Вироком Іллічівського міськсуду Одеської області аферистці призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, її спільникам – 7 та 6 років ув’язнення з конфіскацією майна відповідно.

Прокурором у суді доведено, що у 2013 році жінка, з метою збагачення, заснувала будівельну компанію з будівництва житлових і нежитлових будівель та розробила схему із заволодіння коштами інвесторів під приводом продажу їм майнових прав на квартири у новобудовах.

Залучивши свого чоловіка та брата до злочинної схеми, орендувала на рік земельну ділянку в с. Молодіжне Овідіопольського району та розпочала рекламну компанію в засобах масової інформації щодо будівництва триповерхового 2-х секційного 52-х квартирного житлового будинку з мансардним поверхом та продажу квартир за низькими цінами.

Для надання вигляду законності «оборудки» перед майбутніми покупцями шахраї підготували відповідні документи, що нібито надають право на будівельні роботи, та збудували на ділянці два поверхи з метою імітування успішного будівництва.

Засуджені показували новим клієнтам початковий етап робіт, запевняючи, що будівництво ведеться швидкими темпами та необхідно встигнути придбати майбутнє житло за дуже привабливою пропозицією. Так, спільники обіцяли надати вигідні умови розстрочки на придбані квартири, що після будівництва будуть обладнані 2-контурним котлом.

Крім того, зловмисники показували потерпілим суміжні незабудовані ділянки, що насправді їм не належали, та переконували громадян придбати квартири в майбутній забудові.

Від шахрайських дій постраждало 94 громадянина, яким спричинено збитки на понад 23 млн гривень. Цивільні позови усіх потерпілих судом задоволені.

Про це на своїх інформаційних ресурсах повідомила Савранська селищна рада.

19 вересня голова Савранської територіальної  громади Сергій Дужій провів робочу зустріч з посадовими особами громади, фермерами та керівниками сільгосппідприємств Бакшанського старостинського округу.

Говорили про необхідність ремонту  дороги  О162132 Саврань – Бакша – Заплази – Любашівка.

Фермери та керівники сільгосппідприємств цього старостинського округу виступили з ініціативою щодо проведення ремонту дороги за власні кошти.

Ключова тема розмови – питання розвитку сервісу шерингу копій цифрових документів з Дії під час обслуговування громадян у готелях та хостелах Одещини.

На думку Ірини Седлецької, ідентифікація через додатки “Дія” стає звичним інструментом для більшості українців, тому і готелі повинні відповідати вимогам сучасності і впроваджувати це в своїх сервісах якнайшвидше.

“Використання функції шерінга в “Дії” назріла вже давно разом із поступовою цифровізацією України. Ще в період пандемії на ковід почалися активні запити з боку готелів до програми підтримки “Дія” з проханням встановити код, який можна використовувати під час реєстрації гостей. Це – було вимогою часу, коли безконтактне обслуговування було дуже важливим. Наразі використання подібних інноваційних цифрових рішень у роботі бізнесу та сервісного обслуговування клієнтів вже сміливо можна назвати ознаками лідерства та якості“, — сказала голова Української асоціації готелів та курортів Ірина Седлецька.

На Одещині налічується близько 150 готелів, хостелів, баз відпочинку та санаторіїв. Поки що в Одесі вже використовують у своїй роботі шеринг копій цифрових документів з “Дії” шість готелів, а в області цю послугу надають у 20 закладах.

“За бажанням власників чи адміністрації “ДІЯ.QR” може бути впроваджена у всіх готелях Одеської області максимум за півроку. І це при тому, що додаткових витрат підприємці на встановлення цієї послуги не понесуть. Адже налаштування та користування відповідними державними сервісами є абсолютно безкоштовними” – додав заступник Начальника Одеської ОВА Костянтин Гой.

Всі предмети є археологічними знахідками, які внаслідок реставраційних робіт втратили свій первісний вигляд.

Найстаршим є сарматський залізний цільнокований кинджал з кільцеподібним навершям (руків’ям), датований експертами ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. Ще один кинджал має ознаки іберійського походження та фігурне лезо, так званого, римського типу (І ст. до н.е. – І ст. н.е.)

Одна із трьох бойових сокир відрізняється посиленим лезом та відноситься до скандинавського типу. За висновком експертів, її віком визначено 9-11 ст.

Наймолодша – сокира-бердиш з довгим держаком та лезом у вигляді напівмісяця, датована 17 століттям. Такі сокири призначалися здебільшого для боротьби з ворожою кіннотою.

Досить цікавими предметами ударно-дроблячої дії є кістені. Кулеподібний кістень відноситься до так званої салтівсько-маяцької культури залізної доби (8-10 ст.). Археологічна культура, яка отримала назву від Салтівського могильника та Маяцького городища, набула поширення на території сучасної Харківської та Донецької областей.

А кістенем на ланцюзі користувалися наші пращури на теренах Київської Русі протягом 9-11 століть. У Європі такий різновид холодної зброї називався моргенштерн. Вони була дуже популярними серед військового озброєння багатьох європейських армій аж до середини 15 століття.

Під час розгляду справи, Комітет довів, що із січня 2017 року до листопада 2021 року Інспекція зловживала монопольним становищем на загальнодержавному ринку послуг із реєстрації документів моряків та їх внесення до єдиного Державного реєстру документів моряків (Реєстр) по всій території України.

Порушення полягало у встановленні Інспекцією для навчально-тренажерних закладів (НТЗ) таких умов у договорах про надання послуг із реєстрації документів моряків та їх внесення до Реєстру, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

А саме Інспекція:

• стягувала плату за реєстрацію документів моряків та їх внесення до Реєстру у період з січня 2017 року по листопад 2021 року;
• необґрунтовано скорочувала термін дії договорів протягом 2019 року;
• у період з січня 2020 року по листопад 2021 року не встановлювала строк реєстрації документів моряків та їх внесення до Реєстру.

На думку Комітету, такі підходи Інспекції до формування умов у договорах є непослідовними, безсистемними й можуть негативно впливати на функціонування національної системи підготовки й дипломування моряків України.

Зауважимо, що у процесі розгляду справи за цими фактами Інспекція припинила вищезгадані порушення. Зокрема, було впроваджено систему «НТЗ-онлайн» та розроблено нову редакцію договору про надання доступу до автоматизованої реєстрації у Реєстрі. У цьому договорі було передбачено уже безоплатне надання послуг, рівний доступ до автоматизованої системи та можливість самостійного внесення (реєстрацію) НТЗ в електронному вигляді документів моряків до Реєстру.

Попри те, що порушення були припинені у процесі розгляду справи, за їх вчинення в період із січня 2017 року до листопада 2021 року на Інспекцію накладено штраф.

• «Бачення метелика», реж. Максим Наконечний, Україна/Чехія/Хорватія/Швеція, 2022

Повнометражний дебют Максима Наконечного – це суворе і надто актуальне кіносвідчення про воїнів України та жінок, які борються за свою цілісність, свою свободу, своє майбутнє.

• «Відблиск», реж. Валентин Васянович, Україна, 2021

Картина розповідає про хірурга з Дніпра, який іде добровольцем на фронт і потрапляє в полон. Після звільнення на нього чекає мирне життя, проте його переслідує пережите. Спілкування з колишньою дружиною та 12-річною донькою, котра також травмована через смерть близької людини на війні, дає йому надію на зцілення.

• «Гартовані гнівом», реж. Леся Калинська, Руслан Батицький, Україна/США/Норвегія, 2022

Документальний фільм розповідає історію двох українських ідеалістів протягом майже дев’яти років: від подій Революції Гідності у 2013-2014 роках і до військових дій у 2022 році. Павло та Світлана знайомляться і закохуються під час мирних протестів на Майдані. Захищаючи свою країну, демократію і родину, молода пара опиняється перед складним життєвим вибором.

• «День українського добровольця», реж. Володимир Тихий, Україна/Польща, 2022

У документальному фільму колектив кінематографістів Babylon’13, утворений під час Майдану, зосереджується на подіях 14 березня 2022 року – 2944-го дня російсько-української війни.

• «Клондайк», реж. Марина Ер Горбач, Україна/Туреччина, 2022

Події фільму розгортаються у липні 2014 року на Донбасі. Молоде подружжя готується стати батьками. Попри сварки, чоловік і брат дружини прагнуть одного — евакуювати вагітну жінку. Та вона відмовляється їхати, навіть коли село захоплюють озброєні угруповання. Тим часом у небі над ними збивають цивільний літак рейсу MH17. Фільм змагатиметься від України за номінацію на «Оскар».

• «Назовні», реж. Ольга Журба, Україна/Німеччина/Нідерланди, 2022

Фільм охоплює життя підлітка Роми протягом семи років. Рома, випускник центру реабілітації для дітей позбавлених батьківського піклування, повертається в рідне провінційне місто. Він не має ані житла, ні підтримки та у перший день повноліття фактично залишається на вулиці. Аж поки його старший брат, який нещодавно вийшов із в’язниці, не бере його під своє крило. Самостійне життя захоплює Рому у вир карколомних подій, де як іскри пам’яті з’являються епізоди з його дитинства: від барикад Революції гідності до безтурботного перебування в дитячому будинку.

• «Памфір», реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук, Україна/Польща/Франція, 2022

Памфір повертається додому після тривалої відсутності, щоб возз’єднатися з сім’єю. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію і змушує його звернути на ризикований шлях з незворотніми наслідками.

• «Терикони», реж. Тарас Томенко, Україна, 2022

Насті було шість, коли у новорічну ніч російські ракети влучили в її будинок. Для таких дітей війна стала буденністю, пейзажом за вікном. Настя мріє про новий будинок, собаку і просить Діда Мороза повернути їй батька.

• «Щоденник нареченої Христа», реж. Марта Смеречинська, Україна, 2021

Режисерка фільму Марта Смеречинська дивиться в очі своїм страхам й занурюється в реальність своєї сестри Насті, греко-католицької черниці, в монастирі Наречених Христа на Західній Україні, щоб заново пізнати світ, у якому вони обидві зросли.

• «Я і Фелікс», реж. Ірина Цілик, Україна, 2021

Це історія про дорослішання, перші уроки добра і жорстокості, підліткову закоханість, пошуки вчителя і непрості стосунки дітей та поламаних 1990-ми роками дорослих.

• «Як там Катя?», реж. Крістіна Тинькевич, Україна, 2022

Анна – лікарка швидкої допомоги. Вона мати-одиначка, яка мріє про краще життя зі своєю 12-тирічною донькою Катею. Раптовий і брутальний збій розміреного плину життя Анни змушує постати її перед дилемою, яка зруйнує засади її власних моральних меж.

Також у програмі «Одеса – Варшава: український конкурсм покажуть сім короткометражних стрічок:

• «Поки тут тихо», реж. Олена Подолянко, Новруз Хікмет
• «Театральна», реж. Аліна Панасенко
• «JORDAN’96», реж. Катерина Лесик
• «Лалібела», реж. Анна Морозова
• «ГКЧП», реж. Аркадій Непиталюк
• «Ach So», реж. Поліна Піддубна
• «Садок вишневий», колективна робота студентів Київського університета ім. Карпенка-Карого.

Переможці конкурсу визначатимуться у двох номінаціях: найкращий повнометражний фільм (приз 6 тис. євро) та найкращий короткометражний фільм (приз 3 тис. євро).

38-й Варшавський міжнародний кінофестиваль відбудеться 14-23 жовтня 2022 року.

Як повідомляє ГО “Museum for Change”, Одеському художньому музею, Музею сучасного мистецтва Одеси та Державному архіву Одеської області буде надано суттєву допомогу для прискорення оцифровування колекцій та відомостей про них, а також надано додаткові ресурси для зниження ризиків пошкодження фондів.

В рамках проєкту буде створено необхідний мінімальний запас різноманітних матеріалів, що можуть знадобитися культурним інституціям у майбутньому.    Також емблемою «Блакитний щит» будуть позначені майже 50 культурних об’єктів. Відмітний знак Гаазької конвенції 1954 року використовується як засіб ідентифікації об’єктів культурної спадщини з метою полегшення їх ідентифікації всіма сторонами конфлікту задля зниження ризиків їх пошкодження.

Крім того, у рамках проєкту будуть встановлені захисні конструкції навколо декількох важливих скульптур, що розташовані в публічних просторах і все ще не захищені від можливого пошкодження чи руйнації.

Підготовка робот з першими пам’ятками вже розпочалась. Найближчим часом буде захищено скульптури левів роботи Йосипа Мормоне в Старосінному сквері. Народжений у Неаполі, Йосип Іванович (саме так до нього зверталися в Одесі) отримав освіту в Одеській рисувальній школі, де став пізніше викладачем. Його роботи зберігаються зокрема й в Одеському художньому музеї, і збереження його «Левів» неушкодженими для майбутніх поколінь одеситів — одне з завдань проєкту.

Проєкт буде реалізовано протягом трьох місяців за фінансової підтримки ЮНЕСКО.

“Із публікацій в інтернеті UAnimals стало відомо про утримання у будинку самця пуми на ім’я Шухер. Так, сім’я з Одеси утримує удома дику тварину, що є порушенням вимог ч. 10 ст. 25 Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”. Статтею забороняється утримання великих хижих тварин, інших тварин, які становлять загрозу для людини у квартирах, приватних будинках, на присадибних, дачних чи садових ділянках“, – пишуть зоозахисники.

Публікація викликала бурхливе обговорення у мережі. Виходячи з коментарів, не всі висловилися проти утримання тварини у будинку. Зоозахисники однозначно виступають проти:

“На питання “чи комфортно Шухеру в одеському будинку?” відповідь однозначна – НІ! Така сама відповідь на питання “Чи можна тримати пуму вдома?”. Власник Шухера наражає на небезпеку і тварину, і жителів Одеси, вигулюючи його вулицями міста“.

Зоозахисники звернулися із заявою до поліції, у якій просять притягнути господаря тварини до відповідальності та вилучити тварину.

“UAnimals звернулися із заявою до відповідних правоохоронних органів Поліції Одеської області Національної поліці України з вимогою притягнути винного до адміністративної, а за необхідності і кримінальної відповідальності. А також вилучити у власника тварину до набрання законної сили рішення у справі. Дикі тварини – не іграшки і вони не повинні жити у когось у клітці у квартирі чи будинку”.

Нагадаємо, що спочатку йшлося про те, що таблички з їхніми іменами будуть встановлені до Дня міста – 2 вересня. Ймовірно, невдовзі буде урочисте відкриття.

Леонід Пастернак – художник, графік, педагог;

Євгеній Лапейко – рок-музикант, композитор, автор рок-опер та гімну Гуморини;

Георгій Голубенко – драматург, сценарист, комедіограф, один із засновників Гуморини.

Колектив бібліотеки, який очолює завідувач Каріна Апарінова, прийшли привітати представники місцевої влади, громадськості, творчої інтелігенції міста, колеги та численні друзі.

Заступник директора Департаменту культури та туризму Одеської міської ради Людмила Крижалко зауважила, що девіз, під яким відбувається ювілей – «Бібліотека об’єднує покоління», найкраще характеризує її діяльність.

За багаторічну плідну працю, значні трудові та творчі досягнення, значний внесок у розвиток культурно-просвітницького життя міста Одеси та з нагоди 100-річчя від дня заснування бібліотеки колектив закладу нагороджено Почесною грамотою Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Привітали колектив бібліотеки К. Г. Паустовського та виступили з творчими номерами майстер художнього слова Світлана Лукіна, заслужений працівник культури України Євген Лукашов, майстер художнього слова, артистка Одеської філармонії Олена Куклова із солісткою Ганною Слободяник, заслужений працівник культури України Ганна Розен.

Також із ювілеєм закладу колектив привітали організатори кают-компанії «Морська бібліотека Одеси», журналісти газети «Моряк України», керівник театру «Балаганчик» Художньої школи №13 Надія Хохлова, художники, письменники та музиканти Одеси.