Захист обіцяє опублікувати всі подробиці ухваленого рішення та умови звільнення під заставу пізніше. Однак уже зараз зрозуміло, що засідання відбулося не без процесуальних сюрпризів з боку обвинувачення.

Затягування процесу: як прокуратура «прискорює» справу

Справа Олега Мальцева вже тривалий час супроводжується систематичними затримками з боку обвинувачення. Нагадаємо, що ще на минулому засіданні апеляційний суд зробив прокурору зауваження, прямо вказавши на неналежний та необґрунтовано тривалий розгляд матеріалів. Тоді суд суворо зобов’язав прокуратуру області пришвидшити процес.

На сьогоднішньому засіданні суд поцікавився у прокурора Ульянова, які саме заходи було вжито відомством для виконання цієї вимоги. Відповідь прокурора викликала здивування у присутніх: виявилося, що для «пришвидшення» процесу прокуратура заявила відвід судді Кривохіжу.

Таким чином, замість того щоб активізувати роботу над справою, сторона обвинувачення домоглася її фактичного зупинення, оскільки тепер розгляд заморожено аж до вирішення питання про відвід судді.

Адвокат Олександр Бабіков в іронічній формі на своїй сторінці у Facebook подякував прокурору за «співпрацю». На його думку, такі дії прокуратури дали підстави апеляційному суду більш серйозно поглянути на роботу прокуратури у цій справі.

Незважаючи на очевидні спроби прокуратури затягнути процес через юридичні хитрощі, рішення апеляційного суду про призначення застави залишається головним підсумком сьогоднішнього дня.

Подробиці вже скоро.

Більше матеріалів у справі Олега Мальцева:

• Прокурор Михайло Ульянов затягує судовий процес у справі Олега Мальцева
• Що силовики знали про справу Олега Мальцева з самого початку?
• Дмитро Паустовський та Валентина Гордієнко: Операція Іуда. Частина 1
• Дмитро Паустовський та Валентина Гордієнко: Операція Іуда. Частина 2
• Як найгучніший доказ у справі Олега Мальцева виявився фейком
• Навіщо прокурор Михайло Ульянов приводить кримінальних елементів на слухання у справі Олега Мальцева?
• Заяви прокурора Михайла Ульянова у справі Олега Мальцева: відсутність логіки чи введення в оману?
• Аналіз порушень та ознак злочинної діяльності в медчастині № 21 Одеського СІЗО
• Рішення суду: поміщення вченого Олега Мальцева в карцер було незаконним
• Марина Ілюша: «Судді залякані. Вони розуміють, що якщо відпустять Олега Мальцева, завтра прийдуть за ними»

Зустріч заслуженого журналіста України Кіма Каневського з Олегом Мальцевим у стінах слідчого ізолятора стала сенсацією.

Те, що прозвучало в цій відвертій розмові «Покарання без злочину… або хто є хто…», не залишає каменя на камені від офіційних звинувачень. Жодної «зради» у справі й подуму немає. Реальність, як це часто буває, виявилася набагато банальнішою.

Кажуть, в Одесі все просто так, крім грошей. Так і справа Олега Мальцева — це історія не про «шпигунів ГРУ», а про зраду і кризу права, де під прикриттям відомчих мундирів «колишні свої» здійснюють методичний захват чужого інтелектуального капіталу та активів.

Сьогодні ми пропонуємо вам найяскравіші моменти з розмови з людиною, яка обрала тюремні грати, щоб зберегти право спокійно дивитися на себе в дзеркало щоранку.

«Шукайте гроші»

Забудьте гучні слова про «зраду» у справі Олега Мальцева. У 30 томах її просто немає, як би не намагався розпалений розум організаторів. В Одесі, як відомо, безкоштовно не роблять навіть революцію. Тут взагалі все просто так, крім грошей. Якщо у Франції розумно радять «шерше ля фам», то в Одесі правило виживання одне: «Шукайте гроші».

В інтерв’ю Олег Мальцев каже:

Питання «звідки у Мальцева гроші» мої адвокати часто чули від слідчих у цій справі. Коли ми знімали різні проекти, дуже багато хто запитував: «Мальцев, ну, звідки у вас гроші на ці проекти?» І людям, які задають такі питання, в голову не спадає, що гроші можна заробляти, а не красти. Вони не розуміють, що науку можна за допомогою технологічного елементу перетворити на гроші.

Вчений, який навчився перетворювати матеріали наукових експедицій на технології та легальний заробіток, виявився ласим шматком. Але активи Інституту — це не крісло керівника морського порту, яке можна відібрати й посадити на нього свою людину. У Мальцева з матеріального майна — лише дошки, фломастери, відеокамери та орендовані офіси. Щоб вкрасти цей специфічний бізнес, потрібен був «троянський кінь».

Є лише один-єдиний спосіб щось отримати в цій ситуації — це знайти людину всередині організації, яка знає, як працюють технологічні схеми, і має доступ до цих систем та клієнтів. Людину, яка знає, як заробляти на інтелектуальній власності. І в руках якої — потік клієнтів.

Інтерв’ю з СІЗО не оминає стороною й тих, хто зрадив — колишніх вихованців Дмитра Паустовського та Валентини Гордієнко (Данилевої).

Один з організаторів справи проти мене — Діма. У нього є дружина Валентина. Вона, мабуть, вирішила, що може на більше, сильно повірила в себе. З’являються нові знайомства, дружба. Потім, мабуть, у якийсь момент дівчина випила й почала говорити, що їй потрібен будинок, квартира, літаки, машини. І в цьому колі з’явилися люди, які вирішили допомогти реалізувати ці бажання… У підсумку в цьому колі сформувалася група людей, яка вирішила здійснити задумане. Сенс був простий: забрати гроші, а тих, хто може їх вимагати назад, нейтралізувати.

Так на світ з’явилися ті, кого Мальцев називає коротким і страшним словом — «вони». Це не якась окрема спецслужба, що виконує державний обов’язок. Це міжвідомче злочинне угруповання, банда, збита з недобросовісних співробітників контррозвідки та прокуратури заради банального рейдерського захоплення. Їхній план був по-бандитськи простий: вкрасти гроші та технології, а всіх, хто міг би цьому завадити — самого Олега Мальцева, Костянтина Слободянюка та адвокатку Ольгу Панченко — фізично нейтралізувати, кинувши за ґрати.

Честь важливіша за свободу: чому Олег Мальцев повернувся в Україну

Коли колесо репресій тільки почало обертатися, Олег Мальцев перебував за кордоном. Будь-який розважливий бізнесмен на його місці залишився б там, врятував би себе і боровся за свої права з безпечної європейської відстані. Але він повернувся. Повернувся прямо назустріч долі, прекрасно розуміючи, з чим йому доведеться зіткнутися. Чому? Олег Мальцев так відповідає на це питання:

Є таке поняття — честь. Для мене принцип простий: краще бути, ніж здаватися. Не можна вдавати з себе того, ким ти не є. Якби я залишився за кордоном, вони б почали брати тут людей у заручники й казати: «Повертайся, інакше ми їх не відпустимо». Що б це змінило?

Для нього принцип «краще бути, ніж здаватися» виявився важливішим за особисту безпеку. Якби він залишився в Європі, система негайно почала б брати в заручники його підлеглих тут, в Україні, вимагаючи його повернення. Залишити своїх людей на розправу він просто не міг, бо для такої людини, як Мальцев, честь завжди важливіша за життя.

— Ви вирішили вчинити так, підкорилися закону, поважаючи його та покладаючи на нього надії. Минуло вже більше року, фактично другий рік. Настрої за цей час, мабуть, були різними — адже тут не санаторій, та й здоров’я не ідеальне. Були моменти, коли ви з часом засумнівалися чи пошкодували?

— Ні. Жодного разу. І зараз не шкодую. Для мене важливо, хто я. Вранці я дивлюся в дзеркало — і для мене важливо, ким я залишаюся. Для деяких інших людей це не так важливо. Людина не може бути без совісті й без честі. Інакше це вже не людина. Для мене не можна бути мерзотою. Не для цього Бог породжує людину.

Холод, відсутність обігрівача, цілеспрямовані знущання з боку інших за наказом зверху — так Олега Мальцева намагалися «привести до ладу». В’язниця вміє ламати. Але він не зламався. У камері вчений навчився грати в шахи — по одній партії щодня зі своїм сусідом по камері.

А головне — він продовжує займатися наукою. Без комп’ютерів, креслярських приладів та інтернету він день у день заповнює загальні зошити звичайною кульковою ручкою — єдиним інструментом, який дозволили залишити правила внутрішнього розпорядку.

Ті, хто затіяв цю брудну гру, фатально прорахувалися. Вони розраховували, що академік швидко здасться, зламається під тиском і мовчки отримає свої десять років. Але Мальцев абсолютно впевнений: закон переможе, і перемога буде за ним. А ті колишні колеги та люди в погонах, хто організував цей рейдерський захват, самі відповідатимуть перед законом. І вони по той бік ґрат це вже прекрасно розуміють, намагаючись врятувати самих себе від кримінальних наслідків того, що накоїли.

***

Інтерв’ю, опубліковане в суспільно-політичному віснику Грушевського, — це жест поваги до інтелектуальної допитливості тієї самої «мислячої меншості», яка втомилася від інформаційних сурогатів і підробок. Це інтерв’ю для тих, хто хоче дізнатися справжні подробиці з перших вуст — від самого Олега Мальцева.

255 948 гривень 20 копійок — сума, яку пенсійний фонд України вимагає стягнути з прокурора Войтова за ті роки, коли він отримував державні виплати на підставі не підтвердженої після перевірки, призначеної новим Генеральним прокурором цього року, 2 групи інвалідності. З 2021 по 2025 рік прокурор Войтов отримав з бюджету України пенсійних виплат за 2 групою інвалідності майже мільйон гривень.

Але час — не вічний союзник тих, хто звик працювати за схемою. 28 липня 2025 року державний інститут медико-соціальних проблем інвалідності переглянув позицію: група інвалідності знижена, підстави визнані недостатніми. А в грудні 2025 року пенсійний фонд офіційно вимагав повернути переплату.

І залишається тільки одне питання: а суд відбудеться чи знову спрацює чийсь дзвінок?

Суд, який перевіряє не тільки Войтова

6 листопада 2025 року до Приморського районного суду Одеси звернувся пенсійний фонд України до прокурора Одеської обласної прокуратури Руслана Войтова. У центрі справи — сума в 255 948 гривень, яку держава мала намір повернути до бюджету після перегляду підстав для отримання пенсії по інвалідності. Позов подано, але провадження у справі не було відкрито, оскільки пенсійний фонд не сплатив судовий збір. У підсумку суд, згідно із законом, повернув позов 25 грудня 2025 року.

Таким чином, у фінансовій частині прокурор Войтов знову уникнув відповідальності. Тобто держава фактично подарувала йому 255 948 гривень за фіктивну інвалідність 2 групи.

А хто відповість за мільйон?

Державний бюджет — це не абстрактна категорія з конституційних лекцій. Це сукупність реальних грошей, які збираються з громадян і повинні витрачатися на потреби тих, хто дійсно потребує підтримки. Саме тому кожне необґрунтоване перерахування з бюджету, особливо на користь чиновника, має ставати предметом негайного реагування правоохоронних органів.

У ситуації з прокурором Русланом Войтовим всі ключові факти відомі і підтверджені документально. З 2021 по 2025 рік він отримував державні пенсійні виплати за довідкою про другу групу інвалідності, яка пізніше була визнана необґрунтованою. Пенсійний фонд провів перерахунок і вимагав повернути переплачені кошти, однак, подаючи позов до суду, з незрозумілих причин не сплатив судового збору, і цей позов суд повернув.

На сьогоднішній день немає жодної публічної заяви з боку прокуратури щодо цієї справи. Не зареєстровано жодного кримінального провадження. Не проводиться службова перевірка. Прокурор продовжує виконувати свої обов’язки, незважаючи на те, що факт отримання бюджетних коштів на формально недійсних підставах зафіксований, підтверджений медичним висновком і визнаний пенсійним фондом.

Якщо держава серйозно вважає таку практику неприпустимою, то на дії прокурора Войтова повинна послідувати негайна реакція в правовому полі.

Перевірка для прокуратури

Історія з прокурором Русланом Войтовим давно перестала бути приватним епізодом, пов’язаним з перерахунком пенсійних виплат. Вона перетворилася на показову ситуацію, в якій перевірку проходить сама прокуратура як державний інститут.

Медичний заклад переглянув підстави інвалідності. Пенсійний фонд зафіксував переплату і подав позов. Суми отриманих коштів підтверджені деклараціями. При цьому з боку прокуратури не було ні публічної позиції, ні внутрішнього розгляду, ні процесуальних дій, які свідчили б про прагнення захистити державні інтереси.

Коли прокурор роками отримує бюджетні кошти на недостовірних підставах і продовжує виконувати свої обов’язки без будь-яких наслідків, відповідальність за те, що відбувається, лягає не тільки на конкретну людину, а й на весь інститут, який її прикриває.

Саме тому справа Войтова більше не про гроші і не про довідку про інвалідність. Вона про те, чи готова прокуратура визнати очевидне і діяти в інтересах суспільства, або вона остаточно закріплює за собою роль механізму, який забезпечує безпеку не закону, а тим, хто навчився використовувати його в особистих цілях.

Джерело:  The European Times 

Сфабриковане переслідування вченого та адвоката доктора Олега Мальцева свідчить не лише про страждання однієї людини: воно оголює небажання судової системи відстоювати права перед тиском силових структур, підриваючи європейський шлях України.

Доктор Мальцев, науковець і практикуючий адвокат, провів понад 370 днів в Одеському слідчому ізоляторі (СІЗО) за звинуваченням у підривній діяльності, яке він заперечує. Захист наполягає, що кримінальна справа є повністю сфабрикованою і що науковця переслідують за висловлювання його поглядів.

Мальцева заарештували 12 вересня 2024 року. Більше року він утримується в СІЗО без права на заставу, попри погіршення стану здоров’я, при якому, за словами його адвокатки Євгенії Тарасенко, він не отримує належного лікування.

Повертаючись із наукової експедиції в Італії у грудні 2023 року, Мальцев уже знав, що в Україні проти нього відкрито кримінальне провадження. Він знав ім’я співробітника Служби безпеки України (СБУ), який розпочав справу, і навіть був обізнаний, що на офіційну адресу його адвокатки надходили листи від анонімів із пропозиціями «домовитися» та закрити справу за гроші. Він міг би вирішити не повертатися в Україну, аби уникнути ризику арешту. Натомість він вирішив повернутися додому й вирішувати питання законним шляхом, адже знав, що нічого протиправного не вчиняв. Але цього виявилося недостатньо.

У травні 2024 року співробітники СБУ порушили кримінальне провадження, що дало українській владі можливість 12 вересня заарештувати Мальцева та відправити його до СІЗО без права на заставу, де він перебуває вже понад 12 місяців.

Підставою для арешту стала експертна оцінка тих самих відеозаписів, на яких доктор Мальцев проводив зустрічі зі співробітниками Європейської академії наук України (ЄАНУ). Іншими словами, причиною тривалого перебування українського науковця в СІЗО є трактування його слів, висловлених у контексті міркувань щодо питань безпеки, дослідницьким підрозділом, підпорядкованим СБУ.

Служба безпеки України інкримінує йому два статті Кримінального кодексу:

• Стаття 109 — Змова з метою насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади;
  
• Стаття 260 — Створення незаконного збройного формування.
  

Чому саме такі обвинувачення? На якій підставі?

Передбачаючи російське вторгнення та організовуючи самооборону

Захист наполягає, що кримінальна справа є повністю сфабрикованою, а науковця переслідують виключно за висловлення його поглядів.

Під час наукової експедиції в Європі Мальцев скликав онлайн-зустріч, на якій представив частині співробітників ЄАНУ план дій на випадок, якщо російські війська увійдуть в Одесу. Зокрема, він поставив під сумнів, чи зможуть силові структури захистити мешканців міста у разі окупації. Натхненням для таких роздумів був приклад того, що сталося в Херсоні на початку війни.

Так, 2 березня 2022 року, за даними The Washington Post, у центрі Херсона вже не було видно ані української поліції, ані державних сил. Більше того, у недавньому інтерв’ю колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко прямо заявив, що вже 24 лютого 2022 року у місті не було ані поліції, ані військових, ані представників Служби безпеки України (СБУ).

«Херсон залишили ті, хто мав його захищати, — сказав він. — До вечора 24 лютого у місті не було ні поліції, ні армії, ні СБУ. Серед тих, хто справді став на захист міста, я бачив лише патрульних поліцейських».

Подібний сценарій видався реалістичним і для Одеси навесні 2022 року, і це, ймовірно, не сподобалося деяким місцевим органам влади. Після термінового відступу влади та силових структур мешканці могли опинитися сам-на-сам з окупантами; також очікувалися мародерства й пограбування. Тому було запропоновано план, за яким співробітники ЄАНУ мали б організувати власну самооборону, а також забезпечити захист населення і матеріально-технічної бази Академії.

Українська судова система та аргументи сторони захисту

Захист обрав стратегію спростування експертного висновку СБУ, який нібито виправдовує їхні дії, без якого утримання під вартою доктора Мальцева, який сам є практикуючим адвокатом, було б неможливим.

Згідно з матеріалами слідства, членами нібито несанкціонованого воєнізованого формування є: науковці (колеги доктора Мальцева з науково-дослідного інституту та члени Європейської академії наук України), домогосподарки, журналісти, юристи та перекладачі. Жоден із цих людей ніколи не служив у армії та не має бойового досвіду. Більшість із них — жінки.

Адвокат Олександр Бабіков наголосив, що немає жодних доказів існування будь-якого воєнізованого формування, будь-якого військового табору, будь-якої програми військової підготовки чи незаконної зброї. Слідство спирається лише на власну суперечливу інтерпретацію розмови доктора Мальцева.

«Утримання доктора Олега Мальцева під вартою понад рік без права застави є каральним, а не запобіжним заходом. Ігноруючи незалежні експертизи та закриваючи очі на ознаки прокурорської корупції, судді ризикують стати на бік політично мотивованих переслідувань. Такі рішення кидають довгу тінь на їхню кар’єру — Страсбург цього не забуде».
— Анна Сассу, італійська правозахисниця, колишня співробітниця Human Rights Watch

27 лютого 2025 року захист Мальцева отримав результати комплексної судової лінгвістичної та семантико-текстуальної експертизи відеозапису, який обвинувачення використало для обґрунтування його тримання під вартою.

У висновку експертів Національного наукового центру судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса було підкреслено, що Мальцев і його колеги обговорювали організацію самооборони офісних приміщень, а також академічного й викладацького складу ЄАНУ на випадок збройного вторгнення чи спроби з боку Збройних сил Російської Федерації захопити Одесу.

В інтерв’ю щодо справи Мальцева адвокат Бабіков зазначив:

«За версією слідства, ці люди мали захопити багатомільйонне місто — Одесу, яке навіть за 3 роки війни російські війська не наважилися взяти».

Справу доктора Мальцева тепер розглядають у Брюсселі та за його межами

28 березня 2025 року на 58-й сесії Ради ООН з прав людини Крістін Мірр виступила з усною заявою у справі Олега Мальцева, представляючи дві європейські правозахисні організації, активні в Брюсселі та Женеві, а саме — Coordination des Associations et des Particuliers pour la Liberté de Conscience (CAP/Liberté de Conscience, Франція) та Human Rights Without Frontiers (HRWF, Бельгія), створену у 1988 році.

У своїй заяві Крістін Мірр ствердила, що Євген Волошенюк, співробітник контррозвідки Служби безпеки України, ймовірно, є організатором сфабрикованої кримінальної справи проти Мальцева. Відтоді, як справа вийшла на міжнародну арену, український науковець продовжує перебувати в слідчому ізоляторі, а сам Мальцев і надалі голосно заявляє про свою невинуватість.

У серпні 2025 року, за ініціативи Європейської академії наук України, коаліція з 45 науковців та експертів із 12 країн письмово висловила глибоку стурбованість безпрецедентним кримінальним переслідуванням Мальцева. ЄАНУ має намір співпрацювати з провідними міжнародними правозахисними організаціями, щоб домогтися негайного та безумовного звільнення українського науковця.

Судова система в Україні, зокрема й в Одесі, є хворою і потребує оздоровлення, якщо країна прагне бути прийнятою до Європейського Союзу.

Дивіться також: Україна, підозра у фабрикації кримінальної справи

Віллі Фотре — колишній chargé de mission у Кабінеті Міністерства освіти Бельгії та в Парламенті Бельгії. Він є директором неурядової організації Human Rights Without Frontiers (HRWF), заснованої ним у Брюсселі у грудні 1988 року. Організація займається захистом прав людини загалом, приділяючи особливу увагу правам етнічних і релігійних меншин, свободі вираження поглядів, правам жінок та ЛГБТ-людей.

HRWF є незалежною від будь-якого політичного руху чи релігії. Фотре здійснив низку місій із вивчення ситуації з правами людини більш ніж у 25 країнах, зокрема в небезпечних регіонах — в Іраку, у сандинистській Нікарагуа та на територіях Непалу, контрольованих маоїстами.

Він читає лекції в університетах у сфері прав людини, опублікував багато статей у наукових журналах про взаємовідносини між державою та релігіями. Є членом Прес-клубу в Брюсселі, правозахисником при ООН, Європейському парламенті та ОБСЄ.

Дослідивши частину цього відеозапису, ми побачили, що прокурор Руслан Войтов має незадекларовану квартиру в центрі Одеси, яка була придбана ще в 2010 році.

Згідно офіційних декларацій прокурора Войтова, які містяться у вільному доступі за 2018-2024 роки, останній власного житла досі не має. Його дружина співробітниця Одеського апеляційного суду з 21 травня 2010 року винаймає квартиру в м. Одеса площею 124,9 кв.м. Власником квартири є громадянка Ейкенес Ілона Миколаївна.

Разом з тим, у листуваннях прокурора Войтова в період з грудня 2009 року по лютий 2010 року міститься маса комерційних пропозицій щодо придбання елітного житла в м. Одесі від Агентства нерухомості «Атланта». Наприклад, в повідомленні від 21 січня 2010 року із темою листа «От Ирины «Атланта» для Руслана» міститься пропозиція щодо придбання квартири із видом на море во вулиці Івана Франка.

А вже починаючи з червня 2010 року прокурор Войтов веде активне листування щодо ремонту квартири по Шампанському провулку в м. Одесі. В листуваннях (як вхідні так і вихідні повідомлення) мова йдеться про бюджети для ремонту, побажання прокурора щодо ремонту – теплі поли, огорожа балкону, малювання гілок сакури на вітражах, придбання меблів у квартиру.

Дизайнерські пропозиції щодо вітальні, дитячої кімнати, санвузлу, вітальні Войтов отримує від Володимира Пюрко.

Повідомлення щодо стану виконання ремонту та необхідних для цього грошових коштів надходили з електронної адреси ubsk_2006@ukr.net від користувача Олександр Шкарпіта.

В листах користувач Олександр Шкарпіта наголошує, що ремонт провожиться саме в квартирі Войтова, а також просить аванси. Наприклад 20 вересня 2010 року Войтову надходись смета щодо ремонту квартири.

Сам Войтов у своїх вихідних повідомленнях висловлює побажання щодо:

оформлення балкону із кріплення для горщиків для квітів (повідомлення від 01 липня 2010 року)

дизайну ванної кімнати та вітальні (повідомлення від 10 липня 2010 року)

висловлює невдоволення щодо теплої підлоги у вітальні та коридорі (повідомлення від 16 листопада 2010 року)

висловлює побажання щодо меблів та інтер’єру кухні (повідомлення від 05 грудня 2010 року) фото 5, а також просить вказати їх вартість та вказує свої номери телефонів (повідомлення від 16 квітня 2011 року)

особисто обирає навіть ручки дверей квартири (повідомлення від 04 травня 2011 року)

19 березня 2011 року на електронну пошту прокурора надходить лист від відділу «Сад та місто» ТОВ «Епіцентр К» в м. Одесі наступного змісту: «Добрый день, уважаемый покупатель! От всей души поздравляем Вас с удачным приобретением и в ответ на Вашу просьбу направляем Вам фото домика».

Однак, ані квартири, ані «доміка» у деклараціях прокурора Войтова не зазначено.

Наостанок слушним буде надати для ознайомлення анкету доброчесності прокурора, підписану прокурором Войтовим власним підписом 12 січня 2017 року. В ній він підтверджує, що своєчасно та достовірно задекларував своє майно та доходи, а також членів своєї сім’ї у порядку встановленому Законами України «Про запобігання корупції» та «Про засади запобігання і протидії корупції»:

Документи, датовані 2009–2015 роками, змальовують портрет прокурора не як гаранта законності, а як посадовця, для якого державні повноваження стали інструментом вирішення питань, у тому числі фінансових, у власних інтересах.

Передивившись повний зміст відеозапису, особисто в нас не залишилось сумнівів, що це електронна пошта саме прокурора Руслана Войтова: поштова скринька містить його фото, дату народження; поштова скринька була зареєстрована більше 15 років тому та постійно використовувалась (що виключає те, що вона була спеціально зроблена недавно).

Анонімний архів, пов’язаний із прокурором Русланом Войтовим, містить десятки документів — від судових постанов до кошторисів і тендерних файлів. Матеріали вказують на можливі зловживання, неофіційні фінансові операції та тісні бізнес-зв’язки, що виходять за межі службових повноважень прокуратури. Якщо інформація підтвердиться, йдеться не про поодинокі випадки, а про системну практику тиску та контролю в Одесі у 2009–2015 роках.

Що містить архів (фрагменти листів 2009/2010 років)

Фіктивні кримінальні справи. У документах фігурують ініціативи прокуратури щодо відкриття справ, які мають ознаки штучного конструювання. Підстави виглядають сумнівними, а масштаб перевірок — надмірним.

Фінансові документи та кошториси. Серед вкладень — файли «смета.xls» та акти звірок. В одному з листів обговорюється аванс у розмірі 6000 грн «для хлопців», що піднімає питання про неформальні платежі.

Ремонт квартири Войтова. У листуванні йдеться про ремонтні роботи у житловому приміщенні прокурора. Вартість робіт і деталей ремонту викликає сумніви, чи могла така реконструкція бути профінансована виключно з офіційної зарплати чиновника.

Постанови прокуратури про відкриття справ проти комунальних підприємств і закладів (наприклад, КП «Облінвест-ресурс»), з обвинуваченнями у зловживаннях та порушеннях тендерних процедур.

Запити прокуратури до лікарень, бібліотек, державних установ — із вимогою надати бухгалтерську звітність, тендерну документацію та відомості про працівників.

Електронні листи з вкладеннями: кошториси, акти звірок, службові записки, звіти про торги та школи.

Листування щодо тендерів і поставок обладнання (зокрема, згадування компанії Siemens, закупівлі комп’ютерних томографів, а також звіти по ринку «Привоз»).

Фінансові документи, де фіксуються перекази коштів та суми, зараховані до бюджетів по лінії прокуратури.

Потенційні бізнес-зв’язки та неформальні домовленості

У листуванні з Романом Якименком (2013–2014 рр.):

• Лист «Євро Стар». Якименко називає себе засновником фірми, згадує конфлікт із партнерами, необхідність «фіктивної відкритої справи» та виплати «відступних».
  
• Лист «Рентген». Мова йде про переговори щодо контейнерів в Одеському та Іллічівському портах; характер вантажу описується як «возимо все», обговорюється плата $10 за контейнер «які не будуть рентгенитися».
  

Ці листи виходять за межі побутових чи суто службових питань, вказуючи на можливі корупційні схеми та бізнес-інтереси у сфері логістики й торгівлі.

ДТП ймовірної дружини та судові документи

Серед вкладень міститься файл «Войтова Н.В..doc», що відображає постанову Приморського районного суду м. Одеси (суддя Пислар В.П.). На екрані відкрито документи у форматі .doc із заголовком «ПОСТАНОВА» Приморського районного суду м. Одеси у справі про адміністративне правопорушення щодо Наталії Володимирівни Войтової (дата народження та адреса на скріншоті замазані не повністю).

Зміст: ДТП від 15 лютого 2010 р., у якому фігурує Наталія Володимирівна Войтова; справу закрито за ст. 124 КУпАП, від адміністративної відповідальності звільнено. У тексті постанови згадано ст. 124 КУпАП, обставини ДТП (маневр при виїзді з парковки та зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106 тощо), а також свідчення очевидців.

В окремих файлах видно, що проєкти рішень і службові документи пересилалися безпосередньо на пошту прокурора. Під час перегляду відео помітні правки/позначки червоним («ПЕРЕПИСАТЬ»), що вказує на наявність чорнових версій судових документів у приватному листуванні прокурора.
Файл(и) із постановою, судячи з інтерфейсу, були надіслані на пошту (відправник у одному випадку — Сергій Алієв, дата в шапці 06.03.2010; назва вкладення — «Войтова Н.В..doc», ~53 КБ).

Нерухомість і ремонтні роботи

У пошті зафіксовано листи з вкладеннями, що стосуються планів квартир, кошторисів і фото житлових об’єктів (адреса згадується як Шампанський провулок).

Відправники:

• Олексій Шкарпіта — надсилав кошторис і пропозицію щодо ремонту квартири («Якщо це Вам здасться дорого, ми завжди знайдемо спільну мову»).
  
• Володимир Пюрко (voo@ukr.net) — надіслав PDF із планом квартири.
  
• Та Міла (tamila32@mail.ru) — пересилала фото фасаду будинку та креслення квартири.
  

Матеріали демонструють процес оформлення та ремонту житла, яке не згадувалося у деклараціях того періоду.

Склад документів

1. Постанови прокуратури Приморського району Одеси (2010 р.)
   
   • Про порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 364 КК України щодо посадових осіб КП «Облінвест-ресурс».
     
   • Матеріали перевірки, пов’язані із закупівлею медичного обладнання («Siemens Україна»), зокрема комп’ютерних томографів.
     
   • Підписи заступника прокурора Волкова О.А. та прокурора Пімонова Г.П.
     
2. Запити та листи прокуратури до установ
   
   • Вимоги надати копії договорів, фінансових документів, статутів підприємств, протоколів тендерних комітетів.
     
   • Запити до бібліотеки ім. Горького та інших установ щодо кадрових призначень і фінансово-господарської діяльності.
     
3. Листування та бухгалтерські файли
   
   • Excel-кошторис (запит передоплати на 6000 грн).
     
   • Фінансові таблиці («звірка»), що відображають надходження до бюджетів за прокурорськими документами.
     
   • Звіти по школах, ринку «Привоз» та іншим соціальним об’єктам (включаючи службові записки).
     
4. Листування приватних осіб та співробітників
   
   • Листи з уточненнями щодо встановлення обладнання на «Привозі».
     
   • Файли у форматі .eml із пересланим службовим листуванням.
     
5. Документи про торги й тендери:
   
   • постанови прокуратури по КП «Облінвест-ресурс»;
     
   • запити про документи на закупівлю томографів Siemens;
     
   • звіти по школах, бібліотеках, комунальних підприємствах;
     
   • матеріали по ринку «Привоз» із прямими вказівками на встановлення апаратів.
     

Можливі правопорушення:

• зловживання службовим становищем;
  
• отримання матеріальних благ, що не відповідають офіційним доходам;
  
• фабрикація кримінальних справ як інструмент тиску;
  
• втручання у фінансові та господарські процеси, що виходить за межі функцій прокуратури.
  

Можливі ознаки системності:

Виявлені документи створюють враження не поодиноких епізодів, а послідовної практики тиску й контролю, коли прокуратура одночасно відкривала справи, запитувала документи, курувала тендери та отримувала відомості про рух коштів. У листуванні фігурують десятки файлів — від формальних постанов до кошторисів і звітів, що вказує на глибину залученості.

Що залишається неясним:

• автентичність усіх матеріалів;
  
• наразі відсутні офіційні коментарі з боку прокуратури та самого Руслана Войтова;
  
• незрозуміло, яким саме чином анонімне джерело отримало доступ до архіву.
  

Висновок

Анонімний архів, пов’язаний із прокурором Русланом Войтовим, не лише відкриває сторінки бюрократичної історії. Він указує на ймовірну системність порушень: від порушення сумнівних фіктивних кримінальних справ до особистих фінансових операцій, несумісних із офіційним статусом посадовця. Ці факти потребують публічної перевірки та відповіді від відповідних органів.

Ми запрошуємо громадськість і колег-журналістів-розслідувачів до ознайомлення з матеріалами. Уже сьогодні всі відеоматеріали буде надіслано редакціям провідних одеських ЗМІ та онлайн-видань, а також провідним національним експертним і медійним структурам, які зможуть детально ознайомитися з цими матеріалами.

Віктор потрапив у полон разом із побратимами 12 квітня 2022 року в Маріуполі. У мирному житті він був музикантом духового оркестру морської піхоти. Його звільнення стало довгоочікуваною подією для всієї громади.

На зустріч із захисником зібралися жителі села, рідні, представники влади та школярі. Люди не приховували радості й підтримки.

«Колектив Приморського районного суду висловлює щирі співчуття з приводу важкої втрати. Пішла з життя людина, яка зробила вагомий внесок у становлення та розвиток судової гілки влади незалежної України. Понад 40 років свого життя він присвятив служінню правосуддю: був суддею районного суду, головою Жовтневого суду м. Одеси та першим головою Приморського районного суду м. Одеси.
Ми щиро співчуваємо рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана Олександру Миколайовичу», — йдеться у повідомленні суду.

Свої співчуття також висловив народний депутат, президент Національного університету «Одеська юридична академія» Сергій Ківалов:

«Сьогодні Одесу спіткала тяжка втрата. Відійшов у вічність Олександр Миколайович Головченко — видатний правник, колишній голова Жовтневого районного суду, людина, яка присвятила все своє життя служінню правосуддю та утвердженню верховенства права в Україні.
Олександр Миколайович був людиною високих моральних якостей, непохитної принциповості та глибокого усвідомлення своєї відповідальності перед суспільством.
Особливо хочу відзначити його турботу про юридичну освіту: під його керівництвом сотні студентів Одеської юракадемії розпочинали свій професійний шлях у стінах Жовтневого районного суду. На базі суду діяла одна з перших кафедр кримінального права.
Від імені багатотисячного колективу наших університетів висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Олександра Миколайовича. Світла пам’ять про нього та його справи назавжди залишиться в наших серцях».

Відповідний тендер опублікували на платформі публічних закупівель Prozorro 18 липня.

Замовником робіт виступив департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міськради. Технічне завдання передбачає, що підрядник повинен:

• пробурити кілька артезіанських свердловин для господарсько-питного водопостачання;
• збудувати технічну будівлю бюветного комплексу;
• облаштувати розподільчий пункт подачі води (місце забору води мешканцями);
• звести технічні приміщення для обслуговуючого персоналу;
• придбати та встановити обладнання для доочищення води (включно з фільтрами, насосами тощо);
• організувати зону санітарної охорони навколо свердловин;
• провести благоустрій прилеглої території, включно зі створенням зони відпочинку з лавками, урнами, озелененням, освітленням і мощенням.

Аукціон запланований на 4 серпня. Роботи мають завершити до 30 квітня 2026 року.