Коли прокурору пред’являють позов на чверть мільйона гривень за надміру отримані пенсійні виплати, у суспільства, на жаль, вже немає сил дивуватися. Є тільки одне питання: поверне чи знову уникне відповідальності? Прокурор Руслан Войтов, ім’я якого стало синонімом фейкової інвалідності, тепер офіційно опинився в ролі відповідача. Але не у кримінальній справі, поки що лише в цивільній.
255 948 гривень 20 копійок — сума, яку пенсійний фонд України вимагає стягнути з прокурора Войтова за ті роки, коли він отримував державні виплати на підставі не підтвердженої після перевірки, призначеної новим Генеральним прокурором цього року, 2 групи інвалідності. З 2021 по 2025 рік прокурор Войтов отримав з бюджету України пенсійних виплат за 2 групою інвалідності майже мільйон гривень.
Але час — не вічний союзник тих, хто звик працювати за схемою. 28 липня 2025 року державний інститут медико-соціальних проблем інвалідності переглянув позицію: група інвалідності знижена, підстави визнані недостатніми. А в грудні 2025 року пенсійний фонд офіційно вимагав повернути переплату.
І залишається тільки одне питання: а суд відбудеться чи знову спрацює чийсь дзвінок?
Суд, який перевіряє не тільки Войтова
6 листопада 2025 року до Приморського районного суду Одеси звернувся пенсійний фонд України до прокурора Одеської обласної прокуратури Руслана Войтова. У центрі справи — сума в 255 948 гривень, яку держава мала намір повернути до бюджету після перегляду підстав для отримання пенсії по інвалідності. Позов подано, але провадження у справі не було відкрито, оскільки пенсійний фонд не сплатив судовий збір. У підсумку суд, згідно із законом, повернув позов 25 грудня 2025 року.
Таким чином, у фінансовій частині прокурор Войтов знову уникнув відповідальності. Тобто держава фактично подарувала йому 255 948 гривень за фіктивну інвалідність 2 групи.
А хто відповість за мільйон?
Державний бюджет — це не абстрактна категорія з конституційних лекцій. Це сукупність реальних грошей, які збираються з громадян і повинні витрачатися на потреби тих, хто дійсно потребує підтримки. Саме тому кожне необґрунтоване перерахування з бюджету, особливо на користь чиновника, має ставати предметом негайного реагування правоохоронних органів.
У ситуації з прокурором Русланом Войтовим всі ключові факти відомі і підтверджені документально. З 2021 по 2025 рік він отримував державні пенсійні виплати за довідкою про другу групу інвалідності, яка пізніше була визнана необґрунтованою. Пенсійний фонд провів перерахунок і вимагав повернути переплачені кошти, однак, подаючи позов до суду, з незрозумілих причин не сплатив судового збору, і цей позов суд повернув.
На сьогоднішній день немає жодної публічної заяви з боку прокуратури щодо цієї справи. Не зареєстровано жодного кримінального провадження. Не проводиться службова перевірка. Прокурор продовжує виконувати свої обов’язки, незважаючи на те, що факт отримання бюджетних коштів на формально недійсних підставах зафіксований, підтверджений медичним висновком і визнаний пенсійним фондом.
Якщо держава серйозно вважає таку практику неприпустимою, то на дії прокурора Войтова повинна послідувати негайна реакція в правовому полі.
Перевірка для прокуратури
Історія з прокурором Русланом Войтовим давно перестала бути приватним епізодом, пов’язаним з перерахунком пенсійних виплат. Вона перетворилася на показову ситуацію, в якій перевірку проходить сама прокуратура як державний інститут.
Медичний заклад переглянув підстави інвалідності. Пенсійний фонд зафіксував переплату і подав позов. Суми отриманих коштів підтверджені деклараціями. При цьому з боку прокуратури не було ні публічної позиції, ні внутрішнього розгляду, ні процесуальних дій, які свідчили б про прагнення захистити державні інтереси.
Коли прокурор роками отримує бюджетні кошти на недостовірних підставах і продовжує виконувати свої обов’язки без будь-яких наслідків, відповідальність за те, що відбувається, лягає не тільки на конкретну людину, а й на весь інститут, який її прикриває.
Саме тому справа Войтова більше не про гроші і не про довідку про інвалідність. Вона про те, чи готова прокуратура визнати очевидне і діяти в інтересах суспільства, або вона остаточно закріплює за собою роль механізму, який забезпечує безпеку не закону, а тим, хто навчився використовувати його в особистих цілях.