За відсутності одіозного прокурора Руслана Войтова, сторону обвинувачення представляв прокурор Михайло Ульянов, який відомий тим, що за відсутності доказів у справі любить грати на публіку і цитувати Стуса. Слухання проходило в робочому режимі до моменту, коли до зали суду без дозволу увійшли троє молодих хлопців спортивної статури, які представилися «вільними слухачами». Їхня поява супроводжувалася фактичною зупинкою засідання, після чого суддя Юрій Кривохижа розпорядився видалити непроханих гостей із зали. Повернутися їм дозволили тільки після оголошення перерви.

Поява невідомих чоловіків викликала занепокоєння у учасників процесу. Дослідниця Марина Іллюша, яка раніше заявляла через адвоката про погрози, що надходили їй від співробітника СБУ Євгена Волошенюка, прямо пов’язала те, що відбувається, з питаннями особистої безпеки.

За словами Іллюші, раніше в кабінеті СБУ їй повідомляли, що в разі відмови від співпраці вона «залишиться без зубів», і появу чоловіків спортивної статури в суді вона сприйняла як потенційну реалізацію цих погроз. Інша учасниця процесу також публічно поставила питання про необхідність залучення охорони суду, з огляду на непередбачуваність поведінки так званих «активістів» після засідання. Адвокат Євгенія Тарасенко рекомендувала залишати будівлю суду з увімкненими камерами і фіксувати можливі порушення.

Балалаєчник і кларнетист з Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової

Пізніше з’ясувалося, що «вільні слухачі» є студентами третього курсу оркестрово-диригентського факультету Одеської національної музичної академії імені О. В. Нежданової. Йдеться про Дениса Г. та Олексія К., які одночасно позиціонують себе як учасники музичного гурту та фітнес-тренери. Їхня присутність на слуханні у справі, яку міжнародні правозахисники вже називають сфабрикованою, не отримала чіткого пояснення.

Додаткові питання викликав момент, коли прокурор Ульянов активно жестикулював, підказуючи їм відповіді на питання суду при встановленні їхніх особистостей. На окрему увагу заслуговує той факт, що Денис Г. є членом молодіжної ради при Одеській обласній військовій адміністрації.

Експерт з морської екології та охорони навколишнього середовища

Не менш несподіваним гостем суду став Владислав Б. — еко-активіст, біолог і журналіст, який позиціонує себе як експерт з морської екології, гідробіології та охорони навколишнього середовища. Керівник громадської організації, яка багато років займається захистом зелених зон Одеси від забудови, раптово проявив інтерес до кримінальної справи, яка не має ніякого відношення ні до екосистем Чорного моря, ні до незаконної вирубки, ні до урбаністичної екології. Яким чином справа вченого, що стала предметом критики бельгійських і французьких правозахисників, опинилася в сфері його професійних інтересів, так і залишилося без відповіді.

«Поліція діалогу»

Особливе здивування у сторони захисту викликала присутність у залі суду інспектора превентивної комунікації відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Дениса Ковтуняка. Засідання відбувалося в понеділок о 13:00, тобто в розпал робочого дня, проте співробітник поліції перебував у суді в статусі «вільного слухача». Які саме правопорушення збирався запобігати Ковтуняк Денис Олексійович, ні суду, ні стороні захисту не було відомо.

На цьому тлі все більш чітко вимальовується схема публічного супроводу обвинувачення. Раніше прокурор Руслан Войтов вже залучав до суду лояльних журналістів, формуючи потрібний медійний фон. Тепер, судячи з того, що відбувається, до цього набору додалися громадські активісти та студенти.

Хто небезпечніший?

Уважно подивіться на обличчя дівчат, яких сторона обвинувачення протягом року наполегливо називала «небезпечними для суспільства», і обличчя цих «вільних слухачів». Міцні, фізично здорові молоді хлопці, які в умовах воєнного часу з невідомих причин не перебувають ні в армії, ні на іншій суспільно значущій службі, ходять як група підтримки і тиску на суд в рамках сфабрикованої справи і переслідування вченого Олега Мальцева.

Скільки ще подібних «вільних слухачів» приведуть до суду прокурори Руслан Войтов і Михайло Ульянов, передбачити неможливо. Однак уже зараз в Одесі будь-якій освіченій людині, здатною до критичного мислення, стає очевидно, що організатори переслідування вченого Олега Мальцева послідовно демонструють зневагу до розуму спостерігачів і учасників процесу, підміняючи правову аргументацію грубими і низькопробними маніпуляціями. Організатори правого беззаконня навколо справи Олега Мальцева в гонитві за дешевими спецефектами все більше оголюють власну неспроможність.

Арешт без альтернативи

12 вересня 2024 року за сфабрикованою кримінальною справою був заарештований вчений і адвокат Олег Мальцев. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою без права внесення застави. При цьому, в більш тяжких випадках з корупціонерами-чиновниками, які були спіймані на розкраданнях в особливо великих розмірах, а також деяким правоохоронцям, які в стані алкогольного сп’яніння збивали людей на смерть, фігурантам нерідко надавалася можливість вийти під заставу. У випадку з вченим, який написав книгу про воєнні злочини, така можливість не була надана.

Арешт Олега Мальцева відбувся незважаючи на серйозні ризики для здоров’я. За 3 місяці до затримання вчений був виписаний з реанімації і проходив курс реабілітації вдома, пересуваючись за допомогою інвалідного візка. Під час обрання Олегу Мальцеву запобіжного заходу прокурором була надана суду медична довідка, видана лікарем Єврейської лікарні, де Олег Мальцев під конвоєм ночував перед доставкою його до суду (ІТТ відмовився тієї ночі приймати людину з такими захворюваннями) і згодом названа фіктивною, яка формально знімала обмеження для поміщення в СІЗО.

Що сталося в слідчому ізоляторі?

Через два тижні після поміщення в СІЗО і його відмови визнати провину, в камері, де перебував Олег Мальцев, був проведений обшук. Як показали свідки в суді, під час так званого «шмона» в його особисті речі було підкинуто консервний ніж, після чого предмет було вилучено як заборонений.

Сусідів по камері Мальцева відразу почали заперечувати, заявляючи, що цей предмет йому не належав. Проте адміністрація кваліфікувала те, що сталося, як порушення порядку утримання, і вченого помістили в карцер строком на десять днів.

Один зі свідків пізніше заявив у суді, що в той момент їм прямо сказали «закрити роти», пояснивши те, що відбувається, інтересами СБУ.

Нам сказали закрити роти, це потрібно СБУ.

У карцері без ліків і допомоги

Нагадаємо, до карцеру було поміщено людину, яка не могла пересуватися без сторонньої допомоги. У неї було вилучено ліки, необхідні для підтримання здоров’я. Медична допомога фактично не надавалася, рани, що залишилися після важкої хвороби, не оброблялися.

Медичні фахівці вказують, що при цукровому діабеті навіть невеликі виразки становлять серйозну небезпеку. Уповільнене загоєння, високий ризик інфекції та можливість гнійних ускладнень є загальновідомими клінічними фактами. У важких випадках подібні стани можуть призвести до ампутації кінцівок. Незважаючи на це, Олег Мальцев перебував у карцері без належного медичного супроводу.

Свідки також повідомляли про спроби застосування фізичної сили, грубе поводження з боку персоналу та вилучення книг, які були у вченого. Протягом 10 днів перебування в карцері Мальцеву не давали помитися.

Судовий розгляд

15 грудня Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов адвоката Євгенії Тарасенко і визнав поміщення Олега Мальцева в карцер незаконним. Про це рішення на своїй сторінці в Facebook також повідомила адвокат Ольга Панченко, зазначивши, що це вже не перший випадок, коли дії в рамках справи Олега Мальцева визнаються судом незаконними.

Коментуючи рішення, Євгенія Тарасенко підкреслила, що суд не поспішав з винесенням вердикту, але при цьому були викликані і заслухані свідки. За її словами, саме ретельне дослідження обставин дозволило дійти обґрунтованого висновку.

Питання про апеляцію та значення рішення

Відповідаючи на питання журналіста про можливу апеляцію та стійкість правової позиції захисту, Євгенія Тарасенко заявила, що з урахуванням досліджених доказів ризиків вона не бачить. За її словами, всі процесуальні вимоги були дотримані таким чином, щоб виключити підстави для успішного оскарження.

Говорячи про значення цього рішення для справи Олега Мальцева в цілому, адвокат зазначила, що захист зіткнувся з правовим беззаконням з боку окремих представників влади. Визнання приміщення в карцер незаконним, на її думку, є сигналом про неприпустимість подібного поводження з людьми, які перебувають під вартою.

Ви кидаєте людину в карцер, позбавляєте її ліків, створюєте ризики для здоров’я і пряму загрозу життю. Ви ставитеся до неї як до злочинця ще до рішення суду. Так робити не можна, —

підкреслила Тарасенко, додавши, що на будь-яке порушення закону в правовій державі повинні слідувати контр-дії, спрямовані на відновлення порушених прав.

Редакція «Суспільного прибою» пропонує увазі читачів переклад матеріалу британських колег, щоб ознайомити українську аудиторію з тим, як закордонні ЗМІ аналізують одне з «найбільш суперечливих судових розглядів сучасної України». Оскільки погляд з боку дозволяє формулювати ті питання, які всередині країни все ще ставляться недостатньо голосно.

Нижче ми публікуємо повний переклад статті Western Morning News, зберігаючи її структуру та основні акценти.

Рано вранці, коли ворота Одеського слідчого ізолятора повільно відчинилися, четверо жінок і німецький журналіст зробили перші кроки до свободи, якої вони були позбавлені більше року. Їх звільнення під заставу стало результатом тривалої судової тяганини, яку вели адвокати захисту, і постійної участі з боку європейських правозахисних організацій. Але для вченого Олега Мальцева і журналіста Костянтина Слободянюка, яким інкримінують створення «незаконного воєнізованого формування», латунні двері камер поки залишаються закритими.

Цю справу вже називають однією з найбільш суперечливих в сучасній українській практиці. Міжнародна правозахисна організація Human Rights Without Frontiers (HRWF) говорить про політично мотивоване переслідування. Адвокати вказують на «непояснювані затримки» і відсутність прямих доказів складу злочину. Українські прокурори стверджують, що вчений нібито обговорював сценарій захоплення влади.

Між патріотизмом і злочином

Щоб зрозуміти, чому ця історія резонує далеко за межами України, потрібно повернутися до перших місяців після повномасштабного вторгнення Росії.

Навесні 2022 року українська влада активно закликала громадян до самоорганізації на випадок окупації окремих регіонів. Урядовий портал «Центр національного спротиву» публікував рекомендації щодо використання зброї, методів прихованого опору та організаційної самооборони. Міністерство оборони випустило довідник, де прямо закликало громадян об’єднуватися і бути готовими до активних дій у надзвичайних умовах.

На цьому тлі 18 квітня 2022 року Олег Мальцев, вчений з міжнародною репутацією, організував зустріч зі своїми колегами. Тема обговорення — як діяти в разі захоплення Одеси і в умовах відсутності зв’язку або державної координації, що є стандартною практикою для більшості цивільних ініціатив самооборони, що виникли в той період.

Однак через два роки ця розмова стала головним доказом звинувачення. Слідчі Служби безпеки України (СБУ) інтерпретували цю бесіду як спробу створити «незаконне воєнізоване формування» з передбачуваною метою «захоплення влади».

Правозахисники називають це «парадоксом, неможливим у правовій державі». HRWF у своєму висновку підкреслює:

Те, що держава публічно описувала як нормальну і бажану реакцію громадян на загрозу окупації, у справі Олега Мальцева було перетворено на підставу кримінального переслідування.

Арешти, які шокували міжнародну спільноту

У вересні-жовтні 2024 року співробітники спецпідрозділів СБУ провели серію затримань. За словами адвокатів, у ряді випадків силовики діяли грубо і з порушенням процесуальних норм. Директорка інституту судьбоаналізу Марина Ільюша, яку звільнили під заставу місяць тому, описує своє затримання в інтерв’ю українській газеті «Суспільний прибій»:

Мені наділи наручники, на голову натягнули мішок і спустили в підвал. Вони говорили, що я сяду як мінімум на 10 років. Що вийду старою і без зубів. Я не розуміла, це були погрози чи попередження про тортури.

Її розповідь підтверджує один з найтривожніших моментів розслідування: відсутність прозорості та зловживання під час затримань.

Німецький журналіст Сергій Енгельманн, який співпрацював з українцями кілька років, пов’язує свій арешт з публікацією критичної статті про справу Мальцева.

Ключовою подією стала публікація моєї журналістської статті «Хто замовив наклепницьку кампанію проти Олега Мальцева». Через чотири дні після публікації мене заарештували, — розповідає він.

Незабаром після цього сайт, на якому була розміщена стаття, зазнав хакерської атаки, що пізніше підтвердило саме медіа.

Енгельманн провів понад шість місяців у в’язниці, не розуміючи суті висунутих йому звинувачень.

Мої адвокати зробили все можливе — вони подавали клопотання, посилалися на міжнародні стандарти, щоб змусити прокурора перекласти звинувачення мовою, яку я розумію, — німецькою. Через сім місяців я нарешті побачив документи зі звинуваченням, — згадує він.

Позиція обвинувачення: спроба захоплення влади

Українська прокуратура стверджує, що український вчений Олег Мальцев створив групу, яка в разі окупації Одеси могла спробувати встановити власний контроль над містом. Однак, за словами адвокатів захисту, в суді прокурор Руслан Войтов не зміг навести жодного факту, який можна було б кваліфікувати як створення збройної групи або планування державного перевороту.

Звинувачення ґрунтується на припущеннях, а не на доказах, — каже один з українських адвокатів. — Прокуратура більше року навмисно затягує розгляд доказів просто тому, що доказів провини Олега Мальцева не існує.

Процесуальні порушення та повільне правосуддя

Адвокати вказують на численні процесуальні проблеми у справі. Євгенія Тарасенко, одна із захисників, відзначає дивну хронологію: у грудні 2023 року на електронну пошту адвоката Ольги Панченко, яка представляла інтереси Мальцева, надійшов анонімний лист із пропозицією закрити всі проблеми «за певну подяку». Про цей факт було офіційно повідомлено СБУ, але від них не надійшло жодної реакції. Через два місяці почалися обшуки.

Сторона обвинувачення, на думку захисту, затягує перехід до розгляду доказів, оскільки переконливих матеріалів, що підтверджують провину, не існує. У судових засіданнях ні прокурор, ні суддя не змогли вказати, які конкретні незаконні дії вчинили підсудні.

Міжнародний резонанс

28 березня 2025 року Рада ООН з прав людини на 58-й сесії в Женеві обговорила ситуацію з українським вченим Олегом Мальцевим. Французька правозахисниця Крістін Мірре виступила із заявою про незаконність ув’язнення українського вченого. Бельгійські активісти на чолі з Віллі Фотре також різко розкритикували українські правоохоронні органи у зв’язку з цією справою. Правозахисні організації додатково висловили занепокоєння з приводу поведінки судових органів у цій справі під час конференції ОБСЄ у Варшаві.

Журналісти видання Jewish Review провели розслідування і назвали справу політично мотивованим переслідуванням єврейського вченого. Мальцев, який народився в єврейській родині, є рушійною силою проекту «Європейська історія єврейського народу», підтримуваного Одеським регіональним відділенням Української академії наук.

Філософ Георгій Вачнадзе, магістр Левенського університету, назвав арешт «симптомом інституційного провалу», посиленого війною. Французький вчений Люсьєн Улабіб, який співпрацював з Мальцевим над книгою про філософа Жана Бодріяра, також виступив з публічним зверненням до українського суду.

Особиста помста чи державна необхідність?

Юристи та правозахисники стверджують, що справа може бути пов’язана з особистою неприязню з боку офіцера військової контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка. За даними захисту, у грудні 2024 року Волошенюк отримав підвищення по службі, що, можливо, пов’язано з його роллю в розслідуванні.

Міжнародні детективи, які проводять приватне розслідування на прохання правозахисних організацій, стверджують, що судовий процес має щонайменше чотири ознаки фабрикації кримінальної справи. Їхні українські контакти в спецслужбах підтверджують, що деякі колеги «грали нечесно», нібито фабрикуючи докази для підкріплення справи.

На думку слідчих, організатори розраховували на те, що військовий стан стане для них ідеальним прикриттям. У момент загострення проблем національної безпеки гучний арешт «особливо небезпечної групи» можна було б подати як тріумф спецслужб, відклавши ретельну перевірку доказів. На їхню думку, розрахунок був простий: мало хто став би сумніватися в автентичності матеріалів, коли достатньо продемонструвати результат операції.

Одна із затриманих жінок розповіла суду, що оперативник Євген Волошенюк поводився дивно під час допитів: замість того, щоб задавати їй питання по суті справи, він цікавився тільки інтимним життям доктора Мальцева і затриманих.

Умови утримання

Особливу тривогу правозахисників викликають умови утримання вченого, який страждає на діабет і бронхіальну астму. За інформацією захисту, Мальцев утримується в неопалюваних камерах, які кишать клопами, де ув’язненим дозволяють митися тільки раз на тиждень, туалети не відокремлені від житлових приміщень, а через руйнування стін і пошкодження підлоги відсутня нормальна вентиляція.

На момент арешту Мальцев проходив курс реабілітації після перебування в реанімації. Незважаючи на важкий стан здоров’я, суд не врахував це як пом’якшувальну обставину і відмовився застосувати більш м’які альтернативні запобіжні заходи, хоча стаття, за якою були пред’явлені звинувачення, це дозволяла зробити.

Перемоги захисту

Поступово захисту вдається домагатися перемог. 25 квітня 2025 року була звільнена адвокат Ольга Панченко, яку заарештували за тією ж статтею, що і її клієнта — безпрецедентний випадок тиску на захисників.

21 жовтня 2025 року Одеський апеляційний суд звільнив під заставу німецького журналіста Сергія Енгельманна після цілого року ув’язнення. Застава склала 60 тисяч гривень.

5 листопада той самий суд розпорядився звільнити останніх чотирьох членів нібито «особливо небезпечної оперативно-бойової групи» — всіх молодих жінок, яких слідчі звинуватили в участі у воєнізованому формуванні.

Ці звільнення демонструють, на думку захисту, відсутність реальних підстав для звинувачень і поступовий розвал позиції прокуратури.

Дилема воєнного часу

Справа Мальцева відображає складну дилему, з якою стикається Україна під час війни: як захистити національну безпеку, не жертвуючи принципами правової держави? Критики зазначають, що надмірне завзяття в боротьбі з потенційними загрозами може призвести до зловживань і переслідування невинних.

Прихильники жорсткої позиції влади вказують на реальні загрози з боку російських спецслужб і необхідність пильності. Однак правозахисники попереджають: використання каральних інструментів для зведення особистих рахунків підриває довіру до інститутів і послаблює державу зсередини. Крім цього, переслідування невинних використовується в корисливих цілях і має корупційну складову.

Як зазначає один з міжнародних спостерігачів:

Величезна кількість процесуальних порушень у справі доктора Мальцева ставить під сумнів законність самого переслідування. Що заважає суду якомога швидше приступити до розгляду доказів? Натомість усі зусилля, схоже, спрямовані на те, щоб затягнути цей момент.

Дійсно, і прокурори, і захисники вже ознайомилися з доказами від кожної сторони. Затягування переходу до розгляду доказів, на думку адвокатів, пояснюється просто: у обвинувачення немає переконливих аргументів, щоб спростувати доводи захисту.

Захист Мальцева неодноразово вказував на системні порушення процесуальних норм з боку українських правоохоронців і суддів. Арешт адвоката Ольги Панченко в квітні 2025 року у тій же справі, в якій вона виступала захисником, став кульмінацією скандалу. Тепер справа Олега Мальцева все частіше розглядається як показовий приклад кризи української судової системи.

ОБСЄ ставить під сумнів незалежність українського правосуддя

10 жовтня в рамках п’ятого пленарного засідання «Верховенство права II» на найбільшій щорічній конференції ОБСЄ з прав людини бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers представила розгорнуту доповідь про процесуальні аспекти справи українського вченого і адвоката Олега Мальцева.

Письмова доповідь під назвою «Українська судова система в кризі: доктор Олег Мальцев — понад рік в одеському СІЗО» містить не тільки детальний виклад обставин скандальної справи, але й фокусується на діях п’яти конкретних суддів в Одесі. На думку міжнародних правозахисників, рішення цих суддів демонструють системні проблеми з незалежністю та неупередженістю українського правосуддя. Особлива увага в доповіді приділена порушенням з боку судді Юрія Андрійовича Кривохижі.

Порушення судді Юрія Кривохижі у справі Олега Мальцева

Сьогодні справу Олега Мальцева розглядає суддя Приморського районного суду Одеси Юрій Кривохижа, чиї дії, за даними правозахисних організацій, включають ряд грубих порушень Кримінально-процесуального кодексу (КПК) та Кримінального кодексу України. Ці епізоди детально описані в доповіді Human Rights Without Frontiers.

По-перше, наприкінці травня 2025 року суддя Юрій Кривохижа продовжив запобіжний захід для Олега Мальцева та його колег, призначивши продовження утримання під вартою без права на заставу, незважаючи на апеляції захисту про необхідність розгляду медичних документів і незалежних експертиз. Це рішення призвело до подальших затримок в апеляційному суді, де слухання відкладалися через формальні причини, такі як повітряні тривоги, що захист розцінює як обструкцію.

По-друге, наприкінці липня 2025 року суддя Юрій Кривохижа знову продовжив утримання під вартою на 60 днів, ігноруючи аргументи про пропорційність заходу та відсутність реальних ризиків. Це сталося на тлі арешту адвоката Мальцева Ольги Панченко в квітні 2025 року, що, на думку захисту, створило контекст тиску на суд.

По-третє, щодо іноземного громадянина Сергія Енгельмана (громадянина Німеччини, співзасновника дослідницького інституту з Олегом Мальцевим) суддя проігнорував питання підсудності. 19 березня 2025 року захист подав клопотання, вказуючи, що Енгельман перебував за межами України в період вчинення дій (з 20 лютого по 14 травня 2022 року), і згідно з ч. 3 ст. 8 КК України, іноземці не підлягають переслідуванню за такі екстериторіальні діяння, якщо вони не підпадають під спеціальні винятки. Незважаючи на це, німецький журналіст Сергій Енгельман утримувався в СІЗО близько року без застави.

По-четверте, на засіданні 28 вересня 2025 року суддя Юрій Кривохижа не зміг конкретизувати інкриміноване діяння обвинуваченої Марини Ільюше — молодої вченої та директора НДІ Судьбоаналізу. Після оголошення обвинувального акту суддя не відповів на питання про суть, час і місце протиправних дій, що вказує на відсутність складу злочину. Відеозапис цього епізоду набрав понад 225 000 переглядів у соцмережах і викликав негативну суспільну реакцію на адресу судді.

Нарешті, 6 жовтня 2025 року стався один з найгрубіших інцидентів: під час засідання щодо запобіжного заходу для Сергія Енгельмана зник відеозв’язок із захисником Олександром Бабіковим. Незважаючи на це, Юрій Кривохижа продовжив засідання і продовжив утримання під вартою, порушивши п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України, який вимагає обов’язкової участі захисника для осіб, які не володіють державною мовою. Захист кваліфікує це як пряме нехтування процесуальними гарантіями.

Думка адвоката Євгенії Тарасенко

Адвокат Євгенія Тарасенко, коментуючи справу Олега Мальцева, висловила різку критику на адресу судді Кривохижі, вказавши на порушення принципів неупередженості та фундаментальних прав обвинувачених. За її словами, дії судді ігнорують ключові норми КПК, що призводить до тривалого утримання під вартою без належного обґрунтування.

У контексті справи Олега Мальцева, суддя Кривохижа неодноразово демонстрував підхід, який, на мій погляд, виходить за рамки принципу неупередженості. Замість того, щоб суворо дотримуватися вимог КПК, забезпечуючи рівність сторін і своєчасний розгляд клопотань, дії судді створюють враження ігнорування фундаментальних гарантій, таких як презумпція невинуватості та право на ефективний захист. Понад рік люди нудяться в СІЗО без чіткого обґрунтування, а суддя вперто закриває очі на кричущі порушення!

Адвокат також зазначила, що подібні порушення процесуальних стандартів, хоча і зустрічаються в практиці, в даному випадку досягли критичного рівня:

У моїй практиці я неодноразово стикалася з ситуаціями, коли судді, під тиском зовнішніх чинників, будь то адміністративний тиск або політична кон’юнктура, відступають від процесуальних стандартів, але проведення засідань без захисника, відмова в уточненні суті звинувачень — це вже просто знущання.

Завершуючи свій коментар, Євгенія Тарасенко підкреслила необхідність термінового втручання вищих судових інстанцій:

Я переконана, що подібні дії судді є неприпустимими і вимагають негайного втручання вищих судових інстанцій.

Для судді Юрія Кривохижі, призначеного на посаду указом Президента України № 425/2024 від 04.07.2024, справа Олега Мальцева може стати поворотним моментом кар’єри. Молодий суддя опинився в центрі міжнародного скандалу, коли його рішення стали предметом обговорення на конференції ОБСЄ з прав людини.

З огляду на те, що про порушення судді Кривохижі вже говорять на міжнародних майданчиках, включаючи ОБСЄ, його подальші рішення будуть перебувати під пильною увагою європейської правозахисної спільноти.

Ми поспілкувались з адвокатом Євгенією Василівною Тарасенко, яка приймала участь в судовому засіданні по обранню до адвоката Панченко Ольги Вікторівні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Приморським районним судом м. Одеси. Вона розповіла, чому професійна солідарність — це не злочин, як працює незалежна адвокатура в умовах тиску і чому мовчання у таких справах – це зрада не лише колеги, а й самого права.

Євгенія Василівна, в нещодавньому відеозверненні одна активістка заявила, що бачила у Приморському суді “так званих адвокатів”, які прийшли підтримати “агентку рф”. Як ви на це реагуєте?
Я реагую спокійно, адже давно стикнулася з кричущим правовим нігілізмом суспільства та ототожненням адвоката з клієнтом. «Так звані» адвокати легко перевіряються по Єдиному реєстру адвокатів України, їх належність до тієї чи іншої обласної раді також, крім цього кожна рада адвокатів має свої комітети. Все інше — особиста неприязнь, фантазії чи політичні істерики. Той, хто називає адвокатів “так званими”, використовує стандарти «туалетної» журналістики.

А як щодо фрази про “агентку рф” — тобто людину, яку підтримували адвокати в залі суду?

В силу практичного досвіду для мене не існує не доведених заяв. В мій мозок інстальовано формальну логіку, де є теза, обгрунтування та висновок. Все інше – то «на заборі написано». До того ж “агент рф” — це прообраз жовтої зірки, яку мали носити євреї в окупованій нацистами Європі. Не кажучи вже про те, що для подібного висновку про «агента» необхідно мати вирок суду, який набув чиності та встановив дійсно такий факт. Тому що Конституція України в статті 62 чітко визначила:

“Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”.

Це називається презумпція невинуватості.

Активістка також запитує, чому адвокати не “ходять по 10-15 людей” захищати учасників бойових дій, але ходять підтримувати “таку людину”.

Це логічна підміна понять, яка ще з часів Сократа називалась “хибна альтернатива”. Захист однієї людини не виключає підтримки іншої. Адвокат має діяти в межах доручення клієнта і дотримуватися професійної етики. Тобто, не адвокат ходить по клієнтам, а клієнт звертається до адвоката за професійною допомогою, як до лікаря. Ви десь бачили, щоб сімейні або профільні лікарі бігали по вулицях тощо та кидалися на людей? Ні, бо в лікарню та до адвоката людина приходить тільки в разі потреби. Ще один момент: ст. 20 КПК України гарантує право на правовий захист усім без винятку. Не лише військовим, але й тим, кого хтось не любить. Звинувачувати адвоката в тому, що він підтримує або захищає когось «неугодного» – це все одно, що звинувачувати хірурга в тому, що він не відмовився оперувати смертельно хвору людину, тому що хтось його вважає поганим.

Що ви скажете щодо твердження про “відсутність совісті” у тих, хто підтримує обвинувачену?

Совість — це не процесуальне поняття. Це філософська чи релігійна категорія. Право ж – це ж один з інструментів регулювання суспільства наряду з релігією, моралю тощо. Близько до права стоїть справедливість. Але ж вона у кожного своя, чи не так? Якщо хтось вважає, що справедливо мовчати, коли адвоката переслідують за його професійну дяльність, йому погрожують, на нього чинять психологічний тиск, а в підсумку заарештовують, то ми з цією людиною точно живемо в різних системах справедливості. Бо з точки зору права це викликає масу питань, в тому числі в обгрунтованості того, в чому звинувачують адвоката.

Я вважаю, що повний зал судового засідання колег свідчить про підтримати колегу, на яку чинять жорсткий тиск, це не питання совісті, а справедливості та професійної солідарності. А от маніпулювання “совістю” для того, щоб зганьбити адвокатів, — це вже етично неприйнятно і юридично небезпечно. Адже ніхто не може дати визначення совісті. Маніпулювання категоріями, які ніхто не може зрозуміти чи не може дати їм визначення говорить про застосування шкали заниження інтелекту осіб – вас умисно опускають по шкалі цінностей. А це говорить про певну підготовку «активістів», і питання одне – підготовка вітчизнянними спецслужбами чи …?

У тому ж зверненні активістка прямо заявляє, що адвокати прийшли до Приморського суду, щоби тиснути на суд, прикривати “агентку рф” і що таким чином ви нібито дискредитуєте прокуратуру та СБУ. Що ви скажете на це?

Це вулична демагогія. Якщо судове засідання вікрите, то бути вільним слухачем може кожна особа. Чомусь в 2014 році, коли маса певних активістів у тактичній формі одягу «окуповувала» зали судових засідань в якості вільних слухачів, ніхто не істерив. Виникає питання «чому?».

Адвокати в якості вільних слухачів прийшли в суд, щоб виразити свою підтримку колезі. Це була реалізація професійної солідарності.

А якщо комусь не подобається, що зала заповнена адвокатами, то це не до нас, а до принципу гласності правосуддя, закріпленого в ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

І ще: суд не є психологічно нестійкою структурою, яка тремтить від присутності адвокатів або інших вільних слухачів у залі. До речі, в залі судового засідання було достатньо праціників Приморського суду. Вони теж «тисли» на суд?

“Ви дискредитуєте прокуратуру, СБУ і слідчих?” Що? Вони дискредитують себе самі. Повага до прокуратури, СБУ та інших правоохоронних органів має будуватись на їхній діяльності виключно в рамках закону, яка здійснюється на благо суспільста та країни, тим більше в такий важкий для всіх нас час. А не на гаслах. Коли адвоката затримують за професійну діяльність; коли у справі немає доказів, окрім, пробачте, заслюнявлених скріншотів; коли єдиний свідок у справі – хвора особа «з планети Тінія», яка в суді заявила, що її свідчення—це особиста помста Мальцеву, коли обшуки проводяться у випадкових людей без обґрунтування; в суд заводять адвоката під конвоєм СБУ у кіпіруванні, якого не має у наших воїнів на «нулі», в такі браві хлопці з конвою самі не на «нулі», —то це не адвокати дискредитують систему. Це система дискредитує саму себе. Ми лише констатуємо факти. І якщо правозахисники на сесії ООН говорять те саме, може проблема все ж таки не в адвокатах?

У зверненні «активістки» була ще фраза: “я впевнена, що її вину буде доведено”. Це класичне: вперше починаємо з вироку, а потім шукаємо під нього докази. І ось це — головна загроза правосуддю. Бо якщо суд виноситиме вирок не на підстві доказів, а за гучними заявами всіх «небайдужих» і сумнівними публікаціями на сумнівних сайтах, тоді, вибачте, це вже не суд, а телевистава з елементами держзамовлення.

Наступна теза від активістки: мовляв, адвокати, які прийшли підтримати колегу, “б’ють по правоохоронній системі”, демонструють “незалежність від закону”, і взагалі “до вас не звертаються”. Що ви можете відповісти?

Це класичний приклад риторичного перекручування, коли незалежність адвокатури називається “ударом по правоохоронній системі”. Замість того щоб розібратися, чому адвокати масово підтримують свою колегу, нас звинувачують у демонстрації якоїсь “неправильної” незалежності. Але ж незалежність адвокатури — не гріх, а пряма гарантія закону. Адвокатура не підпорядковується ані прокуратурі, ані СБУ, ані владі і це закріплено в законі. Адвокатура України є незалежним професійним інститутом, що забезпечує право на захист. Я знаю, що деякі дуже хочуть, щоби адвокатура мовчала, погоджувалась, підтакувала.

В інакшому випадку ми отримаємо не правову державу, а державу беззахисних громадян. Бо право без незалежного захисника — це не право. Це формальність. А незалежність адвоката — це запобіжник від зловживання державною владою.

Євгенія Василівна, активістка заявила, що присутність адвокатів у суді “демонструє морально-етичну деградацію”, що адвокати “не хочуть вникати в питання державної безпеки”, і що адвокати дивляться на колегію адвокатів як на свою “годівницю”. Як ви це прокоментуєте?

Як я вже зазначала, «активістка» використовує заниження осіб по невідомій шкалі цінностей, що прослідковується вже систематично в її промові. Тобто, дана особа є підговленою. А ким – це питання до якраз СБУ.

“Моральна деградація” — це не юридичний термін. Повторюся – адвокат мислить категоріями права, на все у нього олне питання: чим передбачено або на якій підставі?

Щодо «вникання в питання держбезпеки»: адвокат зобов’язаний вникати в питання права. Адвокат не є частиною системи безпеки держави. Адвокатура як окрема інституція передбачена Конституцією України. Адвокатура не входить до системи державних органів, в тому числі виконавчої влади, до якої належать органів держбезпеки. І знову ми бачимо заниження певного кола осіб по невідомй нам шкалі цінностей. Хто ж готував цю особу?

Остання цитата активістки звучала майже як вирок: вона заявила, що “не хоче мати нічого спільного з цим співтовариством”, назвала адвокатів “деградантами в кроватках”, для яких «Україна ніщо», звинуватила їх у зневазі до національної ідеї, до Одеси, до європейських цінностей. Що ви скажете на це?

Взагалі не бачу сенсу коментувати першу тезу. Для адвокатів всієї Одеської області зокрема, та для адвокатів всієї України дана особа не відома та не представляє інтересу взагалі. В своїй практиці адвокати на таке не звертають увагу.

Україна як держава починається з неухильного дотримання законності, адвокатура в державі — це не просто професія, це стовп правової держави. Якщо ви називаєте “деградантами” людей, які захищають конституційне право кожного на захист, значить, ви не проти конкретних адвокатів, а проти самої ідеї законності та правопорядку. Тоді виникає питання цілком логічне: якщо «активістка» проходила спеціальну підготовку, направлену на нівелювання норм Конституції, то явно для підриву основ держави. «Активістка» – ворог?

“Україна для вас ніщо”? Україна як держава починається з дотримання Конституції та законів. Для тих, хто паплюжить закон та правовопорядок, для тих Україна – ніщо.

І нарешті — остання цитата. Активістка заявляє, що після “розвінчання” адвокати, які підтримали колегу, мають бути “принижені”, “прославлені в своїй бездарності”, і що “ставиться хрест на всіх свідоцтвах та освіті”. Як ви це прокоментуєте?

Я так розумію, нас потрібно піддати аутодафе. Нічого нового в реаліях нашої країни після 2014 року, коли якась нікому невідома провінційна журналістка кричала мені з колегою Панченко О.В. в апеляційному суді Одеської області «адвокати диявола!». Очевидне глибоке невігластво та замовлення.

Так і тут. Легкий фльор провінційності та певної підготовки. Але ж відсутній професіоналізм та інтелект.

Редакція «Суспільний прибій» дякує адвокату Євгенії Василівні Тарасенко за інтерв’ю та підтримку колег. І наостанок:

Ніхто не має права публічно закликати до професійного знищення адвоката лише за присутність у суді. Мати думку — не злочин. Але нав’язувати її як істину, закликати до розправи, принижувати гідність адвокатів — це вже порушення як етичних, так і юридичних норм.

Якщо ми дозволимо публічним емоціям керувати правом, завтра замість судді в суді буде виносити вирок якийсь блогер. І вирішуватиме долю, вашу долю, долю вашого родича «за своїми емоціями та відчуттями», а не за законом.

Коли емоції зустрічаються з правом, перемагати має саме право. Інакше на нас чекає хаос, що призведе не лише до руйнування демократичних свобод, а й до втрати самої державності, адже саме право є її основою. Державність—це те, що ми сьогодні, у найтяжчий для країни час, захищаємо зі зброєю в руках. Ми не просто тримаємо фронт. Ми тримаємо країну як ідею, як спільноту, де закон — вищий за помсту, суд — вищий за натовп, а адвокат — не ворог, а останній захисник нашого з вами права бути людьми.