«Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними». — Марк Туллій Цицерон

За останні три роки Україна беззаперечно стала одним із головних фокусів світової уваги — і в політичному, і в гуманітарному, і в правовому контексті. Водночас будь-яка країна, що перебуває у стані війни, стикається з неминучими змінами — найчастіше не на краще — у сфері прав людини, зокрема через посилення адміністративного контролю.

Однак, у будь-якій державі цьому є законна противага—інститут адвокатури. У кожної людини своє особисте (і не без досвіду) ставлення до адвокатів. Але, як би там не було, зі своїми проблемами ми завжди йдемо до них.

Пропонуємо вашій увазі розмову з українським адвокатом, керівним партнером адвокатського об’єднання «DEFENSORES», доктором філософії, професором кафедри кримінального права і процесу НАУ Олександром Бабіковим.

У цьому інтерв’ю обговорили не лише стан правової системи України, а й долю німецького колеги — журналіста Сергія Енгельманна, якого вже понад шість місяців утримують в Одеському СІЗО без можливості внесення застави.

Олександре, добрий день. Перефразовуючи “Хрещеного батька” Маріо П’юзо: «один законник із портфелем може більше, ніж 100 невігласів з автоматами», — скажіть, на вашу думку, це твердження актуальне для України, яка вже три роки живе у стані війни?

Це було б можливим у державі, де Закон і Право дійсно щось важать. В Україні ж, де публічно заявляють, що «Конституція на паузі», а прослуховування адвокатських офісів стало ледь не рутинною практикою — погодитися з такою тезою складно.

Можна бути абсолютно правим, мати на руках аргументи, посилатися на практику Верховного Суду чи ЄСПЛ — і водночас бути просто не почутим. Якщо до війни ще якось вдавалося балансувати інтереси, то після початку повномасштабного вторгнення правові механізми фактично паралізовані, а судовий контроль у багатьох справах звівся до формального узаконення рішень, прийнятих стороною обвинувачення.

Чи є принципова різниця між роботою судової та правоохоронної систем до початку повномасштабного вторгнення 2022 року і після?

У перші місяці війни в українське кримінальне та процесуальне законодавство було внесено низку змін, спрямованих на зниження насамперед ролі судового контролю, а також за збором доказів. Важливо відзначити надане право під час воєнного стану заарештовувати людей і утримувати під вартою без права на заставу щодо нетяжких злочинів, розширено спектр застосування санкцій, що дають змогу вилучати майно і конфісковувати або передавати третім особам, без визнання вини судом.

Широкого застосування набула практика, коли необхідність накладення санкцій обґрунтовується матеріалами, доступ до яких адвокатам не надають, що позбавляє можливості їх спростувати та викрити в недостовірності цих відомостей.

Останнім часом у соціальних мережах часто говорять про порушення прав адвокатів і у нас складається враження, що адвокати в Україні стали «незручними» для правоохоронців. Як ви це оцінюєте?

У системі, що склалася, роль незалежного адвоката, який захищає свого клієнта, зважаючи на умови контракту та особисті переконання, викликає в багатьох державних інституціях неприйняття.

З метою дискредитації адвокатів у публікаціях як державних органів, так і громадських організацій, а також журналістів, адвоката часто асоціюють з його клієнтом, перекладаючи негатив на адвоката або адвокатське збідніння. Така політика спрямована на те, щоб обмежити право на захист, поставити тавро заздалегідь винного та нівелювати доводи захисту щодо виявлених фактів підробки, зловживань та фальсифікації доказів органами досудового розслідування.

Останнім часом активно обговорювалося питання позбавити адвокатів незалежності, встановивши за ними контроль з боку міністерства юстиції з правом здійснювати щодо адвокатів дисциплінарні провадження. Реалізація цієї ідеї буде кінцем незалежності адвокатури.

Адвокат, якому загрожує позбавлення ліцензії, не зможе сумлінно захищати клієнта, особливо у справах із політичним забарвленням, а також у тих, де правоохоронні органи хочуть продемонструвати свою ефективність. Така концепція не відповідає загальновизнаним стандартам адвокатської діяльності.

Як змінився порядок справ, з якими стикаються адвокати після початку вторгнення у 2022 році?

Від початку повномасштабних воєнних дій, наче «з рогу достатку» або «гриби після дощу» почали масово з’являтися справи про державну зраду, колабораціонізм та інші злочини проти національної безпеки. Таке явище певною мірою зумовлене самим фактом воєнного протистояння. Але аналіз обставин цієї категорії злочинів вказує на те, що багато хто з них не пов’язаний із заподіянням шкоди державі або національним інтересам.

Типовий образ «колаборанта»—це вчитель або рядовий службовець, який змушений був залишитися на окупованій території, працювати й жити там. Це бізнесмени, які виконували контракти на постачання звичайної цивільної продукції, що виявлялася в РФ. Багато справ, пов’язаних з організацією незаконного перетину кордону для чоловіків, які не бажали служити в армії.

Також можна відзначити цікаву тенденцію, яка хоча на перший погляд і не пов’язана з війною, але часові рамки її розвитку збігаються. Це лавиноподібне збільшення кількості справ, пов’язаних із підбурюванням до хабарів. Оскільки довести хабарництво посадовцям складно, правоохоронні органи «переорієнтувалися», і переважна більшість кримінальних справ у цій сфері—це затримання на гарячому тих, хто дає хабарі або пропонує їх. Секрет розкривається просто. Легко спочатку натякнути, запропонувати, і в умовах, коли людина не бачить можливості розв’язати свою проблему законним шляхом, йде на зустріч і пропонує хабар, а потім затримати її і «отримати медаль на груди».

Такі висновки можна зробити зі статистичної звітності правоохоронних органів. Навіть Національне антикорупційне бюро—спеціалізований орган, створений для боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, – «переорієнтувався» саме на такі справи, щоб показати видимість своєї ефективності. Як результат, більшість справ, скерованих ними до суду, стосуються злочинів, скоєних не те що ТОП-чиновниками, а навіть не державними службовцями.

Нам відомо, що Ви захищаєте німецького журналіста Сергія Енгельманна у так званій кримінальній справі вченого Олега Мальцева. Розкажіть, як його адвокат, у яких його утримують умовах і наскільки дотримуються його прав в Україні.

Справа Сергія Енгельманна, на мою думку, є яскравим прикладом зневажливого ставлення правоохоронних органів до прав людини та міжнародних актів у цій сфері.

Очевидний факт: незважаючи на те, що Сергій — громадянин Німеччини, тривалий час проживав у Казахстані, потім у Німеччині та не володіє українською мовою, усі процесуальні документи йому вручали українською мовою, а вимога захисту зробити переклад і залучити перекладача—викликали непідробне обурення. Нам довелося буквально «завалити скаргами» суд, прокуратуру, міжнародні організації із захисту прав людини і прав журналістів для того, щоб змусити вручити йому обвинувальний акт у перекладі німецькою мовою. Але навіть цю, здавалося б, просту і формальну дію, прямо гарантовану в ст. 6 Європейської конвенції та Кримінальним процесуальним кодексом України, не змогли виконати з дотриманням закону і вчасно.

Поряд із цим, найбільше здивування викликало саме звинувачення Сергію, в якому взагалі не вказано, що саме він зробив незаконного, кому заподіяв шкоду, які норми закону він порушив. Участь у відеоконференції, на якій обговорювали, як діяти в разі окупації Одеси російськими військами і що потрібно зробити для захисту себе та своїх близьких у разі появи груп мародерів, – це нормальна реакція на складні воєнні умови. Але розцінювати це як згоду на участь у збройному формуванні—повний абсурд.

Встановивши, що в діях Сергія склад злочину відсутній, ми подали клопотання про закриття справи до прокуратури і до суду про звільнення Сергія з-під варти. Тим паче, що навіть це безглузде обвинувачення кваліфікується як не тяжкий злочин.

Ігнорування доводів захисту і затягування судового розгляду з метою уникнення відповідальності за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності—очікувана реакція органів прокуратури, які, захищаючи «честь мундира», також не хочуть притягати до відповідальності прокурора, який допустив порушення права на захист Сергія.

Водночас ми не виключаємо, що дії прокурора, який за очевидних обставин невинуватості Сергія Енгельманна наполягає на бажанні продовжити його тримання під вартою, можуть бути спричинені тим, що він перебуває під тиском оперативних підрозділів СБУ, оскільки незадовго до цих подій один із громадських активістів міста Одеси викрив його поряд з іншими прокурорами Одеської обласної прокуратури на незаконному отриманні інвалідності 2 групи, що давала змогу отримувати соціальні виплати та уникнути мобілізації. І хоча історію «зам’яли», ми не виключаємо, що цей факт міг бути використаний для того, щоб державний обвинувач був більш поступливим і виконував вказівки «згори», не замислюючись про наслідки.

Водночас ми не втрачаємо надію і сподіваємося з часом домогтися справедливості для Сергія.

Нам відомо, що в грудні 2024 року було зламано сайт журналу “Світ бойових мистецтв” (World of martial arts), який належить журналісту Сергію Енгельману. Вам щось відомо з цього приводу?

Як пояснили мені IT-фахівці, згідно з даними самого веб-сайту, перша спроба входу була здійснена через акаунт, який належав головному свідку обвинувачення у справі. Друга спроба—вже вдала—була здійснена з облікового запису самого Сергія, при цьому, на той момент часу він уже 2 місяці перебував під вартою, а його телефон було вилучено під час затримання. Результатом такого злому сайту стала заміна офіційного прес-релізу про незаконне затримання Сергія в Україні на наклепницький пост про вченого Олега Мальцева. Надалі доступ до сайту вдалося відновити через німецьких колег Сергія.

Дякуємо Олександру за бесіду і бажаємо йому удачі в захисті нашого колеги журналіста Сергія Енгельманна.

Джерело: whiswh.com

Хто такий Олег Мальцев і чому навколо його імені розгорівся скандал. Перше, що кинулося в очі під час пошуку інформації, – величезна кількість суперечливих даних. З одного боку, він вчений, автор величезної кількості праць у галузі психології, філософії та кримінології. З іншого – його звинувачують у сектантстві, псевдонауковості та навіть можливих зв’язках з іноземними спецслужбами. Ці версії настільки різні, що без сумнівів: за офіційно представленою «страшною» історією СБУ криється щось більше…

Хто такий Олег Мальцев?

Вивчаючи інформацію про Мальцева, перше, що вражає, – це велика кількість його наукових праць, які знаходяться у вільному доступі. Це не поодинокі публікації, а безліч книг і наукових статей на найрізноманітніші теми – від філософії до кримінології, від психології до історії. І це змушує замислитися: як людина, у якої опубліковано стільки праць, може бути звинувачена у псевдонауковості?

І ось що виявилося: критики, які стверджують, що Мальцев – псевдонауковець, ніколи не посилаються на конкретні його праці. Вони не наводять жодного прикладу, щоб показати, що якась із його книжок або статей містить наукові помилки, не відповідає академічним стандартам або спотворює факти. Звинувачення у «псевдонауці» з’являються на сумнівних ресурсах, які, як виявилося, не наводять фактичних даних, не цитують його наукові праці і тим більше не містять посилань на рецензії авторитетних експертів. Це прості заяви без доказів, які нічим не підкріплені.

На протилежному боці можна знайти безліч фактів, які підтверджують, що наукові дослідження Мальцева здобули визнання в міжнародному академічному товаристві. Наприклад, його працю в галузі кримінології та психології підтримують такі імениті вчені, як професор Гарві Вольф Кушнер зі США, який брав участь у розслідуванні терактів 11 вересня. Професор Антоніо Нікасо, визнаний експерт з організованої злочинності, особисто прилітав до Одеси на запрошення Мальцева для спільної роботи. Також професор Джером Крас із Бруклінського коледжу, і професор Еміліо Віано, президент Міжнародного товариства кримінології, працювали з ним на наукових конференціях і семінарах.

Не кажучи вже про те, що разом із Кушнером Мальцев організував публікації українських вчених у престижному американському науковому журналі American Behavioral Scientist – виданні, що має високий індекс цитованості. Це науковий журнал, який складно назвати «сумнівним» або «неавторитетним». У цьому контексті звинувачення в псевдонауковості виглядають не просто непереконливо, а й явно сконструйовані з метою дискредитації.

Історія відкритої боротьби Мальцева з РПЦ

Вивчаючи ще глибше інформацію про Мальцева, будь-яка розумна людина натрапить на численні статті, пов’язані з його тривалою і доволі публічною боротьбою з Російською Православною Церквою (РПЦ). Виявилося, що його конфлікт із РПЦ – це не просто чергова суперечка вченого і релігійних структур, а справжня тривала війна з явними наслідками. У якій, треба зазначити, вчений переміг.

Згорілі автомобілі, звинувачення в сектантстві та псевдонауковості – все це стало частиною кампанії, спрямованої на дискредитацію Мальцева як в українських, так і в російських ЗМІ. За роки протистояння Мальцева неодноразово звинувачували у створенні «секти», а його оточення стикалося з тиском і цькуванням. У мережі можна знайти безліч матеріалів, що описують подробиці цих конфліктів протягом багатьох років.

Цікаво, що саме під час цього протистояння Мальцев налагодив наукові зв’язки з міжнародними експертами в галузі релігійних досліджень. В Італії він познайомився з Массімо Інтровіньє – професором соціології релігії та одного з найавторитетніших фахівців у вивченні сект і релігійних рухів. Їхня співпраця переросла в кілька наукових семінарів, організованих в Україні, де було розроблено спільні методики для протидії релігійному екстремізму. Основним об’єктом цих досліджень стала діяльність РПЦ, її вплив на державні структури та агресивна політика з придушення інакомислення.

У 2019 році вийшов художньо-документальний фільм «Ліцензія на злочини», в якому детально розбиралися методи, які використовує Росія для просування свого впливу через релігійні структури в Україні. Цей фільм критикував РПЦ як інструмент державної пропаганди і репресій, і показав, як церква в Росії працює в тандемі з такими організаціями, як ФСБ і Центр «Е» (Центр з протидії екстремізму). У фільмі розкриваються дані про те, як РПЦ підтримує і розвиває екстремістські групи для боротьби з інакомисленням як усередині Росії, так і за її межами.

Для Мальцева цей фільм став не просто засобом вираження його наукової позиції, а й важливим кроком у його боротьбі проти релігійної диктатури РПЦ. Однак і тут можна виявити іронію: матеріали фільму, в якому викриваються методи роботи російської церкви та її союзників, тепер використовуються проти самого Мальцева як докази його «екстремістської діяльності». Щонайменше, це виглядає абсурдно, враховуючи контекст.

Що інкримінують Олегу Мальцеву?

Після затримання 12 вересня 2024 року, і розміщення його в СІЗО, звинувачення проти Олега Мальцева набули ще більш зловісних обрисів. Якщо у 2014-2018 роках він був мішенню наративів як «псевдовчений», «сектант» та “тамплієр”, то сьогодні додалися нові, серйозні звинувачення: «співробітник ГРУ» та «організатор незаконного воєнізованого формування». Цікаво, що нові звинувачення йдуть у зв’язці зі старими наративами російської федерації, які використовувалися проти Мальцева багато років тому.

СБУ стверджує, що Мальцев був залучений до шпигунської діяльності на користь Росії і що його наукові та гуманітарні проєкти нібито слугували прикриттям для оперативних завдань, переданих йому російськими спецслужбами. Зокрема, слідство заявляє, що він організував незаконне воєнізоване формування, яке готувалося до захоплення державних установ в Одесі. Згідно з обвинуваченням, ця група планувала здійснювати диверсійні дії в разі наступу російських військ на стратегічно важливі об’єкти регіону. Також висуваються твердження, що для своїх цілей Мальцев нібито використовував свій вплив на наукове співтовариство і залучав молодих вчених і студентів до навчання диверсійних і військових тактик.

Вивчаючи звинувачення СБУ

У СБУ стверджують, що Олег Мальцев очолював секретну організацію, пов’язану з російськими спецслужбами, яка планувала захопити державні установи в Одесі. Наукові дослідження та участь у міжнародних конференціях трактуються як дії, спрямовані на збір розвідувальної інформації. Ба більше, з його легально зареєстрованої спортивної зброї для занять олімпійською спортивною дисципліною «Скіт» створюють образ цілого арсеналу, нібито призначеного для збройного перевороту. Заняття спортом і наукова діяльність підноситься як підготовка «диверсантів». У звинуваченнях також стверджується, що його група нібито готувалася до збройних дій проти сил оборони України в разі наступу російських військ на Одесу. Однак після аналізу цих тверджень стають очевидними їхні суперечності та неспроможність.

По-перше, немає жодного прямого доказу, що підтверджує зв’язок Мальцева з ГРУ або його участь у підготовці диверсій. Усі відомості, що потрапили до ЗМІ та Telegram-каналів, ґрунтувалися на витоку інформації з СБУ, що саме по собі викликає підозри щодо законності та об’єктивності слідства. Видно як навмисно і хвилею були клоновані одні й ті самі статті відразу в десятці якихось низькопробних інтернет-сайтів.

Згідно із заявою СБУ, у Мальцева вилучили понад 70 одиниць зброї з оптичними прицілами, бронежилети, шоломи та інше тактичне спорядження. Ці заяви викликали чимало запитань. Давайте подивимося на ці звинувачення:

• Зброя: Насамперед важливо зазначити, що вся вилучена зброя була легально придбана, офіційно зареєстрована і використовувалася для спортивної стрільби. Мальцев довгий час займається олімпійською дисципліною «Скіт» і має законні підстави на володіння цією зброєю. Під час обшуку було також вилучено кілька мисливських рушниць з оптичними прицілами, які також абсолютно легальні. Вилучені бронежилети і шоломи могли використовуватися для особистого захисту, що не є злочином в умовах воєнних дій у країні.
  
• Колекційні ножі: Серед вилучених предметів був ніж із логотипом ФСБ, який був представлений як «доказ» зв’язків Мальцева з російськими спецслужбами. Використання подібних артефактів як доказу має абсурдний вигляд: складно уявити, що агент ГРУ буде зберігати у себе настільки явні докази.
  
• Питання про чисельність угруповання: СБУ стверджує, що у Мальцева було створено цілу мережу «підпільних груп», до якої входили снайпери, розвідка і штурмові підрозділи. Однак затримано було тільки двох людей – самого Мальцева і його помічника. Якщо йдеться про справжню оперативну групу, чому ніхто зі «снайперів» і «диверсантів» не був затриманий? Ба більше, як група з 20 осіб могла б захопити адміністративні будівлі в мільйонній Одесі й утримати владу? Це твердження видається нелогічним і абсурдним, особливо з огляду на те, що більшість співробітників його дослідницьких інститутів – це молоді тендітні дівчата, а не бійці.
  
• Таймінг затримання: Одне з ключових питань – чому Мальцева не затримали одразу, коли вперше вилучили зброю в березні 2024 року? Тоді цю зброю було перевірено, і суд постановив повернути її власнику, оскільки вона була повністю легальною. Але її не повертали дуже довго. А через півроку ця ж зброя раптово стає «доказом» у вже іншій справі про шпигунство і підготовку диверсій.

Сумнівні докази

Слідство також посилається на наявність у Мальцева інструкцій з «диверсійної діяльності». Однак багато з цих матеріалів, імовірно, стосуються його наукових досліджень і розробок у сфері стрілецьких дисциплін. Наприклад, Мальцев був активно залучений до розробки Urban Tactical Shooting (UTS) – нової стрілецької дисципліни, яка поєднує елементи стрілецької підготовки і тактичної роботи в умовах міста. Цілком можливо, що його дослідження і тренування були інтерпретовані як «диверсійна діяльність» без розуміння їхньої суті.

Крім того, заяви про активізацію групи влітку 2024 року також виглядають підозріло. Якщо група справді існувала і становила загрозу, чому жодних конкретних дій не було вжито протягом кількох місяців? Якщо група була активована, то чому не спіймати групу в момент вчинення протиправних дій? Затримання Мальцева і його колеги виглядає як запізніла реакція, що може свідчити про нестачу реальних доказів.

Ще один важливий момент, який викликає сумніви в обвинуваченнях – це поведінка самого Мальцева. Після першого обшуку в березні 2024 року він міг легко виїхати з України й уникнути арешту, особливо з огляду на серйозність пред’явлених звинувачень. Однак він не просто залишився в країні і продовжував наукову роботу, він повернувся в Україну з наукової експедиції, знаючи вже про переслідування. Це навряд чи типово для людини, причетної до шпигунської діяльності. Такий крок демонструє його впевненість у своїй невинуватості та готовність боротися за справедливість.

Стрілецький спорт і наука

Серед усіх звинувачень проти Олега Мальцева особливу увагу привернуло його захоплення стрілецькими дисциплінами. Це не просто хобі – стрілецький спорт був для Мальцева важливим напрямком наукової праці, і ключову роль у цьому процесі відіграв його друг і колега Енніо Фалько.

Енніо Фалько – це не просто професійний стрілець, а чотириразовий чемпіон світу та олімпійський чемпіон зі скіту. У 1996 році в Атланті він завоював золото на Олімпійських іграх, затвердивши за собою статус одного з найкращих стрільців сучасності. За свою кар’єру він неодноразово піднімався на вершину світових рейтингів, що зробило його легендою спортивної стрільби. Саме з ним Мальцев почав активно тренуватися і співпрацювати, що зрештою переросло у спільні наукові дослідження, про які варто розповісти докладніше.

На базі цих тренувань Мальцев написав низку наукових праць, у яких використовував свій особистий досвід і глибокі знання психології та когнітивних процесів. Ці книжки стали не просто спортивними настановами, а науковими працями, в яких стрілецький спорт розглядають через призму людського розуму.

Ось кілька ключових книг, які Мальцев присвятив темі скіту і стрілецького спорту:

«Людина з помаранчевим прикладом» – це одна з книг, у якій Мальцев досліджує методику підготовки стрільців. Книга висвітлює не лише технічні аспекти стрільби, а й важливі психологічні моменти, такі як концентрація та стресостійкість. Мальцев також розкриває теорії, як стрілецький спорт допомагає розвивати когнітивні навички, що робить його цікавим як для спортсменів, так і для науковців.

«Постріл у небо» – у цій книзі автор ділиться досвідом взаємодії зі світовими чемпіонами, включно з Енніо Фалько. Тут Мальцев описує феномен успіху через комбінацію фізичної підготовки та ментальної дисципліни. Зокрема, книга звертає увагу на ментальне тренування і те, як психологічна стійкість може допомогти досягти перемоги на міжнародних змаганнях.

«Робота розуму в режимі виконання завдань. Том 1» – у цій книзі Мальцев досліджує, як мозок справляється з виконанням складних завдань, таких як стрілецький спорт. Це глибоке вивчення когнітивних процесів, які відіграють ключову роль у високопродуктивній діяльності.

«Свідомість. Теорія тренування. Том 2»– продовження дослідження, де Мальцев заглиблюється в теорію тренувального процесу. Тут даються конкретні рекомендації щодо побудови програм тренувань для спортсменів, особливо тих, хто працює з точними видами спорту, такими як стрільба.

«Як за п’ять років стати чемпіоном світу» – У цій книжці Мальцев ділиться унікальними методиками, які розробив разом із Фалько. Книга пропонує покрокову систему тренувань, засновану на наукових даних, і демонструє, як дисципліна, систематичний підхід і ментальна підготовка можуть привести спортсмена до світових перемог.

Проект власного стенду

Варто зазначити, що Мальцев не обмежувався лише написанням книжок і проведенням досліджень. Є інформація про те, що спільно з Фалько він планував побудувати власний стенд для занять скітом в Одеській області. Це був би перший у регіоні стенд, який відповідав би всім міжнародним стандартам. Цілком імовірно, що цей проєкт викликав занепокоєння у місцевих монополістів спортивної галузі.

Міжнародна підтримка: хто став на захист Олега Мальцева?

Історія з арештом Олега Мальцева швидко вийшла за межі України, викликавши хвилю відгуків з боку його колег і друзів по всьому світу. Для багатьох стало дивним, що вчений, який активно вів наукову діяльність у міжнародному полі, раптово опинився в центрі звинувачень у шпигунстві та організації незаконних формувань. Щойно новина про арешт сягнула зарубіжних колег Мальцева, вони одразу виступили з підтримкою.

Джером Крейс (Jerome Krase), професор соціології з Бруклінського коледжу, вже тривалий час співпрацює з Мальцевим за різними міжнародними проектами. У своїх інтерв’ю він підкреслює, що Мальцев – це людина науки, глибоко шанована в академічному середовищі. Крас зазначає, що здивований новинами про арешт і насилу вірить у те, що звинувачення можуть мати реальне підґрунтя. На його погляд, репутація Мальцева як вченого, який постійно працював на розвиток міждисциплінарних досліджень, має говорити сама за себе.

З іншого боку, французький соціолог Люсьєн Улахбіб (Lucien Oulahbib), який також співпрацював із Мальцевим, наголосив на важливості його роботи для розвитку наукової думки в Європі та Україні. Він нагадав, що Мальцев брав участь у численних наукових конференціях і був визнаним експертом у своїй галузі. Підтримка колег, таких як Улахбіб тільки підкреслює, наскільки Мальцев був цінний для міжнародної наукової спільноти.

Серед українських колег особливу увагу привертає підтримка професора Максима Лепського, який уже тривалий час працює пліч-о-пліч із Мальцевим над різними науковими проєктами. Лепський, висловлюючи свою підтримку, зазначив, що для нього як для колеги і друга ситуація з арештом Мальцева виглядає незрозумілою і викликає безліч запитань. Він згадує про те, як вони разом брали участь у великих наукових конференціях, наголошуючи на значущості та цінності праці Мальцева для України та міжнародної наукової спільноти.

Кім Каневський, заслужений журналіст України, також виступив на захист Мальцева, наголошуючи, що його багаторічна праця, зокрема і з відродженням важливих наукових ініціатив, заслуговує на визнання, а не на звинувачення. Каневський не приховував свого здивування з приводу арешту і висловив сподівання, що правда незабаром переможе.

Усі ці голоси об’єднуються в одному – світова наукова спільнота вбачає в Мальцеві не просто вченого, а й лідера, чия робота має величезне значення. Репутація Олега Мальцева як ученого, який присвятив своє життя науці та розвитку наукових зв’язків, залишається незаперечною, і його міжнародні колеги продовжують виступати на його захист, знаючи, що він завжди діяв на користь наукового прогресу і, зрештою, України.

Хто замовив Олега Мальцева?

Питання про те, хто стоїть за арештом Олега Мальцева, продовжує залишатися без відповіді. Зібрана інформація наводить на думку, що це не просто випадкове затримання, а добре спланована атака, спрямована на підрив його наукової репутації та усунення його як впливового громадського діяча. Під час мого розслідування, я не виявив жодних доказів антиукраїнської діяльності Мальцева, навпаки, всі його наукові роботи та проєкти були спрямовані на розвиток України.

Арешт Мальцева також відображає більш глибоку системну проблему, пов’язану з боротьбою проти незалежного мислення і вчених, чиї ідеї можуть сприяти прогресу країни. В Україні, де зараз гостро необхідні розумні та креативні люди, з’являється тривожна тенденція до придушення інакомислення, особливо серед тих, хто здатний посилити міжнародний вплив України. Мальцев став жертвою цієї системи.

Але хто ж за цим стоїть? Є кілька можливих версій, кожна з яких заслуговує на увагу:

1. Версія: Помста РПЦ

Мальцев вже давно відомий своєю відкритою боротьбою з Російською Православною Церквою (РПЦ). Його роботи, спрямовані на викриття релігійного екстремізму, викликали сильний опір з боку церковних структур. Можливо, стара ворожнеча спалахнула з новою силою, і ті, хто колись переслідував Мальцева за його антиклерикальні дослідження, вирішили скористатися моментом. Примітно, що старі наративи і звинувачення в «сектантстві» знову спливли в публічному просторі. Це може вказувати на спробу РПЦ дискредитувати Мальцева за допомогою давно перевірених методів.

2. Версія: Спроба вимагання

Мальцев – помітна постать в українському науковому та громадському житті, що не могло не привернути до нього уваги. Деякі джерела вказують на те, що його арешт може бути пов’язаний зі спробою отримання грошей або ресурсів через вимагання. На користь цієї версії свідчить випадок, коли у 2023 році колеги Мальцева отримали лист із пропозицією «вирішити всі питання» в обмін на фінансову подяку. Можливо, хтось вирішив використати його популярність і зв’язки у своїх інтересах, і арешт став методом тиску.

3. Версія: Конфлікт інтересів у спортивній стрільбі

Олег Мальцев активно займався розвитком дисципліни спортивної стрільби, зокрема олімпійської дисципліни «Скіт». Він навіть планував побудувати власний стрілецький стенд в Одеській області, що могло викликати невдоволення серед конкурентів. Скіт – це спорт, що вимагає великих фінансових вкладень, і поява нового, незалежного стенду могла б порушити баланс сил у цьому секторі. Мальцев, завдяки своїй дружбі з чемпіоном світу Енніо Фалько, міг залучити топових спортсменів до свого проєкту, що, своєю чергою, могло викликати спроби його дискредитації.

Чому Олег Мальцев важливий для України та світу?

Олег Мальцев – це більше ніж вчений. Він є прикладом того, як незалежна наука, що з’єднує різноманітні дисципліни, може не тільки служити науковому прогресу, а й активно чинити опір тиску з боку як державних структур, так і релігійних інститутів. Його діяльність охоплює такі галузі, як кримінологія, психологія, філософія, антропологія, стрілецькі дисципліни та особиста безпека, що робить його важливою постаттю в різних наукових спільнотах як в Україні, так і за її межами.

Своїми дослідженнями Мальцев неодноразово виводив Україну на міжнародну наукову арену. Він співпрацював із провідними вченими зі США, Англії, Італії, Франції та інших країн, організовував міжнародні конференції, брав участь у великих наукових проєктах і публікувався в авторитетних журналах. Зокрема, його спільна праця з американським професором Гарві Кушнером на тему міжнародного тероризму дістала широкий відгук у світової наукової спільноти.

Однак Мальцев важливий не тільки через його наукові заслуги. Він символізує боротьбу за свободу думки і незалежність наукових досліджень, що робить його арешт більш значущим у контексті боротьби за права вчених в Україні. Українське суспільство стикається з викликами, коли політичний тиск або зовнішні сили намагаються обмежити тих, хто діє поза загальноприйнятими рамками.

Наукова свобода і незалежність

Мальцев – один із небагатьох українських науковців, які активно виступають проти втручання держави чи релігійних структур у науку та особисті свободи. Його наукова діяльність завжди була незалежною від політичної кон’юнктури. За свої дослідження він отримав визнання міжнародних експертів, серед яких Джером Крас, Люсієн Улахбіб, Максим Лепський тощо. Ці науковці наголошують, що звинувачення проти Мальцева абсурдні і що його наукова кар’єра має бути захищена.

Дослідження Олега Мальцева та його праця продовжують привертати увагу вчених по всьому світу. Кампанія з дискредитації Олега Мальцева – це лише тимчасове явище, а його наукові досягнення залишаться в історії назавжди.

Заклик до дії

Ця стаття – не просто розповідь про те, як заарештували вченого. Це заклик до міжнародної спільноти звернути увагу на випадок Олега Мальцева і виступити на його захист. Незалежність науки і свобода слова – це ті принципи, які не повинні залежати від політичної кон’юнктури. Олег Мальцев заслуговує на справедливий суд і можливість продовжувати свою наукову діяльність без погроз і переслідувань.

Сьогодні в Україні, як ніколи, важливо захищати права тих, хто бореться за правду і незалежність. І справа Мальцева – це не просто окремий випадок, а тест для всієї системи: чи зможе Україна захистити своїх науковців і зберегти наукову свободу, чи піддасться тиску і перетвориться на країну, де незалежні думки стають небезпечними для їхніх авторів?

Відповідь на це запитання залежить від кожного з нас.