Олег Мальцев арест – СУСПІЛЬНИЙ ПРИБІЙ

Рішення апеляційного суду принесло чергову перемогу у справі Олега Мальцева

Андрей Выгодский — Thu, 06 Nov 2025 20:30:49 +0000

5 листопада Одеський апеляційний суд ухвалив рішення, яке є знаковим у справі Олега Мальцева. Чотири останні учасниці нібито “особливо небезпечної оперативно-бойової” групи (молоді жінки, яких слідство звинувачувало в причетності до воєнізованого формування) були відпущені під заставу. Раніше під заставу був випущений німецький журналіст Сергій Енгельманн.

Як це було? Коротка передісторія незаконного затримання

Історія затримання молодих жінок, яких обвинувачення намагалося представити як членів “оперативно-бойової групи”, межує з абсурдом. 14 жовтня 2024 року молоді жінки, професійна діяльність яких пов’язана з науковою та дослідницькою роботою, були затримані на прикордонному пункті. Серед них — психолог, директор НДІ “Міжнародне судьбоаналітичне співтовариство” Марина Ільюша, яка навіть жодного разу не викликалася на допит як свідок у справі Олега Мальцева.

Дівчата вирішили виїхати з Одеси, щоб мати можливість продовжувати наукову діяльність у спокійних умовах: часті атаки на місто унеможливлювали роботу. Повісток про виклик до слідчого вони не отримували, запобіжні заходи їм не призначалися, заборони на виїзд за кордон не було. Проте, рано вранці їх затримали співробітники СБУ і утримували до пізньої ночі. Потім з Одеси приїхала група СБУ і доставила затриманих назад до міста. Дорога зайняла більше дев’яти годин.

Особливо показовим стало театральне супроводження затримання і транспортування до суду: кожну жінку супроводжували чотири озброєних охоронці в масках і з автоматами. Картина виглядала гротескно: тендітні жінки зростом не вище 165 см і вагою менше 55 кг в оточенні спецназу, немов перед суспільством представляли небезпечних терористок. Спостерігачі справедливо відзначали абсурдність спроб представити цих жінок як бойовиків, здатних штурмувати будівлі зі зброєю, довжина якої становить майже дві третини їхнього зросту, а вага спорядження — третину їхньої маси. В інтерв’ю “Справа Олега Мальцева: незаконне затримання «небезпечних спільників»” адвокат Євгенія Тарасенко розповіла:

Їх закували в наручники прямо в кабінеті слідчого. Для кожного з них приставили по чотири конвоїри в повному бойовому спорядженні. У такому вигляді їх доставили до суду. Затриманих завели в зал в наручниках і помістили в “клітку” — прозору пластикову кабіну. Тільки там з них зняли наручники, але при цьому конвоїри залишалися поруч, ніби це небезпечні злочинці, на рахунку яких не один десяток вбивств. Яку небезпеку можуть становити дві молоді тендітні дівчинки? Для мене це загадка.

Адвокати з першого дня наполягали на незаконності арешту. Незважаючи на це, за звинуваченням в участі у воєнізованому формуванні жінки провели в СІЗО цілий рік — до рішення апеляційного суду 5 листопада 2025 року.

“Ти сядеш як мінімум на 10 років і вийдеш без зубів і здоров’я”

У травні 2025 року адвокат Ольга Панченко за дорученням своїх підзахисних оприлюднила заяви, які проливають світло на справжні методи ведення цієї справи. Історії, якими поділилися молоді жінки, вражають своїм цинізмом і шокують.

Усі жінки описують практично ідентичну картину: з моменту затримання співробітник військової контррозвідки СБУ виявляв дивну одержимість не обставинами нібито злочину, а виключно особистим життям Олега Мальцева. Одна із затриманих описує це так:

Під час затримання всі питання, які цікавили співробітника військової контррозвідки СБУ, стосувалися лише мого особистого життя та особистого життя Олега Мальцева. Він ставив такі питання: чи були у мене особисті романтичні або інтимні стосунки з Мальцевим; чи знаю я, що у Мальцева є дружина; чи знаю я, що у Мальцева є особисте листування з іншими жінками.

Жінку звинувачують в участі у воєнізованому формуванні, а допитують про романтичні стосунки. Історія схожа на анекдот, але дівчині було зовсім не до сміху. Коли вона відмовлялася відповідати на подібні питання, її називали “психопаткою, шизофренічкою і зазомбованою”, погрожували, що вона “сяде як мінімум на 10 років і вийде без зубів і здоров’я”.

Інша підзахисна Панченко описує ще більш дивну картину за участю того самого співробітника військової контррозвідки СБУ:

Більша частина питань стосувалася любовних стосунків Мальцева. Він говорив, що у нього є листування і навіть графік, де і коли Мальцев з ким має інтимні стосунки. Я до сьогоднішнього дня не розумію, яке це має до мене відношення.

Цей співробітник стверджував, що у дівчини “немає особистого життя, тому що не дозволяє Мальцев”, хоча на той момент у жінки були стосунки. Складалося враження, що він “зациклений на темі коханок Мальцева і його сексуальних стосунків”.

Третя підзахисна повідомила про постійний психологічний тиск:

Від нього надходили погрози щодо мене і мого ув’язнення, що я буду за ґратами, залишуся без зубів і мене покине мій чоловік.

Їй пропонували “співпрацю”, обіцяючи, що “з моїми знаннями іноземних мов я б чогось досягла в житті, а так залишуся нікому не потрібною”. Наполягали на зміні адвоката, якому вона довіряла.

Виникає питання, відповісти на яке проникливий спостерігач зможе самостійно: якщо слідство дійсно мало докази створення “особливо небезпечної оперативно-бойової групи”, навіщо були потрібні погрози, образи і спроби зламати жінок психологічно? Навіщо молодих дівчат годинами розпитували про особисте життя вченого замість того, щоб збирати докази і свідчення нібито злочинної діяльності?

Рік у СІЗО за неіснуючу небезпеку

Рішення апеляційного суду про звільнення всіх учасників нібито “оперативно-бойової групи” ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень. Якщо суд визнав можливим відпустити членів групи, яку звинувачення називало “особливо небезпечною”, значить, ця небезпека або відсутня, або була перебільшена з самого початку.

Нагадаємо: протягом року підставою для утримання цих людей в СІЗО слугувало саме посилання на “особливу небезпеку для суспільства”. Саме цей аргумент використовувався для відмови в більш м’яких запобіжних заходах. Саме “небезпекою” для громадської безпеки пояснювалося, чому молоді жінки і журналіст повинні були перебувати за ґратами.

Більше того, рішення суду фактично визнає: рік утримання під вартою був невиправданим. Якщо передбачувана “оперативно-бойова група” не становить такої небезпеки, що всіх її членів можна відпустити під заставу ще до початку розгляду доказів по суті, то чи існувала взагалі ця група в тому вигляді, як її описує обвинувачення?

Рік життя, вирваний з долі молодих жінок, прекрасних фахівців, виявляється нічим не обґрунтованим заходом.

“Примусити замовкнути будь-якою ціною”

Незважаючи на значний успіх у справі та звільнення молодих жінок, сам Олег Мальцев продовжує перебувати в умовах, що становлять загрозу для його здоров’я та життя. Французька правозахисниця Крістін Мірре у своєму виступі в ООН заявила прямо:

Мальцев страждає на серйозні хронічні захворювання. Незважаючи на його стан здоров’я, судді відмовляються звільнити його під заставу, що фактично прирікає його на смерть у в’язниці.

Читаючи ці слова, неможливо не задатися питанням: чого домагаються ті, хто продовжує тримати людину з хронічними захворюваннями в СІЗО, коли всі інші учасники нібито “небезпечної групи” вже на волі? Яка мета цієї наполегливості?

Варто згадати хронологію подій. З березня 2024 року вся наукова діяльність Мальцева фактично зупинена, на його співробітників чиниться тиск. Арешт вченого відбувся всього через вісім тижнів після анонсу завершення роботи над книгою про воєнні злочини — дослідженням, в якому розглядалися як історичні, так і сучасні приклади. Коли в публічному просторі з’явилося повідомлення про звинувачення українського вченого у створенні збройного формування та спробі захоплення влади в Одесі, в академічному середовищі не виникло сумнівів у замовленому характері цього переслідування.

Хто ж ця людина, яку тримають у нелюдських умовах? Це вчений, який задовго до початку широкомасштабної війни розпочав велику наукову роботу з дослідження української ідентичності. Він планував створити довідник національного масштабу — ретельно відібраний узагальнений список біографій тих, чиї долі та досягнення могли б стати орієнтиром у вихованні нового покоління. Наукова монографія, яка в чорновому варіанті мала назву “Героям Слава”, мала відповісти на питання: на прикладах кого потрібно виховувати нове покоління українців.

Це вчений, який науково обґрунтував право України бути частиною європейської сім’ї. Саме він доводив, що наша історія, культура формувалися в єдиному цивілізаційному контексті з Європою. Його наукова діяльність була спрямована на те, щоб повернути народу пам’ять про себе, показати, що Україна не просилася до Європи — вона завжди в ній була.

І саме цього вченого намагаються змусити замовкнути.

Справедливість не може бути вибірковою

Тепер, коли члени “небезпечного воєнізованого формування” на свободі, коли очевидно відсутність підстав для звинувачень, коли навіть суд фактично визнав необґрунтованість року ув’язнення для інших учасників, Олега Мальцева продовжують тримати під вартою. Людину з хронічними захворюваннями тримають в умовах, несумісних із збереженням здоров’я.

Міжнародна академічна спільнота, правозахисні організації, представники ООН вже висловилися на підтримку Мальцева. Залишилося слово за судовою системою.

Якщо суд визнав можливим звільнити під заставу всіх членів передбачуваної групи, немає жодних підстав продовжувати тримати під вартою її уявного “організатора”. Тим більше, коли мова йде про людину, якій необхідне медичне лікування.

Рік, проведений фігурантами цієї справи в СІЗО, вже неможливо повернути. Але можна зупинити подальше продовження цієї несправедливості. Олег Мальцев має право на такий самий запобіжний захід, як і всі інші учасники справи — звільнення під заставу з можливістю отримати необхідне медичне лікування і чекати суду в людських умовах.

Справа Олега Мальцева показала: коли немає реальних доказів, коли звинувачення “шиті білими нитками”, коли слідство цікавиться не фактами злочину, а особистим життям обвинуваченого, система рано чи пізно дає збій. Спочатку руйнуються звинувачення проти одних, потім проти інших.

Тепер правосуддя має зробити останній, найважливіший крок — повністю відновити справедливість. Олег Мальцев має бути звільнений під заставу, як і всі інші. Він має право на лікування. Він має право дочекатися суду не в камері СІЗО, а в умовах, що не загрожують його життю.

Справа Олега Мальцева перетворюється на фантом

Андрей Выгодский — Thu, 12 Jun 2025 23:34:17 +0000

Іноді буває так, що кримінальна справа не йде в тому сенсі, в якому повинна йти. Вона не розкривається, не формується, не набуває обрисів. Вона просто існує ніби за інерцією, ніби сама по собі. Саме так виглядає історія зі сфабрикованою справою проти вченого Олега Мальцева.

Спочатку все відбувалося в рамках встановлених процедур. Справу порушили в ДБР, розпочали збір матеріалів. Тривали слідчі дії. Але рік минув, а віз і нині там. Як не намагалися, нічого не знайшли. Тоді справу передають до СБУ. Можливо, з надією, що саме там, в інших умовах, в іншому контексті, вдасться знайти «зраду», а може бути і щось серйозніше. Паралельно починаються рухи в Національній поліції. Здавалося б, в цьому немає нічого протизаконного: взаємодія відомств і обмін даними. Однак, що ми спостерігаємо насправді? І хоча відповідь вже дана бельгійською правозахисною організацією Human Rights Without Frontiers, яка назвала справу проти вченого сфабрикованою, спробуємо ще раз розставити всі крапки над «i» і подивимося на цю справу більш комплексно.

Чи можна бути незадоволеним кількістю того, що знаходиться в рамках закону?

Один з найцікавіших моментів у цій справі пов’язаний із вилученням зброї. Зробимо ремарку: вилучення не бойової, а спортивної та мисливської зброї, і не з таємного схованки, а з офіційного володіння. Проте факт її наявності викликав бурхливу істерику: спочатку в соцмережах, де межі між фактами та емоціями давно розмиті, а потім і у сторони обвинувачення.

Кримінальне провадження за статтею 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю) з’явилося практично відразу. Мабуть, діяла така логіка: якщо зброя є, значить, вона незаконна. А якщо її ще й занадто багато, значить, щось тут не так. Але згодом з’ясувалося: дозволи на всю вилучену зброю оформлені, документи в порядку, реєстрація зроблена згідно з чинним законодавством.

І ось тут починається, мабуть, найтонший сюжет. Сторона обвинувачення продовжує наполягати на 263 статті тільки тому, що… незадоволена кількістю вилученої зброї. Чи можна бути незадоволеним кількістю того, що знаходиться в рамках закону? Очевидно, можна, якщо чиїсь емоції підміняють норму. І крім як спробою інтерпретувати норму як аномалію, якщо вона не вкладається в звичні рамки, це назвати не можна.

Тим часом пояснення виявилося прозаїчним. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Олег Мальцев — засновник Міжнародної федерації спортивної та тактичної стрільби. У федерації може бути інвентар, а спортивна зброя може бути легальною.

Фінал епізоду виявився формально логічним: суд першої та апеляційної інстанції постановив повернути зброю законному власнику. Але після такого бурхливого емоціонування з боку обвинувачення виникає відчуття, що часом дотримання закону виявляється не аргументом, а дратівливим фактором.

Режим очікування активовано. Прокурор Руслан Войтов

Інша особливість цієї справи полягає в швидкості її розгляду. А точніше, в практично повній відсутності цієї швидкості і затягуванні процесу. З моменту пред’явлення підозр і взяття людей під варту час став відігравати окрему роль.

Сторона обвинувачення, за спостереженнями захисників, вдається до методів, які, при зовнішній законності, дають один і той же результат — продовження запобіжного заходу.

Наведемо приклад: сторона обвинувачення двічі продовжувала терміни досудового розслідування, при цьому після передачі матеріалів до суду з’ясувалося, що за ці 4 місяці ніяких слідчих дій зроблено не було. Тобто терміни штучно затягувалися, щоб тримати людей під вартою.

Або ж інший приклад полягає в тому, що зараз робить сторона обвинувачення, прагнучи якомога довше відтягнути момент початку розгляду доказів по суті. Інакше як процесуальними «диверсіями» це не назвеш.

Таке поводження з часом перетворює його з нейтрального ресурсу на засіб тиску. У цьому випадку сам хід слідства стає фактором, що впливає на учасника справи не тому, що встановлено провину, а тому, що час йде, підсудні вже дев’ятий місяць у СІЗО, а рішення все не прийнято.

Замість вагомих доказів відео з вкраденого комп’ютера

Зазвичай прийнято, якщо мова йде про докази у кримінальній справі, то очікується щось вагоме: речове, юридично грамотно оформлене, отримане з дотриманням процедур. У випадку справи Олега Мальцева все інакше. У центрі уваги опиняється не задокументована зустріч з «кураторами», не «диверсія», а відеозапис з внутрішньої наради Європейської академії наук України.

На цій нараді обговорювалося, що робити в разі окупації Одеси. Як захистити майно, літніх колег, самих себе. Повернемося трохи назад, коли відбувалася ця нарада: весна 2022 року, ситуація в Одесі, м’яко кажучи, тривожна, тези про те, що місто може бути окуповане, лунали не в кулуарах, а з центральних каналів від самої адміністрації.

Однак важливим у цьому епізоді стало навіть не зміст відео, а спосіб, яким воно було отримано. Дане відео не було у відкритих джерелах, воно зберігалося на робочому комп’ютері, який був викрадений, а момент крадіжки зафіксований на аудіозаписі. Як після цього відео опинилося в справі — питання, на яке поки немає переконливої відповіді. Але відомо, що при його отриманні не використовувалися відкриті джерела, незважаючи на посилання в матеріалах справи на так званий протокол Berkeley.

Конституція України (стаття 62, частина 3) і Кримінально-процесуальний кодекс прямо вказують: докази, отримані з порушенням закону, є неприпустимими. Питання в тому, чи всі сторони однаково тлумачать ці статті.

“Нарубати і замісити”. Євген Волошенюк

Є й інші нюанси. Наприклад, той факт, що з години запису іншої наради Академії, де Мальцев прямо говорить, що так звана «воєнізована група» – це підготовлене українське підпілля на випадок окупації міста ворожими військами, в офіційний рапорт співробітник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк вніс приблизно 10 хвилин. І не просто вніс, а надав їм власного змісту та інтерпретації. Вирвані із загального контексту фрази були оформлені як ключові докази. Решта не увійшла.

І ось тут з’являється те, що юристи називають порушенням принципу повноти та об’єктивності досудового розслідування. Тому що крім першого відео існує друге, яке пояснює сказане в першому. Незважаючи на те, що стаття 9 КПК України вимагає від сторони обвинувачення досліджувати не тільки обставини, які викривають особу, але й ті, які її виправдовують або пом’якшують її провину, згадка про друге відео, ймовірно, не входила в плани Волошенюка. У нього, як пишуть в іронічних коментарях, попереду маячило підвищення.

Тим часом, вся історія вкладається в часові рамки. Тоді, у 2022 році, обговорення заходів самооборони відбувалося не тільки в рамках емоційної реакції, а й у рамках офіційної державної політики.

Експертиза «восьмиденка». Швидко, зручно і в дусі часу

Не менш цікава доля експертизи цього нещасливого відео. У матеріалах слідства сторона обвинувачення посилається на висновок, виконаний судовим експертом СБУ зі стажем роботи 1 рік за… 8 днів. А комісія експертів Мін’юсту працювала над цією ж самою експертизою 68 днів. Тобто експерт СБУ провів дослідження в 8 разів швидше, ніж комісія фахівців Мін’юсту, до складу якої входять експерти з 20-річним досвідом. Але справа навіть не в цьому, а в підпорядкованості та конфлікті інтересів. Установа, яка проводить експертизу, повинна бути незалежною від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду.

І тоді виникає головне питання: яка вага доказу, якщо він виник на межі між тим, що є, і тим, що хотілося б побачити?

“Ти будеш їсти через трубочку!”

У справі Олега Мальцева ми, здається, бачили все. Але сьогодні ця справа поступово починає обростати побічними сюжетами, кожен з яких як лакмусовий папірець. Один з них — це те, як поводяться представники обвинувачення щодо адвокатів. Поведінка, про яку в нормальній юридичній практиці прийнято не говорити вголос, тут стає майже центральною темою.

Грудень 2024 року. У будівлі суду співробітник військової контррозвідки СБУ, Євген Волошенюк, звертається до адвоката з прямою погрозою — та сама фраза про «трубочку», через яку, за його словами, вона буде їсти, а йдучи коридором штовхає її ногою. Все це відбувається в стінах суду і при свідках. Тобто в робочий час співробітник військової контррозвідки замість того, щоб виконувати свої прямі службові обов’язки, прийшов до суду погрожувати адвокату.

Далі — січень 2025 року. На судове засідання приходить одеський активіст, який, за деякими даними, курирується СБУ. Він погрожує адвокату Панченко «громадською думкою», після чого в його телеграм-каналі з’являється публікація з фото адвоката. За допомогою ботів починається цькування адвоката в мережі Інтернет. Були заклики до оприлюднення особистих даних адвоката та її адреси проживання, а також висловлювання про фізичну розправу з адвокатом біля суду.

Паралельно зі справи йдуть двоє адвокатів. Причина неофіційна, але показова: погрози військкоматом.

У квітні 2025 року відбувається подія, яка в іншій правовій системі викликала б ефект вибуху бомби. Адвокат Ольга Панченко, головна фігура захисту в цій справі, заарештована. За тією ж справою, в якій вона здійснювала захист. Після завершення розслідування прокурору від сторони захисту були відкриті матеріали справи, відкривала їх адвокат Ольга Панченко. Документи відкривали в присутності того самого прокурора, який менш ніж через два місяці вручив їй повідомлення про підозру і наполягав на її утриманні під вартою без права внесення застави. При цьому підозра адвокату була підписана без дати.

В інформаційному полі адвокати, які підтримали колегу, зазнали погроз і тиску з боку заангажованих активістів і журналістів. Були спроби розв’язати проти адвокатської спільноти інтернет- цькування. Деяким з адвокатів навіть дзвонили з СБУ і намагалися провести «профілактичні бесіди» про неприпустимість підтримки колеги.

І вишенька на торті — це травень 2025 року. З’ясовується, що нині вже підполковник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк півроку прослуховував телефон адвоката. Він підробив рапорт, де видав телефон адвоката за телефон Олега Мальцева, знаючи, що прослуховування телефону адвоката вимагає особливих процедур і санкцій, він шляхом підробки документів обійшов ці процедури.

«Я бачив два удари в корпус». Ціна показань

У справі Олега Мальцева йдеться не тільки про долю вченого, а й про тих, хто опинився разом з ним у СІЗО. Вони не засуджені, не визнані винними, але їх продовжують тримати в СІЗО як заручників. Свідчення в будь-якій справі, як передбачається, потрібні. І сторона обвинувачення, судячи з усього, вирішила, що свідчення можна не збирати, а вибивати.

І такий прецедент є. Колишній журналіст, який не визнавав себе винним, проте через 4 місяці перебування під вартою в СІЗО пішов на угоду зі слідством, визнав себе винним в участі в незаконному воєнізованому формуванні.

Як повідомляє портал Верба Новини, «коли усні погрози вичерпали себе, щодо Мирослава Бекчіва в Одеському слідчому ізоляторі застосували фізичний вплив.

«Я бачив два удари в корпус — в область сонячного сплетіння. Далі пролунала фраза: «Ти ще довго будеш з себе героя корчити?» — і задушливий прийом. Побиття Мирослава відбувалося в присутності оперуповноваженого третього корпусу Мазуренка Володимира Васильовича. Він стояв поруч із співробітниками СБУ, мовчки спостерігаючи за беззаконням».

«Скільки подібних епізодів, пов’язаних з побиттям Мирослава Бекчіва, було — невідомо. Однак уже через кілька тижнів він погодився на угоду, отримав умовний термін і того ж дня покинув СІЗО».

“А судді хто?”

Суд, в ідеальному уявленні, це остання надія на неупередженість. Саме суд повинен виносити рішення, спираючись на текст закону і логічну зв’язність доводів. Але справа Олега Мальцева з самого початку складається інакше.

Судді в цій справі постійно змінювалися один за одним. Іноді з поважних причин, а іноді, як припускають адвокати, просто тому, що мало хто хоче вписати собі в послужний список явно проблемний процес. Занадто очевидна сфабрикованість справи і «притягнуті за вуха» докази. Ніхто не хоче бути суддею, який «був у цій справі».

У підсумку сьогодні процес розглядає суддя Юрій Кривохижа, який, на думку адвокатів, грає на боці прокуратури.

Виникає відчуття, що ми спостерігаємо не за судовим розглядом справи, а за театральною виставою. Гра ведеться за правилами, але правила задані кимось іншим і десь поза процесуальною залою. Учасники на місцях, протоколи оформлені, репліки вимовлені. Тільки питання, хто слухає?

Можливо, саме в цих паузах між текстами законів і реальними діями зали суду і звучить головна інтонація цього процесу. Не голосом обвинувачення або захисту, а мовчанням тих, хто міг би сказати: «досить». І не сказав…

***

Якщо спробувати підбити підсумок, не втрачаючи гідності мови і без нецензурної лексики, стане ясно: те, що називається «справа Олега Мальцева», не є ні кримінальним розслідуванням в справжньому сенсі, ні спробою встановити істину, ні навіть формально переконливою слідчою конструкцією. Перед нами справа, в якій відсутня логіка, внутрішня зв’язність і хоча б видимість інтелектуального зусилля.

Півторарічне ходіння по колу, в якому будь-який привід підходить, аби тільки не відпустити вченого з-під варти, давно втратило схожість з розслідуванням і перетворилося на метод. Метод демонстрації влади і реалізація особистої помсти, факт наявності якої був виявлений французькою правозахисною організацією European Coordination for Freedom of Conscience.

В EUASU обговорили книгу Олега Мальцева та Харві Кушнера про військові злочини, приватні армії та загрози майбутнього

Андрей Выгодский — Tue, 10 Jun 2025 13:12:16 +0000

26 травня 2025 року в Європейській академії наук України відбувся круглий стіл, присвячений виходу книги про військові злочини «Вдарте найгіршим із можливих способів» — спільної роботи українського академіка Олега Мальцева та американського професора Харві Кушнера. Ця книга, яка відкрила нову главу в розумінні природи військових злочинів, викликала жваву міжнародну дискусію про насильство, еволюцію приватних військових структур і роль держави в епоху гібридних конфліктів.

Учасники круглого столу без перебільшення називали книгу унікальною. Але мова йшла не стільки про літературну новизну, скільки про те, як вона висвітлює одну з найтривожніших тем сучасності — приватні військові компанії, що стали невід’ємною частиною як державних, так і недержавних операцій.

«Я ніколи не читав нічого подібного», — зізнався професор Джеймс Фінкенауер, заслужений кримінолог і колишній радник Міністерства юстиції США.

«Ця робота еклектична, але надзвичайно точна у фокусі. Головний її внесок полягає в тому, що вона викликає дискусію про воєнізовані організації та їхню роль у світі».

Саме роль ПВК, які не визнають правил і впливають на характер майбутніх воєн, опинилася в центрі дискусії. На думку Фінкенауера, такі формування стирають відмінності між терористами, найманцями і представниками організованої злочинності. Їх особливість полягає в тому, що вони діють у правовому вакуумі, не визнаючи ні Женевські конвенції, ні базові принципи міжнародного права.

«Ці люди не мають наміру дотримуватися правил війни. Вони можуть робити все, що хочуть, і вони не грають за встановленими правилами. Це пов’язує їх як з терористичними організаціями, так і з організованими злочинними угрупованнями».

Професор Джером Крейс, президент EUASU, продовжив цю думку, зробивши акцент на безкарності, в якій діють ПВК та їхні аналогічні гібридні форми:

«Книга дає чітке розуміння того, що коли ми говоримо про приватні військові компанії та інші державні і недержавні структури, здатні вчиняти злочинні дії, вони роблять це таким чином, щоб уникнути відповідальності».

Таким чином, за словами Крейса, війна стає сферою, де ПВК та їх аналоги виступають в ролі «орендодавців насильства». При цьому навмисно створюється дистанція, розрив між виконавцем і тим, хто віддає накази, щоб ніхто не міг бути прямо звинувачений. Професор вважає, що в майбутньому ми будемо спостерігати тільки зростання цього явища. І книга дуже добре ілюструє цей момент.

Особливо гостро поставив проблему Дуайт Вілсон, експерт з безпеки і член-кореспондент EUASU:

«Ми живемо у світі, де цивілізовані суспільства платять іншим, щоб ті робили те, що самі не можуть — або не хочуть. Війна, безумовно, є однією з таких областей».

Вілсон окремо звернув увагу на питання, яке підняв доктор Мальцев у цій книзі: ми стоїмо на порозі появи «приватних військових адміністрацій» — структур, які поєднують у собі функції армії, бізнесу, розвідки і навіть соціальної інфраструктури. І саме в цьому напрямку, стверджує він, рухається військовий ландшафт XXI століття.

«Це те, чого ми ще не бачили в повній мірі. Деякі ПВК вже розростаються, як гідра з безліччю щупалець, і займаються найрізноманітнішими видами діяльності — від логістичних ланцюжків до володіння судами і медичними центрами. Коли починають формуватися такі масивні структури, здатні робити все відразу і об’єднуватися в одну компанію, це дійсно лякає. Але саме в цьому напрямку ми явно рухаємося».

Співавтор книги, професор Харві Кушнер, бачить у цій трансформації важливий поворот і для аналізу тероризму.

«Військові злочини — це порушення законів війни. Тим часом тероризм — це акт насильства, що викликає страх для досягнення певних змін. Мене цікавить перетин цих двох явищ».

Кушнер визнав, що співпраця з українським вченим Олегом Мальцевим допомогла йому поглянути на цю проблему під новим кутом, а робота з Європейською академією наук України була для нього видатним досвідом.

«Я подумав, що моя участь у роботі з Олегом і його підхід до концепції військових злочинів, яка не тотожна тероризму, можуть допомогти прояснити ситуацію з тероризмом, оскільки досі немає загальноприйнятого визначення тероризму».

Французький соціолог і політолог Люсьєн Улахбіб запропонував розглядати те, що відбувається, не як «жорстоке насильство», а як «м’який тероризм»:

«Я вважаю, що в майбутньому, а може, навіть зараз, існує свого роду «м’який тероризм» — злиття держави і корпорацій, спрямоване на контроль над населенням. У США проходять студентські протести, але мова йде не тільки про протести, а й про ідеологію. Одні марширують на протестах, інші в ЗМІ поширюють інформацію, і таким чином контролюється свідомість людей, в першу чергу, звичайно, через ЗМІ».

Він підкреслив, що нова форма насильства — це не тільки зброя, але й вплив на свідомість, на сприйняття реальності. І саме тому ключовою цитатою книги він назвав:

«Цивілізовані люди не здатні протистояти викликам нецивілізованого характеру. Тобто, коли потрібні таємні дії, держава наймає «лиходіїв-поганів» для виконання таких завдань і розглядає, наприклад, тероризм як акт комунікації».

Олег Мальцев, академік EUASU і автор книги, під час роботи над книгою розповідав, що робота над книгою почалася в 2019 році з дослідження приватних розвідувальних структур, а в 2022 році тема стала особистою: «тема вибрала нас».

«Якщо щось існує, значить, комусь це потрібно. Ми обрали цю тему, тому що вона безпосередньо стосується досвіду звичайних людей, які потрапили в екстремальні ситуації. Багато в чому не ми обрали цю тему — це тема «обрала» нас, українців. Більше того, ми були послідовні в наших дослідженнях — на початку 2019 року ми почали вивчати приватні розвідувальні служби в рамках бізнес-структур».

Під час досліджень Олег Мальцев зазначав, що ця книга є лише першим кроком у великому дослідницькому циклі.

«У наступних томах буде описано технологію, яка дозволить будь-якій людині прогнозувати такі події, як війна та окупація (вживати заходів для своєї безпеки), і розуміти, що буде після війни. Ми піднімаємо це питання для дослідження, тому що для нас воно представляє майбутнє. А майбутнє — за приватними військовими адміністраціями».

Таким чином, це робить книги з даного дослідницького циклу не просто теоретичною працею, а потенційно — технологічним інструментом виживання для людей в епоху гібридних конфліктів.

На жаль, цей круглий стіл пройшов без участі одного із співавторів цієї книги. Через вісім тижнів після офіційного анонсу початку роботи над книгою Олег Мальцев був заарештований Департаментом військової контррозвідки СБУ у справі, яку правозахисники та незалежні експерти кваліфікують як сфабриковану. За фабрикацією, на думку французької правозахисної організації Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience), стоїть співробітник військової контррозвідки СБУ Євген Волошенюк, який отримав підвищення в званні після арешту вченого.

Цей арешт, на думку колег і учасників круглого столу, став прямим свідченням того, що тема книги б’є в больові точки тих, хто хотів би, щоб питання приватних армій, незаконних збройних структур і приватизованого насильства залишилися за кадром.

«Коли ти називаєш речі своїми іменами, тебе спочатку ігнорують, потім висміюють, а потім саджають», — резюмував один з учасників круглого столу в приватній розмові.

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

Чергове засідання у справі Олега Мальцева завершилося без розгляду доказів

Данил Захарчук — Fri, 06 Jun 2025 10:59:34 +0000

4 червня 2025 року у Приморському районному суді Одеси відбулося чергове засідання у гучній кримінальній справі вченого Олега Мальцева. Очікувалося, що суд нарешті перейде до вивчення доказів, однак цього не сталося. Засідання обмежилося розглядом питання про продовження запобіжного заходу для обвинувачених, яких залишили під вартою ще на два місяці, хоча потреба в розгляді цього клопотання виникне лише через два тижні — термін дії попереднього заходу ще не сплив.

Таким чином, замість того, щоб розпочати дослідження доказів, дати оцінку обґрунтованості обвинувачення, суд обмежився продовженням запобіжного заходу, залишивши всіх під вартою без застави, не перейшовши до дослідження доказів, і закрив засідання.

Захист вважає такі дії навмисним затягуванням процесу та процесуальною “диверсією” За словами адвоката Олександра Бабікова, прокурор Руслан Войтов «зловживає процесуальними повноваженнями», а суд «підмінює розгляд справи по суті другорядними питаннями».

Крім того, в залі суду стався конфлікт між прокурором і адвокатами. Прокурор дозволяв собі особисті випади, ігнорував етичні норми, а також порушував право іноземного підзахисного (Німеччина) на переклад процесуальних документів його рідною мовою.

Наступне засідання призначене на липень. Проте, за словами захисту, жодних гарантій, що воно буде ефективним, наразі немає.

Детальніше про перебіг засідання, конфлікт у суді та позицію захисту — в інтерв’ю з адвокатом Олександром Бабіковим

Процесуальні “диверсії” в залі суду. Інтерв’ю з адвокатом Олександром Бабіковим у справі Олега Мальцева

Ще у грудні 2024 року на міжнародній платформі change.org була опублікована петиція Demand Justice: Suspicion of Malicious Prosecution in Dr. Maltsev Case на підтримку вченого. Вона швидко набрала підписи з різних країн і стала одним із перших сигналів про масштаб проблеми, яка вийшла далеко за межі української юрисдикції.

Бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers заявила, що кримінальне переслідування Олега Мальцева є незаконним і має ознаки фабрикації. У свою чергу, французька правозахисна організація Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience) під час виступу на сесії ООН вказала на особисту зацікавленість і мотив помсти з боку офіцера Департаменту військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка, який проводив слідчі дії у справі. Саме цей співробітник, за словами міжнародних експертів, координував процес, який містить ознаки фабрикації доказів.

HRC 58 Oral Statement Item 9 Human Rights Ukraine

Контррозвідник Волошенюк за Фрейдом

Андрей Выгодский — Tue, 27 May 2025 10:07:24 +0000

Вже декілька місяців ми пильно слідкуємо за справою українського вченого Олега Мальцева.

За цей період ми бачили дуже багато дивних речей: тендітних дівчат, яких звинувачують в тому, що вони зі спортивною зброєю в руках хотіли захопити Одесу; людей, яких по нетяжкому злочину вже 8 місяців тримають під вартою без права внесення застави; головного свідка сторони обвинувачення, яка стверджує, що вона з іншої планети; арешт захисника у справі адвоката Ольги Панченко та прокурора, який замість того, щоб сказати щось по суті справи цитував Стуса, вирвані з контексту розмови фрази і говорив «подивіться, адвокати, яка Панченко погана, а ви за неї заступаєтесь»; «вибивання» зі справі чоловіків – адвокатів через ТЦК та СП; оперативного співробітника військової контррозвідки, який сам писав заяви про злочини та сам розслідував справу; обурення міжнародного наукового суспільства арештом Олега Мальцева та навіть прямі звинувачення в ООН на адресу певного співробітника контррозвідки СБУ щодо фальсифікації справи відносно Мальцева; не зрозуміло і яким чином за гратами опинився і журналіст – громадянин Німеччини, який не може бути в Україні засуджений.

Здавалось, здивувати нас вже важко. Однак, передивляючись відеозапис судового засідання у справі від 24 квітня 2025 року, ми звернули увагу на короткий виступ обвинуваченої у справі Марини І.

Відеозапис судового засідання у справі від 24 квітня 2025 року

Вона повідомила суду, що з моменту її затримання оперативний співробітник контррозвідки СБУ Євгеній Волошенюк, жодного питання по справі їй не поставив, все, що його цікавило – із ким має інтимні відносини Олег Мальцев та із ким такі відносини має сама Марина І. Здавалось би – яке відношення особисте життя людини має до предмету діяльності контррозвідки та ще й під час війни?

За відповідями на ці питання ми звернулись до адвоката Ольги Панченко, яка захищає Марину І. та інших дівчат у справі Олега Мальцева, вона також є і захисником самого українського вченого. Надалі – коротке інтерв’ю із Ольгою.

– Ольга, нам відомо, що з моменту початку справи щодо Олег Мальцева Ви жодного разу не надавали інтерв’ю, навіть після Вашого затримання та звільнення із СІЗО. Чому погодились зараз надати коментар?

– Мене на це вповноважили мої підзахисні дівчата, це їх воля сказати певні речі, однак у зв’язку із їх знаходженням в СІЗО вони не можуть цього зробити. Тому я як адвокат виконую їх доручення.

– Що Ви можете сказати відносно заяви в суді Марини І. щодо дивної зацікавленості оперативного співробітника контррозвідки СБУ особистим життям Олега Мальцева?

– Відверто кажучи затримання дівчат по цій справі мене завжди цікавило лише з точки зору законності та дотримання процедури. В судовому засіданні 24 квітня я була присутня по відеозв’язку зі слідчого ізолятора, лише наступного дня я була звільнена. Через декілька днів я пішла до СІЗО до моїх підзахисних дівчат та звісно запиталась про те, що було повідомлено в суді.

Марина І. виклала все, що хотіла сказати письмово, надалі цитата (окрім прізвища):

«Я була затримана 14 жовтня 2024 року співробітниками СБУ та військової контррозвідки по ч. 1 ст. 260 КК України (організація незаконного воєнізованого формування та участь в ньому). При затриманні всі питання, які цікавили співробітником військової контррозвідки СБУ «Х» стосувалися лише мого особистого життя та особистого життя Мальцева О.В.

«Х» ставив наступні запитання: чи були у мене особисті романтичні чи інтимні стосунки із Мальцевим О.В.; чи знаю я, що в Мальцева О.В. є дружина; чи знаю я, що у Мальцева О.В. є особисті переписки з іншими жінками.

«Х» говорив, що в нього є скріншоти романтичних переписок Мальцева О.В. із іншими жінками, а мене він просто обманює, хоча я не розумію, яке я маю відношення до особистого життя Мальцева О.В. і в чому полягає «обман», а головне – яке це має відношення до кримінальної справи щодо нібито організації незаконного воєнізованого формування та участі в ньому.

Коли я не відповідала на такі запитання «Х» мене називали психопаткою, шизофреничкою та зазомбованою. Також мені говорили, що я сяду як мінімум на 10 років і вийду без зубів та здоров’я. Тобто, був постійний психологічний тиск».

«Як я зрозуміла, вони хотіли, щоб я дала показання на Мальцева О.В. про те, що він спить з жінками, в іншому випадку я сяду як мінімум на 10 років».

– Скажіть, це поодинокий випадок такої дивної зацікавленості певного співробітника контррозвідки особистим життям фігурантів у справі?

– Ні. Двоє інших моїх підзахисних дівчат повідомили мені практично такі ж речі. Наприклад, моя підзахисна Олена К., серед іншого повідомила наступне:

«Після обшуку в мене вдома мене під контролем «Х» доставили до УСБУ в Одеській області. Протягом часу, поки мі їхали до УСБУ «Х» ставив мені запитання в стверджувальній формі, його цікавило виключно особисте життя Мальцева О.В. «Х» казав мені, що в мене немає особистого життя тому що мені не дозволяє Мальцев О.В., він питався в мене чи знаю я, що Мальцев О.В. «спить» зі своїми співробітницями. Більша запитань «Х» стосувалась любовних відносин Мальцева О.В. Він казав, що в нього є листування та навіть графік де і коли Мальцев О.В. з ким має інтимні стосунки.

Я по сьогоднішній день не розумію, яке це має до мене відношення. «Х» стверджував, що я не маю особистого життя, хоча на той момент в мене були стосунки. Я про це казала, однак, «Х» мене не слухав, складалось таке враження, що він зациклений на темі коханок Мальцева та його сексуальних відносин.

Протягом всього обшуку та навіть до моменту доставки мене до суду «Х» знаходився поруч зі мною та різними способами намагався запевнити мене співпрацювати із СБУ. Він неодноразово питався в мене «Нащо мені губити своє життя?». Однак я підкреслюю: я не вчиняла жодних протиправних дій. Я будувала своє особисте життя та кар’єру саме в Україні тому що відверто пов’язую свою долю із цією країною. Однак, на сьогоднішній день моє життя та безпека як мені здається знаходиться під загрозою саме зі сторони «Х». Можливо, він прагне використати мене для досягнення своєї корисливої мети – і своєю поведінкою під час обшуку він це явно демонстрував, не приховуючи своїх намірів та говорячи про це відкрито».

Моя підзахисна Анна Ф. повідомила наступне:

«Після мого затримання по дорозі на мене постійно намагалися проявити психологічний та емоційний вплив. В мій бік були погрози з приводу позбавлення волі на 10 років. Один із співробітників «Х» супроводжуючи мене, завжди розпитував про моє особисте життя, роботу, людей яких я навіть не знаю. Від нього також поступали погрози щодо мене та мого ув’язнення, що я буду за гратами, залишусь без зубів та мене покине мій чоловік. Також постійно я знаходилась під впливом щодо моєї професійної діяльності та особистого життя, наприклад: «якщо б я пішла на згоду з ними та підписала необхідні документи, то з моїми знаннями іноземних мов я б чогось досягла в житті, а так залишусь нікому не потрібною». Також «Х» казав про умови та погане ставлення до людей в місцях позбавлення волі, де я можу опинитись. Він наполягав на тому, щоб я змінила адвоката, якому я довіряю, на іншого».

– Скажіть, як Ви вважаєте, чи є така зацікавленість співробітника контррозвідки особистим життям нормальною? Та чи впевнені Ви, що Ваші підзахисні говорять правду?

– На питання «чи нормально це» я відповісти не можу, тому що я не психолог. Однак, я впевнена, що така поведінка явно поза службовими обов’язками, повноваженнями та завданнями співробітника ДВКР СБУ, особливо під час війни. В будь-якому випадку погрози тюрмою – це прямий тиск на підозрюваних, не говорячи вже про залякування, що дівчата будуть нікому не потрібні, інше. Що стосується правдивості слів моїх підзахисних, можу сказати наступне. Якщо б вони хотіли помститись стороні обвинувачення, то казали б подібні речі і про слідчих СБУ по цій справі, і про інших співробітників контррозвідки. Однак, вони вказують лише на одну конкретну особу.

Наостанок додамо особисто від редакції. Ми вважаємо, що такі співробітники ДВКР СБУ ганьблять всю службу. В той момент часу, коли багато співробітників військової контррозвідки СБУ виконують завдання на передовій, ризикують життям, деякі з них знаходяться в тилу, залякують тендітних жінок та цікавляться тим, що не має жодного значення для держави під час війни. Так не має бути.

Український науковець Олег Мальцев завершив роботу над книгою про воєнні злочини

Ніна Крамаренко — Sun, 25 May 2025 13:52:24 +0000

23 травня Європейська академія наук України на своїй офіційній станиці привітала вчених доктора Олега Мальцева (Україна) і доктора Харві Вольф Кушнера (США) з довгоочікуваним виходом їхньої нової книжки «Ударте найгіршим із можливих способів».

Ця праця двох академіків присвячена еволюції воєнних злочинів, простежує їхні історичні витоки та аналізують сучасні злочини, зокрема вчинені в контексті війни в Україні. В умовах, коли збройні конфлікти дедалі частіше стають нормою, а не винятком, дослідження, що пропонує глибокий аналітичний погляд на еволюцію воєнних злочинів і природу трансформації війн, набуває особливої актуальності.

Книга є результатом міжнародної наукової співпраці та поєднує різні, але взаємодоповнюючі дослідницькі перспективи, завдяки яким автори пропонують цілісне бачення проблематики.

«У рамках цього триваючого конфлікту мій інтерес полягає у вивченні еволюції воєнних злочинів, а не самої війни», – зазначає Олег Мальцев. – «Книжка розглядає конкретні події та приклади з війни в Україні, щоби проілюструвати трансформацію самої природи злочинів, скоєних у воєнний час».

Важливою складовою книжки є розділ, присвячений ПВК «Вагнер», у якому доктор Олег Мальцев порівнює структуру та методи російської приватної військової компанії з італійською Каморрою.

«Особливу увагу я звернув на розділ доктора Мальцева, присвячений схожості між ПВК «Вагнер» і Каморрою», — коментує професор кримінального права та очільник Департаменту кримінального права Університету Лонг-Айленда Харві Кушнер. – «Цей аналіз не розчарував. Я сподіваюся, що цей погляд на досліджувану проблему матиме на читача такий самий вплив, як свого часу мала книга International Terrorism Through Polish Eyes, що вийшла майже два десятиліття тому».

Передмову до книги написав президент Європейської академії наук України професор Джером Крейс. У своєму вступі він підкреслює, що доки триває ця несправедлива війна, світовим лідерам і широкій громадськості було б корисно прийняти складну перспективу, подану тут, яка кидає виклик спрощеній логіці, використовуваній аналітиками і стратегами, що не тільки призводить до війни, а й істотно ускладнює можливість справедливого завершення цієї самої війни. На думку професора, ця книга—обов’язкове читання для всіх, хто хоче по-справжньому зрозуміти, як влаштований світ.

Однією з ключових тез, що проходить крізь усю роботу, є застереження: поява приватних військових компаній відкриває шлях до нової форми колонізації, стрімкої й малопомітної. Саме це надає дослідженню універсального характеру, адже його висновки є актуальними не лише для України, а й для будь-якого іншого регіону світу.

«Йдеться не лише про конфлікт, що розгортається нині у Східній і Центральній Європі. Книга говорить про те, що подібне може відбуватися де завгодно. Це застосовно до найрізноманітніших контекстів. І, на мою думку, уряди вже починають це усвідомлювати. А от широка громадськість — ще ні».

Серед сильних сторін книги — мультимодальний дослідницький підхід. У ній органічно поєднано інтерв’ю, спостереження, архівні матеріали та криміналістичний аналіз. За словами професора Джерома Крейса, саме такий підхід дає змогу всебічно й цілісно осмислювати складні соціально-політичні та економічні процеси.

«Вважаю надзвичайно важливим вивчати минуле й розуміти витоки тих явищ, з якими ми маємо справу сьогодні. Звернення до організованої злочинності, зокрема, допомагає краще усвідомити контекст. Ось що я маю на увазі під мультимодальним підходом — це поєднання інтерв’ю, спостережень, аналізу літератури та історичних джерел. Крім того, застосування різних методологічних перспектив двома авторами суттєво збагачує це дослідження».

У висновку професор Джером Крейс наголошує на винятковому значенні цієї книжки для сучасного академічного й суспільного дискурсу. На його переконання, осмислення історичного контексту та включення аналізу явищ організованої злочинності дають змогу глибше зрозуміти першопричини поточних процесів і сформувати цілісне бачення масштабів сучасних загроз.

Книга може стати цінним джерелом для представників гуманітарних і соціальних наук, насамперед для тих дисциплін, що досліджують війни та конфлікти. В умовах стрімких змін у світі дослідження «Вдарте найгіршим із можливих способів» актуалізує необхідність глибшого, контекстного та міждисциплінарного підходу. Це дослідження не тільки про події, що відбуваються тут і зараз, а й про глобальні закономірності, які можуть визначити наше майбутнє.

Тим часом в Україні один з авторів цієї міжнародної праці, вчений Олег Мальцев, уже майже дев’ять місяців перебуває під вартою в слідчому ізоляторі. Його арешт відбувся через вісім тижнів після публічного анонсу виходу книги. Міжнародні правозахисні організації з Бельгії та Франції називають цю справу сфабрикованою й звертають увагу на наявність особистої зацікавленості з боку співробітника ДВКР СБУ Євгена Волошенюка.

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

Суд в Одесі відмовив прокуратурі в доступі до особистих пристроїв адвокатки Ольги Панченко

Данил Захарчук — Fri, 23 May 2025 19:47:23 +0000

23 травня 2025 року в Пересипському районному суді міста Одеси відбулося судове засідання у межах кримінального провадження щодо адвокатки Ольги Вікторівни Панченко. На розгляд було винесено клопотання керівника Одеської обласної прокуратури про надання тимчасового доступу до мобільного телефону та ноутбука адвоката, а також, за словами самої Панченко, до вмісту її електронної пошти та месенджерів.

Про проведення засідання було повідомлено Раду адвокатів Одеської області. Від її імені в суді взяв участь Євгеній Олександрович Іванченко — член Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності. Після надання йому слова судом, Іванченко висловив заперечення проти задоволення клопотання прокуратури, посилаючись на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У підсумку суд відмовив у задоволенні клопотання.

Адвокат Іванченко так прокоментував: “Відверто кажучи, особисто я сумнівався, що суд ухвалить саме таке рішення. Але суд дуже виважено підійшов до ситуації й виніс абсолютно законне, чесне та зважене рішення. Я вважаю, що це — перемога не лише у справі Ольги Панченко, а й перемога для кожного адвоката. Адже якби подібні клопотання задовольнялися судами, то слідчі спрямовували б їх у величезній кількості — щодня, системно, без належного обґрунтування.”

На своїй публічній сторінці адвокатка Ольга Панченко надала детальніший коментар до ситуації, зазначивши:

«Сторона обвинувачення декілька разів заявила слідчому судді, що їй потрібен доступ до інформації у вилучених в мене мобільних телефонах, ноутбуці, а також доступ до всіх моїх месенджерів, електронних пошт для того, щоб, увага, знайти докази моєї вини у вчиненні вже інкримінованого правопорушення та докази можливого вчинення мною інших злочинів».

У своєму дописі Панченко також звертає увагу на те, як на її думку, порушується презумпція невинуватості:

«Якщо я не помиляюсь, то під час досудового розслідування слідство здобуває докази як вини, так і невинуватості особи та здійснює їх оцінку в сукупності, внаслідок чого приймає процесуальне рішення. Однак, ці положення закону, як виявилось, на мене не розповсюджуються — я маю бути винною в будь-якому випадку і вже неважливо в чому».

Контекст і значення рішення

Розгляд клопотань про доступ до електронних носіїв адвокатів — питання не лише слідчої доцільності, але й захисту професійної таємниці, гарантованої законодавством. За законом, втручання в адвокатську діяльність має здійснюватися з дотриманням спеціальних процедур, які враховують особливий статус адвоката.

Рішення суду про відмову задовольнити клопотання прокуратури фактично стало підтвердженням необхідності дотримання таких процедур. Воно також відображає наявність судового контролю за діями сторони обвинувачення, особливо коли йдеться про потенційно чутливу інформацію.

Участь представника Ради адвокатів у засіданні, як і активна позиція адвокатської спільноти в цілому, свідчать про намір фахової спільноти відстоювати свої права у правовий спосіб. І хоча сама справа ще не завершена, інцидент із запитом на доступ до особистих пристроїв адвокатки вже привернув увагу до ширшої проблеми: балансування між повноваженнями правоохоронних органів та гарантіями незалежності адвокатської професії.

Фото: Рада адвокатів Одеської області

Читайте нас в Телеграм и в Facebook

“Це фактично єдина особа яка зробила настільки багато для науки”. Арешт Олега Мальцева залишається у фокусі академічної уваги

Ніна Крамаренко — Wed, 21 May 2025 21:34:25 +0000

Судовий процес над українським ученим Олегом Мальцевим, який з осені 2024 року перебуває під вартою за сфальсифікованою кримінальною справою, продовжує викликати дедалі більший резонанс як в українському суспільстві, так і за його межами. З кожним тижнем до українського суду надходять нові звернення від представників академічної, правозахисної та інтелектуальної спільноти як з-за кордону, так і з України.

Одне з таких звернень надійшло від доцента кафедри загальної та медичної психології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, дійсного члена Української академії наук Віталія Луньова. У своїй заяві він дає розгорнуту характеристику наукової діяльності доктора Мальцева, підкреслюючи її міжнародне значення:

Шановні пані та панове,

Мене звати Віталій Луньов. Я — український науковець, психолог, дійсний член Української академії наук — громадської організації, що об’єднує вчених і освітян України задля пошуку наукових рішень найбільш актуальних проблем, з якими стикається наше суспільство.

Сьогодні я маю нагоду звернутися до правоохоронних органів, передусім до судової системи України, з наголосом на необхідності об’єктивного й неупередженого розгляду справи академіка Української академії наук Олега Вікторовича Мальцева, а також його колег, які, за моєю інформацією, перебувають у слідчому ізоляторі.

На що я хотів би звернути особливу увагу? Насамперед — на важливість чесного, зрозумілого, законного розгляду цієї справи. Друге, на особу, про яку йдеться. Я знаю Олега Мальцева ще з моменту його захисту кандидатської дисертації, на якій був присутній як офіційний опонент. З того часу я можу охарактеризувати наукову діяльність і суспільне значення цієї наукової діяльності Олега Мальцева, як особи, яку можна назвати абсолютно аргументовано організатором науки, великим організатором науки.

Його внесок у розвиток академічної комунікації важко переоцінити. Я не пригадую інших наукових подій в Україні, на яких були б присутні стільки професорів провідних університетів світу, як на конференціях, організованих Європейською академією наук України та іншими установами, створеними за ініціативи пана Мальцева. Це були не поодинокі виступи, а системна співпраця, що відкривала українським вченим шлях до міжнародного наукового середовища. Слід зазначити, що для українських науковців це є дуже важливий крок для співпраці з колегами з-за кордону.

Другий важливий аспект — участь пана Мальцева в дослідницьких проєктах, пов’язаних із впливом російської агресії, російської інвазії зокрема в контексті російсько-української війни. Під його керівництвом та за його підтримки проводилися конференції за участю науковців з американських, британських, європейських університетів. Після цього виходили численні наукових статтів у провідних виданнях західних європейських університетів та Сполучених Штатів Америки. Я сам був присутній на деяких із цих заходів, і всі вони мали чітку антивоєнну позицію, засуджуючи дії росії.

Окремо хочу згадати про унікальний випадок наукової дискусії між Олегом Мальцевим та лауреатом Нобелівської премії Даніелем Канеманом. Наскільки мені відомо, це один із дуже небагатьох прикладів безпосередньої комунікації між українським ученим і нобелівським лауреатом у галузі, дотичній до психології. З огляду на його роль як організатора науки, як людини, яка системно створювала умови для співпраці між українськими вченими та провідними науковцями західних країн, я можу з упевненістю сказати: серед усіх, кого я знаю, Олег Мальцев фактично є єдиною особою, яка зробила настільки багато в цьому напрямку. Це ще раз свідчить про рівень визнання і професійної взаємодії, якого досяг пан Мальцев.

На моє глибоке переконання, Олег Мальцев — один із небагатьох вчених в Україні, хто послідовно створював простір для співпраці між українською та міжнародною науковою спільнотою. Як науковець із двома офіційно захищеними науковими ступенями — кандидата психологічних та кандидата філософських наук — він заслуговує на те, щоб його діяльність розглядали у цьому контексті.

З огляду на викладене, я закликаю до чесного, справедливого, законного розгляду справи Олега Мальцева, а також тих осіб, які проходять у цьому ж провадженні. Я не володію точною кількістю, але вважаю за необхідне згадати і про них.

На завершення хочу ще раз підкреслити свою високу оцінку організаторських і наукових здібностей Олега Мальцева. Його внесок є вагомим і гідним належного ставлення.

Щиро дякую.

Заява доцента Віталія Луньова доповнює низку публічних звернень, що вже були надіслані до українського суду на підтримку академіка Олега Мальцева, зокрема від дослідників і викладачів з Угорщини, Великої Британії, Франції, Ізраїлю, США, а також інших країн, які поділяють спільну позицію щодо необхідності гарантій неупередженого судового розгляду.

Особливу вагу в цьому контексті має колективне міжнародне звернення, адресоване безпосередньо Президентові України, в якому підписанти з понад десяти країн Європи та Америки відзначили ризики порушення фундаментальних прав у цій справі.

Джерело

Олег Мальцев, український вчений та організатор науки, понад півроку перебуває під вартою в Одесі. Його арешт ініціював співробітник ДВКР СБУ Євген Волошенюк через особисту помсту. За офіційною версією Олег Мальцев підозрюється в організації незаконного воєнізованого формування. На практиці — жодного факту, що підтверджує це, слідство не надало. Натомість фігурує фрагмент відео, записане під час наради, вирване з контексту та перетворене на інструмент кримінального переслідування.

У листопаді 2024 року бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers охарактеризувала справу Мальцева як сфабриковану. Наприкінці березня 2025 року французька організація Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience поінформувала під час сесії ООН у Женеві, що у справі наявні ознаки фабрикації, а затримання має риси репресивного переслідування.

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

Представник академічної спільноти Будапешта виступив із заявою щодо затримання Олега Мальцева

Ніна Крамаренко — Sun, 18 May 2025 15:45:16 +0000

Український суд продовжує отримувати звернення від міжнародних представників наукової та інтелектуальної спільноти щодо справи доктора Олега Мальцева, який перебуває під арештом з осені 2024 року. У більшості звернень акцент зроблено на необхідності гарантування об’єктивного і справедливого судового розгляду. Як і раніше, редакція уважно стежить за розвитком цієї справи та публікує всі офіційні звернення, що надходять на адресу української судової системи.

Сьогодні на черзі звернення доктора Адама Ловаса, дослідника із Будапешта.

Філософ, автор численних праць з політичної філософії та етики, доктор Ловас оприлюднив наступну заяву:

«Мене звуть доктор Адам Ловас. Я постдокторський дослідник у галузі етики та політичної філософії. Хоча особисто я з доктором Олегом Мальцевим не знайомий, мені доводилося публікуватися в кількох його наукових виданнях, зокрема в журналі Baudrillard Now. З глибокою повагою я ставлюся до тієї інтелектуальної роботи, яку він і його колеги виконують.

Я вважаю, що він далекоглядний мислитель, який виконав дуже важливу роботу в галузі соціальних і гуманітарних наук. Тому я з величезною повагою ставлюся до роботи, яку він і його колеги виконують, і вважаю, що це дуже важлива робота. Саме тому мені важко було без стурбованості сприйняти новини про його нинішні юридичні труднощі.
Я не хотів би висловлюватися по суті звинувачень, але сам характер судового розгляду викликає серйозні питання. Я щиро сподіваюся, що українська судова система ухвалить справедливий вирок у цій справі, і доктор Мальцев зможе продовжити свою роботу без зайвого політичного втручання, тому що наука має бути автономною.
Автономія науки від політики має бути основоположною цінністю будь-якої ліберальної демократії. Тому для демократії, я думаю, свобода слова має фундаментальне значення.

Тому я хочу висловити щиру надію на те, що цих фундаментальних цінностей, які є важливими для всіх науковців світу, буде дотримано і в цьому випадку».

Звернення доктора Ловаса є черговим свідченням того, що справа доктора Олега Мальцева привертає увагу представників міжнародної академічної спільноти. Сьогодні ця заява угорського вченого доповнила низку інших звернень, адресованих українському суду: від правозахисників, науковців та дослідників з Європи, США та Ізраїлю.

Джерело

Оригінал відео звернення англійською мовою за посиланням

Читайте більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

До Офісу Президента надіслано звернення щодо справи вченого Олега Мальцева

Ніна Крамаренко — Sat, 17 May 2025 17:12:50 +0000

17 травня 2025 року до Офісу Президента України було офіційно надіслано звернення, що стосується сфабрикованої справи проти вченого Олега Мальцева.

Знаковим є те, що відправлення звернення співпало з Днем науки в Україні. Ця символічна паралель підкреслює парадокс ситуації: у день, коли країна відзначає внесок науковців у розвиток держави, один один з її представників на міжнародному рівні перебуває в себе на батьківщині за ґратами за звинуваченням, яке міжнародна правозахисна спільнота вважає сфальсифікованим.

Як повідомляє Європейська академія наук України, під зверненням до Президента Володимира Зеленського підписались представники з України, Ізраїлю, Грузії, Великої Британії, Норвегії, Іспанії, Австрії, Угорщини, Туреччини, Сполучених Штатів Америки та Франції. Серед підписантів як науковці, правозахисники, публіцисти, громадські діячі так і звичайні громадяни, які не залишились осторонь.

Це звернення стало черговим етапом міжнародної підтримки науковця. Раніше до українського суду були публічно звернені виступи на захист Олега Мальцева з боку видатних представників світової академічної спільноти. Серед них — лауреат міжнародних премій Алекс Мейзі (Велика Британія), філософ і редактор французького наукового журналу “Dogma” Люсьєн Улахбіб, американський викладач і автор праць з політичної філософії доктор Марко Андреаккіо, незалежний дослідник Георгій Вачнадзе (Грузія), колишній радник Міністерства юстиції США, доктор Джеймс О. Фінкенауер та інші.

Таким чином, звернення, яке надійшло до Офісу Президента у День науки, стало ще одним штрихом до історії, що давно вийшла за межі кримінального провадження. Ініціатива, що об’єднала представників з одинадцяти країн, вкотре засвідчила: справа Мальцева продовжує викликати резонанс не лише серед колег, а й у ширшому громадському й правозахисному середовищі.

Чи матиме цей документ практичне продовження, покаже час. Але сам факт його появи в таку дату і в такому контексті навряд чи можна вважати випадковим.

Нижче наводимо повний текст звернення, надісланого до Президента України:

Шановний пане Президенте!

Звертаємось до Вас як до гаранта Конституції України, яка гарантує будь-якій людині право на життя.

Ми – вчені з Європи, США, інших країн світу, а також небайдужі громадяни вкрай стурбовані тим, що добре відомий, визнаний український вчений єврейського походження доктор Олег Мальцев вже понад 6 місяців перебуває під вартою в Одеському слідчому ізоляторі без права внесення застави.

За останні 10 років доктор Мальцев зробив значний внесок у популяризацію української науки та України за кордоном, зокрема у США та Європі. Ним було створено Європейську академію наук України, яка об’єднала понад 200 вчених із різних країн світу, а діяльність академії значно підвищила авторитет української науки в усьому світі. Як істинний патріот України в нелегкий для неї час він надав підтримку українським вченим, продовжив діяльність Європейської академії наук України, чим викликав безмежну повагу до стійкості українських вчених в усьому світі.

28.03.2025 року на 58-й сесії Організації Об’єднаних Націй французькою правозахисною організацією «Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience» (CAP/Liberté de Conscience) та бельгійською правозахисною організацією «Human Rights Without Frontiers» було заявлено, що кримінальна справа відносно Олега Мальцева є замовною. Окрім Олега Мальцева під вартою також перебувають 5 його колег-науковців, німецький журналіст. Цих людей схиляють до надання неправдивих свідчень проти доктора Мальцева в обмін на свободу. Кримінальне переслідування щодо доктора Мальцева також супроводжується безпрецедентним інформаційним цькуванням в мережі Інтернет.

На даний момент часу справу проти Олега Мальцева розглядає Приморський районний суд м. Одеса. Ми щиро хочемо вірити в те, що суд ухвалить законне, неупереджене й обгрунтоване рішення.

Однак, доктор Мальцев страждає на кілька важких хронічних захворювань і продовження утримання його в СІЗО рівносильне його вбивству. Його смерть в українській в’язниці позбавить його можливості захищати себе від звинувачень, відновити своє добре ім’я, а також вкрай негативно позначиться на міжнародному іміджі України.

Ми просимо Вас в межах Ваших повноважень як гаранта Конституції звернути увагу на цю ситуацію.

Дане звернення англійською та українською мовами ми передаємо через адвокатів Олега Мальцева. У зверненні також вказані наші контакти, ми готові відповісти на будь-які запитання.