивіться, адвокати, яка Панченко погана, а ви за неї заступаєтесь»; «вибивання» зі справі чоловіків – адвокатів через ТЦК та СП; оперативного співробітника військової контррозвідки, який сам писав заяви про злочини та сам розслідував справу; обурення міжнародного наукового суспільства арештом Олега Мальцева та навіть прямі звинувачення в ООН на адресу певного співробітника контррозвідки СБУ щодо фальсифікації справи відносно Мальцева; не зрозуміло і яким чином за гратами опинився і журналіст – громадянин Німеччини, який не може бути в Україні засуджений.

Здавалось, здивувати нас вже важко. Однак, передивляючись відеозапис судового засідання у справі від 24 квітня 2025 року, ми звернули увагу на короткий виступ обвинуваченої у справі Марини І.

Вона повідомила суду, що з моменту її затримання оперативний співробітник контррозвідки СБУ Євгеній Волошенюк, жодного питання по справі їй не поставив, все, що його цікавило – із ким має інтимні відносини Олег Мальцев та із ким такі відносини має сама Марина І. Здавалось би – яке відношення особисте життя людини має до предмету діяльності контррозвідки та ще й під час війни?

За відповідями на ці питання ми звернулись до адвоката Ольги Панченко, яка захищає Марину І. та інших дівчат у справі Олега Мальцева, вона також є і захисником самого українського вченого. Надалі – коротке інтерв’ю із Ольгою.

– Ольга, нам відомо, що з моменту початку справи щодо Олег Мальцева Ви жодного разу не надавали інтерв’ю, навіть після Вашого затримання та звільнення із СІЗО. Чому погодились зараз надати коментар?

– Мене на це вповноважили мої підзахисні дівчата, це їх воля сказати певні речі, однак у зв’язку із їх знаходженням в СІЗО вони не можуть цього зробити. Тому я як адвокат виконую їх доручення.

– Що Ви можете сказати відносно заяви в суді Марини І. щодо дивної зацікавленості оперативного співробітника контррозвідки СБУ особистим життям Олега Мальцева?

– Відверто кажучи затримання дівчат по цій справі мене завжди цікавило лише з точки зору законності та дотримання процедури. В судовому засіданні 24 квітня я була присутня по відеозв’язку зі слідчого ізолятора, лише наступного дня я була звільнена. Через декілька днів я пішла до СІЗО до моїх підзахисних дівчат та звісно запиталась про те, що було повідомлено в суді.

Марина І. виклала все, що хотіла сказати письмово, надалі цитата (окрім прізвища):

«Я була затримана 14 жовтня 2024 року співробітниками СБУ та військової контррозвідки по ч. 1 ст. 260 КК України (організація незаконного воєнізованого формування та участь в ньому). При затриманні всі питання, які цікавили співробітником військової контррозвідки СБУ «Х» стосувалися лише мого особистого життя та особистого життя Мальцева О.В.

«Х» ставив наступні запитання: чи були у мене особисті романтичні чи інтимні стосунки із Мальцевим О.В.; чи знаю я, що в Мальцева О.В. є дружина; чи знаю я, що у Мальцева О.В. є особисті переписки з іншими жінками.

«Х» говорив, що в нього є скріншоти романтичних переписок Мальцева О.В. із іншими жінками, а мене він просто обманює, хоча я не розумію, яке я маю відношення до особистого життя Мальцева О.В. і в чому полягає «обман», а головне – яке це має відношення до кримінальної справи щодо нібито організації незаконного воєнізованого формування та участі в ньому.

Коли я не відповідала на такі запитання «Х» мене називали психопаткою, шизофреничкою та зазомбованою. Також мені говорили, що я сяду як мінімум на 10 років і вийду без зубів та здоров’я. Тобто, був постійний психологічний тиск».

– Скажіть, це поодинокий випадок такої дивної зацікавленості певного співробітника контррозвідки особистим життям фігурантів у справі?

– Ні. Двоє інших моїх підзахисних дівчат повідомили мені практично такі ж речі. Наприклад, моя підзахисна Олена К., серед іншого повідомила наступне:

«Після обшуку в мене вдома мене під контролем «Х» доставили до УСБУ в Одеській області. Протягом часу, поки мі їхали до УСБУ «Х» ставив мені запитання в стверджувальній формі, його цікавило виключно особисте життя Мальцева О.В. «Х» казав мені, що в мене немає особистого життя тому що мені не дозволяє Мальцев О.В., він питався в мене чи знаю я, що Мальцев О.В. «спить» зі своїми співробітницями. Більша запитань «Х» стосувалась любовних відносин Мальцева О.В. Він казав, що в нього є листування та навіть графік де і коли Мальцев О.В. з ким має інтимні стосунки.

Я по сьогоднішній день не розумію, яке це має до мене відношення. «Х» стверджував, що я не маю особистого життя, хоча на той момент в мене були стосунки. Я про це казала, однак, «Х» мене не слухав, складалось таке враження, що він зациклений на темі коханок Мальцева та його сексуальних відносин.

Протягом всього обшуку та навіть до моменту доставки мене до суду «Х» знаходився поруч зі мною та різними способами намагався запевнити мене співпрацювати із СБУ. Він неодноразово питався в мене «Нащо мені губити своє життя?». Однак я підкреслюю: я не вчиняла жодних протиправних дій. Я будувала своє особисте життя та кар’єру саме в Україні тому що відверто пов’язую свою долю із цією країною. Однак, на сьогоднішній день моє життя та безпека як мені здається знаходиться під загрозою саме зі сторони «Х». Можливо, він прагне використати мене для досягнення своєї корисливої мети – і своєю поведінкою під час обшуку він це явно демонстрував, не приховуючи своїх намірів та говорячи про це відкрито».

Моя підзахисна Анна Ф. повідомила наступне:

«Після мого затримання по дорозі на мене постійно намагалися проявити психологічний та емоційний вплив. В мій бік були погрози з приводу позбавлення волі на 10 років. Один із співробітників «Х» супроводжуючи мене, завжди розпитував про моє особисте життя, роботу, людей яких я навіть не знаю. Від нього також поступали погрози щодо мене та мого ув’язнення, що я буду за гратами, залишусь без зубів та мене покине мій чоловік. Також постійно я знаходилась під впливом щодо моєї професійної діяльності та особистого життя, наприклад: «якщо б я пішла на згоду з ними та підписала необхідні документи, то з моїми знаннями іноземних мов я б чогось досягла в житті, а так залишусь нікому не потрібною». Також «Х» казав про умови та погане ставлення до людей в місцях позбавлення волі, де я можу опинитись. Він наполягав на тому, щоб я змінила адвоката, якому я довіряю, на іншого».

– Скажіть, як Ви вважаєте, чи є така зацікавленість співробітника контррозвідки особистим життям нормальною? Та чи впевнені Ви, що Ваші підзахисні говорять правду?

– На питання «чи нормально це» я відповісти не можу, тому що я не психолог. Однак, я впевнена, що така поведінка явно поза службовими обов’язками, повноваженнями та завданнями співробітника ДВКР СБУ, особливо під час війни. В будь-якому випадку погрози тюрмою – це прямий тиск на підозрюваних, не говорячи вже про залякування, що дівчата будуть нікому не потрібні, інше. Що стосується правдивості слів моїх підзахисних, можу сказати наступне. Якщо б вони хотіли помститись стороні обвинувачення, то казали б подібні речі і про слідчих СБУ по цій справі, і про інших співробітників контррозвідки. Однак, вони вказують лише на одну конкретну особу.

Наостанок додамо особисто від редакції. Ми вважаємо, що такі співробітники ДВКР СБУ ганьблять всю службу. В той момент часу, коли багато співробітників військової контррозвідки СБУ виконують завдання на передовій, ризикують життям, деякі з них знаходяться в тилу, залякують тендітних жінок та цікавляться тим, що не має жодного значення для держави під час війни. Так не має бути.

Однак сьогодні стає очевидним, що «гучна операція», в якій і заявником, і виконавцем практично всіх слідчих дій виступає Євген Волошенюк із Департаменту військової контррозвідки СБУ, насправді обернулася арештом тих, хто готувався захищати себе і своє майно як українське підпілля від армії країни-агресора в разі окупації Одеси.

Кілька важливих деталей. Центральним доказом у цій резонансній справі проти українського науковця Олега Мальцева стало приватне відео наради, що відбулася ще у квітні 2022 року. На цьому записі співробітники Європейської академії наук України обговорюють можливі сценарії захисту своїх колег та майна академії на випадок захоплення міста російськими військами.

Показово, що комп’ютер, на якому зберігався цей запис, було викрадено. Згодом, за допомогою нехитрих маніпуляцій, внутрішню робочу нараду, присвячену оборонній стратегії на випадок вуличних боїв, трансформували у доказ того, що Мальцев і його колеги (з тими самими мисливськими рушницями та спальниками) є нібито «небезпечними бойовиками».

Однак незалежна експертиза відеозапису, проведена Національним науковим центром «Інститут судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса», не виявила жодних ознак протиправної діяльності. Дії, які обговорювали Олег Мальцев та його колеги, повністю відповідали рекомендаціям, оприлюдненим офіційним Центром національного спротиву України. Ці рекомендації, що почали широко поширюватися в українських засобах масової інформації з 18 березня 2022 року, містили докладні інструкції щодо взаємодії цивільного населення з силами оборони в умовах окупації, а також вказівки щодо поводження зі зброєю та організації підпільної діяльності.

Усі ці дії повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про національний спротив», ухваленого ще 2021 року, який активно застосовується в умовах повномасштабного військового вторгнення російської федерації.

Ба більше, у матеріалах справи наявний ще один відеозапис, датований травнем 2023 року, на якому Олег Мальцев чітко заявляє, що безпосередня загроза окупації минула і роботу можна продовжувати в штатному режимі. Водночас він уточнює, що на випадок поновлення загрози з боку збройних сил Росії українське підпілля вже організоване.

Попри це, той самий оперативний працівник ДВКР СБУ, складаючи протокол огляду, вирвав окремі фрази з контексту, відобразивши в документі лише те, що відповідало його інтерпретації. Згодом саме цей протокол ліг в основу матеріалів, переданих слідчому.

Тобто та сама «небезпечна група» ОБП Олега Мальцева, про яку Євгену Волошенюку повідомила ключовий свідок «з планети Тінія», психічний стан якої на момент давання показань викликає великі сумніви у сторони захисту, виявилася українським підпіллям. Її створення було безпосередньою реакцією на загальну ситуацію початку повномасштабної війни, коли на державному рівні та в засобах масової інформації активно обговорювався високий ризик окупації Одеси.

Під виглядом гучного викриття «агентів ГРУ» постраждали громадяни, які в найтривожніший період не залишили країну і не припинили наукову діяльність. Вони залишилися вдома, продовжили працювати і були готові захищати себе та своїх близьких у разі реальної загрози.

Чим же насправді займалася ця так звана «небезпечна група» під керівництвом вченого Олега Мальцева з 2022 року?

Будучи членом Європейської академії наук України, доктор Олег Мальцев у 2022 році організував міжнародну наукову конференцію «Невідомі війни», присвячену обговоренню глобальних наслідків триваючого конфлікту. Він також сприяв включенню статей семи українських науковців до спеціального випуску авторитетного журналу American Behavioral Scientist, присвяченого війні в Україні.

Серед його наукових праць вирізняються дослідження, що безпосередньо стосуються найгостріших проблем сучасної України:

• «Чи має Україна право бути членом ЄС?», де він переконливо довів історичні, економічні та культурні зв’язки України з Європою на підставі результатів двох наукових експедицій;
• «Воєнні злочини: Їхня природа та параметри», у якій було детально ключові правові й етичні аспекти цього явища;
• «Вплив російської військової агресії на психологічне здоров’я української молоді», що пропонує глибокий аналітичний огляд психосоціальних наслідків конфлікту.

Олег Мальцев також активно співпрацював із міжнародною науковою спільнотою, досліджуючи геополітичні та соціальні наслідки війни. Він відіграв ключову роль у створенні спеціального випуску журналу American Behavioral Scientist «Тероризм крізь різні призми», до якого увійшли два його ґрунтовні дослідження: «Протидія тероризму: Соціально-психологічні та геополітичні аспекти» і «Психологічні засади усвідомлення терору: Всебічне занурення у сприйняття українцями терористичних загроз в умовах військової напруженості».

Крім того, у червні 2024 року він виступив з основною доповіддю на міжнародній конференції «Локальні та глобальні наслідки війни в Україні», яка об’єднала вчених із десяти країн.

Примітка: перелік опублікованих наукових статей, монографій, а також конференцій, у яких брав участь Олег Мальцев, доступний за посиланням.

Проте вже восени 2024 року операція з фабрикації кримінальної справи проти вченого Олега Мальцева перейшла в активну фазу. Дії самого Мальцева та його колег було подано як «підступні плани ворога», що, своєю чергою, принесло Євгену Волошенюку підвищення у званні до підполковника. А українське підпілля опинилося під загрозою не з боку російських окупантів, а через дії тих, хто за службовим обов’язком мав гарантувати його захист і підтримку.

Як сталося, що за «викриття» українського підпілля український офіцер отримав винагороду та підвищення? І яким саме інтересам служив Євген Волошенюк, державним чи стороннім, ще належить встановити.

Більше матеріалів по справі Мальцева тут

Читайте нас в Телеграм и в Facebook