Зустріч заслуженого журналіста України Кіма Каневського з Олегом Мальцевим у стінах слідчого ізолятора стала сенсацією.

Те, що прозвучало в цій відвертій розмові «Покарання без злочину… або хто є хто…», не залишає каменя на камені від офіційних звинувачень. Жодної «зради» у справі й подуму немає. Реальність, як це часто буває, виявилася набагато банальнішою.

Кажуть, в Одесі все просто так, крім грошей. Так і справа Олега Мальцева — це історія не про «шпигунів ГРУ», а про зраду і кризу права, де під прикриттям відомчих мундирів «колишні свої» здійснюють методичний захват чужого інтелектуального капіталу та активів.

Сьогодні ми пропонуємо вам найяскравіші моменти з розмови з людиною, яка обрала тюремні грати, щоб зберегти право спокійно дивитися на себе в дзеркало щоранку.

«Шукайте гроші»

Забудьте гучні слова про «зраду» у справі Олега Мальцева. У 30 томах її просто немає, як би не намагався розпалений розум організаторів. В Одесі, як відомо, безкоштовно не роблять навіть революцію. Тут взагалі все просто так, крім грошей. Якщо у Франції розумно радять «шерше ля фам», то в Одесі правило виживання одне: «Шукайте гроші».

В інтерв’ю Олег Мальцев каже:

Питання «звідки у Мальцева гроші» мої адвокати часто чули від слідчих у цій справі. Коли ми знімали різні проекти, дуже багато хто запитував: «Мальцев, ну, звідки у вас гроші на ці проекти?» І людям, які задають такі питання, в голову не спадає, що гроші можна заробляти, а не красти. Вони не розуміють, що науку можна за допомогою технологічного елементу перетворити на гроші.

Вчений, який навчився перетворювати матеріали наукових експедицій на технології та легальний заробіток, виявився ласим шматком. Але активи Інституту — це не крісло керівника морського порту, яке можна відібрати й посадити на нього свою людину. У Мальцева з матеріального майна — лише дошки, фломастери, відеокамери та орендовані офіси. Щоб вкрасти цей специфічний бізнес, потрібен був «троянський кінь».

Є лише один-єдиний спосіб щось отримати в цій ситуації — це знайти людину всередині організації, яка знає, як працюють технологічні схеми, і має доступ до цих систем та клієнтів. Людину, яка знає, як заробляти на інтелектуальній власності. І в руках якої — потік клієнтів.

Інтерв’ю з СІЗО не оминає стороною й тих, хто зрадив — колишніх вихованців Дмитра Паустовського та Валентини Гордієнко (Данилевої).

Один з організаторів справи проти мене — Діма. У нього є дружина Валентина. Вона, мабуть, вирішила, що може на більше, сильно повірила в себе. З’являються нові знайомства, дружба. Потім, мабуть, у якийсь момент дівчина випила й почала говорити, що їй потрібен будинок, квартира, літаки, машини. І в цьому колі з’явилися люди, які вирішили допомогти реалізувати ці бажання… У підсумку в цьому колі сформувалася група людей, яка вирішила здійснити задумане. Сенс був простий: забрати гроші, а тих, хто може їх вимагати назад, нейтралізувати.

Так на світ з’явилися ті, кого Мальцев називає коротким і страшним словом — «вони». Це не якась окрема спецслужба, що виконує державний обов’язок. Це міжвідомче злочинне угруповання, банда, збита з недобросовісних співробітників контррозвідки та прокуратури заради банального рейдерського захоплення. Їхній план був по-бандитськи простий: вкрасти гроші та технології, а всіх, хто міг би цьому завадити — самого Олега Мальцева, Костянтина Слободянюка та адвокатку Ольгу Панченко — фізично нейтралізувати, кинувши за ґрати.

Честь важливіша за свободу: чому Олег Мальцев повернувся в Україну

Коли колесо репресій тільки почало обертатися, Олег Мальцев перебував за кордоном. Будь-який розважливий бізнесмен на його місці залишився б там, врятував би себе і боровся за свої права з безпечної європейської відстані. Але він повернувся. Повернувся прямо назустріч долі, прекрасно розуміючи, з чим йому доведеться зіткнутися. Чому? Олег Мальцев так відповідає на це питання:

Є таке поняття — честь. Для мене принцип простий: краще бути, ніж здаватися. Не можна вдавати з себе того, ким ти не є. Якби я залишився за кордоном, вони б почали брати тут людей у заручники й казати: «Повертайся, інакше ми їх не відпустимо». Що б це змінило?

Для нього принцип «краще бути, ніж здаватися» виявився важливішим за особисту безпеку. Якби він залишився в Європі, система негайно почала б брати в заручники його підлеглих тут, в Україні, вимагаючи його повернення. Залишити своїх людей на розправу він просто не міг, бо для такої людини, як Мальцев, честь завжди важливіша за життя.

— Ви вирішили вчинити так, підкорилися закону, поважаючи його та покладаючи на нього надії. Минуло вже більше року, фактично другий рік. Настрої за цей час, мабуть, були різними — адже тут не санаторій, та й здоров’я не ідеальне. Були моменти, коли ви з часом засумнівалися чи пошкодували?

— Ні. Жодного разу. І зараз не шкодую. Для мене важливо, хто я. Вранці я дивлюся в дзеркало — і для мене важливо, ким я залишаюся. Для деяких інших людей це не так важливо. Людина не може бути без совісті й без честі. Інакше це вже не людина. Для мене не можна бути мерзотою. Не для цього Бог породжує людину.

Холод, відсутність обігрівача, цілеспрямовані знущання з боку інших за наказом зверху — так Олега Мальцева намагалися «привести до ладу». В’язниця вміє ламати. Але він не зламався. У камері вчений навчився грати в шахи — по одній партії щодня зі своїм сусідом по камері.

А головне — він продовжує займатися наукою. Без комп’ютерів, креслярських приладів та інтернету він день у день заповнює загальні зошити звичайною кульковою ручкою — єдиним інструментом, який дозволили залишити правила внутрішнього розпорядку.

Ті, хто затіяв цю брудну гру, фатально прорахувалися. Вони розраховували, що академік швидко здасться, зламається під тиском і мовчки отримає свої десять років. Але Мальцев абсолютно впевнений: закон переможе, і перемога буде за ним. А ті колишні колеги та люди в погонах, хто організував цей рейдерський захват, самі відповідатимуть перед законом. І вони по той бік ґрат це вже прекрасно розуміють, намагаючись врятувати самих себе від кримінальних наслідків того, що накоїли.

***

Інтерв’ю, опубліковане в суспільно-політичному віснику Грушевського, — це жест поваги до інтелектуальної допитливості тієї самої «мислячої меншості», яка втомилася від інформаційних сурогатів і підробок. Це інтерв’ю для тих, хто хоче дізнатися справжні подробиці з перших вуст — від самого Олега Мальцева.

Картина вимальовується апокаліптична. Але варто лише трохи подряпати цей лакований фасад звинувачення, як з-під нього починає лізти брудна, банальна кримінальна справа. Тільки на боці зловмисників тут виступають не бритоголові хлопці з битами, а люди з державними посвідченнями в кишенях.

Згідно з матеріалами справи, інформацію про ОБП «контррозвідник за Фрейдом» отримав від головного свідка звинувачення. А це саме розповіла громадянка Киргизії?

«ОБП створено для захисту Мальцева та його людей»

Кілька днів тому в нашу редакцію анонімно надіслали відео допиту цього головного свідка. І коли ти дивишся ці кадри, виникає тільки одне питання: прокурори взагалі слухають, що їм кажуть, чи в їхніх вухах тільки шелест зелених купюр?

Питання: ОБП – це що таке?

Відповідь: Я щойно сказала. Це Оперативно-бойовий підрозділ.

Відповідь: Я щойно відповіла на це питання. Для забезпечення безпеки Мальцева і його людей під час війни і після війни. Я написала, що я теж хочу бути в цій групі. Я написала безпосередньо Мальцеву, а не Слободянюку. Він додав мене до групи. Потім почалися наради протягом двох тижнів по Zoom. На нарадах пояснювалася структура ОБП, що хто робить, чому це важливо.

Вслухайтеся в ці слова. Ви десь чуєте про захоплення влади в місті? Ми теж цього не чуємо.

Більше того, «змовники» проводять організаційні наради… по Zoom. Ви можете собі уявити таємну воєнізовану хунту, яка готує збройний переворот, обговорюючи його в корпоративному месенджері? Це навіть не смішно.

Що ж знали силовики спочатку?

ДВКР знав все з самого початку. За кілька місяців до того, як до будинку Олега Мальцева і квартири його співробітників увірвалися люди з автоматами, оперативники мали вичерпну картину.

1. Вони знали мету: Ніякого захоплення влади немає. Є група людей, яка організувала самооборону в умовах воєнного часу, щоб захистити свої життя і бізнес.
2. Вони знали економіку: Фінансовим забезпеченням цього проекту займалися конкретні люди — Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко.
3. Вони знали головне — про зброю: Стволи, які пізніше з такою помпою вилучали під спалахи фотоапаратів, були абсолютно легальними. Оформленими через офіційну дозвільну систему МВС. З номерами і документами. Ніхто не захоплює владу в місті з легальними мисливськими карабінами, зареєстрованими на власні паспорти.

Але вони все одно проводять арешти, кидають Мальцева і його людей в камери. Чому? Де логіка?

«Just бізнес, нічого особистого»

Логіка є, і вона бездоганна у своїй цинічній простоті. Це логіка ринку. Вони йдуть на це, тому що замовлення вже прийнято. Тому що це не контррозвідувальна операція, а банальний комерційний підряд з усунення бізнес-конкурента і захоплення активів. Гроші за цю справу не просто взяті — вони, швидше за все, вже давно розсовані по кишенях і пущені в оборот. Повертати їх замовнику не прийнято, та й не хочеться.

Друга причина — кар’єрна пастка, в яку силовики загнали себе самі. Генералам у високі київські кабінети вже надійшли бравурні рапорти про «операцію століття». Знешкоджено «небезпечну мережу ГРУ»! На офіцерські плечі вже впали нові зірочки, в особисті справи вписані подяки, отримані премії та преференції.

Зробити крок назад зараз — означає зізнатися у грандіозній фальсифікації. Якби вони доповіли зверху: «Товаришу генерал, ми облажалися, там немає змови, там звичайний захист себе і своїх близьких з легальною зброєю», — полетіли б голови. Зняли б погони, викинули б зі служби з вовчим квитком, а то й самих відправили б на лаву підсудних за перевищення повноважень.

Ніхто не збирається залишати насиджені місця, втрачати владу і годувальника. Тому прокурор Михайло Ульянов продовжує читати свої мантри в суді, старанно не помічаючи, що справа зшита навіть не білими нитками, а колючим дротом комерційного інтересу.

Їхня мета — не захист держави. Їхня мета — пограбування бізнесу Мальцева. Правоохоронці тут виступають у ролі найманців, виконавців замовлення. Вони перетворили закон на відмичку, а кримінальний кодекс — на прайс-лист.

Кримінальна справа «під ключ»

Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко купили кримінальну справу «під ключ». Люди, які роками перебували поруч, вбирали знання, а потім просто вирішили, що бізнес вчителя можна роздірити, а його самого згнити в СІЗО.

Але в їхньому цинічному бізнес-плані виявилася прогалина. Вони свято вірили в герметичність системи. Вони були впевнені, що кабінети слідчих надійно зберігають таємниці проплачених угод. Паустовський і Гордієнко ніяк не розраховували, що відеозаписи допитів вийдуть у публічний простір.

Для Паустовського і Гордієнка те, що починалося як вигідний «бізнес-план», тепер кваліфікується в рамках Кримінального кодексу як рейдерське захоплення. Відсидітися в тіні більше не вийде.

А тим, хто з корисливих інтересів намагався зліпити з ОБП «диверсійну групу ГРУ», доведеться приміряти лаву підсудних на себе. Статті тут набагато важчі: притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, незаконне позбавлення волі, службове підроблення та перевищення влади з тяжкими наслідками.

Фантазія про «шпигунів» і «захоплення влади», щедро оплачена колишніми учнями, перетворилася на бумеранг. І цей бумеранг уже повертається.

Нещодавно до редакції потрапили кадри, які руйнують навіть цю сюрреалістичну конструкцію. На анонімно надісланому відео допиту прокурор намагається витягнути з громадянки Киргизії потрібні слова:

— До чого вони прагнули в той період, коли ви працювали безпосередньо з Мальцевим? На його робочому місці ви стали свідком чого?

І тут свідок виголошує, мабуть, найчеснішу фразу за всю історію цього процесу:

— Я мало що бачила в той момент, тому що я дівчина, яка в 22 роки тільки прийшла.

Уявіть собі обличчя прокурора. Гроші занесені, терміни горять, справу треба ліпити, а головна і єдина зірка звинувачення прямо в об’єктив каже: «Я просто дівчинка, я нічого не бачила».

Що в цей момент роблять оперативники з ДВКР СБУ? Вони вимикають логіку і вмикають генератор чистого, незамутненого марення. Легким рухом прокурорського пера науково-дослідні інститути перетворюються… в центри підготовки диверсантів, наукова діяльність — у шпигунство, академічні експедиції — у відпрацювання бойових навичок, а співробітники інститутів (де переважна більшість — це звичайні жінки) оголошуються елітними, безжальними бойовиками.

Будь-який розсудливий юрист покрутить пальцем біля скроні: «Ви що, з глузду з’їхали? З цією маячнею не можна йти до суду». Слідчі та прокурори це прекрасно розуміли. Але наполегливо продовжували розповідати страшилку про «групу ГРУ».

Чому вони всі чіпляються до Олега Мальцева?

У непідготовленого читача може виникнути резонне запитання: чого вони причепилися до Олега Мальцева? Щоб зрозуміти мотив, потрібно усвідомити масштаб особистості Олега Мальцева.

Олег Мальцев — не простий вчений, який живе від гранту до гранту (він ніколи не брав бюджетних або грантових грошей). Це вчений унікальної формації. Людина, чиї очі здатні вихопити в багатовікових трактатах і забутих архівах те, повз що проходять сотні докторів наук. Але головне не в тому, що він це знаходить. У лабораторіях його НДІ ці історичні знахідки переплавляються в технології — в прикладні робочі інструменти XXI століття. І це все за свій рахунок: ні копійки з бюджету, ні копійки грантових грошей.

Інтелектуальний актив сьогодні — це найдорожча, найміцніша валюта. Кремнієва долина платить мільярди за рядки коду. Фармацевтичні корпорації йдуть на злочини заради хімічних формул. За унікальні знання в галузі психології, соціології, кримінології та інших прикладних галузях, що дають перевагу, бізнесмени і корпорації в будь-якій точці земної кулі готові платити колосальні гроші. Знання, яких немає у конкурентів — це влада, це домінування, це вплив. І у Мальцева ці інтелектуальні активи були в лякаючому для багатьох надлишку.

Одним з міжнародних хабів, де ці знання в оформленому вигляді представляються міжнародному науковому світу, є Європейська академія наук України (EUASU). І ось тут на сцену знову виходить наша свідок, громадянка Киргизії. Ми поки не можемо з упевненістю сказати, чи відсипали їй замовники Паустовський і Гордієнко хрустких купюр за потрібні свідчення, чи розплатилися обіцянками: «Допоможеш посадити Мальцева — Академія твоя». Але факти незаперечні: громадянка Т. особисто робила відчайдушні спроби рейдерського захоплення EUASU, намагаючись максимально дискредитувати Мальцева перед європейськими академіками, в той час як Паустовський і Гордієнко розкрадали інтелектуальні активи і клієнтську базу.

Трагедія бездарності

Розумієте, в чому проблема нікчемності? Коли людина абсолютно безплідна, коли вона фізично не здатна нічого створити сама, у неї залишається тільки одне — вкрасти чуже.

Випробування грошима і впливом ламає хребти багатьом. Колишні учні, Паустовський і Гордієнко, це випробування з тріском ганебно провалили. Виявившись нездатними породити власну думку, вони пішли на банальне пограбування і зраду.

Хто такі Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко (Данилева) сьогодні? Це ідеальний портрет людей епохи первинного нагромадження, які чомусь вирішили, що чужий інтелект, чужі ідеї та багаторічну працю можна просто «віджати» — точно так само, як гопники віджимають мобільний телефон у темному підворітті.

Але вкрасти науку мало, з нею ще потрібно вміти поводитися. Не вміючи керувати тим, що їм не належить, Паустовський і Гордієнко перетворили саму ідею науки на дешевий бордель. Сьогодні вони банально торгують чужим ім’ям і вкраденими напрацюваннями. І роблять вони це з єдиною, цілком прозаїчною метою — їм потрібно чимось оплачувати дорогі послуги силовиків, які забезпечують їм «дах» у цьому затяжному рейдерському захопленні. А Олег Мальцев ніколи не повинен вийти з СІЗО, інакше всі зрозуміють, що дозволу на продаж його інтелектуальної власності ні Паустовському, ні Гордієнко він не давав.

Горщик, який перестав варити

512 тисяч доларів — саме в таку суму оцінюються вкрадені інтелектуальні активи, розроблені на їхній основі унікальні технології та привласнена клієнтська база. Для когось — сума, заради якої, мабуть, не шкода продати ані совість, ані вчителя.

Саме з цієї суми Паустовський і Гордієнко сьогодні купують час — той самий час, який Мальцев і Слободянюк втрачають у камерах СІЗО, де кожна, навіть найдрібніша підлість, має свою ціну. Правосуддя за передплатою, розумієте? Будь-яке, навіть найменше погіршення умов утримання в СІЗО — оплачено. Кожне вивірене, «правильне» слово прокурора має свій тариф. Навіть дрібна капость у вигляді переодягнених «небайдужих громадян», які приходять на засідання створювати масовку і зображати народний гнів — все це щедро спонсорується з вкраденої кишені.

Все це — абонентська плата за те, щоб сфабрикована справа не розвалилася прямо в залі суду.

Але тут новоявлені «господарі життя» зробили фатальну помилку. Вони чомусь вирішили, що вкрали у Мальцева казковий горщик каші з казки братів Грімм. Той самий, якому скажеш «Горщику, вари!», і він буде нескінченно вивергати з себе багатство.

А горщик-то — кінцевий. Гроші мають одну вкрай неприємну властивість: вони закінчуються. Особливо коли ти годуєш ними прорву корумпованих силовиків і чиновників. Що будуть робити ті люди в погонах і мантіях, які звикли отримувати регулярний «внесок» за справу проти Мальцева? Ви думаєте, вони продовжать тиснути на нього з ідейних міркувань? Безкоштовно? Та годі.

Ті, хто вчора брав гроші за незаконні арешти, завтра з такою ж професійною байдужістю порвуть самих замовників. Вони без роздумів поставлять під удар тих, хто втягнув їх у цю аферу.

Зрадників не люблять ніде. Ні в кримінальному світі, ні в академічному середовищі, ні в кабінетах слідчих. Зважившись на зраду, ці двоє стали на слизьку доріжку.

Більш того, Паустовський і Гордієнко прорахувалися в головному — в людях. Завдяки банальній людській порядності та свідомості переважної більшості клієнтів і учнів Олега Мальцева сьогодні багато хто просто розірвав з «колишніми учнями» будь-які стосунки. І ця погана слава, це незмивне тавро «Юди» розноситься вже не тільки по кабінетах в Україні, але і далеко за її межами. Відмитися від цього буде неможливо.

А що ж наша свідок?

Знаєте, є така категорія людей… Вони змінюють свої переконання, свої свідчення і своїх покровителів з тією ж легкістю, з якою представниці найдавнішої професії змінюють клієнтів.

Давайте перемотаємо плівку трохи назад. На відеокадрах 2023 року перед нами постає зовсім інша людина. Дівчина буквально світиться, співає оди своєму оточенню і місцю роботи. Послухайте, як це звучить:

Це життя настільки цікаве, сповнене адреналіну в хорошому сенсі цього слова. Життя настільки яскраве, настільки цікаве, настільки класне. Так, воно не завжди просте, але це настільки заводить… Я суб’єктивно відчуваю себе не просто найщасливішою людиною на планеті Земля, а найщасливішою жінкою взагалі у всьому всесвіті. Думаю, немає щасливішої за мене людини.

Ідеальна картинка, чи не так? Але минає всього десять місяців. І «найщасливіша жінка у всесвіті» вже сидить у кабінеті військової контррозвідки СБУ. Сидить і старанно дає свідчення проти Олега Мальцева — людини, в орбіті якої вона і отримала те саме «яскраве життя».

Еволюція її показань у кабінетах слідчих вражаюча. На перших допитах вона вмикає режим святої простоти: «Я нічого злочинного не робила, я просто дівчинка».

Але минає чотири місяці. Декорації змінюються, ставки зростають. І ось уже на суді ця ж сама громадянка Киргизії визнає себе винною у всьому, що їй намалювали слідчі. Нагорода за потрібні слова і поступливість не змусила себе чекати. Вона отримує мінімальний штраф, пакує валізи і благополучно залишає Україну.

Навіщо фабрикувати докази?

У залах судових засідань прокурор Михайло Ульянов регулярно розігрує одну і ту ж погано зрежисовану виставу. З суворим обличчям він грізно трясе повітрям, вимагаючи продовження запобіжного заходу Олегу Мальцеву і лякаючи суддів наявністю якихось «незаперечних доказів» провини Олега Мальцева. Картинка виходить вражаюча — рівно до того моменту, поки ви не почнете читати документи.

Варто тільки відкрити багатосторінкові томи кримінальної справи, як монументальний фасад звинувачення розсипається в тріски. Справа буквально нашпигована липовими протоколами обшуків. Вона забита показами свідків, які навіть не розуміють, хто такий Олег Мальцев і в очі його не бачили. Вона рясніє криво намальованими скріншотами.

Виникає одне просте, але виняткове питання: навіщо фабрикувати докази, якщо у вас на руках реальні, стовідсоткові факти?Відповідь досить проста. Докази фабрикують тільки в одному випадку: коли реальних доказів в природі не існує. Коли ще до початку так званого розслідування було прийнято рішення, що докази не будуть збиратися, а виготовлятися кустарним способом під конкретне замовлення.

Згадайте цей присловутий ніж з емблемою ФСБ. Ніж, яким вони так солодко кошмарили публіку в інтернеті, розганяючи паніку. Де цей ніж? У матеріалах справи його фізично немає. Це дешевий піар-хід для довірливого глядача.

Слідчі з самого першого дня прекрасно розуміли: коли твій головний свідок кліпає очима і мукає під протокол: «Я очевидцем мало чого в той момент була», — на цьому не побудуєш звинувачення, з цим засміють в будь-якому адекватному суді.

Так навіщо ж так відчайдушно ганьбитися? Тому що цей затягнутий спектакль щедро оплачується, а преференції вже отримані.

Але в запалі цього кримінально-комерційного підряду і самі замовники, і їх старанні виконавці в погонах забули одну просту річ. Фабрикуючи докази, підробляючи документи і незаконно утримуючи людей за ґратами, вони методично, епізод за епізодом, скоюють тяжкий кримінальний злочин. І завтра — не в переносному, а в прямому сенсі — ляск дверного засува в тюремній камері може пролунати вже для них самих.

У нас в руках унікальні кадри. Анонімне джерело передало до редакції відео допитів головного свідка сторони звинувачення у справі Олега Мальцева, громадянки Киргизії. Те, що ми виявили в другій частині розслідування «Операції Іуда», є ексклюзивом з ефектом вибуху бомби.

Передісторія

Для тих, хто тільки приєднався до нашого розслідування, ми повинні розповісти коротку передісторію.

Хто такі Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко (Данилева)? Це колишні учні та заступники вченого і адвоката Олега Мальцева, які вирішили, в якості подяки своєму шефу за все, що він для них зробив, захопити всі інтелектуальні активи створених ним наукових технологій, а потім знищити його руками правоохоронних органів. До зустрічі з Олегом Мальцевим вони були абсолютно ніким. Валентина — в минулому круп’є з кримського казино, жінка з сумнівними зв’язками і без виразного майбутнього.

Ось як Гордієнко описує саму себе на момент знайомства з Олегом Мальцевим:

Коли я прийшла до Олега Вікторовича, він мені дуже допоміг. На той час у мене не було роботи, мені навіть ніде було жити. Все було дуже погано.

Саме Олег Мальцев своїми руками виліпив з «криволапої сімферопольської простушки» випещену бізнес-вумен і дав їй пропуск в інший світ.

Дмитро Паустовський — уламок кримінальних 90-х, людина, яка залишилася без покровителя і без копійки в кишені.

Ось як Дмитро Паустовський відповів на питання: «Якби ви не зустріли свого шефа (О.В. Мальцева), куди б ваше життя вас привело?»

Відомо куди. Там, де знаходяться мої колеги. На кладовищі.

Мальцев дав цим людям все: гроші, статус, владу. А вони відповіли йому зрадою.

«Де гроші, Діма?»

Коріння фабрикації кримінальної справи проти Олега Мальцева сягає літа 2022 року. Саме тоді Дмитро Паустовський, який на той момент обіймав посаду заступника Мальцева, і його дружина Валентина Гордієнко (Данилева) вирішили вийти з гри, але не з порожніми руками, а прихопивши понад 500 тисяч доларів. Цей неприкритий грабіж із залученням співробітників правоохоронних органів отримав у нашому журналістському розслідуванні кодову назву «Операція Іуда».

Метою було не просто звільнення, а повне захоплення інтелектуальних активів авторських технологій свого шефа. Використовуючи особисті зв’язки в правоохоронних органах, Паустовський і Гордієнко (Данилева) ініціювали першу справу через ДБР. Виконавцем переслідування став оперативник військової контррозвідки СБУ. Саме він протягом 2023-2024 років виступав заявником щодо Мальцева у кількох кримінальних справах: у ДБР, Нацполіції та СБУ. Саме він фактично замість слідчого СБУ проводив розслідування щодо Мальцева, інакше як пояснити той факт, що ним проведено понад 50 слідчих дій у справі. А написані ним рапорти – це предмет особливої уваги психіатрів.

Перші обшуки в лютому 2024 року оголили справжні мотиви переслідувачів. У Мальцева вилучили колекційну зброю і техніку на суму понад 300 тисяч доларів. Пізніше суд, зрозуміло, визнає: зброя була придбана легально, зберігалася згідно із законом. Але коли доходить до повернення майна власникам за рішенням суду, починається цирк. Зброя магічним чином «губиться» при спробі виконати постанову суду.

Ніякого звинувачення Мальцеву в цій справі не пред’явили в рамках тих статей, які розслідувалися ДБР (дача хабара, державна зрада, виправдання російської агресії, втручання в роботу електронних систем і незаконне зберігання зброї). Але зброю так і не повернули, вважаючи її вартість гідною оплатою за виконану роботу.

Паустовський і Гордієнко (Данилева) на цьому не зупиняються.

Коли справа ДБР розвалилася, в гру вступила Нацполіція, а згодом і територіальне управління СБУ з офіційної подачі того ж оперативника військової контррозвідки. Так у червні 2024 року в Нацполіції виникає «нова справа» за новою статтею – «незаконне воєнізоване формування». В рамках цієї справи зброя, яку Мальцеву повинні були повернути за рішенням суду, вилучається повторно і на неї тихо накладають арешт.

Влітку 2024 року в гру вводять нового персонажа – громадянку Киргизії, яка працювала у Мальцева фрілансером-перекладачем з англійської мови. Пасьянс мародерів складається ідеально: поки подружжя-зрадники рейдерують Академію прикладних наук, громадянка Киргизії бере на себе захоплення Європейської академії наук України. І вона настільки впевнена у своїй безкарності та силі адміністративного ресурсу, що відкритим текстом пише про свої плани президенту академії, американському професору Джерому Крейсу.

 “Dear Jerry, once I come to the US — let’s discuss together what shall we do with EUASU, we may take over it and continue its activity with a new agenda depending on what key member’s say”.

Скріншоти цього листа ми наводимо нижче.

Здавалося б, ідеальний злочин. Все куплено, ролі роздані, система працює як годинник. Але в цій бездоганній корупційній машині відвалилася одна гайка. До нашої редакції потрапили ексклюзивні кадри з допиту цієї самої громадянки Киргизії. Те, що вона там говорить, повністю ламає гру і слідству, і Паустовському.

У листі, що надійшов до нас з невідомої адреси, зазначено, що відправник передає матеріали, оскільки йому як офіцеру соромно дивитися на те, що роблять деякі його колеги, які за весь час війни жодного разу не були на фронті, а відсиджуються в тилу і замість того, щоб ловити шпигунів і зрадників, відпрацьовують комерційні замовлення.

«А тепер Горбатий! Я сказав — Горбатий!»

Про те, що справа Олега Мальцева — це дешевий, смердючий фальсифікат, вже багато разів писали. Про це голосно говорять правозахисники, про це кричать на рівні ООН і ОБСЄ. Заяви написані, папери відправлені. Міжнародна академічна спільнота навіть надіслала відкритий лист президенту Зеленському. Але віз і нині там.

Основний жах, яким слідство лякало громадськість, а прокурор Михайло Ульянов доводить суд до істерики — це звинувачення Мальцева у створенні так званої ОБП (Оперативно-бойового підрозділу). Якоїсь особливо небезпечної структури, яка, за версією слідства, нібито хотіла захопити владу в Одесі. Саме міфічною загрозою від цієї структури вони вже більше 17 місяців пояснюють, чому Мальцев повинен заживо гнити в СІЗО.

Але давайте на секунду зупинимося і подивимося. Будь-яке нормальне слідство (якщо це слідство, а не комерційне замовлення) завжди шукає джерело фінансування. У справі Олега Мальцева слідчі рили носом землю: запитували тонни виписок, розбирали банківські рахунки, винюхували історії транзакцій. І знаєте що? Нічого не знайшли.

І ось, 20 липня 2024 року, на голови слідчих звалюється «подарунок» у вигляді заяв

громадянки Киргизії. На цих відео відбувається щось феноменальне. Вона, дивлячись прямо в очі слідчому, «здає» Дмитра Паустовського з потрохами (якщо вірити версії слідства про існування «небезпечної організації ОБП» та її фінансування).

Що стосується структури ОПБ, то він (Мальцев – прим. редакції) надав чітку структуру. Фінансуванням цієї групи займався Паустовський Дмитро Іванович.

Не вірите? Дивіться самі:

Ви тільки вдумайтеся в цю секунду! Слідчі отримують у свої спітнілі долоні найціннішу, вбивчу інформацію. Перед ним – головний гаманець чи не терористичної організації (саме так прокурор Михайло Ульянов в суді зображує організацію Мальцева). Беріть спецназ, ламайте двері, крутіть Паустовського мордою в підлогу. Але слідча машина впадає в літаргічний сон.

Більше того, слідство починає страждати на вибіркову сліпоту, навіть коли через два дні, 22 липня, свідок з планети Тінія ще раз під протокол повідомляє інформацію про Дмитра Паустовського та Валентину Гордієнко:

Питання: Вам відомі джерела фінансування Мальцева. Звідки у нього капітал, щоб забезпечувати роботу Вас, інших?

Відповідь: Ну, те, що мені відомо, — давайте так. Паустовський Дмитро Іванович. Взагалі, замісники, на його думку, вони зобов’язані забезпечувати. Паустовський Дмитро Іванович, його дружина Валентина Данилева, Гордієнко — її справжнє прізвище.

На двох допитах вона прямо каже: гроші проходили через Дмитра Паустовського і Валентину Гордієнко. Вони фінансували цю «небезпечну групу».

Давайте включимо банальну логіку. Якщо Олег Мальцев, за версією сторони звинувачення, створив таку небезпечну групу, то Дмитро Паустовський відповідав за її фінансування. Його мали заарештувати першим, жорстко і показово. Але навколо Паустовського — дзвінка тиша. Ні обшуків, ні повісток. А звинувачення за тяжкою статтею (фінансування «незаконного воєнізованого формування») отримують… Мальцев і Слободянюк.

Уявіть собі картину: сидить слідчий, пише страшну справу. А головний свідок бере і прямо вказує пальцем на Паустовського: ось він, ось хто розподіляв гроші всієї структури. Здавалося б, бінго. Ось він, касир «воєнізованого формування». Пакуйте його в СІЗО.

Але що роблять слідчі? Вони вперто, до хрускоту в шийних хребцях, відвертаються і в упор не бачать Паустовського у справі Олега Мальцева. Як не бачили його квартири під час погромів і обшуків у лютому 2024 року і у вересні 2024 року (прим. редакції: за цей період у Мальцева, його співробітників і просто знайомих було проведено в цілому понад 60 обшуків)

Як не бачили у Паустовського і Гордієнко (Данилевої) такі ж, як у Мальцева, мисливські рушниці та боєприпаси до них. Як не бачили їх у якості свідків, «забувши» виписати повістку на допит (прим. редакції: у цій справі повістки виписували навіть людям, до яких випадково прийшли з обшуками, тобто тим, хто навіть не знав, хто такий Мальцев). Як не побачили Паустовського в ролі співучасника, коли одягали наручники на Мальцева.

Тому що цей самий Паустовський і заніс в кабінети ті самі накрадені гроші, щоб його шефа закрили. А сам він, разом зі своєю ненаситною і жадібною дружиною Валентиною Гордієнко (Данилевою), під шумок роздербанив активи, клієнтів і інтелектуальну власність свого наставника.

Такий собі «Димка-невидимка».

«І вівці цілі, і вовки ситі»

Якщо організація була мало не «терористичною», то чому її головний фінансист — Дмитро Паустовський — не тільки залишається на волі, але й не фігурує в списку підозрюваних? Більше того, поки Мальцев перебуває в СІЗО, Паустовський з Гордієнко оновлюють свій автопарк і купують заміську нерухомість.

Зрозумійте одну просту, до нудоти банальну річ. У цій справі абсолютно не потрібен Паустовський як спонсор міфічної, намальованої на коліні ОПБ. Зате Паустовський у ролі замовника і фінансиста беззаконня у справі Олега Мальцева, дуже навіть потрібен.

Давайте подивимося, як виглядає закінчена злочинна схема, де у кожного своя бездоганно зіграна роль:

1. Головні фінансисти кримінального беззаконня у справі Олега Мальцева – Паустовський і Данилева. Їх не можна саджати, з них потрібно здувати пилинки. Вони – головні замовники, які забезпечують фінансову частину, за рахунок якої, зокрема, Мальцева і Слободянюка вже 17 місяців тримають під вартою.
2. Комерсанти в погонах – правоохоронці, які знімають з цієї справи подвійну маржу. Крім гонорару від Паустовського, вони з палаючими очима біжать доповідати нагору про розкриття абсолютно безпрецедентної змови. ОПБ! Захоплення чи не всього світу, ну, або як мінімум сусідньої галактики! За цей дешевий фантастичний комікс вони отримують реальні підвищення, премії і нові, важкі зірочки на погони.
3. Головний свідок з планети Тінія. За первинним, грандіозним задумом, за свою брехню вона мала отримати в особисте годування європейську академію. Але реальність виявилася набагато прозаїчнішою. Відігравши свою партію, вона відбулася смішним штрафом і того ж вечора назавжди покинула Україну.

Ідеальний, замкнутий симбіоз паразитів. Але в усій цій пишності є одне фатальне, залізобетонне «але».

Це Олег Мальцев. Поки він перебуває в СІЗО, всім «добре». Недобросовісні правоохоронці заробляють, а Паустовський з Гордієнко продовжують продавати інтелектуальну власність Мальцева і вести розкішний спосіб життя.

Ця стаття — спроба розглянути «Операцію Іуда» не тільки як зраду з боку Дмитра Паустовського і Валентини Гордієнко, але і як рейдерське захоплення інтелектуальної та ресурсної бази, що говорить ще про один мотив — гроші.

На будь-якому юридичному факультеті студентів завжди вчать, що мотиви прості: помста, гроші, ревнощі, влада. Інших немає і не шукайте.

Вони були ніхто і звати їх було ніяк. До зустрічі з Олегом Мальцевим

До зустрічі з Олегом Мальцевим Валентина Гордієнко, по суті, не була публічною або професійною особистістю.

У бізнес-колах її імені не існувало, вектора кар’єрного зростання теж не було. За плечима — робота круп’є в кримському казино, залежне становище, сумнівні зв’язки, нестабільність і відсутність перспектив. Після розриву з керівництвом казино вона залишилася без засобів до існування і без скільки-небудь оформленого майбутнього. Це була людина без статусу і без майбутнього.

З появою в її житті Олега Мальцева все змінилося радикально. Він не просто взяв її на роботу — він створив її експертом і професіоналом.

З криволапої сімферопольської простушки він виліпив ділову бізнес-вуман. Він навчив її основам прикладної психології, дав управлінські навички, ввів у професійне співтовариство, поставив на чолі структури, через яку проходили клієнти та учні. Саме його ім’я стало для неї пропуском у світ, до якого вона раніше не мала доступу.

Разом з новим статусом прийшло і нове життя.

Дорогі обіди та вечері в ресторанах Одеси, брендовий одяг, ділові поїздки та зустрічі по всьому світу. За індивідуальним замовленням європейські дизайнери виготовляли для неї ексклюзивні ювелірні прикраси. Підприємці з різних країн сприймали її як експерта. Люди прагнули займатися у неї, тому що Олег Мальцев публічно рекомендував її і особисто поручався за її професіоналізм.

На дні народження і свята вона отримувала привітання з Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Фінляндії та США. Вдячні учні Мальцева буквально завалювали її подарунками. Коли вона захопилася спортивною стрільбою, Мальцев подарував їй італійський приклад, виготовлений за індивідуальним замовленням — символ не просто уваги, а особливого ставлення і підтримки. Зі стану повної невідомості вона опинилася в центрі міжнародного кола спілкування, з доступом до ресурсів, статусом і повагою.

Що було натомість? Зрада.

Подібна доля склалася і у Дмитра Паустовського. До зустрічі з Олегом Мальцевим він не мав ані професійного авторитету, ані ділових зв’язків, ані грошей, ані стратегічного мислення, яке дозволило б йому будувати щось власне.

Його минуле — це периферія криміналізованого середовища кінця 90-х, робота в так званих «структурах безпеки» при місцевому авторитеті. Після загибелі кримінального покровителя він залишився без доходу і без чіткої перспективи.

Всі ключові елементи його подальшого статусу були надані йому Мальцевим. Робота в структурі, житло, фінансова підтримка, навчання, доступ до клієнтів, введення в ділові кола.

Статус заступника — це не результат його власної управлінської зрілості, а аванс довіри, наданий людиною, яка вперше в житті Паустовського ставилася до нього по-батьківськи.

Олег Мальцев передав йому не тільки посаду, але й репутаційний капітал, вибудуваний роками, а також ділові контакти, засновані на особистій довірі.

Однак внутрішньої опори для цього зростання у Паустовського не виявилося. Він ніколи не демонстрував якості сильного керівника.

Його поведінка визначалася не прагненням стати професійно сильнішим, а хворобливою залежністю від фігури Мальцева. Якщо Мальцев купував автомобіль, Паустовському необхідно було придбати автомобіль дорожче; якщо Мальцев укладав великий контракт, Паустовський прагнув негайно укласти контракт ще більший. Це була хвороблива потреба бути не кращим, а замість.

Заздрість поступово ставала стрижнем його поведінки.

Незважаючи на те, що Паустовський завжди прагнув наслідувати Мальцева, їхні підходи були принципово різні.

Для Олега Мальцева люди були і є головним капіталом — їхній розвиток, їхній потенціал, їхнє професійне та особистісне становлення становили основу всієї системи. Для Паустовського ж люди були витратною матеріалом, розмінною монетою в грі за вплив і ресурси. Отримані від Мальцева ділові зв’язки, побудовані на довірі партнерів, з часом руйнувалися, тому що він не вмів і, по суті, не прагнув підтримувати їх на рівні взаємної поваги і відповідальності. При цьому в звітах і поясненнях винними незмінно виявлялися «вони» — клієнти, партнери, зовнішні обставини, але ніколи він сам.

Статус першого заступника, доступ до фінансів, вплив у структурі — все це було отримано не як щось заслужене, а як кредит довіри. Однак замість формування самостійної сили всередині системи сформувалася заздрість і прагнення привласнити те, що було створено іншим.

Особливо йдеться про інтелектуальну власність, яка є результатом наукової праці Мальцева. Без технологій Мальцева ці «двоє» нічого з себе не представляють. Як ми писали раніше, вони досі заробляють на методиках і технологіях Олега Мальцева, не маючи на те жодного офіційного дозволу автора технологій. Схема проста: просто піти від Мальцева — це означає покласти хрест на своє майбутнє і можливість заробляти на його інтелектуальних активах. А ось посадити Мальцева в тюрму і продовжувати використовувати його технології для заробляння грошей — це непоганий план.

Вони рятують свої шкури від в’язниці за крадіжку понад 500 тисяч доларів

Забігаючи наперед, представимо хронологію зради наступним чином:

• Етап «Доступу»: Паустовський, як перший заступник, отримує максимальні повноваження з управління архівами та фінансами.
• Етап «Розкрадання»: Приховане виведення коштів. Розуміння того, що під час аудиту Мальцевим це буде виявлено.
• Етап «Превентивного удару»: Контакт з СБУ. Передача «фактури» (спотворених даних про наукову діяльність), щоб представити організацію Мальцева як «незаконне воєнізоване формування».
• Етап «Ізоляції»: Арешт Мальцева. Негайне введення режиму «медичної блокади», щоб він не міг подати заяву про розкрадання з СІЗО.
• Етап «Мародерства»: спроби переманити клієнтів, переконуючи їх у «безнадійності» Мальцева, і пропонуючи свої послуги на базі вкрадених напрацювань. Плюс збір грошей на «допомогу» Мальцеву для звільнення його з СІЗО на «подарунки на день народження» у вигляді взяття під варту в Одеське СІЗО його адвоката Ольги Панченко.

А тепер про все докладніше.

Як ми писали раніше, з 2019 року облік їх надходжень до структур Олега Мальцева взагалі припинився. Причина — довіра. Багаторічна співпраця. Ніхто не перевіряв, скільки вони заробляють і куди йдуть гроші. Маючи доступ до операційних рахунків у період активної наукової діяльності керівника, вони отримали можливість розпоряджатися значними фінансовими потоками. 

У такій логіці стає зрозумілим їх превентивний удар — звернення до силових структур з інтерпретацією наукової діяльності як потенційної загрози державній безпеці. Після цього настає арешт і фактичне усунення Мальцева від можливості оперативно захищати свої інтереси, включаючи подачу заяв про розкрадання. Дмитро Паустовський, як «своя людина», знав всю структуру зсередини. Він міг підказувати силовикам, які факти потрібно перекрутити, які документи вирвати з контексту і на які «больові точки» натиснути, щоб справа виглядала як загроза національній безпеці. Силовикам не потрібні докази, їм потрібен «результат». Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко запропонували їм готову «голову» на блюді в обмін на недоторканність і, можливо, допомогу в легалізації захоплених активів. Це усвідомлений контракт:

Ми вам — гучна справа і показники, ви нам — усунення Мальцева і захист наших шкур.

Іншого пояснення бути не може, чому ні обшуків, ні допитів у подружжя Паустовських не було, незважаючи на явні свідчення проти них у протоколах допиту «свідка з планети Тінія».

Таким чином, за звинуваченнями (згідно ЗМІ) в «роботі на ГРУ», яких, до речі, немає в обвинувальному акті щодо Мальцева, ховається класична кримінальна схема: колишні заступники Олега Мальцева (Дмитро Паустовський і Валентина Гордієнко) організували переслідування свого керівника, щоб приховати розкрадання коштів на суму в 512 000 доларів і привласнити його багаторічні наукові напрацювання з метою їх подальшого продажу Сума в 512 000 доларів стає ключем до розуміння мотивації. Частина цієї суми пішла на реалізацію проекту «моє щасливе життя» Валентини Гордієнко, а інша частина на «оплату послуг» з порушення сфабрикованої кримінальної справи, купівлю лояльності окремих силовиків для створення катувальних умов для Мальцева, а також на створення «подушки безпеки» для перехоплення управління клієнтською базою.

Союз колишніх найближчих заступників із силовиками в такій конфігурації перетворюється на інструмент, здатний не тільки усунути керівника, а й перерозподілити контроль над ресурсами. А усвідомленість їхніх дій свідчить про те, що вони спалили мости. У них немає шляху назад. Саме тому вони будуть тиснути до кінця, використовуючи весь ресурс СБУ і прокуратури, щоб життя в СІЗО стало для Мальцева нестерпним, а також для того, щоб суд ні в якому разі не відпустив Мальцева з СІЗО. Їм не потрібен суд, їм потрібна смерть Мальцева в камері. Це вигідно і прокуратурі, яка не знає, що робити з цією справою, в якій немає ніяких доказів, і суду, який вже 1 рік і 6 місяців тримає Мальцева під вартою.

Для прокурорів, які працюють у прямій зв’язці з СБУ, все просто – «ми ж тільки просили, це ж суд вирішив тримати Мальцева під вартою». Для суду ще один «померлий в СІЗО» – просто статистика.

Чому їм життєво важливо погіршувати стан Мальцева в СІЗО?

Відповідь проста і зрозуміла навіть для пересічної людини. Для зрадника живий і здоровий патрон — це постійна загроза викриття.

Чим слабкіший Олег Мальцев, тим спокійніше тим, хто намагався переписати власну роль у тому, що відбувається.

Взагалі, якщо розкласти описаний механізм по шарах, стає видно, що мова йде не про випадкові збіги, а про жорстку комбінацію юридичних, медичних та організаційних інструментів. Перший шар — юридична «пастка». У справах, які маркуються як пов’язані з національною безпекою, українська практика є гранично суворою. Достатньо правильно придумати звинувачення — і суддя майже автоматично йде на максимально жорсткий запобіжний захід. В умовах війни формулювання про «підривну діяльність» або «співпрацю з ворогом» фактично закривають для фігуранта вікно на заставу або домашній арешт. У представленій логіці передбачається, що Паустовський, знаючи специфіку роботи Мальцева з архівами та іноземними фахівцями, міг «підсвітити» звичайні наукові контакти як «шпигунську мережу». Для СБУ це готовий кейс, який не потрібно доводити — достатньо створити видимість.

Однак одного арешту недостатньо, якщо мета — це не просто арешт. Тому наступним механізмом, яким Паустовський і Данилева за підтримки силовиків утримують Мальцева в заручниках системи, є медична блокада. Це найбільш цинічний інструмент: людину не потрібно бити — достатньо не лікувати. У такій моделі тюремна медицина діє за формальним мінімумом, як в СРСР каральна психіатрія Тривожні симптоми знецінюються, скарги гасяться знеболювальними, направлення в цивільну клініку відкладається під бюрократичними приводами — «немає конвою», «є ризик втечі», «стан стабільний». Результат передбачуваний: фізичне виснаження починає працювати краще за будь-який допит. Людина змушена боротися за базове самопочуття замість того, щоб вибудовувати захист. Коли тиск по лінії здоров’я посилюється, логічно б’ють і по захисту. Адвокатам починають створювати перешкоди. Про цей механізм докладно писало юридичне. Про цей механізм докладно писало юридичне онлайн-медіа «Окрема Думка».

У такій конструкції погіршення стану Мальцева в СІЗО виглядає не побічним ефектом системи, а робочим інструментом тиску. Жорстким, цинічним і цілком свідомо вбудованим в загальну стратегію.

Саме на цьому тлі Паустовський і Гордієнко паралельно займаються «перепрошиванням» реальності. Поки суд тягнеться, йде перерозподіл інтелектуальних активів і системна робота з претендентами на наукові розробки Олега Мальцева . Їм вселяється проста думка:

Олег Вікторович більше не повернеться, йому не треба намагатися допомогти, допоможіть собі самі, а як це зробити, ми вам розповімо.

Іншій категорії претендентів розповідають байки про те, що за «голову кожного, хто перебуває під слідством, призначена ціна в 250 тисяч доларів», хоча, як зазначають адвокати Мальцева, таких розмов або натяків з боку співробітників СБУ не було жодного разу.

За все треба платити

Коли у звинувачення немає «розумних» доказів (фактів, експертиз, логіки), воно переходить до стратегії виснаження. У професійному середовищі це називають «процесуальним саботажем». Для зв’язки «Паустовські — СБУ» затягування часу — це не просто повільність, це їхній єдиний шанс на виживання. Як тільки справа потрапляє у відкритий, динамічний судовий процес, їх картковий будиночок розсипається.

З точки зору криміналістики, коли на кону такі гроші та інтелектуальні активи, стратегія «затягування» і «виснаження» пояснюється трьома факторами:

1. Блокування юридичної дієздатності: Поки Олег Мальцев перебуває в критичному стані, він не може подавати позови про розкрадання коштів, оскаржувати банківські транзакції або забороняти Паустовському і Гордінеко продавати його інтелектуальні активи
2. «Освоєння» вкраденого: Поки триває суд, «Паустовські» мають «вікно можливостей», щоб вивести ці 500 тисяч, переоформити майно і переманити клієнтів. Їм потрібен час, щоб «легалізувати» вкрадені авторські права Мальцева до того, як його визнають викраденим і пред’являть офіційні претензії
3. Оплата «даху»: Півмільйона доларів — це ресурс, який дозволяє «годувати» адмінресурс. Частина цих грошей, найімовірніше, йде на те, щоб прокурори «не помічали» медичних довідок і вимагали у суду найжорсткішого утримання під виглядом «захисту державної безпеки»

Без підтримки «зверху», зокрема з боку СБУ, подібна ініціатива з боку колишніх заступників навряд чи змогла б протриматися навіть короткий час. У сформованій конфігурації проглядається розподіл ролей, за якого кожен елемент системи виконує свою функцію.

Слідчий ізолятор у цій моделі перетворюється на інструмент тиску. Адміністративний ресурс забезпечує необхідний режим утримання: відмови в передачі специфічних лікарських препаратів, обмеження на обстеження у незалежних лікарів, затягування медичних процедур і судова відмова альтернативи утримання під вартою. В результаті умови ізоляції починають виконувати не тільки процесуальну, а й психологічну та фізичну функцію впливу. Судді, підконтрольні адмінресурсу, просто ігнорують аргументи захисту про стан здоров’я, продовжуючи арешт «автоматом». Доповнює картину блокування скарг і звернень. Заяви про порушення умов утримання або про можливі фальсифікації не отримують належної процесуальної реакції і розчиняються в бюрократичних процедурах. В результаті формується замкнутий контур, в якому правові механізми захисту існують формально, але не призводять до перегляду або коригування ситуації.

Але адмінресурс — це наймана послуга. Адмінресурс працює ефективно тільки доти, доки він залишається анонімним і «без наслідків» для виконавців. Як тільки ризик для конкретного слідчого, судді або тюремного лікаря перевищує вигоду від лояльності до Паустовських, система починає давати збій. Як тільки вартість цієї послуги перевищить обіцяні Паустовським і Гордієнко вигоди, зв’язок розірветься. Виконавці в погонах просто «злиють» замовників, щоб врятувати свої місця.

І в такі моменти «щур, загнаний в кут», починає робити фатальні помилки.

У практиці нашої редакції є одне правило: якщо хочеш зрозуміти, хто замовив справу, — дивись, хто виграв після арешту. Не на словах, а за документами. Хто отримав гроші, нерухомість, бізнес, статус.

Зазвичай таких людей небагато. Іноді — всього двоє.

Поки вчений і адвокат Олег Мальцев більше року сидить в одеському СІЗО за звинуваченням у створенні незаконного воєнізованого формування і змові з метою повалення конституційного ладу, його колишні учні Дмитро Паустовський і Валентина Данилева (вона ж Гордієнко) живуть у новому будинку з новонародженою дитиною, купили нову машину. Вони продовжують заробляти на лекціях і методиках Мальцева, працювати з його клієнтами — і уникають будь-яких контактів з людьми, з якими працювали більше десяти років.

ПРОЛОГ

Пакет надійшов до редакції без зворотної адреси. Всередині — флешка. На ній — три файли: аудіозапис розмови, відео та документ з уривчастими даними — криптогаманці, прізвища, дати. Ніяких пояснень. Тільки записка: «Перевірте. Це по справі Мальцева». Ми перевірили кожне слово, кожну дату, кожну транзакцію.

Ми не стверджуємо, що отримані матеріали справжні, хоча їхній зміст збігається з цілою низкою документально перевірених фактів, про які раніше не було відомо. Але одне ми знаємо точно: після арешту Мальцева хтось дуже виграв. І цей «хтось» мовчить.

А навколо — ланцюжок людей, яким вигідно, щоб Мальцев не вийшов. Щоб помер у в’язниці. Тому що кожному є що втрачати: комусь гроші, комусь погони, а комусь і зовсім свободу.

Це розслідування про те, як вдячність перетворюється на помсту, а війна — на зручне прикриття для грабежу.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ВРЯТОВАНІ

Валентина: дочка вбитих батьків

Ми почали з архівів.

Валентина Євгенівна Данилева вперше з’являється на відеоматеріалах «Академії прикладних наук» приблизно в 2009 році — через півроку після знайомства з Олегом Мальцевим. До цього — порожнеча. Ніяких слідів у публічному полі, ніяких згадок у соцмережах, пресі. Немов людини не існувало.

Ті, хто знав її в Севастополі наприкінці 2000-х, згадують обережно. Кажуть: працювала круп’є в одному з кримських казино. Намагалася бути непомітною — але дозволяла собі більше, ніж інші співробітники. Роман з менеджером. Один з колишніх колег — назвемо його Андрій, він попросив не називати справжнє ім’я — розповів нам по телефону:

Валя з’явилася у нас після якоїсь сімейної трагедії. Батьки загинули, здається. Якісь кримінальні розбірки: батько когось кинув на гроші і, мабуть, образив до того ж — тому і вбили. Вона говорила про це небагато, але було видно: людина пережила серйозне. Трималася осторонь. Працювала добре, «дружила» по-жіночому з менеджером, дозволяла собі… ну, ви розумієте. Загалом, заробляла як круп’є нормально повз касу, поки менеджер покривав. Потім розрив, вона звільнилася і залишилася без засобів.

У 2009 році, після фіаско в казино, Данилева прийшла влаштовуватися до Олега Мальцева — на той момент вже відомого дослідника, автора кількох книг, організатора наукових семінарів. Він взяв її під своє крило.

За спогадами колег, коли Данилева з’явилася в офісі, у неї все було зовсім погано: ходила на роботу пішки, грошей не було навіть на тролейбус. Саме в той період Гордієнко і стала Данилевою — щоб захистити себе від минулого.

Мальцев навчив її азам психології, роботі з клієнтами, індивідуальному викладанню. Через два-три роки Данилева (Гордієнко) стала директором «Академії прикладних наук» — структури, через яку тоді проходили всі учні та клієнти Мальцева.

Посада директора — це контроль над фінансами, клієнтською базою, розкладом, адміністративними процесами. Усі гроші, усі контакти замикалися на ній. На посаді вона залишалася до вересня 2024 року — до арешту Мальцева.

Один з колишніх учнів Мальцева — назвемо його Сергієм, він теж просив анонімності — згадує Данилеву тих років:

Валентина Євгенівна завжди була дуже… матеріальною. Не в поганому сенсі — просто їй було важливо мати щось своє. Часто говорила: «Хочу будиночок. Маленький, але свій». І одразу додавала: «Але спочатку треба Олегу Вікторовичу будинок побудувати, а вже потім мені». Мальцев посміхався — він до нерухомості був байдужий. Його цікавили дослідження, люди, експедиції. А для Валентини Євгенівни будиночок був символом стабільності. Людина пережила втрату батьків, злидні, казино — будинок означав безпеку.

Але безпека відкладалася. Мальцев не будував будинок. Не купував квартири. Гроші йшли на дослідження, на вихованців, на експедиції. Данилева (Гордієнко) працювала, організовувала семінари, займалася учнями — і бачила, як «нагорода» відсувається в нескінченність.

Для людини з досвідом криміналу і фінансової нестабільності це випробування.

Дмитро: з «Гуляй-поля» в перші зами

Дмитро Іванович Паустовський з’явився в оточенні Мальцева ближче до 2011 року. Точну дату встановити не вдалося: документів майже не залишилося. Але ті, хто пам’ятає його приїзд до Севастополя, описують одне й те саме — хлопець з рюкзаком, у подертому одязі, без грошей, без зв’язків, без перспектив.

Паустовський родом із Запоріжжя — того самого «Гуляй-поля», де в 90-ті поняття вирішували більше, ніж закони. У розмовах з колегами він іноді розповідав про минуле: брав участь у кримінальних розбірках кінця 90-х — початку 2000-х, працював у «структурі безпеки» у місцевого авторитета. Шефа застрелили. Структура розвалилася. Паустовський залишився ні з чим.

Мальцев забезпечив йому все: роботу в службі безпеки «Академії прикладних наук», орендовану квартиру, їжу, навчання. До 2013 року Паустовський зміцнів, подорослішав — і закохався у Валентину Данилеву (Гордієнко). Але вона його ігнорувала. Він прийшов до Мальцева за порадою.

Колишній співробітник Мальцева (назвемо його Віктор) згадує:

Дмитро Іванович був як хлопчисько. Ходив за Валентиною Євгенівною, намагався залицятися — вона не звертала уваги. Він прийшов до Вікторовича: «Допоможіть, не знаю, що робити». Мальцев поговорив з Валентиною Євгенівною, пояснив, що Дмитро Іванович має потенціал, він буде займатися бізнесом. І вона погодилася дати шанс. Вони стали парою. По суті, Мальцев влаштував їхнє особисте життя.

На початку 2014 року Мальцев переїхав з командою до Одеси. Через кілька років Паустовський став його першим заступником. Мальцев ввів його в ділові кола, навчив вести бізнес, дав можливість працювати з клієнтами і заробляти. Данилева (Гордієнко) займалася одними учнями, Паустовський — іншими. Фінансові потоки проходили через них обох.

З 2019 року облік їх надходжень взагалі припинився. Причина — довіра. Багаторічна співпраця. Ніхто не перевіряв, скільки вони заробляють і куди йдуть гроші.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. КОНФЛІКТ

Влітку 2022 року Олег Мальцев повернувся з експедиції і оголосив про новий проект, пов’язаний зі стрілецькими спортивними дисциплінами і роботою на стенді: як працює розум людини в режимі виконання завдань, від постановки мети до результату. Це мало стати основою його докторської дисертації.

Мальцев не є кабінетним вченим. Він завжди працює в полі — і робить це масштабно. В рамках дворічного проекту з фотографії закупили понад сто одиниць техніки, записували інтерв’ю і робили колаборації з Sebastião Salgado, Eli Reed, Derek Ridgers, Gavin Watson.

Потім був масштабний проект з мотокультури: поведінка людей в екстремальних ситуаціях, мотопарк, журнал «Roll on», спільна робота з Andy Ibbot, Jerry «Motorman» Palladino, Graham Jarvis, Keith Code та іншими.

До проекту зі стендової стрільби він підійшов так само: індивідуальна робота на Олімпійському стенді з тренером Олімпійської збірної України Миколою Мільчевим, реєстрація стрілецької федерації, закупівля понад 60 одиниць мисливських і спортивних рушниць для досліджень, співпраця і дружба з Енніо Фалько — багаторазовим чемпіоном світу, Європи та Олімпійських ігор.

Один із співробітників Мальцева згадує тренування:

Все було дуже серйозно. Олег Вікторович відразу пояснив: «На стенді ми займаємося наукою. Хто хоче розважатися — їдьте в тир і робіть що хочете». Знімали кожне заняття на кілька камер, потім розбирали рух за рухом. Мільчев працював у зв’язці — і як тренер, і як консультант. Це була наука, а не хобі.

Влітку 2022-го на одне з тренувань приїхав Дмитро Паустовський.

Що саме сталося — свідки розповідають по-різному. Хтось каже: запізнився і не попередив. Хтось: відмовився виконувати вправу. Хтось: почав сперечатися з Мільчевим.ексей описал так:

Дмитро Іванович приїхав і практично відразу почав робити все по-своєму. Олег Вікторович дав завдання — він проігнорував. А на стенді дисципліна — найважливіший елемент. Раз не послухав, два… на третій Вікторович при всіх просто вигнав його зі стенду.

Чи міг Паустовський, будучи першим заступником, сприйняти це як особисту образу і публічне приниження? Для людини зі середовища, де статус — це все, публічне приниження рівнозначне ляпасу. За таке «пред’являють». Але Мальцев — не кримінальний авторитет. Йому за поняттями не пред’явиш. Значить, потрібен інший інструмент.

Через деякий час Паустовський і Данилева знайшли інший стенд. Потім ще один. Вони тренувалися окремо.

Сергій, колишній учень Мальцева, каже:

Після того випадку вони дистанціювалися. Зовні все ввічливо, але холодно. Олег Вікторович, впевнений, помічав, але у нього багато справ, він у дослідженнях. А вони пішли на інші стенди. Казали: інший режим, інший час. Але всім було зрозуміло — це схоже на розрив.

І, можливо, саме там — на одному з тих стендів — відбулася зустріч, яка змінила все.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. АУДІОЗАПИС

На флешці був файл «Razgovor_KT.mp3». Тривалість — понад дві години. Якість середня, але голоси чутні чітко. Очевидно: це не цілісний запис, а склейка фрагментів. На всіх — дві жінки розмовляють російською. За акцентом: одна з пострадянської Центральної Азії, друга — з України або Росії.

Ми відправили запис на фоноскопічну експертизу. Без зразків голосів експерт не зміг дати висновок про справжність. Ми намагалися зв’язатися з жінкою, представленою в документі як Каникей Турсунбаєва, — безрезультатно. Адже це та сама Каникей Т., у якої батько з планети Тінія і яка є головним свідком звинувачення у справі Мальцева. Телефони не відповідають.

Але зміст запису збігається з багатьма фактами, про які ми знали з незалежних джерел.

Один фрагмент починається з побутового. Жінки обговорюють поїздку до Стамбула та Еміратів. Одна скаржиться на «напругу з грошима». Потім тема різко змінюється:

— Мене вже задовбали ці новини з України. Це просто, ну розумієш, неможливо.

— У якому сенсі? Так у тебе ж все там закінчилося!

— Ага, не закінчилося! Обіцяли одне, а все через жопу вийшло, як завжди. Цей Волошенюк — гандон рідкісний.

Ми зупинили запис. Волошенюк. Прізвище знайоме.

У березні 2025 року на 58-й сесії Ради ООН з прав людини виступила французька правозахисниця Крістін Мірре, заступниця директора НУО CAP Liberté de Conscience. Вона представила доповідь про справу Олега Мальцева і назвала ім’я: Євген Волошенюк, офіцер контррозвідки СБУ, «ймовірний організатор сфабрикованої кримінальної справи».

Ми продовжили слухати:

— З цього моменту детальніше. Це той, про якого ти розповідала? З СБУ?

— Так. Він же на самому початку мені що казав — даси свідчення на Мальцева і все, лети куди хочеш, ми тебе не тримаємо, вільна. Потім благав приїхати назад в Україну, мовляв нічого страшного, все нормально буде. Я приїхала на свою голову — суд, штраф, добре хоч він сам десь взяв гроші і я заплатила, а то б взагалі капець був.

— Слухай, звідки у них в СБУ такі зарплати?

— Ти що, жартуєш? Щоб Волошенюк свої гроші мені дав — ніколи в житті! Він повний ідіот, але не настільки, щоб свої гроші віддавати. Я впевнена на всі сто відсотків — у Дмитра Івановича взяв, налякав його так само, як мене, ось і все.

«Дмитро Іванович». Ми перевірили: у Паустовського саме таке ім’я та по батькові.
Далі жінка каже, що «Діма» давно знайомий з людьми зі СБУ, що він — «собачка Валентини Євгенівни». І далі — фраза, після якої розмову вже не можна слухати як побутову балаканину:

— Якби Валентина Євгенівна не захотіла — не було б ні дитини, ні будиночка, нічого б не було взагалі. Вона крута! Це ж вона мені очі відкрила. Я ще коли в Одесі була, вона мені сама розповідала, як з’явилися нові високопоставлені люди. Дмитро Іванович взагалі не знав, як до них підійти правильно, а вона все організувала, познайомила Діму на стенді з ними.

Стенд. Стрілецький стенд. Місце, де збираються не тільки спортсмени та аматори, а й силовики — в тому числі колишні та діючі співробітники СБУ.

Ми зупинили запис ще раз. Перевірили документи. Паустовський і Данилева (Гордієнко) дійсно перейшли на інший стенд після конфлікту влітку 2022 року.

І що ще цікавіше: у Паустовського і Гордієнка дійсно з’явився «будиночок» — 171,2 кв. м. Сталося це 15 квітня 2025 року. Тобто через сім місяців після затримання Мальцева.

Фінал розмови звучить жорстко:

— Головне, щоб цей з в’язниці не вийшов. Ось цього точно нікому з нас не потрібно. Краще нехай подохне там у цій в’язниці у своїй сраній Україні.

Ми переслухали запис кілька разів. Надіслали розшифровку юристу. Він підтвердив: якщо запис справжній, його зміст вказує на ймовірну змову з метою фабрикації кримінальної справи. Якщо.

Ми не можемо гарантувати справжність. Але можемо перевіряти факти, які в ньому названі. Збіги занадто точні.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. 21 150 ДОЛАРІВ ЗА СІМ ГОДИН ДО ОБШУКІВ

Перші обшуки у Олега Мальцева відбулися ввечері 29 лютого 2024 року.

Того ж дня, о 11:38 — за сім годин до обшуків — Дмитро Паустовський здійснив транзакцію через криптобіржу. Документи про цей переказ є в нашому розпорядженні. Ми підтверджуємо: 29 лютого 2024 року о 11:38 Паустовський переказав невідомому адресату суму 21150 доларів.

Якщо людина виводить велику суму в день обшуків, це означає одне з двох: або платить за послугу, або рятує активи від вилучення. В обох випадках вона знає заздалегідь, що будуть обшуки. Звідки могла знати? Або брала участь, або її попередили. У будь-якому випадку — це не збіг.

29 лютого 2024 року ДБР провело обшуки у Мальцева. Вилучили зареєстровані спортивні та мисливські рушниці, комп’ютери, техніку, документи. У березні 2024 року суд постановив повернути зброю — все виявилося легальним: дозволи, реєстрація.

Замість того щоб повернути за рішенням суду абсолютно законну зброю, в травні 2024 року СБУ відкриває кримінальну справу. І та сама зброя, визнана легальною два місяці тому, стає речовим доказом за звинуваченням у «створенні незаконного воєнізованого формування».

12 вересня 2024 року Олег Мальцев був заарештований. Зараз він перебуває в СІЗО більше 17 місяців — без права вийти навіть під заставу.

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. ВІДЕО

Другий файл на флешці називався «Antonova_Video.mp4». Тривалість — 5 хвилин 55 секунд. Якість хороша.

Жінка середнього віку проводить відеоурок з учнем; той фіксує те, що відбувається, на пристрій.

Співробітники Мальцева з легкістю впізнали в жінці Наталю Антонову — помічницю Паустовського і Данилеву.

Ми знайшли в інтернеті її фотографії і можемо підтвердити: на відео саме вона. Справжність відео не викликає сумнівів.

Антонова говорить спокійно, чітко, без емоцій. Оголошує про закриття «Академії прикладних наук» як бренду. Про розрив з «колегами, які перебувають під слідством, в СІЗО, в розшуку». Пропонує клієнтам продовжити роботу з нею, Паустовським і Данилевою — але «в режимі підвищеної безпеки».

Ось що вона каже (цитую дослівно, за розшифровкою):

За великим рахунком, ми не хотіли брати участь у певних проектах, які згодом і призвели до кримінальних справ. Не буду заглиблюватися в подробиці. Ми чудово взаємодіяли з нашими колегами весь цей час і підтримували їх, але змушені були поставити крапку.

Я прокрутив відео назад і переслухав. Протиріччя очевидне. Якщо вони «не хотіли брати участь» у проектах, які «призвели до кримінальних справ», чому «чудово взаємодіяли» весь цей час? Якщо знали про незаконне, чому не повідомили правоохоронні органи? Чому продовжували працювати?

Антонова продовжує:

Люди перебувають під слідством, у СІЗО, у розшуку. Відповідно, навіть якщо справи вирішаться позитивно… ви розумієте… навіть якщо судовий процес вирішиться, люди залишаться під прицілом. Тому з точки зору безпеки вам вибирати, з ким бути — з нами чи з ними.

Вона вимагає від клієнтів закрити колишні канали зв’язку, перейти в Telegram, не відповідати «загальним колегам» і негайно надсилати скріншоти будь-яких спроб контакту.

Ви за договором закрити питання керованим чином не можете, а ви хочете Олегу Вікторовичу якось допомогти, посприяти фінансово.

Переклад з офіційного на людську мову: у вас є фінансові зобов’язання перед нами — перед Паустовським, Данилевою та Антоновою. Ви їх не виконали. А тепер хочете допомагати Мальцеву? Спочатку заплатіть нам.

Це не турбота про учня з боку Антонової. Це перехоплення фінансового потоку. Поки Мальцев у СІЗО, вони контролюють значну частину його учнів і клієнтів і роблять все, щоб гроші йшли не йому, а їм. При цьому вони продовжують користуватися методиками і технологіями Мальцева, щоб продовжувати отримувати гроші. По суті, вони вкрали чужі методики, привласнили їх собі, щоб отримувати гроші з учнів і клієнтів, які їм не належать.

Це називається блокування ресурсу. Класичний прийом корпоративного захоплення: ізолювати власника, перехопити контроль над клієнтами, перенаправити фінансові потоки. І зробити все, щоб власник не повернувся.

Тому що якщо Мальцев вийде, йому розкажуть, що Антонова говорила його учням. Що Паустовський і Данілева купували на його гроші. І тоді доведеться відповідати.

Антонова додає:

У тих людей, які перебувають під слідством, давно вилучено всі телефони та інші гаджети. Зрозуміло, що ті товариші, які працюють над цими справами, можуть намагатися вступати в контакт, щоб отримати якусь інформацію.

І тут виникає головне питання. За логікою Антонової виходить: всі все знали про нібито незаконну діяльність. Але при цьому Мальцев у СІЗО, а його перший заступник — Дмитро Іванович Паустовський, який згідно з посадовими обов’язками як мінімум забезпечував фінансування того самого «незаконного воєнізованого формування» — не тільки на волі, але й безперешкодно пересувається за кордон, бере участь у міжнародних змаганнях зі спортингу та купує будинки за гроші, які, очевидно, належать не йому, а Мальцеву та іншим акціонерам, які будували наукові структури разом з Мальцевим довгі роки.

Ось один із прикладів з Instagram у відкритому доступі, що підтверджує участь Данилевої та Паустовського в ОАЕ в турнірі «FUJAIRAH MOUNTAIN CHAMPIONSHIP 2025» зі спортингу. У відкритих джерелах прямо вказано, що в турнірі брали участь російські спортсмени. Українські правоохоронні органи на це ніяк не реагують.

Тобто якщо ти дружиш або корумпуєш співробітника контррозвідки СБУ, тобі можна перетинати кордон і брати участь у турнірах з «рашками» під час кровопролитної війни з РФ?

У документі також містилася коротка вказівка на інтимні стосунки Антонової і Паустовського – до справи не має відношення, але пояснює мотив Антонової стати на бік Паустовського, незважаючи ні на що.

Співробітники та вихованці Мальцева стверджують: фінансові надходження від Паустовського та Данилевої різко зменшилися після арешту Олега Вікторовича і повністю припинилися наприкінці весни 2025 року. Буквально через місяць після купівлі будинку.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. БУДИНОК, ШЛЮБ, ДИТИНА

Вересень 2023 року. Дмитро Паустовський і Валентина Данилева реєструють шлюб. Це відбувається через кілька місяців після того, як у військовій контррозвідці СБУ засновують оперативно-розшукову справу на Олега Мальцева.

Але ось що дивно: ніхто про цей шлюб не знав. Ні Мальцев — та сама людина, яка власне й організувала їхнє особисте життя. Ні колеги, з якими вони працювали більше десяти років. Ні учні. Шлюб реєструють у тиші. Не носять обручок. Не святкують. Не запрошують того, завдяки кому їхня сім’я виникла. Чому?

Юрист, з яким ми консультувалися, пояснив:

Шлюб дає кілька юридичних переваг у ситуації, коли один або обоє з подружжя можуть бути притягнуті до відповідальності. По-перше, право не свідчити один проти одного. По-друге, спільна власність — це захист активів від арешту. По-третє, легітимація перед третіми особами: «ми сім’я, ми разом». Але якщо шлюб реєструють таємно, це означає одне: вони готуються до чогось, про що не можна говорити вголос.

Обручки Паустовський і Данилева (Гордієнко) починають носити тільки після арешту Мальцева — восени 2024 року, через рік після реєстрації шлюбу. На фотографіях того періоду обручка на руці Паустовського чітко видно.

Це називається юридична підготовка до захоплення. Шлюб реєструють у момент, коли «нові високопоставлені особи» зі СБУ дають зрозуміти: справа буде серйозною. Обручки одягають у момент, коли власник бізнесу вже в СІЗО і не може ставити запитання. Між цими двома моментами — рік мовчання.

15 квітня 2025 року в Одесі була зареєстрована угода купівлі-продажу нерухомості. Покупці — Паустовський Дмитро Іванович і Гордієнко Валентина Євгенівна. Об’єкт — приватний будинок у передмісті Одеси. Підтвердження факту угоди є в нашому розпорядженні.

15 квітня 2025 року — цього ж дня — була затримана адвокат Ольга Панченко. Суд відправив її під варту в СІЗО. Вона захищала Мальцева, входила до Комітету захисту професійних прав адвокатів Національної асоціації адвокатів України.

Її затримання фактично було спробою (невдалою — через 14 днів Панченко вийшла з СІЗО) позбавити Мальцева правового захисту.

Збіг?

Ми показали документи слідчому з двадцятирічним стажем (попросив не називати ім’я, він на пенсії). Коментар:

Якщо людина здійснює велику угоду в день арешту ключового свідка або адвоката протилежної сторони, це означає, що вона знала. Або її попередили, або вона брала участь у плануванні. У будь-якому випадку — це не випадковість.

У грудні 2025 року у Паустовського і Данилевої народилася дитина. Цей факт вони не приховували в соцмережах.

«Якби Валентина Євгенівна не захотіла — не було б ні дитини, ні будиночка», — говорила Каникей Турсунбаєва в аудіозаписі. Тепер і дитина є, і будиночок.

Восени 2025 року, будучи на сьомому місяці вагітності, Валентина Данилева захистила норматив майстра спорту з компакт-спортингу. Стріляла з тієї самої рушниці, приклад для якої був виготовлений в Італії за індивідуальним замовленням Мальцева і ним же оплачений.

Про це повідомили співробітники Мальцева, які фізично були присутні в Італії під час передачі подарунка Данильовій. І тоді виникає просте запитання: чим відрізняється легальна зброя, вилучена у Мальцева під час обшуків, від зброї, з якої Данильова (Гордієнко) захищає норматив?

До слова, Данилева (Гордієнко) неодноразово приїжджала на Олімпійський стенд, консультувалася з Мальцевим щодо методик стендової стрільби. Мальцев ділився рекомендаціями та методиками, які згодом обвинувачення назве методиками «підготовки диверсантів».

То диверсанти чи спортсмени?

Тому що саме спортсмени, чемпіони світу і тренери збірної написали безліч позитивних рецензій на книгу Мальцева «Робота розуму в режимі виконання завдань», написану за підсумками дослідження стрілецьких дисциплін. Вони теж «диверсанти» — чи все-таки спортсмени?

РОЗДІЛ СЬОМИЙ. ЗАБУТА СТРУКТУРА

За інформацією наших джерел у правоохоронних органах, у кримінальній справі серед афілійованих структур перераховані всі наукові та дослідницькі організації Мальцева — крім однієї: «Академії прикладних наук». Тієї самої, якою понад вісім років практично одноосібно керували Данилева (Гордієнко) і Паустовський. Тієї, де була левова частка фінансових потоків. Тієї, що працює досі — тільки вже без бренду, але під контролем Паустовського, Данилевої (Гордієнко) і Антонової.

Черговий збіг?

Або корпоративне захоплення руками корумпованих співробітників ДВКР СБУ, про одного з яких прозвучало в доповіді в ООН?

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. ПРОКУРОР З П’ЯТЬМА СПРАВАМИ

Якщо у складній історії втрачаєте нитку — поверніться до простого: кому вигідно і хто забезпечує юридичне прикриття. У справі Олега Мальцева такою людиною став прокурор Руслан Войтов. Його біографія в цій історії не менш показова, ніж історія Паустовського і Данилевої.

Формально саме Войтов до недавнього часу здійснював процесуальне керівництво і підтримував обвинувачення. Не військова прокуратура, не спеціалізований орган, а співробітник обласної прокуратури з вкрай специфічною репутацією. І це не фігура мови: проти самого Войтова відкрито щонайменше п’ять кримінальних проваджень; частина про корупцію і фіктивну інвалідність.

Але Одеське ДБР фактично ніякого розслідування не проводить, очевидно покриваючи «своїх» на прохання контррозвідки СБУ.

За даними колег і відкритих джерел, Войтов довгі роки значився інвалідом другої групи по зору, отримуючи виплати. При цьому продовжував працювати прокурором і підтримувати обвинувачення в резонансних справах. У 2025 році журналісти нашої редакції звернули увагу на дивне поєднання: прокурор-інвалід, який, незважаючи на «зір другої групи», впевнено водить дорогий автомобіль, що не відповідає зарплаті чиновника, і при цьому претендує на пільгові пенсії та виплати. Цього вистачило, щоб запустити перевірки.

Пенсійний фонд України подав позов про стягнення з Войтова сотень тисяч гривень, отриманих за ознаками фіктивної інвалідності. Паралельно відкрилися кримінальні провадження за фактами можливого шахрайства з бюджетними коштами, підробки документів і приховування активів. Войтов втратив статус інваліда другої групи і став фігурантом відразу декількох справ.

І головне питання тут просте: чи може людина в такому становищі бути незалежним і об’єктивним прокурором в одній з найгучніших справ у регіоні?

Окремої уваги заслуговує поведінка прокуратури та «активістів» у Приморському суді Одеси, де слухається справа Мальцева. Не секрет: біля суду, починаючи з грудня 2025 року, регулярно з’являлися організовані групи «стурбованих громадян», в тому числі з кримінальним минулим, нібито обурених діяльністю підсудного. Наші колеги описали схему: в Одесі існує ринок проплачених «акцій», де за гроші можна замовити пікет, мітинг, агресивну масовку.

Питання завжди одне: хто платить?

На тлі переказу $21,150 Паустовським за сім годин до обшуків у Мальцева в лютому 2024 року, доповіді про роль співробітника СБУ Євгена Волошенюка і роль Войтова як процесуального керівника версія про фінансування таких «акцій» через зв’язок Паустовський–Волошенюк–Войтов вже не виглядає конспірологією. Це логічна гіпотеза, яку зобов’язані перевірити правоохоронці. Тим більше, що Войтова неодноразово бачили в компанії Волошенюка відразу після засідання про продовження запобіжного заходу Мальцеву.

Суддя Приморського суду Юрій Кривохижа, на якого намагалися тиснути і «активісти», і агресивна позиція прокуратури, в якийсь момент зробив те, що зобов’язаний зробити суддя, який бачить конфлікт інтересів і токсичну фігуру обвинувача: відвів прокурора Войтова від участі в справі.

Формулювання можуть бути різними, але суть одна: навіть суд під тиском визнав участь Войтова проблемою для об’єктивності процесу.

Ось і виходить ланцюжок людей, які скористалися умовами воєнного стану в Україні під час війни з РФ для особистого збагачення. І у кожного мотив максимально відсунути момент звільнення Мальцева, використовуючи будь-які ресурси.

• Паустовський і Данилева (Гордієнко) розуміють: незабаром можуть втратити все, що придбали за вкрадені у Мальцева гроші. Вони розуміють і інше: як тільки від них відвернуться «друзі в погонах», закінчиться гарне життя і відрядження. Висока ймовірність правових наслідків і кримінальних справ. Також для них спочатку було очевидно, що без інтелектуальних активів, що належать Мальцеву, вони позбавляються статусу, можливостей і подальше заробляння ними грошей зводиться до нуля. Свої власні методики вони створити не в змозі, та й хто вони такі без Мальцева? Тому єдиним варіантом для них було – закрити Мальцева в СІЗО і продовжувати заробляти гроші на його інтелектуальній власності вже без нього.

• Войтов розуміє: його усунули від справи — і це тільки початок. П’ять кримінальних справ — не деталь біографії, навіть за умови, що друзі з одеського ДБР закриють очі на все. Це відповідь на питання, чому справа Мальцева виглядає такою кривою, а звинувачення — таким наполегливим. Коли на кону не тільки чужа свобода, але і твоя власна, дуже легко перетворитися з представника держави на учасника корпоративного захоплення, що діє в інтересах тих, хто приносить гроші і обіцяє «дах».

• Волошенюк розуміє: ця справа рано чи пізно може стати вироком особисто для нього і ще кількох співробітників контррозвідки СБУ. І тоді можна втратити не тільки погони. Адже товариші зі СБУ та контррозвідки, які щодня проливають кров на фронті, можуть рано чи пізно «запитати» з тих, хто відсиджувався всю війну в тилу і відпрацьовував комерційні замовлення.

• Всі вони розуміють: якщо Мальцев вийде і почне говорити, задавати питання, пред’являти документи — кожному доведеться пояснювати свої дії перед відповідними державними структурами. І тоді з гуркотом впаде справа Мальцева, як картковий будиночок.

Виявляється, що «підготовка диверсантів» — це серія реальних наукових книг і методичних посібників. «Арсенал для перевороту» — легальна мисливська та спортивна зброя, яку доведеться повернути законним власникам. А «змова» — не що інше, як план самоорганізації та захисту співробітників Європейської Академії наук України на випадок окупації (розроблений навесні 2022 року відповідно до офіційної політики МО України).

Але якщо Мальцев помре в СІЗО — багато незручних питань зникнуть самі собою. Тому звинувачення так відчайдушно бореться за те, щоб видатний український вчений з діагнозами нічне апное і ХОЗЛ згнив у в’язниці.

ЕПІЛОГ: МОВЧАННЯ

Ми намагалися зв’язатися з Дмитром Паустовським і Валентиною Данилевою. Телефони не відповідають. Електронна пошта «Академії прикладних наук» не працює.

Ми знайшли кількох колишніх співробітників Мальцева, які працювали з Паустовським і Данилевою (Гордієнко) більше десяти років.

Всі підтвердили: після арешту Мальцева Паустовський і Данилева (Гордієнко) припинили будь-які контакти. Не відповідають, не зустрічаються, уникають згадок.

Один з колишніх учнів (назвемо його Ігор) розповів:

Я зателефонував Дмитру Івановичу в жовтні, хотів дізнатися, як справи, чи можна чимось допомогти Олегу Вікторовичу. Він скинув дзвінок. Написав у месенджер — він відповів, що за «голову» кожного, хто в СІЗО, влада вимагає 250 тисяч доларів. Якщо є гроші — надсилайте, будемо допомагати вийти з СІЗО.

За нашою інформацією, багато колишніх учнів і клієнтів «надіслали» гроші, довіряючи словам Паустовського і намагаючись допомогти Мальцеву. За ці гроші Паустовський і Данилева їздили у відрядження, забезпечували собі сите життя, купували автомобілі. Можливо, частину з них використали для того, щоб 15 квітня 2025 року купити собі будинок і земельну ділянку в Одесі, а адвокат Мальцева – Ольга Панченко була заарештована і відправилася в СІЗО. Адже Панченко не просто адвокат Мальцева. Кримінальна справа, за якою Мальцев вже більше року перебуває в СІЗО, – це сумарно 4 кримінальні справи стосовно нього, починаючи з 2023 року, і всі попередні справи були «розвалені» Панченко. Вона не просто ефективно захищала його – вона ще й багато знала.

Що це, як не шахрайство, прикрите корупцією?

Збір грошей «на порятунок» – завідомий обман і спроба використати довіру колишніх учнів Мальцева. Ми не знаємо, скільки грошей таким чином зібрали, але знаємо точно: у них багато важливих особистих витрат.

Це друга сторона однієї схеми. Антонова блокує пряму фінансову допомогу Мальцеву, вимагаючи «спочатку закрити зобов’язання перед нами». Паустовський виставляє цінник: $250 тисяч за «голову». Один перехоплює тих, хто хоче допомогти безпосередньо. Інший вимагає гроші у тих, хто готовий платити. Схема замкнута: Мальцев не отримує ні копійки, а Паустовський і Данилева (Гордієнко) купують будинок, народжують дитину і купують нові машини.

Ми намагалися знайти Каникей Турсунбаєву — жінку, чий голос, імовірно, звучить в аудіозаписі. Телефони не працюють. За даними сторони захисту, вона повинна була з’явитися в суд у грудні 2025 року, але не з’явилася. Де вона зараз — невідомо.

Адвокат Мальцева підтвердила:

Каникей Турсунбаєва значиться в справі як свідок обвинувачення. Але на контакт не виходить. Навіть прокурори і суд не можуть її знайти. Це дивно: зазвичай свідків обвинувачення тримають під контролем, забезпечують явку. Тут — тиша.

А Паустовський і Данилева живуть у новому будинку. Виховують дитину. Продовжують працювати з клієнтами Мальцева, використовуючи його інтелектуальні активи і за його ж гроші 6 січня 2025 року мовчки купують собі Toyota Land Cruiser (2025 року випуску).

ПІСЛЯМОВА. ПИТАННЯ

Ми не можемо на 100% стверджувати, що Паустовський і Данилева (Гордієнко) організували замовне кримінальне провадження. Але при такій кількості збігів висновок напрошується: це корпоративне захоплення через державні репресії.

Двоє колишніх учнів вкрали частину бізнесу вчителя, використовуючи корумпованих співробітників СБУ і прокуратури.

Конфлікт на стрілецькому стенді влітку 2022 року. Перехід на інший стенд. Знайомство з «високопоставленими людьми» на стенді — про це йдеться в аудіозаписі. ОРД у військовій контррозвідці в лютому-березні 2023 року — через шість місяців після конфлікту. Таємна реєстрація шлюбу Паустовського і Данилевої (Гордієнко) у вересні 2023 року — через півроку після відкриття ОРД. Рік мовчання: обручок не носять, Мальцева не запрошують, колегам не кажуть. Переказ $21,150 через криптобіржу за сім годин до обшуків у лютому 2024 року. Арешт Мальцева у вересні 2024 року. Купівля будиночка в день арешту адвоката Панченка в квітні 2025 року. Захист нормативу майстра спорту Данилевої, в тому числі із застосуванням методики Мальцева влітку 2025 року, поки він сидить у в’язниці за цю ж методику.

І «Академія прикладних наук», якою керували Данилева (Гордієнко) і Паустовський, — єдина структура Мальцева, яка не фігурує в кримінальній справі.

Ми ставимо питання:

1. Чому — і головне кому — Паустовський перевів $21 150 через криптобіржу за сім годин до обшуків?
2. Хто познайомив Паустовського з «високопоставленими людьми» на стенді — і чи був серед них співробітник контррозвідки СБУ Євген Волошенюк?
3. Чому «Академія прикладних наук», директором якої була Данилева (Гордієнко), навіть не згадується в кримінальній справі?
4. Чому будиночок був куплений в день арешту адвоката Панченка? Чи не тому, що хтось переконав Паустовського і Данилеву (Гордієнко): без Панченка її підзахисний Мальцев дуже нескоро вийде на свободу?
5. Де Каникей Турсунбаєва — свідок обвинувачення, яка не виходить на зв’язок навіть з прокуратурою і не з’являється в суді, де вона виступає в ролі обвинуваченої?
6. Чому Паустовський і Данилева (Гордієнко) уникають контактів з людьми, які знали їх десять років?

Якщо хтось із героїв цієї статті має відповіді — редакція готова їх опублікувати. Наші контакти відкриті.

А поки Олег Мальцев сидить в одеському СІЗО більше року. Колишні учні побудували будинок і народили дитину.

Куди поділися ці двоє?

Вони нікуди не поділися. Вони тут. В Одесі. У новому будинку. З дитиною. З методиками Мальцева. З його клієнтами. З його бізнесом.

Просто мовчать.

Редакція не стверджує, що всі викладені в статті матеріали є справжніми. Ми представляємо анонімно отриману інформацію та документально перевірені факти, надаючи читачам і правоохоронним органам можливість зробити власні висновки. Всі згадані особи мають право на відповідь, яка буде опублікована без скорочень.