Автор: Віллі Фотре (Willy Fautré)

Джерело:  The European Times 

Сфабриковане переслідування вченого та адвоката доктора Олега Мальцева свідчить не лише про страждання однієї людини: воно оголює небажання судової системи відстоювати права перед тиском силових структур, підриваючи європейський шлях України.

Доктор Мальцев, науковець і практикуючий адвокат, провів понад 370 днів в Одеському слідчому ізоляторі (СІЗО) за звинуваченням у підривній діяльності, яке він заперечує. Захист наполягає, що кримінальна справа є повністю сфабрикованою і що науковця переслідують за висловлювання його поглядів.

Мальцева заарештували 12 вересня 2024 року. Більше року він утримується в СІЗО без права на заставу, попри погіршення стану здоров’я, при якому, за словами його адвокатки Євгенії Тарасенко, він не отримує належного лікування.

Повертаючись із наукової експедиції в Італії у грудні 2023 року, Мальцев уже знав, що в Україні проти нього відкрито кримінальне провадження. Він знав ім’я співробітника Служби безпеки України (СБУ), який розпочав справу, і навіть був обізнаний, що на офіційну адресу його адвокатки надходили листи від анонімів із пропозиціями «домовитися» та закрити справу за гроші. Він міг би вирішити не повертатися в Україну, аби уникнути ризику арешту. Натомість він вирішив повернутися додому й вирішувати питання законним шляхом, адже знав, що нічого протиправного не вчиняв. Але цього виявилося недостатньо.

У травні 2024 року співробітники СБУ порушили кримінальне провадження, що дало українській владі можливість 12 вересня заарештувати Мальцева та відправити його до СІЗО без права на заставу, де він перебуває вже понад 12 місяців.

Підставою для арешту стала експертна оцінка тих самих відеозаписів, на яких доктор Мальцев проводив зустрічі зі співробітниками Європейської академії наук України (ЄАНУ). Іншими словами, причиною тривалого перебування українського науковця в СІЗО є трактування його слів, висловлених у контексті міркувань щодо питань безпеки, дослідницьким підрозділом, підпорядкованим СБУ.

Служба безпеки України інкримінує йому два статті Кримінального кодексу:

• Стаття 109 — Змова з метою насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади;
  
• Стаття 260 — Створення незаконного збройного формування.
  

Чому саме такі обвинувачення? На якій підставі?

Передбачаючи російське вторгнення та організовуючи самооборону

Захист наполягає, що кримінальна справа є повністю сфабрикованою, а науковця переслідують виключно за висловлення його поглядів.

Під час наукової експедиції в Європі Мальцев скликав онлайн-зустріч, на якій представив частині співробітників ЄАНУ план дій на випадок, якщо російські війська увійдуть в Одесу. Зокрема, він поставив під сумнів, чи зможуть силові структури захистити мешканців міста у разі окупації. Натхненням для таких роздумів був приклад того, що сталося в Херсоні на початку війни.

Так, 2 березня 2022 року, за даними The Washington Post, у центрі Херсона вже не було видно ані української поліції, ані державних сил. Більше того, у недавньому інтерв’ю колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко прямо заявив, що вже 24 лютого 2022 року у місті не було ані поліції, ані військових, ані представників Служби безпеки України (СБУ).

«Херсон залишили ті, хто мав його захищати, — сказав він. — До вечора 24 лютого у місті не було ні поліції, ні армії, ні СБУ. Серед тих, хто справді став на захист міста, я бачив лише патрульних поліцейських».

Подібний сценарій видався реалістичним і для Одеси навесні 2022 року, і це, ймовірно, не сподобалося деяким місцевим органам влади. Після термінового відступу влади та силових структур мешканці могли опинитися сам-на-сам з окупантами; також очікувалися мародерства й пограбування. Тому було запропоновано план, за яким співробітники ЄАНУ мали б організувати власну самооборону, а також забезпечити захист населення і матеріально-технічної бази Академії.

Українська судова система та аргументи сторони захисту

Захист обрав стратегію спростування експертного висновку СБУ, який нібито виправдовує їхні дії, без якого утримання під вартою доктора Мальцева, який сам є практикуючим адвокатом, було б неможливим.

Згідно з матеріалами слідства, членами нібито несанкціонованого воєнізованого формування є: науковці (колеги доктора Мальцева з науково-дослідного інституту та члени Європейської академії наук України), домогосподарки, журналісти, юристи та перекладачі. Жоден із цих людей ніколи не служив у армії та не має бойового досвіду. Більшість із них — жінки.

Адвокат Олександр Бабіков наголосив, що немає жодних доказів існування будь-якого воєнізованого формування, будь-якого військового табору, будь-якої програми військової підготовки чи незаконної зброї. Слідство спирається лише на власну суперечливу інтерпретацію розмови доктора Мальцева.

«Утримання доктора Олега Мальцева під вартою понад рік без права застави є каральним, а не запобіжним заходом. Ігноруючи незалежні експертизи та закриваючи очі на ознаки прокурорської корупції, судді ризикують стати на бік політично мотивованих переслідувань. Такі рішення кидають довгу тінь на їхню кар’єру — Страсбург цього не забуде».
— Анна Сассу, італійська правозахисниця, колишня співробітниця Human Rights Watch

27 лютого 2025 року захист Мальцева отримав результати комплексної судової лінгвістичної та семантико-текстуальної експертизи відеозапису, який обвинувачення використало для обґрунтування його тримання під вартою.

У висновку експертів Національного наукового центру судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса було підкреслено, що Мальцев і його колеги обговорювали організацію самооборони офісних приміщень, а також академічного й викладацького складу ЄАНУ на випадок збройного вторгнення чи спроби з боку Збройних сил Російської Федерації захопити Одесу.

В інтерв’ю щодо справи Мальцева адвокат Бабіков зазначив:

«За версією слідства, ці люди мали захопити багатомільйонне місто — Одесу, яке навіть за 3 роки війни російські війська не наважилися взяти».

Справу доктора Мальцева тепер розглядають у Брюсселі та за його межами

28 березня 2025 року на 58-й сесії Ради ООН з прав людини Крістін Мірр виступила з усною заявою у справі Олега Мальцева, представляючи дві європейські правозахисні організації, активні в Брюсселі та Женеві, а саме — Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience, Франція) та Human Rights Without Frontiers (HRWF, Бельгія), створену у 1988 році.

У своїй заяві Крістін Мірр ствердила, що Євген Волошенюк, співробітник контррозвідки Служби безпеки України, ймовірно, є організатором сфабрикованої кримінальної справи проти Мальцева. Відтоді, як справа вийшла на міжнародну арену, український науковець продовжує перебувати в слідчому ізоляторі, а сам Мальцев і надалі голосно заявляє про свою невинуватість.

У серпні 2025 року, за ініціативи Європейської академії наук України, коаліція з 45 науковців та експертів із 12 країн письмово висловила глибоку стурбованість безпрецедентним кримінальним переслідуванням Мальцева. ЄАНУ має намір співпрацювати з провідними міжнародними правозахисними організаціями, щоб домогтися негайного та безумовного звільнення українського науковця.

Судова система в Україні, зокрема й в Одесі, є хворою і потребує оздоровлення, якщо країна прагне бути прийнятою до Європейського Союзу.

Дивіться також: Україна, підозра у фабрикації кримінальної справи

Віллі Фотре — колишній chargé de mission у Кабінеті Міністерства освіти Бельгії та в Парламенті Бельгії. Він є директором неурядової організації Human Rights Without Frontiers (HRWF), заснованої ним у Брюсселі у грудні 1988 року. Організація займається захистом прав людини загалом, приділяючи особливу увагу правам етнічних і релігійних меншин, свободі вираження поглядів, правам жінок та ЛГБТ-людей.

HRWF є незалежною від будь-якого політичного руху чи релігії. Фотре здійснив низку місій із вивчення ситуації з правами людини більш ніж у 25 країнах, зокрема в небезпечних регіонах — в Іраку, у сандинистській Нікарагуа та на територіях Непалу, контрольованих маоїстами.

Він читає лекції в університетах у сфері прав людини, опублікував багато статей у наукових журналах про взаємовідносини між державою та релігіями. Є членом Прес-клубу в Брюсселі, правозахисником при ООН, Європейському парламенті та ОБСЄ.