З 8 по 11 грудня Європейська академія наук України (EUASU) провела міжнародну міждисциплінарну конференцію «Культурний код», що зібрала дослідників та практиків, які працюють у різних наукових школах та методологіях аналізу культури, соціальних процесів та людської поведінки.
Конференцію відкрив професор Джером Крейс, який у своєму вітальному слові особливо підкреслив значущість моменту:
Від імені Академії та особливо від імені мого дорогого друга Олега Мальцева, який завжди незримо присутній там, де збираються видатні уми, я радий вітати вас на сьогоднішньому значущому засіданні.
Крейс також повідомив про завершення підготовки колективної роботи «Вплив війни в Україні на Центральну та Східну Європу», яка вийде наприкінці січня 2026 року у престижному міжнародному видавництві Palgrave Macmillan. Цю книгу підтримала Європейська академія наук України, і багато її членів зробили свій внесок у неї, що свідчить про продовження активної наукової роботи українських дослідників навіть у воєнних умовах.
У своєму зверненні президент Академії висловив надію на майбутні зустрічі:
Сподіваюся на подальшу взаємодію — дистанційну, а в майбутньому, коли ця жахлива війна завершиться, уже у форматі очних зустрічей у Києві чи Одесі.
Порядок денний на чотири дні: від визначення до сценаріїв майбутнього
Програма конференції була побудована навколо чотирьох тематичних днів. У перший день учасники обговорювали культурні коди як феномен, включаючи питання визначення та формування, а також тему культурного коду як «призми сприйняття», з її перевагами та обмеженнями.
У другий і третій дні розмова змістилася до тем етнічної нестабільності, механізмів соціальних змін, а також до того, як комунікація та медіа діють у контексті культурних кодів. У дискусіях лунали відсилання до філософської спадщини Жана Бодріяра. Заключний день був присвячений майбутньому — прогнозам на 2026 рік, українській ситуації та висновкам, які слід зробити вже зараз.
Одним із ключових моментів конференції став виступ директорки НДІ МСАС, дослідниці Марини Іллюші. Усього місяць тому її випустили на волю після року, проведеного в СІЗО. Через такий короткий час вона не лише повернулася до наукової роботи, а й представила змістовну доповідь, що викликала щиру повагу та підтримку учасників конференції.
Але за всією академічною структурою конференції відчувалася ще одна, глибоко людська лінія, що надавала тому, що відбувається, особливого значення: на конференції були представлені результати дослідження Олега Мальцева. Навіть перебуваючи в суворих умовах, український вчений Олег Мальцев продовжує виконувати свій науковий обов’язок, залишаючись автором доповідей та учасником професійної розмови, нехай і через колег.
Науковий подвиг: доповідь з-під варти
Центральною подією конференції став доповідь доктора Олега Мальцева, який, вчений підготував перебуваючи у важких умовах. Його доповідь була сприйнята учасниками конференції не лише як наукова праця, а й як символ того, що справжню науку не можуть зупинити жодні зовнішні обставини.
У своїй доповіді Олег Мальцев прямо говорить про дефіцит точної моделі та пропонує системний підхід, що перетворює «культурний код» із широкої метафори на операційний аналітичний інструмент, який можна застосовувати до реальних випадків.
Далі йдуть тези, які показують, що мова йде саме про наукову архітектуру, а не про публіцистику: культурний код описується як стабільна система когнітивних схем, поведінкових автоматизмів, символічних структур і моделей взаємодії із загрозою, часом і невизначеністю, що відтворюється з покоління в покоління і впливає на індивідуальну та групову ідентичність.
Особлива увага приділяється механізмам передачі, які діють поза раціональними поясненнями та формальним навчанням, через ритми поведінки, емоційні реакції, моделі влади та страху, системи табу.
І, нарешті, важливий для всієї конференції поворот, культурний код розглядається як багаторівнева структура, що включає мову та символи, поведінкові стратегії, тіньові сімейні матриці та сприйняття часу, тобто те, як спільнота переживає та структурує історичний ритм.
Про тенденції: попередження про кризу ідентичності та «час, що вислизає» для адаптації
Окремий акцент Мальцев зробив на тенденціях, які, за його логікою, необхідно осмислювати заздалегідь, перш ніж вони оформляться в незворотні соціальні наслідки.
Вчений звернув увагу на наростання кризи ідентичності в сучасному світі: «Сьогоднішній світ стрясає криза ідентичності та втрата стабільних орієнтирів. Питання «Хто я?» стає дедалі актуальнішим. Я француз, я німець, я українець — і це лише слова. Що ж вони приховують насправді?»
Мальцев зазначив, що розпад традиційних правил, професій, сімейних моделей та освітніх траєкторій призводить до того, що людина більше не може адаптуватися до темпів змін. Це породжує маргінальні ідентичності, кримінальні субкультури, клани, засновані на мережі, та тимчасові зграї, що живуть від події до події.
Коли руйнуються правила, люди шукають нові орієнтири. Замінники в релігії, націоналізмі, екстремізмі, злочинних структурах та віртуальних спільнотах. Ми не можемо існувати ізольовано від світу. Якщо щось не спрацьовує, нам потрібна заміна. Але що це за загадкова заміна? — поставив запитання вчений.
Олег Мальцев представив принципово новий погляд на майбутнє:
Так зване майбутнє насправді є зоною підвищеного ризику. Темпоральна соціологія малює майбутнє не як плавне продовження сьогодення, а як поле, де загрози мчать із різною швидкістю. На горизонті маячать загрози: стрімкі економічні цикли, непередбачувані соціальні потрясіння, конфлікти, розпалювані технологіями, і кардинальні зміни в культурних устоях.
Символ непохитності: коли репресії зазнають поразки
Участь доктора Олега Мальцева (хай навіть не фізична) та директорки НДІ МСАС Марини Іллюші — двох українських учених, які пройшли через найважчі випробування, але зберегли вірність своєму науковому обов’язку, — є живим свідченням непохитності людського духу та сили прагнення до істини. Їхній приклад надихає та нагадує, що навіть за найнесприятливіших обставин наука може залишатися справою честі та внутрішньої свободи.
Марина Іллюша під час наукових експедицій під керівництвом вченого Олега Мальцева
Спроби недоброзичливців змусити Олега Мальцева замовкнути, перервати його наукову кар’єру, зруйнувати дослідницьку діяльність та ізолювати від міжнародної наукової спільноти закінчилися повним провалом. Їхня «місія» виявилася нездійсненною та зазнала краху. Український учений продовжує виконувати свій обов’язок із вражаючою цілеспрямованістю та незмінною послідовністю, підтверджуючи тим самим не лише наукову стійкість, а й силу людської волі.
Однак у цьому контексті особливо тривожною виглядає інформація про серйозне погіршення стану його здоров’я. Навколо нинішніх умов утримання та стану здоров’я вченого лунають дедалі серйозніші побоювання: що виснажливе середовище, погіршення самопочуття та продовження жорстких умов можуть призвести до незворотних наслідків.
Історія знає чимало прикладів, коли людей знищували не через пряме насильство, а через створення умов, несумісних із підтриманням здоров’я та життя. Поступове погіршення стану здоров’я за таких обставин може бути формою повільного вбивства, що дозволяє уникнути прямої відповідальності, але призводить до того самого результату.
Коли вченому, який страждає на хронічні захворювання, не переглядають запобіжний захід на м’якший, виникає закономірне питання: чи не вирішили недоброзичливці вченого піти на найтяжчий злочин?