На Дерибасівській відкрилася пивна,
Там збиралася компанія блатна,
Там були дівчата — Маруся, Роза, Рая,
І з ними разом Васька-Шмаровоз…
«Гамбринус» — улюблений заклад морських людей, на початку ХХ століття розташовувався у великому склепінчастому підвалі будинку на вулиці Преображенській, 32. Заклад набув широкої популярності завдяки однойменному оповіданню О. І. Купріна.
Його заснували одесити німецького походження — власники пивоварного заводу Пауліна Олександрівна та Адам Йоганович Гоппенфельд.
Перший «Гамбринус» відкрили у просторому підвалі так званого «круглого дому» на Грецькому базарі в січні 1866 року. Пізніше його перейменували на «Суецький канал». Це був новий формат трактирів — на кшталт німецьких «біргалле», тобто пивних зал. Окрім популяризації пива серед міщан та простолюду, ці заклади вводили у вжиток особливу трактирну музичну культуру — насамперед, струнні інструменти: скрипку, альт, віолончель, тирольську цитру.
У «Гамбринусі» з’явилися перші в місті жіночі інструментальні та хорові ансамблі, а також складні німецькі оркестріони — музичні автомати. У пивних залах і садках постійно виступали професійні колективи з Центральної Європи з вражаючим репертуаром: від фольклору до класики. Тут, за європейським зразком, влаштовувалися сімейні вечори — і цілий ряд таких трактирів став місцем відпочинку для широких верств міського населення, включаючи жінок і дітей.
Разом із тим поступово почалося неминуче розшарування універсальних, класичних пивних зал на елітарні (переважно для «середнього класу», як-от «Баварія») та низькопробні — для «люмпенів», зі своєю субкультурою.Історія «Гамбринуса» рельєфно ілюструє низку обставин як позитивної, так і негативної еволюції закладів такого типу — пізніше це художньо відобразив Олександр Купрін. Що ж до «Гамбринуса», відкритого, якщо не помиляюся, у 1966 році, — він розташований у приміщенні скандально відомого в позаминулому столітті тракту «Париж». Але це вже зовсім інша історія.
Автор: Олег Губарь